Екзамен. ЕКЗАМЕН Диагностика психолого. П итання до іспиту Психологопедагогічний супровід розвитку дитини з особливими освітніми потребами
 Скачать 30.56 Kb.
|
|
15. Розкрийте кваліфікаційні характеристики асистента вчителя. Посадові обов'язки. Забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами: разом із вчителем класу виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення, допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності; у складі групи фахівців приймає участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини; адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами. Здійснює функції: - організаційну: допомагає в організації навчально-виховного процесу в класі з інклюзивним навчанням; надає допомогу учням з особливими освітніми потребами в організації робочого місця; проводить спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб; допомагає концентрувати увагу, сприяє формуванню саморегуляції та самоконтролю учня; співпрацює з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та приймають участь у розробленні індивідуальної програми розвитку. Забезпечує разом з іншими працівниками здорові та безпечні умови навчання, виховання та праці. Веде встановлену педагогічну документацію. - навчально-розвиткову: співпрацюючи з вчителем класу, надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб учнів; здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнів. Сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, поліпшенню їхнього психоемоційного стану. Стимулює розвиток соціальної активності дітей, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, обдарувань шляхом їх участі у науковій, технічній, художній творчості. Створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому. - діагностичну: разом із групою фахівців, які розробляють індивідуальну програму розвитку, вивчає особливості діяльності і розвитку дітей з особливими освітніми потребами, оцінює навчальні досягнення учня; оцінює виконання індивідуальної програми розвитку, вивчає та аналізує динаміку розвитку учня. - прогностичну: на основі вивчення актуального та потенційного розвитку дитини приймає участь у розробленні індивідуальної програми розвитку; - консультативну: постійно спілкується з батьками, надаючи їм необхідну консультативну допомогу; інформує вчителя класу та батьків про досягнення учня. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру. Повинен знати. Основи законодавства України про освіту, соціальний захист; міжнародні документи про права людини й дитини; державні стандарти освіти; нормативні документи з питань навчання та виховання; сучасні досягнення науки і практики у галузі педагогіки; психолого-педагогічні дисципліни; особливості розвитку дітей з особливими освітніми потребами різного віку; ефективні методи, форми та прийоми роботи з дітьми, застосовуючи індивідуальний та диференційований підхід; рівні адаптації навчального та фізичного навантаження; методи використання сучасних технічних засобів та обладнання; основи роботи з громадськістю та сім'єю; етичні норми і правила організації навчання та виховання дітей; норми та правила ведення педагогічної документації. Повинен вміти. Застосовувати професійні знання в практичній діяльності, здійснювати педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання; разом із іншими фахівцями складати та реалізовувати індивідуальну програму розвитку дитини; вести спостереження та аналізувати динаміку розвитку учня; налагоджувати міжособистісні стосунки між всіма суб'єктами навчально-виховної діяльності; займатись посередницькою діяльністю в сфері виховання та соціальної допомоги. Повинен мати. Розвинені комунікативні та організаційні здібності, здатність співчувати, співпереживати; ціннісні орієнтації, спрямовані на розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, на творчу педагогічну діяльність; навички вирішення конфліктних ситуацій. 16. Значення загальних методів обстеження для психолого-педагогічної діагностики: метод спостереження, психологічний експеримент,його види; аналіз продуктів діяльності; метод бесіди; анкетування; тести. Охарактеризуємо основні методи психолого-педагогічної діагностики. Спостереження— метод, який полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі сприймання поведінки людини в різних умовах. При цьому спостерігаються лише зовнішні (екстериоризовані) вияви діяльності, спілкування, поведінки, зокрема: міміка (вираз обличчя, його експресивність та ін.), пантоміміка (хода, жестикуляція, поза та ін.), мовлення (зміст, культура та ін.) тощо. Спостереження поділяється на види. Залежно від позиції спостерігача спостереження поділяється на включене і невключене. При включеному спостереженні дослідник є учасником досліджуваного явища, при невключеному — не є учасником досліджуваного явища. Залежно від систематизованості одиниць спостереження поділяється на систематизоване і несистематизоване. У систематизованому одиниці спостереження чітко визначені та систематизовані, їх вибір залежить від цілей спостереження. У несистематизованому спостереженні здійснюється цілісне спостереження без виділення окремих одиниць спостереження. Дані спостереження фіксуються у щоденнику спостережень чи протоколі спостережень. До фіксації даних висуваються вимоги: 1. Адекватність записів щодо досліджуваного явища. 