Гроші та кредит (Михайловська, Ларіонова). Навчальний посібник рекомендовано Міністерством освіти І науки України Львів "Новий Світ2000"
 Скачать 2.28 Mb.
|
|
І етап (1985 - 1991pp.) Основні характеристики 1. Повзуча інфляція (середньорічний темп інфляції до жовтня 1991 року становив до 10%). 2. Інфляція попиту виявилась у прихованій формі. Наслідки 1. Відрив платоспроможного попиту від вартості товарної маси (товарний дефіцит). 2. Надмірні цінові дотації на основні групи товарів. 3. Зниження економічних стимулів виробництва. 4. Низька якість продукції. 5. Поширення спекуляції у сфері торгівлі та зростання цін на "чорному" ринку. 6. Зниження ринкового курсу національної валюти. Основні причини 1. Дономінація державного монополізму та відсутність конкуренції. 2. Великі диспропорції в економіці. 3. Товарно-грошова розбалансованість економіки. 4. Надлишкова емісія грошей, що значною мірою перевищувала товарну масу. 5. Великий інфляційний «спадок» у вигляді вкладів населення у банках (117,0 млрд. крб.) II етап (1992- 1994 рр.) Основні характеристики 1. Гіперінфляція (максимальний рівень інфляції у 1993 р.-10256,0%). 2. Інформація попиту виявилась як у відкритій, так і у прихованій формі. Наслідки 1. Зменшення податкової бази, тобто загальної оцінки реальних доходів, які підлягають оподаткуванню. 2. Значне зниження виробництва та його ефективності. 3. Криміналізація економіки, поширення тіньової економіки. 4. Посилення кризи неплатежів, різке зростання взаємної заборгованості підприємств. 5. Зростання цін на енергоресурси на внутрішньому ринку і збільшення зовнішньої заборгованості. 6. Зниження рівня життя населення, безробіття. 7. Знецінення національної валюти. Основні причини 1. Катастрофічно великі обсяги кредитних емісій. 2. Зростання дефіциту бюджету та його монетизація (емісійне покриття). 3. Диспропорції у структурі податкових надходжень. 4. Фінансування дефіциту державного бюджету здійснювалось на кредитній основі, за рахунок прямого кредитування Національним банком Укра'їни уряду. 5. Податкова політика була фіскальною, а не стимулюючою. 6. Значне подорожчання кредиту. 7. Зростання цін на імпортовані товари (передусім на енергоносії). 8. Доларизація української економіки. 9. Вивезення капіталу з України. 10. Зростання державного боргу. 11. Бартеризація зовнішньоекономічної діяльності. ТЕМА 5. Інфляція та грошові реформи 153 ІІІ етап (1995 - вересень 1996 pp.) Основні характеристики 1. Відбувається перехід від гіперінфляції до галопуючої. 2. Переважала саме інфляція витрат. Наслідки 1. Результати жорсткої грошово-кредитної політики: знизилась інфляція, квазістабілізувався курс карбованця, сповільнились темпи зниження виробництва. 2. Інфляція ще не припинена, тому мають місце явища: - створення значної заборгованості із виплат з бюджету; - платіжна криза; - бартеризація економічних відносин; - безробіття. Основні причини інфляції та інструменти антиінфляційної політики 1. Перехід від експансійної до жорсткої рестрикційної грошово-кредитної політики НБУ. IV етап (2001 - д о теперішнього часу.) Основні характеристики 1. Відбувається перехід від галопуючої до повзучої інформації (починаючи з 2001 року рівень інфляції став нижче 10%) Наслідки 1. Протягом останіх п'яти років спостері- гається, хоча не досить значне, але еко- номічне зростання 5.2. Грошова реформа як інструмент стабілізації грошового обігу 5.2.1. Сутність та види грошових реформ Грошова реформа є складним еталоном антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері і створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей. Головною функцією монетарної реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу, який би характеризувався стабільністю і конвертованістю. Такий елемент антиінфляційній політики використовується державою тільки в тих випадках коли інші відомі способи стабілізації грошей себе повністю вичерпали і не дають бажаного ефекту. Як засвідчує світова практика, проведення грошових реформ завжди пов'язано з ризиком. Саме це вимагає при створені концепції проведення грошової реформи глибоких аналітичних розрахунків, вивчення досвіду зарубіжних країн і врахування їхніх прорахунків, помилок. Але необхідно зазначити, що не дивлячись на ризик, завдяки проведенню глибоких грошових реформ, в багатьох країнах світу, вдалось досягти істотної стабілізації грошового обігу. 