Вступ до социальної роботи Мигович Семигіна. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 2.65 Mb.
|
|
Прилаштування партнерів — ситуативна позиція співрозмовників у комунікативному процесі, яка передбачає взаємодію на однаковому чи різному рівнях спілкування з позицій «Батька», «Дорослого» чи «Дитини». 298 Короткий термінологічний словник Короткий термінологічний словник 299 Принцип активізації (імпаурменту, наснаження) — підвищення впевненості, самооцінки, компетентності клієнтів з метою активізації їх участі у розв'язанні своїх проблем в існуючих соціальних службах; об'єднання зусиль для створення служб, необхідних для поліпшення їх соціального самопочуття. Принцип мотивації — активізація внутрішніх спонукальних сил з метою поліпшення соціального становища індивіда, підвищення його впевненості в собі, власній здатності подолати проблеми свого буття. Принцип нормалізації («соціальної валоризації») — підхід до організації соціальної роботи, який грунтується на переконанні, що перебування в установах закритого типу небажане для людей із будь-яким типом патології, що майже всі особи, навіть зі стійкими вадами, можуть і повинні мати якомога нормальніше і повноцінніше життя у спільноті, отримуючи необхідну їм для цього індивідуальну підтримку. Принцип рівності — принцип, який обстоює однакові для всіх права (рівноправність), потреби, можливості, передбачає повагу до гідності кожної людини. Принципи соціальної роботи — основоположні ідеї, правила, норми поведінки. Притулок (шелтер) — 1) місце, де можна знайти порятунок або відпочити; 2) соціальний заклад, у якому людей забезпечують харчуванням і необхідною допомогою. Існують притулки загального типу (індивід сам визначає час і терміни свого перебування) і діагностичного (його завданням є діагностика ситуації, в якій перебуває особа, і визначення її подальшої долі). Пробаційна служба — сфера соціальної роботи, покликана здійснювати нагляд за особами, чия вина доведена судом, але не засудженими до тюремного ув'язнення. Проблема — ситуація, яка унеможливлює бажані дії, досягнення цілей. Професійна деонтологія (грец. deon— потрібне, необхідне) — система моральних норм, вироблених у межах професійного співтовариства. Професійна роль — детермінована фахова культура моделі поведінки; робочі функції, що передбачають використання певного підходу; діяльність щодо виконання певних завдань. Професійні межі соціальної роботи — межі компетенції соціального працівника і професійної дистанції між фахівцем і клієнтом. Професіоналізація соціальної роботи — процес перетворення соціальної роботи як діяльності на основне заняття для групи людей; організація спеціальних навчальних закладів відповідного профілю; формування професійної асоціації; політична кампанія, спрямована на прийняття законодавчих актів, які надають професійній асоціації офіційні повноваження; розробка і затвердження етичного кодексу професії. Профорієнтація — комплекс психолого-педагогічних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу вибору молодою людиною своєї майбутньої професії відповідно до індивідуальних нахилів, уподобань, здібностей і суспільної потреби. Процес соціальної роботи — послідовність дій, за якою відбувається втручання соціального працівника у ситуацію клієнта задля досягнення конкретного результату. Процес спілкування — сукупність послідовних дій, засобів, спрямованих на досягнення мети спілкування. Психодинамічна модель соціальної роботи — модель практики, яка фокусується на внутрішньому житті індивіда і послуговується психічним детермінізмом — принципом, згідно з яким дії та поведінка людини витіка- ють радше з процесу її мислення, ніж з впливів особливостей міжособис-тісних відносин або навколишньої ситуації. Психодрама — моделювання життєвих ситуацій, в яких учасники групи виступають у ролях акторів і глядачів, що сприяє усуненню неадекватних емоційних реакцій. Психотерапія — комплексний лікувальний вербальний і невербаль-ний вплив на емоції, думки, самосвідомість людини при багатьох психічних, нервових і психосоматичних захворюваннях. Расизм — дискримінація за етнічною ознакою. Резидентний заклад — стаціонарний соціальний заклад, в якому клієнти проживають тимчасово або тривалий час і в якому здійснюється груповий догляд. Ресоціалізація — відновлення в особистості якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві. Ресурси — джерело й арсенал засобів і можливостей, якими за необхідності можна послуговуватися при виконанні певного завдання, удосконалення дій. Рефлексивно-терапевтичний погляд — ідентифікація висловлених клієнтами