ииииииииииииии. ІТ (ЗАЧ). Перелік питань для підсумкового контролю дисципліни інформаційні технології
 Скачать 0.81 Mb.
|
Створення ярликаНаявність ярлика на Робочому столі полегшує запуск додатка чи відкриття документу. Щоб створити ярлик для програми потрібно на Робочому столі відкрити контекстне меню і вибрати команду Создать → Ярлик. Відкриється діалогове вікно, в якому потрібно вказати шлях до об’єкта, клацнувши на кнопці Обзор. Знайти відповідний файл і натиснути кнопку Открыть. Програмні файли знаходяться на диску С: в папці Programm Files. Після цього натиснути кнопку Далее. Виведеться вікно, в якому буде вказано шлях до об'єкту для якого створюється ярлик і в якому потрібно натиснути кнопку Готово. Ярлик з’явиться на Робочому столі. Щоб створити ярлик для документу чи папки то потрібно на піктограмі об’єкту відкрити контекстне меню і вибрати команду Создать ярлик. При необхідності перетягнути створений ярлик на Робочий стіл. Використання буферу обміну та корзини в ОС WINDOWS. Буфер обміну (англ. clipboard) – частина оперативної пам’яті, в якій зберігаються об’єкти після копіювання або вирізанні. тобто буфер обміну слугує в якості проміжного сховища для об’єктів після того як їх скопіювали або вирізали. Для виключення випадкового знищення об'єктів у Windows використовують папку, розміщену на робочому столі – Корзина. В разі знищення об'єкти не знищуються, а вміщуються у цю папку. Знищені об'єкти вміщуються при цьому у папку Корзина. Знищити відмічений об'єкт можна без використання меню, натискуванням клавіші Del або методом перетягування об'єкта в Корзину. Для відновлення об'єктів спочатку потрібно відкрити папку Корзина. Вибрати об'єкти, які необхідно відновити, відкрити меню Файл і вибрати рядок Восстановить. Вибрані об'єкти повертаються у те саме місце, звідки вони були знищені. Використовуючи меню Файл вікна Корзина, можна безповоротно знищити з неї відмічені об'єкти або повністю очистити її, для чого призначена команда Очистить корзину. Пошук файлів в ОС WINDOWS. Windows надає кілька засобів пошуку файлів. Серед них такий: натиснути і відпустити функціональну клавішу F3 або виконати команду Пуск – Пошук На екрані відкриється вікно Пошуку Потрібний файл шукають: За іменем і місцезнаходженням; За датою створення; За розміром; За додатковими ознаками. +Для пошуку групи файлів вказується маска (шаблон), у якій в назві і типі файлу застосовуються символи: ? – будь-який символ або його відсутність, * - будь-які назва, тип (розширення) або група символів. Якщо потрібно знайти одночасно об’єкти, які мають різне розширення або назву, об’єкти записуються один за одним через крапку з комою (;). Програми-віруси та засоби боротьби з ними. Програмні віруси. Програмні віруси – це блоки програмного коду, цілеспрямовано впроваджені всередину інших прикладних програм. Під час запуску програми, що має вірус, відбувається запуск імплантованого в неї вірусного коду. Робота цього коду спричиняє приховані від користувача зміни файлової структури жорстких дисків і/або змісту інших програм. Так, наприклад, вірусний код може відтворювати себе в тілі інших програм — цей процес називають розмноженням. Через деякий час, створивши достатню кількість копій, програмний вірус може перейти до руйнівних дій — порушувати роботу заражених програм чи операційної системи, видаляти інформацію, яка зберігається на жорсткому дискові. Цей процес називають вірусною атакою. комп'ютерні віруси являють собою програми, які мають здатність до прихованого розмноження у середовищі операційної системи за допомогою включення у код, що виконується, (програми, компоненти операційної системи, пакетні файли, текст, що компілюється, тощо) своєї, можливо модифікованої копії, яка зберігає здатність до подальшого розмноження. Крім функції розмноження (зараження інших файлів) комп'ютерні віруси виконують, як правило, ті чи інші деструктивні дії. Завантажувальні віруси. Від програмних вірусів завантажувальні віруси відрізняються методом поширення. Вони вражають не окремі файли, а окремі системні ділянки магнітних носіїв (гнучких та жорстких дисків). Крім того, на ввімкненому комп'ютері вони можуть тимчасово міститися в оперативній пам'яті. Макровіруси. Цей особливий різновид вірусів уражає документи, виконані в деяких прикладних програмах, що мають засоби для виконання так званих макрокоманд. Зокрема, до них належать документи текстового процесора Microsoft Word (вони мають розширення DOC). Зараження відбувається під час відкривання файла у вікні батьківської програми, якщо в самій програмі не відключена можливість використання макрокоманд. Як і для інших типів вірусів, результат атаки може бути як відносно незначним, так і руйнівним. Мережеві віруси для свого розповсюдження використовують можливості комп’ютерних мереж. 6. Хробаки — це один з різновидів шкідливих вірусів, що розмножуються та псують дані, збережені на комп’ютері. 7. «Троянський кінь» розповсюджуються шляхом обману, вони запускаються під виглядом іншої програми для отримання важливих даних. 8. Класифікація за зовнішнім виглядом: o звичайні; o невидимі (Stealthвіруси) ; o поліморфні. 9. Брандмауери (або міжмережеві екрани) — окремі пристрої чи спеціальні програми, які для захисту створюють бар’єр між комп’ютером і мережею. 10. Антивіруси призначені для виявлення та лікування програм і файлів, що заражені комп’ютерним вірусом, а також для запобігання зараження файлів вірусами. 