БЖД методичні вказіки. Методичні рекомендації для практичних занять з дисципліни безпека життєдіяльності

• Название: Методичні рекомендації для практичних занять з дисципліни безпека життєдіяльності
• Дата: 10.12.2018
• Размер: 134 Kb.
• Имя файла: БЖД методичні вказіки.docx
• Тип: Методичні рекомендації; #59606
• страница: 1 из 7

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Луганський Національний аграрний університет
Кафедра екології та безпеки життєдіяльності

Методичні рекомендації

для практичних занять з дисципліни

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

для студентів усіх спеціальностей денної та заочної

форм навчання за освітнім рівнем «бакалавр»

Харків, 2018

УДК 331.45(075.8)

Методичні рекомендації для практичних занять з дисципліни «Безпека життєдіяльності» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання за освітнім рівнем «бакалавр»/ укл. Кирпичова І.В., Богомолова В.П. – Харків: ЛНАУ, 2018. – 45 с.

У методичних рекомендаціях для практичних занять розглянуті проблеми безпечного існування людини в сучасному техногенному та інформаційному світі, у довкіллі, у побуті, під час трудової діяльності тощо.


Укладачі:

Кирпичова Ірина Валентинівна, завідувач кафедри екології та безпеки життєдіяльності, к.т.н., доцент;

Богомолова Віра Павлівна, старший викладач кафедри екології та безпеки життєдіяльності
Рецензент: Ляшенко Сергій Олексійович, д.т.н., професор кафедри безпеки життєдіяльності та права Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка

Розглянуто і затверджено на засіданні кафедри екології та безпеки життєдіяльності, протокол № 7 від 5 лютого 2018 р.
Розглянуто і затверджено на засіданні Методичної комісії факультету харчових технологій, протокол № 6 від 6 лютого 2018 р.
Розглянуто і затверджено на засіданні вченої ради факультету харчових технологій, протокол № 5 від 16 лютого 2018 р.

Призначено для студентів усіх спеціальностей за освітнім рівнем «бакалавр» денної та заочної форми навчання.

ЗМІСТ

№ п/п	Назва теми	Сторінка
Вступ		4
1	Природні загрози, характер їхніх проявів та дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки	6
2	Аварії з викидом небезпечних хімічних речовин	19
3	Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище	24
4	Основи забезпечення пожежної та вибухобезпеки	30
5	Техногенна безпека в сільськогосподарському виробництві	36
6	Визначення професійного ризику	40
Рекомендована література		43

Вступ

Умови праці робітників агропромислового комплексу характеризуються частим перевищенням гігієнічних нормативів шкідливих виробничих факторів у робочій зоні. Безперервна інтенсифікація технологічних процесів, застосування потужної техніки обумовлюють великі виділення пилу в повітря робочої зони, супроводжуються інтенсивним шумом, генерують вібрації, ускладнюють мікроклімат і т.п. Разом з тим спостерігається свідоме ігнорування вимог безпеки життєдіяльності, високий показник зношеності основних виробничих фондів на об’єктах господарювання, недостатній рівень організації та проведення запобіжних заходів, недостатня підготовка керівного складу та фахівців діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту.

Сучасне життя насичене великою кількістю небезпечних факторів – хімічних, фізичних, біологічних, фізико-хімічних, які часто негативно впливають на здоров’я людей, всього живого у природі. Різноманітність дій всіх шкідливих чинників – абіотичних, біотичних настільки велика, що часто важко встановити окрему їх дію і тому важливо, щоб кожна людина могла їх вирізняти і вміти самостійно приймати дії захисту від них. Тому головним завданням курсу безпечної життєдіяльності людини є навчити її орієнтуватися у небезпеках, загострити чуття небезпеки.

Рослинництво найбільш травмонебезпечна галузь сільськогосподарського виробництва. На його частку припадає – 24% від загальної кількості травм, тваринництві – 21%, будівництві – 16%, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування – 14%, в транспорті – 11%, деревообробці і лісозаготівлі – 3%, харчовій промислоості, житловому і комунальному господарстві – 0,7%, молочній галузі – 0,5%, інші – 6%. (Мягченко О.П., 2010).

