биология. Навчально-методичний посібник 2022-2023 (1). Навчальнометодичний посібник для студентів фармацевтичних факультетів спеціальності Фармація, промислова фармація
 Скачать 2.45 Mb.
|
|
можна діагностувати синдром „котячого крику”? A. Статевого Х-хроматину B. Біохімічного C. Генеалогічного D. Статевого Y-хроматину E. Каріотипування 3. Назвіть формулу каріотипу хворої із синдромом Шерешевського-Тернера: A. 46, ХХ B. 47, ХХY C. 45, Х0 D. 47, ХХХ E. 47, ХYY 4. Частота домінантного алелю в популяції, що складається з 36% гомозигот АА, 16% гомозигот аа, 48% гетерозигот Аа, становить (часток одиниць): A. 0,3 B. 0,6 C. 0,4 D. 0,24 E. 0,06 5. Який метод генетики використовують, щоб з’ясувати, домінантною чи рецесивною є конкретна патологічна ознака? A. Цитогенетичний B. Біохімічний C. Популяційно-статистичний D. Генеалогічний E. Близнюковий 6. У юнака лікар діагностував синдром Клайнфельтера. Який каріотип хворого? A. 46, ХХ B. 47, ХХY C. 46, ХХ, 5р - D. 47, ХХ,+13 E. 47, ХYY 89 7. За допомогою цитогенетичного методу можна діагностувати: A. Фенілкетонурію B. Хворобу Паркінсона C. Діабет D. Синдром Марфана E. Синдром Патау 8. Який метод генетики дає змогу визначати каріотип людини? A. Дерматогліфіки B. Близнюковий C. Популяційно-статистичний D. Біохімічний E. Цитогенетичний 9. Метод визначення Х- хроматину використовують для діагностики: A. Синдрому Дауна B. Синдрому Клайнфельтера C. Шизофренії D. Синдрому Патау E. Синдрому Едвардса 10. Клітини амніотичної рідини містять по дві грудочки Х- хроматину за рахунок: A. Трисомії по Х- хромосомі B. Трисомії по 21-й хромосомі C. Трисомії по 18-й хромосомі D. Моносомії по Х-хромосомі E. Нулісомії. Протокол практичного заняття Дата_____________ Робота №1. Каріотипи людини. Вивчіть правила запису каріотипів людини: 1. Спочатку записують загальне число хромосом. 2. Потім, через кому, статеві хромосоми. 3. Зайву хромосому, якщо вона є, записують знаком „+”, а відсутню – знаком „–”. 4. Коротке плече хромосоми – p, довге плече хромосоми – q. Вивчіть нормальні каріотипи жінки і чоловіка та патологічно змінені: 46, ХХ – Нормальний жіночий каріотип. 46, ХY – Нормальний чоловічий каріотип. 47, ХХ, +21 – Синдром Дауна – жінка, у каріотипі якої є додаткова 21-а хромосома. 47, ХY, +21 – Синдром Дауна – чоловік, у каріотипі якого є додаткова 21-а хромосома. 46, ХY, 5р-– Синдром „котячого крику ”, чоловік, у каріотипі якого делеція короткого плеча 5-ої хромосоми. Робота №2. Хромосомні хвороби. Заповніть таблицю: 90 Синдром Порушення каріотипу Частота синдрому Фенотипи Дауна Патау Едвардса „котячого крику” Клайнфельтера Шерешевського- Тернера „супержінки” „суперчоловіка” Робота №3. Розв'язування задач. 1. Визначите частоту рецесивного гена, який зумовлює блакитний колір очей у популяції, де 75% людей кароокі. 91 Рішення: 2. Яка ймовірність одруження з жінкою, яка є носієм гена гемофілії у популяції в якій на гемофілію хворіє 1 з 10 000 чоловіків? Рішення: Дата і підпис викладача_________________________________________ Питання для обговорення: 1. Батьки дитини з синдромом Дауна звернулись за порадою до медико- генетичної консультації. Які дії має здійснити лікар-генетик? Проаналізуйте можливі варіанти. 2. До лікаря звернулося подружжя, у якого народилася дитина з розколиною губи і піднебіння. Їх цікавить, який ризик народження другої дитини з такою вадою розвитку. Що має з`ясувати лікар, щоб зробити прогноз? 3. У здорової жінки – носія гена гемофілії на 10-14 тижнях вагітності при дослідженні набору хромосом клітин ворсинок хоріону виявлено чоловічий каріотип. Яку рекомендацію вагітній жінці дасть генетик в медико- генетичній консультації? Яка порада буде при вагітності жіночим плодом? Терміни для запам’ятовування: Цитогенетичний метод, статевий хроматин, У-хроматин, метод каріотипування, каріограма, хромосомні хвороби, закон Харді-Вайнберга, медико-генетичне консультування. ЗАНЯТТЯ №11. 