Главная страница

Вступ до социальної роботи Мигович Семигіна. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів


Скачать 2.65 Mb.
НазваниеНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
АнкорВступ до социальної роботи Мигович Семигіна.doc
Дата26.12.2017
Размер2.65 Mb.
Формат файлаdoc
Имя файлаВступ до социальної роботи Мигович Семигіна.doc
ТипНавчальний посібник
#13047
страница3 из 25
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

26

Соціальна робота як суспільне явище

Сутність соціальної роботи

27


альних та медико-соціальних служб у громаді, розвитку нових методик соціальної роботи за місцем проживання.

В Україні спробу вплинути на соціальну політику і практичну соціальну роботу здійснила у 2003 р. коалі­ція 57 недержавних організацій, що представляють ін­тереси осіб з інтелектуальною недостатністю. Готую­чись до діалогу з органами державної влади щодо вдос­коналення системи надання послуг цим особам, вона, опитавши 1036 родин із 15 регіонів України, узагальни­ла наигостріші їх проблеми, з'ясувала, які послуги вони вважають пріоритетними, яких змін очікують від систе­ми державної допомоги особам із інтелектуальною недостатністю. Крім того, було проведено окреме до­слідження стосовно дотримання прав людини у будин-ках-інтернатах, де перебувають діти та дорослі з інте­лектуальною відсталістю. Результати досліджень було оприлюднено на громадських слуханнях до Дня психіч­ного здоров'я, у пресі, наукових збірниках, передано у відповідний комітет Верховної Ради України, Мініс­терство праці та соціальної політики.

Отже, наукові дослідження різноманітних сфер, ас­пектів, проблем соціальної роботи не лише формують наукові засади соціальної роботи, а й мають прикладне значення. Вони сприяють оптимізації реальної практи­ки, відкривають нові її грані, внаслідок чого більше ко­ристі отримують клієнти соціальних служб. Саме в цьо­му полягає особливість соціальної роботи як науки, спрямованої на виявлення можливостей вдосконалення практики надання соціальних послуг та поліпшення со­ціального середовища.

Соціальна робота як навчальна дисципліна

Завданням кожної навчальної дисципліни є донесен­ня знань до осіб, які опановують певний фах, у найприй-нятнішій для них формі. Мета соціальної роботи як нав­чальної дисципліни полягає у формуванні в студентів цілісного уявлення і теоретичних знань про зміст соці­альної роботи як науки і професійної діяльності, про її основні напрями, інструментарій, технології та органі­зацію, а також у сприянні оволодінню конкретними ме­тодами і технологіями цієї роботи. Вона покликана сформувати необхідні для такої діяльності особистісно-професійні якості майбутнього соціального працівника.

Соціальна робота як навчальна дисципліна визнача­ється структурою навчальних курсів, змістом професій­них знань, а також сукупністю професійних і етичних вимог до осіб, які опанували спеціальність «Соціальна робота». Вона охоплює комплекс дисциплін у середніх і вищих навчальних закладах: «Вступ до соціальної ро­боти», «Теорії та методи соціальної роботи», «Індивіду­альне консультування», «Групова робота», «Робота в громаді», а також роботу з різними групами клієнтів (людьми похилого віку, дітьми, молоддю, залежними від психоактивних речовин особами та ін.), дослідниць­ку діяльність у соціальній роботі тощо.

Процес навчання передбачає оволодіння методами і технологіями забезпечення взаємодії клієнтів соціаль­ної роботи і суспільства, стимулювання клієнтів до участі в суспільнозначущій діяльності, запобігання со­ціальним проблемам і коригування девіантної поведін­ки. Навчальний план орієнтує на вивчення основних положень наукових дисциплін, які є дотичними до проблем існування людини.

Оскільки соціальна робота вивчає суспільні явища, на тлі яких відбувається життєдіяльність людей, вона нерозривно пов'язана з такими соціальними науками, як соціологія, політологія, соціальна політика. Для на­буття фаху соціального працівника важливими є такі людинознавчі дисципліни, як психологія (загальна, ві­кова, соціальна, психологія криз, психологія соціаль­ної поведінки та ін.), педагогіка, передусім соціальна.

Опанування правознавчими дисциплінами дає змогу соціальним працівникам відстоювати інтереси клієнтів на основі національних і міжнародних нормативно-пра­вових документів. Курс менеджменту відкриває майбут­нім соціальним працівникам форми і методи організації соціальної роботи на управлінських засадах, здатних за­безпечити оптимальну результативність практичної ді­яльності. Знання основ медицини корисні соціальним працівникам в організації соціального обслуговування людей, які потребують догляду внаслідок поганого здо­ров'я, а також для роботи в медико-соціальних закладах.

