диплом. Пояснювальна записка до кваліфікаційної роботи на здобуття ступеня вищої освіти Магістр на тему Методика обліку та аналіз доходів і витрат фермерських господарств на матеріалах фермерського господарства Радуга
 Скачать 0.52 Mb.
|
|
2.2. Облік доходів та витрат фермерського господарства, відображення інформації у фінансовій звітності Відповідно до МСФЗ та П(С)БО доходом є збільшення активів або зменшення зобов’язань, що призводить до збільшення капіталу. Доходи від звичайної діяльності утворюються в результаті звичайної діяльності підприємства і можуть бути різними, як то виручка, проценти, гонорари, дивіденди та роялті. Особливістю обліку доходів є момент їх визнання. Так, в бухгалтерському обліку дохід визнається при надходженні економічних вигод за умови, що такі вигоди можуть бути достовірно оціненими. Основним нормативним документом, що регулює облік доходів є П(С)БО 15 «Дохід». Відповідно до цього нормативного документу доходи можуть утворюватись в результаті, надання послуг, продажу товарів або використання активів підприємства іншими суб’єктами господарювання, результатом чого є отримання відсотків, дивідендів та роялті При цьому доходом є лише валові надходження економічних вигод на рахунок суб’єкта господарювання суми отримані від третіх сторін (а саме ПДВ, акцизний збір, податок на рекламу) не є тими економічними вигодами, що призводять до збільшення власного капіталу, а, отже, виключаються зі складу доходів. Яскравим прикладом такого виключення з доходів у бухгалтерському обліку є бухгалтерський запис, яким зі складу доходів виключається ПДВ. Розглянемо практичний приклад. Підприємство реалізувало товар вартістю 18000 грн., у тому числі ПДВ - 3000 грн. Бухгалтерські записи за цією операцією відображено в табл. 2.2. Таблиця 2.2 Відображення продажу товару
Отже, сума доходу, що буде перенесена у звіт про прибутки та збитки за звітний період, становитиме 15000 грн. Інші доходи операційної діяльності включаються до складу інших доходів (відображаються за кредитом рахунку 71). Сюди, зокрема, відносяться доходи від: - від зміни вартості активів та їх первісного визнання, що обліковуються за справедливою вартістю (Кредит 710); - продажу - купівлі іноземної валюти (Кредит 711); - продажу оборотних активів (за винятком фінансових інвестицій, готової продукції та товарів); - необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття (Кредит 712); - операційної оренди активів (Кредит 713); - операційних курсових різниць (Кредит 714); - отриманих штрафів, пені, неустойки (Кредит 715); - відшкодування раніше списаних оборотних активів (Кредит 716); - списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу (Кредит 717); - безоплатно отриманих оборотних активів (крім фінансових інвестицій) та цільового фінансування, пов’язаного з операційною діяльністю підприємства (Кредит 718); - роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках у банках, тощо (Кредит 719). До фінансових доходів відносять відсотки, дивіденди та інші доходи, які отримані від фінансових інвестицій (за винятком доходів, облік яких ведуть за методом участі в капіталі). Їх облік ведуть на належних субрахунках рахунка 73. До інших доходів (Кредит 74) включаються доходи, які утворюються в процесі господарської діяльності суб’єкта господарювання, але не пов’язані з його операційною та фінансовою діяльністю. Сюди відносяться доходи від: - зміни вартості фінансових інструментів (Кредит 740); - реалізації фінансових інвестицій (Кредит 741); - відновлення корисності активів (Кредит 742); - неопераційних курсових різниць (Кредит 744); - безоплатно отриманих необоротних активів, фінансових інвестицій та цільового фінансування капітальних інвестицій (Кредит 745); - списання кредиторської заборгованості, що виникла не в ході операційного циклу, після закінчення строку позовної давності (Кредит 746); - дооцінки об’єктів необоротних активів у межах попередніх уцінок та зменшень корисності активів тощо (Кредит 746). В складі операційних витрат можна виділити дві основні групи. До них відносять: - витрати, що включаються до виробничої собівартість продукції, а саме прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, загальновиробничі витрати, інші прямі витрати; - витрати, що не включають до виробничої собівартості продукції, а саме витрати адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. Витрати, за способом віднесення на собівартість продукції, поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати включаються одразу під час їх виникнення до конкретного об'єкта обліку, а непрямі витрати відносяться на об'єкт обліку методом розподілу за визначеним порядком. Прямі витрати включають: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати. До складу прямих матеріальних витрат включають вартість сировини та основних матеріалів, що становлять основу виготовленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можна віднести до конкретного об'єкта витрат. Прямі витрати на оплату праці складаються з заробітної плати та інших виплат працівникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг та можуть бути прямо включені до окремого об'єкта витрат. Облік витрат з виробництва продукції ведуть на рахунку 23 „Виробництво”. Він призначений для обліку витрат, що понесені протягом місяця. За допомогою інформації рахунка 23 формується виробнича собівартість продукції. Всі витрaти, що понесені у виробничому проесі