Методика відповіді 2013. Питання з методики викладання англійської мови
 Скачать 334.5 Kb.
|
|
19. Функції, види і форми контролю у навчанні англійської мови у початкових класах Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів – невід’ємний структурний компонент системи навчання ІМ у початковій школі, який реалізує притаманні йому функції, має свої види, форми, засоби та об’єкти. Контроль – це визначення рівня володіння іноземною мовою, досягнутого учнями за певний період навчання. Контроль – це також і частина уроку ІМ, під час якої вчитель оцінює, як учні засвоїли пройдений матеріал і можуть ним користуватися в практичних цілях. Мета контролю – виявлення та оцінювання рівня сформованості іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь, виявлення прогалин у знаннях, уміннях та навичках учнів для внесення необхідних коректив у процес навчання, для вдосконалення його змісту, методів, засобів та форм організації. Об’єктами контролю на уроках ІМ у початкових класах є іншомовні фонетичні, лексичні та граматичні навички (мовна компетенція), а також вміння здійснювати мовленнєву діяльність у говорінні, аудіюванні, читанні та письмі іноземною мовою (мовленнєва компетенція) з урахуванням лінгвокраїнознавчих та соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається (соціокультурна, лінгвокраїнознавча, полікультурна компетенція). Основними функціями контролю навчальних досягнень учнів початкової школи є функція зворотнього зв’язку, оціночна, навчальна, розвиваюча, діагностична, виховна, стимулююче-мотиваційна та коригуюча. Функція зворотнього зв’язку, Аналізуючи досягнення учнів, вчитель з’ясовує наскільки ефективними є обрані ним прийоми, способи і методи навчання і в разі потреби вносить відповідні коригуючі зміни. Учень оцінює власні досягнення, з’ясувати, які знання засвоєні міцно, а які потребують повторення, поглиблення, і відповідно спланувати свою подальшу навчальну діяльність. Оціночна функція – систематичне оцінювання результатів виконання учнями навчальних завдань, Оцінки допомагають учням планувати їх подальшу навчальну діяльність з іноземної мови. Оцінки є основним показником успішності навчання і відображаються в офіційних документах про освіту. Навчальна функція – повторення, закріплення, вдосконалення, узагальнення та систематизацію набутих учнями мовленнєвих навичок і вмінь у процесі перевірки їх навчальних досягнень. Розвиваюча функція передбачає розвиток індивідуально-психологічних особливостей учнів у процесі виконання контрольних завдань з іноземної мови, оскільки потребує активного функціонування пам’яті, мислення, фонематичного слуху, артикуляційного апарату та ін. Контроль стимулює пізнавальну активність учнів, сприяє розвитку їх творчих здібностей, мотивів до вивчення іноземної мови. Діагностична функція – своєчасне виявити прогалин у знаннях, уміннях і навичках учнів, з’ясування причин їх виникнення і відповідно робота над їх усуненням. Виховна функція контролю полягає в тому, що систематичний контроль сприяє вихованню в учнів таких важливих якостей особистості як дисциплінованість, організованість, відповідальність, наполегливість, працьовитість, сумлінність, самостійність. Залучення учнів до взаємоконтролю сприяє формуванню в них принциповості, справедливості, чесності, колективізму і взаємоповаги. Стимулююче-мотиваційна функція – оцінювання навчальних досягнень учнів як важливий стимул для поліпшення їх подальших результатів навчально-пізнавальної діяльності. Розвиває відповідальність, формує адекватну самооцінку, сприяє змагальності учнів, формує мотиви навчання. Коригуюча функція контролю – внесення вчителем коректив у методику організації та керування навчально-пізнавальною діяльністю молодших школярів на основі отриманих у ході контролю результатів. Основні вимоги які висуваються до контролю. Цілеспрямованість: контроль має бути спрямованим на певні мовленнєві вміння і навички, рівень досягнення яких визначається та оцінюється. Репрезентативність: контрольні завдання повинні охоплювати весь мовний і мовленнєвий матеріал, засвоєння якого перевіряється. Об’єктивність: Об’єктивність контролю забезпечується за рахунок кількісної (облік кількості помилок у мовленні, оцінка темпу мовлення згідно з нормативами та інші показники) та якісної (повнота розкриття теми, відповідність висловлювання завданням, вміння адекватно виражати свої думки в конкретній мовленнєвій ситуації інші критерії) оцінки результатів іншомовної діяльності молодших школярів. Систематичність: контроль набуває ефективності і виправдовує себе лише за умови його регулярного проведення на всіх етапах процесу навчання іноземної мови. Чіткість і прозорість: вчитель проводить відкриті випробування всіх учнів за одними й тими ж критеріями; рейтинг кожного учня встановлюється в процесі діагностування, має наочний, порівнювальний характер; необхідною умовою реалізації цього принципу є оголошення і мотивація оцінок, їх обговорення і аналіз за участю самих учнів; Індивідуалізація: при перевірці треба враховувати індивідуальні особливості учнів, а саме, їхній темперамент, характер, здібності, нахили, інтереси, потреби, мотиви, особливості психічних функцій – мислення й мови, пам’яті, уваги, уявлення, емоцій, волі; індивідуальний