Латинська мова

• Название: Латинська мова
• Анкор: Lingua Latina.doc
• Дата: 18.03.2018
• Размер: 4.37 Mb.
• Имя файла: Lingua Latina.doc
• Тип: Протокол; #16835
• страница: 70 из 96

Вправи

1. Випишіть із текстів складнопідрядні речення, що вводяться сполучником ut. Визначіть тип складнопідрядних речень і перекладіть.

2. Поясніть вживання кон’юнктива у складнопідрядних реченнях із сполучником ut.

3. Провідміняйте словосполучення:

qui iudex iustus (m) – який справедливий суддя;

hoc verbum simplex (n) – це просте слово;

ea gens magna (f) – та велика нація;

iudex, ĭcis, m – суддя

simplex, ĭcis – простий, а, е.

4. Провідміняйте дієслова в часах кон’юнктива активного та пасивного стану:

recĭto, āvi, ātum, āre – читати вголос, зачитувати;

cognosco, nōvi, nĭtum, ĕre – пізнавати, довідуватися.

5. Провідміняйте відкладні дієслова в усіх часах дійсного та умовного способу:

polliceor, cĭtus sum, ēri – обіцяти;

utor, usus sum, uti – користуватися.

6. Утворіть від дієслів третю особу однини та множини усіх часів дійсного та умовного способу:

castīgo, āvi, ātum, āre – осуджувати, лаяти, докоряти;

ago, egi, actum, ĕre – робити, діяти.

7. Визначіть основу та дієвідміну дієслів:

tenuit, cognĭtus est, dilaniavĕrat, oboediverĭmus, relinquam, persequerētur, iunxērunt, mansissent, cupivĕris.

8. Визначіть відмінкові форми словосполучень і синтаксичних конструкцій:

multis bestiis comprehensis et necātis, minōrem partem, ex eo tempŏre, de multis femĭnis bonis et honestis.
ШІСТнадцяте заняття (Lectio SEXta decĭma)
Cúm te mórtalém norís, praeséntibus éxple,

Déliciís animúm: post mórtem núlla volúptas.

Коли ти знаєш, що ти смертний, вдовольняй душу

сьогоднішніми втіхами: після смерті – ніяких насолод

Переспів з Епікура (Anthologia Latina, 911)
СКЛАДНОПІДРЯДНІ речення, ЩО ВВОДЯТЬСЯ СПОЛУЧНИКОМ CUM

Сполучник cum має різні значення:

1) коли, в той час як, після того як, всякий раз як;

2) тому що, так як;

3) хоч, незважаючи на те, що.

Відповідно до значень сполучник cum вводить підрядні речення часу, причини, допусту.
Підрядні речення часу зі сполучником cum

У підрядних реченнях часу зі сполучником cum вживається як індикатив, так і кон’юнктив.

Сum з індикативом

З індикативом існують такі типи часових речень:

1. cum temporāle (cum часове);

2. cum iteratīvum (cum повторювальне);

3. cum inversum (cum переставне);

4. cum explicatīvum (cum пояснювальне) або cum coincĭdens (cum співпадаюче).

1. cum temporāle (cum часове)

Це тип підрядних часових речень, який вказує на час, коли відбувається дія головного речення. Сum temporāle вживається тоді, коли між двома подіями існує просте співпадіння в часі. Дія стосується здебільшого теперішнього або майбутнього часу. У підрядному реченні присудок стоїть у praesens, futūrum I і futūrum IІ indicatīvі.

Минулі часи індикатива зустрічаються рідко. У головному реченні сполучнику cum temporāle часто відповідають такі слова: eo die – того дня, eo tempŏre – в той час, tum – тоді, tunc – тоді, в той час як:

1. 
   Dilucŭlum est, cumiamlucet. – Світанок настає тоді, коли вже сві-тає.
   
2. 
   Sex libros de re publĭca tum scripsĭmus, cumgubernacŭlareipublĭcaetenebāmus. – Ми написали шість книг про державу тоді, коли три-мали кермо держави.
   
