Лекції Політична теорія держави. Політична теорія держави як наука і навчальна дисципліна 2 вересня 2020 р
 Скачать 86.5 Kb.
|
|
Реляціоністська концепція влади. Влада виступає як відносини між особами, які дають змогу одному індивіду або їх групі змінювати поведінку індивіда чи групи. Тут основна увага акцентується на рольових відносинах між суб'єктом і об'єктом влади. А) теоря опору (Картрайд, Фретч). Основну увагу приділяє класифікації різних форм і ступенів опору в системі владних відносин опору, підвладного тискові з боку суб'єкта влади. Б) теорія обміну ресурсами (Блау, Хіґсон). За основу аналізу владних відносин бере керівний розподіл ресурсів між володарем і підвладними. Прагнення підлеглих до отримання певних благ зумовлює наявність влади у того, хто такі блага має. Отже, влада є функцією залежності індивіда від розподілу ресурсів. Системна концепція влади. В основі даної концепції влади є політична система (Дойч, Парсонс, Істон). Телеологічна концепція. Інтерпретує владу як засіб досягнення повної мети, запланованих результатів. Згідно зі таким тлумаченням, влада існує для того, щоб реалізувати важливу суспільну мету, вона є засобом обміну, тобто її віддають тим політикам, які найбільш ефективно можуть задовольнити основні потреби спільноти. В такому розумінні, влада подібна до грошей і є лише символом, за допомогою якого люди можуть придбати безпеку, порядок і соціальну підтримку, обмежуючи свої права, вгамовуючи пристрасті встановленими владою нормами. Інструменталістська концепція. Тлумачить владу як можливість використання певних засобів, зокрема насильства і примусу. На думку Е. Тофлера, основними інструментами влади є сила, багатство і знання. Якщо в минулому домінували сила і багатство, то в сучасному інформаційному суспільстві домінує знання. Структурно-функціональна концепція. Розглядає владу як особливий виді відносин між підлеглими і керівниками. Залежно від того, як функціонує система стимулів, винагород і покарань між владою і суспільними групами, забезпечується механізм розв'язання конфліктів, стабілізації суспільства (Вятр). Отже, влада - це реальна здатність суб'єкта соціального життя (соціуму) здійснювати свою волю, впливати на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів: авторитету, права, насильства тощо. Політична влада - реальна здатність соціальної спільноти, індивіда до виявлення своєї волі у політиці на основі осмисленого політичного інтересу і сформованих політичних потреб. Політична влада має низку особливостей: по-перше, це здатність і готовність суб'єкта влади виявляти політичну волю; по-друге, охоплення всього політичного простору вхаємодією різних політичних суб'єктів; по-третє, наявність політичних організацій, через які суб'єкт політичного волевиявлення здійснює політичну діяльність; по-четверте, осмислення політичного інтересі і політичних потреб; по-п'яте, забезпечення соціального панування в суспільстві суб'єкта політичної влади. Політична влада, яка реалізується через державні органи за допомогою юридичних норм називається державною владою. Державна влада також має специфічні властивості: Верховенство, тобто офіційна зверхність щодо всіх інших видів влади в державі; Єдність - неподільність між соціальними групами та органами влади (за можливого розмежування на законодавчу, виконавчу і судову); Загальність і універсальність, тобто поширення на всіх осіб в межах певної держави; Примусовість та обов'язковість її приписів для всіх осіб на певній території. Зміст державної влади складає саме існування суспільства, його оптимальне функціонування. Сама ж влада, її влаштування, вплив на її здійснення, є головним предметом політичної боротьби, а спрямованість на її завоювання, на панування, становлять сенс політичної влади
