Лекції Політична теорія держави. Політична теорія держави як наука і навчальна дисципліна 2 вересня 2020 р
 Скачать 86.5 Kb.
|
|
Вираження соціальних інтересів, Ідеологічну Політичної організації Формування громадської думки тощо Водночас політичні партії є найважливішою ланкою, яка з'єднує громадянське суспільство з державою. Передусім саме завдяки їм здійснюється представництво багатоманітних соціальних інтересів на державному рівні. У разі оволодіння державною владою та чи інша партія стає суб'єктом державно політичних відносин і в такій якості не виступає інститутом громадянського суспільства. Інституціональними елементами структури громадянського суспільства є багатоманітні громадські організації. Політичними інституціями є ті, які тією чи іншою мірою впливають на здійснення державної влади, тобто виступають як групи інтересів. Групами інтересів є передусім громадсько-політичні організації: професійні, жіночі, ветеранські тощо. Інші громадські організації, як групи інтересів виявляють себе лише ситуативно у разі безпосередньої чи опосередкованої взаємодії з політичними інститутами. Управлінська діяльність в адміністративно-територіальних одиницях держави поділяється на місцеве управління і місцеве самоврядування. Місцеве управління є державним управлінням, що здійснюється центральною владою або адміністрацією вищестоячого територіального рівня управління як правило через призначені вищестоячою владою адміністративні органи. Місцеве самоврядування - це діяльність самого населення територіальної одиниці та їх виборних органів в управлінні місцевими справами. Важливим політичним інститутом, за допомогою якого громадянське суспільство справляє істотний вплив на державу є ЗМІ. Інститутом громадянського суспільства можуть бути лише недержавні ЗМІ. Структуру духовної сфери громадянського суспільства складають соціокультурні відносини, а її елементами є школа, церква, різноманітні культурно-мистецькі заходи тією мірою, якою вони виступають як недержавні утворення. Отже, елементами структури громадянського суспільства є все те, що перебуває поза межами держави як політичного інституту, що не є державою. Громадянське суспільтсво співіснує з державною у діалектичній та суперечливій єдності. Завдяки державі людська спільнота набуває цивілізованості і стає суспільством. Громадянське суспільство - це не тільки школа і церква, а і громадянська війна, протистояння соціальних інтересів, антисуспільна поведінка, мафія, з якими впоратись може лише держава. Водночас, держава не може існувати поза суспільством, вона є похідна від громадянського суспільства і її призначення полягає в тому, щоб стримувати його. Разом з тим громадянське суспільство є противагою державі у її прагненні до панування над суспільством. Від ступеня розвинутості громадянського суспільства залежить ступінь демократизму держави. У розумінні ролі держави в суспільстві є крайні позиції - анархізм і етатизм. Анархізм відкидає державу взагалі як орган примусу і насильства над людьми. Етатизм перебільшує роль держави в житті суспільства, це засилля держави в економічному, соціальному, політичному й духовному житті суспільства. Теоретично етатизм обґрунтовує необхідність активного втручання держави в усі сфери суспільного життя, виходячи із сприйняття держави як всезагальної цінності вищого регулятора й мети суспільного розвитку. Практично, етатизм проявляється в централізації, концентрації й бюрократизації політичної влади, поширенні організаційно-контрольних функцій держави за межі оптимального співвідношення держави й суспільства. Процес етатизації суспільного життя веде до послаблення громадянського суспільства, його впливу на державу, що в свою чергу негативно відбивається на самій державі, спричиняючи її занепад. Фомою взаємодії держави і громадянського суспільства є політичний режим як система методів і засобів здійснення політичної влади, а різні типи політичних режимів - демократичний, авторитарний, тоталітарний - є різними способами цієї взаємодії Головною особливістю тоталітарного режиму є: Всеосяжне одержавлення суспільного і приватного життя; Тотальний контроль держави над суспільством і громадянами, який опирається на систематичне використання насильства; Суспільство не справляє відчутного впливу на державу. За тоталітарного режиму держава фактично поглинає громадянське суспільство. Зародки цього суспільства існують хіба що в сім'ї, господарстві, церкві, хоча й вони не позбавлені довільного втручання держави чи одержавленої партії. Авторитарний режим характеризується