3. 
   Credo, tum, cumSiciliaflorēbatopĭbusetcopiis, magna artificia fuisse in ea insŭla. – Я думаю, тоді, коли Сицилія процвітала до-статками і багатством, на цьому острові було багато ремесел.
   
4. 
   Cumnavigārepotĕris, ad nos veni. – Коли ти зможеш пливти, при-ходи до нас.
   

2. cum iteratīvum (cum повторювальне)

Це тип підрядних часових речень, який вказує на дію, що повторюється, повторювалась у минулому і буде повторюватись у майбутньому.

Якщо дія підрядного і головного речення відбувається (відбулася, відбудеться) одночасно, то у підрядному реченні виступає той же час, що й у головному: praesens, imperfectum, futūrum I indicatīvі:

Cumest (erat, erit) otium, poētārum libros lego (legēbam, legam). – Ко-ли є (був, буде) вільний час, я читаю (читав, буду читати) книги пое-тів.

Якщо дія підрядного речення передує дії головного, то у підрядному реченні виступають часи індикатива за правилом: у головному реченні – часи системи інфекта, у підрядному – відповідні часи системи перфекта.
Послідовність часів індикатива у підрядних часових реченнях з cum iteratīvum

Головне речення	Підрядне речення
	одночасна дія	попередня дія
praesens	praesens	perfectum
imperfectum	imperfectum	plusquamperfectum
futūrum I	futūrum I	futūrum II

1. 
   CumRomamveni, scribo ad te. – Коли я приїжджаю у Рим, пишу тобі.
   
2. 
   CumRomamvenĕram, scribēbam ad te. – Коли я приїжджав у Рим, писав тобі.
   
3. 
   CumRomamvenĕro, scribam ad te. – Коли я приїжджатиму у Рим, писатиму тобі.
   
4. 
   Philosophiae studia renovābam, cumlicēbat, legendo. – Коли мож-на було, я відновлював читанням заняття з філософії.
   
5. 
   Galli, cumsuperavērunt, animalia capta immŏlant. – Галли, коли отримували перемогу, приносили в жертву схоплених тварин.
   

3. cum inversum (cum переставне)

Це тип підрядних часових речень, де основна думка виражена підрядним, а другорядна – головним реченням. У головному реченні присудок стоїть в imperfectum і plusquamperfectum indicatīvі у сполученні зі словами: iam – вже, nondum – ще не, vix – ледве. У під-рядному реченні присудок стоїть у perfectum або praesens historĭcum у сполученні зі словами: repente, subĭto – раптом, несподівано:

1. 
   Vixdum epistŭlam tuam legĕram, cumadmePostŭmusCurtiusvenit. – Заледве я встиг прочитати твій лист, коли до мене прийшов Постум Курцій.
   
2. 
   Trevĕri iam a Labiēno non longius bidui viā abĕrat, cumduasvenisselegiōnescognoscunt. – Тревери вже були віддалені від Лабіена не більше дводенного шляху, коли дізналися, що прибули два ле-гіони.
   
3. 
   Iam dilucescēbat, cumconsulsignumdat. – Уже розвиднювалося, коли консул дав сигнал.
   

4. cum explicatīvum (cum пояснювальне) або cum coincĭdens (cum співпадаюче)

Це тип підрядних часових речень, коли підрядне пояснює, розкриває або уточнює зміст головного речення і збігається з головним як за часом, так і за значенням. У реченні з cum explicatīvum вживаються ті ж часи дійсного способу, що й у головному реченні. Перекладається сполучником коли, тим що:

1. 
   De te, Catilīna, cumtacent, clamant. – Що стосується тебе, Катіліно, вони, коли (тим що) мовчать, кричать.
   
2. 
   Cumillidico, tibi dico. – Коли я йому говорю, говорю тобі.
   
3. 
   Praeclāre facis, cumeteōrummemoriamtenes. – Прекрасно робиш, коли пам’ятаєш і про них.
   

Сum з кон’юнктивом

Розрізняють такі типи підрядних речень зі сполучником cum в кон’юнктиві:

1. 
   cum historĭcum (історичне) або cum narratīvum (розповідне);
   
2. 
   cum causāle (причинове);
   
3. 
   cum concessīvum (допустове);
   
4. 
   cum adversatīvum (протиставне).
   