Змішування і підміна державного та політичного начал у суспільно- політичній практиці призводить до переважання боротьби там, де належить творити співпрацю, до підміни управлінської компетентності, діловитості, толерантності політичною зайнятістю. Походження, соціальна сутність держави. 7 вересня 2020 р. 11:40 Поняття "держава" - політологічний аспект. Теорії походження держави. Функції держави. Науковою проблематикою, яка ставилась в центр дослідження на усіх етапах цивілізаційного розвитку є держава: чому вона виникає, якими є її функції, якими бувають форми державного правління тощо. В результаті розвитку політичної думки сформувалися декілька концепцій, які можна скласти в два підходи: перший підхід характеризується тим, що заперечує можливість визначення поняття держави і демократичної влади як змістових концепцій, аргументуючи це тим, що: по-перше, на практиці ми ніколи не маємо справи з державою, як такою - існують лише органи державної влади, державні політичні та правові інститути, юридичні норми і приписи, політичні групи, рухи, партії тощо, тобто держава є або конкретно історичним феноменом, або зводиться до системи правління. Відтак, робиться висновок про надмірну абстрактність поняття, а отже, і про його низьку евристичну ефективність. По-друге, політичний процес розуміється ними як політична інтеракція окремих індивідів та їх груп (як можуть певним чином інституціоналізуватися), а тому, дослідуючи феномен політичної влади, маємо звертатися саме до вивчення взаємодії окремих суспільних груп, а не держави як такої. Другий підхід характеризуєтьяс різноманітними концепціями тлумачення держави: Перша передбачає вузьке розуміння держави, визначає її як "одиницю дії" або як одн з можливих суб'єктів ухвалення політичних рішень. Відповідно до цієї концепції, держава - це такий же політичний елемент як і інші (політичні партії, ГО, групи інтересів тощо), що має повноваження приймати політичні рішення, спроможний впливати на формування політичного простору і головним призначенням якої є здійснення управлінських процедур. Таке розуміння держави передбачає майже повну редукцію цього поняття до поняття уряду та урядової діяльності, коли останнє тлумачиться як колективне функціонування уповноважених державних органів та агенцій через які реалізуються основні управлінські рішення. Друга концепція до визначення поняття держави тлумачить її як принцип організації, що об'єднує в певну системну діяльність численних інститутів управління суспільством, або як сукупний держапарат. Дана концепція знайшла свої відображення у визначеннях держави Даля та Хаджиєва. За Далем, держава - це елемент політичної системи, який складається з представників населення певної території, уповноважених здійснювати управлінські повноваження. За Хаджиєвим, держава - це комплекс інститутів, установ та організацій, кожна з яких виконує свої функції законодавчого, виконавчого та судового характеру. Третя концепція держави теж виходить з того, що держава - це насамперед певна структура, але вона розглядається не як базовий принцип, організації управлінської діяльності, а як така, що спрямована на конституювання політичної влади і соціальних відносин. Тобто, держава визначається як соціальний клас, яким має можливість своєю політикою впливати на інші соціальні класи. По суті, дану концепцію можна охарактеризувати "держава - це правлячий клас". Проте, дане поняття класу не слід розуміти в традиційному марксистському трактуванні, а розуміти як узагальнене поняття для усіх суб'єктів, які чинять або можуть чинити політичний вплив на суспільство і суспільні відносини. Четверта концепція трактує державу як матеріальне вираження інституційного і законного порядку і одночасно такий механізм, завдяки якому можливе розв'язання суспільних конфліктів, впорядкування існуючих соціальних і економічних відносин. Як бачимо, перечислені концепції охоплюють широкий спектр у визначенні поняття "держава" - від редукції її як апарату управління до найширшої інтерпретації як універсальної форми організації людської спільноти. Тому, говорячи про державну владу, організацію системи державного управління, виконавчу владу тощо, маємо чітко визначитися, який зміст вкладаємо в поняття держави, та з якою її концепцією солідаризуємося. Разом з тим, з концепцій, які ми розглядали, держава постає як складний механізм, а її функціонування - багатогранним. Держава, як форма організації суспільного життя , посідає визначальне місце в політичній організації суспільства. Без держави немає політичної організації і політичної системи суспільства в цілому. Держава, державна влада - та вісь, на якій виникає, тримається і функціонує політична система. Навколо держави формуються інші організаційні структури. Поза зв'язком з державою, вони не мають політичних властивостей, а тому держава є функціональною, базовою організаційною структурою в політичній організації суспільства й усій політичний системі. Місце держави