Методика відповіді 2013. Питання з методики викладання англійської мови
 Скачать 334.5 Kb.
|
а) навчання монологічного висловлювання на ситуативній основі:рівень фрази 1. Прослухайте речення і повторіть його вголос. 2. Прочитайте речення і продовжіть висловлену в ньому думку. 3. Розгляньте картинки і погодьтеся / не погодьтеся з висловленими твердженнями. 4. Порівняйте два твердження і доведіть переваги одного із них. рівень надфразової єдності1. Розкажіть про …., користуючись логіко-структурною схемою. 2. Розташуйте речення у логічній послідовності. 3. До поданого речення додайте декілька інших, що підходять за змістом. рівень тексту1. Розкажіть про …, користуючись планом / ключовими словами / логіко-структурною схемою. б) навчання монологічного мовлення на базі тексту
13. Навчання аудіювання у початковій школі. Механізми аудіювання. Труднощі аудіювання Сприймання і розуміння іншомовного мовлення на слух (аудіювання) – рецептивний вид мовленнєвої діяльності, змістом і метою якого є розуміння мовлення на слух у момент його породження. Аудіювання – це перцептивна розумова мнемічна діяльність. Уміння аудіювання – розуміння змісту та смислу іншомовного висловлювання з першого пред’явлення в умовах реального спілкування. Розуміння на рівні значень – розуміння основних фактів іншомовного повідомлення, уміння відповісти на запитання: хто? що? де? коли? тощо. Розуміння на рівні смислу – розуміння задуму автора тексту і його оцінка слухачами. Чинниками успішності аудіювання є:
За мовними характеристиками аудитивний матеріал може відзначатися труднощами:
За змістом аудитивний текст повинен бути в основному монотематичним, цікавим, інформативним, з достатньою надлишковістю інформації для забезпечення розуміння. Компоненти умов сприймання аудіотексту: темп мовлення; кількість пред’явлень аудіотексту; тривалість звучання. Етапи навчання аудіювання та їх завдання: 1 етап – фразовий рівень: розуміння повідомлень на рівні фраз, побудованих на знайомому мовному матеріалі, невербальна реакція на почуте; розуміння повідомлень на рівні фраз, побудованих на незнайомому мовному матеріалі, вербальна реакція за допомогою засвоєних мовленнєвих зразків; розпізнавання початку повідомлення і його завершення. 2 етап - понадфразовий рівень: розуміння монологічного повідомлення, побудованого на повністю знайомому матеріалі, невербальна або коротка вербальна реакція на почуте; розуміння мікродіалогів, уміння співвіднести їх з комунікативними структурно-функціональними типами (діалог-привітання, діалог-обмін думками тощо) 3 етап- текстовий рівень: розуміння зв’язного монологічного / діалогічного мовлення, побудованого на повністю знайомому матеріалі або з незнайомими елементами, членування тексту на смислові частини, вербальна і невербальна реакція на почуте. Механізми аудіювання Мовленнєвий слух – сприйняття усного повідомлення, ділення його на змістові синтагми. Завдячуючи цьому механізму відбувається впізнавання знайомих слів у потоці мовлення; Оперативна пам’ять – вид пам’яті, яка здатна утримувати інформацію більш ніж 10 сек. за наявності установки на запам’ятовування; Вірогідне прогнозування – породження гіпотез, передбачення подій (відомо, що слова не існують у нашій пам’яті ізольовано; Артикулювання – внутрішнє промовляння. 14. Навчання читання на початковому ступені. Формування навички техніки читання іноземною мовою Читання є рецептивним видом мовленнєвої діяльності, який включає техніку читання і розуміння того, що читається, і відноситься до письмової форми мовлення. на початковому ступені (2-4 класи) основним завданням є розвиток навичок техніки читання уголос і про себе/мовчки і досягнення швидкості читання, яка становить 300 друк. знаків/хв. Це включає роботу з укріплення асоціацій між буквами та звуками, формування зорово-графічних та слухово-моторних зв’язків, які сприяють миттєвому впізнаванню і розумінню значень слів: розширення поля читання, синтагматичного членування речень та встановлення смислових зв’язків між компонентами речення і цілими реченнями тексту; розуміння змісту навчальних текстів, що побудовані на засвоєному матеріалі. У зв’язку з цим, розуміння змісту прочитаного можливе без мовного чи смислового аналізу. Види читання: навчальне, діагностуюче, контрольне. Основною метою навчання читання АМ у початковій школі є навчання техніки читання. На початковому ступені основною формою читання є читання уголос, яке є важливим засобом навчання читання про себе/мовчки. Виділяють два періоди в навчанні читання уголос – до текстовий і