Сутність, принципи та значення оцінки вартості підприємства
 Скачать 231.78 Kb.
|
|
3.3 Інвестиційне проектування з метою підвищення вартості підприємства. Інвестиційне проектування це розробка комплексу технічної документації, що містить техніко-економічне обґрунтовування (креслення, записки пояснень, бізнес інвестиційного проекту та інші матеріали, необхідні для здійснення проекту). Його невід´ємною частиною є розробка кошторису, що визначає вартість інвестиційного проекту. Проект - це технічні матеріали (креслення, розрахунки, макети знов створених будівель, споруд, машин, приладів і т.п.), попередній текст його або документа (плану, договору), план, задум. Поняття «проект» може включати задум (проблему), засоби його реалізації (вирішення проблеми). Розробка і втілення в життя інвестиційного проекту, пов´язана в першу чергу з виробничою спрямованістю, здійснюється протягом тривалого періоду часу - від ідеї до її матеріального втілення будь-який проект, малозначущий без його реалізації. При оцінці ефективності інвестиційних проектів за допомогою ринкових показників необхідно точно знати початок і закінчення робіт. Для дослідника, вченого, проектувальника початком проекту може бути зародження ідеї, а для ділових людей (бізнесменів) - первинне вкладення грошових коштів в його виконання. Інвестора, що фінансує проект, цікавить не сам процес його виконання, а прибуток, який він одержуватиме від його реалізації; для організацій, що беруть участь в проекті виконавцями окремих робіт, їх закінчення. Для окремих проектів моментом їх завершення можуть бути припинення фінансування, досягнення заданих результатів, повне освоєння проектної потужності, виведення об´єкта з експлуатації і т.д. Початок і закінчення роботи над проектом повинно підтверджуватися документально. Період часу між початком здійснення проекту і його ліквідацією прийнято називати інвестиційним циклом. Він необхідний для аналізу проблем фінансування робіт за проектом, ухвалення необхідних рішень і підрозділяється на стадії (фази, етапи). На практиці такий розподіл інвестиційних циклів може бути різним. Важливо, щоб вони дозволяли намітити деякі важливі періоди в стані об´єкта проектування, при проходженні яких він істотно змінювався б, і траплялася б нагода оцінки найвірогідніших напрямків його розвитку. Здійснення проекту вимагає виконання певної сукупності заходів, пов´язаних з його реалізацією, розробкою техніко-економічного обґрунтовування і робочого проекту, висновком контрактів, організацією фінансування, ресурсним забезпеченням, будівництвом і здачею об´єктів в експлуатацію. Тому кожна виділена стадія може у свою чергу ділитися на стадії наступного рівня. Так, інвестиційний цикл прийнято ділити на три стадії (фази), кожна з яких має свої цілі і задачі: передінвестиційну- від попереднього дослідження до остаточного рішення про ухвалення інвестиційного проекту; інвестиційну- проектування, укладення договору або контракту, підряду на будівництво; виробничу -стадію господарської діяльності підприємства (об´єкту). Кожна з них у свою чергу підрозділяється на етапи, періоди, які мають свої цілі, методи і механізми реалізації. Передінвестиційна і інвестиційна стадії відносяться до сфери інвестиційного проектування, а виробнича - до сфери вивчення спеціальних організаційно-управлінських дисциплін (організація виробництва і праці, планування, фінансування, аналіз, менеджмент і ін.). На передінвестиційній стадії проекту вивчаються можливості майбутнього об´єкта проектування, підприємство (фірма-інвестор, організатор проекту) ухвалює попереднє рішення про інвестиції вибирає (призначає) керівника (керівника, директора об´єкта, що будується). Вивчення різних варіантів здійснення проекту, його техніко-економічне обґрунтовування і оцінка ефективності можуть виконуватися як власними силами підприємства, так і спеціалізованими установами, наприклад проектними, архітектурними, будівельно-консультаційними і ін. Витрати на виконання передінвестиційної стадії проекту в індустріально розвинених країнах при нормальному збігу обставин складають приблизно 1,5-5,5% від вартості проекту, у тому числі на формування інвестиційних можливостей (задуму, ідеї проекту) - 0,2-1,0%, на обґрунтовування інвестицій - 0,25-1,5%, на техніко-економічні дослідження для невеликих проектів - 1,0-3,0% і для крупних - 0,2-1,2%. На