підхід в процесі контролю упереджує психологічне напруження учнів, створює умови для виявлення справжнього рівня їх навчальних досягнень і об’єктивного оцінювання вчителем з урахуванням загальних вимог, що зазначені у програмі; важливо, щоб індивідуалізація ґрунтувалася на єдності загальних вимог до всіх учнів із урахуванням індивідуальних особливостей кожного. Диференційований характер передбачає відповідність форми контролю тому аспекту мови або виду мовленнєвої діяльності, що перевіряється. Контроль говоріння на початковому етапі навчання проводиться, як правило, в усній формі. Об’єктом контролю у говорінні є рівень сформованості мовленнєвих навичок і умінь, необхідних учням для усного діалогічного і монологічного мовлення. В процесі контролю перевіряються вміння молодших учнів вміння складати, розігрувати діалог і будувати усний переказ чи усний твір. Об’єктом контролю в аудіюванні є рівень сформованості мовленнєвих навичок і вмінь при сприйманні незнайомого іншомовного художнього тексту зі слуху. В процесі контролю перевіряються вміння школярів розуміти зі слуху монологічне мовлення соціально-побутової та соціально-культурної тематики; вміння розуміти зі слуху діалогічне мовлення; володіння мовним і мовленнєвим матеріалом, що дає дітям можливість адекватно сприймати чуже мовлення. Об’єктом контролю в читанні є рівень сформованості мовленнєвих навичок і вмінь школярів при ознайомлювальному та вивчаючому читанні текстів. В процесі контролю перевіряються вміння зрозуміти основну інформацію в тексті; вміння повно і точно зрозуміти як основну, так і додаткову інформацію, що міститься в тексті; володіння мовним і мовленнєвим матеріалом, необхідним для розуміння тексту. Об’єктом контролю в письмі є рівень сформованості мовленнєвих навичок і вмінь, необхідних учням для фіксації в письмовій формі отриманої інформації та для передачі власної. В процесі контролю перевіряються вміння учнів передати зміст прочитаного або прослуханого тексту; вміння побудувати письмовий монологічний текст на запропоновану тему. 20. Вимоги до сучасного уроку іноземної мови. Мовленнєва спрямованість та мотиваційне забезпечення навчальної діяльності Сучасний урок ІМ відзначається комунікативною спрямованістю, що передбачає мовленнєву спрямованість навчання, функціональність, ситуативність, новизну, особистісну орієнтацію, колективну взаємодія у процесі навчання, моделювання. Наступною ознакою сучасного уроку іноземної мови є функції учителя. Співробітництво учителя й учнів є ознакою уроків ІМ. Зв’язок “учитель – учні” переходить від традиційної вертикальної моделі до горизонтальної – інтерактивної. Учитель організовує пізнавальну самостійну діяльність учнів і керує нею, допомагаючи учням вибрати прийоми і форми навчання, які відповідають їхнім особливостям й інтересам. Для цього активізується парна і групова робота. Основним на уроці є застосування знань у мовленні, що досягається комплексністю уроку. Кожна доза мовного матеріалу – граматика, лексика, фонетика – повинні опрацьовуватися у всіх видах мовленнєвої діяльності у комунікативних контекстах, щоб учні одержували безпосереднє розуміння, як ці аспекти вживаються у мовленні. Іноземна мова таким чином постає метою і засобом навчання. Застосування знань свідчить про ефективність навчання, є основою для самоперевірки. Взаємоперевірки, самокорекції і взаємокорекції. У процесі зворотного зв’язку відбувається осмислення, запам’ятовування нового навчального матеріалу, усвідомлення способів його застосування. Таким чином, основний час уроку повинен бути відданий активній продуктивній розумово-мовленнєвій діяльності учнів під керівництвом учителя. Однією із основних ознак сучасного уроку є формування особистості учня в умовах диференційованого навчання, що передбачає організацію навчальної діяльності учнів з урахуванням їхніх реальних можливостей. Основною ознакою сучасного уроку є не передача готових знань від учителя до учнів, а розвиток особистісних якостей учня засобами творчої самостійної роботи, розвиток індивідуального стилю пізнавальної самостійної діяльності школярів. Зазвичай урок ІМ розпочинається із мовленнєвої зарядки, яка може перерости у бесіду чи дискусію. У центральній частині уроку комунікативно орієнтовано пред’являється і закріплюється новий навчальний матеріал. Перед кожним завданням дається установка, яка стимулює висловлювання учнів. Учні тренуються у всіх видах мовленнєвої діяльності. Домашнє завдання задається посильне, успішність його виконання забезпечується відповідною навчальною роботою на уроці. Мовлення учителя повинне бути на іноземній мові, автентичне. Використання рідної мови повинно бути виправдане, наприклад, при поясненні граматики тощо. 21. Типи, структура та зміст уроку іноземної мови у початкових класах Основними критеріями класифікації уроків ІМ є цілі уроків та рівень сформованості навичок і вмінь. На цей час в методиці узвичаєно поділ уроків на два основних типи. Перший тип – уроки, що спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На таких уроках має місце ознайомлення з новим мовним матеріалом та тренування з метою його використання в аудіюванні, говорінні, читанні, на письмі. Проте тут може мати місце і практика на основі засвоєного матеріалу. Другий тип – це уроки, що спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь. На уроках цього типу переважає практика в мовленнєвій діяльності. Однак їй може передувати певна кількість тренувальних вправ, котрі готують до неї. Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. В його структурі виділяється початок, основна та заключна частини уроку. До основних компонентів початку уроку відносять організаційний момент та мовленнєву зарядку. Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію класу до активної роботи на уроці (привітання, приведення учнів до готовності співпрацювати, повідомлення цілей уроку) та створення іншомовної атмосфери з метою переведення учнів на іншомовну діяльність. Особливу увагу слід приділяти мовленнєвій зарядці. Мовленнєва зарядка найчастіше проводиться у формі бесіди з учнями за певною ситуацією. В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. Вона може включати такі компоненти: подача нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення вивченого і контроль мовленнєвих навичок та вмінь. Найбільшу частину уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвій діяльності). Це його провідні компоненти. Особливістю навчального процесу з ІМ є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. Мета уроку має бути реалізована у комплексі вправ, до якого органічно водять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку вмінь) вправи. Формування міцних навичок та вмінь неможливе без узагальнення вивченого, без приведення в систему засвоєних знань, навичок та вмінь. Тому в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого. Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється або безпосередньо в ході навчального процесу (поточний контроль), або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний та підсумковий контроль). У першому випадку на контроль, який залишається самостійним компонентом уроку, не відводиться спеціального часу, як це має місце у другому випадку, коли контроль може займати частину уроку або цілий урок. Кінець уроку повинен підсумувати те, чого досягнуто на уроці. Його компонентами є повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків уроку. В даній структурі уроку не всі компоненти постійні. Не на кожному уроці має місце подача нового матеріалу, систематизація вивченого матеріалу. Певне співвідношення компонентів уроку, їх послідовність та взаємозв’язок залежить від типу уроку. Структура уроку ІМ
22. Аналіз уроку іноземної мови у початкових класах Аналіз уроку іноземної мови вимагає як всебічних знань про урок, так і спеціальних умінь його спостереження та оцінювання. Складність аналізу уроку полягає не тільки в багатоплановості останнього, але й у специфічності окремих його компонентів і типів. Проте існують певні характеристики, які є обов’язковими для кожного уроку іноземної мови. Це насамперед відповідність конкретного уроку основним вимогам до уроку іноземної мови, зумовленим специфікою цілей, змісту і технології навчання саме цього предмета в навчальних закладах. Реалізація вчителем саме цих вимог повинна стати об’єктом загального аналізу уроку іноземної мови, метою якого є цілісна оцінка уроку через призму його особливостей, в однаковій мірі притаманних усім типам уроків. До таких вимог відносяться:
З урахуванням сказаного можна запропонувати схеми загального та поглибленого аналізу уроку іноземної мови, складовими частинами яких виступають основні вимоги до уроку ІМ. Схема загального аналізу уроку І. Цілеспрямованість уроку. 1. Визначити тему уроку, місце уроку в тематичному циклі, тип уроку. 2. Назвати цілі уроку: практичні, виховні, загальноосвітні, розвиваючі. 3. Встановити відповідність поставлених цілей уроку типу уроку та його місцю в тематичному циклі уроків. ІІ. Структура та зміст уроку. 1. Зафіксувати етапи уроку в їх послідовності. 2. Встановити відповідність прийомів навчання основним цілям уроку. 3. Оцінити раціональність співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ. 4. Назвати допоміжні засоби навчання, що використовувались, оцінити їх доцільність та ефективність. 5. Визначити розвивальну, виховну, освітню цінність мовленнєвого матеріалу уроку і вправ, їх відповідність віковим інтересам учнів. ІІІ. Активність учнів на уроці. 1. Визначити основні форми взаємодії вчителя та учнів на уроці, їх місце (на якому етапі, для виконання яких завдань) та ефективність. 2. Назвати прийоми стимулювання мовленнєвої і розумової активності учнів. IV. Мовленнєва поведінка вчителя. 1. Визначити відповідність мовлення вчителя мовній нормі, його адаптованість до рівня мовної підготовки учнів і вимог шкільної програми. 2. Визначити ступінь володіння виразами класного вжитку. 3. Оцінити чіткість і доступність формулювання вчителем завдань для учнів та зверненість його мовлення до учнів. 4. Визначити доцільність використання рідної мови вчителем на уроці. 5. Встановити співвідношення мовлення вчителя та учнів на уроці. V. Результативність уроку 1. Підсумувати те, чого навчились учні на уроці. 2. Визначити відповідність рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь поставленим цілям. 3. Оцінити об’єктивність та мотиваційний потенціал виставлених учителем оцінок. |