Укр.мова(методичка). Методичні вказівки для практичних занять та самостійної роботи для студентів Медичного інституту спеціальносте 1210001 Лікувальна справа
 Скачать 133.51 Kb.
|
|
Тема. Науковий стиль сучасної української літературної мови у фаховому мовленні лікаря. Термінологія фаху як система План
Список літератури
Г. О. Золотухін, Н. П. Литвиненко, Н. В. Місник. – К.: Здоров’я, 2001. – С.232-237, 341-385.
Л.М.Яременко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – С.22 (конспект).
Завдання
Анемія, абдукція, агонізувати, конвульсії, малярія, симптом, ординарний.
Асептичний, нефроптоз, операційна, кардіографія, етимологія, дугоподібний, компенсація, дезінфекція, педіатрія, ін’єкція, антиоксидант, біологія.
Користуючись додатком 2 «Деякі симптоми і синдроми, що зустрічаються в клініці внутрішніх хвороб» базового підручника, випишіть 5-7 термінів-епонімів. Додаток1 Деякі відомості з історії анатомічної термінології Медична наука з давніх часів мала свою власну термінологію. Історія європейської медицини й медичної термінології починається від часів «Гіппократового збірника», в якому зібрано понад 100 медичних творів цієї епохи. Вони традиційно приписуються батькові європейської медицини, великому лікарю античності Гіппократу (460-377рр. до н.е.), його учням та іншим представникам давньогрецької медицини. Правда, лікар та його наступники скористалися медичною лексикою попередніх поколінь: вже в гомерівському епосі є цілий ряд анатомічних і нозологічних найменувань. В античний період (кінець IV – I ст. до н.е.) медична термінологія, зокрема анатомічна, досягла досить високого рівня розвитку завдяки діяльності двох видатних представників олександрійської медичної школи – Герофіла (бл. 300 – 250рр. до н.е.), якого вважають родоначальником описової анатомії, та Ерізістрата, який зробив ряд важливих відкриттів у будові людського тіла. У той час функції міжнародної мови медицини виконувала старогрецька мова. Значне місце в історії розвитку латинської медичної термінології належить римському вченому-енциклопедисту й лікарю Авлу Корнелію Цельсу (кінець І ст. до н.е.- перша ½ ст.н.е.), автору трактату з 8 книг «Про медицину». В цій роботі Цельс уводить у вжиток римської медицини нові латинські назви як паралельні традиційним грецьким назвам. Поборник латинської мови, Цельс намагався утвердити за нею правомочність мови науки. На жаль, його доробок аж до 1443р. пролежав на полицях монастирської бібліотеки, але став невід’ємною частиною міжнародних анатомічних номенклатур кінця ХІХ- середини ХХ століття. У середньовічній медичній термінології застосовувалися як латинські, грецькі та арабські назви, часто спотворені, що приводило до плутанини. У 1887 р. на І з’їзді німецького анатомічного товариства була створена комісія з визнаних анатомів для укладання єдиного списку латинських анатомічних термінів. Отже, у 1895 р. була ухвалена Базельська анатомічна номенклатура (BNA), яка поклала кінець плутанині. У 1898 р. проф. медфакультету Московського університету Д. Зернов увів її до свого посібника з анатомії. З того часу Базельська анатомічна термінологія стала загальноприйнятою в Росії. У 1955р. наVI міжнародному конгресі анатомів у Парижі був запропонований офіційний список Nomina Anatomica, а в 1960 р. був ухвалений і названий Паризькою анатомічною номенклатурою (PNA). Із 5640 понять, які були в BNA, без змін було прийнято 4286 термінів, що становить 70%, від кореговано 886 (15,6%) і 200 (3,5%) термінів цілком нових. Уперше в історії медичної науки офіційний список латинських анатомічних термінів дістав міжнародне визнання, в першу чергу через виважену простоту, стислість і легкість запам’ятовування. Гіршою була справа з вдосконаленням і розвитком української медичної термінології. Лише з відродженням української державності, а саме в 20-і рр. ХХ ст. пожвавилась робота в цій галузі. Так, у 1920 р. в Києві вийшов друком «Російсько-укр. Медичний словник», укладений Мартирієм Галиним. У 1926 р. в Празі «Спілкою українських лікарів у Чехословаччині» був виданий «Медичний латинсько-український словник» цього ж автора. Одним із принципів термінологічної концепції М.