Навчальний посібник За редакцією доктора юридичних наук, професора В. Ю. Шепітько Київ ІнЮре 2013 3 Зміст Тема Інновації у криміналістиці та їхнє впровадження
 Скачать 0.92 Mb.
|
|
Ситуації виявлення мобільного телефону. Ситуації виявлення мобільного телефону можна розділити залежно від стану, в якому він був виявлений, на такі: 1) виявлення вимкненого терміналу; 2) вияв- лення увімкненого терміналу . 56 Тема № 3 57 Криміналістичні прийоми пошуку, виявлення і фіксації інформації на електронних носіях 3. Попереднє техніко-криміналістичне дослідження комп’ютерів Оскільки комп’ютери надзвичайно широко використовуються у повсякденному житті, різноманітним є й коло запитань, у вирішенні яких зацікавлені слідчі під час дослідження цього різновиду електро- нного носія інформації . Комп’ютер можна розуміти в широкому сенсі – як будь-який елек- тронний пристрій, споряджений процесором, оперативною й постій- ною пам’яттю, пристроями введення та виведення інформації . Однак комп’ютер тут і далі розуміється у вузькому сенсі – як різноманітні електронні пристрої, що мають вигляд ноутбука або персонального комп’ютера . Під час характеристики криміналістичного потенціалу комп’ютера необхідно враховувати як тактичні завдання, що сто- ять перед слідчим під час проведення слідчої (розшукової) дії, так і криміналістичний різновид злочину, що розслідується . Отже, під час розслідування підробки документів, посадових і господар- ських злочинів слідчого цікавить відбиття документального сліду в комп’ютерній техніці . У зв’язку з цим під час проведення слід- чим обшуків, оглядів, призначення експертиз передусім мають бути досліджені комп’ютерні програми, що можуть використовуватися у веденні облікових операцій (1С, Парус, Microsoft Word, Microsoft Excel, програмне забезпечення власної розробки тощо), а також створені в них файли . Програмне забезпечення власної розробки часто є складним у дослідженні та, як правило, використовує одну або декілька систем управління базами даних (СУБД) . Серед таких систем – MySQL, PostgreSQL, Oracle Database тощо . Крім цього, для підробки складних елементів реквізитів документів можуть вико- ристовуватися растрові та векторні графічні редактори . Під час розслідування злочинів, за якими сліди переважно ло- калізуються на матеріальних носіях, інформація, що міститься в комп’ютерній техніці, цікавить слідчого дещо в іншому аспекті . Сукуп- ність слідів, що можуть бути виявлені за злочинами цієї категорії, ви- пливає із прийомів використання комп’ютерів у способі злочину . Так, комп’ютерна техніка та програмне забезпечення (наприклад, в соціаль- них мережах чи в програмах з обміну текстовими повідомленнями) мо- цим поспішати . Треба враховувати, що увімкнений термінал на- дає доступ практично до всієї важливої для слідчого інформації, а вимкнення терміналу може призвести до блокування самого при- строю або картки за PIN . Код блокування пристрою не в усіх ви- падках може бути знятий програмними засобами без знищення ін- формації, що зберігається в терміналі . Натомість розблокування SIM-карток програмними засобами на сьогодні є неможливим, а отримання відомостей щодо PIN або PUK від операторів мобільно- го зв’язку пов’язане з оформленням відповідних запитів . Зазначе- не спричиняє суттєву втрату часу і не завжди приводить до бажа- них результатів, особливо в разі направлення відповідного запиту закордонному оператору . У випадках роботи із заблокованими карт- ками, з яких стерто ознаки оператора, або клонованими картками, в яких Ki (Authentication Key / Ключ аутентифікації) записаний на носії сторонніх виробників, відновлення доступу до карток утруд- нене . Отже, більш доцільним є забезпечення підзарядки акумуля- тора телефону із переведенням терміналу до автономного режиму, якщо для цієї моделі пристрою це не призведе до активації коду до- ступу – в цьому разі рекомендується поміщення терміналу до паке- та (коробки) Фарадея . Ситуація виявлення несправного або візуально ушкодженого терміналу потребує від слідчого особливої уважності . При цьому слідчий має зібрати та належно упакувати усі складові терміналу незалежно від їхнього зовнішнього вигляду . Оскільки термінал є складним багатокомпонентним пристроєм, різні системи якого мо- жуть працювати незалежно одна від одної, слід розділяти повну та достатню працездатність терміналу . Так, наприклад, механічне або електричне ушкодження радіотракту, відеопідсистеми або клавіа- тури не виключають збереження даних у терміналі . Якщо повна працездатність мобільного телефону робить огляд більш зручним та швидким, то достатня працездатність може включати несправ- ність екрана, частковий вихід з ладу клавіатури, відсутність фраг- ментів корпусу за збереження доступу до внутрішньої пам’яті тер- міналу . Непрацездатний термінал має бути доведений до достат- нього стану вже у лабораторних умовах, однак лише у разі впев- неності спеціаліста у можливості збереження внутрішньої пам’яті пристрою . 58 Тема № 3 59 Криміналістичні прийоми пошуку, виявлення і фіксації інформації на електронних носіях – визначення підключення мережевих дисків; – фіксація віддалених вхідних/вихідних підключень; – здійснення скріншоту списку запущених процесів; – копіювання вмісту (дампу) оперативної пам’яті на флеш-носій; – створення образу запам’ятовуючого пристрою – за необхідності . Комп’ютери, що доводиться досліджувати під час проведення слід- чих (розшукових) дій, умовно можна розділити на найпростіші, що мають мінімальну конфігурацію, необхідну для роботи, й ускладнені . Комп’ютери, ускладнені за конфігурацією, це, як правило, сервери, а також персональні комп’ютери, призначені для виконання спеціалі- зованих завдань . У разі необхідності такі «ускладнені» комп’ютери бажано вилучати як є, тобто у виявленій конфігурації . Це пов’язано з тим, що така комп’ютерна техніка часто обладнується декількома жорсткими дисками, які під керуванням засобів операційної системи або із використанням відповідних RAID-контролерів можуть працю- вати разом, зберігаючи, з метою оптимізації швидкості доступу, час- тини одного й