ДЕК. Методичні вказівки для учнів, досліджує процеси засвоєння матеріалу учнями, оцінюючи на цій основі методи і прийоми
 Скачать 492 Kb.
|
|
Метод проблемного викладу Метод проблемноговикладу є перехідним від виконавської до творчої діяльності. Він застосовується переважно з метою розвитку навичок творчої навчально-пізнавальної діяльності, осмисленого і самостійного оволодіння знаннями. Метод проблемного викладу має такі характерні ознаки: 1) знання учням у “готовому” вигляді не пропонуються; 2) учитель показує шлях дослідження проблеми, розв’язує її від початку до кінця; 3) учні спостерігають за процесом роздумів учителя, навчаються розв’язувати проблемні завдання. Проблемний виклад навчального матеріалу може здійснюватися в процесі проблемної розповіді, проблемно-пошукової бесіди, лекції, під час використання наочних методів проблемно-пошукового типу і проблемно-пошукових вправ. Названий метод навчання застосовується у тих випадках, коли зміст навчального матеріалу спрямований на формування понять, законів чи теорій, а не на повідомлення фактичної інформації; коли зміст не є принципово новим, а логічно продовжує раніше вивчене, і учні можуть зробити самостійні кроки в пошуку нових елементів знань. Водночас використання проблемного методу вимагає великих витрат часу, не розв’язує завдань формування практичних умінь і навичок. Спостерігається слабка ефективність цього методу при засвоєнні учнями принципово нових розділів чи тем навчальної програми, коли немає можливості застосувати принцип аперцепції (опори на попередній досвід) і надто важливим є пояснення вчителя. Стосовно характеристики позитивних і негативних сторін інших проблемно-пошукових методів можна зазначити, що ці якості є подібними.
Основною формою навчально-виховної роботи в сучасній школі визначається урок, що проводиться за чітко визначеним розкладом і з постійним складом учнів. Уроки мови за своєю будовою і методикою проведення мо¬жуть бути досить різноманітними. Повноцінний урок збуджує зацікавленість дітей до вивчення мови і стимулює розвиток їхньо¬го мовлення. Сучасний урок мови має бути спрямований на формування національної мовної особистості учня, давати школярам загаль¬ний розвиток через засвоєння спеціальних знань, передбачених чинною програмою, формувати їхні пізнавальні й творчі здібності. Головне в уроці — його зміст. Урок повинен містити певну інформацію, теоретичні відомості з української мови, засвоєння яких збагачувало б учнів науковими знаннями; практичні завдан¬ня і вправи мають спрямовуватися на розвиток духовного багат¬ства особистості. Найважливішим у змісті уроку вважається його науковість, оптимальність, зв'язок із життям. Загалом зміст уро¬ку визначається державною програмою, у якій встановлено обсяг і характер матеріалу, послідовність його вивчення, види робіт з розвитку мовлення. Основою для організації змісту уроку є мета. Вона випливає із завдань, що ставлять перед вивченням шкільного курсу мови в цілому, і тих, які стосуються вивчення конкретної теми. За основною дидактичною метою О.М. Біляєв виділяє ас¬пектні уроки мови і уроки розвитку зв'язного мовлення. Урок вивчення нового матеріалу Структура уроку: 1. Перевірка домашнього завдання (як засвоєно матеріал, якість виконання вправи). 2. Підготовка учнів до сприймання нового матеріалу (актуалі¬зація опорних знань, умінь і навичок). 3. Повідомлення теми і мети уроку, мотивація навчання. 4. Вивчення нового матеріалу. 5. Закріплення набутих знань. 6. Підсумки уроку. 7. Завдання додому та інструктаж про його виконання. Наве¬дена схема уроку є орієнтовною. Ефективність уроку великою мірою залежить від того, наскільки учень підготовлений активно сприймати новий матері¬ал. Урок закріплення знань, умінь і навичок Структура уроку: 1. Повідомлення теми і мети уроку. 2. Перевірка теоретичних відомостей і первинних умінь та навичок з теми, застосування яких буде потрібним на уроці. 3. Робота над закріпленням знань, умінь, навичок. 