154 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Кожна реформа специфічна за змістом, так як вона проводиться в різні часи і вирішує конкретно визначене коло завдань структурної пере- будови грошового обігу в окремо взятій країні. Однак світова практика показує що грошові реформи можна класифікувати через виділення певної групи спільних ознак (рис.5.3). Важливе значення для успіху реформи має правильний вибір методу стабілізації грошової одиниці. При цьому необхідно всебічно проана- лізувати всі внутрішні і зовнішні чинники які спонукали до глибокого структурного розбалансування всієї системи функціонування та меха- нізму грошового обігу, підготувати відповідні економічні передумови. Враховуючи мету проведення та глибину перебудови державою наяв- ної грошової системи реформи поділяються на два типи: * повні (структурні); * часткові. Повні (структурні) грошові реформи передбачають насамперед структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин, а також впровадження в обіг нової грошової одиниці. Рис. 5.3. Класифікація грошових реформ. ТЕМА 5 Інфляція та грошові реформи 155 В процесі такої грошової реформи передбачається структурна пере- будова як усієї системи грошових відносин, так і кожної її окремо взятої структурної ланки. Такі структурні зміни диктуються особливостями нової національної валюти, що запроваджується в обмін і повинні забезпечувати передумови для їх успішного функціонування. У зв'язку з глибиною і різноплавністю реформування існуючої гро- шової системи структурні грошові реформи є тривалими в часовому вимірі. Повні грошові реформи проводяться при створенні нових держав, які виникають у наслідок війн або розпаду колоніальних імперій, надвеликих держав. Найбільш яскравими прикладами грошових реформ даного виду в останні роки є насамперед це грошові реформи в країнах колишнього СРСР (90-ті роки) і постсоціалістичного альянсу і реформи в країнах Західної Європи, яка пов'язана з випуском в оборот єдиної валюти євро замість національних валют. * Реформи часткового типу - це реформи, при проведеш яких реформуються окремі елементи грошової системи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії. У сучасних умовах досить часто проводяться часткові реформи, це насамперед пов 'язано з тим що у всіх країнах світу запроваджені неповноцінні гроші, що мають здатність до швидкого знецінення. Грошові реформи часткового типу мають кілька різновидів: * реформи формального типу; * деномінаційні реформи. *** Реформи формального типу - зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої. Необхідність проведення такого виду грошової реформи може визвати необхідність зміни зовнішнього вигляду банкноти, або поліпшення фізичних властивостей, посилення ефективної боротьби з підробкою національної валюти. Усі ці причини здійснення грошової реформи мають в основному суто формальний, неконфіскаційний характер. Прикладом формальної грошової реформи є реформа яка проводиться в США, в результаті якої поступово замінюються купюри 50 і 100 доларів. Приводом для такої замінник купюр стала необхідність поліпшення їх міцності і захисту від підробки. *** Деномінаційні реформи проводяться шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним 156 ГРОШІ ТА КРЕДИТ співвідношенням. У наслідок деномінації маса грошей в обігу відповідно зменшується і відбувається укрупнення масштабу цін. Необхідність деномінації пояснюється тим, що внаслідок інфляційних процесів занадто збільшується масштаб номінальних грошових знаків, це приводить до виникнення проблеми в оперуванні надто великими числами як у готівкових, так і безготівкових розрахунках, що дуже ускладнює їх, а також збільшуються витрати на забезпечення грошового обігу. Тому вводяться нові грошові знаки з новим антиінфляційним принципом емісії. Деномінацію було проведено в Україні в 1996 р. у співвідношенні 100000 крб. за 1 гривню. За характером обміну старих грошей на нові виділяють грошові реформи: > конфіскаційного характеру; > неконфіскаційного характеру. Особливість неконфіскаційних реформ полягає в тому, що для всіх економічних суб'єктів, уцінка запасу грошей, доходів і цін, здійснюється за єдиним співвідношенням обміну грошей, тобто не залежно від того чи це готівкові запаси або безготівкові. Прикладом неконфіскаційної реформи є грошова реформа в Україні у вересні 1996 р. Грошові реформи конфіскаційного характеру ("шокові" реформи) - передбачають здійснення комплексу явних або прихованих заходів конфіскаційного характеру: > встановлення ліміту на обмін банкнот; > обмін банкнот по дефляційному курсу на нові з метою різкого зменшення маси грошей в обігу; > замороження (повне або часткова) депозитів населення та су б 'єктів господарювання; > тимчасове припинення валютно-обмінних операцій; > встановлення обмеженого терміну обміну грошей; > облін грошей звичайно