того самого файла на декількох жорстких дисках . Отже, вилучення комп’ютера у вихідній конфігурації забезпечить збережен- ня апаратних налаштувань й полегшить наступне експертне дослі- дження таких систем . Програмне забезпечення, що може застосовуватися під час попе- реднього техніко-криміналістичного дослідження комп’ютерів, умов- но можна розділити на декілька груп – калькулятори хешів (HashTab, Rehash); шістнадцяткові редактори (WinHEX, wxHexEditor); дуплі- катори даних (dd), аналізатори (зображень, баз даних, OLE-файлів); аналізатори апаратної конфігурації (Sisoft Sandra, HWiNFO); аналіза- тори мережі (Wireshark, Fiddler) . Також використовуються програм- ні комплекси, що об’єднують декілька функцій в одному інтерфейсі (Forensic Toolkit, EnCase Forensic, Sleuth Kit) . жуть застосовуватися, зокрема, для передавання погроз потерпілому, або у проведенні перемовин під час замовлення злочину, або для спіл- кування злочинців під час планування чи вчинення злочину тощо . У низці випадків на комп’ютерах опиняються цифрові фотографії, відео– та звукозаписи механізму злочину в цілому або його частини . Надзвичайний інтерес для слідчих полягає у встановленні введе- них до комп’ютера текстових даних . Однак проведення пошуку тек- стової інформації на комп’ютері є вельми нетривіальним завданням, що має враховувати низку обставин, серед яких важливою є кодова сторінка операційної системи, оскільки саме вона визначає, в якому вигляді в пам’яті комп’ютера буде міститися певний текст, викона- ний, наприклад, кирилицею . У процесі експлуатації комп’ютера ко- дова сторінка операційної системи може бути змінена користувачем або шкідливим програмним забезпеченням, наприклад із метою при- ховання слідів злочину . Саме через це під час попереднього дослі- дження комп’ютерів кириличний текст має шукатися у різних коду- ваннях (UTF-8, OEM, IBM EBCDIC, ANSI, MAC, ISO тощо) за допо- могою шістнадцяткових редакторів . З урахуванням того, що навіть попереднє техніко-криміналістичне дослідження комп’ютерної техніки потребує належного ступеня воло- діння спеціальними навичками, необхідно рекомендувати залучення слідчим спеціалістів . Підбір спеціаліста має здійснюватися відповід- но до завдань, які необхідно буде вирішити під час проведення слід- чої дії . Це можуть бути спеціалісти в галузі: мережевих технологій, програмного (системного, прикладного) чи апаратного забезпечення тощо . Слідчий повинен попередити спеціаліста про необхідність за- безпечити збереження даних, наявних в обчислювальній техніці . Кож- на дія або комплекс дій спеціаліста, що можуть потягнути за собою знищення відомостей у комп’ютері, мають бути узгоджені зі слідчим . В тому разі, якщо комп’ютер є носієм важливих відомостей, можна рекомендувати таку послідовність процедур під час слідчої дії: – проведення фотозйомки екрана; – перевірка наявності та відключення пароля заставки екрана, сис- темного пароля, а також пароля BIOS; – встановлення використання шифрування (окремих контейнерів, дисків, файлових систем), в разі використання – копіювання відомос- тей із зашифрованих носіїв; 60 Тема № 3 61 TЕМА № 4 Виявлення, фіксація, вилучення та дослідження мікрооб’єктів – речових доказів 1. Поняття, класифікація та криміналістичне значення мікрооб’єктів – речових доказів. Правила поводження з мікрооб’єктами та їхніми предметами-носіями 2. Криміналістичні прийоми виявлення предметів – носіїв мікрооб’єктів і мікрооб’єктів під час проведення слідчих дій. Використання збільшувальних приладів та освітлювальної техніки 3. Фіксація, вилучення мікрооб’єктів та предметів – носі- їв мікрооб’єктів. Мікрофотозйомка та опис мікрооб’єктів та предметів-носіїв 4. Експертиза мікронакладань. Порядок підготовки матеріалів для дослідження 1. Поняття, класифікація та криміналістичне значення мікрооб’єктів – речових доказів. Правила поводження з мікрооб’єктами та їхніми предметами-носіями Вплив науково-технічного прогресу на різні галузі громадського життя проявляється й у сфері боротьби зі злочинністю . Цим поясню- ється усе ширше використання у процесі розслідування злочинів різ- номанітних мікрооб’єктів – речових доказів . У теорії й практиці криміналістики використовуються поняття «мі- крочастинки», «мікросліди», «мікрооб’єкти» та інші поняття . Запитання для самоконтролю: 1. Розкрийте поняття електронних носіїв інформації . 2. Назвіть види електронних носіїв інформації . 3. Визначте ситуації, що виникають під час техніко-кри мі на ліс тич- ного дослідження мобільного телефону . 4. Дайте визначення поняття комп’ютера у широкому й вузькому розумінні . 5. Якими є можливості попереднього техніко-криміналістичного дослідження комп’ютерів? 6. Які програмні та апаратні засоби можуть використовуватися у техніко-криміналістичному дослідженні електронних носіїв інфор- мації? 62 Тема № 4 63 Виявлення, фіксація, вилучення та дослідження мікрооб’єктів – речових доказів . природних об’єктів); 2) частини, які відокремилися від об’єктів, зна- чною мірою оброблених або штучно створених людиною . У першій групі необхідно виокремити чотири підгрупи: 1) мікрооб’єкти, які відокремилися від організму людини (обривки волосся, шматочки шкіри, уламки нігтів, мікрокількості різних виді- лень тощо); 2) мікрооб’єкти від тварин (шерстинки, пух тощо); 3) мі- крочастинки від рослин (насіння, частинки трав і деревних рослин, пилок, спори тощо); 4) мікрооб’єкти мінерального характеру (ґрун- тові частинки, частинки твердих копалин, мікросліди природної на- фти) . Ці підгрупи визначають спеціалізацію експертизи, що дослі- джує відповідні мікрооб’єкти, вибір експертної установи для напрям- ку об’єктів (криміналістична, судово-медична тощо) . До другої групи належать тіла й речовини, що відокремилися у ви- гляді мікрочастинок від оброблених або штучно створених об’єктів (виробів) . Частинки цієї групи можна умовно розподілити за осно- вними компонентами складу на три підгрупи: 1) мікрочастинки не- органічного складу (осколки скла, кераміки, мікрооб’єкти виробів із металів, деякі будівельні матеріали, неорганічні хімічні речовини); 2) мікрооб’єкти