Господарське право (Вінник Оксана Мар'янівна). Навчальний посібник (2ге видання, змінене та доповнене) київ правова єдність всеукраїнська асоціація видавців 2008 вступ
 Скачать 2.91 Mb.
|
|
ТЕМА 19. СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО БОРЖНИКА В ПРОЦЕСІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО 1. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство. 2. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство. 3. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство. 4. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство. 5. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство. 1. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство До боржника в процесі провадження справи про банкрутство застосовуються такі судові процедури: • розпорядження майном боржника; • мирова угода; • санація (відновлення платоспроможності боржника); • ліквідаційна процедура. З метою попередження справи про банкрутство ГК України (ст. 211) та Закон (ст. 3) передбачають заходи запобігання банкрутству суб'єктів госпо- дарювання, обов'язок вжиття яких покладається на засновників та учасників суб'єктів господарювання, власників майна, органів державної влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. До таких заходів належать: - надання боржнику фінансової допомоги в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами; - взяття на себе зобов'язань перед особами, що надали фінансову допомогу боржникові; - досудова санація державних підприємств, що провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування (обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України) і регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 р. № 515 «Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств». 2. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство Першою судовою процедурою, що застосовується до боржника, після пору- шення провадження у справі про банкрутство, є розпорядження його майном. Розпорядження майном боржника - обов'язкова (за окремими винятками) судова процедура у будь-якій справі про банкрутство. Вона є системою заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, що застосовується з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища. Здійснення її покладається на розпорядника майном боржника - призначеної суддею після порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи (це може бути і суб'єкт підприємницької діяльності), яка отримала в установленому порядку ліцензію арбітражного керуючого і не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів. До функцій розпорядника майном боржника належать: - вжиття заходів щодо захисту майна боржника; - аналіз фінансового становища боржника та розробка рекомендацій, спрямованих на його фінансове оздоровлення; - розгляд разом з посадовими особами боржника заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та повідомлення заявників про результати розгляду; - ведення реєстру визнаних боржником вимог кредиторів за вказаними вище заявами; - скликання зборів кредиторів та участь в них з правом дорадчого голосу; - виконання інших функцій, передбачених Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Після призначення розпорядника майна повноваження органів управління боржника обмежуються шляхом встановлення заборони приймати рішення про: • реорганізацію та ліквідацію боржника; • створення боржником юридичних осіб або про його участь в інших юридичних особах; • створення боржником філій та представництв; • виплату дивідендів; • проведення боржником емісії цінних паперів; • вихід зі складу учасників боржника юридичної особи; • придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника. За згодою розпорядника майна органи управління боржника: - приймають рішення про участь боржника в господарських об'єднаннях; - укладають угоди щодо: нерухомого майна боржника; одержання та видачі позик (кредитів); поручительства та видачі гарантій; уступки вимоги; пе- реведення боргу; передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад 1% балансової вартості активів боржника. Розпорядник майна призначається на строк до 6 місяців, який може бути продовжений чи скорочений судом за клопотанням самого розпорядника, комітету кредиторів чи власника майна боржника. При проведенні даної процедури боржник може одночасно задовольнити вимоги усіх кредиторів відповідно реєстру повністю чи частково в однаковому для всіх пропорційному відношенні до вимог кожного кредитора (за згодою комітету кредиторів та розпорядника майна). Проведення таких розрахунків свідчить про відновлення платоспроможності боржника, і господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство. У всіх інших випадках процедура розпорядження майном боржника завершується однією з подальших судових процедур банкрутства, кожна з яких не є обов'язковою сама по собі, однак принаймні одна з них має бути застосована. 3. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство Санація боржника - це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство, спрямована на оздоровлення фінансово- господарського становища боржника та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Вона може включати кредитування, реорганізацію, в тому числі зміну організаційно-правової форми боржника, зміну форми власності, системи управління боржника тощо. Процедура санації вводиться ухвалою господарського суду за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпоряджен- ня майном, терміном до 12 місяців, який може бути продовжений ще до 6 місяців або скорочений за клопотанням комітету кредиторів, керуючого санацією або ін- весторів (осіб, що беруть участь у санації, приймаючи зобов'язання про погашен- ня боргу, повністю чи частково, боржника на певних умовах, в тому числі набуття права власності на його майно). Одночасно господарський суд за погодженням комітету кредиторів призначає керуючого санацією, яким може бути керівник підприємства, розпорядник майна або стороння особа, яка має ліцензію арбітражного керуючого. З дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження органів управління боржника й управління боржником переходить до керуючого сана- цією, який має низку прав (розпоряджатися майном боржника з урахувань об- межень, передбачених Законом; укладати від імені боржника угоди, в тому числі мирову угоду; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недій- сними) та обов'язків (прийняти в господарське відання майно боржника та органі- зувати проведення його інвентаризації; відкрити спеціальний рахунок для прове- дення санації та розрахунків з кредиторами; розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації; на укладення угод (у тому числі мирової угоди) від імені боржника; організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності; здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської за- боргованості перед боржником; розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, що виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації, а також заявляти в установленому порядку заперечення щодо зазначених вимог кредиторів; звітувати перед коміте- том кредиторів щодо реалізації плану санації; своєчасно повідомляти державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків; інші повноважен- ня, передбачені Законом). Основне призначення керуючого санацією - це розробка і забезпечення ви- конання схваленого комітетом кредиторів і затвердженого господарським судом плану санації, який має передбачати строк відновлення платоспроможності борж- ника та містити заходи щодо такого відновлення аж до продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу; умови участі інвесторів, за їх наявності, у за- доволенні вимог кредиторів, строк та черговість виплати боржником або інвес- тором боргу кредиторам тощо. Якщо протягом 6 місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано схваленого комітетом кредиторів плану санації, господарський суд може прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Керуючий санацією зобов'язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт у разі: закінчення строку санації (за 15 днів до його закінчення); за наявності підстав для дострокового припинення санації (відновлення платоспроможності боржника, укладення мирової угоди). Цей звіт повинен містити відомості про фінансово-господарський стан боржника та наявність у боржника грошових ко- штів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника, а також інші відомості про можливість погашення кредиторської заборгованості, що залишилася. Господарський суд затверджує звіт керуючого санацією і виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство, якщо зборами кредиторів за результатами розгляду цього звіту прийнято рішення: • про виконання плану санації, закінчення процедури санації та відновлення платоспроможності боржника; • про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків кредиторів. Звіт керуючого санацією не підлягає затвердженню у разі встановлення гос- подарським судом обґрунтованості скарг кредиторів або відсутності ознак від- новлення платоспроможності боржника, про що виноситься відповідна ухвала. Незатвердження господарським судом звіту керуючого санацією або неподання такого звіту в установлений строк є підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. 4. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство Мирова угода (як судова процедура у справі про банкрутство) - це домовле- ність між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, за- безпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону (див. положення щодо черговості задоволення вимог кредиторів при проведення ліквідаційної процедури). Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове держав- не пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціаль- ного страхування (ч. 1 ст. 36 Закону). У разі коли умови мирової угоди, укладеної згідно зі встановленими Законом правилами, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним і списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника (проте дію ч. 2 ст. 36 Закону, що містить зазначені положення, зупинено на 2007 рік згідно із Законом № 489-У від 19.12.2006 р.). Зміст мирової угоди: • обов'язкові положення: про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; про відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини; • факультативні положення: про виконання зобов'язань боржника третіми особами; про обмін вимог кредиторів на акції боржника; про задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Вона набирає чинності у разі затвердження її господарським су- дом, про що виноситься відповідна ухвала. Рішення про укладення мирової угоди приймається: від імені кредиторів - комітетом кредиторів більшістю голосів за умови наявності письмової згоди на це всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою; від імені боржника - керівником боржника або арбітражним керуючим, які виконують повноваження органів управління боржника. Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголо- сували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги. Мирова угода є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. ,3 дня за- твердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів відповідно до умов мирової угоди. Винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди є підставою для припинення провадженні у справі про банкрутство і, відповідно, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). У разі незатвердження господарським судом мирової угоди (якщо було по- рушено порядок укладення мирової угоди або мирова угода містить умови, що суперечать закону), така угода вважається неукладеною. Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі: • невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менше ніж третини вимог кредиторів; • провадження боржником дій, які порушують права та законні інтереси кредиторів. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому мирової угодою. 5. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це така судова про- цедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури - 12 місяців, яка може бути продо- вжена господарським судом ще на 6 місяців. Забезпечення проведення цієї про- цедури покладається на ліквідатора. Ліквідатор - фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної проце- дури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до кандидата ті ж самі, що передбачені щодо керуючого санацією. Ліквідаційна комісія (її склад) призначається господарським судом за кло- потанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів. Ліквідатор виконує такі повноваження: - здійснює функції органів управління (керівника) банкрута; - приймає до свого відання майно банкрута, управляє та розпоряджається ним; - здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута; - вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (включаючи дебіторську заборгованість); - очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, до складу якої включаються: усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені під час ліквідаційної процедури (за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому за- конодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку); речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування (особливості правового режиму окремих категорій майна з огляду на формування ліквідаційної маси банкрута визначаються ст. 26 Закону: 1) майно банкрута, що є предметом застави включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя; 2) індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси); - звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодавством; - заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; - подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю чи частково, за наявності передбачених Законом підстав (якщо: виконання договору завдає збитки боржнику; договір є довгостроковим (понад рік); виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника); - вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; - забезпечує здійснення оцінки майна банкрута (майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; у разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю; для здійснення оцінки майна ліквідатор має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їхніх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів; - реалізує майно банкрута в установленому порядку (оповіщення через засоби масової інформації про погоджений з комітетом кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна; застосування, як правило, конкурентних способів продажу майна; акумуляція коштів, отриманих від продажу майна банкрута, на основному рахунку боржника) та здійснює інші повноваження. Наявні та отримані від продажу майна та інші кошти банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відповідно до такої черговості: У першу чергу задовольняються: а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії та компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 Закону (ці витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом). У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із: а) зобов'язань банкрута перед своїми працівниками (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу; б) зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян (у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування (шляхом капіталізації відповідних платежів у встановленому законом порядку); в) вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучають майно (кошти) довірителів (вкладників). У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів; вимоги центрального органу виконавчої влади, що здій- снює управління державним резервом. У четверту чергу задовольняються всі включені до реєстру вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі й вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; У п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів тру- дового колективу до статутного фонду підприємства. У шосту чергу задовольняються інші вимоги. Юридичне значення черговості задоволення вимог кредиторів: вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги; у разі недостатності коштів банкрута для задоволення всіх вимог кредиторів однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор складає звіт та ліквідаційний баланс, які з урахуванням думки членів комітету кредиторів затвер- джуються господарським судом. Наслідки затвердження ліквідаційного балансу: а) якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог креди- торів не залишилося майна банкрута або майна, що залишилося, не вистачає для функціонування банкрута відповідно до вимог законодавства, - виноситься ухвала про ліквідацію юридичної особи-банкрута; б) якщо після розрахунків по боргах у банкрута залишилося майно, достатнє (згідно з законодавством) для його фінансування, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Незатвердження звіту ліквідатора може мати місце у разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для задоволення вимог кредиторів. У такому випадку виноситься ухвала про призначення нового ліквідатора, який очолює ліквідаційну комісію і забезпечує виконання покладених на нього функцій. Зазначений порядок відновлення платоспроможності боржника або визна- ння його банкрутом є загальним. Особливості процедури банкрутства встановлені Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності - містоутворюючих підприємств (ст. 42), особливо небезпечних підприємств (ст. 43), сільськогосподарських підприємств (ст. 44), страховиків (ст. 45), професійних учасників цінних паперів (ст. 46), емітента чи управителя іпотечних сертифікатів, управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю (ст. 46-1); індивідуальних підприємців (ст. 47-49), фермерського господарства (ст. 50), відсутнього боржника та боржника, що ліквідується влас- ником (ст. 51-52), а також передбачені особливості провадження санації боржника його керівником (ст. 53). Контрольні запитання 1. В чому полягає призначення інституту банкрутства? 2. Які ознаки банкрутства? 3. Розкрийте поняття «суб'єкт банкрутства». 4. Назвіть матеріально-правові та процесуально-правові підстави пору- шення провадження у справі про банкрутство? 5. В яких судах розглядаються справи про банкрутство? 6. Чи може ініціювати порушення провадження справи про банкрутство сам боржник? 7. Які категорії осіб беруть (можуть брати) участь у справі про банкрут- ство? 8. Назвіть категорії суб'єктів господарських правовідносин, які не можуть бути визнані банкрутом. Обґрунтуйте свою відповідь. 9. Які стадії можна виділити в процесі провадження справи про банкрут- ство? 10. В чому полягає роль кредиторів у справі про банкрутство? В якій формі вони діють? Як приймають рішення, що мають значення у справі, зокрема, щодо запровадження певних судових процедур та призначення арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора)? 11. Які судові процедури застосовуються у справі про банкрутство? Яке їх призначення? 12. Яка з судових процедур є зазвичай обов'язковою у справі про банкрут- ство? Обґрунтуйте свою відповідь. 13. За наявності яких підстав припиняється провадження у справі про банкрутство? 14. Розкрийте зміст та порядок введення процедури санації у справі про банкрутство. 15. Чим відрізняється мирова угода від решти судових процедур у справі про банкрутство? 16. За наявності яких умов і в якому порядку запроваджується ліквідаційна процедура? Яка особа її очолює? Яке призначення ліквідаційної процедури? 17. В чому полягають правові наслідки визнання боржника банкрутом? 18. Відповідно до якої черговості покриваються борги банкрута? 19. Чим завершується ліквідаційна процедура? 20. Чи може суб'єкт господарювання, визнаний банкрутом, продовжити свою господарську діяльність після завершення ліквідаційної процедури? 