Гроші та кредит (Михайловська, Ларіонова). Навчальний посібник рекомендовано Міністерством освіти І науки України Львів "Новий Світ2000"
 Скачать 2.28 Mb.
|
|
Суб'єктами міжнародного кредиту є державні структури, міжна- родні та регіональні валютно-кредитні організації, банки, підприємства (фірми), окремі громадяни. Сьогодні існують та розвиваються різноманітні форми міжнародного кредиту. їх класифікацію можна здійснити за такими ознаками (табл. 8.5.). Основними міжнародними організаціями, з якими активно співпрацює Україна, є Міжнародний валютний фонд, Світовий та Європейський банки реконструкції і розвитку. 252 ГРОШІ ТА КРЕДИТ. Таблиця 8.5. Класифікація видів міжбанківського кредиту. Ознаки Види кредитування Об'єкти кредитування Форми кредитування Строки погашення Вид міжнародного кредиту • приватні кредити, надані юридичними особами (фірмові); • банками (банківські); • державні позики; • кредити, надані на двосторонній (міждержавні) та на багатосторонній основі; • змішані кредити за участі приватних кредиторів та держави • для міжнародної торгівлі; • для інвестиційних процесів; • для регулювання платіжних балансів і зовнішнього боргу різних країн • товарна; • валютна • короткострокові (до 1 року); • середньострокові (від 1 до 5 років); • довгострокові (більше 5 років) 8.3. Сутність, організація та технологія банківського кредитування Для аналізу складових кредитного процесу необхідно розглянути це поняття. Процес кредитний - рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій (етапів). У теорії і практиці кредитування виокремлюють, як правило, сім основних стадій (табл. 8.6.) [5, с. 366]. Правове регулювання надання кредитів банками регламентується Законом України "Про банки і банківську діяльність", Цивільним кодек- сом України, нормативними актами Національного банку України, статутами банків та кредитними договорами. Банки мають право самостійно встановлювати рівень процентної ставки за міжбанківськими кредитами залежно від попиту та пропозиції на міжбанківському ринку та рівня облікової ставки Національного банку України. Суть процента як економічної категорії полягає в тім, що він становить частину прибутку, котру позичальник сплачує за взятий у кредит грошовий капітал. За призначенням позичковий процент, з одного боку, відображає ТЕМА 8. Кредит у ринковій економіці. 253 Таблиця 8.6. Характеристика стадій кредитного процесу. Вид етапу /. Розгляд заявки на отримання кредиту П. Аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) клієнтів. Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту, спроможність повернути його в повному обсязі й у певний термін [5, с.244]. III. Розробка умов позики, підготовка та укладання кредитного договору. IV. Визначення порядку забезпечення кредиту, гарантій повернення позики. V. Процедура надання позики Зміст роботи за етапом • аналіз і попередній відбір заявок на отримання кредиту; • зібрання найновішої інформації про потенціального позичальника Найчастіше виділяють п'ять груп показників за такими напрямками фінансового аналізу: • аналіз ліквідності; • аналіз поточної діяльності; • аналіз фінансової стійкості; • аналіз рентабельності; • аналіз стану і діяльності на ринку капіталів. Систематизація отриманої інформації про позичальника, яка групується в кредитній справі позичальника таким чином: • матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобов'язання, гарантійні листи); • фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани); • матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторських фірм). Завершується цей етап оформленням і укладанням кредитного договору. • обгрунтований вибір об'єкта (предмета) застави; • укладання угоди про заставу; • складання довідки - переліку (опису майна), що пропонується як застава; • документи, які засвідчують право власності позичальника на це майно; • гарантійний лист; • забезпечення кредитного ризику страхуванням (страхове свідоцтво), може укладатися тристороння угода: - банк - гарант (поручитель, страхова організація) — позичальник • визначається особливостями кредитної операції: - кредити надаються у безготівковій формі, шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України; - кредити надаються у готівковій формі для коррахунків із здавачами сільськогосподарської продукції в інших, передбачених чинним законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України випадках; • має бути зручною, оперативною, взаємовигідною для банку та позичальника 254 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Продовження табл. 8.6. Вид етапу VI Процедура погашення позики VII Контроль за кредитною операцією Зміст роботи за етапом • погашення заборгованості за кредит та відсотків за його користування здійснюється у порядку, який встановлюється сторонами під час укладання угоди про надання кредиту, • відстрочення погашення кредиту з підвищенням процентної ставки здійснюється банком у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень • банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням, • у разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку ефективність використання позичкового капіталу, з іншого - має забезпечити доходи банку, компенсувати його витрати. Процентні ставки бувають: > постійні (фіксовані), які не змінюються протягом усього періоду кредитування; > змінні (плаваючі), які змінюються в процесі кредитування. Щоб запобігти втратам (зменшити ризик), банки, особливо в період інфляції, користуються змінними процентними ставками за кредит, періодично їх переглядаючи. Оцінка зміни вартості грошей в часі (дисконтування або нарощування) може здійснюватися за простими (для короткострокових) або склад- ними (для довгострокових) процентами. Якщо ставки відсотків застосовуються до початкової суми протягом всього періоду - це простий процент. Складний процент - це сума, що нараховується до вартості з нарахованими в попередньому періоді відсотками. Сума простого процента в процесі нарощування визначається за формулою: І = Р х nх i (8.1) де: I - сума процента за період у цілому; ТЕМА 8. Кредит у ринковій економці 255 Р - первісна вартість грошових засобів; п - кількість періодів, за якими відбувається кожна процентна виплата; і - процентна ставка у вигляді десяткового дробу. Майбутня вартість вкладу за простими процентними визначається за формулою (1): S = P + I = P(l + in) (8-2) З формули (2) виводиться розрахунок первісної вартості вкладу за простими процентами: (8.3) Майбутня вартість вкладу за складними процентами визначається за формулою: (8.4) З формули (4) виводиться розрахунок первісної вартості вкладу за складними відсотками. (8.5) Відсотковий платіж за користування кредитом банку може здійсню- ватись у помісячному та поденному режимах: > у помісячному режимі: > поденному режимі: (8.7) (8.6) де: n д , (n н ) - термін користування грошима у днях, місяцях; 365 - кількість днів у році, 12 - кількість місяців у році; I д I н - розмір плати за користування коштами у поденному та помісячному режимах. Реальна майбутня вартість вкладу з урахуванням індексу інфляції: (8.8) 256 ГРОШІ ТА КРЕДИТ. де Sp - реальна майбутня вартість вкладу. Середня норма прибутку є максимальною межею норми приросту. Мінімальна межа норми процента, повинна покривати витрати кредитора, пов'язані з цієї операцією і приносити йому хоча б мінімальний дохід. Чинники, що впливають на розмір процентної ставки за кредити, логічно розподілити на макро і мікроекономічні. Розмір процентної ставки на макрорівні залежить від: а) попиту та пропозиції, які склалися на кредитному ринку. Зрозуміло, що підвищений попит на кредити має наслідки підвищення процентної ставки. Проте у разі конкурентної боротьби кредитних установ за розширення ринків банківських послуг це правило не завжди спрацьовує. Банки не можуть необмежено підвищувати розмір процент- ної ставки, бо втратять клієнтів. Помірні процентні ставки залучатимуть більшу кількість клієнтів та збільшуватимуть конкурентні можливості. Через міжбанківську конкуренцію процентні ставки усереднюються; б) стабільності грошового ринку в країні. Чим вищий темп інфляції, тими дорожчою має бути плата за кредит, оскільки збільшується ризик банку; в) рівня облікової ставки центрального банку. Комерційні банки самі встановлюють розміри процентних ставок і визначають їх у кредитному договорі, укладеному з позичальниками. Як правило, за основу беруть облікову ставку центрального банку з додачею "маржі". * Маржа (переклад з фр. - край) -різниця між процентною ставкою за наданий банком кредит і ставкою, яку банк сам сплачує за залучені (куплені) ресурси. Розмір маржі для банків, як правило, не регламентується, хоч у певних випадках центральний банк може це зробити (наприклад, на кредити, що надаються комерційними банками за рахунок ресурсів центрального банку). Розмір процентної ставки на мікрорівні: > мети кредиту. Кредити, які надаються торгово-посередницьким фірмам, що будують свій бізнес за принципом купівлі - продажу, повинні бути найдорожчими, оскільки прибуток від цього виду діяльності має спекулятивний характер, а операції - підвищений рівень ризику; кредити ж які надаються виробничим підприємствам, повинні бути найде- шевшими; > розміру кредиту. Як правило, розмір кредитної ставки за великі кредити буває нижчим, ніж за користування дрібними кредитами, оскільки витрати, пов'язані з кредитною послугою, не залежать від ТЕМА 8. Кредит у ринковій економіці. 