11. Резервна копія — копія окремих файлів, групи файлів або всього диска, що збережена на іншому носії, для наступного відновлення в разі руйнувань, псування або втрати даних на основному носії. Програми стиснення інформації. Характерною особливістю більшості типів даних є їх надлишковість. Ступінь надлишковості даних залежить від типу даних. Наприклад, для відеоданих ступі нь надлишковості в декілька разів більша ніж для графічних даних, а ступінь надлишковості графічних даних, у свою чергу, більша за ступінь надлишковості текстових даних. Іншим фактором, що впливає на ступінь надлишковості є прийнята система кодування. Прикладом систем кодування можуть бути звичайні мови спілкування, які є ні чим іншим, як системами кодування понять та ідей для висловлення думок. Так, встановлено, що кодування текстових даних за допомогою засобів української мови дає в середньому надлишковість на 20-25% більшу ніж кодування аналогічних даних засобами англійської мови. Для людини надлишковість даних часто пов'язана з якістю інформації, оскільки надлишковість, як правило, покращує зрозумілість та сприйняття інформації. Однак, коли мова йде про зберігання та передачу інформації засобами комп'ютерної техніки, то надлишковість відіграє негативну роль, оскільки вона приводить до зростання вартості зберігання та передачі інформації. Особливо актуальною є ця проблема у випадку необхідності обробки величезних обсягів інформації при незначних об'ємах носіїв даних. У зв'язку з цим постійно виникає проблема позбавлення надлишковості або стиснення даних. Коли методи стиснення даних застосовуються до готових файлів, то часто замість терміну "стиснення даних" вживають термін "архівування даних", стиснений варіант даних називають архівом, а програмні засоби, що реалізують методи стиснення називаються архіваторами. В залежності від того, в якому об'єкті розміщені дані, що підлягають стисненню розрізняють: Стиснення (архівування) файлів: використовується для зменшення розмірів файлів при підготовці їх до передавання каналами зв'язку або до транспортування на зовнішніх носіях малої ємності; Стиснення (архівування) папок: використовується як засіб зменшення обсягу папок перед довготерміновим зберіганням, наприклад, при резервному копіюванні; Стиснення (ущільнення) дисків: використовується для підвищення ефективності використання дискового простору шляхом стиснення даних при записі їх на носії інформації (як правило, засобами операційної системи). Існує багато практичних алгоритмів стиснення даних, але всі вони базуються на трьох теоретичних способах зменшення надлишковості даних. Перший спосіб полягає в зміні вмісту даних, другий - у зміні структури даних, а третій - в одночасній зміні як структури, так і вмісту даних. Основні графічні формати файлів. При зберіганні графічного зображення на зовнішньому носії можуть використовуватися різні способи впорядкування даних у файлі, кожний з яких визначає формат (тип) графічного файлу. Існує багато форматів графічних файлів як растрових, так і векторних зображень. Розглянемо найпоширеніші з них. Форматів растрових графічних файлів існує кілька десятків. У кожного з них є свої переваги і недоліки, які й визначають доцільність їх використання при роботі з тими чи іншими зображеннями: BMP (англ. BitMap image – бітова карта зображення). Зображення у цьому форматі зберігаються у файлі попіксельно, без стиснення, тому розміри таких файлів досить великі. Стандартне розширення імені файлів цього типу BMP. З файлами даного формату працюють практично всі графічні редактори растрової графіки. JPEG (англ. Joint Photographic Expert Group – об’єднана експертна група в галузі фотографії). Цей формат використовує ефективні алгоритми стиснення даних, що дає змогу зменшити розмір графічних файлів. Але це досягається за рахунок втрати частини даних і погіршення якості зображення. Даний формат доцільно використовувати для зберігання багатокольорових зображень із плавними переходами між кольорами, де втрата якості малопомітна. Для файлів цього формату стандартним розширенням імені є JPG або JPEG. Практично всі редактори растрової графіки можуть працювати з файлами цього формату. GIF (англ. Graphics Interchange Format – графічний формат для обміну) є «найщільніший» з графічних форматів. Його застосування дає змогу зменшити розміри файлів у кілька разів. Цей формат використовують для зберігання і передавання зображень, що містять до 256 кольорів (наприклад, мальовані ілюстрації), а також анімованих зображень. Стандартне розширення імен файлів даного типу GIF. PNG (англ. Portable Network Graphic – портативна мережна графіка)–універсальний формат графічних файлів, який має високий ступінь стиснення даних у файлі без їх втрати. Дає змогу використовувати значно більше кольорів, ніж формат GIF. Стандартне розширення імен файлів даного типу PNG. TIFF (англ. Tagged Image File Format – теговий формат файлів зображень). Файли цього формату зберігають зображення з високою якістю і тому широко використовуються в поліграфії, при скануванні зображень.Але, як і файли формату BMP, мають великі розміри. Стандартне розширенням імен файлів цього формату – TIF або TIFF. Існують й інші формати растрових графічних файлів, такі як PCX, IFF, LBM, IMG, МАС, MSP, PGL. Класифікація комп'ютерної графіки. Растрова графіка, роздільна здатність екрану та друкованого зображення, амплітудна та частотна модуляції растра. Розрізняють 3 види комп'ютерної графіки. Це растрова графіка, векторна графіка і фрактальна графіка. Вони відрізняються принципами формування зображення при відображенні на екрані монітора або у разі друку на папері. Растрову графіку використовують при розробці електронних (мультимедійних) і поліграфічних видань. Ілюстрації, виконані засобами растрової графіки, рідко створюють вручну за допомогою комп'ютерних програм. Частіше для цього використовують скановані ілюстрації, підготовлені художником на