1._Професійна_підготовка_Майстру_вир.н._Методичні-рекомендації-д. Урок виробничого навчання у птнз (Методичні рекомендації) Донецьк 2004 зміст
 Скачать 0.82 Mb.
|
|
АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОПЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Шевчук С.С. УРОК ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ У ПТНЗ (Методичні рекомендації) Донецьк - 2004 ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………….……………….4 І. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ…………………………………………………….…….5 1.1. ЦІЛІ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ………………….…………………….5 1.2. ЦІЛІ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ…………………..…………………….6 1.3. ПРИНЦИПИ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ ………………….………….7 1.4. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО МЕТОДИ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАНН..........7 1.5. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ….…………...7 1.5.1. Методи за джерелом інформації………………………………….………..8 1.5.2. Методи за характером пізнавальної діяльності………….…………..9 І 5.3. Проблемно-розвиваючі методи………………………………………….….10 1.5.4. Методи активного навчання…………………….………………………….10 1.6. КРИТЕРІЇ ВИБОРУ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ……………..………………..11 1.7. УРОК - ОСНОВНА ФОРМА ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ……..………12 1.8. Типи І ВИДИ УРОКІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ………………….. 13 1.9. ДИДАКТИЧНІ ВИМОГИ ДО УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ ТА ЙОГО СТРУКТУРИ ………………………………………….…………15 II. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ…………..……………16 2.1. АЛГОРИТМ ПІДГОТОВКИ МАЙСТРА ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ ДО ЗАНЯТЬ……………………………………………………………….. ……..16 2.2. Вимоги ДО ЗМІСТУ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ……………………………….…………………..16 2.2.1. Вступний інструктаж…………………………….…………………………16 2.2.2. Поточний інструктаж…………………………….…………………………18 2.2.3. Заключний інструктаж-…………………………..…………………………19 2.3. СХЕМА ПЛАНУ УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ…………………20 2.4. АНАЛІЗ УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ ………………………….22 2.4.1. Значення аналізу уроку для мотивації діяльності педагога………….22 2.4.2. Схема загального аналізу уроку виробничого навчання………………23 2.4.3. Типові помилки при аналізі уроку………………………………………….24 2.5. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ…………………………………..………………24 2.6. ПРИКЛАД МЕТОДИЧНОЇ РОЗРОБКИ УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ…………………………………………………………....…………26 ДОДАТКИ …………………….………37 ДОДАТОК 1. ОСНОВНА ЗАКОНОДАВЧА І НОРМАТИВНА ДОКУМЕНТАЦІЯ СИСТЕМИ ПТО……………………………..…………….37 ДОДАТОК 2. ОСНОВНА ПЛАНУЮЧА ДОКУМЕНТАЦІЯ З ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ У ПТНЗ………………….…………………....38 ДОДАТОК 3. ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ РОБІТ…………..…..40 ДОДАТОК 4. ПЛАН ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ ГРУПИ………….……..42 ДОДАТОК 5. НОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ РОБІТ…..….44 ЛІТЕРАТУРА ……………………………46 Вступ Докорінна перебудова нашого суспільства на основі принципово нових економічних, соціальних і політичних факторів ставить підвищені вимоги до підготовки робітничих кадрів, їх загальноосвітнього рівня і професійної майстерності. Особливості науково-технічного розвитку, які викликали глибокі зміни у сфері виробництва, потребують уточнень у визначенні мети, структури,форм, методів і засобів навчання. Ці зміни полягають насамперед у демократизації й гуманізації освіти, введенні різних рівнів професійної підготовки,багатоваріативності і гнучкості в питаннях конструювання змісту і форм навчання з урахуванням специфіки підприємств та виробничих організацій, для яких здійснюється підготовка робітничих кадрів; створення навчальних закладів з різною структурою, що відповідає особливостям галузі і регіонів. Протягом останніх років зміни в характері професійного навчання відбуваються в контексті глобатьних освітніх тенденцій, які отримали назву "мегатенденцій". Серед них: - масовий характер освіти та її безперервність, як нова якість; - значимість як для індивіда, так і для суспільства його запитів і норм; - орієнтація на активне засвоєння учнями способів пізнавальної діяльності; - адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості; - інноваційність