ииииииииииииии. ІТ (ЗАЧ). Перелік питань для підсумкового контролю дисципліни інформаційні технології
 Скачать 0.81 Mb.
|
Адресація комірок.Кожна комірка має свій адрес.Адрес осередку складається з імені стовпця і номера рядка, на перетині яких розташована комірка, наприклад, A1, B5, DE324. Адреси осередків використовуються при записі формул, що визначають взаємозв'язок між значеннями, розташованими в різних осередках. У поточний момент часу активною може бути тільки один осередок, яка активізується клацанням мишки по ній і виділяється рамкою. Ця рамка в Excel грає роль курсору. Операції введення і редагування даних завжди проводяться тільки в активній комірці. На дані, розташовані в сусідніх осередках, що утворюють прямокутну область, можна посилатися в формулах як на єдине ціле. Групу осередків, обмежену прямокутною областю, називають діапазоном. Найбільш часто використовуються прямокутні діапазони, що утворюються на перетині групи послідовно йдуть рядків і групи послідовно йдуть стовпців. Діапазон осередків позначають, вказуючи через двокрапку адреса першого осередку та адресу останньої комірки діапазону, наприклад, B5: F15. Виділення діапазону комірок можна здійснити протяганням покажчика мишки від однієї кутової осередку до протилежної осередку по діагоналі. Рамка поточної (активною) осередку при цьому розширюється, охоплюючи весь вибраний діапазон. У MS Excel є три способи адресації комірок: відносна, як показано вище (A7), абсолютна та змішана. Ознакою абсолютної адресації є знак $. +Якщо знак $ передує імені стовпця і номером рядка $ C $ 12, $ A $ 2: $ d $ 24, то це буде абсолютний адресу комірки або діапазону комірок. Абсолютна адресація застосовується у випадках, коли в формулах необхідно здійснювати посилання на одну і ту ж комірку (один і той же діапазон комірок). Якщо знак $ передує імені стовпця $ B7, то це буде абсолютний адреса стовпця. Якщо знак $ передує номеру рядка D $ 23, то це буде абсолютний адреси рядка. Це приклади змішаної адресації. Для зміни способу адресації при редагуванні формули треба виділити посилання на комірку і натиснути клавішу F4. При одному натисканні буде абсолютний адресу комірки. При двох натисканнях буде абсолютний адреса рядка. При трьох натисканнях буде абсолютний адреса стовпця. При чотирьох натисканнях буде відносна адреса комірки. Окрема осередок може містити дані, що відносяться до одного з наступних основних типів: число, дата і час, текст або формула, а також залишатися порожньою. Декілька клітинок робочої таблиці, які мають суміжні сторони, утворюють діапазон клітинок. Діапазони мають прямокутну форму і описуються адресами двох діагонально-протилежних клітинок. Наприклад: Ø А1:СЗ — прямокутний діапазон; Ø А1:А9 — діапазон-стовпець; Ø А1:Е1 — діапазон-рядок. Щоб виділити діапазон, треба клацнути у лівому верхньому куті і, не відпускаючи клавіші, перемістити білий хрестоподібний курсор у правий нижній кут, відпустити клавішу. Щоб відмовитися від вибору, достатньо клацнути за межами діапазону. Щоб виділити несуміжні діапазони треба користуватися клавішею Ctrl. Наприклад, щоб виділити два несуміжні стовпці-діапазони, потрібно клацнути на їхніх назвах в режимі натиснутої клавіші Ctrl. +Діапазонам можна надавати назви і використовувати ці назви замість виразів типу А1:А9. Програма сама дає назви діапазонам, якщо вона може їх однозначно розпізнати. Наприклад, в таблиці на рис. 2.4 назви стовпців розпізнаються автоматично, тому в клітинку Е4 замість формули = В4 + С4 + D4 можна ввести формулу = Січень + Лютий + Березень. Операції з клітинками,діапазонами,аркушами: Робота з аркушами книги в середовищі Microsoft Excel. Документ в Excel називається робочою книгою. Робоча книга – це основний документ, який використовується в Microsoft Excel для зберігання і обробки даних. Вона складається з окремих робочих аркушів, кількість яких за замовчуванням ста-новить 3, а максимальна кількість 255. Робочий аркуш має свою назву що, відобража-ється на ярличку в її нижній частині. За допомогою ярличків можна переходити до інших робочих аркушів. За замовчуванням аркуші мають назву Лист 1, Лист 2 і т. п., але їх можна перейменовувати за бажанням користувача. Робочий аркуш складається з рядків та