початкових стадіях проекту важливо уникнути несподіванок і можливих ризиків на подальших стадіях роботи, знайти найекономічніші шляхи досягнення заданих результатів; оцінити ефективність проекту і розробити його бізнес-план. При цьому слід дотримуватися принципу, що полягає в тому, щоб вчасно зупинитися, тобто більш доцільно відмовитися від невдалого проекту на початку робіт, ніж у кінці, коли інвестиції витрачені, а результат виявився не тим, яким очікувався. До ухвалення рішення про доцільність здійснення проекту слід розглянути всі його аспекти, що виникають протягом життєвого циклу. Це дозволить уникнути проектів з швидкою віддачею вкладених засобів, але неефективних в часі і проектів, що поволі окупаються, але приносять значні довгострокові вигоди. Друга інвестиційна стадія проекту включає вибір проектної організації, підготовка проектних креслень і моделей об´єкту, розрахунок вартості, попередні плани проектних і будівельних робіт, детальні креслення і специфікації, схеми будівельного майданчика і т.д., що деталізується. На цій стадії визначаються генеральний підрядник і субпідрядники, затверджується план платежів, оформляються короткострокові позики для оплати субпідрядників і постачальників. Виконувані на інвестиційній стадії багатоваріантні розрахунки дозволяють вибрати конкретний проект, його технологію і обладнання, організацію будівництва (виробництво нової техніки і т. д.). Ті, що приймаються, на цій. стадії рішення багато в чому зумовлюють технічний рівень, структуру і ефективність виробничих фондів. В процесі детального проектування, вибору обладнання, планування термінів будівництва створюються передумови для прискорення етапів здійснення проектів, оптимізації витрат з метою забезпечення необхідних кінцевих результатів. Від ухвалених рішень залежать не тільки витрати на здійснення проекту, але і витрати на його експлуатацію. Процес проектування формально можна розбити ще на два етапи: передпроектний (здійснюються попередня оцінка кошторису витрат з урахуванням потреб і фінансових можливостей замовника і вибір найраціональніших технологічних і технічних рішень, сприяючих економії ресурсів і підвищенню ефективності об´єкту) і безпосереднього проектування. Безпосереднє проектування включає також дві стадії: попередню і остаточний проект. На кожному етапі уточнюється кошторис майбутнього об´єкта. У процесі проектування вирішуються основні питання майбутнього об´єкта, його відповідність своєму призначенню, прогресивним експлуатаційним вимогам, виконання в короткі терміни з якнайменшими витратами праці, матеріальних і грошових коштів. Вітчизняна практика розробки проектів підприємства звичайно включає наступні розділи: загальна записка пояснення, техніко-економічна частина, генеральний план, технологічна частина з розділом по автоматизації технічних процесів, організація праці і системи управління виробництвом, будівельна частина, організація будівництва, кошторисна документація, житлово-цивільне будівництво і ін. На кожній стадії (кожному етапі) роботи над інвестиційним проектом виконується його вартісна оцінка. В зарубіжній практиці їх нараховується, щонайменше, чотири види і їх ступінь точності зростає в порядку розробки проекту. Так, на стадії (етапі) дослідження інвестиційних можливостей реалізації проекту здійснюється попередня вартісна оцінка, її допустима похибка вважається рівною 25-40 %. Таким чином, на кожній стадії розробки і реалізації інвестиційного процесу обґрунтовується економічна ефективність проекту, аналізується його прибутковість, іншими словами, проводиться проектний аналіз, що дозволяє співставляти витрати з одержаними (прогнозованими) результатами (вигодами). Існує два види інвестування - пряме і портфельне, об´єктом вкладання коштів яких є проект. Різноманітність визначень поняття «проект» пояснюється передусім різними методологічними підходами, і тому проект — це: • будь-яке велике починання, що планується або замислюється; • певне підприємство з початково встановленими цілями, досягнення яких означає завершення проекту; • окреме підприємство з конкретними цілями, які часто включають вимоги до часу, вартості та якості результатів, що досягаються; • певне завдання з визначеними вихідними даними й встановленими результатами (цілями), що зумовлюють спосіб його вирішення. На основі аналізу наведених визначень та ознак