Вступ до социальної роботи Мигович Семигіна. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Скачать 2.65 Mb.
|
Запитання. Завдання
10. У чому полягає відмінність моніторингу від оцінювання діяль ності? Теми рефератів
288 Нормативно-організаційні аспекти соціальної роботи Організаційні аспекти соціальної роботи 289 Література Браун А., Боурн А. Супервізор у соціальній роботі: Супервізія догляду в громаді, денних та стаціонарних установах: Пер. з англ. — К.: Пульсари, 2003. Будник А. П. Супервізія і кураторство в соціальних службах: Роздуми про запровадження нових форм підвищення якості послуг//Соціальна робота в Україні: теорія і практика. — 2003. — № 1. Все вирішують... стандарти: Посібник для громадських організацій. Професійні та етичні стандарти діяльності громадських організацій. — К. Гурт, 2001. Гокунь І. Нові підходи у наданні допомоги людям із психічними захворюваннями // Соціальна політика і соціальна робота. — 2004. — № 2. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5.10.2000 р. Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24.01.1995 р. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від 10.07.2003 р. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р. Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. Закон України «Про органи самоорганізації населення» від 11.07.2001 р. Іванова О. Соціальна політика в Україні: Теоретичні аспекти: Курс лекцій. — К.: КМ Академія, 2003. Іванова О. Стандарти у соціальній роботі: якими їм бути в Україні? // Соціальна політика і соціальна робота. — 2004. — № 3. Іванова О., Семигіна Т. Система соціального обслуговування та соціальних служб в Україні // Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. І. Полтавця. — К.: КМ Академія, 2000. Інновації у соціальних службах: Навч. посібник / За ред. Т. В. Се-мигіної. — К.: Пульсари, 2002. Кравченко Р. Погляд недержавних організацій, що представляють інтереси інвалідів із розумовою відсталістю, щодо перспектив реалізації Закону України «Про соціальні послуги» // Соціальна політика і соціальна робота. — 2003. — № 1. Кравченко P., Кабаченко Н., Васильченко О. Розвиток недержавних організацій соціальної сфери // Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. І. Полтавця. — К.: КМ Академія, 2000. Кравченко Р. І. Соціальна робота з розумово відсталими людьми. — К.: ВІПОЛ, 2001. Лосэн М. Мнение клиента // За пределами ухода в сообществе. Опыт нормализации и интеграции / Под ред. Ш. Рамон. — Амстердам—Киев, 1996. Мигович І. І., Семигіна Т. В. Чому Україні потрібен Закон «Про соціальну роботу»? // Соціальна політика і соціальна робота. — 2004. — № 2. Міністерства України // Урядовий портал. — http://www.kmu.gov.ua. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Фонду України соціального захисту інвалідів «Про затвердження Типового положення про центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів» від 10.07.2002 р. Ньюмен К. Ліцензування соціальних послуг у країнах Європейського союзу // Соціальна політика і соціальна робота. — 2004. — № 4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про молодіжний центр праці» від 24.01.2001 р. Представництво інтересів соціально вразливих дітей та сімей: Навч. посібник / За ред. Т. В. Семигіної. — К.: Четверта хвиля, 2004. Самигин С. И., Столяренко Л. Д. Психология управления. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. Соціальна робота: В 3-х ч. — Ч. 1. Основи соціальної роботи / За ред. Т. Семигіної, І. Григи. — К.: Києво-Могилянська академія, 2004. Соціальна робота: В 3-х ч. — Ч. 3. Робота з конкретними групами клієнтів / За ред. Т. Семигіної, І. Григи. — К.: Києво-Могилянська академія, 2004. Соціальна робота в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. І. Д. Звє-рєвої, Г. М. Лактіонова. — К.: Центр навч. літератури, 2004. Соціальні служби — родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. І. Григи, Т. Семигіної. — К., 2002. Теория социальной работы: Учебник / Под ред. Е. И. Холостовой. — М., 1998. Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян від 1.04.1997 р. Типове положення «Про дитячий будинок-інтернат», затверджене Міністерством праці та соціальної політики України 29.12.2001 р. Трубавіна 1. М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю. — К.: ДЦССМ, 2002. Управлінські аспекти соціальної роботи: Курс лекцій/За заг. ред. М. Ф. Головатого. — К.: МАУП, 2004. Флинн Д. Лицензирование // Американская энциклопедия социальной работы: В 3-х т.: Пер. с англ. — М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1993. — Т. 2. Цивільний процесуальний кодекс України, ухвалений 18 березня 2004 p. Чепурна А. З досвіду діяльності Київського реабілітаційного центру для колишніх ув'язнених // Соціальна політика і соціальна робота. — 2004. — № 4. Короткий термінологічний словник Автономія (грец. autonomia— самостійність, незалежність) — цілісне, самостійне формування, індивідуальні цілі учасників якого можуть бути досягнуті тільки внаслідок його участі в спільній груповій діяльності. Адаптація (лат. adaptatio — пристосовую) — пристосування людини або групи людей до нового соціального середовища, а також частково і пристосування до них цього середовища з метою співіснування та взаємодії. Адаптоване навчання — система навчального процесу для дітей з фізичними, психічними, інтелектуальними проблемами з урахуванням особливостей та умов їхньої життєдіяльності. Адиктивна (англ. addict — психічно залежний) поведінка — одна із форм деструктивної поведінки, яка проявляється в прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану через прийом певних речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах або видах діяльності, що супроводжується розвитком інтенсивних емоцій. Активізація (лат. activus— діяльний) (мобілізація) — залучення людей до дій щодо розв'язання власних соціальних проблем або проблем певної вразливої групи чи громади. Альтруїзм (лат. alter— інший) — моральна якість, яка характеризує готовність людини безкорисливо жертвувати власними інтересами заради блага іншого. Аніматор — фахівець з організації дозвілля. Анімація (лат. animatio— одухотвореність) — свідома діяльність, спрямована на усвідомлення і розкриття прихованого потенціалу індивідів, груп, громад, створення умов для повнішої реалізації потенціалу різнобічних людських можливостей, здійснення соціокультурних та соціоос-вітніх програм і проектів. Антидискримінаційна (грец. anti — префікс на позначення протилежності і лат discriminatio — розрідження) практика — комплекс настанов і реальних заходів для подолання порушень прав клієнтів соціальної роботи за класовими, національними, релігійними, статевими, віковими та іншими ознаками. Антропологічна (грец. anthropos— людина) парадигма — одна із філософських основ гуманізму як системи мислення, що визнає людину визначальною цінністю. Арттерапія — використання творчих експресивних засобів — скульптури, малюнку тощо —для корекції поведінки людей із емоційними проблемами, стимулювання активності клієнта. Асоціація (лат. associo — приєдную, з'єдную) — об'єднання людей, які усвідомлюють спільну мету. Атракція (лаг. attractio— притягування) — особлива форма сприйняття і пізнання іншої людини, заснована на формуванні щодо неї стійкого позитивного почуття. Бездомність — відсутність постійного житла в індивідів чи сімей, що робить неможливим ведення осілого способу життя, так і повноцінного соціального функціонування. Безпека — відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди для життя, здоров'я та майна людини, а також для навколишнього природного середовища. ^ Безпритульні діти — діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання. 291 Короткий термінологічний словник Бідність — неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. Біхевіористська (англ. behaviour— поведінка) модель соціальної роботи — модель практики соціальної роботи, яка спирається на розгляд поведінки людини як такої, що детермінована впливами зовнішнього середовища, та спрямована на те, щоб сприяти згасанню небажаних форм поведінки і підсилювати бажану поведінку людей за допомогою різних форм підкріплення і соціального навчання. Благодійництво — добровільна безкорислива пожертва фізичних і юридичних осіб у наданні матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Брокер соціальних послуг — роль соціального працівника, виконання якої передбачає налагодження контактів між окремими клієнтами або групами, які потребують допомоги і не володіють інформацією, де її шукати, з соціальними службами. Вербальні (словесні) засоби спілкування — засоби мови, тобто те, що знаходить вираження у словах. Взаємодія — взаємозалежний обмін діями, уміннями, навичками, організація спільної діяльності. Взаємосупервізія (інтравізія) — обговорення групою консультантів складних випадків, обмін досвідом і психічне розвантаження. Вигорання — стан вираженої втоми, емоційного виснаження, який характеризується втратою здатності до надання психологічної підтримки іншим, байдужим і негативним ставленням до колег і клієнтів, зниженням продуктивності, знеціненням поточних результатів і минулих досягнень, послабленням