БЖД методичні вказіки. Методичні рекомендації для практичних занять з дисципліни безпека життєдіяльності
 Скачать 134 Kb.
|
|
Зсуви Зсуви – це сповзання мас гірських порід униз по схилу під впливом сили земного тяжіння. За даними досліджень на території України виявлено більше 21 тис. зсувів. Найпоширенішими вони є у гірськоскладчатих регіонах держави, де зсувні процеси обумовлюються значною крутизною і висотою схилів, наявністю на них потужного шару вивітрених порід, інтенсивним розглеюванням. Кількість зсувів, порівняно із 80-тими роками минулого століття, збільшилася майже на 45%, а площа поширення – на 28,8%. Активна господарська діяльність на зсувонебезпечних територіях може зменшувати або збільшувати активність зсувів. Вплив господарської діяльності на розвиток зсувів пов’язаний із додатковим навантаженням та підрізкою схилів під час будівельних та гірничо-видобувних робіт, створенням динамічних навантажень на схили, додатковим обводненням зсувонебезпечних територій, спричиненим надмірним зрошенням, підпиранням рівнів ґрунтових вод водосховищами та іншими водоймищами, витоками води з водних споруд та комунікацій тощо. Часто саме розташування інженерних об’єктів на схилах чи поблизу них є провокуючим чинником, який викликає порушення рівноваги в масиві порід. У межах розміщення лінійних об’єктів виникнення процесу, крім вищезгаданих факторів, провокується вібрацією від транспорту. Активна господарська діяльність без проведення необхідних інженерно-захисних заходів викликала поширення зсувних процесів на території майже міст і селищ міського типу Автономної Республіки Крим, Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Луганської, Львівської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей, що являє постійну загрозу виникнення надзвичайних ситуацій. Дії населення в умовах зсуву Населення повинно бути проінформовано про зони можливої дії зсуву, а також про порядок передачі сигналів щодо загрози виникнення зсуву. Населення, що проживає в зсувних небезпечних районах, не має допускати витікання води із кранів, пошкодження водогінних труб, водогінних колонок. При виникненні загрози зсуву, населення евакуюється в безпечні райони; евакуацію проводять як пішки, так і за допомогою транспорту. Разом із людьми евакуюють матеріальні цінності, проводять відгін сільськогосподарських тварин. Після зсуву необхідно: 1. Спокійно оцінити ситуацію. 2. Перевірити, чи відсутня загроза пожежі. 3. За необхідності, надати допомогу потерпілим і допомогу рятувальникам у звільненні людей з-під завалів. Заборонено користуватися відкритим вогнем, нагрівальними приладами, газові плити можна вмикати, лише переконавшись, що витік газу відсутній. У випадках захоплення кого-небудь рухливим зсувом, потрібно надати потерпілому допомогу, використовуючи всі можливі засоби. Ними можуть слугувати канати чи мотузки, надані рятувальником. Виводити людей слід у напрямку зсуву з поступовим наближенням до берега (межі). При зсувах можливе завалювання людей ґрунтом, нанесення їм травм камінням, деревами, конструкціями, що обвалилися. У цих випадках потерпілим необхідно якомога швидше надати медичну допомогу. Селеві потоки Селеві потоки (селі) – це короткочасні гірські потоки, які складаються із суміші води і великої кількості твердого матеріалу. Вони виникають унаслідок дощів, інтенсивного розтавання снігу та льоду, завалів і дамб у долинах, де наявні великі запаси розсипчасто уламкового матеріалу. Селі стають украй небезпечним стихійним гідрологічним явищем, коли селевий потік загрожує населеним пунктам, залізницям, автомобільним дорогам, зрошувальним системам та іншим важливим об’єктам. Розрізняють три головних типи механізму зародження селів: ерозійний, проривний та обвально-зсувний. Утворенні і розвиток селів відбувається у три стадії: перша – підготовка на схилах і в руслах гірних басейнів матеріалів, які слугують джерелом для формування селевих потоків; друга – швидке переміщення скального (кам’яного) матеріалу, який у пониженнях утратив рівновагу, порівняно з підвищеними дільницями гірських водоспадів; третя – акумуляція селевих виносів у пониженні ділянки гірських долин у вигляді руслових конусів або інших форм селевих відкладів. Залежно від висоти селевих потоків, басейни поділяються на високогірні (2,5 км і більше), середньогірні (1,0–2,5 км) та низькогірні (до 1 км). Виникають селеві потоки при одночасному виконанні трьох умов: а) наявність на схилах басейну достатньої кількості продуктів руйнування гірських порід; б) наявність необхідного об’єму води для змиву або зносу пухкого твердого матеріалу, і його переміщення руслами; в) наявність крутого схилу, де гірські породи багаті глинистим матеріалом, та водотоку. За потужністю селеві потоки поділяються на: – дуже малі (з виносом матеріалів менше 1,0 тис.