21. Для яких категорій суб'єктів підприємницької діяльності передбачаються особливості провадження та застосування судових процедур у справі про банкрутство? Нормативні акти Господарський кодекс України (глава 23 «Визнання суб'єкта підприємниць- кої діяльності банкрутом» - статті 209-215). Цивільний кодекс України (ст. 18, ч. З ст. 110). Закон України від 14.05.1992 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України від 30.06.1999 р.) // ВВР України. - 1999. - № 42-43. - Ст. 378 (з наступними змінами та доповненнями). Господарський процесуальний кодекс України // ВВР України. - 1992. - № 6. - Ст. 56 (з наступними змінами та доповненнями). Закон України від 22.04.1993 р. «Про аудиторську діяльність» // ВВР Украї- ни. - 1993. - № 23. - Ст. 243; 1995. - № 14. - Ст. 88. Закон України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження» // ВВР України. - 1999. - № 24. - Ст. 207. Закон України від 20.09.2001 р. «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» // ВВР України. - 2002. - № 5. - Ст. ЗО. Закон України від 29.11.2001 р. «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» // Урядовий кур’єр. - 2001. - 26 грудня. Закон України від 07.02.2002 р. «Про судоустрій України» // ВВР України. -2002. - № 27-28. - Ст. 180. Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2007 від 20.06.2007 р. у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Кіровоградо- бленерго» про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його бан- крутом» справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) // ОВУ. - 2007. - № 48 (від 13.07.2007 р.). - Ст. 1991. Указ Президента України від 21.04.1998 р. «Про утворення в арбітражних судах України спеціальних колегій з розгляду справ про банкрутство» // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. - № 3. - С. 14. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.1996 р. № 1403 «Про Поло- ження про реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій» // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1997. - № 5. - С. 24-28. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.1998 р. № 922 «Про особливості санації підприємств агропромислового комплексу» // Урядовий кур'єр. -1998. - 2 червня. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 р. № 515 «Про затвер- дження Порядку проведення досудової санації державних підприємств» // Уря- довий кур'єр. - 2000. - 17 травня. Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 765 «Про реалізацію статей 31 і 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // Урядовий кур'єр. - 2000. - 21 червня. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.2002 р. № 813 «Про затвер- дження Порядку погодження з Кабінетом Міністрів України реструктуризації підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» // Офіційний вісник України. - 2002. - № 24. - Ст. 1167 або Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 3. - С. 53-54. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 березня 2006 р. № 370 «Про утворення Державного департаменту з питань банкрутства» // ОВУ. - 2006. - № 13 (від 12.04.2006). - Ст. 876. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2006 р. № 533 «Про за- твердження Положення про Державний департамент з питань банкрутства» // ОВУ - 2006. - № 16 (від 03.05.2006). - Ст. 1190. Положення про порядок проведення досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 25 відсотків, та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, затв. наказом ФДМУ від 12.10.2001 р. № 1865 // ОВУ. 2001. - № 45 (від 23.11.2001 р). - Ст. 2036. Порядок подання пропозиції арбітражному суду щодо кандидатур арбі- тражних керуючих: Затверджено наказом Міністерства економіки України від 25.04.2001 р. № 87 // ОВУ. - 2001. - № 20. - Ст. 917. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності арбітражних керу- ючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів): Затверджено на- казом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки України від 04.05.2001 р. № 72/49 // ОВУ. - 2001. - № 21. - Ст. 975. Положення про порядок проведення досудової санації господарських това- риств, у статутних фондах яких частка держави перевищує 25%, та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію: Затверджено на- казом Фонду державного майна України від 12.10.2001 р. № 1865 // Вісник гос- подарського судочинства. - 2002. - № 1. - С. 104-108. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності під- приємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства: Затверджено наказом Міністерства економіки України від 17.01.2001 р. № 10 // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2002. - № 4: Законодавство про банкрутство. - С. 122-129. Наказ ФДМУ від 06.06.2007 р. № 895 «Про затвердження Положення про порядок погодження планів санації та мирових угод» // ОВУ. - 2007. - № 54 (від 03.08.2007 р..-Ст.2197. Наказ Міністерства економіки України від 20.07.2006 р. № 247 «Про затвер- дження форм подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, та Інструкції щодо заповнення цих форм» // ОВУ. - 2006. - № 32 (від 23.08.2006). - Ст. 2351. Додаткова література Афанасьев Р. Розвиток державного регулювання запобігання банкрутству в Україні // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - № 10. - С. 10-15. Афанасьев Р.