Псси. 21р. Лекція Методи 2 частина. Тема лекції Методи навчальновиховної роботи з предмету Дизайн і технології в початкових класах. План
 Скачать 196 Kb.
|
|
Тема лекції: : Методи навчально-виховної роботи з предмету «Дизайн і технології» в початкових класах. План: Поняття про методи і прийоми навчання. Класифікація методів трудового навчання. Характеристика методів, що визначаються за джерелами інформації а) усні словесні методи; б) демонстраційні методи; в) практичні методи Характеристика методів трудового навчання, що визначаються за видами діяльності учнів: а) репродуктивні методи б) активні методи навчання: частково - пошуковий, проблемний, дослідницький Інструктаж, як сукупність методів трудового навчання. Інноваційні методи навчання: а) інтерактивні методи; б) метод проєктів; в) ігрові технології. Рекомендована література: 1.Веремійчик І.М. Методика трудового навчання в початкових класах. – Тернопіль, :Мальва-ОСО, 2004.- с. 43-52. 2. ГільбергТ., ТарнавськаТ. ПаличН. Навчально-методичний посібник. Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 1-2 класах закладів загальної освіти на засадах компетентнісного підходу. – Київ: Генеза,2019.- с.176-208 3.Хорунжий В.І. Практикум в навчальних майстернях з методикою трудового навчання. Видання друге доповнене.-Тернопіль: Астон 2005.-с. 178-190. Зміст лекції. 4. За видами діяльності учнів методи розділяються на репродуктивні та активні (частково-пошукові, проблемні, дослідницькі). а) Репродуктивні методи трудового навчання виділяються ступінню творчої активності учнів у пізнанні нових понять, явищ і законів. Репродуктивний характер мислення передбачає активне сприймання і запам’ятовування навчальної інформації, що повідомляється вчителем або іншим джерелом. Застосування цих методів неможливе без використанню словесних, наочних та практичних методів навчання, які с якби матеріальною основою цих методів. При репродуктивній побудові розповіді учитель в готовому вигляді повідомляє факти, доведення, визначення, акцентує увагу учнів на головному, що необхідно засвоїти особливо міцно. Репродуктивно організована бесіда проводиться так, що вчитель не ставить завдання обговорення яких-небудь гіпотез, припущень, а формує нові знання. Наочність при репродуктивному методі навчання також застосовується з метою більш активного і міцного запам'ятовування інформації. Практична робота репродуктивного характеру визначається тим, що в процесі її виконання учні застосовують за зразком раніш або тільки що засвоєні знання та трудові дії. При цьому в ході практичної роботи учні самостійно не збільшують своїх знань. Репродуктивні вправи лише ефективно сприяють відпрацюванню умінь і навичок шляхом неодноразового виконання дії за зразком. Таким чином, одержані на основі використання репродуктивних методів знання, як правило, залишаються на невисокому рівні знань-копій, тобто учні запам’ятовують інформацію і репродуктивно відтворюють її. б)Активні методи навчання. Найхарактернішою ознакою методики сучасного уроку є орієнтація на всебічний розвиток активності й самостійності учнів. Зміст, методи й структура уроку мають підпорядковуватись його меті. Синтез мислення, мови і дії на уроці - найважливіше з погляду забезпечення розвитку пізнавальних інтересів дітей молодшого шкільного віку. Збудженню і розвитку інтересів дітей молодших класів сприяють такі фактори: схематичне розв'язання учнями послідовних задач за завдань, що передбачають застосування засвоєних знань на практиці; створення проблемних ситуацій під час вивчення теоретичних питань та розв'язання практичних завдань; дослідження властивостей матеріалів, технологічних процеси тощо, а процесі чого учні знаходять вирішення поставлених проблем. Ці фактори покладені в основу активних методів навчання: частково-пошукових, проблемних, дослідницьких. Частково-пошуковий метод. Суть цього методу полягає в тому, що учням не дається, кінцевий результат вирішення поставленої задачі, а частину поставлених питань пропонується учнями вирішити самостійно. Починаючи з молодших класів елементи пошуку приорітетні на уроках трудового навчання. При виготовленні будь якого, навіть самого простого виробу, перед учнями ставиться завдання для самостійного вирішення, які будуть сприяти розвитку конструкторських умінь: - який краще вибрати матеріал для виробу; - який