1. cum historĭcum (історичне) або cum narratīvum (розповідне)

Цей тип підрядних часових речень вживається у розповідях про минулі події і вказує на глибокий внутрішній зв’язок між діями головного і підрядного речень. Дія підрядного речення є необхідною умовою для здійснення дії головного речення. Між головним і підрядним реченням існує певна логічна залежність із причиновим відтінком. Сum historĭcum перекладається словами коли, після того як. У підрядних реченнях з cum historĭcum присудок стоїть в imperfectum або plusquamperfectum coniunctīvi: imperfectum coniunctīvi означає одночасну дію, plusquamperfectum coniunctīvi – попередню дію відносно дії головного речення.
Послідовність часів кон’юнктива у підрядних часових реченнях з cum historĭcum

Головне речення	Підрядне речення
	одночасна дія	попередня дія
історичні часи: imperfectum, perfectum, plusquamperfectum	іmperfectum coniunctīvi	рlusquamperfectum coniunctīvi

1. 
   Cum Alexander Magnus in India bellum gerĕret, sagittā vulnerātus est. – Коли Олександр Великий вів війну в Індії, був поранений стрілою.
   
2. 
   Cum Syracūsae captae essent, Archimēdes interfectus est. – Коли Сіра-кузи були захоплені, Архимед був вбитий.
   

2. 
   cum causāle (причинове)
   

Це тип підрядних причинових речень, який вказує на причину, без якої неможлива дія головного речення. Сum causāle перекладається словами так як, тому що. У головному реченні на причину можуть вказувати такі слова: eo, ideo, idcirco, propterea – тому, для того, через те, ob eam causam – з тієї причини. У підрядних реченнях зі сполучником cum causāle вживається кон’юнктив згідно consecutio tempŏrum.
Послідовність часів кон’юнктива у підрядних причинових реченнях з cum causāle

Головне речення	Підрядне речення
	одночасна дія	попередня дія	майбутня дія
головні часи: praesens, futūrum I, futūrum IІ	praesens coniunctīvi	perfectum coniunctīvi	coniugatio periphrastĭca actīva + sim, sis, sit
історичні часи: imperfectum, perfectum, plusquamperfectum	іmperfectum coniunctīvi	рlusquamperfectum coniunctīvi	coniugatio periphrastĭca actīva + essem, esses, esset

1. 
   Cumsolitūdoetvitasineamīcisinsidiārumetmetusplena, ratio ipsa monet amicitias comparāre. – Так як самотність і життя без друзів є повне інтриг і страху, сам розум нагадує запасатися дружбою.
   
2. 
   Dionysius, cumincommunĭbussuggestisconsistĕrenonaudēret, contionāri ex turri solēbat. – Діонісій, тому що не наважувався підні-матися на загальні трибуни, мав звичку виголошувати промову з ви-сокої вежі.
   
3. 
   Cumadtevenīrenonpotuĕrim, epistŭlam ad te scribo. – Так як я не зміг прийти до тебе, пишу тобі листа.
   
4. 
   In duōbus malis, cumfugiendummaiussit, levius est eligendum. – Із двох бід треба вибирати легшу, тому що необхідно уникати біль-шої.
   
5. 
   Maiōres nostri, cumregumpotestātemnontulissent, magistrātus annuos creavērunt. – Наші предки, тому що не витерпіли владу царів, обрали річних магістратів.
   

