диплом. Пояснювальна записка до кваліфікаційної роботи на здобуття ступеня вищої освіти Магістр на тему Методика обліку та аналіз доходів і витрат фермерських господарств на матеріалах фермерського господарства Радуга
 Скачать 0.52 Mb.
|
|
Класифікація витрат посил
1.2. Стан дослідженості проблеми та наукові напрями її вирішення При побудові бухгалтерського обліку та фінансово-економічний оцінці доходу винятково принциповим і значущим вважаємо коректне тлумачення двох різновидів доходу: «чистого» та «валового». Валовий дохід передбачає економічні надходження, які підприємство отримало (або має отримати). Суми, що утримуються у вигляді податків (податок на додану вартість, акцизний збір, тощо), не надають економічної вигоди. Тому їх виключають із валового доходу чим закінчується формування чистого доходу. Чистим доходом є валовий дохід зменшений на економічні елементи, що визначені законодавством. До чистого доходу не включають суми, що одержуються від імені третьої сторони, а також податки, збори та торгівельні знижки. Тож, справжній доход - це чистий доход від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД), який обчислюється шляхом зменшення доходу (виручки) від продажу, акцизного збору, податку на додану вартість, інших зборів та інших вирахувань з доходу. П. 6 П(С)БО 15 «Дохід» визначає також перелік позицій, що не визначаються доходом. На думку проф. Ф. Ф. Бутинця такі надходження мають бути проведені за кредитом рахунку обліку доходів, а потім проведенням через дебет того самого рахунку або дебет 704 «Вирахування з доходу» утримуватись. Інші надходження, що не визнані доходом, відображаються в обліку проведеннями без застосування рахунків класу 7 [12, с. 466]. На переконання Л. П. Кулаковської сума доходу, що утворюється в результаті господарської операції, зазвичай, встановлюється шляхом укладання угоди між підприємством та покупцем або користувачем активу. Оцінювання здійснюється за справедливою вартістю одержаного відшкодування або того відшкодування, яке може бути отримане, з врахуванням суми торгівельної знижки, що надається підприємством [37, с.393]. Оцінка доходу проводиться у наступним порядком: дохід, що буде отриманий або вже одержаний, оцінюється і виражається в сумі справедливої вартості; у разі відтермінування платежу, в результаті чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів чи їх еквівалентів, які будуть отримані від продажу, така різниця визнається доходом у вигляді відсотків; сума доходів від бартерних контрактів визначається: а) відповідно до справедливої вартості одержаних активів, зменшеної або збільшеної на суму переданих або отриманих коштів та їх еквівалентів; б) якщо визначити справедливу вартість отриманих активів неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю наданих активів, робіт, послуг за конкретним бартерним контрактом. Витрати в бухгалтерському сенсі відрізняються від витрат в економічному тлумаченні. Витрати - є економічною категорією, яка визначає використання різних речовин і сил природи в господарському процесі. Економічні витрати можна тлумачити як “затрати втрачених можливостей”, тобто грошову суму, яку можна одержати при максимально вигідному використанні ресурсів з усіх можливих наявних варіантів. Отже,, економічні витрати певного ресурсу, взятого для виробництва продукції як раз і будуть становити його вартість при найліпшому з усіх наявних варіантів використання. Поняття економічних витрат окреслене обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх споживання. Поряд з цим витрати - це лише конкретні витрати ресурсів з бухгалтерського погляду [15, с. 55]. Наявність різних суджень щодо сутності витрат обумовлене різними підходами щодо сутності економічного буття взагалі, а також виробничого процесу, зокрема. Щодо цього можна окреслити два основних підходи. Перший базується на судженні щодо господарського життя з точки зору трудової теорії вартості, що визначає взаємодію в процесі виробництва трьох основних факторів (засобів праці, робочої сили та предметів праці та) з наслідковою інтерпретацією розуміння вартості, її структури та складових. Таке положення було переважаючим в розумінні сутності економічної дійсності у