Галина є спільно для тогочасної укр. термінології тенденція до побудови термінів з власне укр. мовного матеріалу, на власне укр. ґрунті шляхом використання вже існуючих морфем. Наприклад, такі греко-латинські терміни як абсцес, авітаміноз. катаракта перекладаються як гнойовик, полуда, голоднеча та вітаміни. Вчений також пропонує, орієнтуючись на медичні латинсько-німецькі словники початку ХХ ст. вживати терміни, складені з 3-4 і більше іменників. Не відкидає усталених у мові іншомовних слів: нирка, кила, гострець (ostitis) тощо. Серед інших авторів, які презентували укр. медичну термінологію, були: Корчак–Чепурківський О. Номенклатура хвороб, К., 1927; Цешківський Ф., Черняхівський О. Nomina anatomica ucrainica, К., 1925р. Координацією роботи з уніфікації укр. термінології здійснює Інститут укр. наукової мови АН (ІУНМ) з 1921р. під головуванням А.Кримського, медична секція, та її друкований орган «Журнал медичного циклу «ВУАН» У 1965р. в Нью - Йорку був заснований Український Термінологічний Центр Америки (УТЦА). Метою якого була популяризувати українську термінологію, підтримувати і координувати термінологічну працю окремих колективів та поодиноких фахівців. У результаті – «Короткий англійсько-український медичний словник» (1970). За часів незалежності активізується укр. медична термінографія, зокрема Орфографічний словник укр. медичних термінів – Львів, 1993; а також періодика: «Лікарський збірник» НТШ, «Ваше здоров’я», «Медична газета України», «Народне здоров’я», «Народний лікар України», «Слово лікаря», «Медична академія», «Педіатрія, акушерство та гінекологія» тощо. Отже, сфера застосування української медичної термінології на сучасному етапі розширюється. Для студентів-стоматологів До історії українських стоматологічних термінів Відомо, що функціональне призначення будь-якого терміна – стисло, точно й однозначно виражати наукове поняття, слугувати засобом його тотожності й відмінності в спеціальній мові. Так, об’єктивною причиною труднощів у реалізації термінологічних вимог є проблема багатозначності (полісемії) термінів. У медичній (стоматологічній) термінології неможливо зберегти однозначність, оскільки людські знання завжди поповнюються, і саме в процесі пізнання виникають нові поняття, які вимагають словесного вираження. Наприклад: корінь – в анатомії, ботаніці, стоматології; анестезія – в неврології, хірургії, стоматології. Слово «аспіратор» в медицині – “відсмоктування різних рідин (гною, мокротиння, слини), дрібних часточок чого-небудь або повітря з порожнин, дихальних шляхів й ін. за допомогою спеціального приладу”. Успіхи стоматології породжують безліч нових термінів, напр.: occlusodontie (f) – гнатологія, методи і способи лікування жувального апарату; malocclusion (f) – аномалія прикусу; orthopantomographe (m) – ортопантомограф – радіологічний прилад для панорамних знімків зубів; reimplantation (f) – пересадка, приживлення, неоімплантація та періодонтоз, амфодонтоз, пародонтоз, альвеолярна піорея, хвороба Фошара; orifice (m) – отвір, вічко, устя, зів; odontologiste (m) – одонтолог, стоматолог, дантист, фахівець, що лікує зуби; muguet (m) – молочниця, стоматомікоз, пліснявка рота, кандидозний стоматит; instrument (m) – інструмент, прилад, апарат; granulome (m) dentaire – зубна гранульома, периапікальна гранульома, гранульома біля верхівки кореня зуба; gnathankylose (f) – гнатанкілоз, анкілоз щелепи, викривлення, нерухомість