з основним органічним складом (волокна з вовняної й рослинної пряжі, шматочки дерев’яних виробів, паперу, частинки тютюну, мікросліди паливно-мастильних матеріалів, мікросліди хі- мічних матеріалів та інші органічні речовини); 3) мікрочастинки змі- шаного складу (волокна від комбінованих ниток, частинки автоема- лі) . Класифікація мікрооб’єктів за складом має значення для правиль- ної побудови методики їхнього подальшого експертного дослідження . Під час розгляду мікрооб’єктів разом із об’єктами-носіями їх ди- ференціюють за слідоутворюючим об’єктом та видом контактного зв’язку з носієм: накладення; включення; нашарування . Мікросліди-накладення – це мікрочастини-тіла, що перебувають у контактному зв’язку з поверхнею об’єктів-носіїв . Міцність цього зв’язку різна: вона залежить від властивостей мікрооб’єктів і слідо- утворюючої поверхні . Так, тканини людського організму й текстиль- них волокон досить міцно утримуються на ріжучих краях холодної зброї, інструментів внаслідок механічного зчеплення з нерівностями заточеної поверхні . Крім того, органічні частинки-накладення нерід- ко закріплюються на поверхні в результаті прояву адгезійних власти- востей – прилипання або приклеювання (за рахунок наявності на по- Під мікрооб’єктами – речовими доказами слід розуміти різнома- нітні дрібні тіла, а також малу кількість речовин і матеріалів – неви- димі або слабковидимі за нормальних умов спостереження . Таким чином, малий розмір, труднощі виявлення за звичайних умов (нормальний зір, звичайне освітлення) – основні ознаки, які від- різняють мікрооб’єкти від маси інших об’єктів, визначають специфі- ку роботи з ними . Наведене визначення не виключає, зрозуміло, ви- користання під час експертних досліджень спеціальних нормованих градацій проб речовини, мікропрепаратів тощо . Невидимими є такі об’єкти, які за нормальних умов (звичай- не освітлення, нормальні суб’єктивні дані спостерігача) зорово не сприймаються . Вони можуть бути невидимими внаслідок малих роз- мірів, що лежать за порогом гостроти зору людини, а також через не- значну відмінність за кольором та іншими властивостями від навко- лишнього середовища . Слабковидимі мікрооб’єкти – ті, факт наявності яких за звичай- них умов зорово може бути встановлений, але вивчення ознак яких без спеціальних технічних засобів і методів не є можливим . У цьому випадку сприймається лише наявність об’єкта, необхідна інформація про його властивості неозброєному оку недоступна . У зв’язку з різноманіттям і різнорідністю мікрочастинок практич- ний інтерес становить їхня класифікація за різними підставами . Ви- ділення групи мікрочастинок дозволяє вносити конкретні рекоменда- ції з роботи із частками тієї або іншої групи, оцінювати характер і об- сяг інформації, носіями якої вони можуть бути, визначати необхідний комплекс досліджень . Найбільш загальною підставою для класифікації мікрочастинок є їхня матеріальна форма . За цією характеристикою мікрочастинки поділяються на: 1) одиничні матеріальні утворення – окремі фізич- ні тіла, що мають відносно стійку форму; 2) речовини (матеріали), що не мають форми одиничного тіла (рідини, порошкоподібні речовини) . Межа між цими групами мінлива: невелика кількість рідини (напри- клад, кров, фарба, клей) після висихання може перейти у тверде утво- рення, тобто набути стійкої форми фізичного тіла (відокремлені мі- крозгустки, плівка та інше) . За безпосереднім джерелом походження мікрооб’єкти класифіку- ються на дві великі групи: 1) частини природного походження (від 64 Тема № 4 65 Виявлення, фіксація, вилучення та дослідження мікрооб’єктів – речових доказів . режно (об’єкти з мікронашаруваннями пилу, попелу, сухих будівель- них матеріалів тощо) . Стосовно мікрооб’єктів речовин та матеріалів своє значення збері- гає традиційний поділ слідів за механізмом слідоутворення на статич- ні та динамічні . 2. Криміналістичні прийоми виявлення предметів – носіїв мікрооб’єктів і мікрооб’єктів під час проведення слідчих дій. Використання збільшувальних приладів та освітлювальної техніки Стосовно специфіки роботи з мікрооб’єктами найбільш прийнят- ним є метод вузлового огляду об’єктів, при цьому послідовність ви- вчення вузлів визначається з урахуванням конкретної обстановки, за- гальної тактики дії . Вивчення обстановки й об’єктів у ході слідчих дій зазвичай почи- нається із загального огляду . Оглядове вивчення необхідне для фор- мування в учасників загального уявлення про об’єкти для вибору так- тичних прийомів подальшої роботи (вузли, початковий пункт роботи, визначаються підходи, що не порушують слідів, та інше) . У кожному з виділених вузлів послідовно вивчаються ділянки й предмети . Виявлення мікрочастинок, як і низки інших нестабільних слідів, під час виконання роботи з матеріальним об’єктами є невідкладним завданням . Сам процес виявлення мікрочастинок повинен здійснюва- тися з дотриманням заходів обережності . До таких заходів можна від- нести такі: 1) всі об’єкти спочатку оглядаються без яких-небудь пе- реміщень (статичний метод); 2) під час зміни положення об’єкта (ди- намічний метод) під нього поміщають чистий аркуш глянсової каль- ки, целофану або щільного паперу; 3) дотики до об’єкта здійснюють- ся чистими інструментами, утримують об’єкт руками в гумових ру- кавичках або з використанням прокладок з аркушів кальки, целофану (дотик сторонніх предметів не допускається); 4) зіткнення різних час- тин предмета, його зовнішньої й внутрішньої сторін повинне бути ви- ключене; 5) частки, що відділилися від об’єктів-носіїв у ході огляду, верхні частинок рідких виділень) . Практиці відомі випадки, коли на- віть після знаходження ножа у воді на його клинку вдавалося вияви- ти накладення у вигляді частинок шкіри, м’язової тканини й волокон від одягу . Відносно міцно утримуються мікросліди-накладення в зоні різних зломів (механічне зчеплення), а також дрібні тіла, перенесені на об’єкт у випадку більших механічних навантажень (наприклад, у разі наїзду транспортного засобу) . Інакше виглядає справа із сухими мікрочастинками, перенесеними на тверді гладкі поверхні без силово- го