ЗБІРНИК_КОНФЕРЕНЦІЇ_НАВС_25_11_2021. Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ інновації в криміналістиці
 Скачать 3.31 Mb.
|
|
Список використаних джерел 1. Щербаковский М. Г., Кравченко А. А. Применение специальных знаний при раскрытии и расследовании преступлений. Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. 78 с. 2. Павлова Н. В. Роль спеціаліста у технічному забезпеченні проведення слідчих (розшукових) дій. Кібербезпека в Україні: правові та організаційні питання: матеріали міжн. наук. практ. конф., (м. Одеса, 22 листоп. 2019 р.). Одеса : ОДУВС, 2019. С. 64–65. 3. Криушенко Л. І. Особливості виявлення обставин, що підлягають з’ясуванню під час розслідування шахрайства в банківській сфері. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 39(2). С. 94–99. 4. Криміналістична техніка: навчальний посібник. К.: КИЙ, 2009. 416 с. 67 5. Бідняк В. А. Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, пов’язаних із державним фінансуванням галузі охорони здоров’я.:дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09. Дніпро, 2020. 265 с. 6. Яремчук В. О. Організація і тактика залучення спеціаліста при проведенні слідчих (розшукових) дій: монографія / В. О. Яремчук ; за ред. В. Ю. Шепітька. Харків. Апостіль, 2015. 228 с. Чорноус Юлія Миколаївна, професор кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ ТА ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ЯК ДЖЕРЕЛА РОЗВИТКУ НАУКИ КРИМІНАЛІСТИКИ Криміналістика є юридичною наукою, яка знаходиться на «передньому краї» боротьби зі злочинністю. Понад сторічна історія, напрацювання вчених-криміналістів, широка і різноаспектна емпірична база, дозволяють констатувати сформовані теоретико- методологічні і правові засади науки криміналістики, вирішення актуальних завдань правозастосовної практики. Науковцями обґрунтовуються різні ознаки предмету криміналістичної науки. До однієї із них належить така як «синтетичність знань», що полягає у залученні досягнень різних галузей знань з подальшим їх удосконаленням та пристосуванням для вирішення завдань боротьби з кримінальними правопорушеннями. Як кожна наука, криміналістика ґрунтується на відповідних джерелах. Джерела науки криміналістики, враховуючи їх різноманітність, умовно можуть бути об’єднані в групи: 1) законодавство; 2) наукові та навчально-методичні праці; 3) слідча, експертна, судова практика. Нині правова система нашої держави все більше зазнає впливу міжнародного права, законодавчі зміни свідчать про цілеспрямований процес адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу, формування спільних засад правозастосування та забезпечення євроінтеграційного напряму розвитку держави. Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, практика Європейського суду з прав людини є складовою кримінального процесуального законодавства України та новим джерелом розвитку науки криміналістики. Важливим завданням є гармонізація вітчизняного кримінального процесуального законодавства та криміналістичних рекомендацій з розслідування кримінальних правопорушень з положеннями міжнародних договорів України та правовими позиціями Європейського суду з прав людини. 68 Окреслені обставини впливають на розширення предмету науки криміналістики, збагачення її джерельної бази. Вказаний вектор розвитку науки криміналістики сприяє реалізації стратегічних завдань розвитку держави, що визначені за змістом нормативно-правових актів України. Так, нині на державному рівні здійснюється комплекс заходів з впровадження Стратегії комунікації у сфері європейської інтеграції на 2018–2021 роки [1], завданням котрої є забезпечення свідомої підтримки населенням України процесів європейської інтеграції з метою здійснення перетворень у державі, які орієнтовані на дотримання верховенства права, поваги до прав людини та основоположних свобод. Дотримання засади верховенства права передбачає розслідування кримінальних правопорушень та судовий розгляд справ згідно з положеннями міжнародного законодавства, кращим світовим досвідом. Зважаючи на думку О.О. Юхно, що криміналістика є «…діалектикою кримінального процесу…» [2] своїми силами, методами, засобами, прийомами, сприяє вирішенню завдань кримінального провадження, слід акцентувати увагу на питання розвитку криміналістики в контексті положень міжнародних договорів України та практики Європейського суду з прав людини з окреслених питань, особливості застосування криміналістичних засобів, методів та прийомів на сучасних умов. Процес інтеграції вітчизняного законодавства і практичної діяльності до світового і європейського співтовариства у сфері кримінального судочинства розпочався із проголошенням незалежності України, прийняттям 1996 року Основного Закону, який визначає, що «чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України» (ч. 1. ст. 9) [3]. Новий етап розвитку криміналістики розпочався з часу прийняття Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, який засвідчує розвиток кримінального провадження відповідно до кращого міжнародного та європейського досвіду. Визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України). Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України) [4]. Закономірним є висновок, що міжнародні договори України та практика Європейського суду з прав людини впливають на формування теоретико-методологічних, правових, праксеологічних засад науки криміналістики. Однією із форм реалізації вказаного впливу є розробка нових та удосконалення існуючих криміналістичних засобів, методів і прийомів розслідування кримінальних правопорушень, формування практичного «інструментарію» науки криміналістики. Тлумачення 69 міжнародних договорів України та практики Європейського суду з прав людини дозволяє виокремити такі напрями впливу вказаних джерел на розвиток науки криміналістики, розробку та практичну реалізацію криміналістичних засобів, методів і прийомів: 1) забезпечення захисту прав та свобод людини; 2) розслідування кримінальних правопорушень з врахуванням кращого міжнародного та європейського досвіду; 3) підвищення ефективності реалізації заходів міжнародного співробітництва під час кримінального провадження; 4) забезпечення розслідування та судового розгляду справ про міжнародні злочини. Важливими є вимоги Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року до забезпечення прав і свобод людини під час процедури досудового розслідування (недопустимість порушення права на свободу та особисту недоторканість, повага до приватного та сімейного життя особи, забезпечення права на справедливий суд, права на ефективний засіб юридичного захисту та ін.) [5], щодо яких сформовані правові позиції Європейського суду з прав людини, які підлягають дотриманню під час розслідування і є вимогою щодо допустимості застосування криміналістичних засобів, методів, прийомів. Правоохоронні органи повинні використовувати у своїй діяльності практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Закон України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» 2006 року [6] передбачає заходи з метою оволодіння вказаними положеннями суддями, прокурорами, адвокатами, нотаріусами, працівниками правоохоронних органів. Отже, нині важливим є надання практичних рекомендацій правоохоронцям щодо дотримання міжнародних і європейських стандартів прав та свобод людини під час досудового розслідування і застосування допустимих криміналістичних засобів, методів та прийомів. Список використаних джерел 1. Про схвалення Стратегії комунікації у сфері європейської інтеграції на 2018‒2021 роки : розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 жовт. 2017 р. № 779-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/779-2017-%D1%80#Text. 2. Юхно О. О. Використання знань криміналістики у діяльності органів досудового розслідування і дізнання у протидії злочинності. International scientific and practical conference. Czestochowa, Republic of Poland April 23–24, 2021. С. 269. doi: https://doi.org/10.30525/978-9934- 26-074-2-71. 3. Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/ 96-%D0%B2%D1%80. 70 4. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/4651-172. 5. Конвенція про захист прав людини і основних свобод : міжнар. док від 4 листоп. 1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_004. 6. Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23 лют. 2006 р. № 3477-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15. Шевчук Віктор Михайлович, професор кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, доктор юридичних наук, професор СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ІННОВАТИКИ В ПРОТИДІЇ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В сучасних умовах епідемічна ситуація у державі й світі, суттєво вплинула не лише на світову економіку, але й спосіб життя і співіснування громадян. Такі зміни та процеси вплинули і на злочинну діяльність, діяльність органів правопорядку та національну безпеку держави у сфері громадського здоров’я. Ці та інші обставини зумовили появу нових завдань як перед науковою спільнотою та суспільством. В умовах обмежувальних заходів, запроваджених під час карантину в нашій країні, що мають на меті запобігання поширенню коронавірусу Covid-19, суттєвих змін зазнали всі сфери професійної діяльності людини. Такі процеси вплинули і на злочинну діяльність, діяльність органів правопорядку, національну безпеку держав у сфері економічної безпеки й охорони здоров’я, що зумовило появу нових завдань та функцій криміналістики [3, с. 11–16], необхідність розроблення інноваційних продуктів та їх ефективне запровадження у практику правозастосування [5, с. 11–24]. В сучасних реаліях погіршення епідемічної ситуації в державі та світу суттєво зросла кількість кримінальних правопорушень, що вчиняються організованими злочинними угрупуваннями, які пов’язані із використанням інтернет-технологій. Значного поширення набули різні види шахрайств у всіх його проявах, що вчиняться організованими злочинними групами, які мають певну «злочинну спеціалізацію», міжнародний рівень зв’язків та чіткий розподіл функцій у механізмі злочинної діяльності. Кримінальні елементи використовують ситуацію коронавірусної інфекції, страх та наявні проблеми навколо пандемії для здійснення активної злочинної діяльності, яка спрямована на отриманя ними «злочинних надприбутків». 