257 розміру кредиту, а тому, надаючи великі кредити, банки несуть відносно менші витрати. Крім того, великі кредити надаються надійним позичальникам, ймовірність банкрутства котрих, як правило, є нижчою; > терміну користування кредитом. Чим триваліший термін, тим вища процентна ставка за кредит, оскільки існує більший ризик втрат від неповернення кредиту чи знецінення позичених коштів унаслідок інфляції, завжди притаманній ринковій економіці; > рівня ризику. Надаючи позики, комерційні банки мають справу з двома основними видами ризику - кредитним і процентним. Кредитний ризик пов'язаний із втратами від неповернення основної суми боргу у зв'язку з можливими банкрутством позичальника, а процентний - із втратами від несплати процентів за користування позикою. Позики з вищим рівнем ризику надаються під вищий процент, щоб компенсувати кредитну можливість збитків від ризикового розміщення коштів. Отже, динаміка норм позичкового процента визначається як стихійним ринковим механізмом, так і державним грошово-кредитним регулю- ванням економіки. Кредитною угодою передбачається відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та процентів за його користування. За порушення умов цього Положення до комерційних банків можуть бути застосовані санкції, передбачені Законом України "Про банки і банківську діяльність". Основними принципами кредитної політики комерційних банків можна визначити такі: > поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів; > самостійне визначення порядку залучення та використання коштів, порядку проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород; > відповідальність за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами; > прийняття рішення щодо надання кредитів колегіально, більшістю голосів - Правлінням банку чи Кредитним комітетом; > жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банку; > уразі надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу, комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національний банк; > загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьми- кратного розміру власних коштів комерційного банку; 258 ГРОШІ ТА КРЕДИТ > здійснення кредитування згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених Національним банком України економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів. 8.4. Роль кредиту в умовах розвитку національної економіки та його межі Банківська система України шляхом надання кредитів виступає організатором руху капіталів, забезпечує їх залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу. Балансовий капітал банківської системи України за станом на 1 січня 2004 року становив 13051 млн. грн., що на 30,7% чи на 3069 млн. грн. більше, ніж рік тому. Треба відзначити, що це сталося за рахунок збільшення статутного капіталу і фінансового результату. За минулий рік банки отримали прибуток в сумі 968 млн. грн. (у 2002 році - 685 млн. грн.) [8, с 40]. Фінансова і монетарна стабільність створила умови для реального зростання кредитування економіки України. Протягом 2003 року облікова ставка Національного банку України становила 7 відсотків, а кредитні ставки банків у національній валюті зменшились з 19,5% до 17,9% річних. За 2003 рік сума кредитів, наданих суб'єктам господарювання, зросла на 51,8%, а фізичним особам-у 2,5 раза. Збільшилась якість кредитного портфеля. Частка проблемних кре- дитів у кредитному портфелі скоротилась за рік з 4,5% до 3,4% [8, с.40]. Значна роль кредиту в розширенні виробництва. За даними Держав- ного комітету статистики України, у 2003 році було зареєстровано 189 суб'єктів господарювання з основним видом діяльності за КВЕД 65.21.0 "фінансовий лізинг". Привабливість лізингових операцій для банків пояснюється наявністю реального матеріального забезпечення (заставою стає сам предмет лізингу). Крім того, розвиток лізингового бізнесу дає банкам можливість розширювати коло своїх операцій, застосовувати нові взаємовигідні партнерські відносини. Починаючи з 1998 року вимоги банків щодо вкладення у фінансовий лізинг капіталів зросли з 16 млн. грн. до 65 млн. грн. (за станом на кінець 2003 року). Однак їх питома вага у загальному обсязі вимог за кредитами, скерованими в економіку, залишається незначною і становить 0,12% [8, с 55]. ТЕМА 8. Кредит у ринковій економіці 259 У 2003 році фінансовий лізинг здійснювали 38 банків, з яких, залежно від об'ємів наданих послуг, доцільно виділити такі, як: "Брокбізнесбанк", "Кримкомуналбанк", "Енергобанк", "Порто-франко", "Західбудгазбанк", "Приватбанк", "Демарк", "Київ", "Укргазпромбанк", "Український кредитний банк", "Мегабанк", "Мрія", "Капітал", "Укргазбанк", "Укрсоцбанк" та інші. Розвиток економіки мав позитивний вплив на добробут населення України, що відразу позначилось на попиті на житло, перш за все на комфортабельні квартири. Згідно з даними Української національної іпотечної асоціації, станом на 1 грудня 2003 року загальна сума кредитів, котрі забезпечені іпотекою або видані на фінансування будівництва, становили 4,4 млрд. грн., а саме з початку 2002 року виросла в 3,1 раза, або на 2,9 млрд. грн. Частка іпотечних кредитів, виданих фізичним особам на 1 грудня 2003 року, становила 30% (на 1 січня 2002 року - 32%) [8, с 55]. В цілому за останні два роки заборгованість за іпотечними кредитами зросла на 207%, що відповідає середньому щомісячному зростанню в розмірі 5,1%. Темпи зростання іпотечного кредитування свідчать про спробу українських комерційних банків не тільки мінімізувати вплив кредитного ризику, але й диверсифікувати активи за термінами у бік їх збільшення, навіть за зменшення їх дохідності. Яскравим підтвердженням цього може бути збільшення частки довготермінових іпотечних кредитів (до 10 років) і зменшення частки короткострокових і середньострокових кредитів у