контакту . Ці накладення не мають досить міцного зв’язку з поверх- нею об’єктів-носіїв, тому дуже важливо вчасно вжити заходів щодо фіксації таких мікрослідів . Мікросліди-включення – це мікрочастинки тіла, що перебувають у контактному зв’язку з носієм внаслідок проникнення в його масу (у матеріал об’єкта) . До слідів включень, зокрема, належать дрібні шма- точки металевої стружки, уламки металевих предметів, облицювання стін, обшивання меблів тощо . Мікровключення можуть бути виявлені й у тканинах тіла людини . На практиці трапляються не тільки накладення та включення «у чистому вигляді», але й комбіновані мікросліди – накладення із вклю- ченнями (наприклад, рослинні мікрочастинки, що перебувають на по- верхні, із гачками та шипами, що проникають у масу об’єкта-носія) . Залежно від механізму слідоутворення, властивостей частинок та об’єктів-носіїв накладення та включення поділяються на мікрослі- ди, що отримуються з деформацією слідоутворюючого об’єкта, та мікросліди без істотної деформації цього об’єкта . Якщо в результа- ті контактної взаємодії мікрочастинка перестає існувати як одинич- не фізичне тіло й переходить у масу речовини, то в наявності буде не накладення або включення, а мікрослід-нашарування або мікрослід- включення . Мікросліди-нашарування – це малі кількості речовин (матеріа- лів), що перебувають у контактному зв’язку з поверхнею об’єктів- носіїв . Міцність контактного зв’язку нашарувань (як і накладень) з об’єктами залежить від багатьох факторів . Цей зв’язок, напри- клад, може бути досить міцним за наявності адгезійних властивос- тей у речовини-нашарування (рідкі, напіврідкі речовини), однак часто зв’язок нашарування зі слідоутворюючою поверхнею є досить слаб- ким, тому поводитися з таким об’єктом-носієм доводиться дуже обе- 66 Тема № 4 67 Виявлення, фіксація, вилучення та дослідження мікрооб’єктів – речових доказів . во в стиснутій руці) також виявляються мікрочастинки різних речо- вин . Сторонні мікрочастинки нерідко заносяться в ділянки поверхне- вих ушкоджень тіла й у канали поранень (волокна від одягу, мікрослі- ди металізації, змащення зброї, забруднення) . Мікрооб’єкти також ви- являються у волоссі, носових отворах . У випадку сексуальних (стате- вих) злочинів мікрочастинки знаходять у ділянці статевих органів і в інших місцях, які оглядаються за допомогою судового медика . Предмети одягу часто є носіями сторонніх текстильних воло- кон, частинок лакофарбових покриттів, скла, деревини, ґрунту, мікрооб’єктів органічних виділень, паливно-мастильних речовин, бу- дівельних матеріалів (перевелися, цементу тощо), сажі й багатьох ін- ших мікрооб’єктів . Мікрооб’єкти розташовуються на поверхні тек- стильного матеріалу одягу, в переплетеннях ниток, ворсі, хутрі, за- тримуються різними пряжками, ланками застібки «блискавка», гачка- ми . Окремі мікрочастинки і їхні скупчення перебувають нерідко в ки- шенях, за відворотами штанів . На взутті в основному віднаходять ті ж частинки, що й на одязі . Локалізуються мікросліди-нашарування та накладення на підошві й каблуці (у заглибленнях рельєфу), ранті, нос- ку . Крім того, трапляються включення твердих мікрочастинок (оскол- ки скла, металева стружка) у масі підошви або каблука, виготовлених з еластичних матеріалів (такі включення зберігаються іноді дуже дов- го) . Необхідно мати на увазі, що після розслідуваної події взуття може піддаватися ремонту, внаслідок цього мікрочастинки опиняються під новою підошвою, набійкою каблука, наклейкою . Холодна зброя та інші знаряддя заподіяння травм досить часто є носіями мікрооб’єктів, що відокремлюються від людського організму (частинки тіла людини, волосся, кров) . На цих предметах також при- сутні мікрочастинки від одягу (волокна, шерстинки, шматочки шкіри, хімічних матеріалів) . Розташовуються мікрочастинки на лезах, удар- них поверхнях, у зазорах і пазах на рукоятках, на виступаючій гвин- товій нарізці, заклепках тощо . На знаряддях та інструментах, які використовувалися для злому різноманітних перешкод і замикаючих пристроїв, виявляються мікро- частинки від зруйнованих об’єктів (частинки деревини, лакофарбо- вих матеріалів, цегли, штукатурки, цементу, кераміки, азбесту тощо; вони зберігаються на робочих поверхнях, у заглибленнях, насічках) . З іншого боку, на ушкоджених об’єктах часто є мікросліди речовин від зберігаються для подальшого вивчення; 6) за відсутності умов для ви- явлення мікрочастинок на місці предмети після оглядового вивчення вилучаються для повторного огляду . Для виявлення мікрочастинок проводять локальний пошук і вияв- лення . Під час локального пошуку мікрочастинок слідчий насамперед використовує інформацію про обставини справи, якою він володіє на час розслідування . Наявність відомостей про факти, пов’язані зі зло- чином, у багатьох випадках надає пошуку цілеспрямованості, стиму- лює слідчого до віднайдення частинок за заздалегідь відомими озна- ками, що дуже полегшує роботу . Під час розслідування злочинів трапляються ситуації, коли слід- чий не має жодної інформації ані про ознаки мікрооб’єктів, які мо- жуть стосуватися справи, ані про їхнє можливе місцезнаходження . У цій си туації важливу роль відіграє використання методу уявного мо- делювання обстановки події з висуванням різноманітних за обсягом версій . Таке моделювання (побудова ідеально-уявної моделі) повинне відповідати вимогам всебічного, повного та об’єктивного досліджен- ня обставин справи . Пошук мікрооб’єктів потрібно проводити з ураху- ванням усіх версій, практично можливих для конкретної обстановки . Конкретний напрямок пошуку мікрочастинок звичайно визначаєть- ся версіями про деталі, обставини події, з якими може бути пов’язане місцезнаходження частинок . У процесі пошуку мікрооб’єктів вико- ристовуються не тільки інформативні дані про обставини справи й версії, але й узагальнена слідча практика, яка знайшла своє відобра- ження у відповідних методичних рекомендаціях . Найчастіше носіями мікрочастинок є такі об’єкти: 1) тіло, одяг, взуття людини (злочинця або потерпілого); 2) холодна зброя й інші знаряддя заподіяння ушко- джень; 3) знаряддя й