Главная страница
Навигация по странице:

  • 04119, Київ-119, а/с 37 Тел./факси:редакція483 1924

  • 2. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук 1.1. Мигович

  • 3. Соціальна робота як прикладна діяльність

  • 4. Відносини між клієнтами і соціальними працівниками

  • 5. Нормативно-організаційні аспекти соціальної роботи

  • Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві

  • Практична соціальна робота

  • Вступ до социальної роботи Мигович Семигіна. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів


    Скачать 2.65 Mb.
    НазваниеНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
    АнкорВступ до социальної роботи Мигович Семигіна.doc
    Дата26.12.2017
    Размер2.65 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаВступ до социальної роботи Мигович Семигіна.doc
    ТипНавчальний посібник
    #13047
    страница1 из 25
      1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25





    Вступ

    до соціальної

    роботи


    матер


    Соціальна робота як суспільне явище

    Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук

    Соціальна робота як прикладна діяльність

    Відносини між клієнтами і соціальними працівниками

    Нормативно-організаційні аспекти соціальної роботи




    «Академвидав»
    Серія «Альма-матер» охоплює підручники, посібники з різноманітних дисциплін для студентів вищих навчальних закладів.
    Якщо Ви зацікавлені у співпраці з нами як автор, якщо Вам потрібні наші видання — раді будемо співпрацювати з Вами.

    «Академвидав»

    04119, Київ-119, а/с 37

    Тел./факси:

    редакція

    483 1924

    відділ збуту

    456 8463

    E-mail:

    academvidav@svitonline.com

    s

    Б

    \D О

    0.

    ''О

    I t

    с

    a

    г

    со то


    $
    и

    ільма

    X І

    5 о

    5 о



    ББК 60.55 В84

    Зміст


    Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

    як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

    (Лист № 14/18.2—615 від 25.03.2005 р.)

    Соціальна робота як феномен сучасної цивілізації виражає діалектику загальнолюдських цінностей і унікальність особис­тості. Ці ідеї втілені у навчальному посібнику «Вступ до соціаль­ної роботи», в якому розкрито її сутність, історію виникнення і розвитку, місце у структурі соціогуманітарних наук, а також висвітлено особливості її як прикладної діяльності (методоло­гію, організаційні аспекти, систему моральних норм, правове регулювання, фахові, особистісні вимоги до соціальних праців­ників, специфіку суб'єкт-суб'ектних відносин у комунікатив­них процесах, морально-етичний вимір фахової діяльності, принципи і форми організації роботи соціальних служб).

    Для студентів вищих навчальних закладів.

    Авторський колектив:

    Т. В. Семигіна, І. І. Мигович, І. М. Грига, Н. В. Кабаченко, О.М. Савчук

    Рецензенти:

    доктор педагогічних наук, професор І. В. Козубовська; доктор філософських наук, професор М. П. Лукашевич; доктор педагогічних наук І. Д. Зверева

    ©Т. В. Семигіна, І. І. Мигович,
    І. М. Грига
    та ін., 2005
    ISBN 966-8226-26-7 © «Академвидав», оригінал-макет, 2005

    1. Соціальна робота як суспільне явище

    Т. В. Семигіна, 1.1. Сутність соціальної роботи

    І. М. Грига Місце соціальної роботи

    в сучасному суспільстві 7

    Сутність соціальної роботи

    як фахової діяльності 13

    Соціальна робота як наука 21

    Соціальна робота

    як навчальна дисципліна 26

    Т. в. Семигіна 1.2. Виникнення

    та еволюція соціальної роботи

    Проблеми періодизації історії

    соціальної роботи 35

    Передісторія виникнення

    соціальної роботи

    як фахової діяльності 38

    Зародження фахової

    соціальної роботи 43

    Еволюція методології

    фахової соціальної роботи 47

    Історія фахової соціальної роботи

    в Україні 54

    2. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук

    1.1. Мигович 2.1. Філософія соціальної роботи 63

    Філософія і соціальна робота 64

    Філософське осмислення

    практики соціальної роботи 66

    Метацінності та ідеали

    соціальної роботи 73

    Права людини

    і громадянське суспільство 76

    1.1. Мигович, 2.2. Взаємозв'язки соціальної роботи

    Т. В. Семигіна з іншими соціально-гуманітарними

    дисциплінами 80

    Загальна характеристика взаємозв'язків соціальної роботи з іншими соціально-гуманітарними




