Гроші та кредит (Михайловська, Ларіонова). Навчальний посібник рекомендовано Міністерством освіти І науки України Львів "Новий Світ2000"
 Скачать 2.28 Mb.
|
|
Етапи реформи Перший етап (січень-листопад 1992 р.) Другий етап (листопад 1992 р. - серпень 1996 р.) Третій етап (2-16 вересня 1996 р.) Основні результати реформи В грошовий обіг з 10 січня 1992 р. було запро- ваджено купоно-карбованець і забезпечено його функціонування. В той час це було єдино можливим кроком забезпечення хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку На цьому етапі Уряд України розпочав формувати власний емі- сійний механізм і отримав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі 7 листопада 1992 р. Президент України підписав Указ "Про реформу грошової системи України", за яким з 12.11.1992 р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготівкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені економічні і фінансові передумови для її стабільного функціонування, насамперед як засобу обігу та засобу платежу. Успішно була проведена грошова реформа, в ре- зультаті якої була введена в оборот постійна гро- шова одиниця - гривня. Головним досягненням було дотримання стабільності грошового, спожив- чого й валютного ринків. що за цих умов запровадження з 10 січня 1992 р. в обіг купонів багато- разового використання як доповнення до рубльової готівки було дуже своєчасним кроком. Передбачалося, що купоно-карбованець буде запроваджуватись в обігу поступово, заміняючи в обороті рубль, що забезпечить його достатню стабільність. При цьому уявлялось, що купон як тимчасова грошова одиниця використовуватиметься в обігу обме- жений термін часу, який не перевищить 4-6 місяців. Але враховуючи те, що грошова реформа почалася у винятково-складних умовах станов- лення національної економіки, ці сподівання стосовно даної валюти не виправдалися. Уже в квітні 1992 р. купоно-карбованець заповнив весь готівковий оборот, а рубль продовжував обслуговувати безготівковий оборот, що негативно впливало на стабільність готівкового купоно- карбованця і сприяло його швидкому знеціненню. 7 листопада 1992 р. указом Президента України "Про реформу грошової системи України" купоно-карбованець був запроваджений ще 162 ГРОШІ ТА КРЕДИТ ширше в оборот завдяки поширенню і на безготівковий оборот, тобто він став єдиним на території України офіційним засобом платежу. Але також необхідно було врахувати, що тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкової економіки - функцію нагромадження, без реалізації якої не можна подолати спад виробництва, зупинити гіперінфляцію, відплив за кордон капіталу, а також підняти міжнародний престиж країни. Структурна перебудова, стабілізація та зміцнення грошово-кредитної системи України є досить складним, тривалим процесом, який потребував негайного введення постійної, повноцінної національної валюти. Поліпшення макроекономічної ситуації в Україні, яке було досягнуто в 1995 р. більш послідовним і активним застосуванням інструментів ринкової економіки, створило належні умови для проведення у вересні 1996 р. завершального третього етапу грошової реформи. Відповідно до Указу Президента України третій етап грошової реформи в Україні проводився з 2 по 16 вересня 1996 р. Початком реформи стало впровадження повноцінної національної валюти - гривні. При введені в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 усіх готівкових і безготівкових запасів грошей, всіх поточних доходів (заробітної плати, пенсій, стипендій) для всіх категорій фізичних і юридичних осіб. У цей період купоно-карбованець працював на поступове вилучення з обігу. В безготівковому обігу всі операції з перерахувань у нову грошову одиницю були проведені в перший же день реформи - 2 вересня 1996 р. За період з 2 по 16 вересня 1996 р. банківською системою вилучено з обігу, кас банків у резервні фонди Національного банку готівки на загальну суму 327,9 трлн. Карбованців, або 97,3 % карбованців готівки, емітованої Національним банком України. Після закінчення реформи залишилися не вилученими 10,2 трлн. карбованців [10]. Поряд з обміном карбованців на гривні, вилучення карбованців з готівкового обігу здійснювалося також іншими шляхами: використанням їх населенням на купівлю товарів, оплату послуг та внесення на вклади в банки, гід підприємств зв'язку та інші надходження та платежі, в тому числі комунальні. 17 вересня 1996 р. закінчилася грошова реформа і функціонування у готівковому обігу карбованців було припинено, і єдиним засобом платежу на території України стала гривня та її розмінна монета - копійка. ТЕМА 5 Інфляція та грошові реформи 163 За час проведення реформи Національний банк України випустив у готівковий оборот 3132,5 млн. гривень [7]. Підводячи підсумок, необхідно зазначити що в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до структурних реформ. Головним досягненням було утримання стабільності грошового, споживчого й валового ринків, що сприяло цілеспрямованому розвитку економіки України. !!! Грошова реформа (1992 - 1996 рр.) в Україні, це надзвичайна подія для молодої, незалежної держави, в результаті якої створено власну національну валюту, як один із невід 'ємних атрибутів державності. ? Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. У чому полягає суть інфляції? Яка різниця між відкритою і прихованою інфляцією? 2. Чи будь-яке зростання цін є інфляцією? 3. Чи існує певна циклічна закономірність у розвитку інфляції. Чи цей процес проходить стихійно? 4. Яким чином інфляція впливає на розвиток макроекономічних процесів? 5. Як класифікуються види інфляції відповідно до темпів та чинників інфляційного процесу? 