як визначального елемента політичної організації суспільства, виявляється призначенням її у суспільстві, де вона виступає як: політична організацій громадянського суспільства; Носій влади у суспільстві Представник усього населення на даній географічній території Форма політичного панування, що виражається у прийнятті владних рішень, які стосуються всього суспільства й обов'язкові для виконання усім населенням виразник загального інтересу. Інструмент реалізації загальної волі в суспільстві. Основний стабілізатор суспільного життя. Головний суб'єкт політичного суверенітету. Отже, держава - це базовий інститут політичної системи і політичної організації суспільства, який створюється для налагодження життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення у соціально неоднорідному суспільстві з метою забезпечення його цілісності й безпеки, задоволення загальносоціальних потреб. У. Бек, виходячи з глобалізаційних процесів, вводить поняття "метагри" світової політики, в основі якої лежать зміни правил в новій світовій політиці, відносно окремих акторів, стратегій, союзів, які в сучасному світі стають неподільними. Системні правила гри світової полліти кві поділяє за:
Різноманіття сутності держави, її призначення і функції значною мірою залежать, з якої концепції походження держави виходити. Основними концепціями є: Теологічна; Патріархальна; Договірна; Теорія насильства; Психологічна; Расова; Органічна; Класова (матеріалістична); Основна ідея теологічної теорії - божественне першоджерело походження і сутності держави: уся влада від Б-га. У філософії теологічну концепції походження створив Аврелій Августин. За древньокитайським міфом про походження і характер земної влади, саме персона правителя Піднебесної (імператора) має єдиний зв'язок з вищими сферами. Вся влада символізує собою правителя у вигляді внутрішньої сили, а інші посадові особи, державний апарат в цілому, є лише поводирями вищої влади. В Єгипті, Вавилоні, Індії вершителями земних та інших справ, як джерело влади правителя були боги. Держава за індійською традицією сприймалася як єдиний організм, я її інституції - як члени, частини, органи тіла, що є похідними від плоті царя. Біля витоків патріархальної походження держави стояли Конфуцій, Платон та Арістотель. Конфуцій вважав, що держава - це велика сім'я і відносини в ній мають будуватися за аналогією з сімейними. Платон у праці "Держава" теж конструює ідеальну справедливу державу, яка бере свої початки із сім'ї, де влада монарха уособлюється з владою батька над членами сім'ї. Держава - це обруч, який скріплює своїх членів на основі взаємної поваги і батьківської любові. Арістотель розглядав виникнення держави як природний процес розвитку та укладання форм спілкування людей: спочатку люди об'єднувалися в сім'ї, потім декілька сімей утворюють поселення, а на завершальній стадії цього процесу постає держава. Вона є формо спілкування людей, які користуються певними політичними устроями, і підпорядковуються владі закону. За Арістотелем, людина за своєю природою є політичною істотою. Людина, котра знайшла своє завершення в державі - найдосконаліша серед істот, а та, що живе поза державою і поза законом- найгірша з усіх. Ідеї патріархального розвитку набули поширення у XVIII ст. завдяки праці англійця Фільмера "Патріархія", в якій він доводить, що влада походить від бога, він передав її своєму старшому синові - патріарху, а той її у свою чергу королям. Договірна теорія походження держави отримала поширення в XVII - XVIII ст. у працях Гроція, Спінози, Гоббса, Локка, Руссо та інших. За цією теорією, держава виникає в результаті угоди (суспільного договору) як захід розумної волі людей. Основою цієї теорії є положення про те, що державі передував природний стан людей. На основі цього первинного договору створюється громадянське суспільство і його політична форма - держава. Остання забезпечує охорону приватної власності і безпеки індивідів, які уклали договір. Водночас, укладаєтся вторинний договір про підпорядкування їх певній особі, якій передається влада і яка зобов'язана здійснювати її в інтересах народу. Г. Гроцій називав державу "досконалим союзом вільних людей, встановленим заради дотримання прав й загальної користі. Дж. Локк відстоював позицію, що держава - це сукупність людей, які об'єдналися в одне ціле під орудою ними самими ж установленого