портфелі банку (до 5 років). Таким чином, іпотечні кредити, котрі видаються вітчизняними банками, за своїми параметрами все більше наближаються до світових вимог. Також позитивним впливом є те, що ці зміни відбуваються не внаслідок введення нормативних обмежень або вимог до кредиту, а поступово, у результаті створення здорового законодавчого поля та позитивних ринкових перетворень. Протягом 2002 року можна було спостерігати суттєві зміни в умовах кредитування стосовно плати за користування: в іноземній валюті - з 18% до 12-14%; в національній валюті - із 27% до 20-21 %, так і термінів кредитування: з 3-5 років до 7-15 років. У 2003 році умови кредитування майже не змінились. На кінець 2003 року житлові іпотечні кредити, надані в іноземній валюті, становили еквівалент на 795,3 млн. грн. (на кінець 2002 року- 325 млн. грн.), а обсяг таких кредитів у національній валюті становив 445,2 млн. грн. (на кінець 2002 року - 344,0 млн. грн.). 260 ГРОШІ ТА КРЕДИТ За станом на 1 грудня 2003 року в Україні на ринку іпотечного кредитування працює лише 35 банків. Протягом останніх двох років можна відзначити декілька найбільш активних банків, які займають провідні позиції ринку іпотечного кредитування в Україні, а саме: "Сбербанк", "Укрексімбанк", "Надра", "Аркада", "Правекс-банк", "Аваль", "Промінвестбанк", "Приватбанк", "Укрсоцбанк", "Укрсиббанк", "Брокбізнесбанк", "Фінанси і кредит" та "Райффайзенбанк". З точки зору банківського бізнесу, можна назвати низку факторів, які визначають перспективність розвитку ринку житлового кредитування в Україні. Сьогодні банки суттєво збільшили свою капіталізацію та стикнулись з проблемою розміщення коштів у ефективні та надійні активні операції. Саме відсутність достатніх за обсягом надійних довгострокових фінансових інструментів спонукає банки до пошуку нових форм активних операцій, а це призводить до підвищення рівня зацікавленості сферою житлового кредитування. Останнім часом помітна постійна тенденція до зростання обсягів депозитів населення в банках, а також спостерігається деяке збільшення терміну вкладів (на 1.01.2004 р. депозити фізичних осіб становили 32,5 млрд. грн., у тому числі в національній валюті 18,8 млрд. грн., а юридичних осіб - 27,5 млрд. грн.). Для розміщення цих коштів банки активно розвивають роздрібне кредитування, перш за все кредитування фізичних осіб на придбання автомобілів, оргтехніки, холодильників і т.ін. Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликало розширення в Україні кредитних операцій з цінними паперами й особливо креди- тування під заставу цінних паперів. Лідером організованого фондового ринку України в 2003 році залишилась "Перша Фондова Торгова Система" (далі ПФТС). Загальний обсяг торгів ПФТС у 2003 році - 3,22 млрд. грн., що становить 91,2% загального обсягу торгів організованого фондового ринку України. Обсяг торгів цінними паперами на ПФТС у 2003 році. Корпоративні облігації -обсяг торгів корпоративними облігаціями - 2038,11 млн. грн. (63,37% загального обсягу торгів). Лідерами за обсягом торгів корпоративними облігаціями є такі банки, як "НРБ- Україна", "Укрсиббанк", "Аркада", "Перший Український Міжнародний банк", "Аваль". Опціони - обсяг торгів опціонами ОАО "Укртелеком" і ООО "ТТК" - 97,34 млн. грн. (3,03% загального обсягу торгів). Лідерами за обсягом торгів опціонами: ООО "Міжрегіональна фінансова компанія", ООО ТЕМА 8 Кредит у ринковій економіці 261 "Лайн Сек'юритиз", ЗАО "Фундація Індустріального Розвитку" та ООО "ФК "Рубін". Акції- обсяг торгів акціями 547 млн. грн. (17% загального обсягу торгів). Лідери за обсягом торгів акціями стали: ООО "Драгон Капітал", ЗАО "IK "CIHKOM", ЗАО "Альфа-Банк", ООО "ФК "Клірінгів дім", ООО "Он-лайн капітал". Галузі - лідери за обсягом торгів: >енергетика (17,75% обсягу торгів акціями на вторинному ринку); > хімічна і нафтохімічна промисловість (134,07%); > відпочинок і туризм (10,15%); > будівництво (9,58%); > паливна промисловість (8,14%). Державні і муніципальні цінні папери - обсяг торгів процентними облігаціями внутрішнього державного займу (ПОВДЗ) - 521 млн. грн. (16,2% загального обсягу торгів). Обсяг торгів муніципальними облігаціями Києва -13,2 млн. грн. (0,4% загального обсягу торгів). Лідери за обсягом торгів державними і муніципальними паперами - такі банки як "Перший Український Міжна- родний Банк", "Укрексімбанк", "Аваль", "Укрсоцбанк", "Укрсиббанк". Таким чином, можна визначити основні напрямки, в яких зростає роль кредиту: > перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації продукції за допомогою надання позик та залучення коштів юридичних і фізичних осіб; > вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів; > участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит; > економічне використання позичальниками власних і позичених коштів; > прискорення споживачами отримання житла, товарів, послуг за рахунок використання позикових коштів; > регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами. Економічні межі кредитування - це межі існування та поширення кредиту, межі, в яких кредитні відносини мають об'єктивну природу і зберігають свої сутнісні риси, що відрізняють їх від фінансових відносин. 