папері, або фотографії. Останнім часом для вводу растрових зображень в комп'ютер широко використовують цифрові фото- і відеокамери. Основним елементом растрового зображення є точка (крапка). Якщо зображення екранне, то ця точка називається пікселем. Залежно від того, на яку графічну роздільність екрану налаштована операційна система комп'ютера, на екрані можуть розміщуватись зображення, які мають 640х480, 800х600, 1024х768 і більше пікселів. З розміром зображення безпосередньо пов'язана його роздільна здатність. Цей параметр вимірюється в точках на дюйм (англ. dotsperinch, dpi). У монітора з діагоналлю 15 дюймів розмір зображення на екрані становить приблизно 28х21 см. Знаючи, що в одному дюймі 25,4 мм, можна розрахувати, що при роботі монітора в режимі 800х600 пікселів роздільна здатність екранного зображення 72 dpi. Для друку роздільність має бути набагато вище. Поліграфічний друк повноколірного зображення вимагає роздільної здатності 200—300 dpi. Стандартний фотознімок 10х15 см повинен мати приблизно 1000х1500 пікселів. Таке зображення буде мати 1,5 млн точок, а якщо зображення кольорове і на координування кожної точки використано три байти, то звичайній фотографії відповідатиме обсяг даних розміром понад 4 Мбайт. Часто́тна модуля́ція (ЧМ, FM, англ. Frequency modulation) — тип аналогової модуляції, за якого частота вихідного сигналу змінюється у часі залежно від миттєвого значення інформаційного сигналу, тобто інформаційний сигнал керує частотою опорного сигналу. У порівнянні з амплітудною модуляцією, амплітуда сигналу залишається постійною. Загальні відомості про мультимедійні технології та мультимедійні проектори (TFT, LCD, DMD/DLP -технології). Всі мультимедійні програми активно використовують в своїй роботі: програвач компакт-дисків. Існує декілька типів приводів: CD - ROM — дозволяє програвати компакт-диски, призначені для побутових програвачів компакт-дисків, копіювати їх зміст на жорсткий диск і прочитувати інформацію з так званих комп'ютерних дисків, на які може бути записана практично будь-яка інформація. CD - RW — привід CD, що пише, - ROM, що дозволяє не лише прочитувати інформацію з будь-яких компакт-дисків, але ще і записувати на них дані. DVD - ROM — фактично це звичайний CD, що "читає", - ROM, але лише з можливістю програвання DVD -дисків (також можливе копіювання на жорсткий диск). Існують також комбіновані приводи, наприклад, CD - RW + DVD - ROM . Звукова плата — компонент будь-якого мультимедійного комп'ютера, який дозволяє відтворювати і записувати музичні файли. Звукові плати також мають декілька модифікацій: Інтегровані звукові плати — фактично, це не звукова плата, а частина материнської плати, що займається обробкою звуку; Звукові плати, виконані у вигляді плати розширення, — такі звукові плати є повноцінні пристрої для обробки звуку. Це виражається в меншому навантаженні на центральний процесор при роботі, а також в більшій кількості і кращою реалізації різних звукових ефектів на зразок реверберації, ефекту залу, печери і т. п., що особливо помітно в ігрових програмах; Зовнішні звукові плати — як не дивно, існують і такі. Всі вони, як правило, підключаються до шини USB і призначені для тих ПК, на яких немає інтегрованої звукової плати, а вільних слотів для підключення плати розширення немає. За роки розвитку проекційних технологій користувачі встигли дізнатися і запам'ятати безліч абревіатур: CRT, LCD, LCOS, DLP, LDT. Зараз ще випускаються і продаються CRT-проектори, вже випускаються і продаються лазерні LDT-проектори, але для кінцевого користувача вибір не так вже й очевидна. Спробуємо визначити, що в реальності у нас зараз є. DLP (digital light processing, цифрова обробка світла) - технологія проектування оцифрованих зображень, запатентована американською корпорацією Texas Instruments, винайдена в 1987 році доктором Ларрі Хорнбека і реалізована в 1996. Кожен DLP-проектор має всередині DMD-чіп - один, два або три. DMD (digital micromirror device, цифрове мікродзеркальна пристрій) - матриця з дзеркальними пікселями, здатними змінювати своє положення в межах двадцяти градусів і відхиляти промінь з лінзи на светопоглощающую радіатор light dump і назад. Легкі безінерційні алюмінієві дзеркала з поверхнею, обробленої до високого коефіцієнта відбиття, гойдаються на осях, закріплених на основі матриці, і наводяться електричним полем, створюваним електродами, підключеними до осередків SRAM, адресуються стандартним для масивів методом. DMD-чіпи випускаються зі стандартною роздільною здатністю. Одночіповий ламповий DLP-проектор показує кольору послідовно подібно системі послідовного кольорового телебачення американської телерадіомовної компанії Columia Broadcasting System. Після DND-чіпа в одночіповому проекторі розташовується колесо колірного світлофільтра, або колірне колесо, поділене на сектори утворюють квітів і синхронізоване з чіпом. Слабким місцем одночіповою DLP-проекції є ефект веселки, що виникає по краях рухаються на екрані об'єктів. Зображення складається з почергових спалахів кожного кольору, а змішуються кольори вже в нашому сприйнятті завдяки деякій загальмованості зору. LCD (liquid crystal display, жидкокристаллическое відображення) - технологія отримання проекцій за рахунок пропускання світла через рідкокристалічну грати. Модуляція світлового потоку проводиться обертанням кута поляризації кожного пікселя, керованими електричними сигналами. Модулирующая ЖК-структура з елементами системи управління LCD-матриці наноситься на скляну підкладку, чим досягається стабільність геометрії отримуваного зображення і деяких інших параметрів, налаштовуються тільки яскравість і контраст картинки. Програма