бізнес-проекту можна сформулювати узагальнене визначення поняття інвестиційного бізнес-проекту. Інвестиційний проект —це обмежена за часом цілеспрямована зміна системи з встановленими вимогами до якості результатів, можливими межами витрат коштів та ресурсів і специфічною організацією з його розробки та реалізації. Цілями проекту можуть бути економічні і соціальні результати, наприклад, збільшення виробничих потужностей підприємства, створення чи реконструкція інфраструктури, вирішення екологічних і соціальних проблем тощо. Необхідно розуміти відмінності між поняттями «план», «програма», «проект». План —це фіксація системи цілей, завдань і засобів, які передбачають спрямовану зміну ситуації при передбаченому стані середовища. Програма — це запланований комплекс економіко-соціальних, науково-дослідних заходів, спрямованих на досягнення генеральних цілей або реалізацію певного напряму розвитку. Під інвестиційним проектомрозуміють пакет інвестицій і пов´язаних з ними видів діяльності. Відмінними рисами проекту є: • виникнення, існування та закінчення проекту у певному оточенні; • зміна структури проекту протягом його життєвого циклу; • наявність певних зв´язків між елементами проекту як системи; • можливість відміни вхідних ресурсів проекту. Виходячи з визначення проекту виділяють такі головні ознаки проекту: Системне функціонування проектуозначає, що елементи проекту взаємопов´язані. Однак склад проекту не завжди залишається незмінним: реалізація проекту завжди пов´язана із змінами у системі і є цілеспрямованим її перетворенням з існуючого стану на бажаний, який визначається метою проекту. Обмеженість у часіозначає, що будь-який проект має термін початку і термін завершення. Обмеженість ресурсівозначає, що будь-який проект має свій обсяг матеріальних, людських та фінансових ресурсів, які використовуються за встановленим і лімітованим бюджетом. Кількісне вимірювання— це визначення конкретних кількісних витрат і прибутків від проекту, оскільки аналітик даєоцінку проекту, спираючись на цифри. Неповторністьозначає, що один проект повинен відрізнятися від іншого (або від програми чи плану) рівнем інновацій, комплексності та структурованості. Наявність певних зовнішніх умов.Проект існує в певному зовнішньому середовищі, елементи якого впливають на проект. Тому треба аналізувати проект з урахуванням умов середовища, в якому він здійснюється. Життєздатність проекту значною мірою залежить від точного опису оточення проекту з позиції його взаємодії з проектом. Оточення проекту — це чинники впливу на його підготовку і реалізацію. Зовнішні чинники поділяються на політичні, економічні, суспільні, правові, науково-технічні, культурні та природні. До внутрішніх чинників належать чинники, пов´язані з організацією проекту. Організація проекту є розподілом прав, відповідальності та обов´язків між учасниками проекту. Серед головних учасників проекту виділяють ініціаторів, замовників, інвесторів, керуючих та контракторів проекту. Ініціатор проектусторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обгрунтування та пропозицій щодо здійснення проекту. Ним може бути будь-який учасник проекту, але ділова ініціатива щодо здійснення проекту може виходити від замовника проекту. Замовник проекту- головна сторона, яка зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його мети і буде користуватися його результатами. Замовник висуває основні вимоги до проекту, його масштабу, здійснює фінансування за власні кошти інвесторів, укладає угоди щодо забезпечення його реалізації, керує процесом взаємодії між всіма учасниками проекту. Інвестор(и) -сторона(и), що вкладає інвестиції в проект і зацікавлена у максимізації вигод від своїх вкладень. Якщо інвестор і замовник не одна й та сама особа, то інвесторами частіше всього виступають банки, інвестиційні компанії та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами під час виконання проекту. Керуючий проектом -юридична або фізична особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо управління проектом: планування, контроль та координація дій учасників проекту. Склад функцій і повноважень керуючого проектом визначається контрактом із замовником. Керуючий для виконання своїх функцій утворює команду проекту у складі виконавців, які реалізують ці функції. Контрактор проекту (генеральний контрактор)— сторона чи учасник проекту, що