БЖД методичні вказіки. Методичні рекомендації для практичних занять з дисципліни безпека життєдіяльності
 Скачать 134 Kb.
|
|
Приклад: У результаті аварії на хімічному небезпечному об’єкті виникла зона забруднення глибиною 10,0 км, швидкість приземного вітру складає 2 м/с, інверсія. Визначити площу зони забруднення, якщо після початку аварії пройшло 4 години (прогнозування здійснюється терміном не більше ніж на 4 години, після чого прогноз має бути уточнений). Рішення: 1. Розраховуємо площу зони можливого забруднення за формулою (1): Sm=8,72 · 10-3 · 102 · 90=78,5 км2 2. Розраховуємо площу зони фактичного забруднення за формулою (2): Sф=0,081 · 102 40,2=10,7 км2 Відповідь: зона фактичного забруднення через 4 години після аварії на об’єкті складає 10,7 км2. Завдання: Визначити площу зони забруднення за наступних умов:
Питання для самоконтролю: 1. Яка речовина є небезпечною хімічною речовиною? 2. На скільки і які саме класи за ступенем дії на організм людини поділяються НХР? 3. На які групи до токсилогічної класифікації поділяють НХР? 4. Які ЗІЗ для запобігання ураження небезпечними хімічними речовинами у сільському господарстві Ви знаєте? 5. Як оцінюється для адміністративно-територіальних одиниць ступінь небезпеки від хімічно-небезпечного об’єкту? Питання для самопідготовки: 1. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу. 2. Класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек. 3. Промислові аварії, катастрофи та їхні наслідки. 4. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу. 5. Втрати міцності, деформації, провали і руйнування будівель та споруд. 6. Пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж. 7. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку. 8. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. 9. Організація дозиметричного й хімічного контролю. Практична робота №3 ТЕМА: АВАРІЇ З ВИКИДОМ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН У НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ мета: ознайомитись з джерелами радіаційної небезпеки, механізмом дії іонізуючих випромінювань на тканини організму, навчитись користуватись ЗІЗ та індикатором радіоактивності. Матеріали й обладнання: муляжі ураження нейронним потоком, протигази ГП-4У, ГП-5, КЗД-8, ЗІЗ великої рогатої худоби, індикатор радіоактивності «СОЭКС». Завдання: 1) Визначити рівень радіаційного фону у приміщенні за допомогою індикатора (згідно інструкції приладу) та окремих предметах. 2) Записати і запам’ятати джерела радіації та одиниці її вимірювання. 3) Вивчити механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму. 4) Навчитись користуватись ЗІЗ при виникненні радіаційної небезпеки. Аварія радіаційна – будь-яка незапланована подія на будь-якому об’єкті з радіаційною чи радіаційно-ядерною технологією, якщо при виникненні цієї події виконуються дві необхідні й достатні умови: 1) втрата регулюючого контролю над джерелом; 2) реальне (або потенційне) опромінення людей, пов’язане з утратою контролю над джерелом. Аварія радіаційно-ядерна – будь-яка незапланована подія на об’єкті з радіаційно-ядерною технологією, яка відбувається з одночасною втратою контролю над ланцюговою ядерною реакцією і виникненням реальної чи потенційної загрози самочинної ланцюгової реакції. Іонізуюче випромінювання – випромінювання (електромагнітне, корпускулярне), яке при взаємодії з речовиною безпосередньо або опосередковано викли- кає іонізацію та збудження їх атомів і молекул. Альфа-випромінювання – корпускулярне іонізуюче випромінювання, яке складається з альфа-частинок (ядер гелію), що випромінюються при радіоактивному розпаді чи при ядерних реакціях та перетвореннях. Бета-випромінювання – іонізуюче випромінювання, що складається з частинок (електронів, протонів, альфа-частинок тощо),які мають кінетичну енергію, достатню для іонізації атомів і молекул речовини). Гамма-випромінювання – короткохвильове електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі < 0,1 нм, що виникає при розпаді радіоактивних ядер та елементарних частинок, при взаємодії швидких заряджених частинок з речовиною, анігіляції електронно-позитронних пар тощо. Величини та одиниці, що використовуються для вимірювання іонізуючого випромінювання та радіоактивності, наведено у таблиці. Доза в органі (DТ) – середня поглинена доза в органі чи тканині. Внутрішнє опромінення – опромінення тіла людини та окремих її органів і тканин від джерел іонізуючих випромінювань, що знаходяться в