    дисциплінами

    81




    Соціологія і соціальна робота Взаємозв'язки соціальної роботи

    82




    із психологією

    86




    Педагогіка і соціальна робота

    89




    Соціальна робота і історія Соціальна політика

    91




    і соціальна робота

    3. Соціальна робота як прикладна діяльність

    92

    T. В. Семигіна

    3.1. Методологія







    практичної соціальної роботи Проблеми методології

    98




    соціальної роботи

    99




    Процес соціальної роботи Методи і технології

    100




    соціальної роботи Стратегії втручання

    103




    у соціальній роботі

    107




    Рівні соціальної роботи

    115

    і. 1. Мигович,

    3.2. Вимоги




    T. В. Семигіна

    до соціального працівника Ідеальний образ

    123




    соціального працівника Фахові вимоги

    124




    до соціального працівника

    125

    І. М. Грига,

    Н. В. Кабаченко

    T. В. Семигіна, І. М. Грига

    0. М. Савчук,

    H. В. Кабаченко,

    1. М. Грига

    Особистісні вимоги

    до соціального працівника 131

    Взаємозв'язок між професійними
    і духовно-моральними якостями
    соціального працівника 135

    4. Відносини між клієнтами і соціальними працівниками

    4.1. Клієнти в соціальній роботі 141

    Особливості статусу клієнта

    соціальної роботи 142

    Орієнтація на потреби

    і ресурси клієнтів 146

    Соціальне виключення

    і дискримінація клієнтів 154

    Явища набутої безпорадності

    і госпіталізму 159

    Права клієнтів і принцип активізації 162

    4.2. Система моральних норм
    у соціальній роботі

    Значення етики

    для соціальної роботи 168

    Фахові цінності

    і принципи в соціальній роботі 172

    Професійні межі у соціальній роботі 178

    Міжнародні етичні стандарти

    соціальної роботи 183

    Етичні стандарти соціальної роботи

    в Україні 188

    4.3. Особливості спілкування
    соціальних працівників і клієнтів

    Структура професійного спілкування

    у соціальній роботі 192

    Комунікативний аспект спілкування

    в соціальній роботі 197

    Взаємодія у процесі

    професійного спілкування 202

    Міжособистісне розуміння 207

    Деформації (викривлення)

    у спілкуванні 213

    Сутність конфлікту і діяльність,

    спрямована на подолання

    конфліктних ситуацій 216

    5. Нормативно-організаційні аспекти соціальної роботи

    5.1. Правове регулювання

    соціальної роботи 224

    Фахове регулювання соціальної роботи
    закордоном 225

    Нормативна база соціальної

    роботи в Україні 231

    5.2. Система соціальних служб

    в Україні 243

    Сутність соціального обслуговування

    і соціальної служби 244

    Мережа організацій,

    причетних до розв'язання

    соціальних проблем в Україні 246

    Державні соціальні служби в Україні 254

    Роль недержавних організацій

    у соціальному обслуговуванні 262

    5.3. Організаційні аспекти

    соціальної роботи 266

    Особливості управління

    соціальною роботою 267

    Формування команди

    у соціальній службі 270

    Професійна підтримка

    (супервізія) в соціальній роботі 278

    Забезпечення якості соціальних послуг 282 Короткий термінологічний словник 290

    1.

    Соціальна робота як суспільне явище

    1.1. Сутність соціальної роботи

    Соціальна робота належить до професій, які виник­ли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його громадян. Вона покликана створювати необхідні умови не лише для соціального забезпечення окремих індивідів, груп, громад, а й для розвитку їхньої спроможності вибудовувати своє жит­тя, мобілізовувати внутрішні ресурси для подолання життєвих криз. Сучасна практична соціальна робота розвивається на основі науково обґрунтованих підходів, засади яких почали формуватися на початку XX ст., і потребує належної професійної підготовки.