71 Широкого поширення останнім часом набула кіберзлочинність у нових проявах, причому у сучасних умовах спостерігається тенденція збільшення кількості кібератак проти організацій і приватних осіб, прогнозується їх ріст, значне поширення та їх певні модифікації. У таких умовах злочинці, використовуючи ситуацію страху перед Covid-19 значно активізували проведення кібератак соціальної інженерії, присвячених пандемії, для поширення різних пакетів шкідливих програм, поширення фейкової інформації про короновірус [2, с. 83–84]. У умовах пандемії значного поширеня набуло шахрайство. За таких обставин злочинці, враховуючи психологію жертв, їх страхи та побоювання під час кризи, досить швидко адаптували давно відомі схеми шахрайства під умови коронавірусу. Найпоширенішими є такі: зловмисники видають себе за медперсонал, щоб дістати доступ у приміщення; злочинці спочатку пропонують допомогу або досить вигідні умови угоди, а потім, отримавши гроші, зникають; широко використовується підробка та фальсифікація «антикороновірусної» продукції та ін. Поширюються різні варіанти адаптованих версій схем телефонного шахрайства, шахрайства з поставками продуктів, медикаментів тощо. Прогнозується активізація різних форм інтернет- шахрайства. Достатнього поширення набула організована злочинна діяльність щодо фальсифікації та незаконого обігу фальсифікованих лікарських засобів. З початку епідемічної кризи підробка і продаж контрафактної медичної та санітарно-гігієнічної продукції, а також засобів індивідуального захисту і контрафактної фармацевтичної продукції збільшився у десятки разів. Організована злочинність швидко пристосувалася до умов пандемії коронавірусу, зокрема, злочинцями розробляються та впроваджуються різні веб-сайти для продажу підроблених тестів на перевірку крові Covid-19, неякісних лицьових масок, антисептиків тощо. У зв’язку із цим одним із пріоритетних завдань криміналістики в сучасних умовах є дослідження та розроблення наукової концепції криміналістичної інноватики [4, с. 114–130], яка нині, як свідчить практика, має досить багато прихованих, невикористаних резервів та перспективних практичних можливостей, здатних оптимізувати діяльність органів правопорядку у сфері протидії організованій злочинності. Така наукова концепція має яскраво виражений синтетичний характер, а її створення є результатом дії закону інтеграції та диференціації знань у криміналістиці [1, с. 59–62]. Криміналістичну інноватику слід розглядати як науковий напрямок, а також як специфічну діяльність уповноважених законом суб’єктів. Сьогодні спостерігається тенденція розширення можливостей використання криміналістичної інноватики у різних сферах правозастосування. Актуальними постають проблеми інноваційного криміналістичного забезпечення різних видів діяльності, у тому числі й 72 інноваційних засад криміналістичного забезпечення протидії організовоній злочинності. Вбачається, що комплексне вирішення цієї проблеми передбачає врахування у криміналістиці трьох напрямів такої діяльності – техніко-криміналістичний, тактико-криміналістичний та напрямок забезпечення формування і удосконалення криминалістичної методики розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі й діяльності організованих злочинних груп. Отже, у сучасних реаліях криміналістика має активізувати свій потужний науковий потенціал та сучасні можливості й використовувати їх у різних напрямах задля забезпечення ефективної профілактики та боротьби з організованою злочинністю. Відтак, сьогодні перед криміналістикою постають нові досить важливі завдання, спрямовані на вивчення та врахування сучасних досягнень науки і техніки, впливу їх на формування криміналістичної інноватики та загалом криміналістичних знань, які у сьогоднішніх умовах можна ефективно застосовувати у протидії організованій злочинності та забезпечувати криміналістичними рекомендаціями нагальні потреби практики. Список використаних джерел 1. Журавель В. А. Формалізація як інноваційний засіб оптимізації досудового розслідування. Інноваційні методи та цифрові технології в криміналістиці, судовій експертизі та юридичній практиці : матеріали «круглого столу» (Харків, 12.12.2019). Харків, 2019. С. 59–62. 2. Konovalova V. О., Shevchuk V. M. Prospective directions of research of innovations of separate criminalistic methodics. Scientific practice: modern and classical research methods. Шепітько Валерій Юрійович, завідувач кафедри криміналістики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) Національної академії правових наук України ІННОВАЦІЇ КРИМІНАЛІСТИКИ – ШЛЯХ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ НАУКИ У сучасних умовах розвитку цивілізації, наявності глобальних загроз світовому співтовариству, трансформації злочинного світу змінюються підходи до засобів нейтралізації негативних тенденцій, використання передових досягнень науки й техніки. Об’єктивні процеси у суспільстві і в усіх його сферах (інтеграція, урбанізація, технологізація, уніфікація, інформатизація, автоматизація, діджиталізація та ін.) мають глобальний характер. Глобальні зміни відбуваються і в кримінальному середовищі – злочинність трансформується, інтегрується, набуває транснаціонального характеру [1, с. 15]. 