Гроші та кредит (Михайловська, Ларіонова). Навчальний посібник рекомендовано Міністерством освіти І науки України Львів "Новий Світ2000"
 Скачать 2.28 Mb.
|
д) гривню. 4. За способом фіксації валютний курс поділяється на такі види: а) плаваючий; б) паритетний; в) фіксований; г) змішаний, д) фактичний. 5. Виберіть твердження, що характеризує фіксований валютний курс: а) номінальний валютний курс, скоригований на відносний рівень цін у своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта; б) передбачає наявність певного зареєстрованого паритету, який підтримується державними валютними органами; в) показує обмінний курс валют, що діє у певний момент часу на валютному ринку країни. 6. Вартісною основою валютного курсу є: а) маржа; б) паритет купівельних спроможностей; в) реальний валютний курс. 7. Виберіть твердження, що характеризує пряме котирування: а) вартість одиниці іноземної валюти, що виражається у національній валюті; б) вартість одиниці національної валюти, що виражається у певній кількості іноземної валюти; в) курс, згідно з яким банк продає валюту. 8. Система золотого стандарту юридично була оформлена міждер- жавною угодою на конференції в місті: а) Парижі; б) Кінгстоні; в) Бреттон-Вудсі. 9. Друга світова валютна система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутою на Генуезькій міжнародній конференції у: а) 1922р , б) 1938р.; в) 1944р 10. Згідно з декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 p., до валютних цінностей належать: а) валюта України; б) іноземна валюта; в) дорогоцінне каміння; г) монетарні метали. 204 ГРОШІ ТА KРЕДИТ II. В якому році Україна стала членом Міжнародного валютного фонду: а) 1992р.; б) 2000р. в) 1998 р.; г) 2002 р. Література 1. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси: Підручник. -К: Знання-Прес, 2002.-311 с 2. Боринець СЯ. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. -2-гевид перероб. ідопов. -К.: Т-во. "Знання", КОО.1999. -305с 3. Борисов СМ. Трансформация мирового рынка золота //Деньги и кредит. -М.- 2003.-№1.-с.57-64. 4. Буторина О. Грядущие изменения в международной валютной системе //Рынок ценных бумаг. - М. 2004. -№8. - С. 42-45. 5. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. - К.: Видавництво Соломії Павтчко "Основи", 2001. -411с. 6. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб і доп./ М.Г. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф.Пуховкінатаін.; Зазаг. ред. M.I. Савлука. -К..КНЕУ, 2002. -598с. 7. Козленке Т. Фактори, що зумовлюють динаміку курсу національної валюти України //Економіка. Фінанси. Право. К. 2002. -№7.С15-17. 8. Куянцький С. Світова ієрархія валют і перспективи її трансформації//Вісник НБУ.-К, -2001. -№10.-С49-53. 9. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посів. - 5-те вид., стер. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2003. - 199с. 10. Макаренко О. Валютний контроль як інструмент стабілізації валютного ринку в Україні//Вісник НБУ-К. 2002. -№11. - С.36-38. 11. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник/О.І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 392 с. 12. Міжнародні фінанси: Підручник/О. І. Рогач, А.С Філіпенко, Т.С. Шеметта ін.;заред. О. І. Рогача. -К.Либідь, 2003. - 784 с. 13. Міжнародні фінанси в питаннях і відповідях: Навчальний посібник: 2-е вид., переробл. і допоен. - Київ: ПУЛ, 2003. - 294 с 14. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / А.С Філіпенко, В. І. Мазуренко, В.Д. Сікора та ін.; за ред. А. С Філіпенко. - К.: Либідь. 1997. - 208 с. 15. Нікіфоров П. Глобалізація грошових відносин і проблеми валютної політики України//Вісник ТАНГ. - Тернопіль. 2002. -№8-1.-СІ 44-148. 16. РуденкоЛ.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. - Київ: ПУЛ, 2003. -616 с. 17. Шамшетдінов Ю. Пріоритети валютно-курсової політики НБУ// Вісник НБУ- -К. 2004.- №8.- С 9-11. 205 КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу: 7.1. Загальні методологічні основи кількісної теорії грошей. 7.2. Основні постулати абстрактної теорії грошей. 7.2.1. Номіналістична теорія грошей. 7.2.2. Металістична теорія грошей. 7.2.3. Марксистська теорія грошей. 7.3. Напрями монетарної теорії грошей. 7.3.1. Класична кількісна теорія грошей. 7.3.2. Неокласична кількісна теорія грошей. 7.3.3. Сучасний монетаризм. 