текстовий періоди. Мета дотекстового періоду – засвоєння первинної матерії, тобто графіки нової (іноземної) мови, оволодіння буквено-звуковими зв’язками, читанням окремих слів, словосполучень, простих речень. Важливим завданням цього періоду є розвиток навичок правильного озвучування слів та інтонаційного оформлення речень з точки зору їх логічного членування. Читання уголос допомагає зміцнити вимовний аспект, який є спільним для всіх видів мовленнєвої діяльності. початкове навчання читання відбувається на основі мовного матеріалу, над яким учні вже працювали в ході усних вправ. Навчання читання іноземною мовою у початковій школі передбачає знання учнями назв іноземних букв та порядку їх розміщення в алфавіті. Важливою умовою навчання читання на початковому етапі вивчення іноземної мови є знання психофізіологічних особливостей учнів та врахування їх у навчально-виховному процесі. Навчання читання у початковій школі має відбуватись за принципами доступності, систематичності та послідовності, врахування теорії та практики, комплексності тощо. 15. Навчання письма у початковій школі. Система вправ на формування навичок письма У сучасній методиці розрізняють письмо та писемне мовлення, або письмо у вузькому і широкому розумінні, і, відповідно, два етапи навчання. Перший етап асоціюється із оволодінням технікою використання графічної та орфографічної системи певної мови (складання слів із літер). Другий етап передбачає оволодіння мовленнєвими уміннями – вмінням викладати думки у писемній форм (складання писемних висловлювань із слів і словосполучень). Таким чином, вміти писати – це:
На різних ступенях навчання розрізняються провідні цілі навчання письма і писемного мовлення: Початковий ступінь:
Метою навчання письма на початковому ступені є оволодіння технікою письма – формування графічних та орфографічних навичок, що передбачає з оволодіння звуко-буквеними відповідностями. Навчання техніки письма здійснюється паралельно з оволодінням технікою читання:
Основним видом роботи при опрацюванні техніки письма є списування. Види вправ для навчання каліграфії
Види вправ для навчання орфографії (на ідентифікацію та диференціацію):
16. Врахування вікових особливостей та інтересів молодших школярів у навчанні іноземної мови Раціональна організація раннього навчання ІМ в початкових класах зумовлюється дією певних факторів, серед яких виділяються психофізіологічні вікові особливості учнів. Як відмічають психологи, категорія дітей молодшого шкільного віку (6-11 років) характеризуються досить високим рівнем розвитку пам’яті, мислення, сприймання, уваги, становленням довільної організації діяльності. Пам’ять дітей молодшого шкільного віку має великі можливості. Вони досить легко й міцно запам’ятовують як окремі іншомовні слова, так і словосполучення, фрази, вірші, мовні кліше. Високою ефективністю характеризуються й імітативні здібності дітей. Швидкість і міцність запам’ятовування, вікові імітативні здібності пояснюються як перевагою механізмів довготривалої пам’яті, так і наявністю явища «імпринтингу», тобто закарбування мовного або мовленнєвого матеріалу у свідомості за умови необхідної роботи, цікавих ігор, пісень, рисівок, віршів. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи, звукоімітація. У загальній структурі мислення молодших школярів головну роль відіграють конкретно-образні компоненти. Успішність розв’язання розумових та вербальних завдань залежать від наявності реальних предметів або їх зображень. Висновки, узагальнення робляться на основі конкретних факторів. Створення відповідних умов та спеціальна організація навчання стимулює розвиток абстрактного мислення, дає змогу молодшим школярам засвоїти теоретичний матеріал. Інтелектуальний розвиток учнів під час навчання ІМ досягається поєднанням комунікативно-практичної спрямованості навчання з когнітивною. Виявленням цього є опора на базу рідної мови, загальнонавчальних спеціальних умінь та використання елементів філологізація. Особливо сприятливі умови для упровадження цього підходу складаються вже у другому класі. Адже учні за перший рік навчання у школі набувають навичок читання рідною мовою і письма. Вони накопичують елементарні теоретичні відомості про систему рідної мови, яка вже засвоєна ними практично. Тим самим суттєво полегшується засвоєння базових мовних понять іноземної мови. Учні швидше й якісніше засвоюють правила читання. Молодші школярі можуть орієнтуватися на форму і колір предмета, тому зовнішня привабливість навчального матеріалу відіграє значну роль у характері