м3); – середні (з виносом матеріалів від 10,0 до 100 тис.м3); – великі (з виносом матеріалів від 0,1 до 1,0 млн м3) ; – дуже великі (з виносом матеріалів від 1,0 до 10,0 млн м3); – гігантські (з виносом матеріалів більше 10,0 млн м3). Селеві потоки сходять раптово, іноді миттєво. Час сходження селевих потоків невеликий, тривалість їх становить 1–3 години. Рух селя – це суцільний потік води, каміння, бруду зі швидкістю від 2 до 10 м/год. Селеві процеси в Карпатах та Криму розвиваються на 70% гірських водозаборів. За даними Держкомгеології в Автономній Республіці Крим селеві басейни займають 3% площі, у Закарпатській області – 4%, у Чернівецькій – 15%, в Івано- Франківській – 33%, у Львівській – 8%. Дії населення у разі виникнення селевих потоків Кожна людина, що проживає в селенебезпечному районі, повинна знати межі зон можливого селевого потоку. У випадку отримання сигналу і повідомлення про загрозу наближення селевого потоку, або почувши гуркіт потоку, який наближається, чи відчувши дрижання землі, необхідно терміново евакуюватися у безпечне місце. Маршрут евакуації має вивчатися заздалегідь. У разі, якщо уникнути селевого потоку неможливо, необхідно спробувати врятуватись на підвищеній місцевості, схилах, високих деревах. При перших проявах можливого селя необхідно: – швидко одягтися, взяти з собою документи, найкоштовніші та найнеобхідніші речі, запас продуктів харчування на кілька днів, ліки, кишеньковий ліхтарик, радіоприймач на батарейках; – щільно зачинити вікна та двері; – залишаючи приміщення, загасити вогонь, перекрити крани, вимкнути освітлення та електроприлади, дістатися безпечного місця; – не користуватися ліфтом, він може заклинитися внаслідок перекосу будинку; – вивести в безпечне місце худобу, а за браком часу, відчинити сарай і надати тваринам можливість урятуватися самостійно. Після селя потрібно: а) спокійно оцінити ситуацію; б) перевірити, чи відсутня загроза пожежі; в) за необхідності, надати допомогу потерпілим і допомогти рятувальникам у звільнені людей з-під завалів та наносів. Забороняється користуватися відкритим вогнем, нагрівальними приладами, газові плити можна вмикати, лише переконавшись, що виток газу відсутній.У випадку захоплення кого-небудь селевим потоком необхідно надати потерпілому допомогу, використовуючи всі можливі засоби (наприклад, канати чи мотузки, надані рятувальником). Виводити людей із потоку слід у його напрямку з поступовим наближенням до берега. Лавини Снігові лавини – це раптовий зсув великої маси снігу зі стрімких гірських схилів унаслідок порушення сталості снігу. Кожен лавинний осередок складається із зони зародження (лавинозбір), зони транзиту (лоток), зони зупинки (конус виносу) лавини. Основними параметрами лавинних осередків є перевищення лавини, (визначається як різниця максимальної і мінімальної висоти схилу в межах лавини); площа лавинозбору; довжина, ширина, середні кути лавинозбору і зони транзиту. До лавиноутворюючих факторів відносяться: висота “старого” снігу, стан підстилаючої поверхні, приріст снігу, який щойно випав, щільність снігу, інтенсивність його падіння, осідання нового покрову, хуртовина, температурний режим повітря і сніжного покрову. Лавини утворюються при достатньому снігонакопиченні на безлісних схилах нахилом від 15°до 50° . Класичні умови утворення снігової лавини – довжина відкритого схилу гори становить 100–500 м (для початку руху і досягнення повної швидкості). Під відкритим схилом розуміють лукові і слабозачагарниковані поверхні на схилах крутіше 30о. Лавина сходить тоді, коли товщина щойновипавшого снігу становить 30 см, або “лежачого” – не менше 70 см. Якщо схил крутіше 45°, лавини сходять після кожного снігопаду.