262 ГРОШІ ТА КРЕДИТ У разі порушення економічних меж кредитування процес перетво- рюється в процес фінансування. Об'єктивними і обмеженнями зростання грошової маси виступають: > вимоги до банків дотримуватися у своїй діяльності принципу ліквідності, тобто необхідності скорочення розмірів позичок, що видаються за рахунок збереження частини одержуваних депозитів як ліквідних резервів; > рівень вилучення депозитних коштів у готівку, тобто схиль- ність су б 'єктів економічно підтримувати певний рівень коштів у вигляді готівки. Суб'єктивні обмеження: грошово-кредитна політика уряду, одним з інструментів якої є розмір обов'язкових резервів, необхідних для дотри- мання ліквідності банківської системи і розміру облікової процентної ставки. ?? Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. Поясніть суть натуралістичної концепції теорії кредиту. 2. Поясніть суть капітал оутворюючої концепції теорії кредиту. 3. Дайте визначення поняття "кредит". 4. Розкрийте суть складових кредитних відносин. 5. Назвіть складові прибутку, одержаного від позичкового капіталу. 6. Назвіть суб'єктів кредитної угоди. 7. Охарактеризуйте перерозподільну функцію кредиту. 8. Охарактеризуйте емісійну функцію кредиту. 9. Поясніть значення стимулюючої та контрольної функцій кредиту. 10. Назвіть види кредиту. 11. Дайте визначення та поясніть особливості комерційного кредиту. 12. Поясніть сутність дебіторської та кредиторської заборгованостей. 13.Охарактеризуйте особливості банківського кредиту. 14. Назвіть види банківського кредиту. 15. Поясніть особливості контокорентного кредиту. 16. Поясніть особливості овердрафту. 17. Дайте визначення та охарактеризуйте види державного кредит^. 18. Поясніть суть споживчого кредиту. 19. На які цілі можна отримати споживчий кредит? 20. Що таке іпотека? 21. Назвіть суб'єктів лізингу. ТЕМА 8 Кредит у ринковій економіці 263 22. Охарактеризуйте види лізингових операцій. 23. Охарактеризуйте суть та види міжнародного кредиту. 24. Охарактеризуйте стадії кредитного процесу. 25. Поясніть суть та види процентних ставок. 26. Назвіть чинники впливу на розмір процентних ставок за кредит, що діють на макрорівні. 27. Назвіть чинники впливу на розмір процентних ставок за кредит, що діють на мікрорівні. 28. Принципи кредитної політики комерційних банків. 29. Охарактеризуйте основні тенденції розвитку процесів кредитування в Україні. 30. Поясніть роль кредитних відносин в економіці країни. й 3 Практичні завдання Задача 1. Знайдіть первісну вартість вкладу за простим процентом, якщо через 4 роки вкладник отримає 5000 грн. (щоквартальна ставка відсотка - 4,5%). Задача 2. Знайдіть реальну майбутню вартість вкладу, якщо початкова сума вкладу 1500 грн., ставка складного процента -12 % річних, термін угоди - 5 років, індекс інфляції -1,15. Задача 3. Визначити нарощену суму грошей та суму нарахованих відсотків за простим та складним процентом через 8 років, якщо первісна вартість грошей - 39 тис. грн., щоквартальна проста процентна ставка - 7 %, річна складна процентна ставка - 14 %. Задача 4. Кредит у сумі 100 тис. грн. було отримано 10.07.2005 року, термін дії кредитної угоди - 2 роки, ставка відсотка за користування кредитом - 25%. Яку суму відсотків сплатить клієнт? Задача 5. Кредит у сумі 20 тис.грн. було надано 10 травня поточного року під 23% річних. Через 50 днів відсоткову ставку було знижено на 1%, а через 6 місяців збільшено на 2%. Визначте, яку суму має сплатити 264 ГРОШІ ТА КРЕДИТ позичальник під час погашення кредиту 10.07 2006 року Задача 6. Кредит у сумі 200 тис грн було надано 1 04 2005 року, термін пога- шення -1 04 2006 року, ставка відсотка - 21% Обчисліть суму відсотків, яку сплатить клієнт, якщо погашення основної суми кредиту відбувається щоквартально рівними частинами Задача 7. Кредит у сумі 200 тис грн було надано 1 04 2005 року, термін погашення - 1 04 2006 року, ставка відсотка - 21% обчисліть суму відсотків, яку сплатить клієнт, якщо погашення основної суми кредиту відбувається щоквартально рівними частинами? Тестові питання для контролю знань студентів 1 Які з нижченаведених положень теорії кредиту належать до капітал оутворюючої концепції ? а) банки-не посередники вони відіграють роль у створенні кредиту та капіталу, б) відсутня роль кредиту у сприянні розширеному відтворенню, в) кредит може створювати багатства і капітал, г) об єкт кредиту - натуральні блага а не гроші 2 У процесі кредитних відносин кредитором виступає а) особа яка одержує позику, б) особа яка надає позику і має право вимагати від боржника сплати боргує в) юридична особа що займається господарською діяльністю г) особа що здає рухоме або нерухоме майно в оренду 3 Що з нижченаведеного належить до особливих принципів кредитування? а) забезпеченість, б) відповідність ринковим відносинам, в) строковість г) цільова спрямованість 4 Що являє собою сукупність наданих банком кредитів на певну дату? а) кредиторська заборгованість б) дебіторська заборгованість в) кредитний