Вивчення дисципліни передбачає опанування знаннями, вміннями та навичками вирішувати професійні завдання з обов’язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу та захисту населення в небезпечних та надзвичайних ситуаціях і формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об’єктів галузі, матеріальних та культурних цінностей в межах науково-обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

Згідно державних вимог (спільний наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 року, № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України») засвоївши дисципліну «Безпека життєдіяльності» майбутні бакалаври (молодші спеціалісти) повинні володіти сукупністю загальнокультурних та професійних компетенцій з питань безпеки життєдіяльності у відповідних напрямах підготовки для вирішення професійних завдань, пов’язаних із гарантуванням збереження життя та здоров’я персоналу ОГ в умовах небезпечних і надзвичайних ситуацій.

В результаті вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» бакалаври (молодші спеціалісти) у відповідних напрямах підготовки повинні мати такі головні загальнокультурні та професійні компетенції.

Загальнокультурні компетенції охоплюють:

• 
  культуру безпеки і ризик-орієнтоване мислення, при якому питання безпеки, захисту й збереження навколишнього середовища розглядаються як найважливіші пріоритети в житті й діяльності;
  
• 
  знання сучасних проблем і головних завдань безпеки життєдіяльності та вміння визначити коло своїх обов’язків з питань виконання завдань професійної діяльності з урахуванням ризику виникнення небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання;
  
• 
  вміння оцінити середовище перебування щодо особистої безпеки, безпеки колективу, суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувати головні підходи та засоби збереження життя, здоров’я та захисту працівників в умовах загрози і виникнення небезпечних та надзвичайних ситуацій;
  
• 
  здатність приймати рішення щодо безпеки в межах своїх повноважень.
  

Професійні компетенції за видом діяльності охоплюють:

виробничо-технологічна діяльність:

• 
  здатність орієнтуватися в основних методах і системах забезпечення техногенної безпеки, обґрунтовано вибирати відомі пристрої, системи та методи захисту людини і природного середовища від небезпек;
  
• 
  вміння оцінити сталість функціонування об’єкту господарювання в умовах надзвичайних ситуацій та обґрунтувати заходи щодо її підвищення;
  
• 
  вміння обґрунтувати та забезпечити виконання комплексу робіт на об’єкті з попередження виникнення надзвичайних ситуацій, локалізації та ліквідації їхніх наслідків;
  

організаційно-управлінська діяльність:

• 
  здатність орієнтуватися в основних нормативно-правових актах в області забезпечення безпеки;
  
• 
  знання організаційно-правових заходів забезпечення безпечної життєдіяльності та вміння обґрунтувати та забезпечити виконання у повному обсязі заходів з колективної та особистої безпеки;
  
• 
  вміння забезпечити координацію зусиль виробничого колективу в попередженні виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
  

проектно-конструкторська діяльність:

• 
  вміння ідентифікувати небезпечні чинники природного та техногенного середовищ і віднайти шляхи відвернення їхньої уражальної дії використовуючи імовірнісні структурно-логічні моделі;
  
• 
  вміння оцінити безпеку технологічних процесів і обладнання та обґрунтувати заходи щодо її підвищення;
  
• 
  вміння обґрунтувати нормативно-організаційні заходи забезпечення безпечної експлуатації технологічного обладнання та попередження виникнення надзвичайних ситуацій;
  

педагогічно-консультативна діяльність:

• 
  обґрунтування та методичне забезпечення проведення навчання серед працівників та населення з питань безпеки життєдіяльності та дій за надзвичайних ситуацій;
  
• 
  вміння надати допомогу та консультації працівникам та населенню з практичних питань безпеки життєдіяльності та захисту у надзвичайних ситуаціях;
  

контрольно-консультативна діяльність:

• 
  оцінювати стан готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС за встановленими критеріями і показниками та надавати консультації працівникам організації (підрозділу)щодо підвищення його рівня;
  
• 
  здатність аналізувати механізми впливу небезпек на людину, визначати характер взаємодії організму людини з небезпеками середовища існування з урахуванням специфіки механізму токсичної дії небезпечних речовин, енергетичного впливу та комбінованої дії уражальних факторів.
  

Практична робота №1

ТЕМА: Природні загрози, характер їхніх проявів та дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки.
мета: ознайомитись з чинниками природних небезпек, навчитись запобігати небезпечні ситуації та своєчасно надавати першу допомогу.

Матеріали й обладнання: мапа сейсмологічної небезпеки регіонів України, мапа природного та техногенного підтоплення регіонів України, мапа стихійних метеорологічних явищ на території України, класифікатор надзвичайних ситуацій (НС) ДК 019:2010, роздатковий матеріал «Вітер», «Землетрус», «Повінь», «Пожежна безпека».