з’єднання щелепи; follicule (m) – фолікул, мішочок, пухирець; Comby (signe de) (m) – еритематозний стоматит, який спостерігається при численних гострих хворобах, симптом Комбі та ін. У стоматологічній термінології є багато запозичень із західноєвропейських мов та утворених з греко-латинських елементів. Сучасні медичні терміносистеми досягли найбільшого ступеня інтернаціоналізації у порівнянні з термінологією інших галузей. Збірка давньогрецького вченого Гіппократа (“Corpus Hippocraticum”) фактично започаткувала медичну термінологію. Неабияку увагу медичній термінології приділяв найвидатніший лікар Риму Клавдій Гален. Він вважав, що кожне медичне слово повинне мати лише одне значення. Цей підхід Галена збігається з вимогами до термінів сучасної медичної науки. Сьогодні одна з найбільш характерних властивостей медичної термінології, що зумовлена її двомовною греко-латинською основою, полягає в наявності значної кількості дублетних терміноелементів грецького та латинського походження. Порівняємо: одонтолог (грецьк.) – дантист (лат.), офтальмолог (грецьк.) – окуліст (лат). Латинізми і грецизми продовжують збагачувати інтернаціональну термінологію. Уроки історії творення національної медичної термінології вчать орієнтуватися на терміни професійного слововживання. Численні латинські та латинізовані терміни значно економічніші від опису українською мовою, і тому в спілкуванні фахівців їм треба надавати перевагу, адже врахування чинника громіздкість/негроміздкість – одна з теоретичних засад термінотворчості. Порівняймо: odontalgia – зубний біль; odontolithiasis – утворення зубних каменів; odontonecrosis – омертвіння зуба або його частини; odontoscopia – огляд зубів одонтоскопом; phytotherapia – лікування лікарськими рослинами; carcinophobia – хворобливий страх перед раковим захворюванням; stomatitis – запалення слизової оболонки рота; stomatologia – розділ медицини, присвячений вивченню захворювань рота тощо. Оскільки латина є загальновизнаною мовою медичної науки, оскільки у значній частині українських стоматологічних термінів використовуються саме латинські терміни. Терміноупорядники зважають на відповідність латинських та латинізованих термінів щодо структури української мови, її внутрішніх законів, а саме: вимогам системності, логічного обґрунтування, стислості, словотворчої продуктивності. Наприклад, ортодонтична допомога, генералізований карієс зуба, актинічний хейліт, незавершений дентогенез, кубоподібні зуби, ангіоматозний епуліс, ямка очного зуба, вроджений гіпертрофічний гінгівіт, кандідомікотичний глосит, одонтогенна підшкірна гранульома, зубна коренева кіста, ортогнатичний прикус, патологічна оклюзія зубів, ламінозний зубний протез, одонтогенна ектодермальна пухлина тощо. За останній час досягли значних розмірів вузькоспеціальні медичні терміни. Наприклад, терміносистема лікарських засобів включає понад 80 тисяч слів. Щорічно з’являється понад 1000 нових медичних термінів. Практичне заняття № 6 Тема. Складні випадки правопису в діловому та фаховому мовленні медичного працівника План
Список літератури
Золотухін Г.О., Литвиненко Н. П., Місник Н.В. – К.: Здоров’я, 2001. – С.41-43, 60-61, 76-78, 282-340.
Л.М.Яременко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – С.62 (вправа).
Н.Д.Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – С.236-244.
О.Г.Ткаченко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. Завдання
Кон…юнктивіт, павіль…он, миш…як, кон…югат, порт..єра, барел…єф, рант..є, кар…єра, дос…є, к…ювет, ін…єкція, б…юджет, Х…юстон, Н…ю-Йорк, ван…а, депрес…ія, ім…унолог, цел…юліт, гол…андський, рефлекс Ахіл…а, ем…іграція, ім….іграція.
Кузнецов, Державин, Егоров, Вересаев, Лазарев, Ломтев, Серов, Ёлкин, Королёв, Артёмов, Менделеев, Грачёв, Лукьянов, Левановский, Белов.