3. cum concessīvum (допустове)

Це тип підрядних допустових речень, який містить твердження, припущення, всупереч якому відбувається дія головного речення. Перекладається словами хоч, незважаючи на те, що. У головному реченні на припущення вказують слова: tamen, attămen, at, certe – однак, але, проте, все таки.

В підрядних допустових реченнях з cum concessīvum вживається кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏrum.
Послідовність часів кон’юнктива у підрядних допустових реченнях з cum concessīvum

Головне речення	Підрядне речення
	одночасна дія	попередня дія	майбутня дія
головні часи: praesens, futūrum I, futūrum IІ	praesens coniunctīvi	perfectum coniunctīvi	coniugatio periphrastĭca actīva + sim, sis, sit
історичні часи: imperfectum, perfectum, plusquamperfectum	іmperfectum coniunctīvi	рlusquamperfectum coniunctīvi	coniugatio periphrastĭca actīva + essem, esses, esset

1. 
   Littĕrae, cumsintpaucae, varie tamen collocātae, innumerabilia verba efficiunt. – Літери, хоч вони є нечисленні, однак, розміщені по-різному, утворюють незліченні слова.
   
2. 
   Vide, quanta carĭtas sit patriae: cumhomĭnisitirātus, tamen rei pub-lĭcae causa defendit Antonium. – Дивись, яка велика любов до бать-ківщини: хоч він розгнівався на людину, однак, заради респуб-ліки захищає Антонія.
   
3. 
   Plato, cumatyrannoDionysiocrudelĭterviolātusesset, tamen eōdem rediit, precĭbus Dionis adductus. – Платон, хоч був жорстоко обра-жений тираном Діонісієм, однак, спонуканий просьбами Діонісія, повернувся до нього.
   

4. cum adversatīvum (протиставне)
Це тип підрядних часових речень, де дія підрядного протистав-ляється дії головного. Перекладається словами тим часом як, тоді як. У підрядних часових реченнях з cum adversatīvum вживається кон’-юнктив відповідно до consecutio tempŏrum:

1. 
   Solus homo partĭceps est ratiōnis, cumcetĕraanimaliasintexpertia. – Тільки одна людина володіє розумом, тоді як інші істоти позбавлені його.
   
2. 
   Nostrōrum equĭtum erat quinque milium numĕrus, cumhostesnonampliusoctingentosequĭteshabērent. – Число наших вершників склада-ло п’ять тисяч, тим часом як вороги мали не більше восьмисот верш-ників.
   

Підрядні речення часу (без сполучника cum)
Підрядні реченя часу виражають:

1. 
   одночасну дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками dum, quoad, donec – під час коли, поки, аж поки;
   
2. 
   попередню дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками postquam, posteaquam – після того як, cum primum, ut, ut primum, ubi, ubi primum, simulac, simulatque, simul ut – як тільки, коли тільки;
   
3. 
   майбутню дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками antequam, priusquam – раніше, ніж.
   

У реченнях зі сполучниками postquam, posteaquam– після того як, cum primum, ut, ut primum, ubi, ubi primum, simulac, simulatque, simul ut – як тільки, коли тільки вживається переважно perfectum або plusquamperfectum indicatīvі, при повторювальній дії – imperfectum indicatīvі:

1. Pompeius, utequitātumsuumpulsumvidit, aciē excessit. – Помпей, як тільки побачив, що його кіннота розбита, вийшов з поля бою.

2. Utprimumoccasiodataest, meo pristĭno more rem publĭcam defendi. – Як тільки випала нагода, я захистив республіку за своїм старим звичаєм.

3. Postquamincastranuntiuspervēnit, plerīque dilabuntur. – Після того, коли у військовий табір прибув вісник, більшість розбіглася.

У реченнях зі сполучниками dum, quoad, donec – під час коли, поки, аж поки виступає як індикатив, так і кон’юнктив.