    У суспільному житті більшості країн світу соціальні працівники відіграють важливу роль у плануванні, реа­лізації, оцінюванні та науковому вивченні соціальних програм, розрахованих на підтримку найрізноманітні­ших груп населення. У своєму розвитку соціальна робота набуватиме сутнісних ознак технології сприяння форму­ванню, здійсненню і реабілітації життєвих сил людини.

    Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві

    Соціальна робота є відносно новою практичною ді­яльністю й академічною дисципліною. Вона орієнтуєть­ся на допомогу у розв'язанні соціальних проблем окре-

    Соціальна робота як суспільне явище

    Сутність соціальної роботи

    9


    мої людини, груп, спільнот, на розвиток у них техніки подолання труднощів і вироблення навичок самодопо­моги. Фундаментальними в соціальній роботі є принци­пи соціальної справедливості й дотримання прав люди­ни. У багатьох розвинутих країнах вона є однією з най­поширеніших професій.

    Попри те що деякі вчені починають відлік її історії ледь не з часів дохристиянської Київської Русі, не варто ототожнювати доброчинність і професійну діяльність спеціально підготовлених фахівців, які застосовують наукові, перевірені практикою моделі та підходи. З по­дібних міркувань не можна відносити до фахової соці­альної роботи заходи із соціального захисту людей по­хилого віку, дітей-сиріт, інших вразливих груп, які здійснювались різними радянськими відомствами (із соціального забезпечення, охорони здоров'я, народної освіти, внутрішніх справ). Сповідувана ними філософія і практика допомоги суттєво відрізнялися за своїми цін­ностями від того, що є сутністю соціальної роботи.

    Як самостійний вид діяльності соціальна робота ут­вердилася в Україні в середині 90-х років XX ст. Це бу­ло спричинено масштабними змінами в суспільстві, пе­редусім соціально-економічною кризою, а відповідно — появою вразливих груп населення, які потребували професійної допомоги, підтримки, і не лише матеріаль­ної. Адже соціально-економічна криза супроводжува­лась ідейною: руйнувалися звичні для багатьох людей ідеологічні, етичні принципи, вони опинилися наодин­ці з багатьма невідомими їм проблемами, що вселяло почуття невизначеності й нестабільності. Актуальні суспільні потреби обумовили відчутний інтерес до теорії і практики соціальної роботи, який постійно зростає.

    Донедавна на міжнародному рівні не було універ­сального визначення соціальної роботи як фахової ді­яльності, єдиного розуміння того, які види діяльності можуть бути включені у соціальну роботу, що є її об'єк­том, хто є її клієнтами, які її методи, хто такі соціальні працівники. Сформульоване воно було у червні 2002 р. Міжнародною федерацією соціальних працівників і Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи з ог­ляду на суспільне значення діяльності соціальних пра­цівників, а не на конкретні види допомоги. У ньому йдеться про те, що професія «соціальний працівник» за­охочує соціальні зміни, розв'язання проблем у люд­ських стосунках, просуває ідею наснаження (надання

    влади та мобілізації), а також розширення меж свободи людей з метою поліпшення їхнього життя. Соціальна робота виникає там, де є взаємодія людей з їхнім ото­ченням.

    Певні уточнення сутності соціальної роботи містять­ся у коментарі до цього визначення: «Соціальна робота, здійснювана у різних формах, наявна там, де відбува­ються численні комплексні взаємодії між людьми та їх­нім середовищем. Місія соціальної роботи — надавати змогу людям якомога повніше розвивати власний по­тенціал, збагачувати своє життя і попереджувати ви­никнення дисфункцій. Професійна соціальна робота спрямована на вирішення проблем і зміни, а соціальні працівники є «агентами» змін у суспільстві, житті лю­дей, сімей та громад, яким вони прислуговуються. Соці­альна робота має систему цінностей, теорій і практики, взаємопов'язаних між собою».