Хворий поступив у лікарню. Медик по фаху. Не дивлячись на всі протиепідемічні міроприємства, інфекція продовжувала поширюватися. Усій групі зробили прививки від дифтерії. Препарат не годний до вживання. Для лікування віруса приміняється нова сиворотка.
Перекладіть терміни та термінологічні словосполучення українською мовою: Бедро, безвредный, благоприятный прогноз болезни, болеть гриппом, болеутоляющий, вскрытие, желтуха, зуд, отёки, челюсть, язва, насморк, сопровождающий, сопутствующий, металлический микропротез. Практичне заняття № 7 Тема. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови План
Список літератури
Н.Д.Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – С.171-181.
Л.М. Яременко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – С.28-29.
О.Ткаченко. – Суми, 2004. Завдання
А Я, Петриненко О.В., прошу надати мені відпустку… Б Прошу надати мені відпустку… В Прошу Вашого дозволу про надання мені відпустки… Практичне заняття № 8 Тема. Професійна документація медиків. Специфіка її укладання й оформлення. План
Список літератури
Г. О. Золотухін , Н. П. Литвиненко, Н. В. Місник. – К.: Здоров’я, 2001. – С.57, 74, 157, 191, 247.
- http://mozdocs.kiev.ua/?nav=8;F003_0, f025_3, f004_0, f025_8_0, f013_0, f037_2_0. - www.uazakon.com/documents/date.../pg10.htm - www.muoz.cv.ua › - медичні стандарти Завдання
Медична документація Догляд за пацієнтом – це комплекс заходів, спрямованих на полегшення стану хворого й забезпечення успіху лікування чи профілактики. Кабінети медичної статистики збирають, контролюють та аналізують матеріали роботи лікувально-профілактичних закладів, які мають важливе значення для організації роботи цих установ щодо поліпшення медичного обслуговування населення. Медична статистика є офіційним джерелом, на основі якого планується розвиток охорони здоров’я в цілому і в окремих галузях. На сьогодні МОЗ України офіційно декларує 246 різних форм документів. 14.02.12 р. підписаний наказ №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування», в якому з метою удосконалення обліку в закладах охорон здоров’я було затверджено 38 форм первинної облікової документації. А також наказу № 435 від 17.06.13 р. та інших. Медична карта стаціонарного хворого f 003/о, або історія хвороби є основним медичним документом стаціонару. Її заповнюють на кожного хворого, який поступив у стаціонар. Медична карта містить усі необхідні відомості, які сприяють організації належного медичного обслуговування хворого і контролю за ним. Паспортна частина, діагноз, з яким пацієнт направлений у стаціонар, і діагноз, що встановлений лікарем при прийнятті хворого, заповнюється в приймальному відділенні, наступні записи в історії хвороби робить палатний лікар. Протягом 3 днів з часу прийняття хворого в стаціонар має бути встановлений клінічний діагноз. Якщо хворий був прооперований, на першій сторінці карти зазначають дату (місяць, число і година) операції та її назву. У випадку смерті хворого наводиться патологоанатомічний діагноз. При виписуванні хворого зазначають кількість проведених ліжко-днів, причому день прийняття і день виписування вважають за один ліжко-день. Під час перебування хворого в стаціонарі історія хвороби зберігається в папці палатного лікаря в спеціальній шафі і є недоступною для хворих. Палатний лікар щоденно робить у ній записи про стан здоров'я пацієнта і проведене лікування. У карті стаціонарного хворого відображаються усі відомості про хворого, які необхідні для правильної діагностики і лікування, а саме: скарги хворого, анамнестичні дані, історію цього захворювання, його перебіг, усі клініко-діагностичні дослідження і лікувальні заходи, оперативні втручання, консультації спеціалістів та консиліуми. Дані вимірювання температури тіла, пульсу, дихання, артеріального тиску, діурезу відображають у щоденниках і ' графічно на температурному листку. Медична сестра підклеює у медичні карги всі результати лабораторних досліджень у хронологічному порядку. При виписуванні (а також у разі смерті) хворого палатний лікар складає епікриз, у якому коротко резюмує дані про стан здоров'я хворого при прийнятті та виписуванні й обґрунтовує діагноз, перелічує лікувальні заходи, що були проведені в стаціонарі, а також дає рекомендації щодо подальшого лікування та індивідуального режиму. Карту стаціонарного