ииииииииииииии. ІТ (ЗАЧ). Перелік питань для підсумкового контролю дисципліни інформаційні технології
 Скачать 0.81 Mb.
|
Класифікація за типом мережевої топології.Під топологією мережі розуміється опис її фізичного розташування, тобто те, як комп'ютери сполучені в мережі один з одним і за допомогою яких пристроїв входять у фізичну топологію. Існує чотири основні топології: - Bus (шина); - Ring (кільце); - Star (зірка); - Mesh (осередок). Шина. Фізична топологія шина, що іменується також лінійною шиною, складається з єдиного кабелю, до якого приєднані усі комп'ютери сегменту (мал. 6.5). Повідомлення посилаються по лінії усім підключеним станціям незалежно від того, хто є одержувачем. Кожен комп'ютер перевіряє кожен пакет в дроті, щоб визначити одержувача пакету. Якщо пакет призначений для іншої станції, то комп'ютер відкидає його. Якщо пакет призначений цьому комп'ютеру, то він отримає і обробить його.  Малюнок 6.5 - Топологія "шина" Головний кабель шини, відомий як магістраль, має на обох кінцях заглушки (терминаторы) для запобігання віддзеркаленню сигналу. Недоліки: - важко ізолювати неполадки станції або іншого мережевого компонента; - неполадки в магістральному кабелі можуть привести до виходу з ладу усієї мережі. Кільце. У фізичній топології "кільце" лінії передачі даних фактично утворюють логічне кільце, до якого підключені усі комп'ютери мережі (мал. 6.6).  Малюнок 6.6 - Топологія "кільце" Доступ до носія в кільці здійснюється за допомогою маркерів (token), які пускаються по кругу від станції до станції, даючи їм можливість переслати пакет, якщо це треба. Комп'ютер може посилати дані тільки тоді, коли володіє маркером. Оскільки кожен комп'ютер при цій топології є частиною кільця, він має можливість пересилати будь-які отримані ним пакети даних, адресовані іншій станції. Недоліки: - неполадки на одній станції можуть привести до відмови усієї мережі; - при переконфігурації будь-якої частини мережі необхідно тимчасово відключати усю мережу. Зірка. У топології Star (зірка) усі комп'ютери в мережі сполучені один з одним за допомогою центрального концентратора (мал. 6.7). Усі дані, які посилає станція, прямують прямо на концентратор, який пересилає пакет у напрямі одержувача. У цій топології тільки один комп'ютер може посилати дані в конкретний момент часу. При одночасній спробі двох і більше комп'ютерів переслати дані, усі вони дістануть відмову і будуть вимушені чекати випадковий інтервал часу, щоб спробувати ще раз. Ці мережі краще масштабуються, чим інші мережі. Неполадки на одній станції не виводять з ладу усю мережу. Наявність центрального концентратора полегшує додавання нового комп'ютера. Недоліки: - вимагає більше кабелю, чим інші топології; - вихід з ладу концентратора виведе з ладу увесь сегмент мережі.  Малюнок 6.7 - Топологія "зірка" Комірка. Топологія Mesh (комірка) сполучає усі комп'ютери попарно (мал. 6.8).  Малюнок 6.8 - Топологія "комірка" Мережі Mesh використовують значно більшу кількість кабелю, чим інші топології. Ці мережі значно важче встановлювати. Але ці мережі стійкі до збоїв (здатні працювати за наявності ушкоджень). Змішані топології. На практиці існує безліч комбінацій головних мережевих топологий. Розглянемо основні з них. Змішана топологія Star Bus (зірка на шині) об'єднує топології Шина і Зірка (мал. 6.9).  Малюнок 6.9 - Топологія "зірка на шині" Топологія Star Ring (зірка на кільці) відома також під назвою Star - wired Ring, оскільки сам концентратор виконаний як кільце. Ця мережа ідентична топології "зірка", але насправді концентратор сполучений дротами як логічне кільце. Також як і у фізичному кільці, в цій мережі посилаються маркери для визначення порядку передачі даних комп'ютерами. Топологія Hybrid Mesh (гібридний осередок). Оскільки реалізація справжньої топології Mesh у великих мережах може бути дорогою, мережа топології Hybrid Mesh може надати деякі з істотних переваг справжньої мережі Mesh. В основному застосовується для з'єднання серверів, що зберігають критично