    У цьому коментарі йдеться також про те, що соці­альна робота постала з гуманітарних і демократичних ідеалів, тому її цінності ґрунтуються на визнанні рів­ності, значущості та гідності усіх людей. У зв'язку з цим вона спрямована на задоволення потреб людей і розвиток людського потенціалу. Головною її мотиваці­єю є права людини і соціальна справедливість. Цим обу­мовлені її повсякденна увага до вразливих груп насе­лення, старання щодо викорінення бідності, надання свободи знедоленим, пригніченим людям з метою їх за­лучення до активного і повноцінного соціального жит­тя. Методологія соціальної роботи ґрунтується на дока­зових наукових знаннях, а її результати оцінюють з урахуванням конкретних умов її здійснення.

    Отже, соціальна робота є специфічним видом профе­сійної діяльності щодо надання державного і недержав­ного сприяння людині з метою забезпечення культурно­го, соціального і матеріального рівня її життя.

    Соціальна робота — галузь наукових знань і професійна діяль­ність, спрямована на підтримання і надання кваліфікованої допо­моги будь-якій людині, групі людей, громаді, що розширює або від­новлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє ре­алізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню.

    Найсуттєвіше в цьому визначенні те, що соціальна робота є наукою і практикою, заснованою на певних те­оріях. Соціальне виключення в цьому контексті розгля­дається як позбавлення людей змоги брати участь у за-

    10

    Соціальна робота як суспільне явище

    Сутність соціальної роботи

    11


    гальноприйнятих видах діяльності. Воно є породжен­ням неможливості людини доступитися до загально­прийнятих ресурсів суспільства.

    Як соціальний інститут соціальна робота орієнтова­на на розв'язання проблем, спричинених негативними діями або бездіяльністю таких базових соціальних інс­титутів, як економіка, політика, сім'я та ін. Вона є важ­ливим елементом інституційної структури суспільства, який надає відносинам допомоги усталеності і визначе­ності, розширює можливості реалізації потреб індивідів і суспільства, усуває ризики суспільної дестабілізації, вносить у дії суб'єктів, що перебувають у цій сфері, уз­годженість. Соціальну роботу інколи вважають інстру­ментом реалізації соціальної політики, яка здійснюєть­ся через соціальну діагностику, соціальну корекцію, со­ціальну реабілітацію та інші механізми.

    Сучасний британський фахівець Стівен Шардлоу ви­окремлює такі напрями соціальної роботи:

    1. Допомога людям, які зіткнулися з проблемами, у пошуку шляхів їх розв'язання. Коло проблем, які мо­жуть належати до компетенції соціального працівника, охоплює труднощі у взаєминах з іншими людьми, не­здатність до виконання різних соціальних ролей, не­здатність доглядати за собою з певних причин, кризові ситуації в житті тощо.

    2. Допомога людям допомогти собі. Важливо, щоб робота з людьми була спрямована на допомогу у досяг­ненні ними власних цілей, формування здатності обхо­дитися без соціального працівника.

    3. Надання допомоги не тільки тим, хто її потребує, а й вживання заходів щодо захисту найвразливіших верств суспільства від інших осіб. Такими вразливими групами є: діти, які зазнають насильства; люди з пробле­мами у навчанні (розумово відсталі); пацієнти психіат­ричних служб; люди похилого віку, яких родичі можуть використовувати у своїх інтересах. У таких ситуаціях со­ціальний працівник зобов'язаний, згідно із законодавс­твом багатьох країн, забрати людину із середовища, яке посягає на неї. В Україні соціальні працівники таких повноважень не мають.

    4. Здійснення за рішенням суду нагляду за людьми. Наприклад, у Великобританії з цією метою функціонує така сфера соціальної роботи, як пробаційна служба, покликана здійснювати нагляд за особами, чия вина до­ведена судом, але не засудженими до тюремного ув'яз-

    нення. Соціальні працівники пробаційної служби ма­ють надавати рекомендації суду стосовно соціальної си­туації людини, які він враховує при винесенні вироку.