4. Перевірка якості самостійної роботи учнів. 5. Завдання додому. 6. Підведення підсумків уроку. Урок перевірки та обліку якості засвоєних знань, умінь і навичок. Структура уроку: 1. Повідомлення мети перевірки і способів її проведення. 2. Усна перевірка знань учнів (якщо потрібно). 3. Самостійне виконання учнями контрольної роботи. 4. Відповіді вчителя на запитання учнів (якщо є). 5. Підведення підсумків уроку. 6. Завдання додому, підготовка до його виконання. Урок аналізу контрольних робіт Структура уроку: 1. Вступне слово вчителя. 2. Робота над помилками. 3. Підведення підсумків роботи. 4. Завдання додому. Урок узагальнення і систематизації вивченого. Структура уроку: 1. Перевірка домашнього завдання. 2. Повідомлення теми і мети уроку. 3. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого. Робота над висновками. 4. Удосконалення вмінь і навичок з теми. 5. Підсумки уроку. 6- Завдання додому, підготовка до його виконання. Урок повторення певної теми, розділ Структура уроку: 1. Повідомлення теми і мети уроку. Ознайомлення учнів із завданням уроку. 2. Повторення ключових пита-нь теми, розділу (зв'язні відповіді учнів). 3. Усні й письмові вправи на матеріалі повторення. 4. Підсумки проведеної роботи. 5. Завдання додому, підготовка до його виконання. Уроки розвитку зв'язного мовлення Урок написання навчального переказу Структура уроку навчального переказу, для проведення якого використовують спарені уроки, складається з таких основних етапів: 1. Вступна бесіда. 2. Читання тексту. 3. Бесіда за змістом прочитаного. 4. Складання плану. 5. Мовний аналіз тексту. 6. Повторне читання тексту. 7. Підготовка чорнового матеріалу переказу. 8. Редагування роботи і переписування її начисто. Урок написання контрольного переказу Орієнтовна структура: 1. Вступне слово вчителя. 2. Читання тексту. 3. Пояснення нових слів і запис їх на дошці. 4. Самостійне складання учнями плану переказу тексту. 5. Повторне читання тексту. 6. Написання тексту в чорновому варіанті. 7. Переписування робіт начисто. 8. Самостійна перевірка написаного. Урок аналізу переказу Поширеною є така побудова цього уроку: 1. Вступне слово вчителя. 2. Загальна оцінка якості виконання переказу. 3. Розгляд кращих робіт. 4.Аналіз допущених у переказах недоліків і помилок. 5.Робота над помилками (проведення вправ на подолання нелоліків). 6 Визначення домашнього завдання. Урок написання навчального твору, уроки, на яких формуються вміння, потрібні в роботі над тво¬рами, здебільшого мають таку будову: 1. Повідомлення теми і мети уроку. 2. Усвідомлення теми і основної думки твору. 3. Складання плану. 4. Робота над мовою твору. 5. Складання усного твору. 6. Написання твору на чернетці. 7. Саморедагування. 8. Переписування начисто. Урок підготовки до контрольного твору Хід уроку підготовки до контрольного твору може бути та¬ким: 1. Повідомлення теми і мети уроку. 2. Повторення видових і стильових особливостей твору. 3. Читання й аналіз зразка. 4. Лексико-стилістична робота над твором. 5. Визначення домашнього завдання. Урок написання контрольного твору Структурно урок, на якому школярі пишуть контрольний твір, найчастіше складається з таких основних етапів: 1. Вступне слово вчителя. 2. Самостійне складання учнями плану твору. 3. Написання роботи в чорновому варіанті. 4. Редагування твору і написання його начисто. 5. Самостійна перевірка написаного. Урок аналізу контрольного твору Найпоширенішою є така побудова цього уроку: 1. Вступне слово вчителя (загальна характеристика виконан¬ня твору). 2. Розгляд кращих робіт або фрагментів із них. 3. Колективний аналіз типових недоліків і помилок. 4. Проведення вправ на усунення помилок. 5. Індивідуальна робота учнів над помилками, допущеними у творах. 7. Визначення домашнього завдання. Нетрадиційні форми уроків української мови: урок-свято, урок-мислення, урок-змагання (лінгвістичний КВК, брейн-ринг), урок-практикум, урок-семінар, урок-конференція, урок-залік, аукціон знань, ділова гра, урок творчості, урок-подорож.