PowerPoint. Microsoft PowerPoint (повна назва — Microsoft Office PowerPoint) — це застосунок(програма) для створення та відтворення презентацій, що є частиною Microsoft Office, і доступний в редакціях для операційних систем Microsoft Windows і Mac OS. Завдяки входженню в Microsoft Office, PowerPoint став найпоширенішою у всьому світі програмою для створення презентацій. Файли презентацій PowerPoint часто пересилаються користувачами програми на інші комп'ютери, що означає необхідну сумісність з ними програм конкурентів. Проте, оскільки PowerPoint має можливість підключення елементів інших застосунків через OLE, деякі презентації стають сильно прив'язаними до платформи Windows, що робить неможливим відкриття даних файлів, наприклад, у версії для Mac OS. Це привело до переходу на відкриті стандарти, такі як PDF і OASIS OpenDocument. Створення презентацій. Технологія OLE. Технологія OLE Крім перелічених вище способів, які не завжди є доцільними, вставити об’єкти до складеного документа можна і способами, які забезпечуються технологією OLE. Технологія OLE (англ. Object Linking and Embedding – зв’язування та вбудовування об’єктів) дає змогу вставляти об’єкти в складений документ, забезпечуючи різні способи зв’язку цього об’єкта з документом-джерелом і з програмою-джерелом. Технологія OLE – це технологія вставлення об’єктів різних типів у документи інших типів. Технологія OLE передбачає два способи вставлення об’єктів: вбудовування об’єкта – забезпечує вставлення в документ-приймач копії об’єкта з автоматичним встановленням зв’язку з програмою-джерелом, але зв’язок з документом-джерелом втрачається. У такий спосіб ніякі зміни оригінального об’єкта не впливають на вигляд його копії у складеному документі, але для опрацювання вставленого об’єкта можна користуватися не тільки засобами програми-приймача, а й засобами програми-джерела; зв’язування об’єкта – у документ-приймач вставляється не сам об’єкт, а тільки посилання на нього у вигляді образу цього об’єкта автоматичним встановленням зв’язку і з документом-джерелом, і з програмою-джерелом. За такого способу будь-які зміни об’єкта у документі-джерелі приводять до автоматичної зміни образу об’єкта в документі-приймачі. Для опрацювання об’єкта можна використовувати засоби програми-джерела. Під час перегляду та друкування складеного документа відрізнити, у який спосіб вставлено об’єкти в документ, майже неможливо (крім вставлених у вигляді значка). Спосіб вставлення впливає тільки на спосіб редагування вставлених об’єктів (пояснено вище) і на розмір складеного документа. Оскільки вбудовані об’єкти розташовуються всередині документа-приймача, то розмір файлу складеного документа зростає за рахунок розміру цих об’єктів. При зв’язуванні об’єктів розмір складеного документа майже не збільшується, оскільки в документ вставляється не сам об’єкт, а посилання на нього, яке займає дуже мало місця. Технологію OLE у повному обсязі підтримують не всі прикладні програми. Деякі з них можна використовувати тільки як приймач, інші – тільки як джерело, але є й ті, що можуть виступати в обох ролях. Наприклад, прикладні програми комплекту Microsoft Office 2007 повністю забезпечують роботу за технологією OLE, а графічний редактор Paint можна використовувати за цією технологією тільки як джерело об’єктів. Режими відображення документу у WORD, формати файлів документів, панелі інструментів, настроювання параметрів. Режими відображення документів У звичайному режимі представляється тільки змістовна частина документа без елементів оформлення, що відносяться не до тексту, а до друкарських сторінок (колонтитули, колонцифри, підсторінкові виноски і т.п.). Для підготовки документів він незручний. У режимі Web-документу екранний вигляд не співпадає з друкарським. Це відступ від принципу WYSIWYG, але він характерний для електронних публікацій в World Wide Web, оскільки заздалегідь не відомо, яким засобом перегляду і на якому обладнанні буде відображатися документ. Поняття друкарської сторінки для електронних документів не має значення, тому призначені параметри сторінки не враховуються, а форматування документа на екрані є відносним. У цьому режимі розробляють електронні публікації. У режимі розмітки екранне представлення документа повністю відповідає друкарському, аж до призначених параметрів друкарської сторінки. Цей режим найбільш зручний для підготовки текстів, призначених для друку. У режимі структури документ відображається з показом його структури. Режим корисний в тих випадках, коли розробку документу починають зі створення плану змісту. Він відрізняється тим, що при його включенні на панелі інструментів автоматично відкривається допоміжна панель СТРУКТУРА, елементи управління якої дозволяють правити структуру документу. Режим вибирають натисканням одної з командних кнопок, розташованих в лівому нижньому куті вікна (рис. 1) або командами меню ВИД. Через меню ВИД доступно також спеціальне представлення СХЕМА ДОКУМЕНТА при якому вікно додатку має дві робочі панелі (рис.2). На лівій панелі структура документу, а на правій - сам документ. Цей режим зручний для підготовки великих структурованих документів. Поєднує переваги двох режимів - розмітки і структури. Зручний для навігації при перегляді документів складної структури. Панелі інструментів Функціональні панелі, потрібні для виконання запланованої роботи, встановлюються через пункт меню ВИД > ПАНЕЛИ ИНСТРУМЕНТОВ. Розширення загальної панелі інструментів веде до зменшення робочого поля документу. Функціональні панелі переміщують методом перетягування за рубчик, розташований на лівому краю панелі. У останній версії MS Word 2000 панелі інструментів не тільки допускають настройку, але