формуються зa дебетом рaхунку 23 „Виробництво”. До них належать: зaробітнa плaтa працівників, що зaйняті в основному виробництві, aмортизaція виробничих посновних засобів, зaгaльновиробничі витрaти, що включаються у собівaртість виробленої продукції, а також вартість незaвершеного виробництвa, a за кредитом відобрaжaється вартість виробленої готової продукції, а тaкож варість відходів виробництвa. До інших прямих витрат включаються всі інші витрaти виробництва, які також можна віднести до певного об'єкта витрат. Сюди відносять амортизацію, плату за оренду земельних і майнових паїв, відрахування на соціальні заходи. Витрати, які безпосередньо з виготовленням продукції не пов’язані, а значить не включаються до виробничої собівартості, відносяться до витрат періоду. До складових таких витрат відносяться загально-виробничі витрати. До витрат періоду відносять також за винятком собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)наступні види витрат: - адміністративні витрати; - витрати на збут; - інші операційні витрати; - фінансові витрати; - інші витрати. Витрати, які спрямовані на обслуговування та управління підприємством є загальногосподарськими або адміністративними витратами. Їх облік ведуть на рахунку 92 «Адміністративні витрати», а склад визначається п. 18 П(С)БО 16. Витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції називаються збутовими витратами. Їх склад регламентується П(С)БО 16. Облік ведуть на рахунку 93 «Витрати на збут» (див. табл. 2). Інші операційні витрати виділено в окрему групу, так як вони не відносяться до адміністративних чи збутових витрат і не включаються до собівартості реалізації продукції (робіт, послуг). Їх склад визначається п. 20 П(С)БО 16. (див. табл. 3). До фінансових витрат належать: - витрати на сплату процентів (за облігаціями випущеними, кредитами отриманими, фінансовою орендою тощо); - інші витрати підприємства, які пов’язані з позиками (крім фінансових витрат, що відносяться до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до вимог П(С)БО 31). Такі витрати обліковуються на субрахунках 951 «Відсотки за кредит» і 952 «Інші фінансові витрати». Інші витрати – це витрати, які формуються під час діяльності підприємства (крім фінансових витрат), але безпосередньо не пов’язані з виробництвом чи реалізацією продукції (робіт, послуг, товарів ). Склад інших витрат визначено п. 29 П(С)БО 16. Їх облік ведуть на відповідних субрахунках рахунка 97 «Інші витрати» (див. табл. 4). 2.3. Податкові аспекти обліку доходів та витрат фермерського господарства Підприємства зменшують доходи на обчислені і прийняті до податкового обліку витрати підприємства. Відповідно до Податкового кодексу України порядок відображення витрат діяльності будь-якого підприємства встановлено за даними бухгалтерського обліку. Отже, відповідно до ст. 138 ПКУ, джерелом для обчислення витрат, при обчисленні об'єкта оподаткування є облікове інформаційне забезпечення. Отже, ці витрати обчислюються виходячи з правил і методик бухгалтерського обліку, за винятком: - витрати, що не пов'язані з провадженням господарської діяльності; - витрат пов’язаних з комісійними виплатами; - витрати на погашення основної суми одержаних позик і кредитів; - витрати пов’язаних з придбанням та модернізацією необоротних активів, що підлягають модернізації. Основними підтверджуючими інформаційними носіями щодо визначення об'єкта оподаткування та визнання витрат у податковому обліку є документація первинного обліку. Їх ведення і зберігання ведення і зберігання передбачене правилами ведення бухгалтерського обліку. До таких документів належать товарні накладні, акти виконаних робіт, виробничі звіти на списання витрат за статтями на виробництво послуг, звіти про використання коштів наданих у відрядження або під звіт тощо. З метою оподаткування, датою визнання витрат є дата нарахування доходу, для отримання якого здійснені такі витрати, якщо інше не передбачене Кодексом. Отже, застосовується принцип нарахування і відповідності. Витрати, які формують собівартість наданих послуг, виконаних робіт, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнані доходи від виконаних робіт, реалізації таких товарів, наданих послуг. Собівартість виконаних робіт, реалізованих товарів, наданих послуг визначається відповідно до обсягу їхньої реалізації протягом податкового періоду (кварталу). Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Отже, склад витрат у податковому обліку в багатьох пунктах збігається з тими позиціями синтетичного або аналітичного обліку, які фіксуються в реєстрах бухгалтерського обліку підприємства. Необхідно відзначити різний підхід зазначених видів обліку щодо віднесення загально-виробничих витрат. Так, якщо в податковому обліку вони однією сумою включаються до складу інших витрат (п. 138.10 ПКУ), то в бухгалтерському обліку такі витрати підлягають розподілу. Одна частина витрат у формі змінних та постійних розподілених витрат входить до складу собівартості послуг (до дебету рахунка 23). Інша частина у формі постійних нерозподілених витрат включається до собівартості реалізованої продукції товарів, робіт, послуг. З метою податкового обліку підприємства формують окремі реєстри, де накопичуються ті статті витрат, які буде включено до відповідних рядків декларації з податку на прибуток. Форми реєстрів податкового обліку офіційно не затверджені, тому форма ведення реєстрів обирається самостійно. Різниця