навчання, як соціально-філософський аспект. Найважливіша риса сучасного професійного навчання - його спрямованість на те, щоб навчити учнів не лише пристосовуватись, а й активно діяти в ситуаціях, які зазнали соціальних змін. Інноваційне навчання - процес і результат такої навчальної та освітньої діяльності, яка заохочує введення інноваційних змін в існуючу культуру, соціальне середовище. Такий тип навчання, крім підтримки існуючих традицій,стимулює активну участь в рішенні проблемних ситуацій, які виникають якперед окремою людиною, так і перед суспільством в цілому. Перебудова професійної освіти вимагає зміни статусу керівників, викладачів і майстрів ГІТНЗ, значного підвищення їх особистої відповідальності у виборі форм і методів навчання і виховання, організації суспільно корисної і продуктивної праці учнів, забезпеченні їх участі в різних навчально-виробничих госпрозрахункових кооперативах, технічних, раціоналізаторських, художніх та інших самодіяльних об'єднаннях. А це вимагає від педагогічних кадрів професійно-технічних навчальних закладів постійного творчого пошуку, високої педагогічної і професійної майстерності. Дані методичні рекомендації - це спроба систематизувати довідково-інформаційний матеріал щодо цілей, принципів і методів професійного навчання, типів і видів уроків виробничого навчання та дидактичних вимог до структури і аналізу уроку. Вони містять практичні рекомендації майстрам виробничого навчання та методистам щодо планування, організації і проведення уроків на будь-якому етапі навчання професії. І. Загальні питання 1.1. Цілі професійного навчання До основних цілей професійної освіти в сучасних умовах треба віднести: - створення умов для набуття професії кожного людиною і включення її в суспільно корисну, продуктивну працю відповідно до її інтересів та здібностей; - задоволення поточних та перспективних потреб народного господарства в кваліфікованих, конкурентоздатних працівниках, шо мають широкий політехнічний світогляд, професійну мобільність, загальну культуру; - забезпечення перепідготовки робітничих кадрів, підвищення їх кваліфікації відповідно до сучасних вимог науково-технічного прогресу та потреб виробництва, які швидко змінюються. Таким чином:  Знання (3) - система понять, засвоєних людиною. Загальний обсяг і якість знань, які мають бути засвоєні в процесі навчання, визначаються навчальними програмами теоретичних дисциплін, а обсяг і якість знань з професії - кваліфікаційними характеристиками і навчальними програмами загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін. Уміння (У) - здатність людини продуктивно, з належною якістю і у визначений нормою час виконувати професійну роботу. Будь-яке уміння включає в себе уявлення, поняття, знання та навички концентрації, розподілу і переключення уваги, сприймання, мислення, самоконтролю і регулювання процесу діяльності. Навички (Н) - здатність людини в процесі цілеспрямованої діяльності виконувати її складові окремі дії автоматично, без спеціально спрямованої на них уваги. Професія - вид трудової діяльності, що визначається метою і характером трудових функцій (гірник, металург, будівельник тощо). Під професією слід розуміти таку форму розподілу праці або видів трудової діяльності, яка потребує певних теоретичних знань і практичних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи. Спеціальність - це вид трудової діяльності, яка відокремилась всередині професії в результаті розподілу праці. Спеціальність залежить від характеру знань, умінь і навичок (3,У,Н) з даної професії. У межах однієї і тієї ж самої професії формуються різноманітні спеціальності, особливістю яких є більш вузький характер трудової діяльності робітників. Кваліфікація-ступінь володіння професією чи спеціальністю, наявність у нього 3,У,Н, необхідних для виконання певного виду роботи. Професійно-кваліфікаційна характеристика (ПКХ) - описова модель професії, що визначає її зміст і структуру, окреслює її профіль, містить дані про необхідний рівень освіти та термін навчання з урахуванням віку тих, кого приймають у професійно-технічний навчальний заклад (ПТНЗ). ПКХ розкриває взаємовідношення загальної, політехнічної і професійної освіти, їх диференціацію та взаємозв'язок. ПКХ - це є база для розробки стандарту на професію. 