Хз. Навчальний посібник За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Гусарєва С. Д
 Скачать 3.84 Mb.
|
|
ТЕМА 10. ПРАВОВА ПОВЕДІНКА Практичне значення поняття «правової поведінки» є доволі комплексним, оскільки одночасно належить до філософії права, соціології і психології. Це особливий вид соціальної поведінки особистості або групи осіб відповідно до чинних у суспільстві норм права. Від рівня засвоєння поняття, ознак, видів правової поведінки залежить уміння особи правильно оцінювати практичну ситуацію та реалізовувати відповідну норму. 10.1 Поняття, ознаки та види правової поведінки У науковій літературі вважається обґрунтованим називати соціальною поведінкою вчинки людей, що виникають на основі різних видів соціальних норм – від звичаїв до норм права. Відповідно до різних видів соціальних норм нормативна поведінка може бути звичаєвою, моральною, корпоративною, релігійною та ін. Разом з тим поведінка суб’єктів може знаходитися і поза межами їх дії (відносини на побутовому рівні, індивідуальні звички). Різновидом соціальної поведінки є правова поведінка, особливості змісту якої передбачено нормами права, що є критерієм оцінки вчинків людей як таких, що відповідають чи не відповідають його правилам. Як зазначається в навчальній літературі, будь-яка юридично значуща поведінка суб’єктів права (індивідуальних чи колективних) є правовою. Вона передбачена нормами права, оцінюється суспільством з урахуванням його вимог і тягне за собою юридичні наслідки (позитивні або негативні) для суб’єктів права 1 Також існують й інші наукові погляди щодо визначення поняття правової поведінки. Наприклад, Ю.М. Оборотов, Н.М. Крестовська, А.Ф. Крижанівський та Л.Г. Матвєєва під правовою поведінкою пропонують розуміти передбачену нормами об’єктивного права соціальну значущу свідомо-вольову поведінку індивідів або їх об’єднань, яка, як правило, спричиняє або здатна спричинити певні юридичні наслідки 2 . Натомість інший український науковець О.В. Петришин правову поведінку розглядає як будь-яку юридично значущу поведінку суб’єктів права (індивідуальних чи колективних) 3 Отже, правова поведінка – це соціально значима поведінка суб’єктів у формі дії або бездіяльності, яка контролюється їх свідомістю та волею, передбачена нормами права і тягне за собою певні юридичні наслідки гарантовані державою. Специфіка правової поведінки розкривається в її ознаках: 1. Соціальна значимість є однією з основних ознак правової поведінки. 1 Загальна теорія держави і права : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / [М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.] ; за ред. докт. юрид. наук., проф. акад. АПрН України М. В. Цвіка, докт. юрид. наук., проф. акад. АПрН України О. В. Петришина. – Х. : Право, 2011. – С. 351 – 352; Теорія держави і права : навч. посіб. / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.] ; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 233 – 234. 2 Теорія держави і права. Державний іспит : навч. посіб. / [Ю. М. Оборотов, Н. М. Крестовська, А. Ф. Крижанівський та ін.]. – Х. : Одіссей, 2010. – С. 197. 3 Загальна теорія держави і права : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / [М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.] ; за ред. докт. юрид. наук., проф. акад. АПрН України М. В. Цвіка, докт. юрид. наук., проф. акад. АПрН України О. В. Петришина. – Х. : Право, 2011. – С. 352. 216 217 Вона має дві форми – соціальну корисність (є бажаною або необхідною для функціонування суспільства; проявляється у правовій активності суб’єктів правовідносин, здатності підтримувати конструктивні зв’язки в усіх сферах життя суспільства шляхом укладання договорів, участі громадян у виборах до представницьких органів влади тощо) та соціальну шкідливість (проявляється в гальмуванні розвитку позитивного потенціалу правовідносин, викликає негативні економічні, соціально-політичні, морально-психологічні та інші наслідки у вигляді адміністративних проступків, злочинів, невиконання цивільно-правових зобов’язань). Соціальна значимість правової поведінки виявляється в її здатності впливати на суспільні відносини, тобто змінювати їх. 2. Виявляється зовні у формі дій чи бездіяльності. Правова поведінка може впливати на суспільні відносини лише тоді, коли вона виражається зовні, тобто має вплив на інших осіб та суспільні відносини в цілому. Наприклад, думки особо не можуть бути об’єктом інтелектуальної власності (авторського права), лише їх матеріальний вигляд (текст, вірш, малюнок тощо) можуть створювати подальші суспільні відносини. 