проводяться за регресивного шкалою (до повної межі старі грошові знаки обмінюються на нові у відношенні один до одного, а далі - зі знижувальним коефіцієнтом). Мета заходів конфіскаційного типу - отримання додаткового доходу державою, конфіскація незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості тощо. Грошові реформи конфіскаційного типу широко застосовуються в міжнародній практиці, а саме коли нова державна влада знімає з себе відповідальність за дії попередньої або якщо держава визнає себе ТЕМА 5. Інфляція та грошові реформи 157 банкрутом. В сучасних умовах даний вид реформи застосовується в країнах в яких відбувається перехід від адміністративної до ринкової економіки. В даному випадку ефективність методу "шокової терапії" залежить в основному від того, наскільки економіка той чи іншої країни далека від ринкових відносин. Найбільш яскравим прикладом, шокової терапії є економічна політика, яка проводилась в Польщі в кінці 1989р., яка була заснована на широкому використані вільного ціноутворення і тимчасового заморожування заробітної плати. За короткий період до початку 1990р. Польща позба- вилась товарного дефіциту, після восьмикратного зростання цін спосте- рігалось уповільнення темпів інфляції. І хоч реформа конфіскаційного типу сприймається економічно не так болісно, як інфляція, вона часто призводить до тих самих політичних і соціальних наслідків. Якщо розгля- нути їх на прикладі Польщі, то необхідно зазначити, що стабілізація діста- лась досить дорогою ціною життєвий рівень населення знизився майже вдвічі, а безробіття в осені 1990 р. досягло 10%. Але ефект реформи був досить високим, а головне - стабілізувався ринок, почався реальний процес відродження й розвитку. Елементи конфіскації було застосовано і в процесі грошової реформи 1917 р. в колишньому СРСР. Під час її проведення було використано диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові. Це торкнулося насамперед, власників готівкових та безготівкових грошей. Якщо наявна готівка обмінювалася у співвідношенні 10:1, то вклади населення в ощадних касах до 3000 рублів взагалі не піддавалися переоцінці, від 3000 до 10000 руб. обмінювались у співвідношенні 3:2, понад 10000 - відноповідно 2:1. На диференційних засадах здійснювався процес обміну грошових рахунків підприємств різних форм власності. Було застосовано дискримінаційну процедуру стосовно недержавного сектора економіки. Якщо грошові кошти на рахунках з державних підприємств було переоцінено у співвідношенні 1:1, то комерційних підприємств і колгоспів - відповідно 5:4 [5]. До конфіскаційного типу реформ належить так звана нуліфікація. Суть даної реформи в тому, що старі грошові знаки оголошуються недійсними і вилучаються з обороту, а замість них випускаються нові гроші. Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на нові гроші. Таким заходом користуються за радикальної 158 ГРОШІ ТА КРЕДИТ зміни влади або зміни влади або створення власної національної грошової системи. Наприклад в СРСР в 1922-1923 pp. 1 крб. новими знаками обміню- вався на 1млн. крб. старими. За порядком ведення в обіг нових грошей теорія і практика розме- жовують одномоментні грошові реформи та реформи паралельного типу. У процесі одномоментних реформ строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів. Протягом даного терміну технічно можливо обміняти старі гроші на нові, але в невеликих обсягах. Короткий термін обміну грошей встановлюється для того, щоб власники великих запасів грошей не встигли їх обміняти. Даний тип реформ застосовується у більшості випадків, коли йдеться про використання конфіскаційної процедури. Реформи паралельного типу передбачають, що випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з обміном старих знаків, і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно. В результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці - старі й нові, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу. Даний вид реформи має свої недоліки і переваги. Реформи паралель- ного типу встановлюються надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. А також існує реальна загроза передчасного знецінення старої грошової одиниці, сплеску спекулятивних і "тіньових" операцій. Водночас система паралельного обміну має й помітні преваги. Вона є найменш ризиковою формою грошові реформи, дає змогу уникнути заходів конфіскаційного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці навіть за браком достатнього товарного наповнення ринку та необхідного стабілізаційного фонду, розширює діапазон маневру грошово-кредитної політики [8]. Світова практика грошових відносин розрізняє два основних види проведення реформ паралельного типу. 1. Якщо нові і старі гроші емітуються банківською системою на однакових засадах, то обидва види грошей сприймаються однаково і обмінюються між собою за співвідношенням 1:1. У цьому разі старі гроші вилучаються з обігу поступово в міру надход- ження їх у банки. 