самому тілі. Внутрішнє опромінення характерне для джерел альфа-, бета- та гамма-випромінювання. Зовнішнє опромінення – опромінення об’єкта (наприклад, тіла людини) від джерел іонізуючих випромінювань, які знаходяться поза цим об’єктом. Зовнішнє опромінення характерне для джерел бета-, гамма-випромінювання та нейтронів. Природний радіаційний фон – випромінювання, що створюються космічними джерелами та теригенними (властивими Землі) радіонуклідами. Радіонуклід – радіоактивні атоми з даним масовим числом і атомним номером. Радіонукліди одного й того ж хімічного елемента називаються його радіоактивними ізотопами. Поглинута доза - кількість енергії іонізуючого випромінювання, поглиненої опромінюваним тілом (тканинами організму) і розраховане на одиницю маси цієї речовини. Одиниця поглиненої дози в Міжнародній системі одиниць (СІ) - грей (Гр). 1 Гр = 1Дж/кг Для оцінки поглиненої дози використовують також позасистемна одиницю - рад. Рад - утворене від англійського "radiation absorbet doze". Це таке випромінювання, при якому кожен кілограм маси речовини (скажімо, людського тіла) поглинає 0.01 Дж енергії. 1 рад = 0.01Дж/кг 1гр = 100 рад Для оцінки радіаційної обстановки на місцевості, в робочому або жилому приміщеннях, зумовленої впливом рентгенівського або гамма-випромінювання, використовують експозиційну дозу опромінення. В системі СІ одиниця експозиційної дози - кулон на кілограм (1Кл/кг). На практиці частіше використовують позасистемну одиницю - рентген (Р). 1 рентген - доза рентгенівських (або гамма) променів, при якій в 1 см3 повітря при нормальних умовах (t = 00С і тиск 760 мм рт. ст.) Утворюється 2.08 мільярдів пар іонів (х109) пар іонів. Потужність експозиційної дози вимірюють зазвичай в рентгенах у годину (Р / год). 1Р = 1000 мР = 1 000 000 мкР (мР - мілірентген, мкР - мікрорентген). Поглинутій дозі 1 рад відповідає експозиційна доза, приблизно рівна 1 рентгену: 1 рад = 1 Р (більш точно 1 рад = 0.88 Р). При опроміненні живих організмів виникають різні біологічні ефекти, різниця між якими при одній і тій же поглиненій дозі пояснюється різними видами опромінення. Прийнято порівнювати біологічні ефекти, викликані будь-якими іонізуючими випромінюваннями, з ефектом від рентгенівського і гамма випромінювання, тобто вводиться поняття про еквівалентну дозу. В системі СІ одиниця еквівалентної дози - зіверт (Зв). 1 Зв = 1 Дж / кг Існує також позасистемна одиниця еквівалентної дози іонізуючих випромінювань - бер (біологічний еквівалент рентгена). 1 бер - доза будь-якого випромінювання, яка має таку ж біологічну дію, як рентгенівське або гамма-випромінювання в 1 рентген. 1 бер = 1Р 1Зв = 100бер = 100 рад. Ступінь зараженості місцевості і різних об'єктів характеризується кількістю радіоактивних речовин, що випадають на одиницю площі по-поверхні, і вимірюється в кюрі. Кюрі - це така кількість радіоактивних речовин, у якому відбувається 37000000000 розпадів атомів в 1 секунду. В системі Сі за одиницю активності прийнято бекерель (Бк) – кількість створеної радіоактивної речовини, в якому відбувається 1 розпад за 1 секунду. 1 Кu = 3.7х1010 Бк Захист людей від променевих уражень на зараженій території складається в тому, щоб випромінювання не перевищувало допустимих доз. Допустимою сумарною дозою опромінення протягом 4 діб у воєнний час вважається 50 Р. У мирний час для населення в разі аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовин встановлена доза опромінення 10 Р. Таблиця Одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань і радіоактивності
До типових радіаційно небезпечних об’єктів відносяться: – атомні станції; – підприємства з видобування та переробки уранових руд; – підприємства з виготовлення ядерного палива; – підприємства з переробки відпрацьованого ядерного палива і захоронення радіоактивних відходів. Головними місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні станції, на яких здійснюється їх первинна пере робка та тимчасове зберігання. На АЕС не існує повного циклу первинної переробки відходів відповідно до вимог норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, що призводить до нераціонального використання сховищ та збільшує ризик радіаційних аварій. У 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС у тимчасових, не пристосованих для зберігання сховищах зберігається велика кількість радіоактивних відходів, серед яких є відходи ядерної енергетики. Головним джерелом небезпеки у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС залишається об’єкт “Укриття”, в якому зосереджено небезпечні радіоактивні речовини та ядерні матеріали, радіоактивність яких становить близько 20 млн Кюрі; – науково-дослідні та проектні організації, які мають дослідні реактори; – ядерні енергетичні установки на морських та космічних судах і апаратах; – стаціонарні військові об’єкти для зберігання ядерних боєприпасів і ракетні старти, а також транспорт, що перевозить радіоактивні матеріали; – джерела іонізуючого випромінювання (далі – ДІВ) у багатьох сферах господарства і наукової діяльності. На сьогодні в Україні існує близько 8 тисяч підприємств та організацій, які використовують понад 100 тисяч ДІВ. До радіаційно-небезпечних об’єктів відносяться також підприємства, які використовують у невеликих кількостях радіоактивні речовини та вироби на їх основі, в тому числі прилади, апарати і установки, що не становлять ядерної небезпеки. Крім техногенних (штучних) джерел радіоактивності існують і джерела радіоактивності природного походження. За геологічними та геохімічними природними особливостями Україна належить до держав з високим рівнем опромінення радоном. Середньозважена індивідуальна ефективна доза опромінення населення радоном-222 дорівнює 3,8 мЗв/рік. Середня сумарна індивідуальна ефективна доза опромінення населення від джерел радіоактивності природного походження (насамперед, 222Rn і 220Rn у приміщеннях та вміст 238U і 226Ra у питній воді з джерел підземного водопостачання) становить 4,86 мЗв/рік. За обсягами виробництва електричної енергії АЕС України займають восьме місце у світі після США, Франції, Японії, Росії, Республіки Корея, Великобританії та Німеччини. Атомна енергетика України виробляє 45–50% електроенергії від її загального обсягу. Вона включає 4 атомні станції з 15-ма реакторами. Нині альтернативи атомній енергетиці не існує, тому найближчим часом слід очікувати збільшення потужностей атомних електростанцій. Близько 250 з відомих у даний час 2000 ядер елементів є стабільними. Решта відчувають радіоактивний розпад, в результаті якого виникає іонізуюча радіація і вихідне ядро атома перетворюється на ядро іншого елемента, яке може бути в свою чергу стабільним або радіоактивним, тобто здатне випробувати подальший розпад. Крім того, що утворилося в результаті радіоактивного розпаду ядро може перебувати у збудженому стані, яке знімається шляхом випромінювання гамма-квантів. Нестабільні радіоактивні ядра називають радіонуклідами. Періоди напіврозпаду деяких радіонуклідів природного (природного) або штучного походження наведені в таблиці. Напіврозпад - це такий проміжок часу, протягом якого радіоактивність зменшується наполовину і продовжує дробитися через кожні 8 днів у тому ж процентному співвідношенні до нескінченності. Таблиця
Іонізуючі випромінювання, проникаючи в клітини живого організму, виробляють іонізацію і збудження атомів і молекул. При цьому енергія випромінювання повністю або частково (залежно від виду випромінювання та його енергії) передається атомам і молекулам. В результаті хімічні зв'язки в клітинах організму можуть бути зруйновані і структура клітин може змінитися. При цьому порушується функціонування клітин і навіть цілих органів, що призводить до виникнення захворювань. Слід розрізняти безпосередні (гострі) і довготривалі наслідки опромінення. Крім гострих, видимих наслідків опромінення, як, наприклад, пошкодження шкіри, слизових оболонок і т.д., можуть провокуватися довготривалі наслідки у формі онкологічних захворювань і генетичних змін. Променева хвороба - захворювання, що виникає в результаті одержання підвищеної дози радіації, включаючи опромінення рентгенівськими променями, гамма-променями, нейтронами й іншими видами ядерного випромінювання у вигляді опадів чи вибуху атомної бомби. Подібне випромінювання іонізує атоми тіла, виникає слабкість, нудота й інші симптоми. Клітини тіла можуть постраждати навіть при невеликих дозах, що приводить до лейкемії. Може викликати порушення в генах, що, у свою чергу, веде до народження хворих дітей чи дітей з генними мутаціями. Променева хвороба 1-го (легкого) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 100…200Р. Прихований період може тривати 2-3 тижні, після чого з'являється нездужання, загальна слабкість, почуття важкості в голові, стиснення в грудях, підвищення пітливості, періодичне підвищення температури. У крові зменшується вміст лейкоцитів. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||