вітчизняній науці та практиці, так як відбувався процес формування світосприйняття на поняття витрат виробництва також і в середовищі бухгалтерського обліку. Типове тлумачення витрат виробництва, за такого підходу - це затрати живої та уречевленої праці при виробництві продукції. Другий підхід - базується на розумінні природи господарства як певного ресурсу, вказуючи на обмеженість всіх типів таких ресурсів і альтернативність комбінацій їх застосування, що по-своєму визначає сутність вартості та елементів її складових. Даний підхід ґрунтується на тому, що місце і роль витрат оцінюється та розкривається в прикладному аспекті як складова ціни, що створюється під дією сукупності факторів в ринковій системі функціонування на ґрунті зміни попиту і пропозиції. В економічній літературі до теперішнього часу не має єдиного погляду щодо правомірності та необхідності використання двох термінів, основних понять фінансової системи: “витрати” та “затрати”. В бухгалтерському обліку за умов ринкової економіки наявна урізноманітнена інтерпретація згаданих понять, чим, власне, досягається правдиве формування фінансового результату. Однозначної дефініції поняття «витрати» не існує, оскільки воно пов’язане з багатьма процесами такими, як виробництво, споживання, нагромадження, обіг, обмін і є об'єктом планування, управління, обліку, та контролю. Значна кількість авторів характеризують та визначають категорію „витрати” як сукупність витрат підприємств, що виражені у грошовій формі та стосуються надання послуг, виробництва продукції, виконанням робіт та реалізацією їх. Відповідно до бухгалтерського підходу витратами є зменшення економічних вигод шляхом вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу[112, с. 16]. Таким чином, витрати підприємства – це складна економічна категорія, яка об’єднує процес створення та використання на підприємстві необхідного обсягу економічних ресурсів. З проблеми обмеженості ресурсів походить і економічний зміст витрат, а також отримання можливості їх альтернативного використання. Якщо ресурси застосовуються в певному виробничому циклі, то за іншим призначенням їх використати не можливо. Неможливість виготовлення альтернативного товару передбачає вибір певних ресурсів для конкретного виробничого процесу. Зовсім по іншому ніж їх економічне тлумачення розкриває зміст витрат їх бухгалтерське визначення. В бухгалтерському сенсі витрати – є загальноекономічною категорією, що характеризує використання різних субстанцій та сил природи в процесі господарювання. «Під економічними витратами розуміють „витрати втрачених можливостей”, тобто суму коштів, яку можна одержати за більш вигідного використання ресурсів» [114, с. 277]. Бухгалтерське розуміння сутності витрат виявляє витрати реальні, що виникли в звітному періоді. Відповідно до економічної сутності витрати відображаються як бажані, що могли утворитися за певних умов здійснення господарської діяльності. Вченими виділяються економічний та бухгалтерський погляд щодо визначення поняття «витрати». Суттєва відмінність існує між ними. На основі своїх суджень та досліджень економісти всі витрати розподіляють на бухгалтерські та економічні. Економічні витрати передбачають включення не лише грошових затрат, а також альтернативних витрат, що формуються внаслідок різноманітних способів використання ресурсів. Сукупність альтернативних витрат, а саме зовнішніх і внутрішніх називають економічними витратами підприємства. Так, бухгалтерські витрати - є зовнішніми, що визначаються результатом витрат підприємства на оплату закуплених ресурсів. Сюди відносять витрати на заробітну плату а також різноманітні матеріальні ресурси. Такі витрати відображаються на рахунках бухгалтерського обліку підприємства, що підтверджується здійсненими витратами. Внутрішні витрати обчислюються як вартість послуг виробничих факторів, які застосовуються під час виробництва. Сюди відносяться ресурси, що є власністю конкретного підприємства, наприклад використання офісних будівель, особистого транспорту для потреб підприємства, або грошові виплати, які б при використанні власних ресурсів альтернативно мали можливість одержати господарюючі суб'єкти. Власник капіталу до зовнішніх витрат