потреб і конкретна робота щодо їх задоволення, тобто у відшукуванні оптимальних варіантів добробуту для індивідів, груп і громаду суспільстві шляхом сприяння їхньому розвитку, взаємодії з іншими та само-реалізації. Рефлексія (лаг. reflexio — відображення) — процес самопізнання, споглядання, розуміння власного внутрішнього світу, а також сприйняття, розуміння психічного стану, можлчивого плину думок іншої людини в спілкуванні. Рефлективне слухання — стимулювання розповіді клієнта, підбадьорювання його простими репліками. Ризик — ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин. Робота з випадком — метод соціальної роботи, який полягає у забезпеченні представникам вразливих груп (людям похилого віку, людям із функціональними обмеженнями, проблемами психічного здоров'я тощо) необхідної індивідуальної підтримки для продовження життя у власній громаді. Роль соціального працівника — модель поведінки, детермінована фаховою культурою; ділова функція, яка передбачає застосування певного підходу, завдань, які повинен виконувати працівник. Самоактуалізація — прагнення людини до найповнішого прояву і розвитку особистісних можливостей. Самоменеджмент — послідовне, цілеспрямоване використання ефективних методів і технологій самореалізації, саморозвитку творчого потенціалу. Самореалізація — реалізація активності, яка задовольняє людину у значущих для неї сферах життєдіяльності і (або) взаємовідносин. Сексизм — дискримінація за статевою ознакою. Сенситивність — емоційна чутливість, вразливість. Симпатія — почуття приязні та прихильності. Система знань — сума суджень, що узагальнюють особливості, закономірності, форми, методи й інші аспекти функціонування цього суспільного феномену; специфічна діяльність, спрямована на здобуття нових знань. Системна модель соціальної роботи — модель практики соціальної роботи, яка грунтується на ідеї, що задовільне життя людини залежить від систем, які її оточують. 300 Короткий термінологічний словник Короткий термінологічний словник 301 Складні життєві обставини — ситуація чи обставини, які неможливо об'єктивно подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення і негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо). Солідарність — активне співчуття, яке налаштовує на розуміння страждань і прагнень людини, участь у боротьбі за її права. Соціалізація (лат. socialis — суспільний) — процес набуття індивідом соціального досвіду, утвердження як особистості, включення у суспільне життя як активної і дієвої сили. Соціалістично-колективістський погляд — пошук співпраці та взаємної підтримки у суспільстві, спрямований на те, щоб владу над власним життям могли здобути найпригніченіші й найзлиденніші люди. Соціал-реформізм — течія у соціалістичному русі, яка заперечує необхідність класової революції, вважаючи, що за допомогою реформ, здійснюваних у межах законності, можна побудувати державу загального добробуту і соціальної справедливості. Соціальна депривація — відсутність або недостатня наявність економічних і психологічних умов для розвитку людини (забезпеченість житлом, грошима, турбота близьких людей тощо). Соціальна діагностика — процес наукового визначення і вивчення причинно-наслідкових зв'язків, ставлення індивіда до соціальних цінностей суспільства, з'ясування сутності соціальних проблем, що утворюють складну життєву ситуацію індивіда, родини, групи. Соціальна історія — наука, яка вивчає становлення і розвиток соціальної структури суспільств, спільнот, соціальних інститутів, взаємовідносин особистості із соціальним світом. Соціальна корекція — подолання або послаблення вад психічного або фізичного розвитку дітей, порушення функцій у дорослих. Соціальна педагогіка — педагогічна наука, що вивчає особливості організації соціального виховання, виховні можливості соціального середовища та оптиальні умови соціалізації особистості. Соціальна перцепція — цілісне сприймання соціальних об'єктів (людей, груп, громад). Соціальна політика — сукупність заходів держави та інших суб'єктів політики, спрямованих на розвиток класів, соціальних груп, соціальних прошарків (страт), національних та інших етнічних спільнот, мовних, конфесійних груп, що утворюють суспільство, а також на розвиток (соціалізацію) людини. Соціальна профілактика — робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки людей, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я і запобігання такому впливу. Соціальна робота — галузь наукових знань і професійна діяльність, спрямована на підтримання і надання кваліфікованої допомоги будь-якій людині, групі людей, громаді, що розширює або відновлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє реалізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню. Соціальна робота в громаді — процес розвитку колективного й індивідуального досвіду, який відбувається у територіальних громадах і громадах за інтересами. Соціальна справедливість — справедливість, яка налаштовує на не-упереджене задоволення необхідних потреб людини, вмотивований роз- поділ матеріальних ресурсів, вільний доступ до послуг і системи охорони здоров'я, освіти, створення рівних можливостей; соціальний захист і забезпеченість. Соціальна сфера — сфера життєдіяльності людського суспільства, що охоплює весь соціальний простір (умови праці, побуту, здоров'я, етно-національні, сімейно-шлюбні відносини та ін.). Соціальна терапія — допомога на емоційному, когнітивному і пове-дінковому рівні у визнанні і подоланні клієнтом власних труднощів. Соціальна технологія — сукупність наукових знань, засобів, прийомів, методів, організаційних процедур, спрямованих на оптимізацію процесу впливу. Соціальна установка — детермінована минулим досвідом здатність людини сприймати процеси, явища, події, інших людей і діяти відповідно до свого досвіду. Соціальне виключення — реальне або уявне, цілковите або часткове відсторонення індивіда, групи від суспільного життя, унеможливлення доступу до суспільних благ. Соціальне інспектування — система заходів, спрямованих на здійснення нагляду, аналізу, експертизи, контролю за виконанням соціальних програм і проектів, а також за умовами життєдіяльності, моральним, психічним і фізичним станом дітей та молоді, забезпеченням захисту їх прав, свобод і законних інтересів. Соціальне обслуговування — робота, спрямована на задоволення потреб, які виникають у процесі життєдіяльності, що забезпечує гармонійний і всебічний розвиток дітей та молоді шляхом надання соціальної допомоги і різноманітних соціальних послуг. Соціальне середовище — сукупність умов життєдіяльності людини (сфери суспільного життя, соціальні інститути, соціальні групи), що впливають на її свідомість і поведінку. Соціальний працівник — професійно підготовлений фахівець, який має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги. Соціальний супровід — робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги і патронажу соціально незахищених категорій дітей і молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу. Соціальні норми і нормативи — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами (нормативи споживання, забезпечення, доходу). Соціальні послуги — комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Соціальні служби — підприємства, установи та організації різних форм власності і відомчої підпорядкованості, а також громадяни, які надають соціальні послуги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги. Соціальні технології — сукупність наукових знань, засобів, прийомів, методів і організаційних процедур, спрямованих на оптимізацію процесу впливу. 302 Короткий термінологічний словник Соціально-радикальна модель соціальної роботи — модель практики, яка є сукупністю філософських, політичних і соціологічних шкіл та напрямів. Вона, спираючись передовсім на марксизм і радикальний фемінізм, кидає виклик психологічним поясненням проблем клієнтів і закликає до розгляду балансу влади, використання структурних засобів розв'язання проблем, колективних дій. Соціологія (лат. societas— суспільство) — наука про суспільство як цілісну систему, інститути, процеси, групи і спільноти, принципи їх взаємодії, відносини особистості і суспільства, закономірності наявної поведінки людей. Соціометрія — вивчення міжособистісних стосунків у малих групах шляхом аналізу виборів, які здійснюють учасники групи за певним критерієм. Соціономія — прикладна наука, предметом якої є фахова допомога нужденним, а також проблеми людини і технології їх розв'язання. Спілкування — сукупність зв'язків і взаємодій людей, спільнот, суспільств, у процесі яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами діяльності. Спільне оцінювання — дослідження із залученням учасників (батьків, учителів, сусідів, членів громади, представників влади та ін.) не тільки в соціальній роботі, а й у її оцінюванні на засадах співучасті/партнерства. Справедливість — повага до гідності людини, безпека і недоторканість особи, однакове, рівноправне і недискримінаційне ставлення до всіх членів суспільства, крім випадків, які дають підстави для диференційованого підходу. Стандарт (англ. standard— норма, зразок) — модель, зразок для вимірювання чи порівняння; критерії етичної поведінки, відповідно