Господарське право (Вінник Оксана Мар'янівна). Навчальний посібник (2ге видання, змінене та доповнене) київ правова єдність всеукраїнська асоціація видавців 2008 вступ
 Скачать 2.91 Mb.
|
|
ТЕМА 20. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ВРАХУВАННЯ СПЕЦИФІКИ ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН У ПРОЦЕСІ ЇХ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 1. Об'єктивні підстави спеціального регулювання певних видів господарських відносин. 2. Класифікація господарських відносин за різними критеріями. 3. Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового регулювання. 1. Об'єктивні підстави спеціального регулювання певних видів господарських відносин Економіка країни - досить складна сфера суспільної діяльності. Відповідно складними є господарські відносини, що формуються в цій сфері. Наявність у цих (господарських) відносинах загальних рис, що притаманні всім або переважній більшості їх видів, зумовлює так зване загальне правове регулювання цих від- носин - щодо основних засад створення, діяльності та припинення суб'єктів, їх майнової основи, договірних засад взаємовідносин між ними, відповідальності за порушення встановленого порядку у сфері господарювання, в тому числі у сфері економічної конкуренції, негативних наслідків неефективного господарювання у формі визнання цих суб'єктів банкрутами. Втім, господарські відносини надзвичайно різноманітні, що спричинено складністю господарського життя - багатогалузевістю сучасної економіки, різни- ми умовами господарювання, залежно від певних категорій об'єктів, певних те- риторій, щодо певних суб'єктів, незвичних умов господарювання (надзвичайних ситуацій, військового стану) тощо. Так, банківська діяльність відрізняється від інших видів господарської ді- яльності і суб'єктним складом, і правовим становищем суб'єктів такої діяльності, і державним регулюванням банківської сфери, і вимогами до банківських операцій. Особливість притаманна і господарській діяльності, що здійснюється на певних територіях (наприклад, на території державного кордону). Здійснення інвестування за участю іноземного інвестора характеризується не лише специфікою його правового становища та формами іноземного інвестування, а й спеціальним правовим режимом іноземних інвестицій. Незвичні (екстремальні) умови господарювання також впливають на правове становище суб'єктів господарювання, щодо яких можуть застосовуватися заборонені за звичайних умов господарювання заходи - вилучення майна, зокрема, необхідного для задоволення публічних потреб і, відповідно, попередження чи зменшення негативних наслідків надзвичайної ситуації (військового стану). Зазначені обставини зумовлюють спеціальне регулювання певних категорій господарських відносин, що знайшло відображення у Господарському кодексі України, кілька розділів якого (УІ-УШ) присвячено такому регулюванню, а також великій кількості спеціальних законів і прийнятих відповідно до них підзаконних нормативно-правових актів. 2. Класифікація господарських відносин за різними критеріями Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин, зафіксовані у ст. 258 ГК України, відповідно до якої особливості правового регулювання господарських відносин залежать від: а) сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини; б) особливостей певної галузі господарювання; в) виду господарської діяльності; г) економічної форми результату господарської діяльності; д) простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку, території зі спеціальним правовим режимом); е) особливостей правового становища суб'єктів, між якими виникають господарські відносини; є) суспільного поділу праці, що склався; ж) суб'єктного складу, походження та порядку використання майна (зовнішньоекономічна діяльність, іноземне інвестування). Окремі статті розділу VI Господарського кодексу присвячені класифікації господарської діяльності (ст. 259), галузей народного господарства (ст. 260), ма- теріального виробництва (ст. 261), продукції як результату господарської діяль- ності (ст. 262). Так, відповідно до ст. 259 ГК, вид господарської діяльності має місце у разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати низку процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії кла- сифікації. Класифікація господарської діяльності за цими критеріями на певні види має практичне значення, а саме: • для правового регулюванні господарської діяльності з урахуванням її специфіки; • при здійсненні державного управління народним господарством з урахуванням особливості здійснення суб'єктами господарювання окремих видів цієї діяльності; • для забезпечення державного управління народним господарством та учасників господарського життя обліково-статистичною інформацією, яка має задовольняти їх потреби в об'єктивних даних про стан і тенденції соціально- економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв'язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях. З цією метою, а також для впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики, Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації. Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту. Об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб'єктів. Складовою частиною єдиної системи класифікації і кодування техніко- економічної і статистичної інформації, яка використовується суб'єктами господа- рювання та іншими учасниками господарських відносин, а також органами дер- жавної влади та органами місцевого самоврядування в процесі управління гос- подарською діяльністю, є загальна класифікація галузей народного господарства. Галузь народного господарства - це сукупність всіх суб'єктів господарювання (їх виробничих одиниць), які здійснюють переважно однакові функції (ч. 1 ст. 260 ГК України). За критерієм створюваних благ розрізняють: • галузі сфери матеріального виробництва - галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності); • галузі сфери нематеріального виробництва (невиробнича сфера) - галузі, що забезпечують надання різноманітних послуг (банківських, страхування, посередницьких, управління майном та ін.). У галузях матеріального виробництва здійснюється виробництво матері- альних благ, призначених як для використання у сфері виробництва в якості засобів виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), так і для використання у сфері особистого споживання (вироби народного споживання). До сфери матеріального виробництва належать промислові підприємства, які виробляють і реалізують на підставі відповідних договорів (поставки, купівлі- продажу, міни/бартеру контрактації сільськогосподарської продукції енерго- постачання тощо) товари народного споживання та/або продукцію науково- технічного призначення. Невиробнича сфера - більш різноманітна. Вона включає суб'єктів господа- рювання, які надають різноманітні послуги на підставі відповідних договорів. У Господарському кодексі окремі глави або параграфи присвячені таким галузям нематеріального виробництва, як: — господарсько-торговельна діяльність - глава 30; — комерційне посередництво (агентські відносини) - глава 31; — перевезення вантажів - глава 32; — банківська діяльність - параграф 1 глави 35; — страхування - параграф 2 глави 35; — посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами - параграф З глави 35; — аудит - параграф 4 глави 35; — комерційна концесія (глава 36 ГК) як діяльність (за кордоном іменується франчайзинговою) правоволодільця щодо передання користувачам за винагороду комплексу належних йому прав (зазвичай промислової та інте- лектуальної власності) та надання користувачам постійного технічного та консультативного сприяння, контролювання якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачами на підставі договору комерційної концесії; — концесійна діяльність (якщо вона обмежується управлінням та експлуатацією об'єкта концесії, не пов'язаної з виробництвом матеріальних благ) -глава 40 розділу VIII ГК. Відносини, що складаються у процесі організації та здійснення окремих видів діяльності, характеризуються специфічними ознаками, а отже - потребують спеціального регулювання за допомогою вищезгаданих положень ГК і спеціальних нормативно-правових актів (подаються до кожної теми цього розділу, а також у списку нормативно-правових актів до цього розділу). Зазначені види господарської діяльності можна класифікувати за критерієм можливості чи неможливості їх поєднання з іншими видами господарської діяль- ності на: — виключні види діяльності (не можна поєднувати з іншими видами господарської діяльності): банківська діяльність, страхування, аудиторська ді- яльність, посередницькі операції з цінними паперами; — універсальні види господарської діяльності (можна поєднувати з будь- якими іншими видами діяльності, крім виключних, за умови дотримання встановлених законом вимог). До універсальних належать усі інші (крім виключних) види господарської діяльності і насамперед - виробнича та господарсько-торговельна діяльність. Крім того, слід зазначити, що при здійсненні кількох універсальних видів діяльності виділяють основну господарську діяльність (на якій спеціалізується суб'єкт господарювання) та допоміжну (яка здійснюється час від часу - залежно від потреби в ній суб'єкта господарювання). Так, основною діяльністю підрядних будівельних організацій є виконання будівельних та пов'язаних з ними робіт, проте при цьому така організація може мати підсобні цехи з виробництва певних будівельних матеріалів (наприклад, столярних виробів), що використовуються в основній діяльності та реалізуються третім особами. Особливість притаманна і господарській діяльності будь-яких або певних видів, що здійснюється: • на певних територіях (спеціальні/вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, виключна/морська економічна зона України, державний кордон України, території та об'єкти, що особливо охороняються); • у незвичайних умовах (воєнного стану, надзвичайних ситуацій); • за участю певних суб'єктів господарювання - іноземних інвесторів (іноземне інвестування), резидентів і нерезидентів, якщо при цьому матеріальні цінності перетинають державний кордон України (зовнішньоекономічна ді- яльність). 3. Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового регулювання Специфіка господарських відносин, що виникають у певних галузях економіки, за участю певних суб'єктів, у процесі здійснення певних видів господарської діяльності, на певних територіях, у незвичайних умовах, потребує спеціального правового регулювання, таке регулювання здійснюється відповідно до певних принципів, а саме: • врахування загальних засад господарювання, визначених у першому розділі ГК України; • визначення особливостей: встановлення господарських відносин певного виду; правового становища їх суб'єктів; договірних відносин між ними; відповідальності за порушення вимог спеціального законодавства; • визначення спеціально уповноваженого органу, що здійснює державне регулювання в певній сфері господарювання, на відповідній території та/або в незвичайних умовах, а також повноважень цього органу; • встановлення спеціальних умов господарювання шляхом надання певних пільг і гарантій суб'єктам господарювання (зокрема, щодо дотримання їх майнових прав) та покладення на них (суб'єктів) додаткових обтяжень (на- приклад, щодо підтримання майнової бази на певному рівні або заборони здійснювати інші види діяльності, крім основної). Специфіка правового регулювання певних видів господарських відносин здійснюється за допомогою відповідних положень Господарського кодексу, Ци- вільного кодексу, спеціальних законів («Про банки і банківську діяльність», «Про страхування», «Про аудиторську діяльність», «Про зовнішньоекономічну діяль- ність», «Про правовий режим іноземного інвестування», «Про концесії», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ін.) та прийнятих відповідно до них підзаконних нормативно-правових актів (основні з них вказані у відповідних темах). Особливості правового регулювання певних видів господарських відносин більш ґрунтовно розглядатимуться в наступних темах цього розділу. Проте осо- бливості господарсько-торговельної діяльності, перевезення вантажів, капіталь- ного будівництва висвітлювалися в розділі IV «Господарські зобов'язання», зо- крема в темі 15 «Окремі види господарських договорів». Контрольні запитання 1. Чим зумовлено спеціальне регулювання господарської діяльності? 