і мають контекстну чутливість. Так, при виділенні в полі документа певного об'єкта автоматично відкривається панель інструментів, призначена для його редагування. Призначення панелей інструментів приведене в таблиці. Таблиця 1. Панелі інструментів MS Word Панель інструментів Склад, призначення Примітка Стандартна Елементи управління файловими операціями, редагуванням, екранним відображенням Встановлюється за умовчанням Форматування Елементи управління форматуванням документа Встановлюється за умовчанням Visual Basic Доступ до засобів створення і редагування макросів, Webсценаріїв, а також до настройки засобів безпеки при запуску макросів Макроси служать для автоматизації типових операцій. Web-сценарії забезпечують динамічний характер перегляду Web-сторінок Web Елементи управління для навігації в Web-структурах даних Як Web-структури можуть виступати World Wide Web, корпоративні мережі Інтернет, системи Webдокументів локального комп'ютера Webкомпоненти Комплект готових компонентів для створення елементів управління Web-сторінки або електронної форми Застосовуються для створення зворотного зв'язку з споживачем документа (питальні листи, анкети, бланки замовлень і заявок та інше) Word-Art Елементи управління для створення художніх заголовків Тема_7_Word_ч_1Тема_7_Word_ч_1.doc 7 Автотекст Засіб швидкого доступу до настройки функції автотексту Одночасно надає швидкий доступ до засобів настройки функцій АВТОЗАМЕНА і АВТОФОРМАТ База даних Елементи управління, характерні для роботи з базами даних (сортування, пошук, управління структурою таблиць і інше) Бази даних можуть складатися з таблиць СУБД Access, так і з власних таблиць Word Буфер обміну Засіб управління розширеним буфером обміну Word 2000 Буфер обміну Word на відміну від стандартного буфера обміну Windows може містити до 12 об'єктів Настройка зображення Елементи управління для настроювання растрових зображень Дозволяють настроювати яскравість, контрастність, розмір, рамку, режими обтікання текстом і інші параметри виділеного растрового об'єкту Рамки Елементи управління для створення фреймів (не плутати з рамками, що створюються за допомогою панелі інструментів ТАБЛИЦЫ И ГРАНИЦЫ) Word підтримує два типи фреймів. Фрейми в електронних документах являють собою прямокутні області, призначені для виведення кількох Web-документів в рамках однієї Web-сторінки. Фрейми в друкарських документах представляють особливі області друкарської сторінки для виведення спеціальної інформації, наприклад колонтитулів Рецензування Елементи управління для проведення редагування і коментування документів без зміни початкового тексту Змінені дані зберігаються в тому ж документі на правах нових версій. Автор початкового тексту має можливість переглянути зауваження і зміни, що пропонуються, після чого прийняти їх або відкинути Малювання Елементи управління і інструменти для виконання найпростіших креслярсько-графічних робіт Графічні об'єкти, що створюються інструментами даної панелі, є об‘єктами векторної графіки Таблиці і границі Елементи управління для створення таблиць і оформлення текстових блоків рамками Додатково надає засоби для сортування даних і проведення підсумкових розрахунків в таблицях (функція АВТОСУММА) Форми Елементи управління для розробки стандартних форм Word дозволяє створювати три типи форм: Web-форми, що є об'єктами Webсторінок; форми Word, які розповсюджуються і заповнюються як електронний документ; друкарські форми Елементи управління Набір готових компонентів ActiveX для створення елементів управління Web-сторінок і Web-форм Засоби дозволяють не тільки використати біля 150 готових компонентів, але і провести установку і реєстрацію додаткових компонентів ActiveX Які існують формати файлів текстових документів? Ви вже знаєте, що імена текстових файлів, що створені в різних текстових редакторах чи процесорах, можуть мати різні розширення. Наприклад, документ, створений у текстовому редакторі Блокнот, має розширення txt, у текстовому процесорі Microsoft Word — doc або docx, у LibreOffice Writer — odt. Розширення файлів відповідають форматам, які визначають спосіб організації даних у файлі. Файли різних форматів можуть мати різні значки. Це залежить від того, які програми встановлені на комп’ютері за замовчуванням для роботи з файлами відповідних форматів. Текстовий файл може містити як форматований, так і неформатований текст. Стандартним форматом для збереження неформатованого тексту є звичайний текст, файли цього формату мають розширення txt. Усі дані в такому файлі представлено символами кодової таблиці, які без будь-яких перетворень можна вводити з клавіатури, виводити на екран чи принтер. Текстові процесори та видавничі системи використовують спеціально розроблені формати файлів, що містять не тільки текст, а й відомості про те, як він має бути оформлений: які параметри форматування слід застосувати до певних символів, фрагментів тексту чи абзаців та які інші об’єкти мають бути розташовані разом із текстом. Ці додаткові відомості носять назву розмітки тексту. Універсальним форматом для збереження форматованого тексту, що підтримується різними текстовими процесорами, є формат RTF (від англ. Rich Text Format — розширений текстовий формат). Текстові процесори підтримують роботу з документами кількох форматів. Під час збереження текстового документа в середовищі текстового процесора крім імені файла вказується також його тип, що визначає формат файла текстового документа. У списку Тип файлу, що розкривається, вказано перелік доступних форматів. Першим, як правило, вказано формат, який є власним форматом обраного текстового процесора: Документ Word у Microsoft Word та Текстовий