Dum, quoad, donec з індикативом вказують на тривалість і одночасність реальних дій і вживаються в усіх часах індикатива, крім futūrum IІ і plusquamperfectum. У головному і в підрядному реченнях стоять одні і ті ж часи індикатива:

1. Dónecerísfelíx, multós nuberábis amícos. – Поки буде щасливим, матимеш багато друзів.

2. Aegrōtus, dumanĭmaest, spem habet. – Хворий, поки є душа, має надію.

У реченнях зі сполучниками dum, quoad, donec вживається кон’юнктив: praesens coniunctīvi – після головних часів і іmperfec-tum coniunctīvi – після історичних часів, якщо ці сполучники вказу-ють не тільки на момент тривалості дії, а й на її мету, бажання чи спо-дівання:

1. Scaevŏla paulum requiescet, dumsecalorfrangat. – Сцевола дещо відпочине, поки не спаде спека.

2. Thraces nihil se movērunt, donecRomāniarmātitransīrent. – Тракій-ці не рухались, поки не прийшли римляни.

У реченнях зі сполучниками antequam, priusquam – раніше, ніж виступає як індикатив, так і кон’юнктив.

Якщо у головному реченні є заперечення, то у підрядному вживається індикатив: perfectum indicatīvі – для вираження минулої дії, futūrum IІ – для вираження майбутньої дії:

1. Epaminondasnonpriusbellāredestĭtit, quam urbem Lacedaemo-niōrum obsidiōne clausit. – Епамінонд не раніше перестав воювати, ніж замкнув облогою спартанське місто.

2. DeCarthagĭneverērinonantedesĭnam, quam illam excīsam esse cognovĕro. – Я не раніше перестану боятися Карфагену, ніж дізнаюся, що він зруйнований.

Якщо у головному реченні не має заперечення, то у підрядному реченні зі сполучниками antequam, priusquam вживається як індикатив, так і кон’юнктив.

Індикатив виступає тоді, коли існує часова межа, до якої триває дія головного речення. У підрядному часовому реченні присудок стоїть у perfectum indicatīvі – для вираження минулої дії, praesens indicatīvі – для вираження майбутньої дії:

1. 
   Ventidio fui semper amīcus, antequamillereipublĭcaeestfactusinimīcus. – Я був завжди приятелем для Вентідія раніше, ніж він став ворогом республіки.
   
2. 
   Quaderepriusquamdicĕreincipio, perpauca mihi de meo officio verba facienda sunt. – Раніше, ніж почну про це говорити, мені слід сказати дещо про свої обов’язки.
   

Кон’юнктив виступає тоді, коли існує не тільки межа, до якої триває дія головного речення, а й мета, можливість і бажання дії. Рraesens coniunctīvi вживається для вираження майбутньої дії, іmperfectum coniunctīvi – минулої:

1. 
   AntequamveniatinPontum, littĕras ad Pompeium mittet. – Раніше, ніж він прибуде в Понт, він пошле листа Помпею.
   
2. 
   Caesar, priusquamsehostesexterrōreacfugarecipĕrent, in fines Suessiōnum exercĭtum duxit. – Цезар, раніше, ніж вороги опам’ята-лися від страху і втечі, повів військо в область свессіонів.
   

Підрядні речення причини

Підрядні речення причини вказують на причину, без якої дія голов-ного речення є не можливою. Вони вводяться сполучниками cum causāle (причинове), quod, quia, quoniam – тому що, так як. У голов-ному реченні на причину можуть вказувати такі слова: propterea, ideo, idcirco, ob eam causam – тому, через те, з тієї причини.

1. 
   У підрядних реченнях зі сполучником cum causāle вживається кон’юнктив згідно consecutio tempŏrum.
   
2. 
   У підрядних причинових реченнях зі сполучниками quod, quia, quoniam – тому що, так як вживається як індикатив, так і кон’юнк-тив.
   