Технологія навчання – це систематична і послідовна реалізація на практиці раніше спроектованого процесу навчання, система способів і засобів досягнення цілей при управлінні процесом навчання, з діагностикою поточних і кінцевих результатів. Інтерактивні методи, що визначають сучасні технології навчання: 1. Робота в малих групах. Завдання, яке роздає вчитель, виконується за 10-15 хвилин. Ролі в групах: спікер (керівник* зачитує завдання групи, організовує порядок виконання, підводить підсумки роботи, визначає доповідача; секретар веде записи, може допомогти доповідачеві; посередник слідкує за часом, заохочує групу до роботи; доповідач чітко висловлює думку групи. 2. Мозковий штурм. Заохочувати всіх до висловлювання, не коментувати. Спонукати учнів до розширення висунутої ідеї. Наприкінці обговорити і оцінити ідеї. 3. Розв'язання проблеми. 1* Аналіз проблеми: Що трапилося? Чому? Хто задіяний? Хто може бути зацікавлений в розв'язанні? Якої інформації бракує і де її можна отримати? 2* Пошук розв'язання проблеми: Якими є способи її розв'язання? Які переваги і недоліки? Які шанси і загрози вони несуть? 3* Вибір розв'язання — з певної точки зору, наприклад, справедливості. Які труднощі можуть з'явитися у ході його реалізації? Як повинні виглядати наступні кроки під час запровадження його в життя? Хто, чи що може ускладнити або унеможливлювати його? На кого можна розраховувати як на союзника? 4. Симуляції. Створені вчителем ситуації, які учні копіюють спрощеному вигляді. Це «мініатюрна» версія реальності, ілюстрування певних явищ і поведінки (симуляція виборів, референдумів, соц. опитувань*. 5. Займи власну позицію. Дискусія на суперечливу тему. Є дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді. Порядок: 1* Плакати в протилежних кінцях кімнати «згідний, згідна», «не згідний, не згідна». На дошці — мета обговорення. 2* Попросити учасників стати біля обраного плаката. 3* Довільно обрані учасники обґрунтовують свою позицію. 4* Після викладу точок зору, можливо, хтось захоче перейти до іншого плаката, обґрунтовуючи причину переходу. 5* Учасники мають назвати переконливу причину протилежної сторони. 6. Метод ПРЕС. Коли виникають суперечливі питання. Думка у сталій та виразній формі. Порядок: Позиція: «Я вважаю, що...». Обгрунтування: ...тому, що (причини появи думки*. Приклад. Висновки. 7. Мікрофон. Можливість кожному щось швидко сказати по черзі. 8. Розігрування ситуації за ролями. Імітація реальності, можливість діяти «як насправді». 9. Аналіз ситуації. Слід звертати увагу на основні моменти: а*. Факти: Що відбулося? Хто є учасником справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які є другорядними? 6*. Проблеми: Якими законами, нормами права регулюється ситуація? В чому полягає конфлікт? Яке питання треба вирішити, розв'язуючи ситуацію? в*. Аргументи: Які аргументи можуть бути наведені (на захист кожної зі сторін справи*? г*. Рішення: Яким буде вирішення ситуації? Чому саме таким? Якими можуть бути наслідки такого рішення? 10. Ділові листи і звернення. Сформулювати заяву, скаргу, пропозицію, апеляцію, лист в редакцію. 11. Дискусія. Говорити по черзі, не перебивати, критикувати ідеї, а не особу, поважати всі точки зору. 12. Коло ідей. Малі групи представляють лише один аспект великої проблеми. Можна подавати ідеї по черзі. 13. Акваріум. 4 групи. Всі читають текст посібника. Одна група сідає в центр. Група отримує лист із ситуацією і завдання. Обговорюється в групі. До спільного рішення дійти за 3-4 хвилини. (Чи погоджуються інші з думкою групи? Який аргумент найбільш переконливий?* Наприкінці вчитель обговорює роботу кожної групи. 