    5. Здійснення догляду за особами, неспроможними доглядати за собою. Клієнти, які потребують такого до­гляду, перебувають у будинках для людей похилого ві­ку, дитячих будинках та інших закладах.

    Цей перелік напрямів соціальної роботи неповний, але він дає загальне уявлення про її зміст.

    Сфера компетенції соціальної роботи у різних краї­нах має свої межі та особливості. Це обумовлено куль­турними, історичними традиціями надання суспільної допомоги, політико-ідеологічними поглядами на роль соціальних служб і соціальних працівників у суспільс­тві. Наприклад, у Великобританії до соціальної роботи не належать робота з молоддю і робота в громаді. А соці­альний працівник може бути бакалавром психології і магістром соціальної роботи або бакалавром соціальної роботи і магістром ділового управління тощо.

    У Франції соціальною роботою займаються праців­ники служби пробації (нагляду за правопорушниками за місцем їх проживання), експерти із спеціальної осві­ти, дошкільні вчителі, персонал дитячих садків, меди-ко-психологічні працівники, асистенти соціальних служб, сімейні консультанти, соціальні аніматори (фа­хівці з організації культурного дозвілля), надомні (сі­мейні) помічники. Координує цю роботу Міністерство соціальних справ і національної солідарності.

    У Німеччині соціальна робота, маючи багато спіль­ного із соціальною педагогікою, більше зосереджена на проблемних сферах соціуму. Основними її напряма­ми є:

    • робота з сім'ями та молоддю (фінансова допомога, консультування, робота в денних та резидентних уста­новах, тобто соціальних стаціонарних службах, де клі­єнти проживають тимчасово або тривалий час, центрах для молоді, організація дозвілля);

    • робота в закладах охорони здоров'я (лікарні, пси­хіатричні клініки, заклади для немовлят, дітей шкільно­го віку, робота з хронічно хворими та людьми з функціо­нальними обмеженнями, запобігання алкоголізму та наркоманії);

    • соціальний захист, у т. ч. різні види допомоги, ро­бота з бездомними, людьми похилого віку, іммігранта­ми та політичними біженцями;

    12

    Соціальна робота як суспільне явище

    Сутність соціальної роботи

    13


    • робота з правопорушниками, у в'язницях, проба-ційній службі;

    • робота у школах та інших освітніх установах.

    У США організація соціальної роботи має у своїй ос­нові «медичну модель», що.зумовлює її спрямованість на «лікування», «виправлення» клієнтів, надання тера­певтичних соціальних послуг. Американці розгляда­ють соціальну роботу як професійну діяльність щодо на­дання допомоги індивідам, групам, громадам, результа­том якої є підвищення або відновлення їхньої здатності до соціального функціонування та створення сприятли­вих для цього умов.

    В Україні соціальна робота тісно пов'язана із соціаль­ним захистом і соціальною педагогікою. Тому її часто розглядають як комплекс соціально-побутової, медико-соціальної, соціально-правової, соціально-педагогічної допомоги, спрямованої на задоволення різноманітних потреб громадян, груп, громад.

    Однак у зв'язку з відсутністю у фаховому середови­щі єдиного погляду на сутність соціальної роботи доте­пер (червень 2005 р.) немає загальноприйнятого або визнаного усіма фахівцями єдиного її тлумачення. Із цим пов'язана відсутність відповідного визначення у Законі України «Про соціальні послуги» (2003 p.). Проте прийнятий у 2001 р. Закон України «Про соці­альну роботу з дітьми та молоддю» тлумачить її як діяльність уповноважених органів, підприємств, орга­нізацій та установ незалежно від підпорядкування і форми власності, також громадян, спрямовану на створення соціальних умов життєдіяльності, гармо­нійного і всебічного розвитку дітей і молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, за­доволення культурних і духовних потреб. Однак це визначення є обмеженим, бо стосується тільки однієї групи клієнтів.