Г. Банкрутство: напрямки удосконалення ліквідаційної процедури // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 2000. - № 1. Банкрутство в Україні. Нормативна база (3-є вид.) / Упоряд. Роїна О.М. - К: КНТ, 2006. - 248 с. Баранець М. Актуальні проблеми розгляду справ про банкрутство // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. - 1997. - № 1.-С. 176-180. Бірюков ОМ. Напрямки удосконалення законодавства про банкрутство України // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково- практичної конференції. Київ, травень 1996 p. - К, 1996. - С. 258-260. Бірюков ОМ. Порівняльно-правовий аналіз інституту неспроможності у за- конодавстві України та деяких іноземних держав. Автореф. дис. ... канд. юрид. Наук. - К., 1999. - 20 с. Бондаренко В., Семиволос А. Продажа имущества предприятий-банкротов в новом законодательстве о банкротстве // Бизнес. - 1999. - 27 сентября. Брукс В. Законодательство о банкротстве США // Вестник Высшего арби- тражного суда Российской Федерации. - 1993. - № 9. - С. 57-63. Варгіч С.С. реформування власності в Україні через банкрутство // Держав- ний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2000. - № 3. - С. 74-75. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Под ред. Е.Васильева. - М.: Международные отношения, 1993. - С. 440-470. Дмумагелъдиева Г. Арбитражный управляющий как особый субъект хозяй- ственного права // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 8. - С. 15-18. Джунь В. Техніко-юридичні аспекти застосування інституту санації у сфері банкрутства // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. - 1995. - № 3/4. - С. 289-290. Джунь В. Провадження у справах про банкрутство як частина Арбітражного процесуального кодексу України // Збірник рішень та арбітражної практики Ви- щого арбітражного суду України. - 1995. - № 1. - С. 164-165. Джунь В. Про необхідність розширення кола реорганізаційних процедур ін- ституту неспроможності // Право України. - 1999. - № 2. - С. 10-14. Джунь В. Система антикризового управління як визначальний напрям реформи інституту неспроможності // Право України. - 1999. - № 4. - С. 88-89. Джунь В.В. Про заходи реформування процесуального режиму інституту неспроможності // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1999. - № 1. - С. 143-147. Джунь В.В. Концептуальні засади реформи інституту неспроможності // Ві- сник Вищого арбітражного суду України. - 1999. - № 2. - С. 182-184. Джунь В.В. Про доцільність створення спеціальних судів для розгляду справ про неспроможність // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 2000. - № 1. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні. - Львів: Інститут технології, бізнесу і права, 2000. - 180 с. Джунь В. Щодо оптимізації механізму врегулювання неплатоспроможності банків // Право України. - 2000. - № 12. - С. 40-42. Джунь В.В. Сучасні тенденції розвитку та визначальні риси законодавства про неспроможність // Вісник господарського судочинства. - 2002. - №. 3. - С. 155- 160. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід і особливості станов- лення в Україні: Монографія. - К.: Юридична практика, 2006. - 384 с. Дубовик O.E. Становление института арбитражных управляющих в Украине // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: Збірник наукових праць. Т. 4. - Одеса: Астропринт, 2001. - С. 93-102. Закурін М.К. Проблеми реалізації мирової угоди у разі її невиконання обома або однією зі сторін // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 2. - С. 45- 46. Зуевич A.M. Банкрутство: практика і питання // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. - № 4. - С. 184-185. Коломіець О.О. Визнання громадянина-підприємця банкрутом // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2002. - № 2. - С. 51-52. Костицький В.В. Банкрутство як правова форма пошуку ефективного влас- ника // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуски 45-48. - Київський університет: ВГЦ, 2002. - № 48. -С. 288-295. Лочман Я. Процедура банкрутства банків // Право України. - 2001. - № 3. -С. 61-63. Малыга В.А. Экономико-правовое предупреждение сокрытия банкротства // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: тези виступів учасників «круглого столу» (17-18 квітня 2001 р., м. Київ). - С. 100-103. Овсянникова O.B. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в дії // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: Тези виступів учасників «Круглого столу» (17-18 квітня 2001 p., м. Київ). - С. 107-111. Подцерковний О.П. Проблеми мирових угод в арбітражному процесі // Пра- восуддя - гарант законності у сфері економічних правовідносин. Міжвідомчий науковий збірник / За ред. А.І.Комарової, Д.М.Притики, В.В.Медведчука, М.О.