вигляд він повинен мати в готовому вигляді, щоб ним було зручно користуватись і був він красивим і міцним; - як зекономити матеріал при виготовлені виробу; - яким способом краще зібрати виріб. Колективно обговорюючи ці питання, учні приходять до оптимального вибору конструкції. Для розвитку творчої ініціативи учитель використовує різні прийоми. Наприклад, на початкових етапах навчання учні працюють за технологічними картками з детальним описом операцій. Поступово при складанні технологічних карток частину даних опускають. Це примушує учнів самостійно вирішити деякі посильні для них завдання. Таким прийомом користуються і при складанні креслень виробів. Вчитель використовує креслення з неповними розмірами, які повинні обрахувати учні самостійно. Такі розміри позначені "У" або "X". При користуванні і виготовленні папки для зошитів частину посильних для учнів задач вони вирішують в процесі пошукової діяльності. Учні встановлюють кількість кришок в папці, визначають по стопці паперу товщину папки, а також її ширину і довжину. Далі підраховують скільки деталей потрібно заготовити і визначають їх розміри. Таким чином, у практиці трудового навчання частково-пошуковий метод застосовується як метод, що готує учнів до самостійної творчості. Проблемний метод. Проблемне навчання є психологічною доцільною системою роботи з учнями і характеризується такими особливостями. нові знання не подаються в готовому вигляді; учні опановують їх у процесі активної самостійної діяльності, опираючись на раніш набуті знання і вміння; разом з новими знаннями учні набувають уміння їх застосовувати за різних умов, тобто оволодівають способами розумової та практичної діяльності; від дітей вимагається самостійності; створюються й розв'язуються ситуації, аналогічні до життєвих. Проблемне навчання ґрунтується на системі проблемних ситуацій. Проблемна ситуація на уроці трудового навчання в I-ІV класах - це постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі протиріччя, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків. Так при виготовленні плаваючих моделей учитель демонструє досліди, які ставлять перед учнями певну проблему. В посудину, заповнену водою, вчитель опускає шматочок фольги. Учні спостерігають, що фольга занурюється на дно. Ставиться питання: чому фольга тоне? Учні припускають, що фольга тоне, так як вона важка. Тоді вчитель робить з фольги коробочку і обережно ставить дном на воду. Учні бачать, що в цьому випадку таж сама фольга плаває на поверхні води. Так виникає проблемна ситуація. Перше питання про те, що важкі матеріали завжди тонуть, не підтвердилося. Отже, справа не лише в матеріалові, а в чомусь іншому. Уважно розглядаючи шматочок фольги і коробочку з фольги, учні роблять висновок, що вони відрізняються тільки формою. Фольга плоска, а коробочка об'ємна, має пустоту, заповнену повітрям. Повітря мас невелику вагу, воно легке. Учні приходять до висновку: пустотілі предмети навіть з важкого матеріалу, як метал, не тонуть. Таким чином, учитель, створюючи проблемну ситуацію, спонукає учнів будувати гіпотези, проводити досліди, спостереження висувати припущення, самостійно робити висновки. Таким чином, проблемне викладання навчального матеріалу наближає навчальний процес в школі до наукового пошуку. На заняттях з трудового навчання в початкових класах застосовують такі проблемні питання: Чому для виготовлення простої моделі літака необхідно взяти щільний і пружний креслярський папір, а для моделі парашута – тонкий і легкий? Як попередити короблення картону при оклеюванні його папером? Яка нитка найміцніша? Створенню проблемної ситуації завжди передує підготовча робота, у процесі якої учитель забезпечує учням мінімум знань, необхідних для розв'язання проблеми. Крім того, в процесі підготовчої роботи вчитель збуджує в учнів пізнавальний інтерес, стимулює їх прагнення розв'язати проблему. Якщо учні не в змозі самостійно розв'язати проблему, учитель використовує навідні запитання. Механізм залучення учнів до розв'язання проблемної ситуації складається з виникнення пізнавальної потреби, на базі якої заявляється пізнавальна активність як засіб задоволення і пізнавального інтересу як мотиву цієї активності. Дослідницький метод. Цей метод слід розглядати як найвищу ступінь творчої діяльності учнів, в процесі якої еони знаходять вирішення