Сутність, принципи та значення оцінки вартості підприємства
 Скачать 231.78 Kb.
|
|
Інвестиційні проекти можуть бути класифіковані і за іншими критеріями, наприклад, за формами власності, джерелами фінансування тощо. У систему оперативного управління інвестиційної програми підприємства входять заходи не тільки за успішною її реалізацією, але і за поточним її коригуванням. Кожний інвестор, який здійснює реальне інвестування в цілях свого розвитку, повинен прямувати до покращення своєї інвестиційної позиції шляхом об´єктивної оцінки ефективності інвестиційних проектів, які реалізуються, та своєчасного реінвестування капіталу при появі несприятливих умов для здійснення окремих проектів у їх інвестиційній чи постінвестиційній (експлуатаційній) стадіях. Необхідність коригування інвестиційної програми підприємства диктується у сучасних умовах як мінімум двома значними причинами. Перша з них пов´язана з технологічним процесом, появою на інвестиційному ринку більш виробничих інвестиційних товарів та більш ефективних об´єктів вкладення капіталу. Зрозуміло, що в умовах ринкової конкуренції інвестор буде прагнути до реконструкції своєї інвестиційної програми за рахунок ротації окремих інвестиційних проектів чи товарів з метою підвищення загальної її ефективності. Порядок його дій в цьому випадку аналогічний до загальних принципів формування програми реальних інвестицій, виходячи з цілей інвестиційної стратегії та порівнюваної оцінки ефективності, наявних нових інвестиційних активів чи проектів слід оптимізувати склад програми з урахуванням обставин, які змінилися. Друга причина пов´язана із значним зниженням очікуваної ефективності окремих інвестиційних проектів, що реалізуються в умовах зовнішнього інвестиційного середовища чи факторів внутрішнього розвитку підприємства, які змінилися. В цьому випадку підприємство часто повинно приймати рішення про «вихід» окремих реальних проектів з інвестиційної програми. Обґрунтування управлінських рішень що до «виходу» реальних проектів з інвестиційної програми підприємства є дуже відповідальним та складним процесом. Підвищена відповідальність прийняття таких управлінських рішень пов´язана з тим, що вони тягнуть за собою у багатьох випадках втрату не тільки очікуваного інвестиційного доходу, але і частки вкладеного капіталу. Складність прийняття таких рішень складається в тому, що вони повинні базуватися на глибокому аналізі не тільки поточної кон´юнктури інвестиційного ринку, але і на прогнозі її подальшого розвитку, тому що зниження ефективності окремих складових елементів інвестиційної програми може залежати від часу. Підвищена відповідальність та складність прийняття управлінських рішень, пов´язаних з «виходом» окремих проектів із інвестиційної програми, визначають високі вимоги до рівня кваліфікації інвестиційних менеджерів, які приймають такі рішення. У великих підприємствах реального сектора економіки, які здійснюють інвестиційну діяльність у великих розмірах, розробляються спеціальні моделі прийняття таких рішень, а також процедури їх реалізації . 1. Оцінка ефективності реалізації окремих інвестиційних проектів підприємства здійснюється у процесі моніторингу здійснення кожного з них. Цей моніторинг охоплює звичайно інвестиційну стадію реалізації реального проекту, в процесі якого визначаються показники виконання завдань календарного плану, капітального бюджету та інших параметрів, які спостерігаються. З урахуванням відхилень фактичних показників реалізації проекту на інвестиційній стадії від передбачених, розраховується вплив окремих негативних відхилень на кінцеві показники ефективності та ризику у майбутній стадії його експлуатації. 2.Встановлення причин, які зумовлюють зниження ефективності реалізації окремих інвестиційних, проектів підприємства здійснюється, як правило, керівниками проектів та інвестиційними менеджерами (із залученням у необхідних випадках незалежних експертів). До числа основних цих причин належать : 1) значне підвищення тривалості виконання робіт. Воно призводить, як правило, до перевитрати інвестиційних витрат, піддає проект додатковим ризикам негативного впливу факторів зовнішнього середовища, визначає термін отримання інвестиційного прибутку; 2) значне зростання рівня цін на основні матеріали. В окремі періоди (будівельного сезону, зниження обсягу пропозиції на ринку тощо) зростання цін на основні види матеріалів може істотно обігнати загальний індекс інфляції. Якщо такий період співпадає з піком будівельного циклу здійснення інвестиційного проекту, ефективність його реалізації значно знизиться через зростання обсягу інвестиційних витрат (при незмінності показників очікуваного інвестиційного прибутку); 3) значне зростання вартості виконання будівельно-монтажних робіт. Воно тягне за собою ті ж негативні наслідки для ефективності інвестиційного проекту, який реалізується, що і в попередньому випадку; 4) значне зростання рівня конкуренції на ринку. Це може трапитися за рахунок появи нових вітчизняних виробників аналогічної продукції чи її імпорту. Це може спричинити зниження рівня цін на продукцію, приріст якої підприємство забезпечує за рахунок реалізації інвестиційного проекту. При незмінному рівні інвестиційних витрат це призведе до зниження суми та рівня розрахункового інвестиційного прибутку у процесі наступної експлуатації проекту; 5) значне