    Отже, соціальна робота є сферою гуманітарної діяль­ності людини, а також назвою визнаної в усьому світі спеціальності, заснованої на гуманному ставленні лю­дини до людини. Вона відрізняється від філантропії (благодійництва) та інших видів діяльності, зорієнтова­них на допомогу у вирішенні проблем окремої людини чи групи людей, розвиток у них техніки подолання труднощів і вироблення навичок самодопомоги. Соці­альна робота є суспільним явищем, активним елемен­том громадянського суспільства.

    Сутність соціальної роботи як фахової діяльності

    Сучасна соціальна робота має на меті конкретну пер­сональну допомогу людині, яка потребує опікування з боку суспільства. Тому в розвинутих країнах світу кіль­кість соціальних працівників є майже такою, як кіль­кість педагогів, і перевищує кількість лікарів. Вони ві­діграють відчутну роль у плануванні, реалізації, оціню­ванні, вивченні соціальних програм, розрахованих на підтримку найрізноманітніших груп населення.

    В аналізі суті й змісту соціальної роботи як фахової діяльності сформувалися рефлексивно-терапевтичний, соціалістично-колективістські, індивідуалістично-ре­формістські погляди.

    Згідно з рефлексивно-терапевтичним поглядом зміст соціальної роботи полягає в ідентифікації вислов­лених клієнтами потреб і конкретній роботі щодо їх за­доволення, тобто у відшукуванні оптимальних варіан­тів добробуту для індивідів, груп і громад у суспільстві шляхом сприяння їхньому розвитку, взаємодії з інши­ми та самореалізації. Завдяки цьому люди здобувають владу над власними почуттями і способом життя, що ро­бить їх спроможними подолати страждання, незручнос­ті або піднятися над ними.

    Відповідно до соціалістично-колективістських по­глядів соціальна робота є пошуком співпраці та взаємної підтримки у суспільстві, спрямованим на те, щоб владу над власним життям могли здобути найпригніченіші й найзлиденніші люди, тобто надавати людям можливості для участі у навчанні та співробітництві, створювати інституції, в яких мали б змогу брати участь усі. Роль со­ціальної роботи полягає в оцінюванні потреб, наданні доступу до послуг через розподіл ресурсів. Соціальні працівники повинні створювати структури для співпра­ці клієнтів щодо задоволення їхніх потреб.

    Згідно з індивідуалістично-реформістськими погля­дами соціальна робота повинна відповідати потребам ін­дивідів, поліпшувати послуги, що належать до її компе­тенції. У зв'язку з цим одним із завдань соціальних пра­цівників є з'ясування конкретних потреб і задоволення їх від імені суспільства на основі ефективного викорис­тання ресурсів. Вони повинні представляти клієнтів та їхні інтереси у різноманітних агенціях.

    Попри певні відмінності, ці погляди акцентують на відповідності соціальної роботи потребам індивідів,

    14

    Соціальна робота як суспільне явище

    Сутність соціальної роботи

    15


    груп і громад, реалізації їх потенціалу у межах кон­кретної соціальної системи, забезпеченні відповідних змін і розвитку. -,— Зміст соціальної роботи залежить від часу, соціаль­них і культурних умов. Оскільки вона є суспільним на­дбанням, конкретні її види формуються теоретичними розробками, даними наукових досліджень, політичними і законодавчими змінами, організаційними перетворен­нями, впливами суміжних професій, засобами масової інформації, які створюють і забезпечують контроль соці­альної роботи як професії, сприяють її академічному та практичному розвитку; формують групу клієнтів і зу­мовлюють зміни їхніх потреб; конструюють контекст, у якому розгортається соціальна робота. Саме в цих коор­динатах формується практика соціальної роботи.

    Практична соціальна робота — діяльність соціальних служб і пра­цівників щодо визначення потреб клієнтів, узгодження плану спільних дій, надання необхідних послуг і консультування, розвит­ку їхньої самостійності тощо.