Часто причиною сходу лавин є сонячне тепло, яке оплавляє кристали снігу і робить його нестійким на південних схилах гір та землетруси силою 5–6 балів. Лавина об’ємом у 10 м3 є небезпечною для людини або легкої техніки. Великі лавини можуть зруйнувати і капітальні інженерні споруди, утворити великі зава ли на транспортних шляхах. Кубометр мокрого снігу важить до 300 кг.Швидкість– одна з основних характеристик лавини, що рухається. Слід розрізняти швидкість переміщення фронту лавини і швидкість течії за фронтом. Швидкість фронту лавини може сягати 100 м/с. Сила удару може становити до 50 тонн на м2. Неважко собі уявити, що це означає, адже дерев’яний будинок витримує не більше 3 т/м2, а при силі удару 10 т/м2 вириваються з корінням вікові дерева. Тривалість викиду лавини (відстань, яку може подолати лавина за найсприятливих умов) залежить від висоти її падіння. Висота (або потужність) потоку лавини становить 10–15 м. Потенціальний період лавиноутворення – це інтервал часу між сходом перших і останніх лавин у цьому районі. Іншими параметрами, що необхідно знати при плануванні заходів на лавинонебезпечній території є кількість лавин їх площа, термін тривалості лавинонебезпечного періоду. Вторинними уражаючими факторами дії лавин є перекриття ними річок, які згодом можуть стати причиною селевих потоків. Класифікація лавин За характером руху та побудовою лавини поділяються на: осови – сніжні зсуви, які не мають певного каналу стоку і слизькі по всій ширині охопленої ділянки; лоткові – рухаються по певному каналу стоку; стрибаючі – виникають із лоткових, вільно падають із виступів гір. Залежно від властивостей снігу лавини бувають: сухими, вологими і мокрими. Розрізняють два основні типи лавин: пилові і пластові. Пилові лавини утворюються безформенною сумішшю снігового пилу. під час руху знизу додається новий сніг і лавина зростає. Пластові лавини виділені площиною сковзання від основ. Вони виникають, як зсуви, і переміщуються у вигляді шару поверх старого снігу, що лежить нижче. Пластові лавини небезпечніші за пилові. У Карпатах та гірських районах Криму неодноразово протягом зимового періоду створюються умови, сприятливі для сходу лавин, або спостерігається їх схід. Найпоширенішим є стисле наукове визначення снігових лавин – це сніговий обвал, що виникає та переміщується по гірських схилах. Схід лавин може призвести до негативних наслідків, як наприклад у 2000 році в Хустському районі Закарпатської області, коли снігова лавина засипала житловий будинок (унаслідок чого загинула одна людина) та окремі ділянки автодороги м.Хуст -смт. Міжгір’я. Дії населення в умовах виникнення лавин У гірських районах після сильних снігопадів зростає небезпека сходу снігових лавин. Аби уникнути ризику зустрічі зі сніговою лавиною, варто не переходити на ділянки із нахилом понад 30о, особливо після снігопаду чи дощу. Якщо ви помітили лавину, яка вас наздоганяє, потрібно спробувати швидко зійти зі шляху її руху. Коли це не вдалося, необхідно встигнути звільнитися від речей (рюкзака, лиж, палок) і спробувати зайняти горизонтальне положення, утримуючися на поверхні снігу за допомогою рухів. Необхідно викинути на поверхню лавини шнур, звичайно, яскравого кольору, щоб за ним вас могли відшукати. Потрапивши у лавину, необхідно щільно закрити рот та ніс рукавицями, шарфом, горловиною светру, аби уникнути потрапляння снігового пилу. Енергійно виконуючи руками та ногами “плавальні” рухи, необхідно втриматися на поверхні снігової маси (по можливості, просуваючися до краю лавини). Потрапивши під сніг, слід підігнути коліна, підтягнувши їх до живота, і зігнутими руками прикрити обличчя, з метою захисту від снігової маси. Одночасно необхідно відгортати сніг від рота, щоб мати можливість вільно дихати, адже багато перебуваючих під лавиною задихаються внаслідок того, що сніговий пил забиває рот та ніс. Якщо лавина зупинилася, необхідно спочатку розширити простір перед обличчям і грудьми. Потім потрібно визначити, де верх, а де низ. Для цього рекомендується набрати в рот невелику кількість слини і дати їй можливість вільно випливати. Слина буде випливати донизу, а вам потрібно рухатися в протилежному напрямку. При цьому не можна втрачати самовладання, пам’ятаючи про те, що страх та даремні рухи лише виснажують сили, викликають втрати тепла і кисень. Слід запам’ятати, що трагедія тих, хто потрапив під лавину, ускладнюється тим, що вони добре чують усе, що відбувається на поверхні, але покликати надопомогу не можуть, бо