2. За якими критеріями класифікуються господарські відносини? 3. Які види господарської діяльності належать до сфери матеріального виробництва? 4. У чому специфіка невиробничої сфери? Які види господарської діяльності належать до неї? 5. Чи може мати специфіку господарська діяльність залежно від території її здійснення? 6. Яким чином можуть впливати на господарську діяльність умови її здійснення? 7. Відповідно до яких принципів здійснюється спеціальне регулювання господарських відносин? ТЕМА 21. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 1. Поняття, ознаки та види бірж. 2. Правове становище товарної біржі: 3. Особливості правового становища фондової біржі. 1. Поняття, ознаки та види бірж Запровадження ринкових засад і форм господарювання в економіку України зумовило широке застосування конкурентних способів укладання господарських договорів на реалізацію майна (у тому числі цінних паперів як специфічного виду майна) шляхом проведення торгів і, відповідно, появу спеціалізованих органі- зацій, що здійснюють організаційно-правове забезпечення проведення торгів і надання пов'язаних з цим послуг. Серед таких суб'єктів господарських відносин особливе місце посідають біржі - одна з найстаріших організаційно-правових форм, що використовується для проведення торгів. Універсальне поняття біржі в господарському законодавстві України відсут- нє, оскільки правове становище двох основних видів бірж - фондової і товарної - регулюється різними нормативно-правовими актами - Законом України від 10.12.1991 р. «Про товарну біржу» та Законом України від 23.02.2006 р. «Про цін- ні папери та фондовий ринок». У Господарському кодексі України положення про ці види бірж містяться в різних главах: про товарну біржу - в четвертому пара- графі «Біржова торгівля» глави 39 «Особливості правового регулювання в окре- мих галузях господарства», про фондову біржу - в параграфі 3 «Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа» глави 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності». Водночас аналіз положень зазна- чених законів і відповідних положень ГК України дозволяє виділити такі спільні кваліфікуючі ознаки біржі будь-якого виду: • зазвичай корпоративні засади створення та діяльності (організація корпоративного типу), що передбачає створення кількома (для фондової біржі, що створюється у формі акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, - щонайменше 20) особами, які після державної реєстрації біржі набувають статусу учасника біржі; управління біржею за допомогою системи органів, вищим з яких є загальні збори членів біржі; • спеціальний предмет діяльності, некомерційної за своїм характером, - організація торгів на біржі, зосередження попиту та пропозиції на певне майно (продукцію, товари чи цінні папери), сприяння формуванню їх біржового курсу (шляхом біржового котирування цін на підставі реєстрації цін, що виникають стихійно на окремій біржі з урахуванням укладених біржових угод); збирання й обробка інформації товарів (цінних паперів), що допускаються до торгів на біржі, регулювання біржових операцій (порядку укладення біржових угод); • заборона здійснювати комерційне посередництво; • можливість отримання плати за послуги, що надаються біржею за встановленими нею цінами (відповідно до встановленого нею розміру плати) з ме- тою забезпечення основної діяльності й покриття пов'язаних з нею витрат; • наявність власного майна, що формується за рахунок внесків учасників та інших джерел, передбачених на підставі закону статутом біржі; • обов'язковість двох локальних документів, на підставі яких функціонує біржа, - статуту біржі та правил біржової торгівлі (правил фондової біржі щодо порядку організації та проведення біржових торгів); • особливий порядок укладення угод на біржі, що визначаються правилами торгівлі на біржі, а також розгляду спорів, пов'язаних із біржовими угодами. Узагальнення зазначених ознак дозволяє дати визначення біржі як некомерційної господарської організації корпоративного типу, що забезпечує організацію та проведення торгів на біржі й укладення за результатами торгів біржових угод, а також може надавати за плату пов'язані з основною діяльністю послуги (крім комерційного посередництва). Залежно від виду майнових цінностей (цінні папери чи товари), щодо яких здійснюється організація та проведення торгів, розрізняють фондові біржі і то- варні біржі. Фондова біржа оперує цінними паперами, обіг яких не обмежений, а товарна біржа - традиційними видами майна у формі речей (рухоме й нерухоме майно, що може вільно продаватися на конкурентних засадах). Своєю чергою товарні біржі можна класифікувати за різними критеріями. Так, залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів); спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів); універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент різноманітних товарів). Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару, на яких предметом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виготовлення); ф'ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди. Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких крім членів біржі в біржових операці- ях можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени цієї товарної біржі. |