73 Формування криміналістичних знань є відповіддю на злочинну діяльність. Криміналістичні знання є динамічними, вони відображають стан розвитку суспільства, науки і техніки. Завданням криміналістики є розроблення та застосування засобів, що дозволяють збирати, досліджувати, використовувати доказову інформацію. Розвиток криміналістики обумовлено науково-технічним прогресом суспільства. Важливою тенденцією криміналістики є інтеграція знань, пропонування новітніх, інноваційних розробок науки, спрямованих на вирішення завдань протидії злочинності. Розширення предмета криміналістики, змінення системи криміналістичних знань впливають й на ті завдання, які має вирішувати криміналістична наука. На сьогодні відбувається змінення завдань, які постають перед криміналістикою. Необхідно констатувати, що є завдання криміналістики на таких рівнях: стратегічному й тактичному; теоретико- пізнавальному та прагматичному (прикладному). У сучасних реаліях можливо говорити про доцільність розроблення стратегії в криміналістиці (криміналістичної стратегії) та судовій експертизі [2, c. 113, 114]. Змінення завдань криміналістики обумовлено не лише трансформацією злочинності, а й запровадженням нових механізмів (європейських стандартів) у практику правозастосування, необхідністю використання криміналістичних знань у різних юрисдикційних провадженнях (кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному тощо). В Україні відбуваються процеси реформування органів правопорядку і суду, суттєво змінюється законодавство, запроваджуються електронні ресурси. Розвиток криміналістики та судової експертизи наближається до єдиного європейського простору. Таке наближення обумовлено не лише прагненнями науковців та практиків до запровадження європейських стандартів у діяльність досудового розслідування та суду, а й модернізацією техніко-криміналістичного арсеналу, реальним впровадженням сучасних науково-технічних засобів та технологій. На теперішній час відбуваються докорінні зміни та запроваджуються інноваційні підходи у криміналістичному забезпеченні органів правопорядку та застосуванні спеціальних знань. Важливим напрямом у криміналістиці мають постати захист інформаційних джерел та проблеми інформаційної безпеки. Фактично, можна констатувати й появу окремого криміналістичного напряму – «цифрової криміналістики» [3, с. 148]. Особливої уваги заслуговують підходи щодо можливостей роботи з так званими цифровими доказами (цифровою інформацією або електронними слідами) – інформацією, яка створена за допомогою високих інформаційних технологій. У наукових джерелах широкого застосування набув термін «digital evidences» (цифрові докази), під якими розуміють будь-які збережені дані або дані, що передаються з використанням комп’ютерної чи іншої техніки [4, с. 257]. 74 Впровадження інновацій в слідчу (детективну, прокурорську) діяльність може здійснюватися за такими напрямками: 1) розроблення та використання науково-технічних засобів для виявлення, збирання та дослідження доказів; 2) пропонування новітніх інформаційних технологій та їх використання в роботі слідчого (детектива, прокурора); 3) створення (розроблення) і пропонування до застосування нових прийомів, методів, методик проведення слідчих (розшукових) дій і розслідування злочинів у цілому [5, с. 831]. Інноваційним напрямом слідчої (прокурорської, судової) діяльності є її алгоритмізація та цифровізація – запровадження інформаційних технологій. Застосування новітніх інформаційних технологій безумовно сприяє підвищенню ефективності діяльності органів досудового розслідування та рівня протидії злочинності в Україні [6, с. 920]. Прикладами використання інформаційних технологій є розроблення та використання різного роду єдиних реєстрів (наприклад, єдиний реєстр судових рішень, єдиний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, єдиний реєстр боржників, державний реєстр атестованих судових експертів, реєстр методик проведення судових експертиз та ін.). Брендом цифрової держави (держава в смартфоні) в Україні визнано мобільний застосунок, веб-портал – «Дію». Для здійснення слідчої діяльності важливе значення має Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) – створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних. Важливим кроком у запровадженні сучасних інформаційних технологій є створення підсистеми «Електронний суд» [7, с. 664]. В Україні офіційно запроваджено та функціонує Єдина судова інформаційно- телекомунікаційна система (ЄСІТС), в якій починаючи з 5 жовтня 2021 р. функціонують три модулі: Електронний кабінет, Електронний суд і підсистема відеоконференцзв’язку. Використання інформаційних технологій у правозастосовній діяльності значно підвищує продуктивність роботи слідчих, детективів, прокурорів під час розслідування найбільш тяжких та резонансних кримінальних правопорушень (злочинів). Такі технології допомагають слідчому систематизувати події, упорядкувати їх за часом, типами і значущістю, визначити мету, мотивацію і структуру організованої злочинної групи та ін. [6, с. 923]. Прикладами впровадження інформаційних технологій у практику досудового розслідування є розроблення Автоматизованого робочого місця (АРМ) слідчого «Інсайт», системи «Слідчий прецедент», бази даних «Слідча практика», інформаційної системи «Профіль вбивці» та ін.[8, с. 53–64]. |