зростання ставки відсотка у зв´язку із зміною кон´юнктури фінансового ринку. Це викликає негативні економічні наслідки за тими інвестиційними проектами, у складі інвестиційних ресурсів яких позичкові джерела фінансування займають високу питому вагу, збільшуючи інвестиційні витрати, воно призводить одночасно до зростання ризику неплатоспроможності підприємства; 6) недостатньо обгрунтований підбір підрядника (субпідрядника) для реалізації проекту. Технологія здійснення робіт, парк механізмів підрядника (субпідрядника) можуть не відповідати особливостям реалізації конкретного інвестиційного проекту. Це, як правило, призводить до підвищення тривалості виконання робіт, низької якості робіт (яка далі відіб´ється на ефективності експлуатації об´єкта) та незаплановані витрати, що збільшать плановий обсяг інвестиційних витрат; 7) вагоме підсилення системи оподаткування. Це призводить не тільки до зниження суми чистого інвестиційного прибутку, але і взагалі може «стимулювати» припинення відповідної інвестиційної діяльності. 3. Формування системи критеріїв виходу реальних проектів із інвестиційної програми підприємства базується на раніше розглянутому головному критерії та обмежуючих умовах відбору проектів в інвестиційну програму. Основним критерієм для прийняття такого рішення повинно служити очікуване значення чистого приведеного доходу чи внутрішньої ставки прибутковості за інвестиційним проектом в умовах його реалізації, які змінилися. Продовження реалізації інвестиційного проекту можливе тільки при дотриманні наступних вимог: а) чистий приведений дохід продовжує залишатися позитивною величиною; б) внутрішня ставка доходності відповідає наступній нерівності: ВСД > СВ + Пр + Пл, (3.1) де ВСД - значення внутрішньої ставки доходності за інвестиційним проектом в умовах його реалізації, які змінюються; СВ - середня ставка відсотка (яка враховує фактор інфляції) на фінансовому ринку; Пр - рівень премії за ризик, пов´язаний із здійсненням реального інвестування у відсотках; Пл - рівень премії за ліквідність з урахуванням прогнозованого збільшення тривалості реалізації інвестиційного проекту. Разом з основними критеріями може бути використана і система додаткових критеріїв прийняття рішення про вихід із програми. Такими критеріями можуть бути: • зростання тривалості інвестиційного циклу до початку ефективної експлуатації об´єкта (наприклад, більше трьох років); • збільшення тривалості періоду-окупності інвестицій за проектом (наприклад, більше п´яти років); • зниження передбаченого у бізнес-плані строку можливої експлуатації об´єкта (наприклад, більше ніж на 30%); • зниження іміджу компанії за рахунок раніше не врахованих обставин, пов´язаних з вибором та реалізацією інвестиційного проекту та інші. Кількісне значення вищенаведених додаткових критеріїв кожна компанія встановлює самостійно з урахуванням цілей та особливостей своєї інвестиційної діяльності. 4. Визначення найбільш ефективних форм виходу реальних проектів із інвестиційної програми підприємства здійснюється у тому випадку, якщо за реалізованим проектом у силу від´ємного впливу окремих з вищеназваних (чи інших) факторів слід очікувати подальше вагоме зниження їх ефективності. Основними з цих форм є: • відмова від реалізації проекту до початку робіт; • продаж частково реалізованого інвестиційного проекту у формі об´єкта незавершеного будівництва; • продаж інвестиційного об´єкта на стадії початку його експлуатації у формі цілісного майнового комплексу; • залучення на будь-якій стадії реалізації інвестиційного проекту додаткового стороннього пайового капіталу з мінімізацією своєї частки пайової участі в інвестуванні; • акціонування інвестиційного проекту на будь-якій стадії його реалізації з мінімізацією своєї частки акціонерного капіталу в ньому (якщо проект структурно може бути виділений у цілісний майновий комплекс); • окремий продаж основних видів активів інвестиційного проекту, який закривається; • ініційована підприємством процедура банкрутства (на стадії постінвестиційної експлуатації реального проекту). 5. Розробка процедури прийняття та реалізації управлінських рішень, пов´язаних з виходом реальних проектів із інвестиційної програми підприємства передбачає: • визначення складу власних та незалежних експертів, які приймають участь у підготовці до відповідного інвестиційного рішення; визначення складу вищих менеджерів підприємства, уповноважених приймати такі рішення; • визначення граничних строків прийняття таких рішень при ефективності окремих реалізованих проектів, яка знижується; • визначення найкращих форм реалізації таких рішень з позицій забезпечення максимізації ліквідаційної вартості реалізованого інвестиційного проекту; • вибір найбільш прийнятних строків реалізації таких рішень. Можливості та форми швидкого «виходу» проекту із інвестиційної програми підприємства повинні розглядатися ще на стадії його розробки (разом з оцінкою та страхуванням інвестиційних ризиків). У процесі вибору конкретних форм такого «виходу» слід виходити із економічних критеріїв і перш за все - із мінімізації втрат інвестиційного капіталу. В цілях забезпечення формування запланованого інвестиційного прибутку паралельно з обгрунтуванням рішення про «вихід» проекту з інвестиційної програми, повинно готуватися рішення про можливі форми найбільш ефективного реінвестування капіталу. |