14. Медіація. Вирішення конфлікту. Медіатор допомагає двом учням врегулювати конфлікт. Порядок проведення: словник термінів. Вибір конфлікту: історичний випадок, сучасна ситуація або власний конфлікт. Кожна особа розповідає про те, що відбулося. Медіатор задає запитання і просить сторони задати питання один одному. Сторони обмірковуюють можливі варіанти вирішення проблеми. Досягнення згоди. Згода оформляється письмово. Обговорюється план дій на випадок, якщо досягнута ними угода не спрацює. 15. Переговори. Визначитит проблему, продумати варіанти вирішення, вибрати один варіант і застосувати. Після переговорів вирішити, що сказати іншим людям. 16. Проекти. Презентація, міні-лекції, навчальні бесіди. 17. Ток-шоу. Виголосити коротку промову на задану тему, дотримуючись вимог структури та змісту промови: інструктаж, проведення ток-шоу, рефлексія, підведення підсумків за стратегією «Знаю, хочу, вивчаю». 18. Редакційний кошик. На запропоновані завдання дати усну або письмову відповідь, яку дістати з кошика. Як приклади прийомів оцінювання можна назвати такі: Тест. Завдання тесту може бути в тому, що учні повинні вибрати правильну відповідь із декількох запропонованих варінтів або знайти «пару» тощо. Експрес-опитуванпя. Це можуть бути стислі усні або письмові відповіді (наприклад, за картками на знання основних понять*, завдання типу «продовжити речення», заповнити таблицю, намалювати діаграму, скласти схему і т.д. Розширене опитування. Вчитель пропонує учням дати усно або письмово повну відповідь на поставлене запитання, з поясненнями окремих положень, наведенням аргументів, прикладів. Під час усної відповіді педагог (та інші учні* можуть задавати додаткові питання; варіантами цього методу є усний «екзамен» з білетом, письмова контрольна робота, домашнє есе. Контрольна вправа або творче завдання. Контрольною може бути оголошена будь-яка вправа. Наприклад, це може бути виступ у суді, підготовка аргументів, виконання завдання в групі, упорядкування документів, написання доповіді, есе-твору' реферату тощо. Спостереження. Спостереження є одним із головних методів оцінювання при інтерактивних методах викладання; педагог вибирає для себе показники, які він відслідковуватиме протягом заняття, а також учнів, яких треба оцінити. Особливу роль у використанні цього методу грають підготовлені форми для спостереження й оцінювання. Приклади цих форм можна знайти нижче. Часто під час використання контрольної вправи вчитель має також застосувати спостереження, щоб оцінити роботу учнів. Самооцінка. Оцінка самими учнями своєї роботи (своєї особисто або своїх колег*, а також заняття в цілому є цінним методом оцінювання. Застосувавши цей метод, педагог може багато чого дізнатися про себе й учнів, а також про якість навчального процесу. Для самооцінки учнями своєї роботи може застосовуватись метод питань-відповідей; можна попросити учнів поставити однокласникам оцінки і мотивувати їх (наприклад', у випадку перевірки упорядкування документів одне одного учні можуть поставити оцінку в залежності від повноти використання практичних порад*. Для проведення загальної дискусії з оцінювання заняття педагог може запропонувати методику «Дельта-плюс», яка полягає в тому, що спочатку пропонуються питання про позитивні сторони, потім обговорюються ті моменти, які можна було б замінити. «Дельта» також допомагає не прямо критикувати хиби своїх товаришів або педагога. Іноді можна попросити учнів заповнити спеціальні форми (або таблиці* для спостереження і оцінювання. Самооцінка підходить і тоді, коли потрібно оцінити роботу всієї групи в цілому. Однією з позитивних сторін застосування цього методу є те, що всі учні можуть отримати оцінку, а також те, що діти починають розуміти труднощі оцінювання і вчаться дивитися іншими очима на свою роботу. Ігрові методи оцінювання. Оцінювання часто можна перетворити в гру, важливо тільки заздалегідь встановити шкалу. Оцінка за кожним показником може виставлятися за дванадцятибальною системою або можна використовувати такі критерії: «завжди», «звичайно», «іноді», «ніколи».
