1._Професійна_підготовка_Майстру_вир.н._Методичні-рекомендації-д. Урок виробничого навчання у птнз (Методичні рекомендації) Донецьк 2004 зміст
 Скачать 0.82 Mb.
|
|
тематизації окремих словесних інформацій; - позитивно впливають на емоційну сферу діяльності учнів. 3. Практичні методи (вправи, лабораторно-практичні роботи, рішення виробничих і технічних задач, дослідження, самостійна практична робота учнів). Практичні методи забезпечують формування, закріплення та удосконалення практичних умінь і навичок через такі методичні прийоми: - постановка задач; - планування і організація їх виконання: - оперативне стимулювання; - регулювання і контроль: - аналіз підсумків практичної роботи: - виявлення причин недоліків: - коректування практичної діяльності. Вправи - основний метод виробничого навчання. Вправи використовуються на всіх етапах професійного навчання, в тому числі: - при виконанні трудових прийомів; - при виконанні трудових операцій; - при виконанні трудових процесів; - при керуванні технологічним процесом; - при виконанні вправ на тренажерах тощо. 1.5.2. Методи за характером пізнавальної діяльності (репродуктивні і продуктивні) Репродуктивні 1.Пояснювально-ілюстративний,при застосуванні якого учні слухають пояснення та спостерігають за показом майстра. Використовується переважно на початкових етапах навчання. 2. Репродуктивний, який полягає у: - виконанні учнями прийомів та операцій за зразком, показаним майстром; - виконанні робот згідно з інструкційно-технологічною карткою; - вправах на тренажерах за докладно розробленою інструкцією; - контролі процесу та підсумків роботи за вказівкою майстра. Продуктивні 1. Частково-пошуковий, який полягає у: - виконанні завдань за технологічною карткою, яка не має інструктивних вказівок; - самостійній роботі на тренажерах при різних режимах та ситуаціях; - прийнятті оптимальних рішень при роботі в незвичних умовах; - активній участі при розборі особливостей нових трудових прийомів та їх застосуванні у виробничий діяльності; - відшуку причинно-наслідкових зв'язків. 2. Дослідницький, який полягає у: - самостійному визначенні технології та режимів виконання завдань; - проведенні досліджень для встановлення закономірностей та алгоритмів технологічних процесів; - плануванні і виконанні індивідуальних та кваліфікаційних робіт або курсових і дипломних проектів. Репродуктивніметодизабезпечують міцність засвоєння навчальної інформації, швидкість формування практичних умінь і навичок, безпосередність керування навчальним процесом, оперативність при виправленні помилок та їх причин. Перевага використання репродуктивних методів надається у тих випадках, коли учні ще не володіють уміннями і навичками пошукової діяльності. Продуктивніметодивикористовуються у тих випадках, коли учні мають базові З.У.Н для пошукової роботи. Ці методи забезпечують розвиток творчої навчально-пізкавальної діяльності учнів, сприяють більш осмисленому та самостійному оволодінню знаннями, уміннями і навичками. 1.5.3. Проблемно-розвиваючі методи: - монологічне проблемне викладання; - діалогічне проблемне викладання; - евристичний; - алгоритмічний; - програмований. При застосуванні проблемно-розвиваючих методів можуть бути застосовані такі методичні прийоми: - утворення проблемної або нестандартної виробничої ситуації; - організація колективного обговорення можливих гіпотез рішення; - вибір оптимальних рішень; - планування і виконання готового проблемного завдання. Видипроблемно-розвиваючихприйомів: -проблемнарозповідь,коли педагог по ходу пояснення висуває проблему, розмірковує, доводить, узагальнює, аналізує факти і обирає приклад оптимального рішення; - еврістична проблемна бесіда, коли педагог ставить перед учнями ряд послідовних і взаємопов'язаних питань, у відповідях на які вони повинні висказувати свої припущення та пропозиції і намагатись самостійно довести їх справедливість; - проблемно-пошукові вправи можуть бути застосовані у тих випадках, коли учні можуть самостійно, за