інструменти, використані для злому перешкод, що замикають пристрої; 4) ушкоджені об’єкти; 5) ділянки ґрунту, до- рожнього покриття в зонах взаємодії об’єктів; 6) транспортні засоби . Тіло живої людини або труп є носіями найрізноманітніших мі- крочастинок, пошук яких здійснюється в ході огляду . Локалізація мікрооб’єктів на тілі людини залежить від характеру злочину, але в більшості випадків носіями цих об’єктів є руки . У піднігтьовому про- сторі дуже довго зберігаються мікроволокна, частинки волосся, мі- кросліди крові та інших виділень, частинки тканин організму люди- ни, рослинні частинки, ґрунт . На поверхні пальців, долонь (особли- 68 Тема № 4 69 Виявлення, фіксація, вилучення та дослідження мікрооб’єктів – речових доказів . світлотіньовий контраст за рахунок того, що одна сторона освітлю- ється, а із протилежної сторони утворюється тінь, яка перевищує розміри частинки . Інший прийом виявлення ґрунтується на використанні розходжень дзеркальних та дифузійних відбиттів . Він дозволяє виявляти матові мікрочастинки на глянсових поверхнях об’єктів-носіїв (на склі, полі- рованому дереві, хромованому й емальованому металі тощо) і блис- кучі частинки (автоемалі, скло, мікросліди клею, олівця й інших ре- човин) на матовій поверхні . У практичній криміналістиці значне поширення одержали біноку- лярні стереоскопічні мікроскопи типу МБС (МБС-1, МБС-2, МБС-9 і інші моделі) . Прилади цього типу дають збільшене, об’ємне, пряме зображення . 3. Фіксація, вилучення, мікрооб’єктів та предметів – носіїв мікрооб’єктів. Мікрофотозйомка та опис мікрооб’єктів та предметів-носіїв Фіксація мікрооб’єктів та предметів-носіїв забезпечується різними засобами, що утворюють матеріально закріплений і доступний носій інформації . Основні й обов’язкові засоби фіксації мікрочастинок під час здійснення слідчих дій – протокол . Протокол як засіб фіксації огляду мікрооб’єктів – речових доказів повинен відповідати загальним вимогам статей 104, 105 КПК Укра- їни та містити послідовний виклад інформації, відображати факти об’єктивно та з достатньою повнотою, мати термінологічну ясність і визначеність . Протокольна фіксація огляду мікрочастинок, що вияв- ляються, починається із вказівки, на якій ділянці місцевості або при- міщення перебуває об’єкт-носій, далі – на якій поверхні й частині об’єкта знайдено частинки («на внутрішній поверхні центрального ві- тринного скла», «на зовнішній поверхні лівого рукава піджака» тощо) . Фіксація місцезнаходження мікрооб’єктів здійснюється шляхом опису у протоколі огляду . Для визначення координат у слідчій робо- ті широко застосовується тригонометричний метод . У тому випадку, коли мікрочастинка перебуває на прямокутному предметі (вікно, две- знарядь злому (металізація, іржа, фарба, мастильний матеріал і інші привнесені забруднення) . У зонах взаємодії об’єктів на ділянках ґрунту, дорожнього покрит- тя або у приміщенні можна виявити найрізноманітніші мікрочастин- ки . Звичайно ці частинки розташовані на різних частках під час огля- ду вузлів місця події, місцевості, приміщення (місце проникнення злочинця, злому, ложе трупа, місце зіткнення транспортних засобів тощо) . При цьому мікрооб’єкти іноді входять до речовини, яка утво- рює трасологічний слід-нашарування (слід взуття, руки, протектора автопокришки тощо) . Розповсюджені носії мікрооб’єктів – різні транспортні засоби . У разі наїзду на людину транспортний засіб стає носієм частинок, дже- релом яких є потерпілий і предмети, що перебувають при ньому . Лока- лізація мікрооб’єктів на транспортному засобі залежить від його кон- струкційних особливостей і обставин наїзду . Найчастіше на практиці доводиться знаходити мікрооб’єкти на бампері та інших деталях пе- редньої частини транспортного засобу, колесах, поверхні днища за ко- лесами . У разі зіткнення транспортних засобів мікрооб’єкти зазвичай трапляються в зонах зовнішніх деформацій і ушкоджень фарбування (частинки скляних деталей, мікросліди металізації від захисних по- криттів, нашарування паливно-мастильних речовин, гуми, шматочки дерева) . У випадках вчинення злочинів усередині транспортного за- собу (розбійний напад, зґвалтування, убивство) мають місце контак- тні взаємодії злочинця й потерпілого (потерпілої) із внутрішньою об- становкою салону, кабіни, кузова тощо . На предметах цієї обстановки (чохлах, стінках, дверцятах, ручках, підлозі тощо) можуть бути вияв- лені відокремлені мікрочастинки . Важливу роль у процесі виявлення мікрооб’єктів відіграє створен- ня оптимальних умов освітлення . Насамперед варто підкреслити, що світло під час роботи з мікрочастинками повинно бути досить яскра- вим . Це стосується як природного, так і штучного освітлення . До розповсюджених прийомів виявлення невидимих (слабкови- димих) мікрочастинок належить освітлювання поверхні об’єктів- носіїв під різними кутами за допомогою джерел спрямованого світ- ла . Для виявлення об’ємних мікрооб’єктів (накладень, нашарувань) на рівній поверхні застосовується ковзне освітлення (вісь променя паралельна площині) . У цьому випадку має місце добре помітний 70 Тема № 4 71 Виявлення, фіксація, вилучення та дослідження мікрооб’єктів – речових доказів . Для закріплення рекомендувалося накласти на місце їхнього роз- ташування прозору целофанову плівку . Від чистого аркуша целофа- ну відрізають невеликий прямокутний шматочок і накладають його на зону мікрослідів . Скріплення целофанової аплікації з поверхнею об’єкта-носія здійснюється не пришиванням, а приклеюванням по пе- риметру за допомогою універсальної клейкої стрічки . Вищезазначе- на стрічка добре закріплює аплікації на будь-яких об’єктах-носіях із м’яких і твердих матеріалів . Липка сторона стрічки не повинна торка- тися зони мікрослідів – половину її по ширині розташовують на шма- точку целофану . У разі закріплення на об’єкті-носії мікросліду, визначеного у про- токолі номером, під кінець стрічки, що склеює (перед наклейкою), підкладають смужку паперу з відповідним номером . Після накладен- ня фіксуючих аплікацій об’єкти-носії можуть бути вилучені, запако- вані й засвідчені . Існує два основних варіанти