Індикатив виступає тоді, коли причина виступає з уст самого автора, вона реальна, дійсно існуюча, власна:

1. 
   Helvetii relĭquos Gallos virtūte praecēdunt, quodferecotidiānisproeliiscumGermāniscontendunt. – Гельвети перевищують решту галлів мужністю, тому що майже щодня б’ються з германцями.
   
2. 
   Quianatūramutārinonpotest, idcirco verae amicitiae sempiter-nae sunt. – Тому що природа не може змінюватися, через це справжня дружба вічна.
   
3. 
   Vos, Quirītes, quoniamiamestnox, in vestra tecta discedĭte! – Ви, квірити, розходіться по своїх домівках, так як вже ніч!
   

Кон’юнктив згідно consecutio tempŏrum виступає тоді, коли автор називає причину не від свого імені, а від іншої особи, про яку він згадує або має на увазі. Причина – чужа, не власна, не має значення чи правдива, чи фальшива, чи є такою, з якою погоджуються, чи не погоджуються:

1. 
   Plato “escam malōrum” appellat voluntātem, quodeavidelĭcetho-mĭnescapiantur, ut pisces. – Платон називає бажання „їжею зла”, тому що ним, очевидно, захоплюються люди як риби.
   
2. 
   Nunc mea mater irāta est mihi, quianonrediĕrimdomumadeam. – Тепер моя мати сердиться на мене, так як я не повернувся до неї додому.
   

Підрядні допустові речення

Підрядні допустові речення містять у собі твердження, припущення, всупереч якому відбувається дія головного речення. Вони вводяться сполучниками cum concessīvum (допустове), quamquam (quanquam), quamvis, licet, ut, ne – хоч, хоч би, хоч не, як би не, навіть якщо, нехай. У головному реченні цим сполучникам часто відповідають слова tamen, attămen, at, certe, nihĭlo minus – однак, але, проте, все таки.

1. 
   У підрядних допустових реченнях з cum concessīvum вживається кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏrum.
   
2. 
   У підрядних допустових реченнях зі сполучником quamquam – хоч вживається індикатив:
   

Quamquamomnisvirtusnosadseallĭcit, tamen iustitia et liberalĭtas id maxĭme offĭcit. – Хоч всяка доброчесність приваблює нас до себе, однак, найбільше це робить справедливість і щедрість.

3. 
   У підрядних допустових реченнях зі сполучникам quamvis – хоч, хоч би виступає кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏrum, оскільки в реченні міститься суб’єктивна оцінка автора:
   

1. 
   Quamvishocturpesit, tamen, quoniam expĕdit, faciam. – Хоч це є ганебним, однак, виконаю, тому що воно вигідне.
   
2. 
   Illa, quamvisridicŭlaessent, sicut erant, mihi risum non movērunt. – Все те, хоч було смішним, а так і було, не викликало в мене сміху.
   

4. У підрядних допустових реченнях зі сполучниками licet – хай, нехай, ut – хоч, хоч би, ne – хоч не, як би не вживається кон’юнктив: рraesens coniunctīvi або perfectum coniunctīvi (coniunctīvus concessīvus):

1. Fremantomneslicet, dicam, quod sentio. – Хай усі шумлять, я ска-жу, що думаю.

2. Miser est, qui se non beatissĭmum iudĭcat, licetimpĕretmundo (Се-нека). – Нещасним є той, який не вважає себе найщасливішим, хай він і править світом.