2. Точність та образність формулювань. 3. Опис ситуації (фон, контекст), в якій спостерігається психічне явище. У спеціальній психології спостереженню відводиться особлива роль тоді, коли експериментально дитину обстежити не є можливим (передусім при виразних формах розумової відсталості, ранньому дитячому аутизмі). Процес спостереження у спеціальній психології особливо ретельний та довготривалий. При цьому дані спостереження мають доповнюватися анамнестичними даними (відомості про попередній стан людини), які отримуються у процесі використання бесід з батьками, педагогами, в результаті аналізу документації. Психологічний експеримент - це спосіб почуттєво-предметної діяльності в науці, метод пізнання психічної реальності. Вивчення явищ психіки, свідомості і діяльності людини здійснюється в спеціально створених і контрольованих дослідником умовах. Психологічний експеримент і є активним прийомом емпіричного пізнання. Експеримент є одним із провідних методів у психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких явище, яке привертає до себе увагу дослідника, виникає неодмінно й закономірно. Моделюючи певні умови, дослідник має можливість чітко визначати ті чинники, які діяли в момент виникнення та розвитку явища, з'ясувати причини, що його зумовили. Експеримент дає також можливість повторити дослід, якщо в цьому є потреба, задля нагромадження додаткових відомостей, обґрунтування отриманих результатів. Розроблення і впровадження психологічного експерименту сприяли утвердженню психології як самостійної науки. Існує три види психологічного експерименту - лабораторний, природний та експериментально-генетичний. Метод аналізу продуктів діяльності — система дослідницьких процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз та тлумачення продуктів діяльності людини. Продукт (від лат. productus — виробляти) — такі реальні та ідеальні вияви активності людини, які можуть бути об’єктивно вивчені: малюнки, щоденники, літературні твори тощо. Аналіз продуктів діяльності дозволяє робити опосередковані висновки про сформованість знань людини, її інтереси та здібності, розвиток тих чи інших психологічних якостей. Аналіз продуктів діяльності може використовуватись як самостійний дослідницький метод, поєднуватись з іншими (спостереження та аналіз продуктів діяльності), а може входити до складу інших методів, наприклад, біографічного дослідження. Бесіда — додатковий метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Дослідник ставить запитання, а досліджуваний на них відповідає. За формою бесіда може бути вільним чи стандартизованим опитуванням. Стандартизоване опитування — опитування, що характеризується заздалегідь визначеними запитаннями, що ставляться у певному порядку. Вільне опитування — за формою наближається до звичної бесіди та має природний, неформальний характер. Воно також проводиться за певним планом, основні запитання визначаються заздалегідь, але впродовж опитування дослідник може ставити додаткові запитання, а також змінювати формулювання запланованих запитань. Це дає змогу досить гнучко коригувати тактику дослідження, зміст запитань, отримувати на них нестандартні відповіді. Успішність проведення бесіди визначається дотриманням таких вимог: — установка дослідника на довірливий контакт із досліджуваним зі збереженням достатнього рівня ділових стосунків; — недопустимість навіювання відповідей та їх підказування; — точна і чітка реєстрація відповідей досліджуваного та характеристик його поведінки. Бесіди у спеціальній психології використовуються як з особами з порушеннями розвитку, так і з людьми, що їх оточують, для збору анамнестичних даних та ін. Анкетування— метод збору фактів на основі письмового звіту досліджуваного за спеціально розробленою програмою (анкетою). Анкета — це опитувальник із системою запитань, кожне з яких спрямоване на вивчення предмета дослідження. Процедура анкетування передбачає три етапи: 1. Визначення змісту анкети. Це можуть бути запитання про факти життєдіяльності, інтереси, мотиви, оцінки, стосунки тощо. 2. Вибір типу запитань.