1. Тема: ЗАКЛЮЧНЕ ЗАНЯТТЯ ЗМІСТОВОГО РОЗДІЛУ 2 2. Актуальність теми. Набуття знань з загальної, медичної генетики - одна з необхідних умов діяльності сучасного провізора. Для кращого засвоєння навчального матеріалу студенти вирішують генетичні задачі. 3. Мета заняття. Виявити теоретичну підготовку з усіх розділів генетики. 92 Закріпити навички по розв`язуванню задач на успадкування менделюючих ознак, взаємодію генів, групи крові, зчеплене зі статтю та зчеплене успадкування. 4. Зміст заняття. Викладач перевіряє рівень знань та практичних навичок студентів у формі бесіди, розв`язування задач та комп’ютерним тестуванням з питань практичних занять і лекцій даного розділу. ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 3 ПОПУЛЯЦІЙНО ВИДОВИЙ, БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ І БІОСФЕРНИЙ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ЗАНЯТТЯ №12. 1. Тема: ВВЕДЕННЯ В МЕДИЧНУ ПАРАЗИТОЛОГІЮ. МЕДИЧНА ПРОТОЗООЛОГІЯ. 2. Актуальність теми. Тваринний світ є компонентом екологічного середовища людини і тому треба приділити значну увагу вивченню життєвих циклів паразитів, різних форм взаємовідношень між ними й організмом людини, шляхів зараження, методів діагностики, профілактики інвазій. Вивчення різних питань паразитології важливо ще й тому, що велика кількість паразитарних захворювань значно поширена серед населення. 3. Мета заняття. Вміти оперувати основними поняттями паразитології, класифікувати і визначати основних представників підцарства Найпростіших, обґрунтовувати основні заходи особистої та громадської профілактики. 4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки та проведення заняття. 4.1. Теоретичні питання до заняття: 1. Основні поняття паразитології. 2. Саркодові: Амеба дизентерійна. Морфологія, цикл розвитку, діагностика та профілактика амебіазу. 3. Джгутикові: Лямблія, піхвова трихомонада. Морфологія, життєвий цикл, діагностика та профілактика лямбліозу та трихомонозу. 4. Споровики. Малярійний плазмодій – збудник малярії. Цикл розвитку, вплив на організм, діагностика та профілактика малярії. Паразитизм – це форма взаємовідносин між організмами різних видів, при якій один організм (паразит) використовує інший (хазяїн) як джерело харчування і місце проживання, спричиняючи йому шкоду. Паразити можуть проживати у різних клітинах, тканинах і органах хазяїна, харчуватися його клітинами, тканинами або перетравленою їжею. 93 Паразитизм широко розповсюджений у природі. Найбільшу кількість паразитів встановлено у підцарстві Найпростіші, типах Плоскі і Круглі черви, Членистоногі. Паразити – це такі організми, які використовують організми іншого виду (хазяїна) як джерело харчування і середи проживання, спричиняючи йому шкоду. При цьому паразит не вбиває свого хазяїна одразу, так як загибель хазяїна приведе до загибелі паразиту. Паразити бувають: − Облігатні. Це організми, які не можуть вільно жити у природі. Для них паразитизм – умова існування. − Факультативні. Це організми, які вільно живуть у природі, але, випадково потрапивши в організм іншого виду (хазяїна) починають паразитувати. Наприклад: деякі круглі черви, хижі п'явки. Класифікація паразитів: 1) Залежні від терміну паразитування: − тимчасові – живуть поза організмом хазяїна і нападають на нього лише для харчування кров'ю (кліщі, блохи, комарі, москіти). Паразитують від тридцяти секунд до декількох днів. − постійні – живуть на тілі хазяїна або всередині нього і не можуть існувати у зовнішньому середовищі (аскарида, воші). 