нових задач. Дослідницький метод дозволяє сформувати в учнів знання та вміння, які володіють високим ступенем переносу і можуть застосовуватись в нових трудових ситуаціях. Застосовуючи на уроці дослідницький метод, учитель здійснює підготовчу роботу, яка сприяє активізації мислительної діяльності учнів, розвитку їх самостійності, ініціативи, творчої думки, а також наближає процес навчання до наукового пошуку. Учні знайомляться не лише з новими науковими поняттями, а й з методикою наукового пошуку. У загальному вигляді процес дослідження, учнями можна поділити на ті ж стадії, що й процес творчої діяльності дорослих: виникнення ідеї, розв'язання завдання, реалізація задуму на практиці. Поряд з цим процес дослідження у школярів мас свої особливості. Для всякого дослідження, яке виконують учні, характерною ознакою є новизна, хоч для суспільства це не представляє новини. Дослідницька діяльність учнів характеризується також нижчим, ніж у дорослих, рівнем самостійних дій. Це пояснюється тим, що діти не мають ще достатніх знань та умінь, життєвого досвіду. Як свідчить досвід, під час керівництва дослідницькою роботою учнів, слід додержуватись таких умов: включення учнів у дослідницьку діяльність, яка містить у собі можливості для самостійного розв'язання питань та завдань; підведення учні до творчої ідеї або пряма постановка перед ними питань та завдань творчого характеру; стимулювання творчої діяльності учнів. Розглянемо на конкретному прикладі елементи дослідницького методу. На уроці учитель ставить перед учнями завдання підібрати для виготовлення корпусу кораблика папір, який відповідав би певним вимогам: бути міцним, товстим, добре фарбуватись. Для проведення досліду в розпорядженні кожного учня є зразки писального, малювального, газетного, обгорткового паперу і кальки, а також баночки з водою, фарба, пензлик. Виконуючи нескладні дослідження над зразками паперу, що є у наявності в учнів (змочування водою, фарбування паперу, розривання), вони установлюють, "що всі види паперу добре фарбуються, що газетний папір не щільний і швидко розмокає, що писальний і обгортковий папір неміцний, що калька дуже тонка для виготовлення виробу. А значить для виготовлення корпусу кораблика треба брати малювальний папір, який задовольняє всі вимоги: міцний, щільний, товстий, добре фарбується. Наочно це можна показати на таблиці.
Приклади застосування дослідницького методу в трудовому навчанні: Порівняти деревину і метал за зовнішнім виглядом, твердістю, різних способів обробки, відношенням до вологи, вибором інструментів для обробки. Порівняти властивості паперу, картону, деревини за зовнішнім виглядом, міцністю, гнучкістю, опором обробці. Визначити, який вид пластмаси відповідає таким якостям: легкий, твердий, крихкий, не прозорий, легко ріжеться, ламається, не тоне в воді? Визначити , який вид паперу відповідає таким якостям: гнучкий, міцний, легкий, легко згинається, легко рветься, легко ріжеться, добре зберігає надану форму? Як показали вище наведені приклади при використанні дослідницького методу учням не дають готове вирішення завдання. В процесі дослідів, проб, спостережень учні самостійно приходять до узагальнень і висновків. 5. Інструктаж, як сукупність методів трудового навчання. На уроках «Дизайну і технологій» в молодших класах досить широке застосування має інструктаж. Інструктаж - це сукупність методів навчання, спрямованих на пояснення мети, завдань послідовності і прийомів виконання трудового завдання та окремих трудових операцій, що супроводжуються показом трудових і технологічних процесів, які необхідно засвоїти учням. Інструктаж є складовою частиною уроку трудового навчання. В процесі інструктажу, як правило, використовується декілька методів навчання. Такими методами є демонстрація трудових прийомів і пояснення правил їх виконання; постановка завдання, бесіда, в процесі якої учитель з’ясовує, в якій мірі учні зрозуміли завдання. При цьому методи тісно переплітаються між собою, і комбінації їх виступають як системи. До інструктажу ставиться ряд дидактичних вимог: уміле комбінування різних методів і прийомів навчання в процесі інструктажу; обґрунтування змісту інструктажу. Якщо завдання, яке ставить учитель перед учнями, незрозуміло їм, то вони часто порушують умови його виконання; повнота інструктажу і його розчленування на