хворого з епікризом підписують палатний лікар та завідуючий відділенням іздають в архів на зберігання. Копію епікризу передають у поліклініку або вклеюють у медичну карту амбулаторного хворого (f 025/о). На кожного хворого, який направлений іншими лікувальними закладами, відсилають витяг з карти стаціонарного хворого (№027/о) в заклад, що направив пацієнта. На основі карти стаціонарного хворого складають статистичну карту вибулого зі стаціонару (f 066/о). Вона є статистичним документом, що містить відомості про стаціонарне обслуговування хворого. Карту заповнює палатний лікар одночасно з епікризом після виписування хворого із стаціонару. Карта в стислому вигляді відображає основні моменти медичного обслуговування хворого: тривалість перебування в стаціонарі, якість діагностики лікаря поліклініки, термін, характер і результати хірургічного втручання, наслідки захворювання та ін. Карти забезпечують найбільш раціональну розробку відомостей для статистичного опрацювання та складання звіту лікувального закладу. Вона є також оперативним документом для оцінки діагностики лікарів стаціонару шляхом порівняння прижиттєвих клінічних діагнозів і паталогоанатомічних діагнозів хворих, які померли. У випадку, коли в карті зазначено два діагнози і більше, у звіті карту відносять до того захворювання, яке стало причиною госпіталізації. Медична карта амбулаторного хворого (f 025/о) є основним медичним документом поліклініки чи амбулаторії. Вона служить для запису лікарських спостережень, діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Заводять її на кожного хворого, який звернувся в поліклініку або викликав лікаря додому. В карті концентруються записи лікарів усіх спеціальностей (при звертаннях пацієнта з приводу всіх захворювань). Винятком є протитуберкульозні, шкірно-венерологічні та онкологічні відділення поліклініки, які мають окрему документацію. Якщо ж пацієнтів цих відділень обслуговують лікарі загального профілю, вони роблять записи у загальній медичній карті. Медична карта містить систематизовані записи уточнених діагнозів, зареєстрованих захворювань, а також результати проведених аналізів, рентгенологічних та інших досліджень, відомості про стаціонарне лікування, про тимчасову непрацездатність тощо. На листку запису остаточних діагнозів фіксують усі діагнози, які були встановлені при звертанні хворого в поліклініку або під час надання допомоги вдома. Листок остаточних діагнозів виконує два основні завдання: а) служить для вивчення контингенту хворих шляхом реєстрації всіх захворювань, з приводу яких пацієнти звертаються в цей лікувально-профілактичний заклад самостійно чи за направленнями лікарів після профілактичних оглядів; б) є документом, за яким вивчають захворюваність населення території, що її обслуговує поліклініка. Листок для запису остаточних діагнозів дозволяє лікарю простежити у цього хворого діагнози в їх послідовності тавзаємозв'язку, а також відбирати хворих, які підлягають спеціальному і диспансерному спостереженню. Разом з тим виділення у цьому листку вперше діагностованих захворювань дає змогу стежити за динамікою нових нозологічних форм. Записи на листку як нових, так і раніше зареєстрованих захворювань, з приводу яких хворий звернувся у цьому році в поліклініку, є основою для заповнення статистичного талона (f 025-2/о) для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів. Якщо хворого госпіталізують у стаціонар того об'єднання, до якого належить поліклініка, медичну карту амбулаторного хворого передають у стаціонар для ознайомлення з нею палатного лікаря. Після виписування хворого зі стаціонару медичну карту з епікризом повертають у реєстратуру поліклініки. Записи в медичній карті амбулаторного хворого використовують також для перевірки обґрунтованості видачі лікарем листка непрацездатності, довідок, санаторно-курортних карт та ін. У разі необхідності медичну карту амбулаторного хворого, так само, як і історію хвороби, використовують у судово-медичних справах. Усі результати проведених клінічних аналізів, довідки, висновки консультантів тощо медична сестра повинна ретельно вклеювати в медичну карту. У випадку смерті хворого його медичну карту виймають із картотеки, в ній записують дату та причину смерті, після чого видають лікарське свідоцтво про смерть (f 106/о чи 106/о-95). Якщо