документ 0DF у LibreOffice Writer. Для перегляду готових текстових документів використовують формати PDF та Веб-сторінки — з розширеннями htm, html (від англ. HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів). Текстові документи у форматі веб-сторінки можна переглядати за допомогою браузера. їх відмінністю від звичайного текстового файла є те, що в HTML-документах використовують спеціальні команди — теги, які визначають правила форматування документа. Проте текстові документи, збережені у форматі веб-сторінки, не завжди будуть відображені саме в такому вигляді, як вони були створені — це залежить від розмірів монітора, налаштувань браузера та інших властивостей. У разі потреби переглянути публікацію саме такою, як вона була створена, використовують формат PDF. Одним із засобів керування роботою Word є набори команд у вигляді панелей інструментів, на які у вигляді кнопок винесені майже всі можливі команди. При використанні панелей інструментів нема потреби відкривати різні меню і клацати "мишею" у лабіринті діалогових вікон для виконання команд. Щоб виконати відповідну команду, досить клацнути лівою кнопкою "миші" на кнопці, що її зображає, на панелі інструментів, Якщо виконати команду "Вид" → "Панели инструментов", відкриється список із 13 панелей. Серед них є дві основні: "Стандартная" – пропонує набір команд для дій, які найчастіше повторюються при звичайній (стандартній) обробці документів. "Форматирование" – пропонує набір команд для вибору шрифту, його розміру і вигляду, для вирівнювання абзаців, встановлення відступів, міжсимвольних і міжрядкових інтервалів тощо. У наведеному списку активна панель (та, що знаходиться на екрані) помічена "галочкою". Щоб помістити панель інструментів на екран Word, досить відкрити цей список і клацнути "мишею" на її назві. Щоб зняти панель інструментів з екрану, досить відкрити цей список і клацнути "мишею" на "галочці" проти її назви. Редактор WORD. Форматування фрагментів тексту, абзаців, документа в цілому. Введення символів. Miсrosoft Word – текстовий редактор, програма для створення й обробки текстових документів. Щоб запустити текстовий процесор Word, необхідно виконати команду Пуск\Всі Програми\Microsoft Office\Microsoft Word. На екрані відкриється робоче вікно. Форматування сторінки, абзаців документа, символів Форматування сторінки застосовується для визначення її вигляду, при цьому можна змінити такі параметри, як розміри сторінки, розмір полів та орієнтація сторінки тощо. Для виконання цих операцій використовуються такі команди: Файл, Параметры страницы. У вікні, що з'являється на екрані дисплея, зазначають: • у вкладці Поля— розміри верхнього, нижнього, лівого, правого полів сторінки; • у вкладці Размер бумаги— розміри паперу , а також орієнтацію сторінки для друкування документа в горизонтальному (книжковому) або вертикальному (альбомному) вигляді; • у вкладці Источник бумаги— режим подачі паперу в принтер (власноручно чи автоматично); • у вкладці Макет— відмінність (якщо вона є) парних і непарних колонтитулів та колонтитула першої сторінки. Усі вкладки цього вікна, крім того, мають перелік, з якого можна вибрати вид застосування зазначених параметрів до документа (поточний розділ, весь документ тощо). Форматування тексту та встановлення параметрів абзацу. Для створення нового абзацу в місці, де встановлено курсор, треба натиснути на клавішу Enter при цьому введення переноситься на перший рядок нового абзацу. Абзац має такі параметри: 1 — відступи праворуч, ліворуч відносно розмірів полів сторінки; 2 — абзацний відступ; 3 — вирівнювання; 4 — міжрядковий інтервал. Перші два параметри абзацу встановлюють за допомогою маркерів, що знаходяться на спеціальній лінійці, яку можна активізувати за командами Вид, Линейка. Користуватися маркерами лінійки треба так: установити покажчик миші на одному з маркерів і, натиснувши на її клавішу, «тягнути» його по лінійці до потрібного розміру. Маркери виконують такі функції: верхній лівий змінює положення відступу першого рядка (або абзацного відступу); нижній — положення першого рядка і лівого відступу абзацу разом; правий — положення правого відступу абзацу. Третій параметр абзацу Вирівнювання встановлюють за допомогою відповідних кнопок панелі інструментів Форматирование:  - по левому краю; - по центру (вирівнювання відносно центра); - по правому краю; - по ширине (вирівнювання по ширині).Форматування символів. Найменшим елементом документа є символ. При форматуванні символів їхні параметри стосуються всіх символів виділеної частини документа або тих символів, які будуть уведені після задания параметрів. Усі параметри символу можна змінити у вікні, що з'являється на екрані дисплея після активізації команд Формат, Шрифтголовного меню Вкладка Шрифт містить: • розділ Шрифтіз переліком різних шрифтів (наприклад, Times New Roman); • розділ Начертаниез параметрами Обычный, Курсивтощо; • Розділ Размердля вибору розміру символів у пунктах; • список Подчеркиваниез такими видами підкреслення, як Только слова, Двойное, Пунктирноетощо (за замовчуванням — Нет); • список Цвет, що дає змогу змінити колір символів документа; Розділ Эффекты, в якому можна застосувати такі параметри, як нижній і верхній індекси, перетворити текст на закреслений тощо Після активізації кнопки По умолчаниювсі встановлені параметри будуть збережені й застосовані до документів, що будуть створюватися. За допомогою кнопок панелі інструментів (рис. 10) ці операції забезпечуються такими кнопками: • Шрифт(поз. 1 на рис. 10); • Размер шрифта(поз. 2);  - виділений текст виконується напівжирним шрифтом; - виділений текст виконується курсивом; - виділений текст підкреслюється.