2. Якщо нові і старі гроші імітуються на різних засадах. Наприклад, старі спрямовуються для покриття бюджетних витрат, а TЕМА 5. Інфляція та грошові реформи 159 нові -для кредитування економіки. За таких умов, в обороті між ними виникне конкуренція, в наслідок якої менш надійні старі гроші почнуть швидко знецінюватись. Таким чином держава змушена буде остаточно вилучити старі гроші з обороту, обмінявши їх на нові за пропорцією, близькою до ринкового їх курсу напередодні реформи. В світі існує досить багато прикладів використання механізму паралельного обігу в процесі проведення грошових реформ. Прикладом даного виду грошової реформи може бути реформа яка була проведена в 1993 році в Мексиці. З 1 січня 1993 року була проведена деномінаційна реформа песо у співвідношенні 1000:1. Протягом усього 1993 року стара грошова одиниця залишалася законним платіжним засобом. Характер- ним для даної реформи було то, що населення країни було попереджено про проведення реформи майже за рік. Але це не виняток, такий підхід щодо завчасного оповіщення населення у проведені реформи пара- лельного типу є типовими, це пояснюється тим, що даний вид реформи не несе конфіскаційного характеру. За характером впливу на курс національної валюти порівняно з іноземною валютою чи міжнародними валютно-розрахунковими одиницями грошові реформи поділяються на типи: девальвація і ревальвація. * Девальвація - знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою чи міжнародними валютно-розрахунковими одиницями. Проявляється девальвація у підвищенні валютних курсів іноземних валют щодо національної валюти, тобто у знижені курсу національної валюти. Девальвація стимулює експорт, робить його дешевшим. Проте імпорт дорожчає, що призводить до зниження внутрішнього попиту. Для населення девальвація має однозначно негативні наслідки значне подорожчання імпортних товарів та зростання реального рівня цін на всі товари. Причиною девальвації є інфляція та хронічний дефіцит платіжного балансу. *Ревальвація - підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют. Головна причина ревальвації - наявність дефіцитів у партнерів даної держави. Ревальвацію може спричинити якась велика валютна 160 ГРОШІ ТА КРЕДИТ спекуляція, коли на національну валюту обмінюється така сума іноземної валюти, що перевищує інтервентні можливості центрального банку. Поштовхом до ревальвації може бути також значне фінансування у рамках допомоги з боку міжнародних валютно-кредитних організацій, оскільки збільшується пропозиція іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі. Вплив ревальвації на економіку протилежний впливові девальвації. В сучасних умовах курси валют вирівнюються за паритетом купівельної спроможності, а тому майже зникла потреба у ревальвації і девальвації як елементах грошової реформи. За умов плаваючих (ринкових) валютних курсів ревальвація проявляється у тривалому (поступовому) підвищені курсу національної валюти щодо інших валют чи міжнародних розрахункових одиниць. Отже, і ревальвація, і девальвація - явища однаково небажані. Політика регулювання валютного курсу має бути такою, щоб і інтересам експортів не заважати і стабільність національної валюти утримувати. 5.2.2. Особливості проведення та результати грошової реформи в Україні В літературі з питань грошових відносин найчастіше вітчизняними спеціалістами розглядається грошова реформа в Україні, яка проводилась з 2 по 16 вересня 1996 р. Але необхідно зазначити, що особливі умови проведення реформи в Україні визначили її тривалість і багатоетапність, а реформа 1996 р. є тільки її окремим етапом. Розпочалася реформа в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років. Якщо взяти до уваги вжиті за цей період заходи і досягнуті результати, то можна виділити три етапи реформи (табл. 5.3). Україна першою з країн колишнього СРСР, почала будувати власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обороту національних грошей. Без вирішення цих завдань не мало сенсу вести мову про політичну самостійність і економічну незалежність України. Україна з 1991 р. після виходу із складу СССР, опинилася без власного емісійного центру і без власної національної валюти, а рублі виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла Росії. Зрозуміло, |