вилучення мікрочастинок: а) вилучен- ня разом з об’єктом-носієм (вилучення мікрослідів); б) вилучення з відділенням від об’єкта-носія . У всіх випадках, коли це здійснено та практично виправдано, варто здійснювати вилучення мікрочастинок разом з об’єктом-носієм, тоб- то з тим об’єктом, на якому вони виявлені (після їхнього належного закріплення) . Переваги цього варіанта досить очевидні: зберігається для вивчення комплекс – частинка й об’єкт (мікрослід), виключають- ся трудомісткі операції з відділення частинок, а отже, і ризик їхнього ушкодження чи втрати під час відділення, полегшується індивідуалі- зація мікрочастинок, відпадає потреба у відборі контрольних зразків від носія для направлення на експертизу . Невеликі транспортабельні предмети-носії (зброя, одяг, взуття, по- суд тощо) вилучаються, як правило, повністю . Цілком вилучаються також предмети – передбачувані носії мікрочастинок, коли самі час- тинки в ході слідчої дії виявити не вдалися (іноді передбачувані носії не вилучають, а тимчасово усувають до них доступ, потім проводять повторний огляд або надають об’єкти в розпорядження експертів) . Якщо виявлені мікрооб’єкти розташовані на поверхні великої площі й об’єкт не становить цінності (шпалери, щит забору, асфаль- тове покриття тощо), то вилучається частина поверхні із частинка- ми, які попередньо захищають целофановою аплікацією (вилучення рі, сейф), просторову фіксацію іноді здійснюють за методом «прямо- кутних координат» – шляхом вимірювання найкоротших відстаней до двох перпендикулярних країв предмета, ліній його деталей . Фіксація місцезнаходження декількох одиночних мікрочастинок здійснюється послідовно, чергуючись із описом їхніх ознак, при цьому в протоко- лі відображаються координати кожної частинки, а у випадку їхньо- го близького розташування – і відстані між ними . Якщо група мікро- частинок зосереджена на обмеженій площі, то в протоколі вказуєть- ся діаметр або розміри зони скупчення частинок і координати цен- тру цієї зони . У разі виявлення на об’єкті-носії значної кількості різ- номанітних мікрочастинок, що становлять інтерес, бажано доповни- ти протокольний опис складанням схеми взаєморозташування таких мікрооб’єктів . Описується форма, зовнішній вигляд мікрооб’єктів (частинка ку- лястої, кубічної форми, частинка у вигляді пластинки, плівки, волок- на, частинка, що не має правильної геометричної форми, тощо) . Щодо мікрооб’єктів-речовин у протоколі вказується форма нашарування, форма плями (кругла, овальна, подовжена, прямокутна тощо) . Під час опису мікрооб’єктів у протоколі огляду потрібно вказати: місце вияв- лення об’єкта-носія; його розташування (щодо орієнтирів); зовнішній вигляд об’єкта-носія; назву і призначення об’єкта-носія; з якого ма- теріалу виготовлений; колір і форма об’єкта-носія; розміри об’єкта- носія; індивідуальні ознаки об’єкта-носія; локалізацію виявлених або передбачуваних мікрооб’єктів на об’єкті-носії (вказати координа- ти цього місця стосовно фіксованих точок або ліній); приблизні роз- міри мікрооб’єктів та їхня кількість; передбачувану форму і колір мікрооб’єктів; техніко-криміналістичні засоби та методи, використа- ні під час огляду, виявлення, вилучення й упакування мікрооб’єктів; причини виникнення мікрооб’єктів; умови навколишнього середови- ща (вологість, температура та інше) . У додатках до протокольного опису під час фіксації мікрооб’єктів використовуються різні технічні методи . До технічних методів фік- сації належать закріплення мікрочастинок на об’єктах-носіях . Закрі- плення часток на місцях їхнього виявлення спрямоване не тільки на збереження ознак мікрослідів, але й на фіксацію їхньої локалізації . Зрозуміло, цей метод застосовується лише тоді, коли планується по- дальше вилучення об’єкта-носія або його частини . 72 Тема № 4 73 Виявлення, фіксація, вилучення та дослідження мікрооб’єктів – речових доказів . Для пакування мікрочастинок і об’єктів-носіїв застосовуються тверді та м’які пакувальні засоби . До твердих засобів належать не- великі скляні пробірки й флакони із герметичними пробками (зі скла або з поліетилену), а також контейнери із пластмаси, що належать до складу слідчої валізи . Перед застосуванням цих пакувальних засобів необхідно переконатися у тому, що вони є чистими, сухими й надій- но закупорюються . У пробірках, флаконах, контейнерах можуть міститися всілякі мі- крочастинки, ізольовані від об’єктів-носіїв або вилучені з невеликою частиною (деталлю) носія (шматочок деревини з нашаруванням фар- би, ґудзик з волокнами тощо) . Тільки у твердому пакувальному засобі- пробірці або флаконі необхідно упаковувати невеликі об’єкти з мікро- слідами мастильних матеріалів, об’єкти, що мають мікрослід бензину, гасу, спирту й інших летючих речовин . Вологі об’єкти для доставки до місця подальшої обробки вкладають у пробірку або контейнер . Різноманітні мікрочастинки та об’єкти-носії можуть бути упако- вані за допомогою м’яких пакувальних засобів (у м’які матеріали за- паковують волокна, шматочки сухих лакофарбових покриттів, сухий ґрунт, тютюн, попіл, одяг і інші предмети) . М’які пакувальні засоби є компактними, що дозволяє доставляти їх у необхідній кількості на місце виконання слідчої дії . Фотозйомка мікрочастинок здійснюється відповідно до загальних рекомендацій із судової фотографії . На вузлових знімках відобража- ються ділянки місцевості або приміщення із предметами, на яких ви- явлені мікрочастинки . Після виконання вузлових зйомок беруться до детальних фотозйомок мікрочастинок . Для одержання детальних знімків частинок застосовуються методи макрофотозйомки та мікро- фотозйомки . 