сприймання. Учні даної вікової категорії не можуть довго зосереджуватися на одному об’єкті або дії, тому урок іноземної мови має бути насиченим такими вправами, які б дали змогу урізноманітнити навчальну діяльність, допомогли б спрямовувати увагу учнів у потрібне русло. Велике значення для підтримки уваги під час уроку має використання наочності і технічних засобів навчання. Виважений підбір таких засобів впливає на розум і почуття дітей, викликає інтерес до предмета, робить їх мовлення образним та емоційним. Інтерес, у свою чергу, стимулює пам’ять, яка забезпечує накопичення значної кількості мовного матеріалу. Навчальна діяльність учнів залежить від спрямованості їх особистості, що головним чином виявляється в потребах і мотивах. Характерними для молодших школярів є потреба у грі, рухах, зовнішніх враженнях, пізнавальні потреби. Врахування цих потреб реалізується в інтегруванні іншомовної діяльності школярів з різними видами практичної діяльності, типовими для їх віку: руховою, ігровою, трудовою, образотворчою. 17. Класифікація методів навчання іноземних мов. Методична система Майкла Уеста Історія методики навчання ІМ завжди була орієнтована на пошуки найбільш раціонального методу навчання. Найдревнішим був натуральний метод, згідно з яким Ім засвоювалась так, як дитина засвоює рідну мову – шляхом наслідування (імітації) готових зразків, багаторазового повторення їх та відтворення нового матеріалу по аналогії з вивченим. Кожен метод має властиві йому позитивні та негативні сторони і за певних умов має свою об’єктивну цінність. Проте у всі часи методи, що використовувались в різних навчальних закладах, перебували в найбезпосереднішій залежності від соціального замовлення суспільства, яке впливало на мету і зміст навчання ІМ і навіть на вибір тієї чи іншої мови. Так, якщо в епоху гуманізму та Відродження класичні “мертві” мови і, в першу чергу, латинська відігравали роль засобу живого спілкування і використовувалися церквою-дипломатією, наукою, то у XVIII сторіччі у зв’язку зі зміцненням національних мов і розширенням міжнародних зв’язків латинська мова втратила свій колишній статус і стала переважно атрибутом освіченості та вченості. Зміни політичного, економічного, соціального та культурного характеру неминуче привели до витіснення мертвих класичних мов сучасними західноєвропейськими мовами: французькою (XVIII ст.-XIX ст.), німецькою (перша половина Х ст.) та англійською (XX ст.) з сьогоднішнім бумом американського варіанта англійської мови у зв’язку з широким розповсюдженням північноамериканської цивілізації (друга половина XX ст.).
Англійський методист Майкл Уест (1886-1973) створив свою методичну систему, яка мала великий вплив на подальший розвиток методики навчання читання. Свою систему він розробив у 20-30-і роки XX ст. для масової школи Бенгалії (Індія) та описав у книжці “Learning to Read a Foreign Language”, a також у цілій серії градуйованих хрестоматій-посібників з читання англійською мовою. Основним завданням системи він вважав навчання учнів, перш за все, читання іноземною мовою, переносячи навчання усного мовлення на останні два класи, де кількість учнів різко скорочується. Мету навчання іноземних мов Уест вбачав у вільному читанні про себе із загальним охопленням змісту, у процесі якого читець не заглиблюється у деталі. Для досягнення цієї мети непридатні види роботи, прийняті у школі: читання вголос і читання-стеження, які привчають учня до фіксації уваги на кожному слові, що перешкоджає розвитку навичок вільного, швидкого читання. Майкл Уест зробив значний внесок у методику навчання читання. Він уперше розробив завершену систему навчання читання про себе на іноземною мовою. До недоліків у цілому дуже плодотворної системи навчання читання Уеста, яка поки що не має аналогів у вітчизняній та зарубіжній методиці, можна віднести помилкове ототожнення зрілого читання та читання із загальним розумінням змісту, яке є лише одним з окремих проявів зрілого читання. Розуміння тексту, як і засвоєння всього мовного матеріалу, має здійснюватися, за системою Уеста, інтуїтивно, на основі здогадки, без застосування елементів будь-якого аналізу, що є неприпустимим при читанні серйозних текстів. Твердження Уеста про те, що читання є легшим від говоріння, справедливе лише частково. Рецепція легша остільки, оскільки упізнавання за своєю природою є простішим, ніж відтворення. Проте навряд адекватне розуміння серйозних текстів (не адаптованих, а оригінальних, наприклад, художніх) є легшим від розмови на побутові теми на елементарному рівні. В методиці навчання ІМ розроблені різноманітні форми реалізації індивідуального підходу до учнів: самостійна робота (self-directed learning) під керівництвом учителя; самостійне оволодіння (autonomous learning) іноземною мовою наодинці чи у групі шляхом широкого використання різноманітних підручників і посібників, але під керівництвом учителя; самостійне оволодіння (home learning) іноземною мовою шляхом опрацювання навчального посібника без допомоги вчителя; індивідуальна робота (one-to-one learning) з одним чи кількома вчителями; самостійне оволодіння ІМ у спеціалізованих центрах (self-access centres). 