6. Яким чином інфляція пов'язана з емісійнним процесом? 7. Назвіть основні чинники та особливості перебігу інфляції попиту та витрат? 8. Які зовнішні та внутрішні чинники лежать в основі розвитку інфляційного процесу? 9. Чи завжди інфляція впливає на економіку? 10. Розкрийте зміст бартерної (натуральної) сфери народно-господар- ського обороту. Які негативні наслідки сучасної бартеризації вітчиз- няної економіки? 11. Чому в Україні інфляція набула форми стагфляції? 12. Які особливості інфляційного процесу в Україні? 13. Назвіть основні показники вимірювання інфляції та дайте їм характеристику. Чим відрізняється індекс споживчих цін від дефлятора ВВП? 164 ГРОШІ ТА КРЕДИТ 14. У чому полягає зміст грошових реформ, і реалізація яких функцій передбачена ними? 15. Які види грошових реформ Ви знаєте? 16. У чому полягає зміст і в яких випадках застосовуються реформи паралельного типу? Які їх недоліки і переваги? 17. Назвіть основні особливості грошової реформи в Україні (2-16 вересня 1996 р.). Тестові питання для контролю знань студентів 1. Інфляція попиту виникає унаслідок впливу таких чинників: а) дефіциту бюджету, та зростання державного боргу; б) кредитної експансії банків, в) спіралі «зарплата-ціни»; г) високих непрямих податків, д) припливу іноземної валюти у країну. 2. Інфляція витрат обумовлена: а) зростанням споживчих витрат; б) зростанням інвестиційних витрат; в) зростанням собівартості продукції; г) зростанням сукупних витрат. 3. Інфляційний податок - це: а) втрата капіталу власниками грошових коштів унаслідок інфляції; б) різниця між: дефлятором ВВП та індексом цін; в) різниця між номінальним та реальним доходом; г) усі відповіді правильні. 4. Як перекладається з латинської мови термін «інфляція»? а) зростання цін; б) "роздуття "; в) безробіття. 5. На сьогодні за нормами ЄС рівень інфляції в розвинутих країнах повинен становити: а)3%; 6)1,5%; в)0; г) 6%. 6. У розвитку інфляційного циклу виділяють три етапи. Розташуйте їх у правильному порядку: а) темпи зростання цін значно випереджають темпи зростання грошової маси в обігу, б) темпи зростання цін відстають від темпів збільшення грошової маси в обігу, ТЕМА 5. Інфляція та грошові реформи 165 в) темпи зростання цін випереджають темпи зростання грошової маси, що стрибкоподібно відстають від них. 7. Залежно від типу економічної системи, інфляція поділяється на такі види: а) прихована інфляція; б) інфляція попиту; в) відкрита інфляція; г) інфляція витрат; д) очікувана інфляція, с) неочікувана інфляція. 8. За чинниками, що сприяють інфляційному процесу, інфляція поділяється на такі види: а) повзуча інфляція; б) інфляція витрат; в) гіперінфляція; г) інфляція попиту; д) галопуюча інфляція. 9. Повзуча інфляція характеризується: а) надмірною емісією; б) прискореним накопиченням грошової маси у кошиках обігу без помітного підвищення цін, в) спостерігається випередження темпів зроспіання споживчого кошика порівняно з товарною пропозицією, що призводить до стрімкого зростання цін. 10. Виберіть із нижченаведених тверджень, яке характеризує моне- тизацію дефіциту бюджету: а) фінансування дефіциту державного бюджету здійснюється на кредитній основі, б) емісійне покриття державного бюджету; в) усі види правильні. 11. Яке з наведених нижче визначень найбільш точно виражає суть дефляції? а) процес призупинення або стримування темпів зростання грошової маси в обігу; б) підвищення центральним банком дисконтного процента та норм обов 'язкових резервів комерційних банків; в) процес знецінення грошей унаслідок надмірної емісії. 12. У якому році була проведена грошова реформа в незалежній Україні? а) 1995 р.; б) 1993 р.; в) 1996 р.; г) 1998 р. 166 ГРОШІ ТА КРЕДИТ 13. Яке з наведених нижче тверджень характеризує різновид грошової реформи - деномінацію? а) оголошення державного знецінення грошових знаків недійсними; б) знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою; в) обмін усіх старих грошових знаків на нові у певній пропорції з одночасним перерахунком у цій пропорції цін, заробітної плати, пенсій тощо. 14. Які основні негативні наслідки має девальвація для населення? а) подорожчання експорту; б) подорожчання імпортних товарів та зростання реального рівня цін на всі товари; в) знецінення національної валюти та зростання реального рівня цін на всі товари. 15. Назвіть основні причини ревальвації: а) хронічний дефіцит платіжного балансу; б) велика валютна спекуляція; в) значне фінансування у рамках допомоги з боку міжнародних валютно-кредитних організацій. г) тривале активне сальдо платіжного балансу держави. 16. В Україні деномінацію було проведено в 1996 р. у співвідношенні 1 гривня до: а) 100 000крб.; б) 1 000 000крб.; в) 10000крб. 17. Унаслідок деномінації відбувається: а) збільшення масштабу цін; б) підвищення валютного курсу іноземних валют щодо національної валюти; в) швидке зменшення грошової маси в обігу; г) спрощуються і здешевлюються всі розрахунки. 18. У процесі проведення грошових реформ формального типу обмін старих купюр на нові здійснюється у співвідношенні: а) 1:2; б) 1:1; в) 1:4. 19.3а способом проведення грошові реформи поділяються на: а) реформи паралельного типу; б) реформи формального типу; в) реформи примусового типу; г) реформи конфіскаційного типу; д) реформи регресивного типу. 20. Темп приросту інфляції (Т пр ) розраховується за формулами: ТЕМА 5. Інфляція та грошові реформи 167 Література /. Александрова М.М., Маслова СО. Гроші. Фінанси. Кредит.: Навчально- методичний посібник. — 2-е видання, переробл. і допоен. — К.: ЦУЛ, 2002. - 336 с. 2. Бобровников А. 10% за безделье//Бизнес. -2004. -№ 41(612). - С 54-55. 2. Бубенко С. Інфляція та експортна політика в Україні // Банківська справа. - 2000.