елементи. В залежності від складності завдання, інструктаж може бути даний повністю, або по частинах; наявність в інструктажі вказівок, з допомогою яких учні можуть контролювати свою діяльність. При навчанні учнів трудовим діям, практичним умінням і навичкам проводять вступний, поточний і заключний інструктаж. Вступний інструктаж - це повідомлення учням вказівок з виконання трудових прийомів, операцій і різних завдань, що супроводжується демонстрацією об'єктів, що вивчаються (виробів), і відповідних наочних посібників; демонстрація прийомів поводження з інструментами, прийомів виконання операцій, аналізом технічної документації (креслень, ескізів, технологічних карток). Головне завдання вступного інструктажу полягає в тому, щоб з його допомогою організувати і направити діяльність учнів. Поточний інструктаж проводять в ході уроку для виправлення помилок, що виникли в процесі виконання практичної роботи. Як правило, поточний інструктаж проводиться індивідуально, а якщо однак помилки допускає ряд учнів, то проводиться поточний інструктаж для всього класу - фронтальний. Заключний інструктаж учитель проводить в кінці уроку. Мета - підведення підсумків виконаної роботи. Проводиться інструктаж у формі бесіди, в ході якої розглядається і оцінюються правильність і якість виконання учнями завдання, аналізуються допущенні помилки, їх причини та шляхи виправлення. Заключний інструктаж будується так, щоб виховати в учнів навички самоконтролю, оцінки і аналізу своєї трудової діяльності і діяльності своїх товаришів. 6. Інноваційні методи навчання: а) Інтерактивні методи трудового навчання. Найбільший успіх мають ті методи, які в центр уваги ставлять учня. До таких методів можна віднести інтерактивне навчання. Інтерактивність (або відкритість до спілкування) має в наші дні особливе значення. Інтерактивними сьогодні називають спеціальні засоби, що забезпечують безперервну діалогову взаємодію. Умінню будувати цікавий, конструктивний діалог треба вчити. Інтерактивні методики передбачають спільне навчання: і учні і вчитель є суб’єктами навчання. Викладач виступає в ролі більш досвідченого організатора процесу навчання. Всі учасники навчального процесу при цьому взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією спільно вирішують проблеми, моделюють ситуацію, оцінюють дії партнерів і свою власну поведінку. Спробуємо уточнити деякі питання організації навчального процесу в інтерактивному режимі. У першу чергу, створення мікрогруп. Ефективність роботи кожної групи залежить від того, наскільки вдасться реалізувати дві основні функції навчання – вирішення навчальних завдань і виявити підтримку членів групи в ході спільної роботи. На традиційному занятті викладач спрямовує свою роботу в першу чергу на вирішення навчальної мети. А при організації інтерактивного навчання вже на етапі формування груп викладач повинен потурбуватися про емоційну атмосферу, бажання і можливість членів групи підтримати один одного. Іноді учням пропонується об'єднатися за бажанням. Але існують мінуси такого об'єднання: формуються групи, не рівні одна одній за силою, тому результати можуть значно відрізнятися (хоча це варіант організації диференційованого навчання). Є думка, що сильних учнів не завжди варто прикріпляти до «слабших», їм потрібен партнер рівної сили. Слід також урахувати і зміст завдання для роботи в групі. Викладач може в кожну групу помістити учня із протилежними поглядами на проблему, щоб обговорення було «живим» і цікавішим. Зрештою, є багато ігрових способів створення груп. Наступний крок і проблема – організація навчальної діяльності в групі. Тільки нестандартна постановка проблеми, формулювання завдання, що вимагає креативного мислення, спонукає учня шукати допомогу в товариша, обмінюючись думками, формуючи спільну думку про вирішення завдань групи. Створюючи проблемні ситуації для учнів 1- 4 кл.; вчитель пропонує знайти вихід з неї, використовуючи метод мозкового штурму. Учнів залучають до колективного обдумування такого завдання на різних етапах уроку: перед вивченням нового матеріалу з метою актуалізації попередньо набутих знань, при аналізі зразка, під час обговорення технологічного процесу, після вивчення нового матеріалу, з метою його закріплення й систематизації. Приклади використання «мозкового штурму» в початковій школі на уроках «Дизайну