за угодою з замовником бере на себе відповідальність за виконання певних робіт, пов´язаних з проектом. До функцій генерального контрактора належать укладання контракту із замовником або інвестором, підготовка та укладання угод із субконтракторами, забезпечення координації їх робіт та прийняття виконаного обсягу, оплата праці співвиконавців. Контрактором може виступати керівник проекту чи інші активні учасники проекту. До учасників проекту відносять також субконтракторів, постачальників, органи влади, споживачів продукції проекту тощо. Результатом будь-якого інвестиційного проекту є одержання прибутку (доходу) чи зростання вкладеного капіталу. Інакше кажучи, усі учасники проекту повинні бути зацікавлені в його організації та ефективному завершенні. Саме таким чином реалізуються індивідуальні інтереси учасників інвестиційної діяльності: • інвестори повертають вкладений капітал та одержують передбачені дивіденди; • замовники одержують реалізований інвестиційний проект та доходи від його виконання; • керівник проекту та його команда одержують плату за контрактом, додаткову винагороду за результатами роботи та формування прибутку, а також підвищення професійного рейтингу; • органи влади одержують податки з усіх учасників, а отже, задоволення громадських, соціальних та екологічних потреб і вимог у довіреній їм сфері; • споживачі мають необхідні їм товари, продукти, послуги, плата за які відшкодовує витрати на здійснення інвестиційної діяльності та формує прибуток; • інші зацікавлені сторони отримують задоволення своїх інтересів. Для досягнення найбільшого ефекту від здійснення інвестування необхідно зважити на такі внутрішні та зовнішні фактори, які притаманні нашій економіці: • нестабільність; • дефіцит та обмеженість коштів і ресурсів; • поява та посилення конкуренції; • соціальні проблеми та вимоги; • екологічні зміни та вимоги; • проблеми споживчого ринку; • зростаючі вимоги до якості робіт. Оскільки існують фінансові і реальні інвестиції, то, відповідно, і проекти можуть розрізнятися залежно від засобів (коштів) інвестування. Фінансові проекти передбачають одержання прибутку від вкладень капіталу в інвестиційні (фондові) інструменти - акції, облігації, паї, внески тощо. З боку інвестора як власника активів, проекти можуть бути споживчі, паперові та підприємницькі (за об´єктами інвестицій). Споживчі- це плани вкладення заощаджень (нагромаджень) у предмети особистого або сімейного довгострокового використання - житло, засоби транспорту та ін. Ці вкладення безпосередньо не пов´язані з одержанням прибутку, проте в окремих випадках вони можуть використовуватись для цих цілей або брати участь в інвестиційному процесі як гарантія, застава або як засіб захисту від інфляції в періоди спаду інвестиційної активності. Паперові проекти— це плани придбання активів у вигляді цінних паперів, як майнових, так і боргових (кредитних), які будуть не тільки приносити інвестору прибуток (дохід), але й гарантувати йому певний рівень безпеки вкладених коштів. Підприємницькі інвестиційні проекти —це плани вкладення капіталу в будь-який вид підприємницької (виробничої або комерційної) діяльності. За напрямами інвестування розрізняють, у першу чергу: інвестиції прямі, тобто безпосередньо спрямовані на створення виробничих потужностей, і портфельні, тобто зумовлені сукупністю паперових представників (документів), що віддзеркалюють, як правило, права власності на активи, або прибуток, який вони приносять. Інноваційні проекти- це вкладення капіталів у наукомісткі, високотехнологічні виробництва, які одночасно є високоризиковими і потребують захисту з боку держави. За допомогою ризикового (венчурного) капіталу можуть створюватись мегаполіси, вільні економічні зони, де на пільгових умовах капітали спрямовуються в новітні високі технології, тобто інновації. За розміром інвестицій проекти можуть бути великі, середні або дрібні. Звичайно, така градація залежить від країни, де реалізується проект. За рівнем ризику проекти також можуть бути ранжовані від позаризикових (придбання державних цінних паперів) до авантюрних. Нарешті, проекти можна класифікувати за рівнем технологічної готовності і формами відтворення. Так, зародкові і попередні проекти належать до передінвестиційних досліджень і не потребують глибоких обгрунтувань, інші потребують всебічних техніко-економічних обгрунтувань. |