Навчання майбутніх соціальних працівників має на меті не тільки їх прилучення до загальних і специфіч­них знань, а й оволодіння необхідними навичками, ви­ховання в собі гуманізму і суголосного йому ставлення до моральних цінностей (табл. 1.2). Вона спирається на історію розвитку і філософію цього фаху, передбачає

28

Соціальна робота як суспільне явище

Сутність соціальної роботи

29


підтримку ідеї соціальної та економічної справедливос­ті, вдосконалення практики, поглиблення досліджень у соціальній сфері.

Знання

Вміння

Таблиця 1.2 Знання, вміння і цінності соціального працівника

  • психологія;

  • соціологія;

  • медицина;

  • законодавство і правові аспекти соціального захисту;

  • теорії і методи соціальної роботи;

  • соціальна робота з конкретними групами клієнтів

Цінності


  • спілкування і надання інформації;

  • оцінювання потреб;

  • представництво інтересів;

  • підвищення можливостей;

  • сприяння розвитку;

  • створення «мережі допомоги»;

  • керівництво процесом допомоги



  • підтримка людини, коли вона стає вразливою;

  • унікальність людини;

  • прийняття відмінностей та різноманітностей;

  • повага до людей;

  • самовизначення;

  • залучення, інтеграція, включення у суспільне життя;

  • віра у здатність людини до змін

Зміст конкретної програми навчання соціальних пра­цівників залежить від рівня підготовки (молодший спе­ціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр, курси підвищення кваліфікації) та спеціалізації навчального закладу.

Підготовка соціальних працівників відбувається на основі інтеграції теорії і практики. З огляду на це най­важливішими методами викладання соціальної роботи є навчання на досвіді (навчання на робочому місці під час практики, виїзних занять, максимальне викорис­тання практичних прикладів, розроблення прикладних і дослідницьких проектів, програм, рефлексивні впра­ви) і проблемно-орієнтований підхід (вивчення випад­ків, відпрацювання вмінь). За твердженнями західних фахівців, для соціальної роботи як навчальної дисцип­ліни ключовим є практичний підхід, орієнтований не на методи роботи, а на цінності.

Оскільки соціальна робота є прикладною професією, особливе місце у підготовці соціальних працівників посі­дає організація практики студентів. Аналіз навчальних планів підготовки соціальних працівників у різних краї­нах свідчить, що в середньому третину, а у Великобрита­нії — половину навчального часу відведено на практи-

ку. Тільки в Данії і Фінляндії практична підготовка займає менше третини навчального часу.

В Україні не завжди навчальні заклади, які готують соціальних працівників, достатньо зосереджуються на практичних аспектах, дбають про відповідність практи­ки програмі теоретичної підготовки (питома вага прак­тики в процесі підготовки соціальних працівників сягає З—16% загального навчального часу). Однак практика є одним із найважливіших аспектів професійної та осо-бистісної підготовки до діяльності соціального праців­ника. Вона дає змогу майбутньому спеціалісту з'ясува­ти, що є можливим і неможливим у соціальній роботі, сформувати реалістичне ставлення до обраної професії; перевірити «дієвість» теорій, інтегрувати знання в єдине ціле; глибше пізнати пов'язані з майбутнім фахом гострі соціальні й особистісні проблеми, складні етичні диле­ми, пережити власні думки і почуття, зрозуміти, як вони впливають на професійну діяльність. А взаємодія соціальних служб із навчальними закладами сприяє прагматизації навчального процесу, збагаченню новими елементами практичної соціальної роботи.

Сукупні вимоги до професійних знань і умінь соці­альних працівників узгоджуються з відповідними між­народними вимогами. Згідно зі «Стандартом кваліфіка­ції практичної соціальної роботи» вони повинні знати: теорію і методику роботи з окремими клієнтами і гру­пою; ресурси і послуги, які надаються суспільством; програми і мету соціальних служб як суб'єктів регіо­нального і місцевого рівнів; організацію місцевої інфра­структури і розвитку служб охорони здоров'я та соці­ального забезпечення; основи соціально-економічної й політичної теорії; расові, етнічні та інші культурні гру­пи в суспільстві (їх морально-етичні цінності, норми, можливі проблеми); результати професійних і наукових досліджень, які можна використовувати в практичній роботі; концепції і методи соціального прогнозування; теорію і практику проведення спостережень за практич­ною соціальною роботою; теорію і практику управління персоналом; соціальні, психологічні, соціологічні мето­ди і методики; теорії та методи психосоціальної оцінки різних видів і форм втручання з боку соціальних служб, диференційовану діагностику стану клієнта; теорію і методи практики представництва інтересів клієнта (адвокатської практики); етичні стандарти і практику професійної соціальної роботи.