    Конкретна практика соціальної роботи закорінена в історичні та культурні традиції конкретної країни, пов'язана з національною свідомістю і ментальністю.

    Визначальною ознакою соціальної роботи є захист інтересів людей, які мають нерівні потенційні можли­вості порівняно з іншими через хвороби, вади, бідність, кризові ситуації. За словами сучасного британського фахівця Уолтера Лоренца, «...соціальні працівники працюють з людьми, які є потенційно відторгнутими: бездомними, тими, хто є виключеним з основного пото­ку життя внаслідок бідності, фізичних або психічних проблем, що ускладнює пристосування до соціальних вимог, а також з тими, хто став жертвою нерівності вла­ди у родині».

    Як і будь-яка інша діяльність, практична соціальна робота має свою структуру, кожен елемент якої органіч­но пов'язаний з іншими. Такими її елементами є мета, завдання, об'єкт, суб'єкт, функції тощо. — Мета соціальної роботи передбачає регулювання правових, економічних відносин людини із суспільс­твом, надання їй допомоги та підтримки в подоланні проблем, гідному самоутвердженні й повноцінному житті. У кожній країні фахова асоціація конкретизує мету діяльності практичних соціальних працівників у суспільстві. Наприклад, Американська асоціація соці-

    альних працівників вбачає мету соціальної роботи у розвитку або відновленні взаємовигідних відносин ін­дивіда з суспільством для поліпшення якості життя кожної людини.

    Завдання соціальної роботи полягають у розширен­ні можливостей і самостійності клієнтів у подоланні їх­ніх життєвих проблем; встановленні зв'язків клієнтів із соціальними службами та іншими організаціями, які мають необхідні ресурси, надають відповідні послуги, а також у сприянні гуманному функціонуванню соціаль­них служб; забезпеченні розвитку служб відповідно до потреб клієнтів, а також у формуванні ефективної соці­альної політики.

    Об'єктом соціальної роботи є проблеми людей, розв'язання яких потребує сторонньої допомоги (укра­їнське законодавство трактує такі проблеми як складні життєві обставини).

    _;t. До суб'єктів соціальної роботи належать держава, яка виробляє і здійснює соціальну політику, державні, благодійні і громадські організації, працівники соціаль­ної сфери. Деякі теоретики зараховують до суб'єктів соці­альної роботи і її клієнтів, оскільки від них очікують ак­тивної участі в подоланні власних проблем, а також во­лонтерів (людей, які добровільно на безоплатній основі надають послуги особам, які їх потребують) і членів гро­мади. Свою позицію вони аргументують тим, що соціаль­на робота як професійна діяльність спрямована на задово­лення потреб клієнтів, створення у перспективі для них можливостей самостійно розв'язувати свої проблеми.

    Підтримання людей у кризових ситуаціях, допомога їм у самовираженні, оцінюванні власних можливостей, прийнятті рішень, у реалізації намічених планів вима­гають від соціального працівника усвідомлення того, що кожна людина має право і є здатною жити задовільно.

    Унікальна роль соціальної роботи полягає у визнанні цінності кожної особистості в контексті соціальних структур. Принципи соціальної науки і педагогіки на­снажують соціальну роботу ідеєю, згідно з якою у праг­ненні досягнути стабільності, впевненості кожної люди­ни і суспільства варто спиратися на особистість як на творчий суб'єкт. Адже людей неможливо і недоцільно підлаштувати й змінити під прийняті кимось рішення, вони мають самі брати активну участь у розв'язанні влас­них проблем. Це означає, що найважливішою особливіс­тю соціальної роботи як професійної діяльності є харак-

    16 Соціальна робота як суспільне явище

    Сутність соціальної роботи 17


    тер відносин між спеціалістом і клієнтом. На відміну від суб'єкт-об'єктних відносин, притаманних іншим видам допомагаючих професій, у процесі соціальної роботи формуються такі суб'єкт-суб'єктні відносини, за яких до­помога спрямована переважно на активізацію клієнтів.