7.4. Основні аспекти грошово-кредитної політики України у світі сучасних монетарних теорій. Ключові слова та терміни • абстрактна теорія грошей • номіналістична теорія грошей • марксистська теорія грошей • монетарна теорія грошей • класична кількісна теорія грошей • неокласична кількісна теорія грошей • кейнсіанська концепція монетарної теорії • сучасний монетаризм 7.1. Загальні методологічні основи кількісної теорії грошей Теоретичні проблеми розвитку грошових відносин завжди посідали чільне місце в системі наукових досліджень практично всіх шкіл і течій економічної думки. Можна без перебільшень засвідчити, що економічна наука і виникла як результат аналізу грошових відносин. "Гроші, - писав з приводу цього англійський економіст А. Маршалл, - завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука". 206 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Слід врахувати те, що в економічній науці не склалося певної цілісно визначеної теорії грошових відносин. Від зародження в теорії грошей сформувалися окремі течії та напрямки, що розвиваються на власних методологічних засадах чи конкурують одне з одним, серед яких можна виділити два підходи. Представники одного з них віддають перевагу внутрішнім аспектам явища грошей і недооцінюють їх зовнішні аспекти, що проявляються у впливі грошей на економічні процеси. Цей підхід щодо вивчення природи грошей називають абстрактною теорією грошей. Найбільш відомими його проявами є номіналістична теорія, металістична теорія, марксистська теорія та. інші. Представники другого напряму проблем теорії грошей приймають гроші такими, якими вони є, і досліджують питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі: якими проявами гроші найактивніше впливають на реальну економіку і на які саме її процеси; який конкретно механізм впливу грошового фактора на реальну економіку; чи може держава використовувати цей механізм у своїй політиці; якою має бути грошово-кредитна політика у країні і т.д. Цей підхід у науковому аналізі грошових проблем називають прикладною теорією грошей. У західній літературі - монетаристською теорією. Монетаристська теорія також не є монолітною, а включає кілька напрямів, кожний з яких розглядається як окрема теорія. Так, автори фундаментальної теорії грошей "Гроші, банківська справа та грошово-кредитна політика"[3. с.238] визначили сутність монета- ристської теорії як розділ економічної теорії, в якому визначається „вплив грошей та певної грошово-кредитної політики на стан економіки в цілому". Монетаристська теорія не тільки посідає ключове місце в науковій думці про гроші та грошові відносини, а й справляє політичний вплив на розвиток усієї економічної теорії. Жодне з наукових чи навчальних видань XX ст. з економічної теорії, макроекономіки тощо не обійшлося без аналізу випливу та економіку грошових факторів-попиту та пропозиції грошей процента, фінансового ринку та ін. [2. с 330]. Найбільш відомим напрямком монетаристської теорії є кількісна теорія, яка залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію та сучасний монетаризм. Одночасно з неокласичним напрямком як відносно самостійне відгалуження сформувалася кейнсіанська, а потім і неокейнсіанська концепція монетаристської теорії. ТЕМА 7 Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм 207 Таким чином, основні напрямки кількісної теорії грошей подані у схемі, (рис.7.1). Рис. 7.1. Основні напрями кількісної теорії грошей. 7.2. Основні постулати абстрактної теорії грошей 7.2.1. Номіналістична теорія грошей Суть номіналістичної теорії грошей полягає у запереченні товарної природи грошей і визначенні їх як умовних знаків, що позбавлені внутрішньої вартості. Згідно з цією теорією гроші виникають як продукт погодженості між людьми з метою полегшення обміну або як наслідок законодавчих актів уряду, а вартість грошей не залежить від їх матеріального змісту і визначається лише найменуванням. Висновок про умовну природу грошей ґрунтується на абсолютизації їх як засобу обігу. Представники цієї теорії заперечують функцію грошей як міри вартості, ототожнюючи її з масштабом цін. Вони вважають гроші абстрактними рахунковими одиницями або ідеальним масштабом цін. Номіналістична теорія грошей остаточно сформувалася у XVII-XVIII ст., коли грошовий обіг був переповнений неповноцінними монетами. Об'єктивною основою виникнення