-№2.-С. 45-47. 3. Бюлетень Національного банку України. -2004. -№ 1. - С. 160. 4. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. — К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. -411 с. 5. Геєць В. Ще раз про складові економічного піднесення в Україні // Економіка України. - 1998. -№ 11.-СІ 7-26. 6. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тєвид., переробл. і допоен./ М.І.Савлук, A.M. Мороз, М. Ф., Пуховкіна та ін.; За заг. ред. M.I. Савлука. - К: КНЕУ, 2002. - С 598. 7. Гроші та кредит: Підручник /За ред. проф.. Б. С. Івасіва. - Тернопіль: Карт- бланш, 2000. - С 510. 8. Дербенцев В. Особливості інфляційних процесів в Україні//Вісник КНЕУ. -2001. -№ 1. - С 11-23. 9. Дмитрієнко М., Ющенко В., Литвин В., Яковлева Л. Гроші в Україні: факти і документи. -K..ARC Ukraine, 1998. - С 454, 10. Економічний розвиток України після грошової реформи 1996 року //Вісник НБУ. -2003. -№10. - С 44-47. 11. Індекси інфляції//Податки та бухгалтерський облік. -2004. -№71 (733). - С . 5-10. 12.ЛитвицькийВ. Цінова тахікардія //Банківська справа. -2003. -№4.-С. 33—41. 13. Мельник О. М. Інфляція: теорія і практика регулювання. —К.: Т-во. "Знання", КОО, 1999. - С 291. 14. Мельник О. Анпгиінфляційна політика як фактор економічного зростання в Україні//Банківська справа. -2000. -№ 3. - С. 11-16. 15. Мельник О.М. Зміни економічного стану підприємств України під впливом інфляції//Фінанси України. - 1997. -№7.-С 10-15. 16. Найдьонов В. До питання рівняння обміну та монетарної теорії //Економіка України -2003. -№9.- С 23-29. 17. Папасюк Б. Криза платежів: шляхи її подолання//Економіка України. -1997. - №11. -С 4-14. 18. Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2004 рік (резюме) // Урядовий кур'єр. -2003. -№ 111 (19 червня).-С.8-9. 168 ТЕМА 6 ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу: 6.1. Сутність валюти та її класифікація. 6.2. Валютний курс і фактори, що впливають на нього. 6.3. Світова валютно-фінансова система та її еволюція. 6.4. Шляхи становлення національної валютної системи України. 6.5. Валютне регулювання і валютний контроль як інстру- менти стабілізації валютної політики в Україні. 6.6. Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання. Ключові слова та терміни •валюта • національна валюта • іноземна валюта • міжнародна (регіональна валюта) • резервна валюта • конвертованість • неконвертована валюта • конвертована валюта • повна конвертована валюта • часткова конвертована валюш • зовнішня конвертація • внутрішня конвертація •валютний курс • фіксований валютний курс • плаваючий валютний курс • змішаний валютний курс • реальний валютний курс • номінальний валютний курс • котирування валют • пряме котирування валют • непряме котирування валют • національна валютна система • регіональна (міжнародна) валютна система • світова валютна система • система золотого стандарту • система золотодевізного стандарту • система золотозливкового стандарту • система золотомонетного стандарту • валютна система • валютне регулювання • валютний контроль • платіжний баланс • валютні операції • золотовалютні резерви ТЕМА 6 Валютний ринок і валютні системи 169 6.1. Сутність валюти та її класифікація Поняття "валюта" широко використовується в економічній літературі. Але, незважаючи на широке застосування, сутність цього економічного терміну не знайшла однозначного трактування. Деякі економісти визначають валюту як грошову одиницю будь-якої країни [1, 2]. В інших наукових роботах, поняття "валюта" означає грошову одиницю, яка використовується у функціях світових грошей, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу та платежу [5]. Зведення поняття валюти до грошової одиниці у всіх визначеннях у кра- щому випадку некоректне, оскільки грошова одиниця -лише незначна складова явища грошей, пов'язана з масштабом цін, і вона не спроможна вичерпати таку складну функцію грошей, як світові гроші [6]. Враховуючи сказане, ми згодні з професором Савлуком М.І., у тому що найбільш прийнятним є визначення валюти як будь-яких грошових коштів, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язане із зовнішньоекономічними відносинами. Валюта класифікується за багатьма критеріями (рис. 6.1). Залежно від країни емітента валютних коштів валюта поділяється на:-національну, -іноземну, -міжнародну (регіональну). • Національна валюта - це встановлений законом платіжний засіб певної країни, що емітується національною банківською системою Національна валюта є основою національної валютної системи. Наприклад, для Росії - це кошти, номіновані в рублі, для України - у гривні, для США - долари. • Іноземна валюта - це грошова одиниця, що емітується банківською системою інших країн. Іноземна валюта є об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку, зберігається на рахунках у банках, але не є законним платіжним засобом на території певної держави. Винятком можуть бути тільки періоди сильної інфляції. • Міжнародна (регіональна) валюта* - міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, що емітується міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонує за міждержавними угодами. *Деякі автори називають цю групу класифікації валюти "колективною" [5, 6]. 