завданням майстра виконати окремі види дій, що підводять їх до засвоєння нової інформації та формування умінь і навичок виконання практичної діяльності в нестандартних ситуаціях; -дослідницькілабораторніроботивикористовуються з метою розвитку умінь і навичок творчої науково-пізнавальної діяльності, сприяють більш усвідомленому і самостійному оволодінню професією; -алгоритмічнадіяльністьполягає у тому, що новий навчальний матеріал розподіляється на частини, вивчення яких здійснюється у строгій логічній послідовності, причому кожна частина навчального матеріалу насичена проблемними запитаннями, ситуаціями, завданнями; -програмованізавдання- це створення різноманітних програм вивчення одного і того ж навчального матеріалу в залежності від інтелекту учнів, періоду навчання і наявної виробничої ситуації. 1.5.4. Методи активного навчання Загальні ознаки активних методів: - вимушена активність учнів; - тривалість активності; - можливість застосування нетрадиційних методів контролю З.У,Н; - висока позитивна емоційність активних методів; - тривалість співпраці педагога і учнів при застосуванні активних методів; - можливість самостійного і творчого вибору алгоритму дій. Методи активного навчання поділяються на традиційні (неімітаційні) та нноваційні (імітаційні та імітаційні ігрові). За своїм характером традиційні методи спрямовані на формування особистості із заданими якостями, яка професійно діє лише в стандартних умовах. Але, враховуючи той факт, що у багатьох галузях зміст і технологія виробництва поновлюються кожні 5-7 років, а також те, що сучасні виконавці робіт все частіше вимушені діяти у нестандартних або непередбачених обставинах, наші випускники дуже часто стають неуспішними людьми і професіоналами невисокого ґатунку. Тому все частіше при навчанні професії застосовуються Інноваційні методи навчання. Поняття "інновація"стосується не стільки розробки та впровадження нового змісту освіти, нових педагогічних технологій, скільки, перш за все, зміни стилю мислення, образу діяльності, системи взаємовідносин педагога і учнів. В процесі виробничого навчання можуть бути реалізовані такі методи активного навчання:
1.6. Критерії вибору методів навчання. Методи навчання повинні відповідати: - принципам навчання. - цілям і задачам навчання. - змісту теми, що вивчається. - періоду навчання. - навчальним можливостям учнів: інтелектуальним, віковим, психологічним, рівню підготовленості. - наявним умовам та відведеному для навчання часу. - наявному дидактичному і матеріально-технічному забезпеченню. - можливостям педагога: досвіду, рівню наполегливості, педагогічним здібностям, особистим якостям.  1.7. Урок - основна форма виробничого навчання Урок - динамічна форма організації навчального процесу певного складу учнів під керівництвом майстра виробничого навчання, яка включає зміст, форми, методи і засоби навчання для вирішення завдань (задач) освіти, виховання і розвитку учнів в процесі навчання. Це педагогічний витвір, а тому він повинен відрізнятися цілісністю, внутрішнім взаємозв'язком всіх структурних елементів, єдиною логікою діяльності педагога і учнів. Сьогодні урок залишається основною формою організації навчальної діяльності, тому що відображає цілісний процес навчання в органічному поєднанні з іншими традиційними формами організації навчальної роботи: позаурочна діяльність учнів, виробнича практика і стажування, проведенняконкурсів, дослідницька діяльність тощо. Але, з іншого боку, цілісність уроку характеризується взаємообумовленістю цілей, змістом навчання, методів та засобів його реалізації. Урок необхідно розглядати не як статичну форму занять, а як варіативну форму організації процесу цілеспрямованої взаємодії і спілкування педагога і учнів. Сучасний урок відрізняється від традиційного цілями, змістом, методами та засобами реалізації, рівнем активізації діяльності учнів, структурою, темпами, насиченістю ТЗН тощо. Найбільш загальна характеристика сучасного уроку - це показник