важливі дані (мал. 6.10). +  Комунікаційне обладнання комп”ютерних мереж. Сучасні мережі типу MAN відрізняються розмаїттям наданих сервісів, дозволяючи своїм клієнтам поєднувати комунікаційне обладнання різного призначення, у тому числі й офісні АТС Це устаткування, що має певні «інтелектуальні» можливості. Тобто маршрутизатор і комутатор, які є активним мережним устаткуванням. Повторювач (репітер) і концентратор (хаб) не є АМО, оскільки він тільки повторює сигнал для збільшення відстані з'єднання або топологічного розгалуження і нічого «інтелектуального» собою не являють. Але керовані комутатори відносяться до активного мережного обладнання, так як можуть бути наділені певними «інтелектуальними властивостями». Під пасивним мережним устаткуванням мається на увазі обладнання, не наділене «інтелектуальними» особливостями. Наприклад — кабельна система: кабель (коаксіальний і кручена пара (UTP / STP)), вилка/розетка (RG58, RJ45, RJ11, GG45), повторювач (репітер), патч-панель, концентратор (хаб), балун для коаксіальних кабелів (RG-58) тощо. Також, до пасивного обладнання можна віднести монтажні шафи і стійки, телекомунікаційні шафи. Монтажні шафи поділяють на: типові, спеціалізовані та антивандальні. За типом монтажу: настінні й долівкові та інші. Операційні системи та сервісне програмне забезпечення комп”ютерних мереж. Інформаційна технологія передбачає поєднання апаратного і програмного забезпечення. Під програмним забезпеченням інформаційних комп'ютерних технологій розуміють сукупність програмних і документальних засобів для створення та експлуатації систем обробки даних засобами обчислювальної техніки. Залежно від функцій, які виконує програмне забезпечення, його можна поділити на дві групи: базове (системне) програмне забезпечення і прикладне програмне забезпечення. Базове ПЗ організує процес обробки інформації в комп'ютері і забезпечує відповідне робоче середовище для прикладних програм. Базове ПЗ тісно пов'язане з апаратними засобами, його інколи вважають частиною комп'ютера Операційні системи (ОС) забезпечують управління процесом обробки інформації і взаємодію між апаратними засобами та користувачем. Однією з найважливіших функцій ОС є автоматизація процесів уведення/виведення інформації, управління виконанням прикладних задач користувача. ОС завантажує потрібну програму в пам'ять ЕОМ і стежить за ходом її виконання, аналізує збійні ситуації і дає вказівки щодо виходу з них. Відповідно до функцій ОС можна поділити на три групи: однозадачні, багатозадачні і мережеві. Однозадачні ОС призначені для роботи одного користувача в кожний конкретний момент з однією конкретною задачею. Типовим представником таких операційних систем є MS-DOS (розроблена фірмою Microsoft). Багатозадачні ОС забезпечують колективне використання ЕОМ у мультипрограмному режимі розподілу часу (у пам'яті є кілька програм-за-дач, і процесор розподіляє ресурси комп'ютера між задачами). Типові представники такого класу ОС - UNIX, OS/2, Microsoft Windows 98, Microsoft Windows XP тощо. Мережеві ОС пов'язані з появою локальних і глобальних мереж та призначені для забезпечення доступу користувача до всіх ресурсів комп'ютерної мережі. Типовими представниками мережевих ОС є: Novell NetWare, Microsoft Windows NT, Banyan Vines, IBM LAN, UNIX, Solaris фірми Sun, Microsoft Windows XP тощо. IP-адресацію.___Мережний_протоко́л'>Протоколи комп”ютерних мереж. Основні сервіси Internet, поняття про IP-адресацію. Мережний протоко́л у комп'ютерних мережах — набір правил, що визначає комп'ютери у мережі. Протокол також задає загальні правила взаємодії різноманітних програм, мережевих вузлів чи систем і створює таким чином єдиний простір передачі. Хости (будь-який вузол мережі що відправляє або приймає дані через мережу називають хостом (host)) взаємодіють між собою. Для того, щоб прийняти і обробити відповідним чином повідомлення, їм необхідно знати як сформовані повідомлення і що вони означають. Прикладами використання різних форматів повідомлень в різних