Також на першому практичному занятті студентам денного відділення слід отримати індивідуальне завдання для виконання розрахунково-графічної роботі.

Завдання:

1) Ознайомитись з мапами «Сейсмологічна небезпека регіонів України», «Небезпека риродного та техногенного підтоплення за регіонами України», «Стихійні метеорологічні явища».

2) Ознайомитись з особливостями негативним впливом на життєдіяльність людей та функціонування об’єктів економіки в умовах проявів вражаючих факторів небезпечних метеорологічних, геологічних, гідрологічних явищ, записати назви і характерні риси.

3) Записати і запам’ятати дії населення в умовах конкретної надзвичайної ситуації.

4) Ознайомитись та запам’ятати структуру коду класифікатора.

5) Визначити код НС пов’язаних з пожежами в природних екосистемах.
Еволюція природного середовища реалізується через різноманітні геологічні процеси, що розрізняються за природними факторами (фізичні, фізико-хімічні тощо), масштабами прояву, темпами розвитку, тривалістю й силою впливу на природні та техногенні об’єкти. Тому серед чинників, що формують екологічну обстановку конкретних регіонів, ступінь їх безпеки чи небезпеки, сучасні геологічні процеси займають провідне місце.

Різноманітні за механізмами розвитку, характером й інтенсивністю прояву на земній поверхні, екзогенні геологічні процеси (ЕГП) часом створюють обстановку, несумісну з мінімальними вимогами до комфортності довкілля і життєдіяльності людини.

Катастрофічні прояви характерні для різних за генезою ЕГП, які можуть викликати людські жертви й величезний матеріальний збиток за короткий проміжок часу. Інші геологічні процеси небезпечні лише з екологічної точки зору. Вони не загрожують життю людей безпосередньо, їх вплив менш відчутний та руйнівний, заподіяний збиток накопичується за досить тривалий час.

Найпоширенішими та найнебезпечнішими серед розвинених на території України є такі ЕГП: зсуви, лавини, селеві потоки, карсти, абразія, руслова ерозія, підтоплення, заболочування.

НС природного характеру:

- геологічні (землетруси, виверження вулканів, зсуви, селі, снігові лавини);

- метеорологічні (урагани, бурі, снігові бурі, смерчі);

- гідрологічні (повені, затори, цунамі);

- природні пожежі (лісові, тоф’яні, степові);

- біологічні (епідемії, епізоотії, епіфітотії)

- космічні (астероїди, комети, випромінювання, міжпланетна гравітація)

Кожна природна катастрофа має свою фізичну сутність, власні причини виникнення, руйнівні сили, характер і стадії розвитку, особливості впливу на навколишнє середовище. Водночас природним катастрофам притаманні загальні риси: великий просторовий розмах, значний вплив на навколишнє середовище, потужний психологічний вплив на людей.

Бачення причин виникнення і характеру стихійних лих дає змогу своєчасно вжити заходів щодо запобігання тяжким наслідкам чи ослабленню руйнівної сили, згубного впливу на людей. У багатьох випадках воно спричиняє правильну поведінку людей під час стихійного лиха, забезпечує вжиття заходів із ліквідації НС.

Землетруси

Землетруси – це підземні удари (поштовхи) та коливання поверхні Землі, вик-ликані природними причинами (в основному тектонічними процесами). Людські втрати внаслідок землетрусів по всьому світу сягають близько 60% усіх жертв від різних стихійних лих.

Згідно із сейсмічним районуванням, майже 120 тис. км2 території України, із населенням майже 11 млн. чоловік і значна кількість об’єктів промисловості перебувають у сейсмонебезпечних зонах, де сила можливих землетрусів оцінюється на рівні від 6 до 8 балів (за 12-бальною шкалою MSK-64). Ця зона охоплює території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Одеської, Закарпатської, Херсонської та Хмельницької областей.

Для України становить загрозу можливість реалізації одного із землетрусів зони Вранча (Південні Карпати, Румунія). Землетруси в зоні Вранча відбуваються регулярно. Сейсмічні станції України щороку реєструють десятки землетрусів із вогнищами в цій зоні. Так, за останні 70 років сильні землетруси із зони Вранга відчувалися людьми на території всієї України в 1940, 1977, 1986 та 1990 роках. У зв’язку з тим, що в 2002 році перевищено 11-річний інтервал повторюваності сильних землетрусів зони Вранча, прогнозують, що з кожним роком імовірність виникнення нового сильного землетрусу збільшується. До того ж чим пізніше він виникне, тим більше накопичиться пружної енергії, яка зможе вивільнити миттєво.