4. Експертиза мікронакладань. Порядок підготовки матеріалів для дослідження Експертиза під час розслідування злочинів відіграє важливу роль, оскільки одержання в повному обсязі інформації, носіями якої є мі- крочастинки, неможливе без спеціальних знань . Об’єкти, що скеровуються на експертизу, можна розділити на кіль- ка груп . До першої групи належать об’єкти, значення яких визнача- здійснюється інструментами зі слідчої валізи – скальпелем, пилкою, долотом) . У багатьох випадках мікрочастинки перебувають на дета- лях, частинах предмета, які під час вилучення можуть бути від ньо- го відділені (наприклад, бампер автомобіля, дверцята шафи, сидін- ня стільця) . Вилучення мікрооб’єктів із відділенням від об’єкта-носія здійсню- ється шляхом відокремлення частини від слідоутворюючої поверхні або слідосприймаючої поверхні речовини, матеріалу . Криміналістич- ній і судово-медичній практиці відомо кілька технічних методів ви- лучення мікрочастинок з відділенням від об’єктів-носіїв . Вибір опти- мального методу зумовлюється властивостями мікрооб’єктів і носіїв, умовами проведення слідчої дії, наявністю спеціальних технічних за- собів, професійними навичками слідчого й фахівця . Найбільш універ- сальним є механічний метод вилучення мікрооб’єктів . Найбільш простим є вилучення мікрочастинок – дрібних тіл, що вільно лежать на поверхні . Такі мікрооб’єкти вилучаються пінцетом . Нашарування на поверхні носія сухих порошкоподібних речовин (по- піл, тютюн, вапно, борошно тощо) вилучаються шляхом переміщен- ня на шматочок чистої глянсової кальки або білого паперу . Для ви- лучення порошкоподібних речовин можна використовувати спеці- альні змінні пензлики, які після кожного застосування виймаються із цангової ручки й надсилаються в окремому целофановому пакетику одночасно із частинками на дослідження . Відділення мікрооб’єктів може виконуватися за допомогою скальпелів . Механічне вилучення мікрооб’єктів, виявлених в отворах, щілинах, поглибленнях, здійсню- ється за допомогою препарувальної голки, зубного зонда . Низка методів вилучення одночасно дозволяє виявляти і мікрооб’єкти, які раніше не були виявлені . До таких методів нале- жить адгезійне вилучення . Метод ґрунтується на прилипанні мікро- частинок до покритої спеціальним складом або зволоженої поверхні . Для вилучення мікрочастинок зі збереженням їхнього просторового розташування застосовують прозорі плівки з липким покриттям . Такі плівки повинні бути досить еластичними, щоб забезпечувався гар- ний контакт із поверхнею об’єкта-носія, мати помірні адгезійні влас- тивості (щоб уникнути відриву матеріалу носія) . Крім того, у складі липкого покриття не повинно бути домішок, що утруднюють подаль- ше дослідження частинок . 74 Тема № 4 75 Виявлення, фіксація, вилучення та дослідження мікрооб’єктів – речових доказів . сенням частинок, визначення вузької групової належності матеріалу частинок, мікрослідів у зв’язку з обставинами справи, диференціація об’єктів за часом та умовами їхнього використання тощо . Залежно від природи об’єктів дослідження (зокрема, мікрооб’єктів) криміналістична експертиза матеріалів, речовин і виробів поділяється на різні види: експертизи волокнистих матеріалів, лакофарбових ма- теріалів і покриттів, паливно-мастильних матеріалів і нафтопродук- тів, скла й силікатів, пластмас і полімерних матеріалів, металів і спла- вів, наркотичних засобів, сильнодіючих, отруйних речовин, упхнутих складів тощо . Мікрооб’єкти, що відокремлюються від людського організму (час- тинки волосся, шкіри, нігтів, різних органів, мікросліди крові, спер- ми, калу, інших виділень), направляються на судово-медичну експер- тизу, яка проводиться в експертних установах Міністерства охорони здоров’я України (застосовуються гістологічні, хіміко-токсикологічні та інші методи) . Судово-медична експертиза вирішує широке коло неідентифіка- ційних завдань: визначення природи частинок, встановлення видо- вої, статевої належності, порівняльне дослідження з різних групо- вих ознак . На сучасному етапі розвитку криміналістики здійснюються судово- медичні експертизи із застосуванням методів генотипоскопії . Ці мето- ди дають можливість ідентифікувати людину за мікрочастинками, мі- крослідами, що містять генетичну інформацію . Судові медики-експерти для рішення питань медичного характе- ру проводять дослідження деяких сторонніх мікрочастинок, матеріа- лів і речовин на тілі людини або усередині організму . У разі призна- чення судово-медичної експертизи щодо мікрооб’єктів ставляться як неідентифікаційні, так і ідентифікаційні запитання . Так, для встанов- лення наявності частинок і механізму утворення мікрослідів можуть бути поставлені такі запитання: – Чи є на об’єкті мікросліди крові (виділень, відокремлень) або мі- крочастинки (клітинні елементи) людського організму? – Чи є на тілі людини або в ділянці тілесних ушкоджень (у раневих каналах тощо) сторонні мікрочастинки? – Яким є механізм утворення мікрослідів крові (або інших виді- лень) людини? ється наявністю мікрочастинок . До неї належать об’єкти-носії з вияв- леними мікрочастинками, ізольовані мікрочастинки й предмети – пе- редбачувані носії мікрочастинок . До другої групи належать зразки для порівняльного дослідження – матеріальні джерела мікрочасти- нок: предмети, частини предметів, зразки речовин і матеріалів . Для направлення на експертизу відбираються предмети, речі (їхні части- ни), від яких, за припущенням слідчого, могли відділитися макрочас- тинки (одяг, взуття, сейф, транспортні засоби й інші вироби) . Вилу- чення цих об’єктів здійснюється в ході огляду, обшуку . Досить складною є підготовка зразків ґрунту на відкритій місце- вості (для порівняння з мікрочастинками ґрунту на одязі, взутті, тран- спортному засобі) . Зразки (вагою 50–200 г) відбираються в зонах можливих контактів об’єктів із ґрунтом, а також навколо місця події з віддаленням на 10–50 м і більше . На дорозі, крім зразків з поверх- ні проїзної частини, беруться зразки з обох узбіч . На плані місцевості або схемі відзначаються точки відбору всіх зразків . Зразки ґрунту запаковуються в пакети з щільного паперу, на кожно- му вказується номер зразка, місце й глибина відбору, дата . Одержання зразків, пов’язаних із людським організмом, відрізняється певними технічними труднощами, поєднується з дотриманням етичних норм і повної безпеки цієї дії для здоров’я зазначених у законі осіб . Із цих причин одержання зразків для порівняльного дослідження у живих осіб повинне виконуватися із залученням фахівця у галузі медицини . Під час підготовки об’єктів для експертизи з метою