Лекції Політична теорія держави. Політична теорія держави як наука і навчальна дисципліна 2 вересня 2020 р
Скачать 86.5 Kb.
|
За тоталітарного режиму держава фактично поглинає громадянське суспільство. Зародки цього суспільства існують хіба що в сім'ї, господарстві, церкві, хоча й вони не позбавлені довільного втручання держави чи одержавленої партії. Авторитарний режим характеризується зосередженням влади в одному її органі, в руках однієї особи чи групи особі і здійсненням влади здебільшого з опорою на примус. Під кутом зору взаємодії держави і громадянського суспільства авторитаризм характеризується краще ніж тоталітаризм, з авторитарних режимів зберігається автономія особи і суспільства в неполітичних сферах, існує недержавний сектор економіки. Держава не здійснює тотального контролю над суспільством, не нав'язує йому єдиної ідеології. Разом з тим, авторитаризм формально припускає поділ влади, багатопартійність, виборність органів державної влади тощо. Проте реально влада зосереджена в руках глави виконавчої влади. Домінує одна політична партія; інші партії, громадські організації, ЗМІ не справляють відчутного впливу на державну владу. Таке співвідношення держави громадянського суспільства за Шляхтуном тією и іншою мірою притаманне більшості країнам світу, хоча в них можуть бути й ознаки правової держави та демократичного політичного режиму. Партнером держави громадянське суспільство виступає лише у правовій державі за демократичного політичного режиму. Разом з тим, Розенблюм у праці "Громадянське суспільство: лібералізм і моральні впливів плюралізму" пропонує виділяти моделі громадянських суспільств, враховуючи переважання тих чи інших функцій у життєдіяльності громадянських суспільств й виділяє наступні різновиди для громадянського суспільства:
Застосовуючи класифікацію Розенмблюм щодо різних країн можна дійти висновку: у західнй Європі була завжди поширена модель демократичного громадянського суспільства. США пройшли шлях від посередницького громадянського суспільства через політизований період демократичного громадянського суспільства, а тепер перебувають у стадії виборчого громадянського суспільства. Щодо східної і центральної Європи, український дослідник Степаненко вважає, що громадянське суспільство тут зосереджується так, як і на Заході, незалежно від держави. Однак, на відміну від Заходу, воно спочатку поширювалось на сферу освіти і культури. Проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні дістала своє закріплення і гарантування в Основному Законі держави. ЗА Конституцією, Україна є демократичною, правовою, соціальною державою. Основний закон надає широкі конституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина незалежно від походження ….. Держава, як сказано в Конституції, створює умови, щоб люди за рахунок вільно обраної праці могли самостійно задовольняти свої соціальні потреби. Разом з тим, для українського населення характерні громадська індиферентність . Виділяють три причини такої поведінки:
Громадянське суспільство і держава 21 вересня 2020 р. 12:31
Поряд з правом приватної власності важливе значення для громадянського суспільства має гарантована державою свобода підприємницької, трудової і споживчої діяльності. Соціальну структуру громадянського суспільства складають різноманітні соціальні спільності: Класові, етнічні, демографічні, професійні та відносини між ними. Особливість громадянського полягає в наявності у ньому класів власників виробництва економічною основою яких є недержавна, передусім приватна власність. …. Є переважання в ній т. зв. Середнього класу як прошарку людей, з відносно високим рівнем матеріального достатку. Первинний соціальний осередок громадянського суспільства - сім'я. Це заснована на шлюбі або кровній спорідненості група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємовідповідальністю. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій, і зразків поведінки, що регламентують взаємовідносини подружжя, батьків, дітей та інших родичів. Сім'я є найбільш сталим інститутом громадянського суспільства, який зберігає певну автономію стосовно держави навіть у тотально одержавлених суспільствах. Елементом політичної структури громадянського суспільства виступають недержавні політичні інститути, основними з яких є політичні партії, громадські організації і суспільні рухи, органи місцевого самоврядування, ЗМІ. У Політологічній літературі нерідко висловлюється думка про неполітичний характер громадянського суспільства, тобто про відсутність у ньому політичних інститутів і відносин. Така позиція необґрунтовано залишає поза межами громадянського суспільства зокрема політичні партії, громадсько-політичні організації, ЗМІ, які є найважливішими засобами впливу громадянського суспільства на державу. Політичні відносини як відносини з приводу влади притаманні і громадянському суспілтьсьву, однак в ньому вони не є державно-політичними і виступають як відносини між недержавними політичними інститутами. Найважливішим політичними інститутом є політичні партії. Це добровільні об'єднання громадян, що виконують у громадянському суспільстві ряд функцій:
Водночас політичні партії є найважливішою ланкою, яка з'єднує громадянське суспільство з державою. Передусім саме завдяки їм здійснюється представництво багатоманітних соціальних інтересів на державному рівні. У разі оволодіння державною владою та чи інша партія стає суб'єктом державно політичних відносин і в такій якості не виступає інститутом громадянського суспільства. Інституціональними елементами структури громадянського суспільства є багатоманітні громадські організації. Політичними інституціями є ті, які тією чи іншою мірою впливають на здійснення державної влади, тобто виступають як групи інтересів. Групами інтересів є передусім громадсько-політичні організації: професійні, жіночі, ветеранські тощо. Інші громадські організації, як групи інтересів виявляють себе лише ситуативно у разі безпосередньої чи опосередкованої взаємодії з політичними інститутами. Управлінська діяльність в адміністративно-територіальних одиницях держави поділяється на місцеве управління і місцеве самоврядування. Місцеве управління є державним управлінням, що здійснюється центральною владою або адміністрацією вищестоячого територіального рівня управління як правило через призначені вищестоячою владою адміністративні органи. Місцеве самоврядування - це діяльність самого населення територіальної одиниці та їх виборних органів в управлінні місцевими справами. Важливим політичним інститутом, за допомогою якого громадянське суспільство справляє істотний вплив на державу є ЗМІ. Інститутом громадянського суспільства можуть бути лише недержавні ЗМІ. Структуру духовної сфери громадянського суспільства складають соціокультурні відносини, а її елементами є школа, церква, різноманітні культурно-мистецькі заходи тією мірою, якою вони виступають як недержавні утворення. Отже, елементами структури громадянського суспільства є все те, що перебуває поза межами держави як політичного інституту, що не є державою.
Анархізм відкидає державу взагалі як орган примусу і насильства над людьми. Етатизм перебільшує роль держави в житті суспільства, це засилля держави в економічному, соціальному, політичному й духовному житті суспільства. Теоретично етатизм обґрунтовує необхідність активного втручання держави в усі сфери суспільного життя, виходячи із сприйняття держави як всезагальної цінності вищого регулятора й мети суспільного розвитку. Практично, етатизм проявляється в централізації, концентрації й бюрократизації політичної влади, поширенні організаційно-контрольних функцій держави за межі оптимального співвідношення держави й суспільства. Процес етатизації суспільного життя веде до послаблення громадянського суспільства, його впливу на державу, що в свою чергу негативно відбивається на самій державі, спричиняючи її занепад. Фомою взаємодії держави і громадянського суспільства є політичний режим як система методів і засобів здійснення політичної влади, а різні типи політичних режимів - демократичний, авторитарний, тоталітарний - є різними способами цієї взаємодії Головною особливістю тоталітарного режиму є:
За тоталітарного режиму держава фактично поглинає громадянське суспільство. Зародки цього суспільства існують хіба що в сім'ї, господарстві, церкві, хоча й вони не позбавлені довільного втручання держави чи одержавленої партії. Авторитарний режим характеризується зосередженням влади в одному її органі, в руках однієї особи чи групи особі і здійсненням влади здебільшого з опорою на примус. Під кутом зору взаємодії держави і громадянського суспільства авторитаризм характеризується краще ніж тоталітаризм, з авторитарних режимів зберігається автономія особи і суспільства в неполітичних сферах, існує недержавний сектор економіки. Держава не здійснює тотального контролю над суспільством, не нав'язує йому єдиної ідеології. Разом з тим, авторитаризм формально припускає поділ влади, багатопартійність, виборність органів державної влади тощо. Проте реально влада зосереджена в руках глави виконавчої влади. Домінує одна політична партія; інші партії, громадські організації, ЗМІ не справляють відчутного впливу на державну владу. Таке співвідношення держави громадянського суспільства за Шляхтуном тією и іншою мірою притаманне більшості країнам світу, хоча в них можуть бути й ознаки правової держави та демократичного політичного режиму. Партнером держави громадянське суспільство виступає лише у правовій державі за демократичного політичного режиму. Разом з тим, Розенблюм у праці "Громадянське суспільство: лібералізм і моральні впливів плюралізму" пропонує виділяти моделі громадянських суспільств, враховуючи переважання тих чи інших функцій у життєдіяльності громадянських суспільств й виділяє наступні різновиди для громадянського суспільства:
Застосовуючи класифікацію Розенмблюм щодо різних країн можна дійти висновку: у західнй Європі була завжди поширена модель демократичного громадянського суспільства. США пройшли шлях від посередницького громадянського суспільства через політизований період демократичного громадянського суспільства, а тепер перебувають у стадії виборчого громадянського суспільства. Щодо східної і центральної Європи, український дослідник Степаненко вважає, що громадянське суспільство тут зосереджується так, як і на Заході, незалежно від держави. Однак, на відміну від Заходу, воно спочатку поширювалось на сферу освіти і культури. Проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні дістала своє закріплення і гарантування в Основному Законі держави. ЗА Конституцією, Україна є демократичною, правовою, соціальною державою. Основний закон надає широкі конституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина незалежно від походження ….. Держава, як сказано в Конституції, створює умови, щоб люди за рахунок вільно обраної праці могли самостійно задовольняти свої соціальні потреби. Разом з тим, для українського населення характерні громадська індиферентність . Виділяють три причини такої поведінки:
Громадянське суспільство і держава 21 вересня 2020 р. 12:31
Поряд з правом приватної власності важливе значення для громадянського суспільства має гарантована державою свобода підприємницької, трудової і споживчої діяльності. Соціальну структуру громадянського суспільства складають різноманітні соціальні спільності: Класові, етнічні, демографічні, професійні та відносини між ними. Особливість громадянського полягає в наявності у ньому класів власників виробництва економічною основою яких є недержавна, передусім приватна власність. …. Є переважання в ній т. зв. Середнього класу як прошарку людей, з відносно високим рівнем матеріального достатку. Первинний соціальний осередок громадянського суспільства - сім'я. Це заснована на шлюбі або кровній спорідненості група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємовідповідальністю. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій, і зразків поведінки, що регламентують взаємовідносини подружжя, батьків, дітей та інших родичів. Сім'я є найбільш сталим інститутом громадянського суспільства, який зберігає певну автономію стосовно держави навіть у тотально одержавлених суспільствах. Елементом політичної структури громадянського суспільства виступають недержавні політичні інститути, основними з яких є політичні партії, громадські організації і суспільні рухи, органи місцевого самоврядування, ЗМІ. У Політологічній літературі нерідко висловлюється думка про неполітичний характер громадянського суспільства, тобто про відсутність у ньому політичних інститутів і відносин. Така позиція необґрунтовано залишає поза межами громадянського суспільства зокрема політичні партії, громадсько-політичні організації, ЗМІ, які є найважливішими засобами впливу громадянського суспільства на державу. Політичні відносини як відносини з приводу влади притаманні і громадянському суспілтьсьву, однак в ньому вони не є державно-політичними і виступають як відносини між недержавними політичними інститутами. Найважливішим політичними інститутом є політичні партії. Це добровільні об'єднання громадян, що виконують у громадянському суспільстві ряд функцій: |