відчуття самоактуалізації, фрустрацією та внутріособистіс-ним конфліктом під час виконання професійних обов'язків. Випадок — ситуація особи чи родини, які звернулися до соціальної служби й мають право на отримання допомоги від неї. Висловлена потреба — потреба, яку можна визначити, виходячи з кількості людей, для яких ця потреба існує; визначається на базі статистичного обліку. Витіснення — механізм психологічного захисту, який передбачає усунення зі свідомості неприємних, травмуючих або несумісних із самооцінкою спогадів і думок. Виховання — процес соціокультурного становлення і розвитку індивіда, під час якого, залежно від спрямованості впливу, відбувається засвоєння ним соціального досвіду, знань, зразків і норм поведінки, цінностей культури. Вітальні потреби — потреби людини, задоволення яких необхідне для фізичного відтворення її життя. Волонтер — фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову і вмотивовану діяльність, що має суспільно-корисний характер. Вразливі групи — групи людей, що зазнають або можуть зазнати негативних впливів соціальних, економічних, екологічних, фізіологічних чинників. Втручання — свідома, спланована діяльність соціального працівника щодо надання безпосередніх послуг клієнтові або щодо зміни середовища клієнта з метою досягнення поставленої мети, спрямованої на забезпечення або відновлення його соціального функціонування. Вулична соціальна робота — інноваційний метод соціальної роботи, суть якого полягає в тому, що соціальні служби не очікують звернення клієнтів, а виходять зі своїми послугами на вулиці, які стали місцем перебування значної кількості людей, що потребують допомоги. 292 Короткий термінологічний словник Короткий термінологічний словник 293 Вчитель навичок — роль соціального працівника, виконання якої передбачає допомогу клієнтові набути чи відновити практичні та соціальні навички. Гештальт — цілісний образ людини, паттерн, конфігурація її стосунків зі світом, її світосприйняття. Гомеостаз — стан рівноваги у системі. Госпіталізм — явище, що виникає після тривалого перебування особи у специфічних умовах (лікарня, інтернатний заклад), проявами якого є дезадаптація, погіршення контактів з оточенням, втрата трудових навичок, тенденція до хроніфікації захворювань. Громада (община, спільнота) — населення певної географічної місцевості, яке має спільні органи самоврядування; в широкому сенсі — соціальна група, об'єднана спільною належністю до території, релігії, культури, етносу тощо. Громадянське суспільство — суспільство з розвинутими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв'язками, яке взаємодіє з державою і функціонує на засадах демократії і права. Група — спільність людей, об'єднаних системою відносин, поведінка та діяльність яких регулюються спільними цілями, нормами, цінностям. Групи ризику — категорії людей, чиє соціальне становище за певними критеріями не має стабільності і які не в змозі самостійно подолати власні труднощі, що може призвести до втрати соціальної значущості і духовності або до біологічної загибелі. Групова динаміка — сукупність процесів, що відбуваються у малій групі й характеризують її з точки зору розвитку і функціонування. Групова соціальна робота — форма соціальної роботи, у процесі якої відбувається надання допомоги клієнту через групові форми взаємодії, передавання групового досвіду для розвитку його фізичних і духовних сил, формування соціальної поведінки. Гуманізм (лат. humanus—людяний) — система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність; людяність, почуття любові до людини, повага до її гідності. Гуманістична модель соціальної роботи — модель практики соціальної роботи, яка вбачає головні резерви в особистості самої людини, в початково закладених в неї силах добра, психічного здоров'я і прагнення до самовдосконалення. Девіантна (лат. deviatio — відхилення) поведінка — дії і вчинки людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам і стандартам поведінки. Дезадаптація — наслідок низького рівня соціальної адаптації до середовища; виявляється у девіантній поведінці (алкоголізм, наркоманія, суїцидтощо) і неадекватних психологічних станах особистості (депресія, гі-перактивність тощо). Делінквентність — сукупність протиправних вчинків, які не відповідають формально зафіксованим юридичним нормам. Це — різновид деві-антної поведінки, наслідком якої є карна відповідальність. Державні соціальні стандарти — встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи, на основі яких визначають рівні основних державних соціальних гарантій. |