портфель г) позичковий капітал ТЕМА 8 Кредит у ринковій економіці 5 За схемою надання виділяють такі види банківського кредиту. а) субстандартний, б) кредитна лінія, в) консорціумний г) револьверний д) контокорентний, є) овердрафт 6 Кредит зі ступенем ризику 5% має назву. а) стандартний, б) субстандартний в) під контролем, г) сумнівний д) безнадійний 7 Відповідно до порядку оформлення кредитних відносин державний кредит має такі види: а) безвідсотковий, б) облігаційний в) централізований, г) безоблігаційний, д) виграшна позика 8 Назвіть об'єкти іпотечного кредитування а) житлові будинки б) автомобілі, в) оборотні кошти підприємств, г) земельні ділянки 9 Яке з визначень відповідає суті фінансового лізингу 7 а) договір лізингу, який укладається на термін, менший за період амортизації орендованого майна, б) договір лізингу, який укладається на тривалий термін передбачає виплату протягом точно встановленого періоду сум достатніх для повної амортизації вкладень лізингодавця і здатних забезпечити йому певний прибуток в) договір лізингу що укладається між орендарем зарубіжної компанії та постачальником і лізинговою компанією, які перебувають в одній країні г) договір лізингу всі учасники якого перебувають у різних країнах 10 Назвіть форми, в яких можуть надаватись міжнародні кредити а) товарна, б) оформлення у цінні папери, в) валютна, г) майнова 266 ГРОШІ ТА КРЕДИТ. 11. Що може слугувати заставою для отримання позики? а) майно; б) гарантія третьої особи; в) фінансова документація; г) страховий поліс. 12. Назвіть об'єктивні обмеження зростання грошової маси: а) грошово-кредитна політика уряду; б) вимоги до банків дотримуватись у своїй діяльності принципу ліквідності; в) рівень вилучення депозитних коштів у готівку; г) рівень інфляції. Література 1. Александрова М.М., Маслова С О. Гроші. Фінанси. Кредит.- Навчально- методичний посібник. - 2-ге видання, перероблене і доповнене. - К: ЦУЛ, 2002. - 336 с 2. Гальчинський А. Теорія грошей. Навч. посібник. - К.. Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001 -411с 3. Гроші та кредит. Підручник. - 3-тє вид., переробл і доп. /М І. Савлук, А. М. Мороз, М Ф. Пудовкіна та ін. За заг. ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002 -598 с. 4. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Навч. посібник. — К.: Алеота, 2004.-478с. 5. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л.. Смовженко Т.С. Фінансовий словник. -4-те вид., випр та доп. -К.: Т-во "Знання", КОО; Львів: Вид-во Львів банк, ін-my НБУ. -566 с. 6. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч.посібник. - К.: Т-во "Знання", КООО, 2000. -215 с. 7. Ходаківська В.П., Беляева В В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. -616 с. 8. "Insurance Тор " - Квітень, 2004. - с 64. 267 ТЕМА 9 ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу: 9.1. Сутність та функції фінансового посередництва. 9.1.1. Загальні ознаки фінансового посередництва, його еволюція. 9.1.2. Функції фінансового посередництва. 9.2. Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів. 9.2.1. Поняття і структура фінансово-кредитної системи. 9.2.2. Банківські інститути. 9.2.3. Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні. Ключові слова та терміни •посередники фінансові • фінансово-кредитна система • банківська система • парабанківська система • небанківські фінансово-кредитні інститути • комерційні банки універсальні • комерційні банки спеціалізовані • лізингові компанії • факторингові компанії • брокерські і дилерські компанії • страхові компанії • пенсійні фонди • фінансові компанії •ломбарди • кредитні спілки • поштово-ощадні установи 268 ГРОШІ ТА КРЕДИТ 9.1. Сутність та функції фінансового посередництва 9.1.1. Загальні ознаки фінансового посередництва, його еволюція Протягом XX століття поширювались наукові положення, які обґрун- товували роль фінансового посередництва як одного із чинників еко- номічного розвитку.' Значний внесок у теоретичне обґрунтування фінансового посеред- ництва зробило багато економістів: А. Пігу, Й. Шумпетер, Р. Голдсмід, Дж. Стігліц та інші. Тому, на нашу думку, цікавим є дослідження еволюції ідей щодо ролі фінансового посередництва в економічному розвитку, запропоноване В.В. Замовець та С.П. Зубик [7, ст. 16]. У сучасних умовах фінансові посередники посідають одне з цен- тральних місць на фінансовому ринку. Таблиця 9.1. Обґрунтування ролі фінансового посередництва в економічному розвитку суспільства. № 1 2 3 4 5 6 Вид теорії та концепції про роль фінансового посередництва Теорія добробуту А.Пігу Концепція інноваційного фінансування И. Шумпетера Теорія фшансового поглиблення Р. Голдеміда Концепція фінансових інновацій Дж.Герлі та ін. "Фінанси та розвиток" Р. Левіна та ін.. "Нова теорія фінансів" Дж. Стігліца та ін.. Суть концепції Ефективне розміщення капіталу - розподіл ризиків інвестування між індивідуальними інвесторами та фінансовими посередниками сприяє ефективнішому розміщенню капіталу Перерозподіл капіталу на користь нових галузей - перерозподіл капіталів з традиційних галузей з метою їх ефективного використання в нових видах економічної діяльності Об'єктивні чинники розвитку фінансового посередництва -розвиток ідеї про переваги інвестицій у "вторинні зобов'язання", теза про "фінансове поглиблення" як чинник економічного зростання Об'єктивні чинники розвитку фінансового посередництва — ідея про зростання схильності індивідуальних інвесторів до непрямих інвестицій та пояснення "фінансових інновацій" Фактор прогресивних структурних зрушень — фінансове посередництво як фактор структурних зрушень в економіці — фінансування нових видів економічної діяльності Необхідність державного регулювання (Ьінансового посередництва - ідея про необхідність захисту інтересів інвесторів на державному рівні, зумовлена існуванням "морального ризику" та "асиметричної інформації'" ТЕМА 9. Фінансові посередники грошового ринку 269 Фінансові посередники - сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників [6, стр.350]. Таким чином, фінансове посередництво полягає в залученні фінан- сових ресурсів з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи. В економічній літературі визначення терміна "фінансові посередники", як правило, збігається з визначенням терміна "фінансові інститути" - фінансові установи, що опосередковують рух коштів від індивідуальних інвесторів (як правило, власників заощаджень) до їх кінцевих користувачів, тобто залучаючи та розміщуючи кошти від власного імені. Проаналізуємо різні підходи щодо класифікації фінансового посередництва. В американській економічній літературі прийнято класифікувати фінансових посередників на три основні групи: депозитні інститути; договірні ощадні інститути та інвестиційні посередники [7, с 5]. У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи: > банки; > небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи нази- вають парабанками. ., Такі відмінності у класифікації фінансового посередництва зумов- люється двома обставинами: > відсутністю однозначного трактування самого поняття "банк "; Таблиця 9.2. Класифікація фінансових посередників за американським підходом № 1 2 3 Категорія фінансових посередників Депозитні інститути Договірні ощадні інститути Інвестиційні посередники Види установ за категоріями Комерційні та ощадні банки, інші ощадні та кредитні установи - залучають кошти на депозити та надають кредити клієнтам і учасникам Пенсійні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії зі страхування життя - здійснюють довготермінове накопичення Різноманітні інвестиційні фонди (інвестиційні компанії) - об'єднують кошти індивідуальних інвесторів (клієнтів) та розміщають ці кошти у різноманітних фінансових активах з метою отримання прибутку 270 ГРОШІ ТА КРЕДИТ > відсутністю загальновизнаних критеріїв класифікації всіх посередників. В європейському законодавстві банк трактується значно ширше, ніж в американському. Тому деякі з інституцій, які за європейським законодавством належать до спеціалізованих банків, наприклад інвес- тиційні банки, за американським законодавством не є такими і в літературі їх відносять до спеціалізованих небанківських інституцій (інвестиційних посередників). Критерій достовірності відносин з клієнтами теж є недостатньо чітким для класифікації, оскільки на договірних засадах працюють сьогодні, по суті, всі фінансові посередники. Більше того, виділення трьох груп посередників в американській літературі зроблено за трьома критеріями, що видається не досить коректним. На нашу думку, більш правомірним є розгляд фінансового посеред- ництва як фінансово-кредитної системи, яка залучає фінансові ресурси з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи. За цим критерієм фінансових посередників доцільно класифікувати так: Таблиця 9.3. Класифікація фінансових посередників - вітчизняний підхід. 1. 2. Категорія фінансових посередників Банки Небанківські фінансово-кредитні установи Види установ за категоріями Універсальні комерційні банки; спеціалізовані комерційні банки (інвестиційні, інноваційні, облікові, ощадні, іпотечні) Лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські і дилерські компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, ломбарди, кредитні спілки 9.1.2. Функції фінансового посередництва Найбільш повно й точно розглянуто функції фінансових посередників у працях українських економістів В.В. Замовця та С П . Зубика [7]. Функції фінансового посередництва, як зовнішній прояв його властивостей у системі економічних відносин випливають з унікальної ролі, яку покликано виконувати фінансове посередництво в економічному розвитку [7, с 18]. ТЕМА 9. Фінансові посередники грошового ринку 271 Суть та роль фінансового посередництва в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях. Аналіз ряду економічних досліджень [1, 3, 4, б, 7] надав змогу розглянути функції фінансового посередництва за такою схемою (рис. 9.1). Дамо характеристику основних трьох груп функцій фінансових посередників. 1. Функції, що характеризують роль і значення фінансового посеред- ництва в економіці, полягають у зростанні обсягів інвестицій, поліпшенні їх структури та зниженні вартості: > активізація механізмів трансформації заощаджень в інвес- тиції шляхом підвищення інвестиційної активності індивідуальних інвесторів. Ця фудкція виконує завдання забезпечення додаткового обсягу інвестицій у виробництво національного продукту; > активізація процесів перерозподілу та мобільності капіталів шляхом фінансового забезпечення нових та ефективних видів економічної діяльності за рахунок вилучення капіталів із традиційних сфер засто- сування; > зниження процентних ставок шляхом збільшення надходження ресурсів на фінансові ринки через фінансових посередників, що спричиняє зниження вартості залучення капіталів для реального сектора економіки. 2. Функції як специфічні завдання, що виконуються фінансовими посередниками в рамках конкретного виду економічної діяльності: > подолання бар 'єрів невизначеності, у зв'язку з тим, що з погляду індивідуального інвестора фінансові посередники - це відносно відкриті установи, вірогідність шахрайства яких є набагато нижчою, ніж підпри- ємств реального сектора. У рамках цієї функції фінансові посередники забезпечують подолання психологічних бар'єрів, залучаючи не схильних до ризику інвесторів до інвестиційних процесів; > професійний вибір об'єктів інвестування шляхом проведення аналізу інформації про об'єкти інвестування на предмет потенційної прибутковості й ризику вкладання коштів та професійний вибір най- привабливіших об'єктів інвестування; > економія на масштабах операцій - кожен окремо взятий інди- відуальний інвестор у разі ведення ним операцій на фінансових ринках самостійно (наприклад, надання позик), змушений зазнавати значних трансакційних витрат у процентному відношенні до отриманих доходів (оплачуючи послуги брокерів, нотаріусів, оцінювачів та ін.). Фінансові 272 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Рис. 9.1. Схема основних функцій фінансового посередництва. посередники роблять ці витрати для індивідуальних інвесторів несут- тєвими по щодо отриманих доходів; > диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування - інвестування у велику кількість фінансових активів (надання кредитів великій кількості позичальників або придбання цінних паперів багатьох клієнтів) забезпечує суттєве зниження ризиків інвестування для інди- відуальних інвесторів; > моніторинг та управління ризиками інвестування - функція, яка полягає в постійному моніторингу фінансового стану об'єктів інвестування й оперативному регулюванні зростання інвестиційних ризиків. Ця функція є логічним продовженням функції відбору об'єктів інвестування; > контроль за діяльністю позичальників - ця функція тісно переплітається з функцією моніторингу та управління ризиками. 3. Функції інформаційного посередництва: > інформаційне посередництво в прямій формі - консультації індивідуальних інвесторів з питань інвестування, різні види економічного ТЕМА 9 Фінансові посередники грошового ринку 273 аналізу можливих напрямків інвестування, видання різноманітних бюлетенів економічної інформації; > інформаційне посередництво в непрямій (опосередкованій) формі, під якою розуміють управління капіталом. Непряме інформаційне посередництво пов'язане із специфічною формою оплати інформації власником капіталу, яка полягає в передачі власником капіталу своїх ресурсів фінансовому посереднику. Розподіл інвестиційного доходу між власниками факторів інвестування фінансових та інформаційних ресурсів на наш погляд можна розглядати за схемою, запропонованою В.В. Замовець та С.П. Зубик [7, с.26]. Виконання наведених вище функцій фінансового посередництва є обов'язковим для фінансових посередників різного типу. Реалізація цих функцій фінансовими посередниками різного типу визначається певними законодавчими обмеженнями щодо окремих сторін їх діяльності (щодо формування інвестиційного портфеля, залучення коштів, участі в операціях на фондовому ринку). Крім того, окремі групи фінансових посередників виконують і додаткові операції, притаманні лише їм функції. Рис. 9.2. Схема розподілу інвестиційного доходу між: власниками факторів інвестування: фінансових та інформаційних ресурсів. 274 ГРОШІ ТА КРЕДИТ 9.2. Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів 9.2.1. Поняття і структура фінансово-кредитної системи Фінансово-кредитна система - сукупність фінансових, інвес- тиційних та кредитних інститутів держави. Побудова фінансово-кредитної системи України подана на рис 9.3. Розглянемо характеристику складових фінансово-кредитної системи В контексті визначень, сформованих А.Г. Завгороднім, Г.Л. Вознюком, Т.С. Смовженко [6, стр.37, 38, 51,119,224,257,415,418,420,426]. * Банківська система - сукупність різних банків та інших кредитних установ, котрі функціонують у межах єдиного фінансового механізму. У дворівневій системі банків на першому рівні знаходиться централь- ний банк (у США - Федеральна резервна система), а на другому - мережа комерційних банків та інших розрахунково-кредитних установ. Банківські системи різних країн відрізняються, але можна виділити два типи їх побудови: Рис.9.3. Побудова фінансово-кредитної системи України. |