170 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Рис.6.1. Класифікація валют. ТЕМА 6 Валютний ринок і валютні системи 171 Один з головних чинників, що забезпечують можливість застосування міжнародних (регіональних) валют, - це утворення і функціонування міжнародних (регіональних) валютних союзів. Основними ознаками таких міжнародних формувань є: 1) введення системи твердих валютних курсів; 2) зобов'язання країн-учасниць підтримувати повну взаємну конвер- тованість своїх валют; 3) погодження внутрішньої і зовнішньої економічної політики; 4) координація політики регулювання грошової емісії та обсягів грошової маси. На перший погляд здається, що входження будь-якої країни у валютні союзи пов'язано з певними обмеженнями у самостійності розвитку валютного ринку. Однак, як засвідчує світовий досвід, таке обмеження не є деструктивним. Навпаки, воно посилює конкурентні переваги деяких країн, сприяє їх економічному розвитку. Наприклад, сьогодні найбільш поширені дві валюти - СДР і євро. З 1 січня 1970 р. МВФ запровадив у структуру міжнародних розра- хунків валюту, що дістала назву "спеціальні права запозичення" - СДР, які є міжнародними платіжними засобами, що використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спе- ціальних рахунках і є розрахунковою одиницею МВФ. Євро - регіональна міжнародна розрахункова одиниця, яка була введена у 1999 р. в межах Європейської валютної системи і є розрахунковою одиницею країн ЄС. Різні форми світогосподарських зв'язків - торгівля товарами та послугами, виробниче та науково-технічне співробітництво, міграція робочої сили та розвиток світового туризму, рух позичкового капіталу та інвестицій - формують міжнародний попит і відповідні пропозиції щодо тієї чи іншої національної валюти. Щодо валютних запасів країни розрізняють резервну валюту. Під резервною валютою розуміють іноземну валюту, у якій центральні банки інших держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньо-торговельними операціями та іноземними інвестиціями. Резервна валюта є базою визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн, широко використовується для проведення валютної інтервенції з метою регулювання курсу валют країн- учасниць світової валютної системи. Так, в ролі резервної валюти використовують долар США, японську єну, фунт стерлінгів. 172 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Для того, щоб валюта набула статусу резервної, необхідно, щоб країна- емітент займала одне з головних місць у світовому виробництві, в експерті товарів і капіталів, мала розвинуту мережу кредитно-банків- ських установ на власній території та за кордоном, вільну конвертованість валюти, а також впроваджувала її в міжнародний обіг через банки та міжнародні валютно-фінансові організації. За режимом використання валюти поділяються на: • конвертовані; • неконвертовані. *Конвертованість національної грошової одиниці - це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти і навпаки. Таким чином, неконвертованими є валюти, які неможливо вільно обмінювати на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввезення та вивезення жорстко обмежується. У свою чергу конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться та ввозяться через кордон. Конвертованість передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталу, тобто вона притаманна саме ринковій економіці. Для адміністративно-командної економіки конвер- тованість є чужим явищем. Конвертованість національної валюти за поточними операціями є однією з основних статутних вимог Міжнародного валютного фонд}* (МВФ) для його членів (стаття VIII Статуту МВФ). Україна оголосила про своє приєднання до цієї статті на підтвердження поточної конвертованості гривні у 1997р. У світовій практиці конвертованість валюти класифікують за кількома критеріями (рис. 6.1): /. За повнотою конвертованості: • повна конвертованість, за якої здійснюється вільне (без жодних обмежень) використання національної валюти для всіх категорій суб'єктів підприємства (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів): .а будь-які цілі. Прикладом повністю конвертованих валют є: долар США, австрійський долар, англійський фунт стерлінгів, канадський долар, японська єна, евро, СДР тощо. Нині існує досить обмежена кількість валют (трохи більше 20), що функціонують у режимі повної конвертованості. Однак не всі завоювали однакову довіру на світовому ринку і мають однакову сферу застосування ТЕМА 6 Валютний ринок і валютні системи 173 в міжнародних розрахунках. Таку свободу може собі дозволити лише країна, яка має конкурентоспроможну на світовому ринку економіку з потужною експертною базою, розвиненими внутрішніми грошовими та інвестиційними ринками. • часткова конвертованість, за якої вводяться певні обмеження на обмінні операції. Обмін національної валюти на іноземні дозволяється тільки для певних категорій суб'єктів підприємництва або за певними видами операцій. На вимогу МВФ, вказані обмеження не повинні зачіпати платежі за поточні міжнародні операції, інакше валюта втрачає за регламентом фонду статус конвертованої. Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів - внутрішньою. Режим зовнішньої конвертованості сприяє припливу у країну іноземної валюти. 6.2. Валютний курс і фактори, що впливають на нього Розвиток зовнішньоекономічних відносин вимагає особливого інструменту, за допомогою якої о суб'єкти, що діють на міжнародному ринку, могли б підтримувати між собою тісні фінансові взаємозв'язки. Таким інструментом виступають банківські операції з обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом у системі банківських операцій з іноземною валютою є обмінний валютний курс. * Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни. Валютний курс необхідний: > під час купівлі та продажу валюти у зв 'язку з експортом та імпортом товарів чи послуг; > для порівняння цін світових та національних ринків, а також: вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах; > для надання кредитів та здійснення інших зовнішньо- економічних операцій. Валютний курс можна класифікувати за різними ознаками (рис. 6.2). Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, який підтримується державними валютними органами. Після Другої світової війни відповідно до Бреттон-Вудської угоди було запроваджено режим фіксованих паритетів та курсів. Фіксовані курси 174 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Рис. 6.2. Класифікація валютного курсу. ТЕМА 6 Валютний ринок і валютні системи 175 відігравали вирішальну роль до 1976 р. Коли вони визначались на основі золотого паритету. Внаслідок краху Бреттон-Вудської валютної системи фіксовані валютні курси та паритети скасовано та встановлено режим плаваючих курсів валют. Плаваючий валютний курс самостійно (вільно) формують на валютних біржах (ринку) під впливом попиту і пропозиції. Однак плаваючий валютний курс мають тільки провідні валюти - долар США, англійський стерлінг, японська єна та деякі інші. За змішаного валютного курсу держава вибирає валютний режим з урахуванням конкурентної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання [9]. Змішаний валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контро- льований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого "курсового валютного коридору" - встановлення міні- мального і максимального значення відхилення валютного курсу. До найбільш важливих понять, використовуваних на валютному ринку, належить поняття реального і номінального валютного курсу. Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє в певний момент часу на валютному ринку країни. Наприклад, номі- нальний курс гривні до долара США дорівнює 1,0 дол./ 5,21грн. Номінальний валютний курс збігається із загальним валютним курсом і встановлюється на валютному ринку. Він використовується у валютних контрактах і є найпростішим та базовим визначенням валютного курсу. Однак для довгострокового прогнозування не є зручним, оскільки співвідношення вартості іноземних та національних валют змінюється одночасно із зміною загального рівня цін у країні, що є невід'ємною складовою ринкової економіки. Реальний валютний курс - це номінальний валютний курс, скоригований на відносний рівень цін у своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта [13]. Для його розрахунку використовується формула: де К r - реальний валютний курс; К п - номінальний валютний курс; Р 1 - індекс цін зарубіжних країн; Р - індекс цін своєї країни. (6.1) 176 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Індекс реального валютного курсу показує його зміну з поправкою на темп інфляції в обох країнах. Якщо темп інфляції у своїй країні є вищим від зарубіжного, то реальний валютний курс буде вищим від номінального. Вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спро- можностей, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції [6]. В реальній економіці існує безліч факторів, що мають економічний, політичний, правовий чи психологічний характер, і прямо або опосеред- ковано впливають на валютний курс національної валюти. Розглянемо тільки найбільш значні і впливові з них. 1. Платіжний баланс країни. У випадку, коли торговельне сальдо країни є активне, тобто надходження з-за кордону перевищує її валютні витрати, курс національної валюти має тенденцію зростати. Це пов'язано з тим, що збільшення частки експорту порівняно з імпортом, по-перше, призводить до зростання попиту на національну валюту з боку виробників продукції; по-друге, за рахунок пожвавлення експорту зростають надходження іноземної валюти в країну, що позитивно впливає на розвиток її економіки, на підвищення рівня валютних резервів центрального банку, а це, у свою чергу, дозволяє проводити монетарну політику, спрямовану на стабілізацію курсу національної валюти. 2. Пропозиція грошей. Як відомо, найбільш інфляційний вплив має агрегат М1 - готівка та залишки на рахунках. Як правило, зростання у країні на 1% грошової маси призводить до миттєвого зростання на 1% внутрішніх цін, при цьому механізм паритету купівельної спроможності забезпечує відповідне знецінення національної валюти на 1%. І навпаки, зростання іноземної грошової пропозиції на 1% спричиняє адекватне зростання зовнішніх цін та подорожчання національної валюти на 1%. 3. Дефіцит державного бюджету є безпосередньою причиною збільшення грошової маси в обігу й призводить до зниження курсу національної валюти у довгостроковому періоді. 4. ВВП- основний індикатор стану національної економіки. Його зростання означає загальне пожвавлення економіки країни, нарощення обсягів виробництва, зростання платоспроможного попиту населення, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на зовнішніх ринках та зниження рівня споживання іноземних товарів, приплив іноземних інвестицій в економіку країни, достатнє фінансування соціальної сфери та державних програм. Це призводить до зростання попиту на національну валюту і зумовлює її зміцнення. ТЕМА 6. Валютний ринок і валютні системи 177 5. Рівень реальних процентних ставок визначає загальну доход- ність вкладень в економіку країни (процент за банківськими депозитами, рівень середньої норми прибутку, доходність за облігаціями). У цьому випадку, коли реальні процентні ставки зростають, курс національної валюти має тенденцію до підвищення. Однак, якщо номінальні ставки зростають повільніше, ніж темп інфляції та ВВП, курс національної валюти може навіть знижуватись. 6. Темпи інфляції. Чим вищі темпи інфляції у країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. 7. Ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках. 8. Ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валют- ного ринку. Фондовий ринок може залучити іноземну валюту безпо- середньо, а також "відтягувати" кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти [6]. На зміну валютного курсу найчастіше впливає декілька факторів, тобто спостерігається складне їх переплетення і висування в ролі вирішальних то одних, то інших факторів. Валютний курс як базове співвідношення цін двох валют може встановлюватися законодавчо або визначатися у процесі їх взаємного котирування. Котирування валют - це встановлення валютного курсу на основі ринкових механізмів [15]. Кількісне значення валютного курсу розраховується (котирується), як правило, з точністю до 4-го знака після коми. Котирування курсів валют буває пряме і непряме. Пряме котирування визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної. У вигляді прямого котирування офіційно визна- чаються курси більшості валют світу. Наприклад, пряме котирування курсу долара до гривні виглядатиме як USD/UAH=5,3236. Непряме котирування визначає кількість іноземної валюти, що виражається в одиницях національної валюти. Як правило, це менш поширений вид встановлення валютного курсу. Прикладом непрямого котирування є USD/UAH=5,3236=0,1878. У банківській практиці встановлюється курс продавця, за яким банки продають валюту, й курс покупця, за яким купують валюту. Повне котирування включає курс покупця і курс продавця. Різниця між курсами продавця (продаж) і покупця (купівля) -маржа - є для банків джерелом 178 ГРОШІ ТА КРЕДИТ прибутку. Центральний банк може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку для уповно- важення банків та інших кредитно-фінансових установ. 6.3. Світова валютно-фінансова система та її еволюція Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи. Світова валютна система розвивається на регіональному та глобальному (світовому) рівнях. І у свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утво- рюючи єдину цілісну систему міжнародних економічних відносин. Історично спочатку виникли національні валютні системи, які були закріплені національним законодавством з урахуванням норм міжна- родного права. Національна валютна система є складовою грошової системи країни, хоч і відносно самостійною, оскільки виходить за національні рамки. * Національна валютна система - це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави [1, стор. 85]. її структурними елементами є: національна валюта - грошова одиниця держави; паритет національної валюти; режим курсу націо нальної валюти; організація валютного ринку та ринку золота; національн органи, що керують і регулюють валютні відносини країни; умови обмін] національної валюти на золото та інші валюти (конвертованість валюти) наявність або відсутність валютних обмежень, валютний контроль. *Регіональна (міжнародна) валютна система являє собою договірно' правову форму організації валютних відносин між: групою країн. [5, стор. 321]. Основні елементи такої системи - регіональна (міжнародна] розрахункова одиниця, спеціальний режим регулювання валютних курсів, спільні валютні фонди та регіональні кредитно-розрахункові установи. * Світова валютна система - це спільно розроблена державами форма організації валютно-фінансових відносин, яка склалася внаслідок еволюції світового господарства та юридично закріплена міждер- жавними домовленостями. ТЕМА 6 Валютний ринок і валютні системи 179 Світова валютна система включає ряд конструктивних елемен- тів: міжнародні засоби обігу і платежу; міжнародні ліквідні ресурси (інвалюта, золото); міжнародні валютні ринки і ринки золота; систему міжнародного кредитування і міждержавних розрахунків; міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання. Ця динамічна еволюційна система пройшла ряд етапів, кожен з яких віддзеркалював рівень зрілості валютно-фінансових відносин та їх інституцій. Першою в історії світовою валютною системою була система, що спиралася на єдині правила обігу золотого грошового товару, відома під назвою система золотого стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на конференції у Парижі в 1867р. Згідно з цією угодою золото визнавалось єдиною формою світових грошей. В умовах, коли золото безпосередньо виконувало всі функції грошей, і національна, і світова грошова та валютна системи були тотожними з тією лише різницею, що монети, виходячи на світовий ринок, приймалися до платежу відповідно до своєї ваги. Золотий стандарт базувався на таких структурних принципах: > основою системи був золотомонетний стандарт; > кожна валюта має свій золотий вміст. Курс національних валют жорстко прив'язувався до золота і через золотий вміст валюти співвід- носився один з одним за твердим валютним курсом. Золото викорис- товувалося як золотомонетні світові гроші; > конвертованість кожної валюти у золото забезпечувалось як всередині, так і за межами країни; > зливки вільно обмінювались на монети, а золото вільно імпор- тувалось й експортувалось та продавалося на міжнародних ринках. Існувало три форми золотого стандарту: > золотомонетний; > золотозливковий; > золотовалютний. За умов золотого стандарту в його класичній золотомонетній формі не існувало будь-яких валютних обмежень. Система золотого стандарту була адекватною умовам вільної конкуренції, необмеженого ринку і відповідно до цих умов механізму ціноутворення. Режим золото- монетного стандарту був насамперед режимом стабільних валютних курсів. 