Редактор WORD. Створення таблиць. Способи побудови таблиць Анкетні чи статистичні дані, дані виробничого характеру тощо часто варто наводити у вигляді таблиць. Таблиця –це впорядкована в рядки та стовпці інформація, призначена для наочного подання інформації. Елементами таблиці є клітинки, рядки, стовпці, рамки (межі) і дані, які є в клітинках. Таблицю створюють засобами пункту Таблиця основного меню. Є три способи створення таблиці за допомогою таких команд: § Вставити таблицю; § Нарисувати таблицю; § Перетворити текст в таблицю. Розглянемо перший спосіб. Унаслідок виконання команди Вставити таблицю отримаємо діалогове вікно, де треба задати кількість стовпців і рядків майбутньої таблиці.(за замовчуванням - 5 і 2)  Рис. 12 Вікно вставки таблиці Зазначена за замовчуванням ширина стовпців Авто - 1 означає , що стовпці (незалежно від кількості) будуть розміщуватись на всю ширину сторінки. Якщо потрібно створити таблицю заданого виду, то активізують кнопку Автоформат - 2 і , вибравши відповідний вид таблиці із запропонованого переліку, активізують кнопку ОК. На екрані дисплея з’являється порожня таблиця у тому місці де був курсор, яку заповнює користувач. Для переходу від однієї комірки до іншої необхідно використовувати клавіші керування курсором або клацнути мишею в потрібній комірці. Команди меню Таблица активні тільки тоді, коли курсор установлено у будь-якій комірці таблиці. Щоб відобразити всі рамки чи лише деякі, таблицю виокремлюють і застосовують команду Межі і заливка з пункту Формат. Другий спосіб. Після виконання команди Нарисувати таблицю, з'явиться панель інструментів Таблицы и границы (рис. 13). Курсор миші набуде вигляду олівця.   Рис. 13. Панель інструментів Таблиці і межі. На цій панелі вибирають тип лінії, її товщину, колір тощо. Розмістивши курсор-олівець у документі, рисуютьструктуру таблиці: спочатку зовнішній прямокутник, а пізніше — усі потрібні лінії. Клацнувши двічі в клітинці, можна вводити дані. Щоб продовжити рисування, треба клацнути на кнопці з зображенням олівця, а щоб витерти нарисоване — вибрати гумку. Третій спосіб є дуже зручний: спочатку треба ввести дані, не задумуючись над виглядом таблиці. Між даними обов'язково треба набирати розділювач — символ, якого немає в даних, наприклад, пропуск, Tab, кому, крапку чи інше. Введений текст виокремлюють і застосовують команду Перетворити текст у таблицю - з пункту меню Таблиця. Отримаємо діалогове вікно, де потрібно правильно зазначити, який був використаний розділювач. Наприклад, якщо розділювачем була кома, то вмикають опцію інше і вводять кому у відповідне текстове поле. Редактор WORD. Вставка в документ формул, діаграм, графічних об'єктів. Технологія OLE. Вставка графічних об’єктів у документ Під час створення текстового документа іноді виникає необхідність вставити до нього графічне зображення, яке ілюструє зміст тексту (рисунок, фотографія, схема, діаграма тощо) або графічно оздоблює документ (рамки, розділювачі, графічні маркери списків, логотипи тощо). У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення. Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt , які створюються засобами Word 2010. Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення (див. рис. 4.1): 1. Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у файлах на зовнішніх носіях. 2. Графіка – для вставлення графічних зображень з готових колекцій картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайту Office Online корпорації Microsoft. 3. Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників, овалів, ліній, зірок тощо). 4. SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних, ієрархічних, циклічних тощо). 5. Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних діаграм, графіків тощо). 6. Знімок екрана – для вставлення зображення екрана. Створення базової діаграми Щоб створити базову діаграму, треба виконати такі дії: · Виконати команду Вставка→ Об’єкт, відкриється діалогове вікно „Вставка об’єкта”. · Відкрити вкладку «Создание», вибрати у списку «Диаграмма Microsoft Graph», натиснути кнопку «ОК». В документ вставиться довільна діаграма, з якою зв´язана деяка базова таблиця, яку треба розглядати як шаблон. Щоб одержати потрібну діаграму, треба в комірки базової таблиці вставити свої дані. Відповідно до зміни таблиці буде змінюватися і діаграма Word дозволяє вставляти в текстовий документ різноманітні формули, які використовуються та обробляються як графічні елементи. Щоб вставити в документ формулу, треба виконати такі дії: § Встановити курсор клавіатури в е місце документа, де повинна бути формула;  § Виконати команду Вставка→Объект, відкриється вікно «Вставка об´єкта»; § У цьому вікні вибрати вкладку «Создание»; § У списку „Тип об’єкта” вибрати «Microsoft Equation 3.0» і натиснути кнопку «ОК». З’явиться макет формули і меню для вибору типу формули та її елементів. § Вибирати в меню елементи і вставляти їх в макет формули, вводити знаки змінних і констант до одержання потрібної формули; § При необхідності перемістити або змінити розміри одержаної формули, як графічного елемента. Технологія OLE це технологія роботи з об'єктами; об'єкт виділяється й переноситься з одного додатка в інший й при цьому зберігає всі свої властивості. Абревіатура OLE [олэй] означає Object Linking and Embedding, тобто зв'язування та впровадження об'єкта. Сама ж технологія OLE – це технологія для роботи з об'єктами; технологія, яка допомагає нам управляти і обмінюватися інформацією між додатками і при цьому зберігати всі властивості об’єкта. Технологія була розроблена компанією Microsoft. У 1990 році з’явився OLE 1.0 – механізм створення і роботи з складеними документами (compound documents), а