ООП Профілактика травматизму та професійних захворювань. Профілактика травматизму та професійних захворювань
 Скачать 210 Kb.
|
|
Міністерство ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Кафедра тактико-спеціальної підготовки ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри тактико-спеціальної підготовки полковник поліції О.В. Каверін „____” ___________ 2016 р. ЛЕКЦІЯ ТЕМА: Профілактика травматизму та професійних захворювань З дисципліни: «Основи охорони праці». Навчальна мета: дати курсантам знання щодо профілактики травматизму та методів його дослідження Розвиваюча мета: включити аудиторію у процес наукового пошуку найбільш ефективних шляхів підвищення рівня безпеки в організації. Виховна мета: сприяти зміцненню моральних, естетичних та інших якостей особистості працівника правоохоронної галузі. Обсяг навчального часу: 2 години. Навчальне обладнання, ТЗН: Мультимедійний комплекс, лазерна указка Наочні засоби: Схеми, плакати. Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: Забезпечуючи дисципліни: «Адміністративне право», «Права та обов'язки людини і громадянина», «Тактико-спеціальна підготовка», «Трудове право», «Юридична психологія» Забезпечувані дисципліни: «Кримінальне право», «Цивільний захист», «Цивільне право», «Адміністративне право». Навчальні питання
Література:
ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ І. Поняття, причини і види виробничого травматизму та професійних захворювань Характерною особливістю сучасного виробництва є наявність шкідливих і небезпечних умов праці,так, за останні роки у деяких галузях виробництва зростання кількості загиблих із розрахунку на 1000 працюючих становить : у вугільній галузі – 61 %. Соціально-культурній сфері – 84%%, в енергетиці - 43 %, на підприємствах зв’язку - 80%, у газовій та деревообробній промисловості – більш ніж у два рази. Травматизм на виробництві не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він не тільки завдає багато горя і страждань конкретним людям, їх рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу. Однотипні ушкодження, які повторюються серед окремих груп населення, визначаються таким поняттям як травматизм. Залежно від умов та характеру ушкодження розрізняють різні види травматизму, втім найбільш узагальнено його можна розділити на дві великі групи – розлади здоров’я, які пов’язані з виконанням трудових обов’язків (виробничий травматизм), а також – не пов’язані з трудовими обов’язками (невиробничий травматизм). Згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», зокрема, у ст. 14 нещасним випадком визнається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть. Характерною особливістю травматичних випадків є їх раптовість та короткочасність періоду виникнення. На відміну від цього професійні захворювання виникають, як правило, через довгострокову дію на працівників шкідливого виробничного чинника , що впливає на працездатність або здоров’я людини. Нещасні випадки за тяжкістю наслідків бувають: легкі, тяжкі й смертельні. Ступінь тяжкості нещасного випадку встановлюють лікарняні заклади, де потерпілий перебував на лікуванні. Легким вважається нещасний випадок, що призвів до незначної втрати працездатності, яка відновлюється без суттєвих змін у стані здоров’я потерпілого. Тяжким є нещасний випадок, що призвів до довгострокової втрати працездатності або закінчився переходом потерпілого на тимчасову чи постійну інвалідність. Больові процеси, що розвиваються в організмі при нещасних випадках обумовлюються з одного боку, характером і ступенем ушкодження тканин та органів, з іншого – місцевою або загальною реакцією організму на травмуючий чинник. Больова реакція організму може спричинятися механічною, тепловою, хімічною, електричною або комбінованою дією виробничих небезпечних чинників. Виробнича травма - це наслідок дії на організм працівника різних зовнішніх, небезпечних виробничих факторів. Від сили й тривалості дії травмуючого чинника та локалізації травми залежить відповідна реакція організму, що може проявитися у місцевому виливі крові, запальному процесі, омертвінні (некрозі) та загибелі тканини, органів або навіть людини. Травмування можливе внаслідок дії одного чи декількох небезпечних виробничих факторів (фізичних, хімічних, біологічних), травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, електричні, променеві, комбіновані. Механічні травми (уражені частини тіла, переломи, рани тощо) можуть бути заподіяні рушійними частинами виробничого устаткування та оброблюваними предметами, інструментом, переміщуваним вантажем. Вони можуть