3. Utdesintvires, tamen est laudanda voluntas. – Хоч бракує сил, од-нак треба хвалити бажання.

4. Nesitsanesummummalumdolor, malum certe est. – Хоч і біль звісно не є найбільшим злом, але без сумніву є злом.
Основні типи підрядних речень, що вводяться сполучником cum

Типи речення	Сполучник	Спосіб	Час
підрядні причинові	cum causāle quod, quia, quoniam	сoniunctīvus indicatīvus сoniunctīvus	consecutio tempŏrum
підрядні допустові	cum concessīvum quamquam (quanquam) quamvis	сoniunctīvus indicatīvus сoniunctīvus indicatīvus	consecutio tempŏrum consecutio tempŏrum
підрядні часові	cum historĭcum cum temporāle cum iteratīvum cum inversum cum explicatīvum	сoniunctīvus indicatīvus indicatīvus indicatīvus indicatīvus	imperfectum сoniunctīvi plusquam- perfectum сoniunctīvi

Відмінювання дієслів volo, volui, velle – хотіти, веліти; nolo, nolui, nolle – не хотіти, не веліти; malo, malui, malle – воліти, більше бажати

Indicatīvus
Рraesens
Sing.	1. volo 2. vis 3. vult	nolo non vis non vult	malo mavis mavult
Plur.	1. volŭmus 2. vultis 3. volunt	nolŭmus non vultis nolunt	malŭmus mavultis malunt
Imperfectum
Sing.	1. volēbam 2. volēbas 3. volēbat	nolēbam nolēbas nolēbat	malēbam malēbas malēbat
Plur.	1. volebāmus 2. volebātis 3. volēbant	nolebāmus nolebātis nolēbant	malebāmus malebātis malēbant
Futūrum I
Sing.	1. volam 2. voles 3. volet	nolam noles nolet	malam males malet
Plur.	1. volēmus 2. volētis 3. volent	nolēmus nolētis nolent	malēmus malētis malent
Perfectum
Sing.	1. volui 2. voluisti 3. voluit	nolui noluisti noluit	malui maluisti maluit
Plur.	1. voluĭmus 2. voluistis 3. voluērunt	noluĭmus noluistis noluērunt	maluĭmus maluistis maluērunt
Plusquamperfectum
Sing.	1. voluĕram 2. voluĕras 3. voluĕrat	noluĕram noluĕras noluĕrat	maluĕram maluĕras maluĕrat
Plur.	1. voluerāmus 2. voluerātis 3. voluĕrant	noluerāmus noluerātis noluĕrant	maluerāmus maluerātis maluĕrant
Futūrum II
Sing.	1. voluĕro 2. voluĕris 3. voluĕrit	noluĕro noluĕris noluĕrit	maluĕro maluĕris maluĕrit
Plur.	1. voluerĭmus 2. voluerĭtis 3. voluĕrint	noluerĭmus noluerĭtis noluĕrint	maluerĭmus maluerĭtis maluĕrint

Сoniunctīvus
Рraesens
Sing.		1. velim 2. velis 3. velit		nolim nolis nolit		malim malis malit
Plur.		1. velīmus 2. velītis 3. velint		nolīmus nolītis nolint		malīmus malītis malint
Imperfectum
Sing.		1. vellem 2. velles 3. vellet		nollem nolles nollet		mallem malles mallet
Plur.		1. vellēmus 2. vellētis 3. vellent		nollēmus nollētis nollent		mallēmus mallētis mallent
Perfectum
Sing.	1. voluĕrim 2. voluĕris 3. voluĕrit		noluĕrim noluĕris noluĕrit		maluĕrim maluĕris maluĕrit
Plur.	1. voluerĭmus 2. voluerĭtis 3. voluĕrint		noluerĭmus noluerĭtis noluĕrint		maluerĭmus maluerĭtis maluĕrint
Plusquamperfectum
Sing.	1. voluissem 2. voluisses 3. voluisset		noluissem noluisses noluisset		maluissem maluisses maluisset
Plur.	1. voluissēmus 2. voluissētis 3. voluissent		noluissēmus noluissētis noluissent		maluissēmus maluissētis maluissent

Participium praesentis actīvi: volens, volentis – той, що бажає; nolens, nolentis – той, що не бажає.

Imperatīvus praesentis: noli, nolīte.