Вступ до социальної роботи Мигович Семигіна. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

• Название: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
• Анкор: Вступ до социальної роботи Мигович Семигіна.doc
• Дата: 26.12.2017
• Размер: 2.65 Mb.
• Имя файла: Вступ до социальної роботи Мигович Семигіна.doc
• Тип: Навчальний посібник; #13047
• страница: 24 из 25

Дестигматизація (грец. stigma — тавро, пляма) — процес зняття «стигми», тобто подолання суспільного відторгнення представників соці­ально вразливих груп (осіб похилого віку, з інтелектуальною недостатніс­тю, які живуть з ВІЛ, із функціональними обмеженнями тощо).

Децентралізація соціальних послуг — процес поступового переходу прийняття рішень і контролю з великих центрів на місця, ближче до пот­реб клієнтів, надання ширших повноважень соціальним службам у визна­ченні власної організаційної структури та управлінні персоналом.

Дискримінація (лат. discriminatio— розрізнення) — упереджене, не­гативне ставлення до людини, навмисне обмеження або позбавлення її прав на основі расової або національної належності, політичних або релі­гійних переконань, статі тощо.

Дитина — особа віком до 18 років (повноліття), якщо за законом во­на не набуває прав повнолітньої раніше.

Діти вулиці — діти, які законом не визнані позбавленими батьків­ського піклування, але можуть бути визнані сиротами, оскільки батьки з певних причин не займаються їхнім вихованням.

Догляд у громаді — соціальна робота, спрямована на забезпечення людям, які мають проблеми фізичного, психічного здоров'я або вікові проблеми, можливості жити незалежно у своєму власному помешканні або в умовах, наближених до домашніх.

Дослідження — вивчення літератури з певної тематики, оцінювання результатів здійсненого втручання, визначення якості соціальних прог­рам, вивчення суспільних потреб у запровадженні конкретних соціальних послуг.

Дослідження в дії (дієве дослідження) — співпраця між дослідником і досліджуваними; ідентифікація та розв'язання практичних проблем, оціню­вання потреб досліджуваної групи; вдосконалення практики, що вимагає спостереження за її ефективністю, передбачає моніторинг та оцінювання.

Ейджизм (англ. age — вік) — дискримінація за віком.

Емпатійне слухання — взаємодія соціального працівника-консуль-танта з клієнтом, яка охоплює всі види відчуттів, інтуїцію, відображення, співпереживання його емоційного стану.

Емпатія (грец. empatia — співпереживання) — здатність осягнути емоційний стан іншої людини, проникнути в її переживання шляхом внут­рішнього відчуття.

Етика (лат. ethica— звичай) — вчення про мораль, що аналізує її при­роду, характер і структуру (моральна свідомість, моральні відносини, мо­ральна діяльність), категорії моралі (добро і зло, справедливість і неспра­ведливість, честь, гідність тощо), за допомогою яких формуються мораль­ні принципи, норми, цінності, правила поведінки, теоретично обґрунтову­ється певна система моральних переконань.

Етичні цінності — цінності, які відображають діяльнісно зацікавлене ставлення людей до явищ дійсності, є орієнтирами для людської свідомості.

Ефект недавності сприйняття — викривлення у спілкуванні, обумов­лене тим, що стосовно давно знайомої людини значущою є остання інфор­мація.

Ефект первинності сприйняття — викривлення у спілкуванні, обумовлене тим, що значущою про знайому або малознайому людину є перша інформація.

Ефект позитивного ореолу — викривлення у сприйнятті, що складається через нестачу інформації про людину і призводить до виникнення загальних оцінних уявлень.

Ефективність (результативність) — показник, за яким визначають рівень досягнення поставленої мети.

Жертва — особа, яка зазнала насильства, жорстокого поводження внаслідок дій іншої людини, стихійного лиха чи аварії.

294

Короткий термінологічний словник

Короткий термінологічний словник

295


Забезпечення якості соціальних послуг — систематичні дії, реаліза­ція яких вселяє впевненість у тому, що послуга відповідатиме встановле­ним вимогам до якості.

Засоби спілкування — способи кодування, передавання, перероб­лення та розшифрування інформації.