3. Має свідомо-вольовий характер. Люди мають свідомість і волю та здатні контролювати свою поведінку. Суб’єкти права повинні адекватно усвідомлювати обставини, характер своєї поведінки, передбачати наслідки та мати можливість здійснювати свою волю, скеровувати свої вчинки, а також нести за них відповідальність. 4. Правова регламентаціяє важливою ознакою правової поведінки. Лише опосередкована нормами права поведінка є правовою. Умови та ознаки правової поведінки описуються в нормах права. 5. Спричиняє юридичні наслідки. Як один з видів юридичних фактів, правова поведінка призводить до виникнення, зміни або припинення певних правовідносин. Правовими наслідками на ту чи іншу форму правової поведінки є реакція з боку держави у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціально корисних вчинків чи застосування заходів державного примусу і юридичної відповідальності за шкідливі дії 1 6. Гарантованість правової поведінки з боку держави. Ця ознака полягає в тому, що саме держава виступає гарантом правомірної поведінки і суб’єктом, здатним від імені суспільства привести в дію апарат примусу для притягнення до відповідальності за протиправну поведінку. Правомірна поведінка забезпечена гарантіями інституційними (державний апарат) і юридичними 2 Класифікація правової поведінки: 1 . У залежності від кількості суб’єктів: – індивідуальна – поведінка однієї особи (виконання функціональних обов’язків працівником поліції); – колективна – поведінка групи осіб (злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб 1 Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – С. 175 – 176. 2 Загальна теорія держави і права : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / [М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.] ; за ред. докт. юрид. наук., проф. акад. АПрН України М. В. Цвіка, докт. юрид. наук., проф. акад. АПрН України О. В. Петришина. – Х. : Право, 2011. – С. 352. 217 218 (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК України)). 2 . У відповідності до вимог норм права: – правомірна – застосування працівником поліції спеціальних засобів для припинення масових безпорядків; – неправомірна – застосування працівником поліції вогнепальної зброї при значному скупченні людей. 3. У залежності від характеру діяльності: – дія – крадіжка; – бездіяльність – ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані 1 4. За формою зовнішнього вияву: – фізичною (діяльність); – усною (вербальною); – письмовою (документальною) 2 . 5. З урахуванням соціального змісту та юридичної оцінки вчинку суб’єкта права: – правомірна поведінка – відмова у вчиненні правопорушення; – правопорушення – грабіж; – зловживання правом – зловживання монопольним становищем на ринку товарів; – об’єктивно протиправне діяння – застосування працівником поліції вогнепальної зброї для припинення протиправної дії. Слід зазначити, що в нормах права здебільшого моделюється не правова поведінка в цілому, а її елементи – правові вчинки. Правовий вчинок – це діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких утворює його склад. Складовими елементами правового вчинку є: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона. Суб’єктом правового вчинку може бути фізична чи юридична особа (орган держави, громадське об’єднання тощо), котрі визнані дієздатними та деліктоздатними, тобто здатними здійснювати свої права та обов’язки, нести юридичну відповідальність. Суб’єкти правового вчинку – це ті суб’єкти, за якими визнається здатність усвідомлювати і скеровувати свої діяння. Цю категорію суб’єктів складають тільки правоздатні особи. Суб’єктивна сторона правового вчинку відображує внутрішнє ставлення суб’єкта до свого діяння та його наслідків. Інакше кажучи, суб’єктивна сторона є тією частиною правосвідомості суб’єкта, що безпосередньо пов’язана з фізичною формою діяння і включає мету, мотив, правову установку тощо. Об’єкт правового вчинку – це явища навколишнього середовища, на які спрямовані діяння. Об’єктом правового вчинку виступають суспільні відносини, соціальні цінності. Об’єктивну сторону правового вчинку утворюють ті складові, що 1 Теорія держави та права : підруч. / [Є. О. Гіда, Є. В. Білозьоров, А. М. Завальний та ін.] ; за заг. ред. Є. О. Гіди. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. – С. 352. 2 Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підруч. / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. – Х. : Консум, 2001. – С. 415. 218 219 характеризують форму його зовнішнього виразу: діяння (дія чи бездіяльність, засоби і т. ін.), суспільне значущі наслідки (корисні чи шкідливі), причинний зв’язок між діянням і його наслідком 1 10.2 Поняття, ознаки та види правомірної поведінки Правомірна поведінка є видом правової поведінки, яка, на відміну від протиправної поведінки, є соціальне корисною, відповідає закріпленим у нормах права моделям поведінки і має позитивні юридичні наслідки. Основною юридичною ознакою правомірної поведінки є її відповідність нормам права, тобто її правомірність. Термін «правомірність» має широкий зміст і означає: – відповідність поведінки нормам права; – одиницю виміру, за допомогою якої з погляду права дається оцінка поведінки як такої, що має правову природу; – здатність права регулювати певну поведінку суб’єктів, а також властивість цієї поведінки бути врегульованою правовими засобами 2 Однак і у визначенні цього поняття в науці існує плюралізм думок. Відтак, наприклад, О.В. Петришин зазначає, що правомірна поведінка – це вольова поведінка суб’єкта права (діяльність чи бездіяльність), яка відповідає приписам правових норм, не суперечить основним принципам права і гарантується державою 3 . Дещо інше визначення надає М.В. Кравчук, на переконання якого правомірна поведінка – це така поведінка, яка не суперечить юридичним нормам або основним принципам права певної держави, тобто це соціально- корисна діяльність в інтересах більшості суспільства 4 . У свою чергу П.М. Рабінович відмічає, що правомірна поведінка – це такі діяння, які відповідають приписам юридичних норм чи інших юридичних актів або конкретно-історичним загальним і галузевим принципам права певної держави або права міжнародного 5 . На противагу йому, О.Ф. Скакун розглядає це явище як суспільно корисну правову поведінку особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпорядженням юридичних норм і охороняється державою 6 Таким чином, на наше переконання більш всеохоплюючим є таке визначення: правомірна поведінка – це вид правової поведінки, що характеризується соціальною корисністю або допустимістю, відповідає інтересам суспільств і держави та моделям можливої поведінки, зафіксованим в нормах права, має позитивні юридичні наслідки, гарантується 1 Теорія держави і права : навч. посіб. / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.] ; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 234 – 235. 2 Теорія держави і права : навч. посіб. / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.] ; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 236. 3 Загальна теорія держави і права : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / [М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.] ; за ред. докт. юрид. наук., проф. акад. АПрН України М. В. Цвіка, докт. юрид. наук., проф. акад. АПрН України О. В. Петришина. – Х. : Право, 2011. – С. 354. 4 Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права : навч. посіб. / М. В. Кравчук. – 3-тє вид., змін. й доп. – Тернопіль : Карт-бланш, 2002. – С. 183. 5 Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. / П. М. Рабінович. – Вид. 10-е, допов. – Л. : Край, 2008. – С. 163. 6 Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підруч. / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. – Х. : Консум, 2001. – С. 415. 