відносить прибуток, який він мав можливість одержати, вклавши свій капітал не в дане підприємство, а в будь-яке інше виробництво. Отже, бухгалтерський підхід заснований на конкретних витратах, які завжди мають місце, а економічний підхід базується на витратах наявних можливостей, які виникають за умови наявності альтернативи в поєднанні з зовнішніми витратами. РОЗДІЛ 2 ОБЛІК ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 2.1. Організаційно-правлві засади діяльності та облікова політики підприємства Фермерське створюється самостійно, добровільно визначає спеціалізацію, організацію і розмір виробництва, господарство значні права має у господарській діяльності, узгоджує партнерів за економічними зв'язками, на власний розсуд розпоряджається виробленою продукцією. Воно має право встановлювати ціни, укладати договори про продаж власної продукції, враховуючи ринкову ситуацію попиту і пропозиції, проводити експортно-імпортні операції. Цим господарством самостійно вирішуються питання землевикористання, використання найманої праці та інші питання [56, с. 5]. Виходячи із вище викладеного, основними визначальними рисами фермерського господарства, на нашу думку є: форма вільного підприємництва на засадах економічної взаємовигоди; переважання приватної власності на засоби виробництва, в тому числі і на землю; виробничо-організаційна відособленість, наявність статусу юридичної особи; поділ праці виражений не так чітко як у громадському господарстві. Зокрема, тут в особі керівника господарства маємо поєднання функцій власника, працівника-виконавця і підприємця-комерсанта: самовідтворення у виробничому циклі; масштаби виробництва і рівень товарності господарства повинні забезпечувати основну масу доходів його членам. Важливим питанням для фермерських господарств є вибір форми ведення бухгалтерського обліку. Так, на думку М. Я Дем’яненка фермерським господарствам для вибору форми обліку необхідно застосовувати такі критерії, як: середньо-облікова чисельність працюючих; обсяг виручки від реалізації за рік; розмір землекористування; кількість господарських операцій [56, с. 45]. На думку Л. К. Сука, господарства, які виконують на місяць не більше 100 господарських операцій слід вважати малими. Господарства, які здійснюють за місяць не більше 300 господарських операцій, з простим технологічним процесом виробництва продукції, слід вважати середніми, а фермерські підприємства, які формують за місяць 300 і більше господарських операцій вважаємо великими. Відповідно до кількості господарських операцій слід застосовувати і форму ведення бухгалтерського обліку. Отже, невеликим фермерським господарствам, що не мають значного виробничого процесу або надання послуг, що пов’язані зі значними матеріальними витратами, для використання рекомендується застосовувати просту форму бухгалтерського обліку; середнім фермерським господарствам з технологічно нескладним виробничим процесом – рекомендується спрощена форма ведення бухгалтерського обліку; великим же підприємствам рекомендована загальна форма обліку. Певних принципів слід дотримуватись і при формуванні облікової політики певного підприємства, обов’язково враховуючи вплив внутрішніх і зовнішніх факторів. Але поряд із цим з цим, на думку П. Сука [46], необхідно враховувати такі принципи формування облікової політики як: законність – тобто використання облікових методів, процедур і способів ведення бухгалтерського обліку, що не суперечать чинним нормативним документам та законодавству; адекватність – відповідність облікової політики підприємства особливостям його діяльності; єдність – незалежно від кількості складових підрозділів господарюючого суб'єкта облікова політика повинна бути єдиною [47]. У нашому дослідженні об'єктом облікової політики є доходи сільськогосподарського підприємства, отже елементами облікової політики, які їм відповідають, повинні бути: класифікаційні ознаки доходів для потреб управління; класифікаційні ознаки доходів для потреб облікового відображення; оцінка вибуття необоротних та оборотних активів, метод нарахування амортизації необоротних активів тощо; класифікаційні ознаки доходів для потреб податкових розрахунків; інші фактори впливу на облікову