встановлення факту контактної взаємодії необхідно враховувати, що кожний із цих об’єктів може бути одночасно носієм і джерелом мікрочастинок . У та- кій ситуації на дослідження надсилаються всі предмети, які, судячи з обставин, могли перебувати в контакті . У разі призначення експерти- зи мікрооб’єктів, що за походженням не пов’язані з людським організ- мом, найчастіше призначається криміналістична експертиза . Клас криміналістичних експертиз поділяється на кілька родів . Мікрооб’єкти можуть бути досліджені у межах традиційних кримі- налістичних експертиз: трасологічної, балістичної, судово-технічної експертизи документів тощо . Завданням криміналістичного дослідження частинок речовин (ма- теріалів) є пошук ідентифікаційного характеру відносно відокремле- них мас речовин, джерел, контактних взаємодій, пов’язаних із перене- 76 Тема № 4 77 Виявлення, фіксація, вилучення та дослідження мікрооб’єктів – речових доказів . Запитання для самоконтролю: 1. Дайте визначення мікрооб’єктам . 2. Назвіть види мікрооб’єктів . 3. Які спеціальні технічні засоби використовуються для виявлення, вилучення та фіксації мікрооб’єктів? 4. Які питання ідентифікаційного та діагностичного характе- ру можуть вирішуватися під час криміналістичного дослідження мікрооб’єктів? 5 . Яким чином отримують порівняльні зразки для криміналістич- ного дослідження мікрооб’єктів? Для вирішення завдань групової ідентифікації перед експертами – судовими медиками ставляться такі запитання: – Якою є статева належність мікрослідів крові (інших виділень) або мікрооб’єктів, які виявлені під час огляду? – Яким є регіональне походження мікрослідів крові? – Чи однакова групова належність виявлених мікрослідів крові (виділень, відокремлень) або мікрочастинок тіла людини та відповід- них зразків для порівняльного дослідження? Ставляться перед судово-медичною експертизою й ідентифікацій- ні питання про джерело походження мікрочастинок, наприклад, чи не є джерелом походження мікрочастинок (мікрослідів) організм (тіло) потерпілого (підозрюваного, обвинувачуваного) . Комплексна медико-криміналістична експертиза вирішує низку питань, спрямованих на ідентифікацію людини . Наприклад, можли- вою є постановка таких запитань: – Чи не є мікрочастинка з нашаруванням червоного кольору час- тиною нігтьової пластини пальця руки потерпілого (підозрюваного)? – Чи не перебувала певна ділянка тіла людини (трупа) у контак- тній взаємодії з конкретним предметом (зброєю, транспортним засо- бом тощо)? Для вирішення подібних питань використовують методи дослі- дження судової медицини, трасології, криміналістичного досліджен- ня речовин і матеріалів . У разі призначення експертиз інших видів характер питань визначається компетенцією експертів і обставинами, що підлягають установленню . Природні мікрооб’єкти тваринного й рослинного походження (час- тинки від тварин, комах; насіння, пилок, спори, частинки рослин тощо) досліджуються судово-біологічною експертизою . Цей клас має два роди експертиз: зоологічну й ботанічну . Предметом судово-біологічної екс- пертизи є встановлення за мікрооб’єктами родової, видової й іншої гру- пової належності об’єктів тваринного й рослинного світу відповідно до прийнятих у біології класифікацій . Крім того, у межах біологічної екс- пертизи здійснюється ототожнення тварин і рослин за ознаками біоло- гічного характеру (при цьому застосовні методи генної ідентифікації) . У разі призначення експертиз інших видів характер запитань ви- значається компетенцією експертів і обставинами, що підлягають установленню . 78 79 Відео- та звукозапис у криміналістиці мі відеоконференції під час досудового розслідування, обшук, огляд тощо (статті 224, 228, 232, 236, 237 КПК України) . До початку відеозапису з метою фіксації відповідних дій необхід- но: визначити об’єкти, що підлягають фіксації, та розробити план (сценарій) відеозапису; запросити спеціаліста-оператора . Отримана в ході процесуальної дії відеофонограма, як і протокол проведеної дії, повинна складатися з трьох частин: вступної, описової (основної) та заключної . Вступна і заключна частини містять відомості, що пояс- нюють і засвідчують фонограму, а описова (основна) частина відо- бражає хід і результати дії . Вступну частину відеофільму доцільно починати з фіксації особи, що проводить цю процесуальну дію, яка називає свою посаду, прізвище та повідомляє, яка дія проводиться і за яким кримінальним провадженням . Далі ця особа по черзі нази- ває кожного учасника, які так само фіксуються великим планом . По- тім відповідальна особа, перебуваючи в кадрі, називає дату, час, місце відеозапису і ким він проводиться . Тільки після цього можна братися до фіксації самої процесуальної дії . Заключна частина становить по- свідчення всіма учасниками дії правильності зафіксованого . Отже, ця частина протоколу записується після перегляду відеофонограми всіма учасниками, котрі брали участь у дії . Якщо відеозапис здійснювався у несприятливих умовах, то перегляд і запис заключної частини може відбуватися у приміщенні після повернення з місця його проведен- ня . У разі застосування відеозйомки під час допиту, слідчого експери- менту фільмуванню підлягає вся слідча дія від початку до кінця . При цьому фільм компонується з трьох послідовних частин, як зазначало- ся раніше . Завершується фільм відповідями на поставлені запитання і повідомленням слідчого про час закінчення слідчої дії . Поняттям «криміналістичний відеозапис» охоплюється не тільки відеоапаратура, але й прийоми і методи її застосування, а також демон- страційні пристрої . Ці засоби застосовуються, по-перше, для фіксації умов, ходу, учасників та результатів різних процесуальних дій і захо- дів, по-друге, з метою дослідження виявлених і зафіксованих об’єктів (предметів, процесів тощо) . Застосування відеозапису сприяє: отри- манню наочного ілюстративного, доказового й орієнтуючого матеріа- лу; виявленню таких об’єктів, слідів і фактів, які перебувають за межа- ми порогу чутливості органів зору і слуху й не сприймаються звичай- ним способом . Відеозапис, застосований у ході опитування, допиту не |