до яких приймається система цінностей чи ідеалів. Стереотип — відносно стійке уявлення про соціальне явище, соціальний статус або об'єкт (конкретного індивіда, групу). Стигматизація (грец. stigma— тавро, пляма) — дискредитація через приписування соціально негативних рис, принизливих характеристик, які спричинюють негативні переживання. Стратегії втручання — загальні підходи до процесу надання допомоги, якими послуговуються соціальні працівники у своїй повсякденній діяльності. Стратегія (грец. strategia—- веду) — взаємопов'язані заходи, що мають спільну мету або спільний підхід. Сублімація (лат. sublimare — підіймаю, підношу) — механізм психологічного захисту, який передбачає спрямування психічної енергії у творче або професійне русло. Супервізія — метод, за допомогою якого визначений установою фахівець (супервізор) допомагає персоналу (супервізованим) якнайефективніше виконувати зазначені в посадових інструкціях завдання відповідно до стандартів роботи. Сучасна психодинамічна модель соціальної роботи — модель практики, яка фокусується на внутрішньому світі індивіда і послуговується психічним детермінізмом. Теорія імпаурменту (англ. empowerment— надихання, надання владних повноважень) — підхід, який передбачає залучення людей до розв'язання власних проблем. Теорія криз — загальна «криза норм», криза влади, зразків поведінки тощо. Теорія ярликів — концепція, яка пояснює поведінку, відхилену від норми, тим, що людині приписують певні негативні характеристики (ярлики). 303 Короткий термінологічний словник Тренінг — вид групової роботи з метою формування нових навичок, самопізнання і саморозвитку. Управління соціальною роботою — особливий вид управлінської праці, що забезпечує виконання відповідних соціальних завдань засобами адекватної організаційної структури соціальних служб (закладів соціальної роботи). Утопізм — філософське вчення про ідеальний суспільний лад, соціальну перебудову на основі справедливого перерозподілу. Фасилітатор (англ. facilite— полегшувати) — роль соціального працівника, яка полягає у наданні допомоги індивідам, групам виразити потреби, ідентифікувати (з'ясувати) проблеми, розробити і застосувати стратегії їх подолання, внаслідок чого клієнт набуває здатності справлятися з проблемами більш ефективно. Фахове регулювання соціальної роботи — процес, завдяки якому соціальний працівник діє відповідно до встановлених стандартів професійної поведінки та практики. Його механізмами є кодекси поведінки і стандарти практики; освітні та кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників; вимоги до навчальних закладів; реєстрація (ліцензування) фахівців; дисциплінарні заходи стосовно тих, хто порушує професійні стандарти. Філософія — форма суспільної свідомості, спрямована на формування світогляду, системи ідей, поглядів на світ і місце людини в ньому. Філософія професіоналізму — система ідей, згідно з якими соціальна діяльність, пов'язана з людиною, завжди спрямована на створення і забезпечення ефективної взаємодії індивіда і суспільства, їх взаємну са-мореалізацію. Філософія соціальної роботи — ідеологія соціальної діяльності, основою якої є цінності та ідеали, що еволюційно сформувалися у процесі діяльності; колективне уявлення об'єднаних певними знаннями, єдиними вимогами до своєї професії людей стосовно суспільних і професійних принципів, норм, цінностей. Філософські цінності соціальної роботи — своєрідна система, світоглядний концепт професійної субкультури, в якій реалізуються переконання і відносини, ідеали і прагнення, норми і практичні принципи взаємодії, етичні правила і професійні цінності. Формальна організація — структурне об'єднання людей з метою досягнення ефективного результату в розв'язанні соціальної проблеми в контексті соціальної роботи. Холістичний (англ. whole — цілий, цілісний) підхід — підхід, який передбачає ставлення до користувачів соціальних послуг передусім як до особистостей, а не як до патологічних суб'єктів. Цінність соціальної роботи — ідея та переконання, на які спираються соціальні працівники у процесі прийняття фахових рішень. Якість життя — комплексна інтегральна характеристика становища людини в різних соціальних системах і структурах, яка відображає ступінь її соціальної свободи, можливості всебічного розвитку, реалізації здібностей і життєвих планів; сукупність і якість матеріальних, соціальних, культурних і духовних цінностей, якими послуговується людина, задовольняючи свої потреби і реалізовуючи інтереси. Якість соціальних послуг — істотні ознаки соціальних послуг, які задовольняють вимоги встановленого стандарту. |