протоколах можуть бути встановлення з'єднання з віддаленою машиною, відправка повідомлень електронною поштою, передача файлів. Зрозуміло, що різні служби використовують різні формати повідомлень. IP-адреса, адреса Ай-Пі (від англ. InternetProtocoladdress) — це ідентифікатор (унікальний числовий номер) мережевого рівня, який використовується для адресації комп'ютерів чи пристроїв у мережах, які побудовані з використанням протоколу TCP/IP (н-д Інтернет). У мережі Інтернет потрібна глобальна унікальність адрес, у разі роботи в локальній мережі — у межах мережі. У версії протоколу IPv4 IP-адреса має довжину 4 байти, а у версії IPv6 — 16 байтів. Прикладом IP-адреси може бути адреса 127.0.0.1 (локальна IP-адреса, змінити її неможливо, і вона на кожній ОС лише одна — localhost). Процес перетворення доменного імені на адресу IP виконується DNS-сервером. Розглянемо основні сервіси, які забезпечує Internet. Електронна пошта (E-mail). Вона є одним із перших і, мабуть, найпоширенішим сервісом Internet. Цей сервіс забезпечує обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Internet. Існує можливість відправлення як текстових, так і двійкових файлів. Електронна пошта є найдешевшим і доступним сервісом в Україні. Можна навести такі переваги електронної пошти в організації ділової діяльності: Реалізується дешеве і майже моментальне розсилання; Не витрачається час на візити до посадових осіб із дрібних питань; Не треба переписувати (передруковувати) копії для розсилання; Дуже просто використати цитати, відповідаючи на повідомлення; Архів листування зберігається в комп’ютері в зручному вигляді; Можна задавати списки-розсилки, псевдоніми, вести адресні записники; можна передавати двійкові файли (схеми, ілюстрації, програми, архіви, тощо). Недоліки: негарантований час пересилання; можливість доступу трьох осіб під час пересилання; неінтерактивність (немає негайної реакції на отриману інформацію). Поштова адреса в мережі Internet має таку структуру: ім’я_користувача@ім’я_комп’ютера, де ім’я комп’ютера може бути доменним. Сервіс Mail List (списки розсилки). Його створено на підставі протоколу електронної пошти. Підписавшись (безкоштовно) на списки розсилки, можна регулярно одержувати електронною поштою повідомлення про певні теми (науково-технічні й економічні огляди, презентація нових програмних та апаратних засобів і т.д.). Це єдиний сервіс, який немає власного протоколу, і програми-клієнта, працює через електронну пошту. Ідея полягає в тому, що Ви посилаєте свій лист на деяку загальну адресу (наприклад, u-llln@jet.msk.su – адреса списку розсилки, присвячена обговоренню проблем локалізації ОС класу UNIX) і Ваше повідомлення доступне для всіх людей, підписаних на цей список розсилки. Організації створюють списки розсилки для інформування своїх клієнтів, користувачів своїх продуктів або зацікавлених осіб про випуск нових продуктів, комерційні пропозиції, різні новини компанії і т.д. Сервіс_Usenet_(групи_новин_або_телеконференції).'>Сервіс Usenet (групи новин або телеконференції). Usenet – це всесвітній дискусійний клуб, складається з набору конференцій (“newsgroups”), імена яких організовані ієрархічно в відповідності з темами, які обговорюють. Передача повідомлень йде за принципом “від одного – багатьом”. Він забезпечує обмін інформацією (повідомлення, статті) між усіма, хто користується ним. Це щось на зразок електронної дошки оголошень, на яку будь-який бажаючий може помістити своє повідомлення, і воно стає доступним для всіх інших. Цей сервіс дає змогу поширювати й одержувати комерційну інформацію, дізнаватися про новини ділового світу. Новини поділяються за темами на групи, що якоюсь мірою їх упорядковує. На певні групи можна оформити підписку і періодично, як і електронною поштою, одержувати всі повідомлення, що проходять за темою групи. Повідомлення посилаються в ці конференції користувачами за допомогою спеціального програмного забезпечення. Після посилання повідомлення розсилаються на сервери новин і стають