стовпчиків. Максимальний розмір робо-чого аркуша в Microsoft Excel складає 256 стовпчиків на 65536 рядків. Стовпці поз-начаються латинськими літерами від А до Z, потім їх комбінаціями АА до АZ і так далі до IV. Рядки позначаються арабськими цифрами від 1 до 65536. На перетині ряд-ків і стовпців утворюються комірки, які є основними елементами для зберігання да-них у таблиці. Кожна комірка має власне ім’я (адресу), яка складається з назви стовп- чика та номера рядка, на перехрещенні яких вона розміщена. Наприклад, А1, DE234, К10, Z88 тощо. Адреси комірок використовуються в записі формул, що визначають зв’язки між даними у різних комірках. Кожна комірка може бути використана для трьох основних цілей: зберігання тексту; зберігання чисел; посилання на розрахункову формулу, за якою здійснюється обчислення на основі даних, що зберігаються в інших комірках таблиці. Всі ці дії в Microsoft Excel виконуються тільки в активній комірці. Активна комірка – це комірка, в яку вводяться дані і яка виділяється таблич-ним курсором (у вигляді чорної рамки). Переміщується табличний курсор за допомогою показчика миші, клавіш керу-вання курсором або слідуючої комбінації клавіш: [Enter] – перехід на одну комірку вниз; [Tab] – перехід на одну комірку праворуч; [Shift+Tab]- перехід на одну комірку ліворуч; [Home] – перехід до першого стовпця; [Ctrl+Home] – перехід на початок таблиці; [Ctrl+End] – перехід до останньої комірки, що використовується; [PgUp] – одна сторінка вгору; [PgDn] – одна сторінка вниз; [Alt+PgUp] – одна сторінка ліворуч; [Alt+PgDn] – одна сторінка праворуч; [Ctrl+ PgUp] – перехід на сусідній лист (зліва); [Ctrl+ PgDn] – перехід на сусідній лист (справа). Декілька комірок робочої таблиці, які мають суміжні сторони утворюють діапа-зон комірок. Діапазони мають прямокутну форму і описуються адресами двох діагонально-протилежних комірок. Наприклад: А1: С3 – прямокутний діапазон; А1:А9 – діапазон стовпець; А1:Е1 – діапазон рядок. Діапазон клітинок позначається координатами верхньої лівої і нижньої правої клітинок цього діапазону, розділених двокрапкою. Символ : є оператором діапазону. Щоб відокремити (виділити) діапазон, треба у лівому верхньому куті устано-вити показчик миші і, не відпускаючи його, перемістити білий хрестоподібний по-казчик у правий нижній кут, а далі відпустити ліву клавішу миші. Щоб відмовитися від вибору, достатньо клацнути за межами діапазону. Щоб виокремити несуміжні діапазони треба користуватися клавішею Ctrl. Нап-риклад, щоб виокремити два несуміжні стовпці-діапазони, потрібно клацнути на їх-ніх назвах в режимі натиснутої клавіши Ctrl. В нижній частині робочих аркушів знаходяться ярлики аркушів, за допомогою яких можна визначити, який робочий аркуш у робочій книзі в даний період є актив-ним. Ці ярлики поіменовані. Операції з робочими аркушами книг в MS Excel. З робочими аркушами книг в Excel можна виконувати слідуючі операції: перей-менування, додавання, вилучення, переміщення, копіювання. + Щоб перейменувати аркуш, досить на його ярлику двічі клацнути “ми-шею” і ввести нову назву, або примінити відповідні команди контекстно-го меню. Щоб додати новий аркуш, необхідно виділити будь-який ярлик аркуша та викликати над ним контекстне меню. В меню вибрати команду «Доба-вить», а в діалоговому вікні, що з’явиться вибрати «Лист» та натиснути на кнопку “ОК”. Новий аркуш буде додано зліва від виділеного. Щоб вилучити відповідний аркуш, треба виділити його ярлик та викли-кати над ним контекстне меню. В ньому вибрати команду «Удалить» та в вікні діалогу, що з’явиться натиснути кнопку “ОК” для підтвердження. Для переміщення робочого аркуша треба виділити його ярлик, далі за-хопити його ЛКМ і і утримувати до тих пір, поки покажчик миші не набу-де вигляду стрілки з аркушем паперу. Перемістіть цей показчик вздовж ярликів аркушів у потрібне місце. Для копіювання робочого аркуша в тій же робочій книзі треба виконати попередні дії з натиснутою кнопкою Ctrl. Для копіювання в іншу книгу треба викликати контекстне меню над відповідним ярликом аркушу, виб-рати команду «Копировать», перейти в іншу робочу книгу і виконати команду «Вставить». Введення тексту В Microsoft Excel текстом вважається довільна послідовність з цифр, пробілів