За умови реалізації максимально можливого для зони землетрусу, який може відбутися з імовірністю 1 раз на 1000 років, сейсмічний ефект на південно-західній частині Одеської області може досягти 8 балів за міжнародною шкалою сейсмічної інтенсивності MSK-64 (яка є нормативною для території України), на території Чернівецької та центральної частини Одеської області – 7 балів, а далі може повільно знижуватися до західних, північних та східних меж країни. У Києві максимальний ефект на ґрунтах другої категорії за сейсмічними властивостями не перевищить шість балів.

Класифікація землетрусів. Тектонічні землетруси. Частіше виникають унаслідок руху тектонічних плит земної кори в місцях так званих тектонічних розломів.

Наведені землетруси. Виникають унаслідок тиску, який створюється дамбами, водосховищами, потужними підземними вибухами.

Цунамі. Виникають при підводних землетрусах та виверженнях вулканів, характеризуються хвилями висотою 30 метрів, розповсюджуються від епіцентру з великою швидкістю.

Землетруси внаслідок падіння космічних тіл.

Характеристику землетрусів за 12-бальною шкалою наведено у таблиці. Нині у світі використовують декілька шкал інтенсивності землетрусів. Наприклад, в Україні прийнято європейську 12-бальну шкалу MSK-64 (автори:Медвєдєв, Спонхевєр, Карнік), яка характеризує силу землетрусу відповідно до його наслідків. Ця шкала використовується з 1964 року, і має ряд переваг порівняно зі шкалою Ріхтера, оскільки враховує не тільки енергію землетрусу, але й особливості руйнувань. Відповідно до цієї шкали всі землетруси за силою поділяють на 12 балів.

Кожен бал має власну назву, і йому відповідають визначені наслідки. Так, землетрус силою III бали називають “слабким”, і відчувається він лише незначною частиною населення. Землетрус силою VI балів – “сильний”, він відчувається усіма людьми: зі стін падають картини, спостерігаються незначні пошкодження будинків, відколюються шматки штукатурки. Землетрус силою XI балів – “катастрофа”: спричиняє значні пошкодження будинків, мостів, гребель, залізничних колій, шосейні дороги стають непроїзними, руйнуються підземні трубопроводи; відбувається деформація ґрунту у вигляді широких тріщин, розривів і переміщень у горизонтальному і вертикальному напрямах, виникають чисельні обвали у гірській місцевості.

Землетруси класифікують за різними ознаками. Найпошириніша класифікація землетрусів за причиною виникнення та інтенсивністю коливання грунту на поверхні землі. Землетруси залежно від інтенсивності коливань грунту на поверхні землі класифікують на:

– слабкі (1–3 бали);

– помірні (4 бали);

– досить сильні (5 балів);

– сильні (6 балів);

– дуже сильні (7 балів);

– руйнівні (8 балів);

– спустошливі (9 балів);

– знищуючі (10 балів);

– катастрофічні (11 балів);

– надто катастрофічні (12 балів).

Дії населення в умовах землетрусу при загрозі виникнення землетрусу

Кожен, хто живе в сейсмонебезпечних районах, повинен свідомо та систематично планувати свої дії під час можливого землетрусу. Значно більше шансів зберегти спокій і здатність до розумних дій, якщо наперед продумати свої дії вдома, на роботі, у магазині, в автомобілі тощо. Додатковими заходами щодо зменшення ймовірності отримати травму під час землетрусу, може стати завчасне виконання таких дій:

– спланувати найбільш економний та безпечний шлях виходу із приміщення;

– визначити найбільш безпечні місця у квартирі (внутрішні кути біля капітальних стін, прорізи внутрішніх дверей);

– навчити дітей та інших членів родини займати безпечні місця;

– не тримати без крайньої необхідності важкі предмети на шафах і полицях;

– дізнатися, яким чином перекривається газ, світло, вода у квартирі або будинку, і якщо для цього потрібен гайковий ключ, то покласти його поблизу вентиля, що перекривається;

– мати укомплектовану аптечку і вміння надавати першу медичну допомогу;

– прикріпити до стін книжкові шафи та важкі меблі, що можуть перекинутися;

– зберігати в надійному місці вогненебезпечні та отруйні матеріали;

– розташувати ліжко необхідно подалі від великих вікон, дзеркал і важких предметів, які можуть упасти;

– слухати і виконувати вказівки органів управління надзвичайних ситуацій, що передаються через засоби масової інформації.