доступними для інших користувачів. На повідомлення можуть надходити відгуки. Тематика повідомлень перевіряється модераторами, що нагадує цензуру. Сервіс FTP (File Transfer Protocol). Українського перекладу цього слова, взагалі кажучи, немає, і його так і називають у розмові – "ефтіпі". Розшифровується ця абревіатура як протокол передачі файлів, але при розгляді FTP як сервісу Інтернет мається на увазі не просто протокол, але саме сервіс – доступ до файлів у файлових архівах. Взагалі кажучи, FTP – стандартна програма, що працює за протоколом TCP, що завжди постачається з операційною системою. Її першочергове призначення – передача файлів між різними комп’ютерами, працюючими в мережах TCP/IP Сервіс Telnet (віддалений доступ). Це програма (протокол) дає можливість абоненту, працювати на будь-якому комп’ютері мережі Internet, як на своєму власному, коли Ваш комп’ютер емулює термінал віддаленого комп’ютера. Telnet має набір команд, які керують сеансом зв’язку і його параметрами. Сеанс забезпечується сумісною роботою програмного забезпечення віддаленого комп’ютера і Вашого. Вони встановлюють TCP-зв’язок і спілкуються через ТСР і UDP пакети. Сервіс WWW (World Wide Web – всесвітня павутина) — найпопулярніший і цікавий сервіс Інтернет сьогодні, самий зручний засіб роботи з інформацією. Саме поширене ім’я для комп’ютера в Інтернет сьогодні – www, більше половини потоків даних Інтернет доводитися на домен WWW. Кількість серверів WWW сьогодні не можна оцінити досить точно, але принаймні їх більше за 30 тисяч. Швидкість зростання WWW навіть вища, ніж самої мережі Інтернет. Сьогодні WWW – найбільш передова технологія Інтернет, і вона вже стає масовою технологією – можливо, недалекий той день, коли кожна людина, знаюча, що таке телефон, буде знати, що таке WWW. Сервіс IRC (Internet Relay Chat (балачка)). Він забезпечує проведення телеконференцій у режимі реального часу. До решти сервісів Internet відносимо: Сервіс Archie дозволяє знайти файл в Internet за його іменем. Останнім часом цей сервіс став менш популярним, бо з’явилися аналогічні системи в WWW і пошук файлів став простішим. +Пошукові сервери. Для полегшення пошуку даних в Internet створюються спеціальні пошукові сервери, які збирають і зберігають характеристики документів у своїх базах даних. При звертанні до пошукового сервера на його ім’я у вікні відкривається сторінка, що містить каталоги з різних тем (наука, спорт, погода, новини і т.д.), та елементи для здійснення контекстного пошуку. Найпопулярніші пошукові сервери: www.altavista.digital.com www.uahoo.gu.net www.aport.ru www.list.ru www.rambler.ru www.yahoo.com www.gg.ru www.el.visti.net Пошук інформації в Internet. Інформаційні портали. ошук інформації здійснюється двома способами: За допомогою URL адреси За допомогою пошукових служб Перший спосіб. Він найшвидший і простий, якщо знаєте ім'я www - документа (URL адреса). Для виклику www-документа, що містить потрібну вам інформацію, необхідно в адресному рядку браузера набрати адрес цієї сторінки або сайту: (ввести URL адресу в полі Адреса ) > Enter. Другий спосіб. Використання пошукових серверів. Він універсальний, дозволяє "знайти" будь-яку потрібну вам інформацію. Саме тут користувач повинен продемонструвати свій рівень розуміння задачі і формулювання мети. Кожна пошукова служба – це велика база ключових слів, які зв’язані з web-сторінками, на яких вони знаходяться. Ключовими є ті слова, які є основними. Для пошуку адреси сервера з інформацією, яка вас цікавить, треба ввести в поле ключове слово або фразу. Так ви посилаєте пошуковій системі запит. В відповідь система виводить список адрес web-сторінок, на яких зустрілись ці ключові слова За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи. Веб-каталоги. Веб-каталоги (інша назва тематичні каталоги) містять базу даних посилань на веб-сайти, які розподілені на окремі тематичні рубрики. Наприклад, до однієї рубрики віднесені усі посилання, що стосуються подорожей, до іншої – комп’ютерів, до третьої – бізнесу тощо.