і нецифрових символів. Наприклад, наведені нижче записи будуть інтерпретуватися як текст: 10АА109 світло в кімнаті 127ФЧі 12-54+976 208 8976 По замовчанню текст вирівнюється в комірці по лівому боці. Для зміни вирівнювання слід в меню Формат (Format) вибрати команду комірки (Комірки, Cells), вкладка Вирівнювання (Выравнивание, Alignment), а потім змінити необхідні параметри, вiдповiдно вибираючи вирiвнювання по центру (Center), правому краю (Right) або обидвох краях (Justify). Щоб продивитися весь текст в комірці (якщо його розмір більший за розмір комірки), погляньте у рядок формул. Для виведення всього декількарядкового тексту на екран встановіть прапорець Переносити по складах на вкладці Вирівнювання (Выравнивание, Alignment). Щоб розпочати в комірці новий рядок, натисніть клавіші ALT+ENTER. Введення чисел В Microsoft Excel числа, що вводяться в комірку, інтерпретуються як константи.Число може складатися тільки з наступних символів: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 + - ( ) , / % . Е е + Знаки плюс (+), які стоять перед числом, нехтуються, а крапка інтерпретується як десяткова. Усі інші поєднання клавіш, що складаються з цифр та нецифрових символів, розглядаються як текст. Перед раціональним дробом слід вводити 0 (нуль), щоб уникнути його інтерпретації як формату дати; наприклад, для введення значення слід вводити 0 1/2. Перед від’ємним числом необхідно вводити знак мінус (-) чи брати його в круглі дужки ( ). Введені числа вирівнюються у комірці по правому краю. Щоб змінити вирівнювання, виділіть комірки, виберіть команду Комірки (Ячейки, Cells) у меню Формат (Format), а потім, на вкладці Вирівнювання (Выравнивание, Alignment) встановіть необхідні параметри. Формат числа, що призначається комірці, визначає спосіб перегляду числа на аркуші. Якщо число вводиться в комірку, що має загальний числовий формат, то може бути використаний інший формат. Наприклад, якщо вводиться $14.73, то буде використаний грошовий формат. Щоб змінити числовий формат, виділіть комірки, які містять числа, виберіть команду Комірки (Ячейки, Cells) у меню Формат (Format), а потім на вкладці Число (Number) виберіть необхідний формат. У комірках, що мають загальний числовий формат, відтворюються цілі числа (789), десяткові дроби (7.89) чи числа, що представлені у експонентній формі (7.89Е+08), якщо число довше за ширину комірки. Використовуючи загальний формат, можна проглядати до 11 розрядів, включаючи десяткові крапки і такі символи, як “Е” та “+”. Кількість знаків після коми можна регулювати кнопками Збільшити/Зменшити кількість знаків після коми або через вкладку Число (Number) команди Комірки (Ячейки, Cells) меню Формат (Format). Щоб використовувати числа з більшою кількістю розрядів, використовуйте вбудований експонентний числовий (експонентне представлення числа) формат чи формат користувача. Незалежно від кількості відтворених розрядів числа зберігаються з точністю до 15 розрядів. Якщо число має більше 15 значущих знаків, то розряди після 15-го перетворюються в нулі (0). Число зберігається у числовому форматі, навіть якщо була використана команда Комірки, щоб позначити текстовий формат коміркам, що містять числа. Для інтерпретації чисел, наприклад, інвентаризаційних номерів, як тексту, необхідно надати текстовий формат незаповненим коміркам. Тільки після цього слід вводити числа. Якщо числа вже введені, то призначте коміркам текстовий формат, і виділяючи кожну комірку, натискайте клавішу F2, а потім - клавішу ENTER, щоб ввести дані заново. Використання формул та функцій в електронних таблицях. Відносна та абсолютна адресація. Автозаповнення (прогресії). Використання формул та функцій в електронних таблицях Одним із головних призначень електронної таблиці є автоматизація різних обчислювальних операцій над даними. Для цього в комірки таблиці вводять формули. Формула електронної таблиці – це вираз або рівняння, яке створює сам користувач для виконання обчислень у робочих аркушах. Формула починається зі знака рівності і може включати такі елементи: оператори, посилання на комірки, значення, функції та імена. Формули можуть посилатися на комірки поточного аркуша, аркушів тієї ж книги чи інших книг. Пріоритети виконання операцій