виникнути при падінні працівника (якщо приміщення захаращено устаткуванням, зіпсовані переносні драбини). Механічні травматичні ураження організму можуть бути відкритими або закритими та супроводжуватися крововиливами в тканини та порожнини тіла, а поранення крупних судин може виявитися смертельним. Теплові травми (опіки, обмороження, теплові удари) викликані переважно прямим доторканням до поверхні виробничого устаткування, впливом полум’я, гарячих предметів; раптовою дією розплавленого металу, гарячої рідини, гарячої пари чи газу. Обмороження є наслідком дії низьких температур повітря, устаткування чи предметів. Хімічні травми являють собою хімічні опіки, гостре отруєння концентрованими кислотами, лужними розчинами та ін. Їх працівник може отримати при транспортуванні та переливі кислот, лугів, виготовленні розчинів, ремонті та чищенні апаратури. Електричні травми пов’язані з проникненням струму через організм людини. Причини електричних травм на виробництві різноманітні: обриви дроту, доторкання до неізольованих дротів чи предметів під напругою. Променеві травми пов’язані з впливом випромінювання. Комбіновані травми можуть бути заподіяні кількома видами впливу (наприклад, механічна дія й ураження струмом та ін.). В умовах техногенного середовища можуть виникати психічні виробничі травми під дією тяжких, раптових емоційних переживань(нервове потрясіння, екстремальна ситуація, переляк, страх і т. ін. ). Психічні травми можуть спричиняти гострі реакції у вигляді втрати свідомості, шокового стану , аж до тривалого патологічного ураження організму – неврозу, посіпування і т.ін. Щодо професійних захворювань, то це такі захворювання, які виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою. Термін «профзахворювання» має законодавчо-страхове значення. Список професійних захворювань затверджується у законодавчому порядку. Профзахворювання діляться на два основні види: гострі і хронічні. До гострих професійних захворювань (інтоксикацій) належать хвороби, які виникають раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться в повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших несприятливих факторів. Якщо ж якийсь фактор впливав на працівника впродовж певного часу, ефект від нього накопичувався тривалий термін, то мова про хронічне професійне захворювання. В умовах техногенного середовища можуть виникати психічні виробничі травми під дією тяжких, раптових емоційних переживань(нервове потрясіння, екстремальна ситуація, переляк, страх і т. ін. ). Психічні травми можуть спричиняти гострі реакції у вигляді втрати свідомості, шокового стану , аж до тривалого патологічного ураження організму –неврозу, посіпування і т.ін. Дія шкідливого виробничого чинника не завжди призводить до специфічних професійних захворювань, вона може спровокувати розвиток інших захворювань, що отримали назву «виробничо зумовлені захворювання». Найбільш характерними наслідками впливу професійних шкідливостей є професійні отруєння й захворювання. Професійне отруєння – це гостра або хронічна інтоксикація , викликана шкідливим хімічним чинником в умовах виробництва. Отже, до нещасного випадку або професійного захворювання призводить вплив на працівника небезпечних факторів та середовища. Наразі, не існує єдиної класифікації причин травматизму, найбільш відомою є наступна класифікація, в якій розрізняють чотири групи причин нещасних випадків: 1 – технічні (конструктивні недоліки засобів виробництва, транспортних засобів та ін.); 2 – організаційні (незадовільне управління охороною праці, недоліки в навчанні безпечним прийомам праці та ін.); 3 – санітарно-гігієнічні (підвищений рівень шуму, вібрації та ін.); 4 – психофізіологічні (незадовільний "психологічний клімат" в колективі та ін.). Порівняльний аналіз стану нещасних випадків та професійних захворювань в Україні здійснює Фонд соціального страхування, втім варто мати на увазі, за 2016 рік з 2015 роком аналіз здійснено без врахування нещасних випадків та професійних захворювань, які сталися на підприємствах, що знаходяться в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р У 2016 році робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України зареєстровано 4 766 (з них 364 - смертельно) потерпілих від нещасних випадків на виробництві. У 2016 році у порівнянні з 2015 роком кількість страхових нещасних випадків збільшилась на 3,8% (з 4592 до 4766), кількість смертельно травмованих осіб збільшилась на 1,1% (з 360 до 364). Найбільше зростання кількості нещасних випадків на виробництві відбулося у:
Значно збільшилась кількість нещасних випадків із смертельним наслідком у:
Значне зниження нещасних випадків відмічається у Закарпатській області – на 17,5 % (з 40 до 33), Івано-Франківській області – на 16,5% (з 85 до 71), у Полтавській області – на 9,6% (з 187 до 169). Найбільша кількість страхових нещасних випадків зареєстрована у Дніпропетровській області (15,5 %), Донецькій області (14,5%) та м. Києві (7,9%). Кількість травмованих осіб у цих областях складає 37,9% від загальної кількості травмованих по Україні. На підприємствах України травмовано 74,5% (3 549) чоловіків та 25,5% (1 217) жінок від загальної кількості травмованих по Україні. Отримали травми на виробництві у стані алкогольного сп'яніння 123 особи (2,6% від загальної кількості травмованих по Україні), що на 11 осіб більше у порівнянні з 2015 роком. При цьому 61 особа отримала травми із смертельним наслідком. Найбільше за 2016 рік травмувалися робітники таких професій:
Найвищий рівень виробничого травматизму спостерігався серед працівників віком від 50 до 59 років (1 210 осіб, що складає 25,4% від загальної кількості травмованих по Україні за 2016 рік). Серед причин нещасних випадків переважають організаційні – 65,1% (3 103) нещасних випадків. Через психофізіологічні причини сталося 22,8% (1 088) нещасних випадків, а через технічні причини – 12,1% (575) нещасних випадків. Найпоширенішими організаційними причинами стали: - невиконання вимог інструкцій з охорони праці – 35,6% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (1 698 травмованих осіб); - невиконання посадових обов'язків – 8,7% (414 травмованих осіб); - порушення правил безпеки руху (польотів) – 6,1% (292 травмовані особи); - порушення технологічного процесу – 3,0% (145 травмованих осіб). Найпоширенішими психофізіологічними причинами стали: - особиста необережність потерпілого – 13,2% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (628 травмованих осіб); - травмування (смерть) внаслідок протиправних дій інших осіб – 5,8% (278 травмованих осіб); - інші причини – 3,3% (155 травмованих осіб). Найпоширенішими технічними причинами стали: - незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, інженерних комунікацій, території – 4,1% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (196 травмованих осіб); - інші технічні причини – 1,9% (89 травмованих осіб); - незадовільний технічний стан засобів виробництва – 1,6% (76 травмованих осіб); - конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва – 1,3% (60 травмованих осіб); - недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки – 1,0% (48 травмованих осіб). До основних подій, які призвели до нещасних випадків, відносяться: - падіння потерпілого під час пересування – 21,7% (1 032 травмовані особи від загальної кількості травмованих по Україні); - дія рухомих і таких, що обертаються, деталей, обладнання, машин і механізмів – 12,5% (594 особи); - дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування – 8,0% (380 осіб); - падіння потерпілого з висоти – 7,5% (358 осіб); - навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою, – 5,3% (251 особа); - обвалення та обрушення породи, ґрунту тощо – 5,0% (236 осіб); - падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту тощо – 4,4% (211 осіб). До устаткування, використання якого найчастіше призводить до настання нещасних випадків, належить: - автомобілі – 6,0% від загальної кількості травмованих по Україні (284 травмовані особи); - автомобілі спеціалізовані, автопоїзди, автомобілі-тягачі, кузови-фургони, причепи, тролейбуси, автонавантажувачі, мотоцикли, велосипеди – 4,1% (195 осіб); - устаткування гірничошахтне – 3,5% (166 осіб). До основних травмонебезпечних галузей економіки та видів робіт відносяться:
Кількість травмованих осіб у цих галузях складає 38,2% від загальної кількості травмованих по Україні. Кількість травмованих осіб у цих галузях складає близько 54% від загальної кількості травмованих по Україні. Згідно цієї класифікації, можна зробити висновок, що причини травматизму, в першу чергу, пов’язані з недоліками організаційного та технічного забезпечення робочого середовища, тобто мають об’єктивний характер. Але не менш суттєвою є група психофізіологічних причин, яка пов’язана з людським фактором, тобто є групою суб’єктивних причин. Наведена традиційна класифікація причин травматизму (оргаіназційні, технічні, санітарно-гігієнічні) добре поєднується з іншою класифікацією (розробив Г.У. Хайнрих, СЩА), яку використовують більшість страхових компаній. Ця класифікація вважається однією з найінформаційнішою та включає теж чотири основні групи причин: |