У свою чергу, кожна рубрика поділяється на підрубрики. Так, у рубриці Бізнес можна виділити підрубрики Промисловість, Будівництво, Транспорт тощо. Пошукова система (ПС) – спеціалізований ресурс, який використовується для пошуку необхідної користувачам інформації в мережі Інтернет. Основою будь-якої пошукової системи є складний програмний комплекс, що працює на базі пошукових алгоритмів, що постійно оновлюються і модифікуються Інтернет-портал (веб-портал, інформаційний портал) — вебсайт, що надає користувачеві Інтернету різні інтерактивні сервіси (Інтернет-сервіси).[джерело?] Портали працюють як точки доступу до інформації у Інтернеті або як сайти, що допомагають користувачам у пошуку потрібної інформації.[джерело?] Такі портали представляють інформацію з різних джерел або тем об'єднаним способом і також називають[хто?] навігаційними сайтами. Всі портали виконують функції пошуку, а також надають Інтернет-сервіси наприклад: електронна пошта, стрічка новин тощо. Ідея роботи порталу — створення або представлення критичної (найбільшої) маси Інтернет-сервісів, якими б можна було залучити до себе таку кількість користувачів-відвідувачів, яка буде постійно поповнюватися та збільшуватися. Горизонтальний портал (General portal) Вертикальний портал (Vertical portal), портал-ніша (Niche portal) Змішаний портал (Blended portal) WWW-сервіс. Основні поняття (сайт, веб-сторінка, броузер, гіперпосилання). Всесві́тнє павути́ння або Всесві́тня мере́жа (англ. WorldWideWeb, скорочено: WWW; іноді всемере́жжя, веб) — найбільше всесвітнє багатомовне сховище інформації в електронному вигляді: десятки мільйонів пов'язаних між собою документів, що розташовані на комп'ютерах, розміщених на всій земній кулі. Вважається найпопулярнішою і найцікавішою службою мережі Інтернет, яка дозволяє отримувати доступ до інформації незалежно від місця її розташування. WWW — інформаційна система, якій не можна дати конкретного визначення. Наведемо лише деякі з епітетів, якими вона може бути позначена: гіпертекстова, гіпермедійна, розподілена, інтегруюча, глобальна. Нижче буде показано, що слід розуміти під кожною з цих властивостей у контексті WWW. Користувачі автоматично переходять від однієї бази даних (сайту) до іншої за допомогою гіперпосилань. Кількість серверів WWW постійно зростає, а швидкість росту WWW навіть більша ніж у самої мережі Internet. WWW — найрозвиненіша технологія Internet, вона вже стала масовою. Web-сайт. Web-сайт — це одна або декілька взаємопов'язаних Web-сторінок, об'єднаних темою, логічною структурою, оформленням або авторством. Будь-яка Web-сторінка структурно розбивається на дві частини: заголовок і тіло. У заголовку вказується службова інформація про всю Web-сторінку, а в тілі Web-сторінки описується її вміст. Web-сторінки можуть містити інформацію різного виду — текст, малюнки, фото, відео-, аудіозаписи. Гіперпосилання. Гіперпосилання є одним із найбільш важливих елементів Web-сторінок. Можна сказати, що технологія Web розроблялася саме заради гіперпосилань. Їхнім завданням є динамічне пов'язування документів, що перебувають у різних файлах і на різних комп'ютерах. Дійсно, замість того, щоб переписувати й копіювати дані, набагато зручніше мати можливість указати в документі адресу першоджерела й перейти до нього натисканням миші. Браузер. Для роботи з Web-сторінками використовують браузер (англ.browser— оглядач) — програмне забезпечення для перегляду Web-сайтів. Найбільш популярними браузерами є Орега, Моzillа Firefox, Internet Explorer. Практично всі популярні браузери поширюються безкоштовно або «в комплекті» з іншим додатком. Браузер може виконувати запити Web-сторінок, їхню обробку, перехід від однієї сторінки до іншої. Такий перехід здійснюється за допомогою гіперпосилань. Вебсторінка (англ. web page або англ. webpage) — інформаційний ресурс, доступний в мережі World Wide Web (Всесвітня павутина), який можна переглянути у веббраузері. Зазвичай, інформація веб-сторінки записана у форматі HTML, XHTML, або