    До засобів соціальної роботи належать усі предмети, пристосування, дії, знання, за допомогою яких досяга­ють поставленої мети.

    Соціальна робота як професійна діяльність здійсню­ється в кілька етапів: збір і аналіз інформації про проб­лему клієнта, об'єктивне оцінювання ситуації, плану­вання відповідних дій, вибір оптимального рішення, відповідної техніки (методу) розв'язання проблеми, оці­нювання ефективності зусиль.

    У цьому процесі реалізуються такі функції соціаль­ної роботи:

    1. діагностична (оцінювальна) — вивчення, аналіз та оцінювання життєвого поля клієнта (індивіда, групи, громади), досягнутих у процесі роботи результатів;

    2. прогностична — розроблення плану розв'язання проблеми;

    3. організаторська — діяльність соціального праців­ника щодо забезпечення взаємодії всіх учасників та ус­танов, які працюють із клієнтом;

    4. комунікативна — встановлення, продовження й припинення професійних контактів, обмін інформацією;

    5. правозахисна — використання законів і правових норм для захисту прав та інтересів клієнтів;




    1. превентивна — запобігання виникненню життє­вих колізій в окремих індивідів і груп ризику;

    2. коригуюча — конструктивні зміни в соціумі та системі життєзабезпечення людини;

    3. соціально-економічна — задоволення матеріаль­них інтересів і потреб бідних клієнтів.

    У своїй роботі з індивідами, сім'ями, невеликими групами, організаціями і громадами соціальні праців­ники виконують різноманітні професійні ролі детер­міновані фаховою культурою моделі поведінки; робочі функції, що передбачають використання певного підхо­ду; діяльність щодо виконання певних завдань. Струк­тура професійної ролі може визначатися нормативними обов'язками і сферою відповідальності, які окреслюють статус і посаду працівника і формують стиль поведінки відповідно до певної соціальної ситуації. На рольовий репертуар соціальних працівників також впливають

    специфічні для кожної країни національні стандарти і вимоги до таких спеціалістів. Як правило, у ньому ви­окремлюють групи споріднених ролей. Наприклад, по­слуговуючись функціональним критерієм, український фахівець Володимир Сидоров вважає за доцільне розріз­няти практичні, посередницькі, управлінські, дослід­ницькі, сервісні, латентні (приховані) ролі.

    З огляду на головні цілі соціальної роботи виокрем­люють чотири групи ролей соціальних працівників (табл. 1.1). Усі ролі взаємопов'язані. Це означає, що при наданні соціальних послуг соціальний працівник може інтегрувати їх, тобто одночасно виконувати кіль­ка ролей. Крім того, ролі можуть включати в себе додат­кові функції.

    Таблиця 1.1 Ролі соціальних працівників

    Мета діяльності

    Ролі

    1. Підвищувати здатність клієнта до розвитку, розв'язання проблем, подолання труднощів

    фасилітатор (англ. facili-te — полегшувати) — заохо-чувач, мобілізатор соціальних змін;

    — терапевтичні ролі (консуль­
    тант, терапевт групи, сім'ї);

    — тренер/учитель соціальних
    навичок

    2. Зв'язувати клієнтів із системами, які надають ресурси, послуги та можливості

    — керівник (управляючий)
    випадку, тобто відповіда­
    льний за планування та
    надання допомоги особі чи
    родині, яка звернулася до
    соціальної служби й має
    право на отримання допомоги
    від неї;

    — брокер соціальних послуг
    (посередник між соціальними
    службами);

    — захисник прав та інтересів
    клієнта (адвокат)

    3. Просувати ефективну та гуманну діяльність систем, які забезпечують ресурси та послуги

    — консультант, експерт
    соціальних служб;

    — координатор;

    — керівник (супервізор)

    4. Розвиток і вдосконалення соціальної політики

    — розробник програм/
    напрямів роботи;

    — дослідник;

    — аналітик;

    — представник інтересів
    громад
      1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


    написать администратору сайта