Захисник прав та інтересів клієнта — фахова, службова роль соці­ального працівника, яка передбачає активну цілеспрямовану діяльність щодо представництва прав та інтересів клієнта або групи громадян, ве­дення переговорів від їх імені, захист їх інтересів, в тому числі у суді, в тих ситуаціх, коли вони потребують допомоги, а існуючі служби інституції неза-цікавлені у наданні послуг і вирішенні питань або демонструють відкрито негативне ставлення до них.

Зменшення шкоди — практичні стратегії, метою яких є встановлен­ня контакту зі споживачами наркотиків «на їхній території» для надання їм допомоги, спрямованої на обмеження шкоди, пов'язаної із вживанням наркотиків для самих споживачів і суспільства.

Модель, зосереджена на завданні — комплексний підхід у соціаль­ній роботі, який ґрунтується на чіткій послідовності діагностики проблеми та роботи з нею, що складається з трьох етапів: вивчення проблем, узго­дження мети та часових меж, виконання завдань.

Ігрова терапія — вільна чи керована гра, яка терапевтично впливає на клієнта.

Ідентифікація (лаг. identifico— ототожнюю) — процес і результат ото­тожнення себе з іншою людиною, намагання уподібнитися до неї з метою зрозуміти, як би вона вчинила в подібній ситуації.

Ідея прав людини — невід'ємна складова громадянського суспільства. Інвалід —людина, не здатна самостійно забезпечити нормальне осо­бисте і (або) соціальне життя внаслідок фізичної або розумової вади; втрата або обмеження здатності брати участь у житті громади. Інші назви: люди з функціональними обмеженнями; люди з обмеженими можливос­тями; люди з особливими потребами; неповносправні.

Індивідуальна робота — надання допомоги індивідам і сім'ям у розв'язанні психологічних, міжособистісних, соціоекономічних проблем шляхом взаємодії з ними.

Інсайт — миттєве, цілісне розумінням проблеми. Інституціалізація соціальних послуг — процес утворення системи ус­танов для осіб, які потребують спеціального нагляду чи догляду (інституці-ональна допомога на противагу сімейній, догляду в громаді тощо). Харак­терними її ознаками є розташування установ, яке забезпечує ізоляцію від суспільства; наявність елемента примусу в розміщенні там осіб; жорсткий режим і контроль з боку персоналу; передача функцій обслуговування, які під силу клієнтам, спеціальному обслуговуючому персоналу; велика кіль­кість (200—300) осіб, які перебувають у закладі одночасно тощо.

Інформована згода — процедура отримання від клієнта чи його за­конного представника згоди на надання послуг після роз'яснення його особливостей.

Каузальна атрибуція {пат. causlis— причина) — пояснення причин поведінки людини на основі суб'єктивних припущень.

Клієнт соціальної роботи — індивід, група людей, сім'я, громада, які не можуть самостійно подолати свої проблеми, вийти з життєвої кризи, функціонувати самостійно і тому потребують допомоги фахових соціаль­них працівників, є адресатами соціальної роботи.

Клієнтцентрований підхід — підхід до консультування, який ґрунту­ється на провідній ролі клієнта, його потреб і запитів.

Когнітивна (лат. cognio— пізнання, розум) модель соціальної робо­ти — модель практики соціальної роботи, яка виходить із того, що біль­шість людських емоцій і форм поведінки зумовлено тим, що люди дума­ють, уявляють, у що вірять, тобто когнітивними процесами («мислення формує поведінку»).

Кодування інформації — втілення задуму адресанта (відправника ін­формації) у засоби доступної адресату (одержувачу) мови.

Команда — відносно невелика група осіб, об'єднаних спільними ці­лями, які мають високий рівень взаємозалежності.

Комунікативний потенціал — об'єктивні і суб'єктивні можливості здій­снення зв'язків і взаємодії, обміну інформацією; співпереживання, взаємо­розуміння, сприймання, відтворення, вплив на індивіда, групу тощо.

Комунікація (лат. communico — спілкуюсь з кимось) — спілкування особистостей за допомогою мовних і паралінгвістичних (позамовних) за­собів з метою передавання інформації.

Конгломерат (лаг. conglomerace— нагромаджувати, ущільнювати­ся) — група, механічне об'єднання незнайомих людей.

Консолідація (лат. solidatio— зміцнення, об'єднання) — готовність до спільної діяльності, спрямованість на вирішення завдань.