Однією з особливостей організації уроку української мови є ідея оптимальних способів структурування теоретичного матеріалу з метою інтенсифікації навчання, про що говорилося вище.1 Реалізація цієї ідеї спричинила нові підходи до організації уроку. У практиці вчителів з'явився термін "нестандартність у вивченні мови", "нестандартні уроки", "нестандартна ситуація" тощо. Особливо поширені так звані нестандартні уроки. Вони мають спеціальні назви: урок-семінар, урок-практикум, урок-конференція, урок-диспут, урок-гра (подорож, зустріч), урок рольової гри та ін. Систему таких уроків пропонують учені-дидакти.2 Це уроки-ділові ігри, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки взаємонавчання учнів, уроки "Слідство проводять знавці", уроки винаходу, творчості, уроки-творчі звіти, аукціони знань, дослідження тощо. Методичний аналіз таких уроків дає підстави стверджувати, що усі вони можуть успішно використовуватися у вивченні української мови. Так, наприклад, урок типу КВК може бути проведений як урок повторення певної теми чи розділу. Структура його така: 1 етап — розминка-розповідь з теми. Учні двох команд за чергою розповідають, з'ясовують теоретичний матеріал, аргументують його прикладами. 2 етап — конкурс "Перевірка домашнього завдання". Завдання творчого характеру. Може бути розіграна сценка, діалог тощо. 3 етап — виконання завдань з вибором правильної відповіді. Кожній команді пропонуються рівнозначні завдання (можна тестового характеру). 4 етап — конкурс "Відгадай". Загадки, мовні ігри (для кожної команди окремо). Наприклад: гра — один учень виходить з класу, а коли повертається, то інші натяками підказують йому відповідь. Виграє та команда, учні якої дадуть відповіді швидко й точно. 5 етап — конкурс акторів і художників. Творчі завдання з використанням мовного матеріалу. 6 етап — підсумки уроку, відзначення переможців. Подаємо приклад уроку підсумкового повторення теми "Прийменник" у 7 класі, проведеного у формі гри-подорожі по Дніпру. Учитель оголошує, що у подорож-плавання відправляється весь клас, але доїдуть ті учні, що виконають усі завдання і дадуть правильні відповіді. Перша пристань "Кмітливі". Учитель проводить диктант-тишу з використанням таблиці. Завдання: згрупувати прийменники-синоніми. На пристані мандрівники відпочивають. Під час відпочинку проводиться вікторина: на таблиці "Чому так?" подані словосполучення, в яких треба вжити різні прийменники, дотримуючись правильного керування. Потім учні здійснюють переклад словосполучень з російської мови на українську з метою попередження помилок інтерферентного характеру. Проводяться мовні ігри. Плавання продовжується. Наступна зупинка "Пізнайка". На таблиці або на екрані через графопроектор подано текст. Учням пропонується кілька завдань: 1) Виписати у дві колонки непохідні і похідні прийменники, аргументувати правильність виконання; 2) Здійснити синтаксичний розбір 2-3 речень і довести, чому прийменники входять до складу членів речення. Виконуючи коментований диктант, учні працюють над правописом прийменників. Зупинка "Книга - твій друг" передбачає роботу з підручником: складання плану відповіді, схеми, опорної таблиці, виконання вправи (диференційовані завдання). Учні одержують завдання: скласти речення з омонімами: по-весняному — по весняному, напам'ять — на пам'ять, помалу — помалу та ін. Остання зупинка має назву "Ловись, рибко". У супроводі музики учні розв'язують ребус: уставити потрібні прийменники і розібрати їх як частину мови. На завершення підводиться підсумок уроку у формі зв'язної розповіді про враження від подорожі. Уроком-пресконференцією може бути один з уроків зв'язного мовлення. Наприклад, ознайомлення з газетою в 5 класі, опрацювання газетних жанрів у 5-7 класах. Цей урок має чотири етапи: 1) відповіді на запитання; 2) підготовка й оформлення редакційних завдань; 3) підведення підсумків; 4) випуск експрес-газети. Цікавим є урок-семінарське заняття, що практикується в школах (класах) з поглибленим вивченням української мови. У