у формулах такі як в елементарній математиці. Після введення формули в комірці з’явиться результат дії формули, а саму формулу можна побачити в рядку формул. Функція електронної таблиці – це готова формула, вбудована в програму. ЕТ Excel містить функції для роботи з базами даних, списками, датами й часовими значеннями, функції для інженерних, фінансових, статистичних розрахунків, математичні, логічні функції та ін., що забезпечує широкий діапазон використання програм. Вcтавити функцію в таблицю можна або її записом з клавіатури, або за допомогою Майстра функцій. Майстер функцій – це спеціальна програма, за допомогою якої можна вибрати потрібну функцію, вказати всі її параметри. Його можна завантажити так: меню Вставка → команда Функция або кнопка  на панелі інструментівЗагальний вигляд функції: =ім’я функції(аргументи). Аргументами можуть бути текстові чи числові дані, адреси комірок або діапазонів з даними; а також інші функції, які називають тут вкладеними. Глибина вкладення однієї функції в іншу може досягати семи. За призначенням функції поділяються на декілька категорій: математичні, статистичні, фінансові, функції дати та часу, текстові, логічні, для роботи з посиланнями та масивами, з базою даних, тощо. Аргументи функції беруть у круглі дужки. Аргументами можуть бути числа, адреси клітинок, адреси (назви) діапазонів або їхні списки. Елементи списку записують через розділювачі (тут розділювачем є «;», але може бути й кома) так: =СУММ (А1; В6:С8; 20). Оскільки суми обчислюють найчастіше, на панелі є кнопка Автосумма . Нею користуються так: 1) виокремлюють клітинку під стовпцем чи праворуч від рядка з даними; 2) клацають на кнопці Автосумма — отримують у цій клітинці суму числових даних з відповідного стовпця чи рядка. Реакцією на неправильний запис формул є повідомлення, яке починається знаком #. + # # # # # - велике число в клітинці не поміщається, стовпець треба зробити ширшим; #ИМЯ? – неможливо розпізнати використане ім’я, може використано не латинський алфавіт; #ЗНАЧ! – спроба некоректного використання функції(замість числа – текст); # ЧИСЛО! – визначає проблему, пов’язану з представленням або використанням чисел; # ССЫЛКА! – можливо звертаються до комірки, яка вже видалена; #ДЕЛ / 0! – спроба ділення на нуль; #ПУСТО! – звертаються до комірки, що порожня; #Н / Д – “невизначені дані”. Абсолютні і відносні посилання. За умовчанням, посилання на осередки в формулах розглядаються як відносні. Це означає, що при копіюванні формули адреси в посиланнях автоматично змінюються відповідно до відносного розташування початкового осередку і копії, що створюється. Нехай, наприклад, в осередку В2 є посилання на осередок A3. У відносному уявленні можна сказати, що посилання вказує на осередок, який розташовується на один стовпець лівіше і на один рядок нижче даного. Якщо формула буде скопійована в інший осередок, то така відносна вказівка посилання збережеться. Наприклад, при копіюванні формули в осередок ЕА27 посилання буде продовжувати вказувати на осередок, розташований лівіше і нижче, в цьому випадку на осередок DZ28. При абсолютній адресації адреси посилань при копіюванні не змінюються, так що осередок, на який вказує посилання, розглядається як нетабличний. Для зміни способу адресації при редагуванні формули треба виділити посилання на осередок і натиснути клавішу F4. Елементи номера осередку, які використовують абсолютну адресацію, передуються символом $. Наприклад, при послідовних натисненнях клавіші F4 номер осередку А1 буде записуватися як А1, $А$1, А$1 і $А1. У двох останніх випадках один з компонентів номера осередку розглядається як абсолютний, а інший як відносний. Автозаповнення формулам. Ця операція виконується так само, як автозаповнення числами. Її особливість полягає в необхідності копіювання посилань на інші осередки. У ході автозаповнення до уваги приймається характер посилань в формулі: відносні посилання змінюються у відповідності до відносних розташувань копії і оригіналу, абсолютні залишаються без змін. Для прикладу передбачимо, що значення в третьому стовпці робочого листа (стовпці З) обчислюються як суми значень у відповідних осередках стовпців А і В. Введемо в осередок З 1 формулу =А1 +В1. Тепер