між складом та оцінкою витрат в фінансовому обліку та в податковому обліку є податковою різницею. Облік податкових різниць здійснюється за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України. Відповідно до Податкового кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який обчислюється зменшенням суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованої продукції, товарів, наданих послуг, виконаних робіт та суму інших витрат звітного податкового періоду. Кодексом визначається також склад та порядок визнання доходів. Так, до доходів звітного періоду включаються за відповідною датою та на підставі відповідних документів, доходи, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування. При цьому датою одержання доходів від надання послуг та виконання робіт визнається дата складення акта або іншого документа, оформленого згідно вимог чинного законодавства. Таким документом підтверджується надання послуг чи виконання робіт. Крім вказаних вище актів на виконані послуги, можуть застосовуватися також довідки-розрахунки та інші документи відповідно до суті операції, яка утворює дохід. З метою оподаткування доходи будь-якого підприємства складаються з: - доходу від операційної діяльності; - інших доходів. До складу оподатковуваних доходів не включаються їх окремі складові, зокрема: - суми авансів та попередньої оплати, отримана в рахунок оплати товарів, наданих послуг, виконаних робіт; - суми податку на додану вартість, нараховані (отримані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, наданих послуг, виконаних робіт, за винятком випадків, якщо підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість. Основні та інші доходи визначаються відповідно до первинних документів, якими підтверджується отримання платником податку доходів. Обов'язковість ведення обліку і зберігання таких документів передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Суми, відображені в складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. В розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань визнається дохід від операційної діяльності. Він включає дохід від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Податковим кодексом визначаються також особливості визнання доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих видів доходів від окремих операцій. Суми доходів від операційної діяльності формуються на основі даних бухгалтерського рахунку 70. При цьому аналізують склад і походження таких доходів і вибирають такі, що відповідають критеріям та нормам відповідних статей Кодексу. Доход визначається методом нарахування, що знаходить відображення за дебетом рахунків обліку дебіторів (замовників) - 36,37 і кредитом субрахунків рахунку 70. Датою відображення інших доходів є дата їх утворення відповідно до положень бухгалтерського обліку, якщо інше не встановлено нормами Кодексу. До інших доходів включають: - доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами; - доходи за операціями в іноземній валюті, в тому числі дохід від курсової різниці, здійснення банківських операцій та інших операцій з надання фінансових послуг; - доходи від операцій оренди (лізингу); - суми штрафів та (або) неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду; - суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, вартості товарів, послуг, робіт, безоплатно отриманих платником податку в звітному періоді, визначені на рівні, не нижчому за звичайну ціну, крім випадків, коли операції з надання (отримання) безповоротної фінансової допомоги відбуваються між платником податку та його відокремленим підрозділом, який не має статусу юридичної особи; - суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку; - доходи, виявлені в звітному періоді та не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному; - дохід від реалізації оборотних активів, необоротних активів, майнових комплексів, тощо. Зазначені доходи враховують в сільськогосподарських підприємствах на бухгалтерських рахунках 71, 72, 73, 74, 75. З метою податкового обліку суми таких доходів аналізують за аналітичними позиціями і, відповідно, включають (не включають) до бази оподаткування. ПКУ не регламентує ведення реєстрів податкового обліку з метою податкового обліку. Проте на практиці підприємства ведуть окремі реєстри, де накопичуються ті статті доходів, які будуть включені до відповідних рядків декларації з податку на прибуток. Форму реєстрів підприємства обирають їх на свій розсуд, так як вона не затверджена в офіційному порядку. Різниця між складом та оцінкою доходів у фінансовому і податковому обліку становить податкові різниці. Облік податкових різниць здійснюється за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України. Доходи сільськогосподарського підприємства служать також базою при виборі звітного податкового періоду з податку на прибуток. З цією метою до уваги беруть суму доходу відображеного за кредитом рахунка 79, який складається з доходу від продажу (кредит рахунка 70) та з іншого операційного доходу (кредит рахунку 71). При вивченні складових таких доходів і встановленні того факту, що дохід від реалізації власної сільськогосподарської продукції становить більше 50% , а отже виробництво сільськогосподарської продукції є основною діяльністю сільськогосподарського підприємства, в такому випадку сільськогосподарське підприємство може обирати між календарним звітним періодом та особливим звітним періодом. |