2) Залежно від місця локалізації: − ектопаразити: а) зовнішні – живуть на зовнішніх покривах хазяїна. Наприклад: воші, блохи, комарі. б) шкіряні – живуть всередині шкіряного покрову і частково на його поверхні. Наприклад: коростяний свербун. в) порожнинні – живутьу порожнинах, які з’єднуються із зовнішнім середовищем (зовнішній слуховий прохід, порожнина носа). Наприклад: личинки вольфартової мухи. − ендопаразити: а) порожнинні – живутьу порожнинах тіла або внутрішніх органах. Наприклад: аскарида, гострик. б) тканинні – живуть у м’язовій та нервовій тканинах. Наприклад: личинки трихінели. в) внутрішньоклітинні – живуть у клітинах. Наприклад: малярійний плазмодій, деякі джгутикові. Життєві цикли паразитів (від народження до смерті) включають в себе личинкові стадії і статевозрілі форми. Частину життєвого циклу з певними стадіями розвитку паразит проходить у тілі одних хазяїв, а другу – у нових 94 хазяїв. В залежності від цього хазяїни бувають: − остаточні або дефінитивні. У них паразит досягає статевої зрілості і розмножується статевим шляхом. − проміжні. В них проходить розвиток личинок, безстатеве або партеногенетичне розмноження паразита. − додаткові. Проміжних хазяїнів може бути більше одного. − резервуарні. В них паразит не розвивається. Вони не обов’язкові у життєвому циклі паразитів, але можуть накопичувати інвазійні стадії розвитку паразиту і сприяти їх передачу до остаточного хазяїна. Трансмісивні хвороби – це хвороби, які передаються кровосисними членистоногими (переносники). Російський вчений Є. М. Павловський виділив особливу групу хвороб, які пов’язані з комплексом природних умов. Це – природно-осередкові хвороби. Вони мають такі особливості: 1) Існують у певних біогеоценозах незалежно від людини. 2) Резервуар – дикі тварини. Компоненти природного осередку: 1) Збудник хвороби. 2) Природний резервуар збудника хвороби. 3) Переносник збудника хвороби. Наприклад: лейшманіоз зустрічається у деяких районах Середньої Азії. Збудник – лейшманія; природний резервуар – дрібні гризуни (піщанки); облігатний переносник – москіт. Підцарство Найпростіші (Protozoa) Тип Саркоджгутикові (Sarcomastigophora) Клас Справжні амеби (Lobosea) Саркодові проживають у морях, прісних водоймах і ґрунті. Деякі види перейшли до паразитичного способу життя. Серед них зустрічаються як непатогенні, так і патогенні для людини форми амеб. Саркодові мають просту будову. Клітина має мембрану, цитоплазму з органоїдами, одне або декілька ядер. Пелікула відсутня, тому форма тіла у амеб непостійна. Прісноводні форми мають скоротливі вакуолі. Саркодові можуть утворювати псевдоподії для захоплення їжі і пересування. Живляться бактеріями, водоростями і найпростішими. Амеби можуть знаходитися у вегетативній формі і цисті. Розмноження нестатеве (бінарний поділ, брунькування), статеве (копуляція). Амеба дизентерійна(Entamoeba histolytica) – збудник амебіазу. Локалізація: просвіт товстої кишки людини, іноді печінка, легені, головний мозок. 95 Географічне поширення: повсюдно, частіше у Індії, Північній і Центральній Африці, Південній Америці. Морфологія: існує у трьох формах: • велика вегетативна (тканинна) форма (forma magna); • мала вегетативна форма (forma minuta); • циста – покрита товстою оболонкою і містить 4 ядра. Життєвий цикл: У організм людини амеба потрапляє на стадії цисти, через немиті руки, овочі, фрукти, некип’ячену воду. Механічними переносниками можуть бути мухи і таргани. У кишках, під дією ферментів оболонка цисти розчиняється. У просвіт кишок виходять малі вегетативні форми. Для людини вони непатогенні, харчуються бактеріями і складовими кишок. Після розмноження малі вегетативні форми інцистуються і виводяться у зовнішнє середовище (людина – цистоносій). Амебіаз виникає, якщо є дві умови: а) послаблена імунна система організму; б) порушення кишкової мікрофлори. У цих умовах мала вегетативна форма перетворюється у тканинну. Дизентерійна амеба збільшується у розмірах і виділяє протеолітичні ферменти. За допомогою цих ферментів велика вегетативна форма руйнує епітелій кишок, проникає у стінки кишок. Патогенна дія: у кишках утворюються виразки, руйнуються кровоносні судини. Спостерігаються часті кров'яні випорожнення, біль у області кишечнику. З кров'ю амеби можуть потрапити до печінки, головного мозку, селезінки, викликаючи там виразки і абсцеси. Діагностика: виявлення forma magna у мазках фекалій, імунні реакції. Якщо виявлені тільки forma minuta і