биология. Навчально-методичний посібник 2022-2023 (1). Навчальнометодичний посібник для студентів фармацевтичних факультетів спеціальності Фармація, промислова фармація
 Скачать 2.45 Mb.
|
|
тканинних шизонтів. З кожного шизонта у результаті шизогонії виникає від 1000 до 5000 тканинних мерозоїтів. Цей процес у Pl. falciparum триває близько 6 діб, а у Pl.vivax – від 8 діб до декількох місяців. Позаеритроцитарний цикл проходить один раз. Тканинні мерозоїти потрапляють у еритроцити і починається еритроцитарна шизогонія. У еритроцитах трофозоїт харчується гемоглобіном і послідовно проходить стадії кільця, амебоїдного і зрілого трофозоїта, шизонта, мерозоїта. Згодом оболонка еритроцита розривається, мерозоїти і токсичні продукти життєдіяльності плазмодіїв потрапляють у кров. З цим процесом співпадають приступи малярії. Мерозоїти знову проникають у еритроцити, цикл повторюється. Це відбувається багаторазово. Цикл еритроцитарної шизогонії у Pl. vivax, Pl. ovale і Pl. faiciparum триває 48 годин, Рl. malariae – 72 години. Після декількох циклів еритроцитарної шизогонї частина мерозоїтів, потрапивши у еритроцити, розвивається не у шизонти, а в гаметоцити (незрілі статеві особини). Розрізняють жіночі клітини – макрогаметоцити і чоловічі – мікрогаметоцити. Подальший їх розвиток можливий лише у тілі 98 комара роду Anopheles. Там утворюється макро- і мікрогамети. Вони зливаються, утворюючи зиготу, а з неї розвивається ооциста. З ооцисти утворюється багато спорозоїтів. Розвиток плазмодія у організмі комара триває від 7 до 45 днів і залежить від температури навколишнього середовища. Саме цим і визначається географічне поширення паразита. Патогенна дія: малярія – тяжке захворювання, яке супроводжується періодичними приступами (лихоманка і підвищення температури до 40 °С). Плазмодії руйнують велику кількість еритроцитів, що може привести до анемії і навіть смерті. Діагностика: знаходження еритроцитарних трофозоїтів, мерозоїтів, гаметоцитів у мазку або «товстій» каплі крові. Кров рекомендується брати під час приступу або одразу після нього. Профілактика: − особиста захист від укусів комарів, профілактичний прийом протималярійних препаратів. − громадська: протималярійні заходи здійснюються у двох напрямках: 1) виявлення і лікування усіх хворих на малярію (ліквідація джерел інвазії); 2) знищення комарів (ліквідація переносника), оздоровлення місцевості. 4.2 Матеріали для самоконтролю: 1. Яка форма дизентерійної амеби є патогенною для людини? A. Мала вегетативна форма B. Велика вегетативна форма C. Циста, яка має 4 ядра D. Циста, яка має 8 ядер E. Личинка 2. Назвіть заходи особистої профілактика амебіазу: A. Не їсти погано проварену або просмажену яловичину B. Захищатися від укусів москітів C. Не їсти погано проварену або просмажену рибу D. Мити руки перед їжею E. Санітарно-просвітня робота 3. Назвіть проміжного хазяїна для малярійного плазмодія. A. Самець комара роду Anopheles B. Самка комара роду Anopheles C. Москіт D. Нема проміжного хазяїна E. Людина 4. При обстеженні працівників закладів громадського харчування було виявлено гострий амебіаз. Як було проведено діагностику цього захворювання? A. Виявлення личинок у фекаліях B. Виявлення цист у крові C. Виявлення f.magna у фекаліях D. Виявлення f.minuta у фекаліях E. Виявлення цист у фекаліях 5. Назвіть характерну особливість цист Entamoeba histolytica: A. Мають 4 ядра 99 B. Мають 8 ядер C. Мають 1 ядро D. Мають псевдоподії E. Мають пелікулу 6. Яка особиста профілактика лямбліозу? A. Щеплення B. Дотримання правил особистої гігієни C. Знищення мух D. Знищення комарів E. Контроль за водопостачанням 7. Трихомонада піхвова в організмі людини зумовлює: A. Збільшення селезінки й печінки B. Депресію і сонливість C. Анемію D. Діарею E. Запальні процеси в статевих шляхах 8. Як діагностувати трихомоноз? A. Виявлення цист у виділеннях і зіскобах слизових оболонок статевих органів B. Виявлення вегетативних форм у фекаліях C. Виявлення цист і вегетативних форм у сечі D. Виявлення вегетативних форм у крові, пунктатах лімфатичних вузлів і спинномозкової рідини E. Виявлення вегетативних форм у виділеннях і зіскобах слизових оболонок статевих органів 9. Мерозоїти малярійного плазмодія в крові людини можуть перетворюватися на: A. Шизонти B. Гамети C. Спорозоїти D. Псевдицисти E. Ендозоїти 10. Яка стадія малярійного плазмодія інвазійна для людини? A. Гамети B. Гаметоцити C. Спорозоїти D. Шизонти E. Мерозоїти Протокол практичного заняття Дата_______ Робота №1. Цикл розвитку дизентерійної амеби. Роздивіться життєвий цикл амеби та зарисуйте його, позначте всі стадії розвитку паразита. 