Консультування — комбінована стратегія, реалізовуючи яку експерт допомагає консультованому (іншому соціальному працівнику) ефективні­ше надавати послуги клієнтові завдяки збагаченню, модифікації знань, навичок, ставлень, поведінки.

Конфлікт (лат. conflictus— зіткнення) — взаємодія двох або більше суб'єктів, які мають взаємовиключні цілі і реалізують їх на шкоду один од­ному (форма вираження суперечностей).

Конфліктологія — наука про соціальні конфлікти, їхні причини і нас­лідки, механізми формування і призупинення, способи і методи управлін­ня ними та розв'язання їх.

Концепція «Третього шляху» (Third Way) — концепція, згідно з якою держава повинна захищати ефективні громади і волонтерські організації, сприяти їхній участі у розв'язанні соціальних проблем.

Концепція деконструкції суспільства — стратегія постструктураліст-ського критицизму, яка передбачає певну деструкцію (порушення структу­ри) і реконструкцію (докорінну перебудову) феномену з метою його спрос­тування.

Кооперація (лат. cooperatio — співробітництво) — група людей, які активно взаємодіють з метою досягнення певних результатів.

Лібералізм (лат. liberalis— вільний) — соціально-політична ідеологія, яка підтримує особисту свободу і обмежений контроль з боку уряду, систе­му вільного підприємництва і віру в права людей, які належать їм від на­родження і які не залежать від держави.

Маргінали (лаг. margo— край, межа) — індивіди, соціальні верстви і групи, які опинилися за межами характерних для суспільства основних структурних підрозділів або певних соціокультурних норм і політичних тра­дицій.

Метацінності соціальної роботи — цінності соціальної роботи, які фі­гурують як певні ідеали.

Методи соціальної роботи — сукупність прийомів, способів діяльнос­ті соціальних працівників, які вони використовують для розв'язання соці­альних проблем клієнтів, стимулювання розвитку їхніх сил, конструктивної діяльності, спрямованої на зміну несприятливої життєвої ситуації.

Механізм соціальної перцепції (лат. perceptio — сприймання) — за­соби, завдяки яким людина інтерпретує, розуміє та оцінює іншу людину.

296

Короткий термінологічний словник

Короткий термінологічний словник

297


Міжрольовий конфлікт — конфлікт, який виникає внаслідок несуміс­ності ролей, які доводиться виконувати одній людині.

Моніторинг (англ. monitoring— контроль, спостереження) наданих послуг — накопичення інформації з усіх аспектів діяльності з метою з'ясу­вання, наскільки відповідає вона бажаному результату, сприяє досягнен­ню поставлених цілей.

Моральна дилема — необхідність вибору між двома, як правило не­простими, неоднозначними можливостями.

Моральний кодекс — сукупність моральних норм, які регулюють по­ведінку людей в певній сфері діяльності, суспільного життя.

Мотив — матеріальний або ідеальний предмет, що спонукає до діяль­ності, вчинків і заради якого їх здійснюють.

Мотивація — система мотивів, яка визначає конкретні форми діяль­ності або поведінки людини.

Мультидисциплінарна команда (багатопрофільна бригада) — фор­ма організації роботи є соціальних службах, за якої експерти з різних га­лузей знань скоординовано працюють щодо надання послуг клієнтові.

Набута безпорадність — психологічний стан людини; упевненість у тому, що жодна діяльність не матиме корисних результатів, позитивного впливу на її життя.

Навички — дії, які людина виконує автоматично (продумування кож­ної операції «згорнуте» в часі).

Наркоманія (залежність від психоактивних речовин) — хворобли­вий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зло­вживання наркотичними засобами.

Насильство в сім'ї — умисні дії фізичного, сексуального, психологіч­ного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого, які порушують конституційні права і свободи людини та громадянина і завда­ють моральної шкоди, шкоди фізичному і психічному здоров'ю.

Неблагополучна сім'я — сім'я, яка в силу об'єктивних або суб'єктив­них причин втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній сфор­мувалися несприятливі умови для виховання дітей.

Невербальні засоби спілкування — не виражені у словах засоби пе­редавання інформації (виражаються через пози тіла, жести, міміку, вираз очей, зоровий контакт, зовнішній вигляд, рухи, поцілунки, обійми тощо, паузи та інтонацію, наголоси в мовленні тощо).