семінарах виділяють три основні етапи: 1) підготовка до занять і виконання запропонованих завдань; 2) актуалізація знань, одержаних у ході підготовчого етапу; 3) підведення підсумків роботи. Семінар — така форма проведення уроку, що сприяє розвиткові в учнів навичок самостійної роботи з науковими джерелами, дозволяє оптимально враховувати їхні індивідуальні здібності й нахили. Семінарські заняття можуть проводитися у формі розгорнутої бесіди, обговорення доповідей і творчих робіт, коментованого читання, диспуту. У практику шкіл різних типів нині активно впроваджуються перехідні форми організації пізнавальної діяльності учнів — просемінарські заняття (термін О.Карамана), у структурі яких є елементи семінарської роботи. Готуючи учнів до семінару, вчитель заздалегідь повідомляє мету і завдання, формулює основні й додаткові питання з теми, рекомендує додаткову літературу. У формі семінарів можна проводити уроки вивчення нового матеріалу, повторення, узагальнення і систематизації вивченого. Так, урок узагальнення і систематизації, проведений у формі семінару, може мати таку структуру: - вступне слово вчителя (з'ясовується мета і завдання семінару, що відповідає меті і завданням узагальнюючого уроку); - учнівські повідомлення (підготовлені самостійно за планом семінару); - обговорення виступів учнів; - корекція знань учнів залежно від змісту зворотної інформації під час бесіди чи пояснення вчителя; \ - підсумкове слово вчителя. Наведемо приклад уроку вивчення нового матеріалу - семінарське заняття з теми "Пряма і непряма мова" в 8 класі з поглибленим вивченням української мови. Метою цього уроку є обговорення й оцінка результатів самостійно підготовленої теми. Урок проводиться за планом: 1. Пряма мова. 2. Непряма мова. 3. Цитата. 4. Діалог. Питання плану обговорюються послідовно й закріплюються практичними завданнями. Так, після обговорення першого питання "Пряма мова" учні рецензують відповіді своїх товаришів. Потім їм пропонуються два завдання у двох варіантах: • Розставити в тексті розділові знаки і пояснити їх уживання. • Скласти речення з поданими словами автора. Відповідь на питання "Непряма мова" учні доповнюють відомостями про невласне-пряму мову, особливості вживання її в художньому стилі і наводять приклади з художніх творів, що вивчаються в 8 класі. Замість рецензування відповідей можна запропонувати скласти анотацію на основну відповідь з цього питання. Практичне завдання: • Перетворити речення з прямою мовою на непряму, проаналізувати трансформовані речення, пояснити розділові знаки. Після доповіді учня на тему "Цитата" діти доповнюють відомостями про вживання віршованих і прозових цитат у різних стилях мовлення. Практична робота проводиться індивідуально: кожний учень повинен ввести цитати у самостійно складений текст. Доповідь про діалог поглиблюється вчителем і рецензується учнями. Звертається увага на стилістичні функції діалогу. Потім учні одержують завдання: 1. Діалог, спроектований через графопроектор на екран, записати в зошити і розставити розділові знаки. 2. Скласти діалог (полілог) на лінгвістичну тему й виразно відтворити його в особах (учитель і учні). Уроки-практикуми присвячуються вдосконаленню правописних і мовленнєвих умінь і навичок учнів. На таких уроках виконуються завдання, що складаються із спеціально дібраного дидактичного матеріалу. У завданнях бажано передбачити ті етапи роботи, за якими мають працювати учні. Так, навчальне завдання для старшокласників, що стосується формування навичок творення текстів різних стилів, може бути сформульоване так: Завдання 1. Закріпіть знання про стилі мовлення: допишіть замість крапок назву стилю (стилів). 1. У сучасній українськім літературній мові розрізняють такі основні стилі:... 2. Стиль ... характеризується порушенням прийнятих у літературній мові норм спілкування, наявністю діалектних форм. 3. ... стиль дає точне висвітлення наукових понять. 4. Стиль ... характеризується яскравістю., образністю, емоційністю викладу. 5. ... стиль — це сталь агітації і пропаганду. 