100 Робота №2. Морфологія трихомонади, лямблії та її цисти. Роздивіться на рисунку піхвову трихомонаду, лямблію та її цисту. Запишіть назви органоїдів. ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________ Робота №3. Життєвий цикл малярійного плазмодія. На рисунку підпишіть стадії життєвого циклу малярійного плазмодія у тілі проміжного та остаточного хазяїна. Дата і підпис викладача____________________________________________ 101 Питання для обговорення: 1. До лікарні потрапив хворий з важким порушенням роботи кишково- шлункового тракту. У рідкому калі зі слизом, виявлена кров. При діагностиці були знайдені чотириядерні цисти. Чи можливо однозначно поставити діагноз? 2. При обстеженні у жінки виявлено урогенітальний трихомоноз. Як поставили діагноз? 3. До м. Запоріжжя приїхав хворий на тропічну малярію, чи становить він епідеміологічну загрозу для оточуючих? Терміни для запам’ятовування: Паразитизм, паразити: облігатні, факультативні, тимчасові, постійні; ектопаразити: зовнішні, шкіряні, порожнинні; ендопаразити: порожнинні, тканинні, внутрішньоклітинні; хазяї дефінитивні, проміжні, додаткові, резервуарні; трансмісивні хвороби, природно-осередкові хвороби, циста. ЗАНЯТТЯ №13. 1. Тема: ПЛОСКІ ЧЕРВИ – ПАРАЗИТИ ЛЮДИНИ 2. Актуальність теми. Гельмінтологія - наука, що вивчає захворювання, які викликаються паразитичними червами. Знання питань біології гельмінтів необхідне майбутньому провізору для розробки і обґрунтування засобів профілактики і розробки лікарських препаратів проти гельмінтозів. 3. Мета заняття. Вміти визначати основні поняття гельмінтології, характеризувати класи сисунів і стьожкових червів. Вивчити морфологію та життєві цикли представників цих класів, хвороби які вони викликають як основу діагностики та профілактики захворювань на гельмінтози у людини. 4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки та проведення заняття. 4.1 Теоретичні питання до заняття: 1. Характеристика класу Сисуни. 2. Сисуни – збудники трематодозів людини (котячий сисун). 3. Характеристика класу Стьожкові. 4. Стьожкові черви – збудники цестодозів у людини (свинячий ціп’як, ехінокок). Сисуни (Trematodes) – мають плоске листоподібне тіло з двома мускулистими присосками – ротовою і черевною. Тіло вкрито шкірно- м'язовим мішком, який складається з тегументу і трьох шарів м’язових волокон: кільцевих, діагональних і повздовжніх. Травна система складається з передньої і середньої кишок. Це ротовий отвір, глотка, стравохід, і 2 гілки кишки. Анус відсутній. Непотрібні 102 речовини виводяться через ротовий отвір. Кровоносна та дихальна системи відсутні. Видільна система протонефридіального типу. Вона складається з зірчастих клітин з канальцями, які зливаються в один (два) канал і відкриваються назовні порою. Нервова система складається з парних гангліїв, які з’єднуються у навкологлоткове кільце і трьох пар нервових стовбурів, які з’єднуються комісурами. Статева система у більшості плоских червів гермафродитна. Чоловічі статеві залози – сім’яники, в яких утворюються сперматозоїди і жіночі статеві залози – яєчники, в яких утворюються яйцеклітини. Трематоди – біогельмінти, проходять складний цикл розвитку з декількома личинковими стадіями і зміною хазяїнів. Котячий або сибірський сисун (Opisthorchis felineus) – збудник опісторхозу. Географічне поширення: береги великих річок. Остаточний хазяїн: люди і тварини, які харчуються рибою. Проміжний хазяїн: перший – молюск роду Bithinia,другий – риби