При виникненні землетрусу

Насамперед необхідно запам’ятати, що головне – захиститися від уламків скла, важких предметів у будинках. Не слід забувати, що пожежі і промислові аварії постійно супроводжують землетрус. Якщо діяти спокійно та виважено, то шанс уберегтися буде більшим.

При виникненні землетрусу необхідно діяти так:

– варто пам’ятати, що найголовніше – зберігати спокій і ні в якому разі не панікувати. Від моменту відчуття перших поштовхів до коливань, небезпечних для будівель, у вас є 15–20 секунд. Виходячи з цього, слід діяти відповідно. При перебуванні на першому поверсі, потрібно негайно залишити будинок, на другому і вище – слід зайняти безпечне місце всередині приміщення. Це можуть бути отвори в капітальних внутрішніх стінах, кутки, утворені внутрішніми капітальними стінами, інколи можна сховатися під письмовий чи кухонний стіл;

– під час землетрусу 2–5 метрова зона навколо будинків стає вкрай небезпечною. Зверху сиплються уламки черепиці, цегли, можуть падати горщики з квітками, обірвані дроти тощо. Потрапити під такий “град” – смертельно небезпечно;

– не залишати будинка під час землетрусу. Краще шукати порятунок там, де ви знаходитеся, дочекатися кінця землетрусу, а згодом за необхідності спокійно залишити приміщення;

– ні в якому разі не можна вибігати на балкон, якщо з нього не можна стрибнути на землю;

– не створювати штовханину біля дверей, зупиняти тих, хто збирається стрибати з балконів чи вікон, що знаходяться вище від першого поверху, постійно контролювати дітей;

– водії автобусів та тролейбусів повинні відчинити двері, але пасажири мають залишатися на свої місцях;

– якщо ви знаходитеся в сейсмонестійкому будинку або іншій небезпечній споруді, вам необхідно вирішити самостійно, що є безпечнішим знаходження в будинку чи залишити приміщення;

– якщо ви знаходитеся поза приміщенням, намагайтеся вийти на відкритий простір, подалі від будівель та ліній електромереж.

Після першого поштовху може статися тимчасове затишшя, що передувати ме новому поштовху. Якщо ви відчули нові поштовхи, зберігайте спокій. Це явище – проста дія різних сейсмічних хвиль одного й того ж землетрусу. Можуть виникати повторні поштовхи – афтершоки, тобто окремі землетруси, які виникають після головного поштовху. Вони можуть тривати протягом кількох хвилин, годин, навіть діб. Іноді афтершоки можуть спричиняти ушкодження або руйнування будівель, які вже сильно були ушкоджені головним поштовхом.

Після землетрусу необхідно виконати такі дії:

– надати медичну допомогу потерпілим і вивільнити людей, які опинилися у невеликих завалах;

– перевірити водогін, газ, електромережу. Якщо є ушкодження, вимкнути відповідну лінію; витікання газу перевіряють тільки за запахом. За його наявності слід відчинити вікна, двері та негайно залишити приміщення, повідомивши відповідну службу;

– не знімати взуття, аби не поранитися битим склом та іншими уламками;

– не спускати воду в туалетах доти, поки каналізацію не буде перевірено;

– увімкнути радіо та чекати екстрених повідомлень ( у квартирі бажано мати приймач, що працює на батарейках, і кишеньковий ліхтарик).

В осередках землетрусу працездатне населення може залучатися до робіт щодо ліквідації його наслідків. Під час виконання таких робіт необхідно суворо дотримуватися правил безпеки:

– забороняється без особливої потреби ходити по завалах, заходити в зруйновані будинки та споруди, перебувати поблизу будинків, що загрожують обвалом;

– під час огляду внутрішніх приміщень не можна користуватися відкритим вогнем;

– перед входом до дуже задимлених чи захаращених приміщень необхідно обв’язатися мотузкою, інший кінець якої повинна тримати людина, що перебуває поза ними;

– під час проведення робіт у приміщенні зі зруйнованими чи ушкодженими електромережами забороняється “незахищеними” руками (без гумових рукавиць) доторкатися до електричних дротів і з’єднаних з ними металевих предметів, а електромережу необхідно вимкнути;

– у загазованих приміщеннях і біля них заборонено палити, користуватися

інструментом, що іскрить, умикати двигуни, машини, механізми;

– у місцях зберігання отруйних речовин необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту.