Гроші та кредит (Михайловська, Ларіонова). Навчальний посібник рекомендовано Міністерством освіти І науки України Львів "Новий Світ2000"
 Скачать 2.28 Mb.
|
|
ТЕМА 9, Фінансові посередники грошового ринку 275 > однорівневу; > дворівневу. * Однорівнева система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, здійснення уніфікованих операцій, тут усі банки перебувають на одній ієрархічній лінії (характерна для тоталітарних країн, існувала до 1987 року в колишньому СРСР). * Дворівнева система характерна для країн ринкової економіки, складається з двох рівнів: верхній рівень - центральний банк; нижній рівень - інші банки. Структуру банківської системи України визначає Закон "Про банки і банківську діяльність". Банківська система складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України. Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства , товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Банк центральний - емісійний, кредитний, розрахунковий і касовий центр держави. Володіє монопольним правом випуску в обіг банківських та скарбничних білетів, а також фінансово-контрольними функціями. Головними завданнями центрального банку є забезпечення стійкості національної грошової одиниці, регулювання та координація діяльності грошово-кредитної системи. В Україні центральним є Національний банк України. Неемісійні (комерційні банки). Банки мають право створювати об'єднання і банківські холдингові групи, банківські корпорації. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України регулює діяльність спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно- правове забезпечення здійснених ними операцій. Законом "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк набуває статусу спеціалі- зованого банку в разі, якщо більше ніж 50% його активів є активами одного типу. Банк комерційний - універсальна фінансово-кредитна установа, що створюється для залучення коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення та платності, а також здійснює розрахункові операції 276 ГРОШІ ТА КРЕДИТ за дорученням клієнтів, їх касове обслуговування, операції з валютою, коштовними металами, цінними паперами та інші операції, дозволені законом. Комерційні банки класифікуються за такими ознаками: - за приналежністю статутного капіталу та способами його формування - акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю, банки з участю чужоземного капіталу, чужоземні банки; - за видами здійснюваних операцій - універсальні та спеціалізовані; - за територією і сферами діяльності - загальнодержавні, регіональні, галузеві. Комерційний банк проводить свою діяльність згідно зі статутом, що визначає перелік виконуваних банком операцій, розміри його фондів, органи управління, порядок використання прибутку. В Україні на всі види здійснюваних операцій, комерційний банк мусить мати ліцензію Національного банку. Він повинен дотримуватись встановлених Національним банком нормативів та інструкцій. Банк універсальний - фінансово-кредитна установа, що здійснює всі основні види банківських операцій (депозитні, кредитні, фондові, інвестиційні, довірчі, розрахункові) та надає банківські послуги. Банк інвестиційний -спеціалізована кредитна установа, що залучає довготерміновий позичковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям і державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань. Основними функціями інвестиційних банків є з'ясування характеру і розміру фінансових потреб позичальників, узгодження умов позички, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їх емісії і розміщення серед інвесторів. Інвестиційні банки є не просто посередником між інвестором і позичальником, але й гарантом емісії та організатором ринку. Банк інноваційний- різновид комерційного банку, що спеціалізується на фінансуванні та кредитуванні інноваційних проектів, тобто різних науково-технічних розробок, починаючи від проектування чи створення дослідного зразка до масового впровадження. Кредитування забезпе- чується придбанням відповідальних акцій, а також шляхом розміщення облігаційних позик. Банк ощадний - фінансова установа, що спеціалізується на обслуговуванні населення, залучаючи грошові заощадження громадян і надаючи кредитні, розрахункові та інші банківські послуги. ТЕМА 9 Фінансові посередники грошового ринку 277 Банк іпотечний - банк, що спеціалізується на наданні довготер- мінових кредитів під заставу нерухомості (будівель, землі, тощо) та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю. Небанківська фінансово-кредитна система (парабанківська система) - сукупність небанківських фінансово-кредитних установ (пара- банків), яка охоплює спеціалізовані кредитно-фінансові інститути й поштово-ощадні установи. Діяльність спеціалізованих кредитно- фінансових інститутів полягає в обслуговуванні певних типів клієнтів (нерідко на пільгових умовах) або поширюється на ті сфери кредитування, котрі є ризиковими для приватних банків (сільське господарство, будівництво, дрібне підприємництво). Поштово-ощадні установи- це особливий різновид спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють дрібні заощадження широких верств населення через поштові відділення і використовують ці кошти для кредитування інших кредитно-фінансових установ та держави. Небанківські фінансово-кредитні установи (парабанки) відрізняються від банків тим, що проводять діяльність на фінансовому ринку, не емітуючи власних боргових зобов'язань, а лише власні акції. Усі ризики, пов'язані зі зміною вартості активів і пасивів, розділяються при цьому лише серед акціонерів. Систему парабанку становлять: інвестиційні компанії та фонди, лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські та дилерські фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії', ломбарди, кредитні товариства (спілки), трастові компанії тощо. Компанія лізингова - компанія, що спеціалізується на лізингових операціях. Часто є дочірньою компанією банку. Брокерська фірма - офіційний посередник під час укладання угод між зацікавленими сторонами на біржі. Брокерська фірма виступає посередником у торгівлі товарами та послугами, здійсненні операцій на фондовій, товарній і валютній біржах. За посередницькі операції одержує комісійну нагороду - певний відсоток від суми проведеної біржової операції. Дилерська фірма - здійснює перепродаж товарів, а також цінних паперів і валют. Агент дилерської мережі фірми-виробника чи посеред- ника, яка закуповує продукцію гуртом, а продає вроздріб або меншими партіями на регіональних ринках як дистриб'юторів. Страхова компанія - юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства чи товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право брати 278 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Рис.9.4. Організаційно-економічні умови розміщення інвестиційних заощаджень через фінансових посередників. ТЕМА 9 Фінансові посередники грошового ринку 279 на себе обов'язки страховика (за певну плату бере на себе зобов'я- зання відшкодувати страхувальникові або особам, яких він зазначив, шкоду завдану страховою подією). Компанія фінансова - дочірна компанія чи компанія у складі об'єд- нання (холдингова компанія), створена з метою залучення фінансових ресурсів іззовні для забезпечення ними фінансових потреб своїх підприємств. Це дозволяє фінансувати закупівлю продукції, виготовленої материнською компанією, реалізовувати її інвестиційні проекти. Фонд пенсійний - спеціалізована фінансова установа, що займається мобілізацією та використанням коштів пенсійного призначення. Ломбард - кредитна установа, що позичає гроші під заставу рухомого майна. Оцінку вартості майна здійснюють за згодою сторін. Залежно від майна позика становить 50-80% його вартості. Власникові майна видають іменний ломбардний квиток (розписку). Кредитна спілка - громадська організація, створена на добровільних засадах з метою фінансового та соціального захисту її членів, які гуртуються переважно за родом діяльності. Кредитну спілку створюють як юридичну особу з ініціативи групи людей, об'єднаних за певними (територіальними, професійними, тощо) ознаками. Вона об'єднує тільки фізичних осіб, а її діяльність пов'язана здебільшого з дрібними пози- чальниками. Філософія діяльності кредитної спілки передбачає мінімізацію кредитного ризику. Таким чином, різні умови та низький рівень державних гарантій щодо збереження інвестиційних заощаджень населення узагальнено. В Україні розвиваються всі можливі типи фінансового посередництва - від депо- зитних інститутів (банківських установ) та інститутів спільного інвесту- вання (інвестиційних посередників) до недержавних пенсійних фондів і компаній зі страхування життя (т. зв. договірних ощадних інститутів). 9.2.2. Банківські інститути 20 березня 1991р. Верховна Рада прийняла Закон "Про банки і банків- ську діяльність", відповідно до якого на базі Української республіканської контори Державного банку СРСР утворено Національний банк України. У роки незалежності України було не тільки реформовано, але й створено нову банківську систему. Зазначимо, що банківська система пройшла досить складний шлях свого розвитку, після СРСР можна поділити на декілька етапів (табл. 9.4.). 280 ГРОШІ-ТА КРЕДИТ Таблиця 9.4. Етапи формування сучасної банківської системи України. Етапи І етап 1991-1992 pp. II етап 1992-1993 pp. ПІ етап 1994-1996 pp. IV етап 1996-2000 pp. V етап розпочався з 2000 р. Основні характеристики 20 березня 1991р. Верховна Рада України прийняла перший Закон "Про банки і банківську діяльність", за яким на базі Української республіканської контори Державного банку СРСР створено Національний банк України. Із жовтня 1991 р. Національний банк починає перереєстрацію комерційних банків України, що були зареєстровані ще Держбанком СРСР. Державні банки "Промінвестбанк", "Агропромбанк", "Укрсоцбанк" акціонуються, а точніше приватизуються персоналом банків та великими клієнтами. Виникають банки "нової хвилі". Виникає низка комерційних банків "Аваль", "Інко", "Відродження" та інші. На кінець 1992 р. в Україні у реєстрі НБУ зафіксовано 133 банки, ліквідовано 3 банки. На кінець1993 р. у книзі реєстрації вже 21 банк, ліквідовано протягом цього року ще 6 банків. Активізується робота Національного банку з побудови чіткої системи регулювання діяльності комерційних банків. Діяльність комерційних банків збіглася з періодом призупинення інфляційних процесів, які були основним джерелом існування цілої низки комерційних банків. Ці банки не були готові до більш жорсткого контролю з боку НБУ. Багато банків у цей період ліквідовано: в 1994 р. стали банкрутами та ліквідовано 11 банків; у 1995 р. - 20 банків банкрутів, серед яких були найбільш комерційні банки -"Інко", "Відродження", "Економбанк", "Лісбанк"; у 1996 р. явними банкрутами стали 45 банків, а ще 60 опинилося у стані прихованого банкрутства. На кредитно-фінансовому ринку України починають працювати інозем- ні банки та їхні зареєстровані підприємства (всього їх було зареєстровано 14). З'являються 5 нових українських комерційних банків. Відбулася зміна власників багатьох комерційних банків та окремих філій шляхом продажу та перерозподілу. Таких змін зазнало близько 70 банків. Стабілізація та впровадження національної валюти - гривні. Посилення контролю за діяльністю банків з боку Національного банку України. Прийняття нового Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг". Головна стратегічна мета комерційних банків полягає у проведенні комплексу управлінських, технологічних та технічних перетворень для забезпечення умов розвитку банку як стабільного фінансового інституту, здатного зайняти лідируючі позиції на ринку фінансових послуг. За станом на 1 січня 2003р. до Державного реєстру банків України було внесено 182 банки. Протягом 2004 року кількість банків, включених до Державного реєстру, зросла із 179 до 182 чинних (які мають ліцензію на здійснення банківських операцій) - з 58 до 160. Кількість банків з іноземним капіталом протягом року залишається незмінною. Усього їх 19, зі 100- відсотковим іноземним капіталом [13]. 132 банки - це акціонерні ТЕМА 9. Фінансові посередники грошового ринку 281 товариства (92-відкриті, з них 2 банки-державні, 40 товариств - закриті), 28-товариства з обмеженою відповідальністю. Упродовж 2004 року з Державного реєстру було включено 4 банки (впродовж 2003року-8). Із них: три - у зв'язку із закінченням процедури ліквідації, один - унаслідок реорганізації. Прийнято рішення про ліквідацію трьох банків (АКБ "Росток-банк", акціонерний банк "Кредісвісс фьорст Бостон - Україна", АК "Алонж". Зареєстровано 7 нових банків (за 2003 рік-5). Кількість банків, що перебувають у стадії ліквідації, не змінилася, їх нині - 20. З метою оптимізації інвестиційної структури та зменшення кількості діяльності скорочено на 17 одиниць філійну банківську мережу. Зберігається тенденція до зменшення кількості зареєстрованих пунктів обміну валют (за рік - на 29,9%): агентських - на 608 одиниць, банківських - на 475 одиниць. Такі зміни обумовлені підвищенням вимог щодо здійснення банками валюто обмінних операцій, передбачених постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р. № 502. За розміром активів українські банки поділяються на чотири групи[13]: > до І (активи банку перевищують 2,5 млрд. грн.) входять 10 банків (6,3% загальної кількості діючих банків); > до II (активи - понад 1,3 млрд. грн.) - 14 (8,8%); > до III (активи - понад 0,4 млрд. грн.) - 31 (19,4%); > до IV (активи - менше 0,4 млрд. грн.) - 105 банків (65,6%). Тривають процеси концентрації активів, кредитних портфелів у банках І та II груп. Саме ці банківські установи мають найбільші можливості кредитувати великі проекти й відіграють ключову роль у соціально- економічному розвитку Україні!. Частка активів банків І та II груп порівняно з початком року збільшилася із 70,9 до 71,3%; III і IV — зменшилася з 29,1 до 28,7 %. Банківська система України, незважаючи на труднощі, обумовлені політичною ситуацією в державі, посилення нестабільності валютного, фінансового ринків, протягом 2004 року розвивалася динамічніше, ніж інші сектори економки й залишилася найбільшим сегментом фінансового ринку країни. Темпи зростання активно-пасивних операцій утричі перевищували темпи економічного зростання в країні у цілому. Так, за 2004 рік обсяги активів банків збільшилися на 34,1 % (за 2003 рік - на 5,7 %), кредитного . портфеля - на 32,3 (57.1), зобов'язань - на 32,7 (62.0), а ВВП - на 12,0% (9,6%) [13]. 282 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Таблиця 9.5. Структура активів, кредитного портфеля, капіталу, депозитів юридичних та фізичних осіб у розрізі груп банків [ІЗ]. Групи банків 1 II III IV Загальні активи 0101 2004 54,2 16,7 16,9 12,2 0101 2005 53,6 17,7 16,1 12,6 Кредитний портфель 0101 2004 53,4 17,3 17,4 11,9 0101 2005 53,5 17,7 16,3 12,5 Капітал 0101 2004 39,0 15,1 19,5 26,4 0101 2005 41,6 16,6 16,8 25,0 Вклади населення 0101 2004 62,7 15,4 12,3 9,6 0101 2005 60,5 16,0 12,7 10,8 Кошти юридичних осіб 0101 2004 57,8 14,3 17,9 10,0 0101 2005 55,4 19,0 15,2 10,4 Водночас слід зазначити, що, порівняно з попереднім роком у 2004- му послабилася інтенсивність динаміки зростання, а збільшення обсягів активно-пасивних операцій було нерівномірним. Так, за перші три квартали обсяги діяльності банків зростали (активи збільшилися на 34,1%, зобов'язання - на 36,1 %), а у четвертому (в умовах політичної нестабільності) - зменшилися (активи - на 0,1%; зобов'язання - на 2,5%). Обсяги ж капіталу на 8,1% зросли, що дало змогу знизити фінансову напругу в банках, а також забезпечити незначне зростання обсягів кредитування (на 0,2%). Позитивна тенденція зростання обсягів активно-пасивних операцій загалом сприяла підвищенню функціональної ролі банків у розвитку економіки, про що свідчить співвідношення основних показників розвитку банківського сектора та ВВП. За рік, що минув, відношення активів до ВВП збільшилося з 40,0 до 41,4%, кредитного портфеля до ВВП - із 27,8 до 28,4%, зобов'язань - із 33,1 до 33,9%; капіталу - з 5,0 до 5,3%. Серед інших позитивних тенденцій, які проявилися у діяльності банків у 2004 році, слід виділити такі: > вперше за останні роки капітал банків зростав вищими темпами, ніж обсяги їхньої діяльності. Регулятивний капітал збільшився на 37,0% (за 2003 ріп - на 31,4%), тоді як активи - на 34,1% (55,7%). Це дало банкам змогу подолати негативну тенденцію до зниження адекватності регулятивного капіталу. Порівняно з початком року відповідний норматив у цілому в системі зріс із 15,11 до 16,81 %; > поліпшилися результативні показники діяльності банків, підвищився рівень її рентабельності. Порівняно з 2003 роком прибуток ТЕМА 9 Фінансові посередники грошового ринку 283 банківських установ збільшився в 1,5 раза, що і стало одним із важливих чинників зростання їх капіталу та підвищення рентабельності діяльності. Рентабельність активів зросла з 1,04 до 1,07 %, капіталу - із 7,61 до 8,43%; > посилилася роль коштів суб'єктів господарювання у форму- ванні ресурсної бази банків, чому сприяло підвищення в умовах економічного зростання кон 'юнктурної активності підприємств. Частка коштів суб'єктів господарювання в зобов'язаннях збільшилася з 32,0 до 34,6 %, а темпи їх приросту перевищили аналогічні показники попереднього року. Незважаючи на певні позитивні зміни, все ж проблеми оптимізації кількісної структури банків, створення спеціалізованих банківських установ, об'єднань, усунення територіальних диспропорцій залишаються актуальними й надалі. 9.2.3. Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні Сучасний інвестиційний клімат в Україні через низку причин не можна вважати сприятливим як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. У зв'язку з цим заслуговує на увагу питання підвищення ролі небан- ківських фінансово-кредитних установ (НБФКУ) у розвитку вітчизняної економіки. Важливо звернути увагу на такі аспекти цього питання, як роль НБФКУ в економіці країни, власне проблеми, з якими стикається розвиток цього сектора економіки, особливості діяльності деяких кате- горій НБФКУ, реальні можливості розвитку НБФКУ на сьогодні. Небанківські фінансово-кредитні установи можуть відігравати важливу роль у розвитку вітчизняної економіки. Вони є складовою фінансово- інвестиційного ринку, важливим елементом банківської інфраструктури. Це створює додаткові можливості для посередництва у залученні заощаджень громадян та розширенні можливостей підприємств у виборі джерел фінансування. Досвід багатьох країн переконує, що за участі небанківських фінансових посередників вдається нівелювати деякі з негативних наслідків малозабезпеченості більшої частини населення. Однак їхні сукупні збереження можуть сягати значних сум. Мобілі- зуватимуть ці кошти небанківські фінансові посередники, завдяки чому населення матиме змогу отримати додаткові доходи, а економіка країни в цілому одержати додаткове джерело інвестицій. 284 ГРОШІ ТА КРЕДИТ Найсерйознішою перепоною на шляху розвитку небанківського фінан- сового сектора до 2001 р. була відсутність систематизованого законо- давства стосовно діяльності небанківських фінансово-кредитних установ. Для запобігання такої ситуації було прийнято низку нових законів та доповнень до діючих: "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні, інвестиційні доходи)" (2001 р.), "Про страхування" (доповн. 2001 р.), "Про кредитні спілки" (2001 р.), "Про недержавне пенсійне забезпечення" (2003 p.). На підставі Указу Президента України від 12 грудня 2002 р. була створена Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка представляє та відстоює інтереси небанківських фінансових інститутів на вищих рівнях державної влади. Вузька спеціалізація, різноманітність інструментів, умов та методів мобілізації та розміщення грошових коштів роблять сферу функціо- нування небанківських фінансово-кредитних установ дуже сприятливою для фінансових новацій, для розроблення, випробування і запровадження нових фінансових інструментів. Досить сказати, що багато з них виникли і набули широкого розмаху лише XX ст. І цей процес не закінчився. Динамічний розвиток економіки, грошового ринку зумовить появу нових фінансових інструментів та посередників. Розглянемо основні види небанківських фінансово-кредитних інститутів. Інвестиційні компанії та фонди. Згідно Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" в Україні були створені нові можливості для розвитку в Україні галузі спільного інвестування. Інвестиційна компанія - торговець цінними паперами, який, окрім інших видів діяльності, може залучати кошти для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення [7. с 101.]. Інститут спільного інвестування - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який проводить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість [7. с 105.]. Інвестиційні фонди можуть бути строковими чи безстроковими: строковий фонд створюється на певний термін, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого такий фонд ліквідується або реорга- нізується; безстроковий фонд створюється на невизначний термін. TЕMA 9. Фінансові посередники грошового ринку 285 На основі розгляду праць ряду економістів можна запропонувати таку класифікацію інститутів спільного інвестування (табл. 9.6). На кінець 2000 р. в Україні функціонувало близько 250 інвестиційних фондів та інвестиційних компаній. Основною функцією цих інститутів у попередній період (1994-2000 pp.) була акумуляція коштів (зокрема приватизаційнх майнових сертифікатів) переважно дрібних інвесторів та здійснення їх наступного інвестування (здебільшого через центри Таблиця 9.6. Класифікація інститутів спільного інвестування. |