родини коропових. Морфологія: довжина котячого сисуна 4-13 мм. У середній частині тіла знаходиться розгалужена матка і жовточники, за ними розташований яєчник. Розеткоподібні сім’яники розташовані у задній частині тіла. Яйця дрібні, жовтаві, на передньому кінці мають кришечку. Локалізація: жовчні протоки печінки, жовчний міхур, протоки підшлункової залози. Живе у організмі людини до 30 років. Життєвий цикл: опісторхоз – природно-осередкове захворювання. Яйця з мірацидіями виділяються з фекаліями хворого в зовнішнє середовище. Для подальшого розвитку вони повинні потрапити у прісну воду. У воді вони проковтуються молюсками. Мірацидій виходить з яйця, проникає у печінку молюска і перетворюється на спороцисту. В середині спороцисти партеногенетично розвиваютьсяредії, а в них церкарії. Церкарії покидають молюска, плавають і активно проникають, або проковтуються рибами. У м’язах риби церкарії покриваються двома оболонками: гіаліновою (утворює паразит) і сполучнотканинною (утворює хазяїн). Ця стадія називається метацеркарій. Це інвазійна стадія для остаточного хазяїна. Патогенна дія: котячий сисун пошкоджує жовчні протоки і проток підшлункової залози людини і тварин, він викликає токсичну і алергічну дії. Якщо опісторхи тривалий час паразитують у організмі, може розвитися 103 цироз печінки, рак підшлункової залози. Діагностика: виявлення яєць у фекаліях, яєць і марит (статевозріла особина) – у дуоденальному соці. Профілактика: • особиста: не їсти погано проварену, просмажену або просолену рибу; • громадська: виявлення і лікування хворих, санітарно-просвітня робота, захист водойм від фекального забруднення. Клас Стьожкові черви (Cestoidea). Цестоди мають сегментоване тіло у формі стрічки довжиною від 2,5 мм до 20 м. Тіло складається з голівки (сколекс), шийки і стробіли. Стробіла складається з члеників – проглотид (від 3 до 4000). На голівці знаходяться органи прикріплення: присоски, гачки, присисні щілини (ботрії). За сколексом знаходиться коротка несегментована шийка. Шийка є зоною росту гельмінта. Від неї відчленовуються проглотиди. Молоді членики не мають статевої системи. Вони найдрібніші, але поступово їх розміри збільшуються. За ними йдуть членики, які містять тільки чоловічу статеву систему. У середині стробіли з’являється і жіноча статева система. Членики стають гермафродитними, або незрілими. Кінець стробіли складають зрілі членики. У них статеві органи редукуються і залишається лише матка, яка містить запліднені яйця. Покрови тіла: зовні тіло черв'яка вкрите шкірно-м'язовим мішком. Його зовнішній шар – тегумент має мікроворсинки для збільшення засмоктуючої поверхні, так як поглинання поживних речовин проходить всією поверхнею тіла. Такий спосіб харчування визначив локалізацію статевозрілих особин тільки у тонких кишках хребетних. Тегумент виділяє антипротеолітичні ферменти, які захищають гельмінтів від перетравлювання у кишках хазяїна. Під тегументом знаходяться шари м’язів: кільцевий, повздовжній та діагональний. Травна, кровоносна і дихальна системи відсутні. Видільна система: протонефридії. Нервова система складається з переднього ганглія, розташованого у сколексі і двох головних бокових стовбурів, з’єднаних комісурами. Статева система: цестоди – гермафродити. Життєвий цикл: цестоди – біогельмінти. У циклі розвитку всіх цестод присутні дві личинкові стадії – онкосфера і фіна. Онкосфера розвивається у яйці. Вона має кулясту форму і шість гачків. У кишках проміжного хазяїна онкосфера виходить з яйця, потрапляє у кров і розноситься у різні частини тіла. З онкосфери утворюється фіна. Фіна – це пузир, наповнений рідиною, всередині якого знаходиться одна або більше голівок. Будова фін різна у різних видів цестод. Для подальшого розвитку фіна повинна потрапити у тіло 104 остаточного хазяїна. Там під дією травних соків голівка вивертається і прикріплюється до стінки кишки. Від шийки починають рости членики. Ціп'як озброєний або свинячий (Taenia solium) – збудник теніозу. Географічне поширення: повсюдне. Остаточний хазяїн: людина. Проміжний