скопіюємо цю формулу методом автозаповнення у всі осередки третього стовпця таблиці. Завдяки відносній адресації формула буде правильною для всіх осередків даного стовпця. Форматування клітинок та аркушів електронних таблиць. Форматування клітинок електронної таблиці. Під час форматування клітинок електронної таблиці можна встановлювати: межі клітинки, їхній колір, тип ліній та ін.; колір тла клітинки, колір і стиль візерунка, ефекти заливки та ін.; захист клітинки, режим приховування формул; формат числових даних (числовий формат); значення властивостей символів у клітинці: шрифт, стиль шрифту, розмір, підкреслення, горизонтальне та вертикальне вирівнювання, орієнтацію, розташування тощо та ін. Для цього можна використовувати елементи керування груп Шрифт, Вирівнювання, Число, Стилі, Клітинки вкладки Основне на Стрічці або елементи керування, розташовані на вкладках вікна Формат клітинок Відкрити це вікно можна, використовуючи кнопку відкриття діалогового вікна групи Шрифт, Вирівнювання або Число. Побудова діаграм та графіків за допомогою електронних таблиць. 1.Побудова діаграм Для представлення в графічному вигляді даних робочих листів (таблиць) використовують діаграми. Дані робочого листа, які використовуються при створенні діаграми, зв'язуються з нею і при їх зміні діаграма поновлюється. Можна створити вбудовану діаграму, яка добавлена безпосередньо в робочий лист, або виконати її на окремому листі діаграми в робочій книзі. Після створення можна доповнити діаграму назвами і лініями сітки. Для зміни формату діаграми можна використовувати автоформати. Створення діаграми за допомогою майстра діаграм. Для створення діаграми за допомогою майстра діаграми виконайте такі дії: 1. Виділіть дані, які вам потрібно використовувати в діаграмі. 2. Виконайте команду Вставка/Диаграмма або клацніть на кнопці Мастер диаграмм. 3. З'явиться діалогове вікно Мастер диаграмм Excel пропонує користувачу 9 типів плоских діаграм і 6 типів об'ємних. Для побудови діаграм необхідно: 1.Виділити дані, які треба включити в діаграму. Ці дані не обов'язково повинні бути розташовані поряд. Утримуючи клавішу Ctrl, можна відмінити несуміжні інтервали. Щоб зробити напис уздовж осі X і скласти легенду, треба виділити заголовок стовпців і рядків. 2 Клацнути на інструменті « Майстер діаграм» на Стандартній панелі інструментів. Покажчик миші зміниться на маленький хрест із стовпчастою діаграмою внизу справа. 3 Хрестоподібним покажчиком миші вказати місцеположення і розмір створюваної діаграми. Якщо необхідно помістити діаграму в таблицю відмінну від тієї, з якої були узяті дані, то треба помістити покажчик миші на ім'я потрібної таблиці в нижній частині вікна документа, клацнути по ній і пройтися по клітках цієї таблиці. Щоб створити діаграму на новому листі необхідно виконати послідовність команд: Вставка / Діаграма / На новому листі 4 Відпустивши ліву клавішу миші, з'явиться перше вікно Майстра діаграм. У діалогове вікно необхідно ввести інтервал (інтервали) даних. Якщо дані були заздалегідь виділені, то адреси їх з'являться в діалоговому вікні автоматично. Клацнути на кнопці Далі. 5 Щоб вибрати тип діаграм, треба клацнути на її образі або натиснути клавішу з підкресленою буквою в її імені. Клацнути на кнопці Далі. Кнопка Назад дозволяє повернутися на крок назад і змінити діапазон вибраних даних. 6 Кожен тип діаграми має декілька різних форматів за умовчанням. Щоб вибрати новий формат клацнути на його зразок в діалоговому вікні. Клацнути на кнопку Далі. 7 На екран виводиться приклад діаграми на основі реальних даних. У діалоговому вікні можна змінити перераховані раніше параметри, при цьому діаграма, показана у вікні зразок теж зміниться. У діалоговому вікні можна змінити наступні параметри: - вказівка рядка (рядків) для розмітки осі х. Мітками рядків і стовпців називаються заголовки стдоля і стовпців. Щоб на графіку з'явилися мітки осей, треба при завданні області побудови графіка включити в неї заголовки рядків і стовпців; - вказівка колонки (колонок) для формування тексту легенди (про – відсутності легенди). Легенда – прямокутна область, в якій указується, яким кольором або типом ліній відображаються на графіку або діаграмі дані з тієї або іншої серії даних Таблиця даних – таблиця що додається до діаграми і містить вхідні дані на основі яких побудована діаграма, замінює собою категорії даних. Параметри діаграми \ вкладка таблиця даних \ поставити фляжок в полі таблиця даних. 