медичної карти померлого немає, її заповнюють наново (тільки паспортну частину) і зазначають дату та причину смерті. Всі медичні карти померлих зберігаються в архіві лікувального закладу. Статистичний талон для реєстрації остаточних (уточнених) діагнозів (f 025-2о) служить для систематизації та групування даних про захворюваність населення. Вивчення захворюваності проводять дільничні (сімейні) лікарі на своїх дільницях, керівництво лікувального закладу, органи охорони здоров'я. На основі такого вивчення визначають характер і частоту захворювань, з приводу яких населення зверталося за медичною допомогою, розробляють конкретні заходи щодо подальшого зниження захворюваності і поліпшення медичного обслуговування населення. Для органів охорони здоров'я матеріали про захворюваність є, крім цього, основою для планування заходів щодо розгортання нових лікувальних закладів, проведення пере профілізації закладу, розширення або скорочення ліжкового фонду, підбору медичних кадрів тощо. Результати опрацювання статистичних талонів за встановленою програмою записують у зведену відомість обліку захворювань населення, яке проживає в районі обслуговування поліклініки. Талон на прийом до лікаря (f 025-4/о) служить для регулювання прийому хворих лікарями і дає змогу звільнити лікаря від заповнення щоденника роботи лікаря (f 039/о). Але такі щоденники ведуть лікарі-стоматологи – ортодонти та ортопеди (f 039-2/о, f 039-3/о, f 039-4/о). Після закінчення прийому всі талони передають у статистичний кабінет, де підраховують їх кількість і заповнюють листки роботи лікаря протягом кожного дня. Користуючись талонами, лікар регулює повторні відвідування хворих. Контрольна карта диспансерного нагляду (f 030/о) — це документ, який використовують для контролю ефективності диспансерного спостереження. Хворих, які відлягають диспансерному спостереженню, відбирають на прийомі в поліклініці, при відвідуванні вдома, а також під час медичних оглядів. Таких карт існує декілька: за особами групи ризику розвитку профпатології і з професійними захворюваннями– (f 030-3/о), хворими на розлади психіки (f 030-1/о) та хворими на туберкульоз. Карти складають окремо на кожну особу при першому огляді і в подальшому в неї заносять результати повторних оглядів. В окремій графі зазначають, які лікувально-профілактичні заходи проводили хворому (медикаментозне, санаторно-курортне лікування, дієтичне харчування, переведення на іншу роботу тощо). Істотне значення в карті має розділ «Контроль відвідувань», де відмічають дати призначеного та фактичного відвідування хворого. Пацієнта,який пропустив термін планового обстеження викликають у поліклініку. Контрольні карти зберігаються у кожного лікаря в систематизованій картотеці за нозологічними формами з окремими відмітками для заново взятих чи знятих з обліку(не менше 5 років). Щоденник роботи лікаря (f 039/о) призначений для обліку всіх амбулаторних відвідувань, незалежно від їх характеру і часу прийому, що визначає обсяг амбулаторної роботи лікаря. До числа відвідувань включають також відвідування хворих з приводу профілактичних оглядів, а також медичні огляди, які проводяться під час амбулаторного прийому, незалежно від місця проведення. Такі щоденники ведуть і лікарі-стоматологи (f 039-2/о). Як уже зазначалося, лікарі звільняються від ведення щоденника обліку роботи, якщо навантаження лікаря враховує статист за талонами на прийом до лікаря (f 025-4/о), які надходять до нього з лікарських кабінетів після закінчення прийому. Дільничний терапевт щодня заповнює відомість відвідувань у поліклініці (амбулаторії), диспансері, консультації вдома (f 039/о, сільської місцевості – f 039-10/о), які розраховані на місяць. Щодня лікар заповнює графи: скільки прийнято хворих (дорослих, дітей), відвідано хворих вдома з приводу захворювань, скільки проведено профілактичних і патронажних відвідувань. Наприкінці кожного місяця лікар здає заповнену відомість разом з талонами на прийом до лікаря (f 025-4/о) у статистичний кабінет. Журнал обліку прийому хворих в стаціонар (f 001/о) заповнює медична сестра в приймальному відділенні лікувального закладу. У книзі зазначають дату і годину госпіталізації, місце проживання, ким хворий направлений, в яке відділення, номер історії хвороби, діагноз при прийнятті, де хворий працює. Запис