їх крику з-під снігу не чутно. Якщо вам вдалось уникнути “неприємної” зустрічі з лавиною, поверніться та озирніться назад. Якщо хтось із ваших товаришів потрапив у лавину, зафіксуйте місце “зникнення” свого товариша під снігом, і за сніговими грудками, які рухаються від місця “зникнення” до їх повної зупинки, запримітьте, “місце зупинки”. Після припинення руху снігу, визначається наймовірніше місце знаходження потерпілого й негайно розпочинайте його пошук. Знайшовши потерпілого, його відкопують. У першу чергу звільняють голову, аби він мав змогу вільно дихати. Потерпілого напоюють гарячим чаєм, за наявності травм, надають першу медичну допомогу. Враховуючи проживання населення в гірських районах, ведення там господарської діяльності, особливо останніми роками, проведення в горах значною кількістю туристів зимового відпочинку, відкриття нових гірськолижних курортів, постійна увага повинна приділятись забезпеченню лавинної безпеки та запобіганню можливого негативного впливу снігових лавин. Урагани, бурі і смерчі Урагани, бурі і смерчі – це надзвичайно швидкий, нерідко катастрофічний, рух повітря або вітру, вони виникають при проходженні глибоких циклонів та на периферії великих антициклонів. При зіткненні великих мас холодного й теплого повітря виникає циклон – зона низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі. Циклони – це атмосферні вихрі повітря, тиск якого до центру знижується, які циркулюють навколо центру проти годинникової стрілки (в північній півкулі) або за нею (в південній півкулі). Центральна частина циклону, “око бурі”, характеризується низьким тиском, слабким вітром і низькою хмарністю. Вона оточується кільцем щільних хмар з обмеженими швидкостями руху, навколо яких розташовується периферійна частина, де вітри поступово послаблюються до повного штилю. Буря – це вітер, швидкість якого хоча й менша швидкості ураганного вітру, але досить значна – 15–31 м/с. Збитки і руйнування, спричинені бурями, значно менші, ніж збитки від ураганів. Інколи бурю порядку 10 балів називають штормом. Основні характеристики ураганів і бурі. Ураганні вітри – одне з атмосферних страхіть нашої планети, котре за руйнівною силою може порівнюватися із землетрусом. Вони руйнують будівлі, спустошують поля, виривають із корінням дерева, зносять легкі побудови, обривають дроти електромереж тощо. Вони можуть спрямувати на людину уламки шиферу, черепиці, скла, цегли, різних предметів. На більшій території України вітри зі швидкістю понад 25 м/с бувають майже щорічно. Силу урагану прийнято оцінювати за швидкістю вітру за 17-бальною шкалою. Вітер силою 12 балів (більше 32 м/с) руйнує і спустошує все на своєму шляху. Середня тривалість урагану становить 9–12 днів. Основним руйнівним фактором урагану є висока швидкість вітру, швидкість повітряного потоку, його сила і тривалість. На величину збитків впливають також велика маса приливної води на морському узбережжі і тривалі зливові дощі, які спричиняють значні підтоплення. Будова бурі подібна до будови ураганів. Ширина сягає від кількох до десятків кілометрів. Бурі завдають менш руйнівних наслідків аніж урагани. Смерч – сильний вихор, який спускається з основи купчасто-дощової хмари у вигляді темної вирви чи хобота, і має майже вертикальну вісь, невеликий поперечний перетин, і дуже низький тиск у центральній його частині. Він супроводжується грозою, дощем, градом і, якщо досягає поверхні землі, завжди завдає значних збитків. Сила смерчу полягає в тому, що обертання повітря в його конусі (хоботі) проходить зі швидкістю 700–800 км/год, тому він супроводжується гулом, схожим на гуркіт реактивного двигуна. Розріджене повітря, що виникло всередині смерчу, є настільки потужним, що йому вдається піднімати в повітря різні предмети, зривати дахи, виривати з корінням дерева, руйнувати дерев’яні будинки. Тривають смерчі недовго (від кількох хвилин до кількох годин), рухаючись разом із хмарами. Довжина шляху – від сотень метрів до десятків кілометрів. Урагани прийнято поділяти на тропічні, які зароджуються в тропічних широтах, і нетропічні – у нетропічних широтах. Тропічні урагани, що зароджуються над Тихим океаном, називають тайфунами. Бурі бувають вихрові і потокові. Частіше за все за будовою смерчі поділяють на щільні (різко обмежені) і розпливчаті (неясно обмежені). Крім того, розрізняють