1.2. Цілі виробничого навчання Навчальна мета передбачає: - засвоєння міцного та усвідомленого обсягу загальнотехнічних та спеціальних 3,У,Н за обраним фахом шляхом практичних її застосувань у виробничий діяльності; - формування, закріплення і розвиток умінь та навичок планування і здійснення виробничого процесу; - формування і розвиток умінь і навичок застосування знань для розв'язання навчально-виробничих завдань пошукового характеру; - формування готовності до оволодіння сучасними технікою та технологією виробництва. Розвиваючаметапередбачає формування: - раціонального мислення та творчості; - пізнавальної активності та самостійності; - уваги, спостережливості; - критичного, аналітичного та логічного мислення: - вміння та навички самовдосконалення в обраній професії; - звички планувати та контролювати свою працю. Виховнаметаспрямована на виховання: - культури навчального процесу; - поваги до праці, обраної професії; - моральних якостей учнів як особистостей; - дисципліни, сумлінності, відповідальності, ініціативи. 1.3. Принципи виробничого навчання Принципинавчання-це нормативні вихідні положення навчання, якими повинні користуватися педагогічні працівники при плануванні і організації навчально-виробничого і виховного процесів. В умовах сучасного професійно-технічного навчання пріоритетними є такі принципи: - системність і послідовність навчання; - усвідомлене та активне застосування 3,У,Н у продуктивній виробничій діяльності; - принцип випереджуючого навчання; - доступність і посильність навчання: - пізнавально-творчий, розвиваючий характер навчання; - індивідуальний та диференційний підхід у навчанні професії; - поєднання наочності з розвитком абстрактного мислення. 1.4. Загальні поняття про методи виробничого навчання Методнавчання-засіб упорядкованої взаємопов'язаної діяльності педагога і учнів, спрямованої на вирішення задач освіти, виховання і розвитку учнів у процесі навчання. Методи навчання здійснюються через різні прийоми. Прийом-окрема визначена дія, складова процесу здійснення будь-якого методу навчання. Методи виробничого навчання - основні способи діяльності майстра та учнів ПТНЗ, завдяки яким учні оволодівають знаннями, уміннями і навичками, професійною майстерністю, розвивають творчі здібності, розумові і фізичні сили. Методи виробничого навчання мають свої особливості, що випливають із специфіки та змісту курсу виробничого навчання, а також рівня формування професійно важливих якостей у учнів, їх індивідуальних особливостей. Зміст виробничого навчання вимагає відточення робочих рухів, дій, прийомів, операцій, формування умінь і навичок осмисленого здійснення технологічного процесу. 1.5. Класифікація методів виробничого навчання Існують різні підходи до здійснення класифікації методів виробничого навчання залежно від вибору основи. У теорії і практиці виробничого навчання найпоширенішою є класифікація методів за ознакою джерела інформації та характеру і активності пізнавальної діяльності. 1.5.1. Методи за джерелом інформації 1.Словесні методи (інструктаж, бесіда, пояснення, розповідь, робота з друкованим джерелом інформації). Словесні методи: - дозволяють в короткий термін передати велику за обсягом інформацію; - розвивають абстрактне мислення; - розвивають у учнів здібності до вірного, глибокого та осмисленого сприйняття довкілля і визначення сутності предметів, явищ, зв'язків та закономірностей між ними. 2. Наочні методи- це візуальне сприйняття дійсності, поєднання наочного сприйняття і слова. У профтехучилищах застосовуються різні види наочності, які можна поділити на три основні групи: - демонстрація об'єктів і процесів, що вивчаються, у натуральному, природному вигляді (роздатковий матеріал, макети, моделі, натуральні зразки, показ прийомів роботи, проведення дослідів); - демонстрація зображень, у тому числі символічних, умовних (креслення, принципові монтажні, кінематичні, електро-, радіотехнічні схеми та ін.); - демонстрація за допомогою інформаційних технічних засобів навчання, у тому числі кінематографа і телебачення, комп'ютерів, кадрів діафільмів тощо. Основні форми поєднання наочності і слова: - за допомогою слова педагог керує за спостереженнями учнів, а знання про сам об'єкт, що вивчається, учні добувають із самої наочності об'єкту; - наочні об'єкти використовуються як підтвердження словесного викладання навчальної інформації; - наочні об'єкти доповнюють словесні пояснення у тих випадках, коли слово не може з достатньою повністю охарактеризувати явище; - наочні об'єкти використовуються як засіб об'єднання, узагальнення і сис |