18. Індивідуалізація процесу навчання англійської мови. Види індивідуалізації Індивідуалізація процесу навчання іншомовного мовлення – це цілісна система, яка має охоплювати всі сторони та етапи навчально-виховного процесу з іноземної мови, а також передбачати комплексне врахування і цілеспрямований розвиток компонентів кожної з підструктур психологічної структури індивідуальності учня, що здійснюють значний вплив на якість оволодіння ним іншомовним мовленням. До складу цієї системи входять: 1) цілі індивідуалізації процесу навчання; 2) види індивідуалізації та їх зміст; 3) прийоми та засоби індивідуалізації. Розглянемо компоненти названої системи. Цілі індивідуалізації процесу навчання ІМ поділяються на основні та допоміжні. До основних відносяться:
Допоміжні цілі індивідуалізації включають:
Перелічені цілі індивідуалізації можуть бути досягнуті лише за умови реалізації різноманітних видів індивідуалізації процесу навчання іншомовної мовленнєвої діяльності. В сучасній методиці навчання іноземних мов види індивідуалізації визначаються відповідно до характеру підструктур психологічної структури індивідуальності учня, зважаючи на те, що кожна з них, як підтвердили експерименти, здійснює значний вплив на рівень володіння учнем іноземною мовою. Психологічна структура індивідуальності (за К.К.Платоновим) складається з чотирьох підструктур: 1) спрямованості; 2) соціального досвіду; 3) форм відображення і 4) біологічних властивостей. Підструктура спрямованості об’єднує нахили, бажання, інтереси, ідеали, світогляд, переконання та мотиви. У процесі оволодіння іноземною мовленнєвою діяльністю найбільш вагомим виступає мотиваційний фактор. В учнів проявляються різні види мотивації, головними з яких виступають «зовнішня» або широка соціальна мотивація і «внутрішня», зумовлена самою навчальною діяльністю. Найвищий інтерес та успішність при вивченні іноземної мови досягаються при співвідношенні зовнішньої і внутрішньої мотивації як 70% до 30%. Підструктура соціального досвіду охоплює знання, вміння, навички, звички. К.К.Платонов називає цю підструктуру індивідуальною культурою або підготовленістю. При навчанні іноземних мов провідним компонентом виступає рівень сформованості іншомовних навичок і вмінь, який може бути підвищений за допомогою лише регулювання режимів навчання, у зв’язку з чим відповідний вид індивідуалізації називається «регулюючою» індивідуалізацією. До третьої підструктури входять психічні процеси та емоційно-вольові якості особистості, які розвиваються і вдосконалюються в різних видах діяльності. Для якісного і швидкого оволодіння іншомовним мовленням слід мати добре розвинені фонематичний слух і слухову пам’ять, достатній безпосередній обсяг пам’яті, гнучке словесно-логічне мислення і високу емоційну стійкість. В окремих учнів ці процеси та якості слід розвивати цілеспрямовано на матеріалі іноземної мови. Відповідно цей вид індивідуалізації називається «розвиваючою» індивідуалізацією. Четверта підструктура охоплює особливості індивіда, що зумовлюють індивідуальний стиль його діяльності. В поняття індивідуальний стиль навчальної діяльності входять: темп роботи, працездатність та особливості володіння способами і прийомами навчальної роботи на основі наявних знань, навичок та вмінь. Однак він виробляється і вдосконалюється, якщо людина активно шукає прийоми та способи, які допомагають їй згідно з її темпераментом досягти кращих результатів. Одне із завдань вчителя іноземної мови полягає у наданні допомоги учневі у формуванні індивідуального стилю оволодіння ним іншомовною діяльністю. Тому цей вид індивідуалізації названо «формуючою» індивідуалізацією. Практична реалізація вищезгаданих видів індивідуалізації пов’язана з необхідністю вивчення індивідуально-психологічних особливостей учнів. З цією метою використовуються такі методи дослідження: анкетування, дидактичне тестування, психологічне тестування, соціологічне тестування. |