219 220 з боку держави 1 . Основні ознаки правомірної поведінки: – відповідність поведінки нормам права – тобто людина діє правомірно, якщо вона діє у відповідності до норм права. Інколи правомірну поведінку трактують як поведінку, яка не порушує норми права. Проте таке визначення не досить точно відображає зміст цього явища, оскільки поведінка, що не протирічить нормам права, може здійснюватися поза сферою правового регулювання, та не бути правомірною; – соціально корисна – це дії, що відповідають образу життя, корисні (бажані), а інколи й необхідні для нормального функціонування суспільства. Позитивну роль вона відіграє і для особистості, оскільки завдяки їй забезпечується свобода, захищаються законні інтереси. Саме через правомірну поведінку здійснюється впорядкування суспільних відносин, вона необхідна для нормального функціонування та розвитку суспільства, забезпечує стан правопорядку. Вона є найважливішим фактором вирішення завдань, що стоять перед суспільством. Проте соціальна роль правомірної поведінки полягає в забезпеченні не лише суспільних потреб, а й задоволенні інтересів самих суб’єктів правових дій. Оскільки суспільство та держава зацікавлені в такій поведінці, вони підтримують її організаційними заходами, заохочують і стимулюють. Дії суб’єктів, які перешкоджають здійсненню правомірних дій, припиняються державою; – має свідомо вольовий характер, виражається в усвідомленій мотивації правомірних вчинків для досягнення поставлених цілей; – зовні виражається у вигляді дії чи бездіяльності, здійснюється у формах реалізації норм права – дотриманні, виконанні, використанні (громадянами), правозастосуванні (посадовими особами); – спричиняє юридичні наслідки, оскільки виявляється в юридичних фактах (правовстановлюючих, правозмінюючих, правоприпиняючих), що є передумовою правовідносин. Слід зазначити, що правова поведінка не завжди викликає правовідносини; – охороняється державою за допомогою дозвільних, зобов’язуючих і охоронних норм, стимулюється за допомогою рекомендаційних і заохочувальних норм 2 Правомірна поведінка містить завжди два моменти: – інформаційний, тобто поінформованість громадянина про свої суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Важливою є не лише наявність правового механізму захисту права на доступ до правової інформації, а й активне використання його громадянами; – поведінковий, тобто уявлення про законні способи здійснення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків 3 Правомірна поведінка складається з елементів – правомірних вчинків, що 1 Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – С. 176. 2 Теорія держави та права : підруч. / [Є. О. Гіда, Є. В. Білозьоров, А. М. Завальний та ін.] ; за заг. ред. Є. О. Гіди. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. – С. 353. 3 Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підруч. / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. – Х. : Консум, 2001. – С. 416. 220 221 мають суспільно корисний характер. Перш ніж відбуваються вчинки, виникають їх мотиви – спонукальна причина до дії (бездіяльності), доказ на користь саме такої дії. Мотиви визначають правову установку – правомірну і неправомірну. У них виявляється соціальна зрілість і юридична грамотність, рівень правосвідомості особи. Мотиви правомірної поведінки особи можуть бути різними: – переконаність у справедливості та корисності норм права; – відповідальність перед суспільством і державою за вчинки; – усвідомлення громадянського обов’язку; – егоїстичний особистий інтерес; – вчинення звичних для особи дій; – прагнення діяти як усі; – острах перед відповідальністю та ін. Провідне місце в мотивах поведінки людей посідають потреби та інтереси. З формуванням громадянського суспільства змінюється зміст методів, що спрямовані на формування в населення соціально-активної, правомірної поведінки, що передбачає використання таких методів впливу – переконання, правове виховання, профілактика правопорушень. В юридичній науковій літературі існує плюралізм поглядів щодо критеріїв поділу правомірної поведінки. Отже, розглянемо основні підстави розподілу цієї поведінки на такі види: 1. За сферою суспільних відносин: – економічні; – політичні; – соціальні тощо. 2. За зовнішньою формою вираження (об’єктивною стороною): – дія (діяльність); – бездіяльність. 3. З точки зору фактичного змісту правовідносин: – діяння, що спрямовані на використання суб’єктивних прав; – діяння, що спрямовані на виконання юридичних обов’язків. 4. За причинами вияву: – поведінка, зумовлена внутрішніми причинами і потребами; – поведінка, зумовлена зовнішніми обставинами 1 . 5. За ступенем активності процесу залучення особистості у правове |