самостійності і активності учнів. Чим меншу активність під час уроку виявляє педагог і чим більше спонукає він учнів до активності, тим інтенсивнішим стає професійний розвиток учня. Навчання не може уникнути репродуктивності, проте вона має бути раціональною, а частка її використання повинна поступово зменшуватися на всіх етапах навчання. Основними елементами сучасного уроку виробничого навчання мають бути практична діяльність учнів, аналіз практики, дослідження і пошук. Сучасний урок є майстернею аналізу та обробки інформації, яка привноситься учасниками навчального процесу з різних джерел інформаційного простору (література, телебачення, комп'ютерні мережі, спілкування). Сучасний урок - це технологічний урок (відео, комп'ютер, факс, мультимедійні системи) для економії навчального часу при ефективній підготовці майбутніх фахівців. Ефективність сучасного уроку залежить від багатьох причин, тому що явіяє собою складну процесуальну психолого-педагогічну систему. Але головне полягає у ретельності осмислення мети кожного уроку, до тих пір, доки педагог, готуючись до уроку, не буде чітко уявляти, чому він конкретно повинен навчити, з чого починати і продовжувати розвивати і виховувати своїх учнів, говорити про реалізацію задач навчання не доводиться. 1.8. Типи і види уроків виробничого навчання У сучасній дидактиці та педагогічній практиці найбільш розповсюджена класифікація уроків згідно визначення основної дидактичної мети, що вирішується на тому чи іншому уроці. Така класифікація характерна і для уроків виробничого навчання, що мають багатокомпонентну структуру і визначають велике різномаїття дидактичних цілей.  Отже, тип уроку виробничого навчання визначається основною дидактичною метою, а вид - це засіб його реалізації (або вказує на методику його проведення). За формою проведення можна окремо виділити такі групи нетрадиційнихуроків: - уроки у вигляді змагань та ігор (конкурси, турніри, ділові ігри, вікторини тощо); - уроки у вигляді публічного спілкування; - уроки, що спираються на фантазію; - уроки, комбіновані з іншими організаційними формами навчання (урок- консультація, урок-практикум, тощо); - уроки, основані на імітації діяльності проведення громадсько-культурних заходів; - уроки, основані на нетрадиційній (інноваційній) діяльності учнів (уроки взаємонавчання, уроки співпраці, уроки самоуправління тощо); - інтегровані, бінарні уроки. У сучасній дидактиці вживається поняття "синтетичнийурок",сутність якого полягає в тому, що повторення попереднього навчального матеріалу, як правило, зливається з введенням нової навчальної інформації та її закріпленням. При цьому відбувається непомітне "входження" учнів у нову тему та її ефективне засвоєння. Вивчення нового матеріалу, таким чином, починається вже на етапі актуалізації опорних знань, а закріплення ведеться паралельно із сприйманням нової інформації. Синтетичному уроку характерні ознаки проблемного уроку, на якому майже завжди спостерігається складне переплетення майже всіх етапів навчального процесу, свого роду комплексність. 1.9. Дидактичні вимоги до уроку виробничого навчання та його структури 1. Забезпечення єдності теорії і практики. 2. Чітка постановка дидактичної мети і задач уроку та їх ефективна реалізація. 3. Науковість викладання на основі НТП галузі. 4. Застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів навчання з метою раціональної реалізації поставлених задач уроку. 5. Проблемно-пошуковий підхід до вивчення і застосування учнями нової навчальної інформації. 6, Ефективне використання дидактичного і матеріально-технічного забезпечення. 7. Формування в учнів професійних знань, умінь і навичок на основі самостійної і усвідомленої активності. 8. Інтегрований і системний підхід у навчанні професії на основі ефективної реалізації міжпредметних зв'язків. 9. Диференційний і індивідуальний підхід до особливості учнів у процесі навчання. 10.Логічність, доступність і посильність викладання і закріплення нової навчальної |