Новий менеджеріалізм — поєднання гуманістичних доктрин, що від­стоюють права споживача на вибір, із бізнесовими техніками управління, які спрямовані на підвищення ефективності і продуктивності роботи соці­альних служб.

Номінальна (лат. nominalis— іменний) група — група людей, яка має спільну назву, формально існує, але функцій ще не виконує (новобранці в армії, першокурсники у навчальному закладі, новостворена організація).

Нормативна потреба — потреба, визначена на основі суджень профе­сіоналів, які вираховують і встановлюють певні норми, стандарти, рівні.

Опіка (піклування) — особлива форма державної турботи про непов­нолітніх дітей, які залишились без піклування батьків, і повнолітніх осіб, які потребують допомоги у забезпеченні прав та інтересів.

Патерналізм (лат. pater— батько) — модель соціальної політики, що сформувалась у країнах із директивною економікою, централізованим розподілом соціальних благ та послуг; характеризується «батьківською» опікою держави над своїми громадянами, цілковитим одержавленням со­ціальної сфери, нерозвинутими структурами громадянського суспільства, зростанням соціальної пасивності, безконтрольним бюрократизмом.

Перенесення — особливий тип об'єктних стосунків, який характеризу­ється переживанням клієнтом певних почуттів до особистості соціального працівника, які породжені не його особистісними якостями, поведінкою, ді­яльністю, а досвідом його стосунків з іншими людьми.

Перцепція (лат. perceptio — сприймання, пізнання) — процес і ре­зультат сприйняття, розуміння та оцінювання людиною явищ навколиш­нього світу, соціальних об'єктів (інших людей, себе, груп).

План втручання — документ, який складають соціальні працівники разом із клієнтами з урахуванням їх проблем, потреб, переваг та обме­жень. Відображає основні потреби клієнта, цілі та завдання роботи, кон­кретні дії для досягнення мети, графік їх здійснення, відповідальність соці­ального працівника і клієнта, форми моніторингу та оцінки. Може мати різну робочу назву: план догляду; програма реабілітації; індивідуальний план роботи; план-угода співпраці тощо.

Позитивізм (лат. positivus— умовний, позитивний) — філософське вчення, згідно з яким існує раціональна істина і єдина реальність, яку можна наближено відображати за допомогою наукових методів.

Позитивістський сцієнтизм (лат. scientia— наука) — абсолютизація ролі науки.

Потреба — необхідність у чомусь для підтримки життєдіяльності орга­нізму людини, соціальної групи, суспільства; внутрішня спонука активнос­ті; стан організму, особи, соціальної групи, суспільства, що виражає за­лежність від об'єктивного змісту умов існування і розвитку.

Потреба, що відчувається — потреба, яку людина безпосередньо визнає і відчуває.

Права людини — соціальні можливості особистості в економічній, політичній, культурній та інших сферах, що їх зобов'язана гарантувати дер­жава.

Правова культура — ставлення людей до права і правової системи, їхні переконання, цінності, ідеали, що спонукають їх регулювати свої дії відповідно до чинних законів.

Правова свідомість — розуміння, усвідомлення особою своїх прав, обов'язків, відповідальності своєї і сторонніх осіб за їх порушення.

Практична соціальна робота — діяльність соціальних служб і праців­ників щодо визначення потреб клієнтів, узгодження плану спільних дій, надання необхідних послуг і консультування, розвитку їхньої самостійнос­ті тощо.

Превентивна (профілактична) допомога — вид соціальної допомо­ги, що полягає у запобіганні негативним явищам, проблемам професійної діяльності чи особистого життя індивіда, які можуть призвести до кризової ситуації, критичного загострення проблеми.

Предмет соціальної роботи як науки — соціальні процеси і соціаль­ні явища, що безпосередньо стосуються життєдіяльності особистості, кон­кретної соціальної групи, громади, а також їх зміни під впливом психоло-го-педагогічних, економічних та управлінських чинників.

Представництво — допомога людям реалізувати свої інтереси у структурах влади; процес захисту прав індивідів і груп населення вповно­важеними представниками. У соціальній роботі — забезпечення доступу клієнта до послуг установ, на які він має право, але не спроможний їх от­римати.