зо

Соціальна робота як суспільне явище

Сутність соціальної роботи

31


У багатьох країнах існують національні стандарти щодо навчання соціальної роботи, а питання стандарти­зації здебільшого належать до компетенції поважних фахових громадських організацій. Наприклад, у Вели­кобританії вони перебувають у віданні Національної ра­ди з навчання і підготовки соціальних працівників (фа­хової асоціації), яка розробляє національні освітні стан­дарти, ліцензує факультети соціальної роботи, видає дипломи про присудження кваліфікації їх випускни­кам, розподіляє державні замовлення і гранти на науко­во-дослідницьку діяльність у галузі соціальної роботи. Вона визначає такі компетентності соціальних праців­ників: спілкування і залучення; просування (поліпшен­ня можливостей людей) і заохочення; оцінювання і пла­нування; втручання і надання послуг; робота в організа­ціях; розвиток власних фахових знань і навичок.

У США питаннями соціальної роботи як навчальної дисципліни опікується Американська рада з навчання соціальної роботи (фахова громадська асоціація). Вона орієнтує соціальну роботу як навчальну дисципліну на підготовку компетентних і ефективних фахівців, які своє завдання вбачають у наданні послуг бідним і при­гніченим, спрямовують свої зусилля на подолання бід­ності, пригнічення та дискримінації. Відповідно прог­рами викладання соціальної роботи мають бути тісно пов'язаними з практичною соціальною роботою, налаш­товувати на систематичні контакти з організаціями, що надають соціальні послуги, і групами, що займаються питаннями соціальної політики. Навчальні програми повинні сприяти розвиткові у майбутніх соціальних працівників лідерських навичок, вихованню в них уміння професійно застосовувати свої особистісні якос­ті, здатність системно діяти і мислити.

В Україні програми з підготовки соціальних праців­ників затверджує Міністерство освіти і науки України. Згідно з ними соціальний працівник повинен володіти широким колом знань і умінь. Усі вимоги до нього умовно можна об'єднати в такі групи:

  • загальні вимоги до освіти спеціаліста;

  • вимоги до знань, умінь із циклу загальних гума­нітарних і соціально-економічних дисциплін;

  • вимоги до знань і вмінь із циклу загально-профе­сійних дисциплін;

  • вимоги до знань і вмінь із циклу спеціальних дис­циплін.

Програма передбачає, що в процесі опанування за­гально-професійних дисциплін майбутні соціальні пра­цівники оволодіють знаннями про:

  • специфіку роботи в різному соціальному середо­вищі;

  • передовий вітчизняний і зарубіжний досвід соці­альної діяльності;

  • основні психічні функції та їх фізіологічні меха­нізми, співвідношення природних і соціальних факто­рів у становленні психіки, значення волі та емоцій, пот­реб і мотивів, несвідомих механізмів у поведінці людей;

  • дані наукових досліджень стосовно особистості, її формування в процесі соціалізації, основні закономір­ності й форми регуляції соціальної поведінки у соціаль­них спільнотах і групах, особливості перебігу соціаль­них процесів;

  • «снови соціологічного аналізу;

  • типологію, основні джерела виникнення і розвит­ку масових соціальних явищ, форми соціальної взаємо­дії, фактори соціального розвитку, типи і структури со­ціальних організацій та інституцій;

■— основи загальної педагогіки, психології та їх спе­ціальні розділи;

  • форми, засоби, методи психолого-педагогічного впливу, форми і методи виховної роботи і просвіти;

  • норми сімейного, трудового, житлового законо­давства, які регулюють різноманітні аспекти охорони ма­теринства і дитинства, права неповнолітніх, пенсіонерів, людей з особливими потребами і забезпечують їхній соці­альний захист; основи кримінального і цивільного права;

  • порядок та організацію опіки, піклування, вси­новлення, позбавлення батьківських прав, направлен­ня до спеціальних навчально-виховних закладів;

  • організацію медико-соціальної роботи, санітарної просвіти і пропаганди здорового способу життя.