номіналізму став перехід від зливкового золотого обігу до монетного, коли гроші почали прийматися не за вагою, а за найменуванням. Першими буржуазними представниками номіналізму були Дж. Стюарт і Дж. Берклі. Англійський економіст і філософ Дж. Стюарт 208 ГРОШІ ТА КРЕДИТ виступив з концепцією "ідеальної грошової одиниці". Аналогічної точки зору дотримувався англійський представник суб'єктивного ідеалізму Дж Берклі, розглядаючи гроші як відношення абстрактної вартості, позбавлене матеріального змісту. Інші номіналісти - Дж. Беллерс, Н. Барбон (Великобританія) - стверджували, що гроші - це тільки умовні знаки, які не мають нічого спільного з товарами. У визначеннях такого роду вартісна теорія грошей повністю ігнорується, а грошова одиниця трактується як суто технічний інструмент обміну. З кінця XIX - початку XX ст. номіналістична теорія зайняла провідні позиції в буржуазній політекономії. Ідеї номіналізму відповідають інтересам правлячих кіл капіталістичних країн, які вдаються до широкої емісії платіжних засобів для покриття бюджетного дефіциту і здійснення різноманітних антикризових заходів в економіці. У найяскравішій формі суть номіналізму виявилася у державній теорії грошей, викладеній німецьким економістом Т. Кнаппом у книзі "Дер- жавна теорія грошей". Т. Кнапп стверджував, що гроші являють собою "продукт правопорядку", "хартальний платіжний засіб" (від слова charta - знак), який за велінням держави має платіжну силу й опосередковує обмін товарів. Держава не тільки «створює» гроші, за словами Т. Кнаппа, а й визначає їх вартість. При цьому субстанція грошей виявляється не суттєвою: вона покликана слугувати лише носієм деякої встановленої законом «одиниці вартості». Отже, даючи грошам чисто юридичне тлумачення, Т. Кнапп стверд- жував, що їх купівельна спроможність визначається законодавчими актами держави. Він не враховував того, що гроші виникали стихійно у процесі розвитку товарного виробництва й обміну, що лише після того, як золото (срібло) стало загальним еквівалентом, отже, мірою вартості, виникає можливість для формування масштабу цін. Гроші ж тільки тому можуть вимірювати і виражати величину вартості товару, що вони володіють внутрішньою вартістю. У міру переростання монополістичного капіталізму у державно- монополістичний номіналісти посилили критику золота як основи всіх грошових функцій. Дж. Кейнс оголосив золотий стандарт "варварським пережитком" і бачив у ньому перепону на шляху перетворення грошей в об'єкт державно-монополістичного регулювання. Номіналістична теорія грошей має прихильників і сьогодні. Серед сучасних економістів Заходу поширеною є точка зору, згідно з якою грошима є умовні знаки, що не мають внутрішньої вартості і вико- ТЕМА 7. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм 209 ристовуються для погашення заборгованості. Так, на думку відомого економіста П. Самуельсона гроші є «соціальною умовністю». 7.2.2. Металістична теорія грошей Металістичпа теорія грошей ототожнює грошовий обіг з товарним обміном і стверджує, що золото й срібло вже за своєю природою є грошима. Вона не враховує суспільної природи грошей, вважає гроші простим засобом обміну, а резервній функції металевих грошей надає фундаментального значення. Металістична теорія з'явилися ще в античні часи. Подальший розвиток металістична теорія одержала в епоху первісного нагромад- ження капіталу, коли вона відіграла певну прогресивну роль у боротьбі проти псування монети. У найбільш закінченому вигляді ця теорія була сформульована меркантилістами, які пов'язували її із вченням про гроші як про багатство нації. Ототожнюючи багатство з грошима, меркантилісти ігнорували проблему вартості товару і підміняли її міновою вартістю. На їхню думку, товар має вартість, бо він купується за гроші. Пізні меркантилісти розуміли, що гроші - це товар, але вони не змогли пояснити, як і чому товар стає грошима, в чому суть вартості самих грошей. Уявлення меркантилістів про роль грошей відображали погляди купців, що займалися зовнішньою торгівлею. Центральним пунктом пізнього меркантилізму була система активного «торгового балансу». При цьому вважалося, що держава тим багатша, чим більша різниця між вартістю вивезених та ввезених товарів. Прихильниками цієї теорії у XVII-XVIII ст. були: в Англії-У. Стаф- форд, Т. Мен, Д. Норе; в Італії - Ф. Галіані; у Франції - А. Монкретьєн. Помилковість металістичних поглядів меркантилістів полягає у: • визнанні золота і срібла грошима за їх природою; • ототожненні грошей з товарами; • нерозумінні суті грошей як товару особливого роду, який виконує специфічну суспільну функцію - слугує загальним екві- валентом; • ігноруванні того, що гроші - це історична категорія. Із завершенням первинного нагромадження капіталу зовнішня торгівля перестала слугувати основним джерелом збагачення. Дедалі більше стала виявлятися роль капіталістичних мануфактур і капіталістичного землеробства як сфери виробництва додаткової вартості. Ідеологи 210 ГРОШІ ТА КРЕДИТ промислової буржуазії почали протиставляти капітал у дії «мертвим» скарбам у вигляді золота і срібла. Оскільки ж розвиток промисловості у капіталістичних країнах вимагав розвитку внутрішнього ринку, критики меркантилізму різко виступали також проти металістичної теорії грошей. Вони стверджували, що для внутрішнього обігу зовсім не потрібні повноцінні металеві гроші, які викликають непродуктивні витрати нації. В епоху золотомонетного стандарту з розвитком банкнотного обігу німецькі економісти К. Кніс, В. Лексіс, А. Ленибург та інші вже не заперечували можливості обігу знаків грошей, однак вимагали обов'язкового розміну їх на метал. У цей період металістична теорія набула значного поширення. Принципи її були покладені в основу грошових реформ, спрямованих проти інфляції. У кінці XIX ст. виникла золотодевізна система грошового обігу, яка всупереч традиційним уявленням металістів передбачала не безпо- середній розмін кредитних грошей на золото, а розмін їх на валюти (девізи) провідних імперіалістичних держав. Не відповідала уявленням металістів також система закритого карбування, яка була введена в Австро-Угорщині у 1879 р. і в Індії з 1893 р. Вартість австрійського гульдена та індійської рупії, а також курси цих валют виявилися вищими, ніж вартість срібла, яка в них містилася. Поступове витіснення повноцінних металевих грошей, що спостерігалося протягом усього XIX ст., підготувало основу для переходу до сучасної системи паперових грошей і кредитного обігу без участі благородних металів. Підрив металістичної системи обігу був різко прискорений у другій половині XIX ст. з розвитком капіталістичного кредиту і кредитних грошей. Усуваючи монополію благородних металів, цей фактор сприяв створенню паперово-грошового і кредитного обігу. Після Першої світової війни 1914-1918 pp. прихильники металізму були змушені визнати неможливість відновлення золотомонетного стандарту і намагалися з позицій металістичної теорії обґрунтувати золотозливковий і золото- девізний стандарти. Після Другої світової війни 1939-1945 pp. деякі економісти відсто- ювали ідею відновлення золотого стандарту у внутрішньому грошовому обігу. У 60-х роках металізм у модернізованій формі (неометалізм) відродився у Франції щодо сфери міжнародних валютних відносин. Його підтримував сам президент республіки Шарль де Голль і його радник Ж. Рюєфф. ТЕМА 7 Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм 211 Після краху Бреттон-Вудської валютної системи на початку 70-х років прихильники неометалізму намагалися знову обгрунтувати необхідність відновлення золотого стандарту, підвищення ролі золота в міжнародних економічних відносинах. У сучасних умовах металістична теорія грошей виявляється неприйнятною. Повернення до металістичної валюти, по-перше, поставило б грошові системи у залежність від виробництва золота, а отже, послабило б можливість державного втручання у грошово- кредитну і валютну сфери; по-друге, впровадження золотого грошового обігу збільшило б витрати обігу і призвело б до зменшення середньої норми прибутку. Представники класичної школи А. Сміт і Д. Рікардо відіграли визначну роль у науковому пізнанні фундаментальних закономірностей становлення й розвитку ринкової економіки, зокрема і принципів функціонування грошових відносин. Найбільш значущою у їхній науковій спадщині, безперечно, є теорія трудової вартості, яка зосереджувала економічну науку на аналізі глибинної суті суспільного відтворення, що відбувається насамперед у сфері виробництва. Через призму закону трудової вартості було опрацьовано і декілька важливих положень теорії грошових відносин. 7.2.3. Марксистська теорія грошей У працях А. Сміта |