у журналі є підставою для довідок про хворих, які перебувають на лікуванні в стаціонарі. Узагальнені дані з журналу дозволяють скласти уяву про обслуговування стаціонаром контингенту населення за територіальним і виробничим принципами, що має значення для планування стаціонарної допомоги хворим. На кожний випадок інфекційного захворювання (підозри), незвичайної реакції на щеплення, укусу, подряпання, ослюнення тваринами, іншого стану (бактеріоносійство), крім грипу та гострих інфекцій верхніх дихальних шляхів множинних або не уточнених локалізацій, заповнюється Екстрене повідомлення (f 058/о), яке протягом 12 годин надсилається до територіальної санітарно-епідеміологічної станції (далі – СЕС) за місцем реєстрації захворювання. Крім цього, в оперативному порядку інформація повідомляється в цю СЕС по телефону. Це забезпечує своєчасне проведення необхідних протиепідемічних та інших оперативних заходів щодо запобігання поширенню цих захворювань. Повідомлення складає кожен медичний працівник (лікар, фельдшер, медична сестра) у всіх лікувально-профілактичних закладах на кожний випадок інфекційного захворювання, харчового і гострого професійного отруєння, виявленого при амбулаторному обстеженні, відвідуванні хворого вдома. Повідомлення складають також і при підозрі на відповідне захворювання чи отруєння або при зміні раніше встановленого діагнозу.
Міністерство охорони здоров’я України Медична документація _________________ (найменування закладу) форма № 027/о Затверджена наказом МОЗ України 29.12.2000 р. № 369 В И П И С К А із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (підкреслити) В_____________________________________________________ (найменування і адреса закладу, куди направляється виписка) 1. Прізвище, ім’я по батькові хворого ______________________________________________________
(число, місяць, рік) 2. Дата народження 3. Домашня адреса ______________________________________________________ 4. Місце роботи і рід занять ______________________________________________________
(число, місяць, рік) ______________________________________________________
(число, місяць, рік) 5. Дати: а) в амбулаторії: захворювання _________ направлення в стаціонар _______________________
(число, місяць, рік) б) в стаціонарі: надходження __________________
(число, місяць, рік) виписки або смерті (підкреслити)_______________ 6. Повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): ____________________________________________________ _____________________________________________________ 7. Короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування стан при направленні, при виписці __________________________________________________________ __________________________________________________________ 8. Лікувальні і трудові рекомендації: ____________________________________________________________________________________________________________ “_______” _____________________ 20__ р. Лікуючий лікар _____________________ (підпис)
Міністерство охорони здоров’я України ________________________ найменування закладу
29.12.2000 р. № 36 КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК СПЕЦІАЛІСТА 1. Головному лікарю________________________________________ __________________________________________________________ (назва лікувального закладу, звідки був направлений хворий) Хворий____________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) __________________________________________Вік __________р. Проконсультований лікарем_________________________________ (спеціальність, прізвище, ім’я, по батькові) відділення_________________________________________________ (вказати якого) 4. Результати лабораторного дослідження __________________________________________________________ 5. Результати функціонального, рентгенологічного та інших спеціальних досліджень: ____________________________________________________________________________________________________________________ 6. ВИСНОВОК СПЕЦІАЛІСТА (встановлений діагноз) __________________________________________________________ 7. Рекомендації __________________________________________________________ “____” ___________20___р. Лікар-консультант __________________________ (підпис) Зав. поліклінікою або стаціонарним відділенням ________ (підпис)
Практичне заняття №9 |