180 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Таблиця 6.1. Основні недоліки системи золотомонетного стандарту, які призвели до дестабілізації цієї системи. № п/п 1 2 3 Вади системи золотомонетного стандарту Ця система встановлювала пряму залежність грошової маси, що обер- талася в окремих країнах та на світовому ринку, від видобутку і виробництва золота. За умов золотомонетного стан- дарту практично повністю виклю- чалася можливість проведення ок- ремими державами власної грошо- во-валютної політики, спрямованої на вирішення внутрішніх проблем країни. Існування золотого стандарту перешкоджало впровадженню дуже поширених у той час методів фінан- сування воєнних дій шляхом випус- ку паперових грошей та монетизації державного боргу через продаж но- вих випусків цінних паперів цен- тральному емісійному банку тієї чи іншої країни. Причини і наслідки вад, які призвели до дестабілізації системи золотомонетного стандарту Відкриття нових родовищ золота та збільшення його видобутку призводило в цих умовах до періодичних інфляційних процесів, що охоплювали як окремі країни, так і світовий ринок. Це пояснюється тим, що безпосередньою реакцією на будь-яке збільшення обсягів паперової емісії та інфляційне знецінення національних грошей був відплив золота за кордон і відповідне зменшення золотих запасів. Це обмежувало можливість держав- ного втручання у сферу грошових і валют- них відносин, їх цільового регулювання, використання у конкретних напрямках економічної політики. Країна, що намагалася фінансувати вій- ськові витрати шляхом емісії грошей і вод- ночас дотримуватись їх конвертованості в золото, відразу ставала свідком масового відпливу своїх золотих запасів за кордон. Перша світова війна найбільшою мірою й остаточно дестабілізувала систему золото- монетного стандарту. Адже для фінансу- вання війни європейські країни мусили вдатися до значних розмірів кредитів у своїх центральних банках і призупинити обмін на золото своїх валют, встановивши примусовий курс. Однак система золотомонетного стандарту мала не тільки переваги, а й суттєві недоліки, оскільки була жорстокою, не досить еластичною, дорогою. Це насамперед пояснюється такими причинами (табл. 6.1.). Поступово золотомонетний стандарт вичерпав свої можливості, оскільки не відповідав зрослим масштабам господарських зв'язків та умовам регульованої ринкової еконсміки. Перша світова війна призвела до кризи і занепаду цієї валютної системи. Золотомонетний стандарт перестав функціонувати як грошова і валютна система. Замість системи золотомонетного стандарту почали формуватися урізані форми золотовалютної системи - золотозливковий і золотодевізний стандарти. ТЕMA 6. Валютний ринок і валютні системи 181 Система золотозливкового стандарту - перехідна форма золотого стандарту. Суть цієї системи в тому, що національні валюти провідних західних країн прирівнювалися до певної кількості золота, отже, були розмінні на валютний метал, але вже не у будь-якій кількості, як за класичного золотого стандарту, а на золоті зливки вагою не менш як 12,4 кг кожний. Вона встановлювалася після Першої світової війни і проіснувала до великої депресії (1929-1933 pp.) в ряді країн з високо- розвинутою економікою, крім США. В інших країнах, зокрема в тих, які зазнали поразки у Першій світовій війні, була впроваджена система золотодевізного стандарту, яка грунтувалась на тому, що поряд із золотом функцію міжнародних платіжних засобів взяли на себе і деякі валюти провідних країн світу. Платіжні засоби в іноземній валюті, що призначалися для міжнародних розрахунків, почали називати дгвізами. Власне, сформувалась друга світова валютна система, яка була юридично оформлена міждер- жавною угодою, досягнутою на Генуезькій міжнародній конференції в 1922 р. Друга світова війна фактично зруйнувала систему золотодевізного стандарту, що спонукало до розробки валютно-фінансової системи, адекватної новим умовам функціонування світового господарства та міжнародних економічних відносин. Така система після тривалої підготовчої роботи була створена та інституційно оформлена у 1944р. в м. Бреттон-Вудс (США) рішеннями міжнародної валютно-фінансової конференції. Складовими підписаного на конференції Заключного акта стали статути Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР). Основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон- Вудської, визначив статут МВФ. Основою цієї системи була ідея пристосування валют окремих країн до національних валютних систем провідних на той час держав світу - США і Великої Британії. Згідно з договором основними інструментами міжнародних розрахунків ставали золото і так звані резервні валюти, статус яких одержали американський долар та англійський фунт стерлінгів. Таким чином, на відміну від золотого стандарту, основу Бреттон-Вудської системи становила система золотовалютного стандарту, яка в подальшому трансформувалася у систему золотодоларового стандарту. Основними принципами функціонування Бреттон-Вудської валютної системи були [1]: 182 ГРОШІ ТА КРЕДИТ • збереження ролі золота як платіжного засобу та розрахункової одиниці у міжнародному обігу. Однак, на відміну від системи золотого стандарту, зв'язок національних валют із золотом здійснювався опосередковано через долар США, який один зберігав зовнішню конвертованість у золото; • встановлення офіційних курсів валют шляхом визначення їх золотого вмісту і твердої фіксації долара; • прирівнювання долара до золота на основі фіксації ринкової ціни на золото (ціна однієї унції золота дорівнювала 35 дол., а золотий вміст долара становив 0,888671 г чистого золота); • здійснення операцій купівлі-продажу золота лише на рівні цен- тральних банків країн із забороною таких операцій для всіх інших суб'єктів. • ринкові курси валют не повинні були відхилятися вгору або вниз від фіксованих доларових паритетів цих валют на більше ніж на 1 %, тобто всі інші валюти жорстко "прив'язалися" до долара; • з метою пом'якшення кризи окремих валют, підтримання