смерчо-пилові вихрі: – малі смерчі короткої дії (довжина шляху до кілометра); – малі смерчі тривалої дії; – смерчо-ураганні вихрі; – водяні смерчі. На території України урагани та бурі можуть виникати у будь-яку пору року, але найчастіше – серпень-вересень. Ураган, який виник 23 червня 1997 року над Волинню, завдав величезних збитків регіону. Було пошкоджено 3500 житлових будинків, 1380 промислових і сільсько-господарських будівель. Вітер порвав дроти 266 ліній електропередач, вивів із ладу 129 електропідстанцій тощо. Травмовано 92 особи і 9 осіб загинуло. Шквальні вітри, які пронеслися над Україною в 20 числах квітня 1999 року, залишили без енергопостачання 122 населені пункти Рівненської, 184 – Тернопільської, 47 – Чернівецької, 171 – Хмельницької, 48 – Львівської, 26 – Житомирської областей. Дії населення в умовах виникнення урагану, бурі і смерчу У разі одержання штормового попередження необхідно: 1) уважно слухати інформацію органів управління надзвичайних ситуацій. У ній буде повідомлено про очікувану силу урагану та дано рекомендації щодо подальших дій; 2) з навітряної сторони будинку щільно зачинити вікна, двері, скло вікон заклеїти, по можливості захистити ставнями або щитами, з підвітряної сторони, для урівноваження внутрішнього тиску, двері та вікна відчинитий закріпити в цьому положенні; 3) підготувати запас води і їжі, необхідні медикаменти, електричний ліхтарик, гасову лампу, свічку, сірники, похідну плитку, чи гасницю, приймач на батарейках, документи, гроші; 4) забрати з балконів, підвіконників та лоджій речі, які можуть бути захоплені повітряним потоком; це стосується і предметів на подвір’ї або на даху; 5) загасити вогонь у печах, підготуватися до вимикання електроенергії, закрити газові крани; 6) залишити включеними радіоприймач, телевізор для одержання нових вказівок, інформації щодо подальших дій; 7) з легких будівель необхідно перейти до міцніших, до сховищ цивільної оборони; 8) дітей із дитячих установ і шкіл забрати додому. Найкраще захиститися від урагану в сховищі, заздалегідь підготовленому укритті, або хоча б у підвалі. Якщо довелося зустріти ураган у будинку, то необхідно вибрати найбезпечніше місце: у середній частині будинку, коридорі, на першому поверсі. Уламками скла з вікон можна отримати травму, тому потрібно стати в простінку впритул до стіни, сховатися у вбудованій шафі чи захиститися матрацом. Якщо ураганний вітер застав вас на відкритій місцевості, найбезпечніше сховатися в кюветі дороги, ямі, канаві, притиснувшись до землі. Так само необхідно діяти, якщо ви перебуваєте за межами міста на транспорті. Якщо ураган чи буря застали людину на вулиці, необхідно відійти якомога далі від будинків і сховатися в кюветі чи канаві, щільно притиснувшись до землі. Звичайно, слід якнайшвидше перейти до сховища чи підвалу найближчого будинку. Необхідно уникати мостів, естакад, трубопроводів. Варто пам’ятати, що наслідком сильних стихійних лих можуть бути техногенні катастрофи і пожежі, тому безпечніше перебувати осторонь від хімічно-небезпечних об’єктів і мереж електропередач. Після стихання урагану не варто відразу ж виходити на вулицю, бо через кілька хвилин вітер може відновитися. Коли ви будете впевнені, що ураган закінчився, лише тоді можна залишити будинок, попередньо переконавшись, що завислих предметів і конструкцій, обірваних дротів, уламків скла й інших джерел небезпеки немає. Необхідно також упевнитися, що відсутній запах газу; доки ви не переконаєтеся у цьому заборонено користуватися відкритим вогнем. Під час снігової або пилової бурі залишати приміщення дозволяється лише у виняткових випадках, обов’язково не по одному. Залишати приміщення тепло одягнувшись та сповістивши про свій маршрут і час повернення. При втраті орієнтації на місцевості під час їзди на автомобілі або при зіпсуванні автомобіля, не слід відходити від нього за межі видимості. Урагани, особливо тайфуни, часто супроводжуються значною кількістю опадів (зі зливовими дощами у теплу пору року, великими снігопадами взимку), що може спричинити повені і снігові замети. При небезпеці виникнення смерчу необхідно здійснити ті ж самі підготовчі заходи, що і при урагані та бурі. Необхідно пам’ятати, що при смерчі, на відміну від урагану та бурі ховатися можна тільки в підвалах і підземних спорудах, а не всередині самого будинку. |