Потебеньката ін. - К, 2000. - Том 21 (2). - С. 142-147. Поляков Б.M. Процедура банкротства в Украине: теория и практика. - Донецк: Донбасе, 2001. -480 с. Поляков Б.М. Совершенствование правового регулирования отношений несостоятельности (банкротства) в Украине. - Донецк: Донбасс, 2001. - 340 с. Поляков Б. Правове становище кредиторів у процедурі банкрутства // Право України. - 2001. - № 7. - С. 39-43. Поляков Б.М. Арбітражний керуючий - найзалежніша особа процедури бан- крутства// Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 3. - С. 86-89. Поляков Б.М. Мораторий как необходимый элемент процедуры банкротства // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 10. - С. 14-16. Поляков Б.М. Вдосконалення процесуального законодавства про банкрутство // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 2. - С. 52-57. Поляков Б.М. Деякі питання по ініціюванню провадження справ про банкрутство // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 1. - 109-114. Поляков Б.М. Ліквідація як процедура банкрутства в Україні // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 2. - С. 34-44. Поляков Б.М. Спростування майнових дій боржника в процесі банкрутства // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 3. - С. 109-115. Поляков Б.М. Особливості здійснення процедури санації керівником боржника // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 1. - С. 6-10. Поляков Б.М. Правове регулювання процедури розпорядження майном у справі про банкрутство //Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 4. - С. 122-132. Поляков Б.М. Правові проблеми регулювання неспроможності (банкрутства). Автореферат дис.... докт. юрид. наук. - Донецьк, 2003. - 38 с. Поляков Б.М. Практика розгляду справ про банкрутство. - К.: Юридична практика, 2006. - 336 с. Попадюк С. Способи захисту інтересів кредиторів і боржника у процедурах банкрутства // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції (13-14 лютого 2003 p.). - Львів.-С. 301-302. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. та ін. Арбітражний процес: Навчальний посібник. - Харків: Консум, 1999. - Ч. II - С. 182-240. Пронська Г.В. Деякі питання удосконалення законодавства про банкрутство // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1995. - № 3/4. - С. 284-289. Радзивілюк В.В. Деякі питання вдосконалення законодавства про банкрутство //Концепція розвитку законодавства України. - К, 1996. - С. 199-200. Радзивилюк В. Некоторые вопросы ключевой терминологии Закона Украины «О банкротстве» // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - № 5. - С. 30-33. Радзивілюк В.В. Деякі питання правового регулювання реорганізації та ліквідації суб'єктів банкрутства // Вісник Київського національний університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Вип. 36. - 1998. - С. 36-40. Радзивілюк В.В. Проблеми вдосконалення правового регулювання та термінологічні проблеми деяких судових процедур банкрутства: розпорядження майном боржника та санації // Правосуддя - гарант законності у сфері економічних правовідносин. Міжвідомчий науковий збірник / За ред. АЛ.Комарової, Д.М.Притики, В.В.Медведчука, М.О.Потебенька та ін. - К., 2000. Том 21 (2). - С. 103-107. Радзивілюк В.В. Деякі питання, пов'язані з регламентацією ведення судової процедури санації // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: тези виступів учасників «круглого столу» (17-18 квітня 2001 р., м. Київ). - С. 104-106. Радзивілюк В.В. Санація як судова процедура банкрутства: порівняльно- правове дослідження: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський на- ціональний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К, 2001. - 17 с. Радзивілюк В.В. Судова процедура санації: проблеми визначення і термінології // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 2. - С. 197-203. Радзивілюк В.В. До питання про класифікацію санаційних процедур // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. Випуски 49-51. - 2003. - № 51. - С. 144-146. Радзивілюк В.В. Судові процедури санації: Навчальний посібник. - К: Атіка, 2005.- 116 с. Рябцева Я.Г. Правовий статус арбітражного керуючого: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К, 2006. - 18 с. Сгара Е.В. Використання інституту мирової угоди у процедурі банкрутства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / HAH України; Інститут економіко- правових досліджень. - Донецьк, 2005. - 17 с. Степанов О.О. Господарсько-правові засоби попередження банкрутства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / HAH України; Інститут економіко- правових досліджень. - Донецьк, 2006. - 20 с. Тітов М.І. Матеріально-правові та процесуальні аспекти визнання господарюючих суб'єктів банкрутами: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X., 1997. - 23 с. Тітов М.І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / За наук. ред. В. М. Гайворонського. - X.: Консум, 1997. - 192 с. Тітов М. Застосування процедури доарбітражного врегулювання господар- ських спорів: деякі питання практики // Право України. - 2000. - № 4. |