хазяїн: свиня, рідше людина, в якої за особливих обставин інколи розвивається хвороба – цистицеркоз. Морфологія: довжина статевозрілої особини 2-3 м, має до 1000 члеників. Сколекс округлий, 1-2 мм діаметром, має 4 присоски і хоботок з подвійним вінцем гачків. Гермафродитний членик має три дольки яєчника. Довжина членика більша за ширину. Матка має бокові розгалуження (7-12 пар), вміщує 30000-50000 яєць. Фіна – цистицерк. Цистицерк білого кольору і має розмір рисового зерна. Локалізація: тонкий кишечник людини. Життєвий цикл: у зовнішнє середовище з фекаліями хворої людини виділяється 5-6 зрілих члеників. Свині заражаються при поїданні фекалій хворої людини. У шлунку свині онкосфери виходять, проникають у кровоносні судини і з током крові потраплять у м’язи. Через 2-2,5 місяці там утворюються цистицерки. В організмі свині вони зберігаються живими до двох років. Людина заражається теніозом при вживанні сирої або погано термічно обробленої свинини. У кишечнику людини сколекс паразита вивертається і прикріпляється до стінки кишечника. Стробіла починає рости. Через 2,5-3 місяці ціп'як стає статевозрілим. Живе до 25 років. В організмі людини (проміжний хазяїн) можуть розвиватися фіни свинячого ціп'яка. Тоді у людини спостерігається захворювання – цистицеркоз. Яйця потрапляють до організму людини через брудні руки, воду, їжу. Під час блювання у шлунок можуть потрапити членики свинячого ціп'яка. З яєць виходять онкосфери, потрапляють у кров і розносяться по всьому тілу. Вони потрапляють в очі, головний мозок, серце і т. п. Через 2-4 місяці онкосфери перетворюються на цистицерки. Лікується тільки за допомогою хірургії. Патогенна дія: статевозріла особинавикликає порушення травлення і всмоктування поживних речовин (людина втрачає вагу), механічна і токсична дія на хазяїна. Лікування тільки у стаціонарі. Не можна давати препарати, які викликають блювоту або розчиняють проглотиди. Цистицеркоз мозку може призвести до смерті, цистицеркоз ока – до втрати зору. Діагностика: знаходження проглотид у фекаліях. При цистицеркозі – імунологічні реакції, рентгенодіагностика. 105 Профілактика: • особиста: не їсти сирої і погано термічно обробленої свинини; • громадська: виявлення і лікування хворих, санітарно-просвітня робота, контроль свинини на ринках та бійнях перед продажем, захист навколишнього середовища від фекального забруднення. Ехінокок (Echinococcus granulosus) – збудник ехінококозу. Географічне поширення: повсюдно. Остаточний хазяїн: собаки, вовки, шакали, лисиці. Проміжний хазяїн: травоїдні ссавці, людина. Морфологія: довжина статевозрілої особини 0,25-0,5 см, складається з 3-4 члеників (1-2 юні членика, 1 гермафродитний, 1 зрілий). Сколекс грушоподібної форми, має 4 присоски і хоботок з подвійним віночком гачків. Зрілий членик найбільший, вміщає матку з бічними отворами, у якій знаходиться до 5000 яєць. Членики, які виділилися можуть активно рухатися по шерсті тварини і розповсюджувати яйця. Фіна – ехінококовий міхур, оточений товстою стінкою, заповнений токсичною речовиною. Внутрішня паренхіматозна оболонка (зародкова) утворює виступи (вивідні камери) зі сколексами і дочірні міхурі. Назовні знаходиться шарова капсула. За нею розташована фіброзна оболонка, сформована організмом хазяїна. Ехінококовий міхур росте повільно, протягом усього життя хазяїна. Локалізація: • у тілі проміжного хазяїна: печінка, легені, м’язи, трубчаті кістки, головний мозок та інші органи; • у тілі остаточного хазяїна: тонкий кишечник. Життєвий цикл: Зрілі членики ехінокока відриваються від стробіли, виповзають з ануса собаки і просуваються по її шерсті, розсіюючи яйця. Зберігають інвазійність на протязі 10 місяців. Людина заражується, проковтуючи яйця ехінокока із забрудненими харчами і водою, або через брудні руки при контакті з хворою собакою, стрижці овець. Травоїдні тварини проковтують яйця з травою, забрудненою фекаліями собак. У тонкому кишечнику людини виходять онкосфери, проникають у стінку кишечнику і з кров’ю розносяться по організму. У органах утворюються фіни. |