циста – неможливо поставити діагноз. Це цистоносійство. Профілактика: − особиста: необхідно дотримуватися правил особистої гігієни, кип’ятити воду, мити овочі, фрукти. − громадська: виявлення і лікування хворих і цистоносіїв, знищення мух і тарганів, санітарно-просвітня робота. Клас Тваринні джгутикові (Zoomastigophora) Джгутикові мешкають у морських і прісних водоймах, багато видів перейшли до паразитичного способу життя. Серед них є паразити людини: трипаносоми, лейшманії, трихомонади, лямблії. Джгутикові мають від одного до декількох джгутиків. Джгутик – ниткоподібний відросток цитоплазми. Між джгутиком і пелікулою може 96 бути ундулююча мембрана. Форма тіла зазвичай стала (за рахунок пелікули). Харчування-гетеротрофне. Джгутикові існують у вегетативній формі, деякі можуть утворювати цисти. Розмноження нестатеве (поділ) і статеве (копуляція). Лямблії (Lamblia intestinalis) – збудник лямбліозу. Географічне поширення: повсюдно. Локалізація: тонкий кишечник, особливо в дванадцятипалій кишці. Морфологія: існує у двох формах: вегетативна і циста. Тіло грушоподібне, розділене двома аксостилями, має присмоктувальні диски для фіксації. Живлення осмотичне. Розмноження шляхом поздовжнього поділу. Життєвий цикл: паразитує тільки у людини, інвазійна форма − циста. Зараження відбувається через брудні руки, їжу і воду. Патогенна дія: запалення слизової оболонки кишки, порушення травлення і всмоктування, токсико-алергічні процеси. Діагностика: виявлення вегетативних форм і цист у фекаліях, а також виявлення вегетативних форм у дуоденальному вмісті. Профілактика: − особиста: необхідно дотримуватися правил особистої гігієни, кип'ятити воду, мити овочі, фрукти. − громадська: виявлення та лікування хворих та цистоносіїв, знищення мух і тарганів, санітарно-просвітня робота. Трихомонада піхвова (Trichomonas vagіnalis) – збудник урогенітального трихоманозу. Географічне поширення: повсюдне. Локалізація: сечостатеві шляхи чоловіків та жінок. Морфологія:існує тільки у вигляді вегетативної форми, цист не утворює. Форма тіла грушоподібна, має 4 джгутика, ундулюючу мембрану і аксостиль, який закінчується шипом. Має одне ядро. Життєвий цикл: паразитує тільки у людини, інвазійна форма – вегетативна джгутикова. Зараження відбувається при статевих контактах, через вологі рушники, через гінекологічні і урологічні інструменти. Патогенна дія: запалення слизової оболонки сечостатевих шляхів. Діагностика: виявлення вегетативних форм у мазках з піхви і уретри. Профілактика: − особиста: користуватися засобами індивідуального захисту при статевих контактах, не користуватися чужими предметами гігієни; − громадська: виявлення і лікування хворих, стерилізація гінекологічних і урологічних інструментів, санітарно-просвітня робота. 97 Клас Споровики (Sporozoеa) Представники класу усі паразитичні організми. Споровики – внутрішньоклітинні паразити зі складними циклами розвитку. Малярійні плазмодії – збудники малярії рептилій, птахів, ссавців. Для людини патогенні 4 види малярійного плазмодія: Plasmodium vivax– збудник триденної малярії. Plasmodium ovale – збудник малярії типу триденної. Plasmodium malariae – збудник чотириденної малярії. Plasmodium falciparum – збудник тропічної малярії. Географічне поширення: країни з тропічним і субтропічним кліматом. Pl. vivax повсюдно до Полярного кола. Остаточний хазяїн: самка малярійного комара роду Anopheles (специфічний переносник). Проміжний хазяїн: людина. Локалізація: клітини печінки, еритроцити. Життєвий цикл складний, зі зміною хазяїнів і чергуванням нестатевого і статевого розмноження. Зараження людини виникає при укусі самки комара роду Anopheles. Інвазійна стадія – спорозоїт.Зі слиною комара спорозоїти потрапляють у кров людини і через 30-40 хв. – у клітини печінки. Там проходить нестатеве розмноження паразита – тканинна шизогонія. Вона відповідає основній частині інкубаційного (прихованого) періоду хвороби. У клітинах печінки розвивається стадія |