наступним кроком було створення OLE 2.0. Ці версії між собою відрізняються за способом активації сервера – OLE 1.0 запускає сервер в окремому вікні, а OLE 2.0 працює за принципом in-place activation and editing, тобто сервер запускається всередині програми. У 1996 році технологія була перейменована в ActiveX, і тоді розширилися можливості для застосування технології OLE в Інтернеті. Важливо знати, що технологія OLE передбачає наявність OLE-сервера (програма-сервер, обслуговуюча програма, серверний додаток) і OLE-клієнта (програма-користувач, додаток-контейнер, додаток приймач інформації, додаток-клієнт), тобто додатка, у якому розробляється об'єкт та додатка, у який вставляється об'єкт, і забезпечує зв'язок між ними. Об’єкти, які переміщуються в додатках за допомогою цієї технології, називаються OLE об’єктами. Варто зазначити, що дуже важливо, щоб вони підтримували режим OLE. Як ми бачимо за назвою, для технології існує тільки два варіанти обміну даними: 1) впровадження об'єкта; 2) зв'язування об'єкта. Перший варіант передбачає те, що об'єкт вставляється в документ. Це можна зробити декількома способами: імпортувати об'єкт з файлу, вставити об'єкт з вже відкритого файлу або вставити за допомогою виклику OLE сервера. Вставка об’єкту з вже відкритого файлу відбувається за допомогою виділення об'єкту, копіювання його в буфер обміну, або команди Вставити (Спеціальна вставка). Другий варіант передбачає переміщення лише посилання на документ-джерело. Існує два способи: з відкритого документа і з файлу. Варто зауважити, що, коли зв’язуються об’єкти з відкритого документа, то входить лише деяка частина документа-джерела, а коли зв’язуються об’єкти з файлу, то документ-джерело входить повністю. Зв'язування об'єктів використовується в тому випадку, коли потрібно оновлення даних, які ми скопіювали, при зміні їх у вихідному файлі. Впровадження об'єктів використовуються в протилежному випадку, коли ми не маємо потреби в цьому оновленні. Слід приділити увагу способам використання технології OLE. Існує два таких універсальних способи: 1) через Буфер проміжного обміну; 2) через меню Вставка об'єктів. Першим способом можна впровадити фрагмент документа або впровадити і зв'язати весь документ, а другим способом впровадити або впровадити і зв'язати тільки цілий документ. Не всі програми Windows повністю підтримують технологію OLE, а тільки ті, які призначені для розробки складових документів. Також деякі програми можна використовувати лише в якості приймача, інші - тільки в якості джерела, авжеж є додатки, які можуть виступати і в тій і в іншій ролі. Але безперечно технологія OLE зручна тим, що дозволяє передавати об'єкти та інформацію про них від однієї програми до іншої, а також повертати результати. Ідея цієї технології дуже проста, але вона дозволяє підвищити ефективність програмування. А полягає вона в тому, щоб полегшити використання малюнків, музики, відео при створенні складних документів. Редактор WORD. Основні поняття щодо користування стилями та шаблонами документів. Стиль — це набір значень властивостей об’єктів певного типу. В текстовому редакторі LibreOffice Writer є п'ять типів стилів: абзацу, символу, сторінки, кадрів, списку. Кожний тип стилю відповідає за елементи оформлення, властиві лише йому. За своєю будовою стилі різних типів не перетинаються, за винятком стилю абзацу та стилю символу, обидва з яких містять налаштування шрифтів. Меню вибору стилів знаходиться на панелі інструментів поруч з налаштуваннями шрифту. Шаблон — це відформатований певним чином документ-заготовка, який зберігають у окремому файлі й використовують як основу для створення нових документів певного типу. Зручно мати шаблони для створення листа, звіту, резюме, вітальної листівки, візитки тощо, якщо часто створювати такі документи. Стилі, створені користувачем, зберігають лише в тому документі, в якому їх створено. Щоб перемістити ці стилі в інший документ, а не створювати їх заново, використовують шаблони. Це значно полегшує роботу користувача, бо створені один раз і збережені на зовнішніх носіях, вони є основою для швидкого створення аналогічних за формою, але різних за вмістом документів без істотних затрат часу на їхнє форматування. Призначення та основні елементи електронних таблиць: клітинка, аркуш, робоча книга. Структура ЕТ. ЕТ складається з клітинок, що утворюють рядки і стовпці. Стовпці таблиці позначені буквами (А, В, С, ..., Z, АА, АВ, ..., AZ, ВА, ...), а рядки — цифрами (1, 2, ...). Кожна клітинка має ім’я, яке складається з літери стовпця і номера рядка, на перетині яких розташована клітинка, наприклад А1. Стовпців може бути до 256, а рядків — до 65536 (Calc - 32000). Клітинки утворюють таблицю, яка міститься на сторінці і має назву за умовчанням Лист 1, Лист 2 тощо, назва якою відображена на бірці внизу екрана. За умовчанням їх має бути три або може бути збільшено до 255. Сторінки можуть бути декількох типів: саме таблиць, діаграм, програмного коду VBA (Visual Basic for Application) або вікна діалогу. Ім'я листа можна змінювати, але воно не може містити символів "\","/", "*",":","?","!","[", "]" і його довжина не повинна перевищувати 31 символу. Кожен документ у Ехсеl називається робочою книгою. Робоча книга складається з аркушів з нумерацією (Лист 1, Лист 2,...). Імена аркушів відображаються на вкладках у нижній частині вікна книги. Щоб перейти з одного аркуша на інший, потрібно клацнути мишею по відповідній вкладці. Лист Ехсеl являє собою сукупність рядків і стовпців, а ті у свою чергу, складаються з комірок. Адресація клітинок та діапазонів (блоків), операції над клітинами, блоками, аркушами. Введення текстової та чисельної інформації. |