політику. Основні облікові положення на підприємствах встановлюються наказом або положенням про облікову політику. На жаль підприємства України не досить сумлінно підходять до формування цього беззаперечно необхідного документу. Формування облікової політики відображається в Наказі про облікову політику підприємства, який набуває статусу юридичного документа після його затвердження. Наказ про облікову політику є одним із внутрішніх документів, яким регулюється організація облікового процесу в підприємстві, та є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства. Вивчення зазначених принципів, методів, процедур і факторів впливу на організацію облікової політики доходів зумовлює сільськогосподарські підприємства, на нашу думку, чітко розкрити її елементи в наказі про облікову політику, що приведе до ефективного управління підприємством та дотримання вимог чинних нормативних документів. Вибір того чи іншого варіанта обліку за елементами облікової політики впливає на доходи сільськогосподарських підприємств, тому його слід проводити не лише за вимогою чинного законодавства, а "...лише після ґрунтовного здійснення розрахунків та оцінки фінансових результатів"[2]. Водночас досвід свідчить, що багато підприємств не поспішають складати такий документ, деякі з них складають його формально, елементи наказу про облікову політику не обґрунтовані й дублюють окремі пункти нормативних документів. Керівництво сільськогосподарських підприємств не приділяє необхідної уваги розробці облікової політики. Вибіркове дослідження наявності Наказу про облікову політику сільськогосподарських підприємств Полтавської області представлено у таблиці 2.1. Таблиця 2.1 Наявність Наказу про облікову політику
Із 30 досліджених підприємств 87% мають Наказ про облікову політику, з яких 35% мають наказ формального змісту. Це є негативним явищем, оскільки "...ефективність господарювання підприємств напряму залежить від поєднання наукового й практичного аспектів організації та ведення бухгалтерського обліку [4]. Наказ про облікову політику досліджуваного підприємства також носить виключно формальний характер. Організаційні аспекти облікового забезпечення в ньому не наводяться взагалі, тому на наш погляд його необхідно доповнити наступним (рис. 2.1): Отже, при формуванні облікової політики стосовно визнання доходів керівництву підприємства необхідно врахувати фактори як позитивні, так і негативні з метою вибору оптимальних та результативних варіантів відображення інформації для потреб управлінського апарату сільськогосподарських підприємств.         В наказі про облікову політику необхідно передбачити        Рис. 2.1. Основні положення з обліку доходів, що наводять в наказі про облікову політику Питання методичного характеру щодо бухгалтерського обліку витрат підприємства також повинні передбачатися у Наказі про облікову політику. Основними елементами для розкриття відповідно до об’єктів обліку витрат є: - документооборот та первинні документи щодо обліку витрат; - обрання класу рахунків для обліку витрат; - обліку витрат і відповідно субрахунки та аналітичні рахунки, які необхідно застосувати для їх відображення; - склад та порядок списання витрат майбутніх періодів; - порядок включення витрат до фінансових результатів (щомісяця, щокварталу); - склад витрат, що формують собівартість виробництва продукції та її реалізації; - статті калькуляції витрат; - методи калькулювання собівартості продукції; - методи розподілу витрат виробництва продукції у незавершеному виробництві; - склад і перелік постійних, змінних та загально-виробничих витрат; - методи визначення бази розподілу загально-виробничих витрат; - розподіл витрат відповідно до виробничих підрозділів та центрів їх виникнення; - перелік об'єктів калькулювання, калькуляційних одиниць та об’єктів обліку витрат; - система обліку витрат; - способи ведення зведеного обліку витрат виробництва; - аналіз відхилень фактичних показників від бюджетних та методи розробки бюджетів; - методи аналізу витрат. Отже, для ведення обліку є необхідним чітке визначення та розкриття елементів облікової політики, з метою отримання підприємством достовірної інформації необхідної для прийняття управлінських рішень. |