загального закону. Держава, на його думку, відрізняється від інших форм політичного тим, що тільки вона втілює політичну владу в ім'я суспільного блага створює закони, впроваджує санкції для регулювання відносин і збереження власності, а також право застосовувати силу для дотримання цих законів і захисту держави від нападу зовні. Договірна теорія походження держави значною мірою сприяла формуванню сучасних демократичних держав. У ХІХ ст. набула поширення теорія насильства (завоювання). Причина походження держави, згідно з цією теорією, не в економічних відносинах, а в завоюванні, насильстві одних племен іншими племенами. Представниками даної теорії були Л. Гумплович, К. Каутський. Гумплович виходив з того, що рушійною силою суспільного розвитку є боротьба людських спільнот, які він називав "расами" за пануванням. Зіткнення між "расами" призводить до підкорення слабких сильними. Панування однієї раси над іншою мало бути певним чином організоване. Такою організацією є держава. Вона заснована на нерівності і є організацією панування меншості "вищої раси" над більшістю "нижчої раси". Насильство виступає не тільки причиною виникнення держави, а й найважливішим чинником її існування. Держава повинна застосовувати силу як у внутрішній, так і в зовнішній політиці, придушуючи революційні рухи. Органічна теорія походження держави, представником якої був. Г. Спенсер, вважає державу результатом органічної еволюції, різновидом якої є соціальна еволюція. Подібно до того, як в живій природі виживають найбільш пристосовані, так і в суспільстві у процесі воєн і завоювань проходить відбір, який визначає появу правлінь і подальше функціонування держави згідно законів органічної еволюції. У ХІХ - на поч. ХХ ст. набуває теоретичного обґрунтування й практичного використання класова теорія держави, яка була запропонована іще Т. Мором, який вважав, що "держава є змовою багатих проти бідних". Дана теорія викладена у праці Ф. Енгельса "Походження сім'ї, приватної власності та держави" та праці Леніна "Держава і революція". За цією теорією, держава існувала не завжди. Вона є результатом історичного розвитку суспільства, його закономірної диференціації на класи під впливом розвитку продуктивних сил, який супроводжувався виокремленням різних видів праці та появою приватної власності. У ХХ ст. на основі праці англійського економіста Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процентів і грошей", сформувалася концепція "держави загального добробуту". Згідно з цією концепцією, цілковите панування приватної власності та вільної конкуренції призводить до надмірної соціально-економічної поляризації населення, до загострення боротьби класів між собою. Державне регулювання економікою сприяє подоланню цих проблем та класових антагонізмів шляхом створення змішаної економіки завдяки активній регулюючій ролі держави й політиці соціальних послуг. Держава тут визнається активним учасником економічного й суспільного життя. Такий підхід до поняття "держава" підтримав і ХІІІ всесвітній конгрес асоціації політичних наук, що відбувся у Парижі в липні 1985 року. Охарактеризувавши концепції походження держави слід зазначити, що кожна з них має прави на існування як така, що розкриває якусь особливість, сторону виникнення та функціонування цього суспільного інституту. Навіть далека від науки теологічна концепція має певний сенс хоча б тому, що обґрунтовує необхідність сильної держави. У філософії під функціями розуміють зовнішній прояв якостей будь-якого об'єкта у визначеній системі відносин. Функції держави - це основні напрями її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність та зміст а також соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві. Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів. Функції держави - це основні напрями її діяльнтсі, якими зумовлена робота всього державного апарату і кожного з його окремих органів. Функція ж окремого органу держави - це соціальне призначення кожного конкретного органу як особливої частини механізму держави і знаходяться вій вираз і конкретизацію у компетенції державних органів, закріплених за кожним органом в правах і обов'язках. На сучасному історичному етапі існує широке коло відповідних функцій держави. В загальному їх поділяють на ряд видових груп: За соціальним значеннями державної діяльності функції поділяються: |