і технологій»: Тема уроку: « Аплікація з природних матеріалів. Акваріум»(2 клас) Аналіз зразка. - Що це? - Що зображено? - З яких матеріалів виготовлені рибки? - З скількох частин складаються? - Як закріплені на основі? Тема: «Робота з природним матеріалом. Ікебана» (4 кл.) Актуалізація опорних знань. - Що таке «букет» в перекладі з французької? - Як називається процес складання букету? - Як називається найдавніше мистецтво аранжування рослин? - Де воно виникло? - Чим відрізняється ікебана від інших букетів? Поступово в процесі інтерактивного спілкування виробляються правила, необхідні для ефективної навчальної взаємодії учнів. Впровадження інтерактивного режиму сприяє: усвідомлення особистої значущості у спільній діяльності; комунікативну готовність до роботи у групі на всіх уроках; розвиток особистої рефлексії. Вправа «Так чи Ні» Це універсальна вправа, що дуже подобається дітям і залучає їх до активної участі в уроці. Учитель запитує, учні намагаються знайти відповідь, ставлячи йому запитання. На ці питання вчитель відповідає словами «так», «ні», «так і ні». Запитання слід ставити так, щоб звужувати коло пошуку. Універсальність цього методичного прийому полягає в тому, що його можна використовувати для організації відпочинку і створення ситуації, що інтригує Вправа «Коло ідей» Учитель чітко формулює проблемне питання (записує на дошці) і пропонує всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою. Усі пропозиції записує на дошці чи великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань. Коли всі присутні вважають кількість поданих ідей достатньою, їх висування припинять. Після того, як ідеї зібрано, їх групують, аналізують, розвивають. Обирають ті ідеї, що допоможуть розв’язанню поставленої проблеми. б) Метод проєктів на уроках «Дизайну і технологій». Проєктування – це вид діяльності, що синтезує в собі елементи ігрової, пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, комунікативної, навчальної, теоретичної і практичної діяльності. Протягом останніх років у вітчизняній педагогіці та психології з’явилося чимало праць, присвячених технологіям проєктування: аспекти загальної організації проєктної діяльності розробили П.І.Балабанов, П.І.Орлов; вивченням психологічних особливостей проєктної діяльності займаються С.М.Василевський, В.А.Моляко; педагогічні засади проєктної діяльності розглядають В.С.Безрукова, В.В.Гузєєв, Т.Ф.Левіна, О.М. Пєхота, Є.С.Полат; питання змісту, методики виконання проєктів розробляють П.Г.Кручиніна, Н.В.Матяш, Н.В.Семенова, В.Д.Симоненко, В.В.Титова, М.Б.Павлова; Розробляє проєктні технології на уроках трудового навчання О.М.Коберник. В сучасній початковій школі впровадженням методу проєктів в практику українських шкіл займається В.П.Тименко, автор програм, підручників та посібників для вчителів з художньої праці для початкової школи. Він називає художню працю якісно новим видом проєктної діяльності, у якій поєднуються елементи технічної та художньої творчості, елементи трудового навчання та образотворчого мистецтва. Відповідно до вимог стандарту з освітньої галузі «Технології» для загальноосвітньої початкової школи у реалізації змісту програми одним з основних є метод проєктів. Він допомагає наблизити навчальний процес до життя, до потреб дітей, адаптувати навчальний матеріал до реальних життєвих ситуацій, а головне - робить навчання молодших школярів цікавим і змістовним, а процес набуття знань простішим і доступнішим. В освітній галузі «Технології» використання методу проєктів сприяє формуванню в молодших школярів основ технологічної грамотності, культури праці, творчого підходу до вирішення поставлених завдань, засвоєння різних способів обробки матеріалів. У практиці початкової школи на уроках «Дизайну і технологій» широко використовуються творчі короткотривалі проєкти. Робота над такими проєктами може здійснюватись у формі індивідуальних, парних чи групових проєктів. В основі навчання учнів молодших класів проєктуванню лежить дидактична гра, яка дає змогу дітям пофантазувати, зіграти роль конструктора, технолога, інженера. Наприклад, тема проєкту «Виготовлення одягу для ляльки» (лялька з паперу) в 4 класі. Учнів об’єднують на групи по 4 особи з чітко визначеними ролями: дизайнер, майстер, робітники. Дизайнер відповідає за пошук та підбір відповідного виробу, виготовлення