8 У діаграму можна додати різні текстові елементи: легенду, заголовок, написи до осей. Зміни, що вносяться, відбиваються на діаграмі у вікні зразок. Клацнути на кнопці Готово або натиснути Enter. Створена діаграма з'явиться на місці робочої таблиці в тій області, яка була відмічена спочатку. Виконання логічних функцій в електронних таблицях. Логічні функції допомагають створити складні формули, що залежно від виконання тих чи інших умов робитимуть різні види обробки даних. Ці функції набувають логічних значень «Істина» або «Хибно». Ця категорія містить всього шість функцій, але вона є дуже важливою і часто використовуваною. До логічних функцій відносять такі функції: ЕСЛИ, И, ИЛИ, ИСТИНА, ЛОЖЬ, НЕ. 1 Логічна функція ЕСЛИ Найбільш важливою є функція ЕСЛИ. Функція ЕСЛИ використовується для розв’язання задач, в яких необхідно перевірити деяку умову, і залежно від того, виконується вона чи ні, повертає одне з двох значень. Ця функція записується таким чином: ЕСЛИ(Лог_выражение; Значение_если_истина; Значение_если_ложь). Якщо умова після розрахунку має значення ИСТИНА, то розраховується значення аргументу Значение_если_истина, якщо значення умови після розрахунку буде ЛОЖЬ – значення аргументу Значение_если_ложь. При цьому аргументи можуть мати вигляд вбудованої функції ЕСЛИ (рис. 7.3). У разі складання перевірок їх буває до семи. Реляційні бази даних. Поля та записи. Властивості полів. Поняття СУБД. СУБД – це спеціальний пакет програм, що забезпечує створення, супроводження і використання баз даних багатьма користувачами. Робота з БД складається з таких етапів: 1) створення структури БД; 2) введення даних; 3) редагування структури і даних; 4) відшукання інформації в БД; 5) оформлення звітів. Дві або більше таблиці, які мають поля з однотипними даними, між якими встановлено зв'язок, називаються реляційними. Для реляційного зв'язку зазвичай використовують поле таблиці, значення в якому не повторюються, наприклад, поле типу лічильник, числове поле з персональними номерами співробітників тощо (поле з прізвищами не підходить, бо в БД можуть бути однофамільці). У конструкторі таблиці такому полю присвоюють ключ (командою з головного меню Редагувати <=> Ключове поле або командою з контекстного меню поля). Відповідне поле другої таблиці може бути неключовим — воно має назву поля зовнішнього ключа. Задавши ключове поле в першій таблиці, можна налагоджувати зв'язки між таблицями командою Сервіс => Схема даних. За допомогою вікна Додати таблиці вибирають і долучають потрібні таблиці у вікно Схема даних. Зв'язок налагоджують методом перетягування і накладання назви поля з однієї таблиці на назву однотипного поля в іншій, між якими встановлюється відповідність один до одного, один до багатьох чи багато до багатьох. Для видалення зв`язку клацнути на лінії і натиснутиDelete на клавіатурі. Реляційними є також форми, запити і звіти, побудовані по кількох реляційних таблицях. Поля та записи Інколи типи даних можуть збивати з пантелику. Наприклад, у полі з типом даних "Текст" можуть міститися як текстові, так і числові дані, але в полі з типом даних "Число" – лише числові. Тому ви повинні розуміти, які властивості має кожен тип даних. Тип даних поля визначає багато інших важливих характеристик поля, зокрема: формати, які можна використовувати в полі; максимальний розмір значення поля; спосіб використання поля у виразах; можливість індексувати поле. Тип даних поля можна визначати попередньо або вибрати залежно від того, як створюється поле. Припустімо, що ви створили поле в табличному поданні. Якщо ви використовуєте це поле в іншій таблиці, то тип даних уже визначено в шаблоні або в цій іншій таблиці. Якщо ви введете дані в пустий стовпець (чи поле), Access призначить полю тип даних на основі введених значень (крім того, ви можете самостійно призначити тип і формат даних поля). Якщо ви додасте поля (на вкладці Змінення полів у групі Поля та стовпці натиснете кнопку Вставити поля), в Access з’явиться список усіх типів даних. |