Відповідно до програм соціальний працівник має вміти:

  • забезпечити посередництво між особистістю і сім'єю, а також між різними громадськими і державни­ми структурами;

  • забезпечити зв'язок між особистістю і мікросе-редовищем, дітьми і дорослими, сім'єю і суспільством;

  • впливати на стосунки між людьми і на ситуацію в малій групі, стимулювати клієнта до соціально значу­щої діяльності;

32

Соціальна робота як суспільне явище

Сутність соціальної роботи

33


  • працювати за неформального спілкування, спри­яючи ініціативі та активній життєвій позиції клієнта;

  • надавати психологічну характеристику особис­тості (її темпераменту, здібностям тощо), інтерпретува­ти власний психічний стан, володіти прийомами психо­діагностики і психічної саморегуляції;

  • здійснювати організаційно-управлінську, дослід­ницько-аналітичну, науково-педагогічну і практичну роботу на різних об'єктах професійної діяльності;

— надавати першу медичну допомогу.
Соціальний працівник повинен:

а) використовувати гуманістичний підхід у роботі;

б) мати високий рівень політичної, етичної та психо­
логічної культури;

в) чітко уявляти шляхи реалізації в сучасних умовах
свого професійного призначення;

г) володіти філософським, економічним, політич­
ним, гуманістичним мисленням;

ґ) орієнтуватися в особливостях ринкової економі­ки, соціальних, національних, історичних та демогра­фічних процесах розвитку суспільства;

д) брати активну участь у громадському житті, фор­
муванні правової свідомості та цивілізованих взаємо­
відносин у суспільстві.

Актуальними проблемами сучасної вітчизняної сис­теми підготовки й перепідготовки соціальних працівни­ків є:

  • встановлення державних стандартів освіти, лі­цензування навчальних планів і програм із соціальної роботи;

  • узгодження кваліфікаційних характеристик і навчальних програм різних рівнів підготовки, перепід­готовки соціальних працівників;

  • координація співробітництва між різними нав­чальними закладами;

  • співпраця з іноземними спеціалістами, які беруть участь у реалізації міжнародних проектів в Україні;

  • створення належної навчально-матеріальної ба­зи, а також обґрунтування і затвердження спеціаліза­цій фаху «Соціальна робота».

У Росії, наприклад, відповідно до об'єкта (предмета) діяльності запропоновано запровадження таких спеціа­лізацій із присвоєнням відповідної кваліфікації:

а) організація соціального захисту населення (орга­нізатор соціального захисту населення);

б) соціально-економічна підтримка населення (еко­
номіст соціальної служби);

в) соціально-правова підтримка населення (юрист
соціальної служби);

г) медико-соціальна робота з населенням (медико-со-
ціальний працівник);

ґ) соціальна реабілітація осіб із обмеженими можли­востями (спеціаліст із соціальної реабілітації);

д) трудова терапія осіб із обмеженими можливостя­
ми (трудотерапевт);

є) психосоціальна робота з населенням (психолог со­ціальної служби);

є) соціально-педагогічна робота з сім'ями і дітьми (соціальний педагог соціальної служби);

ж) соціальна робота з делінквентними сім'ями і діть­
ми з девіантною поведінкою (спеціаліст соціальної робо­
ти з сім'ями і дітьми групи ризику);

з) соціальна реабілітація осіб без певного місця про­
живання і занять (спеціаліст із соціальної реабілітації).

За галузевою ознакою там виокремлюють такі спеці­алізації: соціальна робота в закладах охорони здоров'я, у навчальних закладах, у службі зайнятості, у службі міграції, у пенітенціарних закладах, на виробництві, у війську тощо.

Розвиток професійної підготовки фахівців для соці­альної сфери пов'язаний також із оформленням їх дер­жавно-правового статусу залежно від різних форм і рів­нів освіти. Як свідчить світовий досвід, кожен рівень повинен мати кваліфікаційний або посадовий статус. Загальноприйнятими є такі статуси практичних соці­альних працівників:

  • сертифікований соціальний працівник (для його отримання необхідний сертифікат, наприклад, Асоціа­ції соціальних працівників);

  • соціальний працівник (необхідний ступінь мо­лодшого спеціаліста або бакалавра на базі акредитова­ної програми із соціальної роботи);

  • соціальний працівник-спеціаліст, соціальний працівник-дослідник (вимагає ступеня спеціаліста або магістра на базі акредитованої програми із соціальної роботи на університетському рівні або на рівні аспіран­тури);

  • соціальний працівник-керівник (передбачає на­явність докторського ступеня із соціальної роботи або

2 5-229
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


написать администратору сайта