рідше Wml (для wap-сторінок). Розміщення документів в Internet. Поняття про мову розмітки гіпертекстових документів HTML. Розміщення информації в мережі інтернет Для розміщення інформації, призначеної для широкого ознайомлення, використовуються веб-сайти. Інформація, розміщена на веб-сайті, доступна для будь-якого охочого ознайомиться з нею. Потрапити на сайт можна або за прямим посиланням, або по результатами пошукової видачі. При цьому особа, яка розмістила інформацію на сайті не може знати, хто саме буде переглядати цю інформацію. Зв`язок між особою, що розмістив інформацію на сайті та відвідувачами сайту може бути здійснена за допомогою системи коментування на сайті. Вміст інформації, опублікованої на веб-сторінці, має відповідати як морально-етичним, так і правовим нормам. Зокрема, публікації на сайті не повинні порушувати чиї-небудь авторські права. У зв'язку з тим, що законодавством України порядок розміщення інформації на веб-сайтах остаточно не регламентований, використовуються кілька загальноприйнятих правил, що дозволяють звести порушення авторських прав до мінімуму. Так, власник сайту, після отримання претензії від правовласника, зобов'язаний негайно видалити інформацію, що порушує авторські права заявника. У разі використання на веб-сторінці зображень, що містять вказівки на авторство (водяні знаки, підписи, логотипи) видалення цих елементів з зображень не допускається. Після цитованого тексту повинне розміщуватися пряме посилання (URL) на цитоване джерело. HTML (Hypertext Markup Language — Мова гіпертекстової розмітки) — це мова опису структури сторінок документів, яка дозволяє звичайний текст форматувати в абзаци, заголовки, списки та інші структури, створювати посилання на інші сторінки. Це текстова мова, в якій інструкції з форматування, що називаються тегами, вбудовані в розділи документа, які містять конкретну інформацію. Теги повідомляють браузерам, як форматувати і представляти інформацію на екрані. Мова гіпертекстової розмітки HTML була запропонована Тімом Бернерсом-Лі у 1989 як один з компонентів технології розробки розподіленої гіпертекстової системи World Wide Web. Ідея гіпертекстової інформаційної системи полягає у тому, що користувач має можливість переглядати документи (сторінки тексту) у найбільш зручному для себе порядку, а не послідовно, як це прийнято при читанні книг. Досягається це шляхом створення спеціального механізму пов`язуваня різних сторінок тексту за допомогою гіпертекстових посилань. Мова НТМL дозволяє визначити структуру електронного документа з поліграфічним рівнем оформлення. Результуючий документ може містити різноманітні елементи: ілюстрації, аудіо і відео фрагменти. Мова НТМL включає розвинені засоби для визначення кількох рівнів заголовків, шрифтових виділень, різних груп об’єктів та багато інших можливостей. Важливим чинником, який вплинув на розвиток мови HTML, став її вибір за основу для гіпертекстової бази даних звичайного текстового файла, який можна створювати у будь-якому текстовому редакторі на будь-якій апаратній платформі у середовищі будь-якої операційної системи. Таким чином, гіпертекстова база даних у концепції WWW – це набір текстових файлів, розмічених мовою HTML, яка визначає форму представлення інформації (розмітка) і структуру зв’язків цих файлів (гіпертекстові посилання). За основу моделі розмітки документів у HTML прийнята тегова модель. Тегова модель описує документ як сукупність контейнерів, кожен з яких починається і закінчується тегами. Тобто документ НТМL є не чим іншим, як звичайним АSСII-файлом з доданими до нього керуючими НТМL-кодами (тегами). Теги НТМL-документів в основному є простими і зрозумілими для використання, оскільки вони створені за допомогою загальновживаних слів англійської мови, зрозумілих скорочень і позначень. НТМL-тег складається з імені, за яким може слідувати необов’язковий список атрибутів тегу. Текст тегу вміщується у кутові дужки (<І>). Найпростіший варіант тегу – ім’я, вміщене у кутові дужки, наприклад, |