зосередженням влади в одному її органі, в руках однієї особи чи групи особі і здійсненням влади здебільшого з опорою на примус. Під кутом зору взаємодії держави і громадянського суспільства авторитаризм характеризується краще ніж тоталітаризм, з авторитарних режимів зберігається автономія особи і суспільства в неполітичних сферах, існує недержавний сектор економіки. Держава не здійснює тотального контролю над суспільством, не нав'язує йому єдиної ідеології. Разом з тим, авторитаризм формально припускає поділ влади, багатопартійність, виборність органів державної влади тощо. Проте реально влада зосереджена в руках глави виконавчої влади. Домінує одна політична партія; інші партії, громадські організації, ЗМІ не справляють відчутного впливу на державну владу. Таке співвідношення держави громадянського суспільства за Шляхтуном тією и іншою мірою притаманне більшості країнам світу, хоча в них можуть бути й ознаки правової держави та демократичного політичного режиму. Партнером держави громадянське суспільство виступає лише у правовій державі за демократичного політичного режиму. Разом з тим, Розенблюм у праці "Громадянське суспільство: лібералізм і моральні впливів плюралізму" пропонує виділяти моделі громадянських суспільств, враховуючи переважання тих чи інших функцій у життєдіяльності громадянських суспільств й виділяє наступні різновиди для громадянського суспільства: Демократичне громадянське суспільство. Вирізняється насамперед тим, що його суб'єкти наголошують на політичній участі та потенційній опозиційності громадських об'єднань до владних структур (функція противаги). Головною справою громадського об'єднання є "прищеплення громадянам почуття політичної дієспроможності, здатності до розгляду політичних питань а також схильності розглядати їх в ім'я загального добра. З цією метою вони повинні внутрішньо ліберально-демократичними "міні-республіками", орієнтованими на публічні арени обговоренні і здійснення політики Посередницьке громадянське суспільство як агент формування важливих чеснот: вихованості, здатності до солідарного вирішення проблем. Воно націлює громадян на соціальні зв'язки, принципи громадянськості, відкритості та відповідальності - якості, які утримують плюралістичну демократію разом. Як зазначає дослідниця, у посередницькому громадянському суспільстві "від вторинних асоціацій не очікують формування політичних достоїнств і соціальне співробітництво зовсім необов'язково має трансформуватися у політичне представництво". Виборче громадянське суспільство докладає зусиль для підвищення економічної ефективності і загального добробуту. Це поки що нова тенденція в розумінні його функцій, але саме вона на думку Розенблюм найбільше відповідає сучасності. Пропонуючи цю модель як найбільш перспективну, вчена посилається на Гегеля, аде він писав про суперечливість та обмеженість морального впливу громадянського суспільства, де переважають егоїстичні інтереси, вузькогрупова прив'язаність, бідність - чинники, що й сього дні загрожують єдності громадянського суспільства і вимагають різноманітних виправлень. Застосовуючи класифікацію Розенмблюм щодо різних країн можна дійти висновку: у західнй Європі була завжди поширена модель демократичного громадянського суспільства. США пройшли шлях від посередницького громадянського суспільства через політизований період демократичного громадянського суспільства, а тепер перебувають у стадії виборчого громадянського суспільства. Щодо східної і центральної Європи, український дослідник Степаненко вважає, що громадянське суспільство тут зосереджується так, як і на Заході, незалежно від держави. Однак, на відміну від Заходу, воно спочатку поширювалось на сферу освіти і культури. Проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні дістала своє закріплення і гарантування в Основному Законі держави. ЗА Конституцією, Україна є демократичною, правовою, соціальною державою. Основний закон надає широкі конституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина незалежно від походження ….. Держава, як сказано в Конституції, створює умови, щоб люди за рахунок вільно обраної праці могли самостійно задовольняти свої соціальні потреби. Разом з тим, для українського населення характерні громадська індиферентність . Виділяють три причини такої поведінки: Високий рівень недовіри до інституцій та організацій. Відчуття масового розчарування з приводу псевдодемократичних та квазіринкових реформ Збереження та активне відтворення в нових умовах неформальних партонально-клієнтистських відношеннях. |