Запитання можуть бути відкриті, закриті та напівзакриті. Відкриті запитання передбачають відповіді досліджуваного у вільній формі й різні за змістом. Обробка відповідей на відкриті запитання утруднена, однак вони дають змогу отримати неочікувані та непередбачувані вислови. Закриті запитання передбачають вибір одного або декількох варіантів відповіді, що містить анкета. Такі відповіді дуже легко обробляються кількісно. Тестування— метод збору фактів про психічне явище за допомогою стандартизованих інструментів — тестів. Тест — засіб психологічного дослідження, що включає серію коротких завдань, спрямованих на діагностику індивідуальної вираженості психічного явища у людини. Видами тестів є тест-опитувальник, тест-завдання, проективний тест. Тест-опитувальник базується на системі заздалегідь складених, відпрацьованих і перевірених стосовно валідності та надійності запитань за відповідями, на які робиться висновок про рівень вираженості психічного явища. Тест завдання включає серію спеціальних завдань, за результатами виконання яких робиться висновок про рівень вираженості психічного явища. 17. Відмежування ЗПР від педагогічної занедбаності та легкого ступеня інтелектуальних порушень (за діагностичними показниками). Затримка психічного розвитку (ЗПР) — це уповільнення темпу психічного розвитку долає з віком при специфічно організованому навчанні. Для ЗПР характерні мозаїчність і парціальний порушень психічних функцій. Внаслідок недостатності динамічної організації психічної діяльності відзначаються нестійкість, неуважність уваги, порушення контролю за виконуваної діяльністю, поверхня знань про навколишній світ, соціальна незрілість і ін., а для педагогічної занедбаності характерне стійке відхилення в свідомості і поведінці дітей обумовлено негативним впливом середовища і недоліками виховання (важкі діти). У таких дітей і дітей ЗПР спостерігається зовнішню схожість відхилень у поведінці і соціальному відношенні: конфліктність, порушення правил поведінки, відмова або ухил від вимог, брехливість, необов'язковість. Причини виникнення відхилень педагогічно запущених дітей різні. Поведінка - результат стійкого відхилення в морально-правовій свідомості. Даної дитини можна назвати опозиціонером на переконання (діяння здійснюють свідомо). Причини відхилення поведінки дітей ЗПР є слабкі адаптаційні механізми особистості. Незбалансованість процесів збудження і гальмування. Для цієї дитини конфлікт, відмова, брехня - найбільш простий спосіб взаємодії із середовищем і в той же час спосіб самозбереження, самозахисту від негативних впливів ззовні. При такому стихійному формуванні без педагогічної опіки дитина набуває асоціальні риси характеру. Відмінність дітей з ЗПР від розумової відсталості. Для порушення пізнавальної діяльності при ЗПР характерна порціальность, багатозначність у розвитку всіх компонентів психічної діяльності дитини. Для УО характерно дифузне, розмите пошкодження кори головного мозку. У порівнянні з УО дітьми у дітей з ЗПР набагато вище потенціал можливості розвитку їх пізнавальної діяльності, особливо вищих форм: мислення, спілкування, порівняння, аналізу і синтезу. На відміну від УО, при якій страждають розумові функції, при ЗПР страждають передумови інтелектуальної діяльності: увагу, мова, фонематичний слух. Для розвитку всіх форм розумової діяльності дітей з ЗПР характерна стрибкуватість її динаміки (Н .: увагу у дітей ЗПР стрибкоподібно підвищується до 3-го класу) При обстеженні дітей з ЗПР в комфортних для них умовах і в процесі цілеспрямованого виховання і навчання з'ясовано, що діти здатні співпрацювати з дорослими, що не спостерігається у дітей УО. Діти ЗПР легко приймають допомогу просунутого однолітка. Ігрове пред'явлення завдання підвищує продуктивність діяльності дітей з ЗПР в той час, як УО воно може служити приводом для мимовільного зісковзування уваги дитини з виконання завдання, частіше, якщо завдання на межі можливості дитини. Ігрова діяльність для дітей ЗПР на відміну від УО носить більш емоційний характер. Мотиви визначені цілями діяльності, але зміст не розгорнуто, в ній (грі) відсутній власний задум, уяву, вміння представляти ситуацію в розумовому плані. На відміну від нормального однолітка не переходять на рівень сюжетно-рольової гри без спеціального навчання, а застряють на рівні сюжетної, коли діти УО застряють на предметної ігрової діяльності. Для дітей з ЗПР характерно більше яскравих емоцій, які дозволяють зосередитися на виконанні завдання, чим більше дитина зацікавлений завданням, тим вище результат. Більшість дітей з ЗПР з дошкільного віку достатньо володіють образотворчої діяльністю. УО без спеціального навчання образотворчої діяльності не виникає. Така дитина залишається на рівні черкания (криві будиночки, головоногі чоловічки, букви і цифри хаотично розкидані по паперу). |