6. Стиль ... мовлення - це канцелярський сталь, характерний для документів. Методичний аналіз сучасних форм роботи та проведення нестандартних уроків дає підстави стверджувати, що всі вони можуть успішно використовуватися в процесі навчання української мови. Наукова достовірність виучуваного матеріалу, його оптимальність, змістова наповнюваність, що дає імпульс для різнобічного розвитку особистості, є важливими чинниками, які в сполученні з правильним вибором типу, структури уроку та методів навчання сприяють підвищенню ефективності занять. Більшість уроків нестандартної форми передбачають групове навчання. Як свідчать наукові дослідження, групова навчальна діяльність школярів сприяє успішній реалізації комплексних цілей навчання, засвоєнню бази знань, формує навички самоконтролю, почуття обов'язку й відповідальності за результати навчання. Під час групового навчання здійснюється педагогічна профорієнтація, діти вчаться висловлювати власну думку й рахуватися з думкою товаришів. Запровадження групового навчання на уроці відіграє позитивну роль. Адже групова робота докорінно змінює позицію учня: з пасивного об'єкта впливу вчителя він перевтілюється в активного суб'єкта особистісного навчання. Учень на таких уроках не лише сприймає певну суму знань, а бере активну участь у їх засвоєнні, опановує способи самостійного їх поповнення і розширення. Останнім часом активно впроваджуються в практику так звані інтегральні уроки. Різновидом їх є уроки словесності, що інтегрують два або три предмети — мову і літературу (історію, географію, математику тощо). Уроки словесності покликані відродити кращі традиції української лінгводидактики, корені якої сягають у козацькі школи, Києво-Могилянську академію. На думку Т.Донченко, "ці уроки повинні повернути дітям утрачену здібність до природного мовлення, дати знання законів рідної мови, її національної специфіки і водночас історії народу і його літератури, рис його національного характеру, особливостей бачення світу"3. До проблеми інтегрованих уроків звертаються й інші вчені4. Так, Л.Варзацька та Л.Дворецька пропонують методику інтегрованого уроку мови, розглядаючи найголовніші його особливості: сутність інтегрованого уроку, розвивальні можливості видів діяльності, місце інтегрованих уроків у навчально-виховному процесі, принципи організації та структура інтегрованого уроку, види мовних завдань та календарне планування таких уроків. З усього сказаного випливає висновок: сучасний урок рідної мови — плід майстерності і творчості вчителя-словесника, його професійності, ґрунтовних знань рідної мови, літератури, історії, народознавства, його патріотизму. Критерії сучасного уроку рідної мови відбивають ті зміни, що відбуваються в системі освіти, та рівень розвитку методичної науки.
Мета уроку української мови - один із важливих його компонентів. Це чітке визначення того, до чого прагне вчитель, організовуючи урок. Погано сформульована мета уроку негативно відображається на єдності уроку, його спрямованості, Зазвичай, визначають виховну мету: наприклад, домагатися підвищення пізнавальної самостійності, виховувати любов і повагу до рідної мови; пізнавальну мету - домагатися засвоєння певних понять, закономірностей, правил. Мета уроку полягає також у формуванні умінь і навичок, що планується не на кожен окремий урок, а на серію уроків. Освітня мета навчання досягається єдністю триєдиної мети : навчальної, виховної, розвивальної. Навчальна мета має на меті вдосконалення, поглиблення, формування вмінь і навичок спілкування, культури мовлення. Засвоєння основних тем з укр..мови зазначених в програмі. Розвивальна мета – вміння логічно мислити (розбір речення, визначення головної думки тексту, вміння спостерігати над мовним матеріалом, аналізувати, робити висновки, вміння запам’ятовувати, відтворювати, створювати свій текст, виражати особисте ставлення до прочитаного, побаченого, почутого). Виховні завдання: виховання національної свідомості громадянина, загальнолюдських етичних норм. |