валютних курсів і збереження вільноконвертованості держави-учасниці Бреттон- Вудських угод допомагали одна одній шляхом надання через механізм МВФ та іншими способами кредитів в іноземній валюті для фінансування дефіцитів платіжних балансів. Міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалося головним чином через посередництво МВФ. Він забезпечував підтри- мання країнами-учасниками офіційних валютних паритетів та курсів. Для зміни паритету або введення валютних обмежень була потрібна згода МВФ. Протягом тривалого періоду ефективність функціонування Бреттон- Вудської системи забезпечувалася високим рівнем стійкості та довіри до валюти США, яка виконувала функцію міжнародного засобу платежу та резервної валюти. Ця довіра базувалась на тому, що, на відміну від усіх іншич валют, долар зберігав на зовнішньому ринку антиінфляційний "імунітет", який гарантувався його конвертованістю для центральних банків у золото. Така позиція на валютному ринку забезпечувалась нагромадженням США значної частини (70%) централізованих запасів золота. Слід врахувати і надзвичайно високу питому вагу США у світовій торгівлі та експорті капіталу, а також бездефіцитність протягом тривалого часу платіжного балансу цієї країни. ТЕМА 6 Валютний ринок і валютні системи 183 Наприкінці 1960-х-на початку 1970-х pp. ситуація істотно змінилася. США значною мірою втратили на світовому ринку свої конкурентні переваги: > різко скоротились запаси золота. У 1971 р. їх вартість становила 11,1 млрд. доларів, а, наприклад, у 1949 р. - 24,6 млрд. доларів. Почалася масова гонитва за золотом як стійкішим грошовим активом і відповідна відмова від долара; > посилення інфляційних процесів; > нестабільність платіжних балансів. США, по суті, повністю втратили свою здатність здійснювати обмін доларів на золото за фіксованою ціною і, таким чином, утримувати його функцію міжнародної резервної валюти. Визнаючи це, 15 серпня 1971 р.президент США Р. Ніксон прийняв рішення про припинення конвертованості долара в золото [14]. Це означало фактичний крах Бреттон-Вудської системи. Контури нової валютної системи, що функціонує і розвивається у світовій економіці й нині, визначила нарада представників країн-членів МВФ, що відбулася у м. Кінгстон (Ямайка) в січні 1976р. Кінгстонська угода поклала початок утворенню четвертої світової або Ямайської валютної системи. Ця система набула сили після ратифікації угоди державами-учасницями з квітня 1978 р. Формування Ямайської валютної системи, яка юридично закріплювала демонетизацію золота, розпочалася з кризою Бреттон-Вудської валютної системи. Основні характеристики Ямайської валютної системи: 1) система заснована не на одній, а на декількох ключових валютах, тобто визнання міжнародними та розрахунковими валютами поряд із доларом США валют інших країн та СДР; 2) витіснення золота з міжнародних розрахунків, скасування золотих паритетів валют та офіційної ціни на золото. Водночас золото залишається у складі офіційних золотовалютних резервів країн як високоліквідний товар; 3) офіційне визначення "плаваючих" валютних курсів, тобто тих, які встановлюються на валютному ринку залежно від попиту та пропозиції; 4) країна сама вибирає режим валютного курсу, але їй заборонено виражати його через золото. У реальній практиці валютних відносин цілком витіснити долар з позиції ключових міжнародних валюти, як це передбачалося Кінгстонською угодою, не вдалося. Більш того, після 1981р. адміністрація Р. Рейгана успішно запровадила низку стабілізаційних заходів, що сприяли зміцненню 184 ГРОШІ ТА КРЕДИТ міжнародних позицій долара. Слід зазначити, що і в нинішній валютній системі долар залишається реальною основою валютно-фінансового механізму. З огляду на це, можна зробити висновок, що Ямайська валютна система функціонує за принципом не паперово-валютного, а паперово-доларового валютного стандарту. Слід зазначити, що формування відповідних інституційних структур та принципів функціонування Ямайської валютної системи ще не завершено. Вони постійно коригуються, доповнюються відповідно до змін у міжнародних економічних відносинах. 6.4. Шляхи встановлення національної валютної системи України Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Однак у вирішенні цього питання молода незалежна держава мала багато труднощів, а саме: 1 .Україна змушена була взяти на себе обслуговування та погашення 16,37% загального боргу колишнього СРСР, який становив близько 80 млрд. дол. США, з них 60 млрд. - західним країнам, 20 млрд. - країнам Азії та Східної Європи. 2. Ситуація для України ускладнювалася ще й тим, що на межі повного розорення опинилися державні і приватні підприємства, які мали рахунки в Зовнішекономбанку СРСР, статутний та резервний фонд якого, а також будівлі та споруди, інше майно згідно з постановою Президії Верховної Ради Російської Федерації від 13 січня 1992 р. було передано у власність Центрального банку Російської Федерації. Це означало, що Зовнішекономбанк фактично був визнаний банкрутом, а валютні та інші внески України привласнювались Росією. Загалом вкладники України втратили на валютних рахунках Зовнішекономбанку СРСР приблизно 500 млн. інвалютних карбованців валютної виручки. 3. Росія практично привласнила й весь алмазний, художній фонді золотовалютні запаси колишнього Союзу. 4. Відсутність нормативної бази, яка б регламентувала зовнішньо- економічну діяльність суб'єктів ринкових відносин та організацію валютного регулювання і контролю в Україні. Створення національної валютної системи України в період ринкової трансформації планово-розподільчої економічної системи в Україні можна умовно поділити на три етапи (табл. 6.2). |