його ескізу. Ескіз одягу створюєся з окремих елементів способом, підбору. Від дизайнера залежить теоретичний старт проєкту і успіх загалом. Чіткий опис технологічного процесу, можливість вибору виробу, наявність фотографій, карток та ескізів одягу, полегшують свідомий вибір та виконання проєкту учасниками групи. Роботу координує вчитель. Майстер відповідає за відбір матеріалів та виготовлення виробу. Йому необхідно визначити матеріали (тканину, папір) та інструменти; способи обробки матеріалів; спланувати технологічний процес. Робітники виконують проєкт, тобто технологічні операції, передбачені технологічним процесом. По закінченню роботи проведиться захист проєкту: дизайнер пояснює призначення даного одягу, представляє його елементи та особливості виконання. Захист роботи проходить перед спеціальною експертною комісією у складі вчителя та двох учнів. Для оцінювання проєкту застосовують такі критерії оцінювання: оригінальність моделі, вдале поєднання різних матеріалів, складність і обсяг виконаних робіт, охайність виконання, композиційна завершеність, кольорове рішення, відповідність задуму, оригінальність захисту, естетична привабливість. Теми проєктів для учнів початкових класів найрізноманітніші: «Виготовлення емблеми захисників природи» 3 клас, «Проект рекламного плакату» (4 клас), «Народна лялька» (4 клас), «Моделі автомобілів різного призначення» (3 клас), «Місто майбутнього» (4 клас)... Під час виконання творчих проєктів учні початкових класів повинні дотримуватися технологічної послідовності їх виконання, тобто виконувати етапи проєктно-технологічної діяльності. На кожному етапі (організаційно-підготовчому, конструкторському, технологічному та заключному) учитель має працювати творчо, шукати способи організації індивідуальної, парної або групової самостійної навчально-трудової діяльності з урахуванням знань, здібностей та індивідуальних особливостей учнів. в) Застосування ігрових технологій на уроках «Дизайн і технології» в початкових класах. Гра – вид непродуктивної діяльності, де мотив лежить не в результаті, а в самому процесі. Види ігрових технологій навчання на уроках «Дизайн і технології»: ділові ігри; дидактичні ігри; рольові ігри. Ділову гру використовують для вирішення комплексних завдань засвоєння нового, закріплення матеріалу, розвитку творчих здібностей, формування загальнонавчальних умінь, дає можливість учням зрозуміти і вивчити навчальний матеріал з різних позицій. Види ділових ігор: виробничі, дослідницькі, комплексні, проблемні, проєктні, організаційно-діяльнісні, навчальні. Дидактичні ігри - метод імітації (наслідування, відображення) у різноманітних ситуаціях шляхом гри за правилами, запропонованими вчителем або виробленими самими учнями. Види дидактичних ігор: ігри-вправи, ігри-подорожі, ігри-змагання. Рольова гра- художньо-образне відображення реальних взаємодій у певній сфері діяльності. Учасникам дають ролі і певні ситуації. На відміну від ділової, рольова гра характеризується більш обмеженим набором структурних компонентів. Рольові ігри поділяють на три групи: імітаційні, ситуаційні (сюжетні), умовні. Специфіка проведення ігор на уроках «Дизайн і технології» має свої особливості, зумовлені практичним спрямуванням предмета. Тому готуватися до застосування такого методу навчання слід поетапно. Вибір гри перш за все залежить від мети уроку. Визначаючи її, студент має враховувати вікові особливості учнів, умови, в яких проходить гра. Успіх гри залежить і від правильного її пояснення, яке повинно бути лаконічним, послідовним. Студенту потрібно розробити відповідну методику пояснення гри: назву, ролі учасників, хід гри, мету, її правила. Дозування гри в трудовому навчанні має важливе значення, оскільки уроки мають переважно комбінований тип. Найефективнішим є проведення короткострокової гри як певного етапу. Обов’язковим є чергування рухливих і малорухливих ігор. Дозування гри визначають за методикою проведення гри й умовами її проведення. Тривалість гри залежить від кількості учасників, віку, змісту гри. Під час підбиття підсумків гри необхідно вказати на допущені помилки, визначити учасників, які дотримувались правил і виявили творчу ініціативу. Застосування ігрових технологій на різних етапах уроку «Дизайн і технології» в початкових класах. На організаційному етапі уроку можна провести такі ігрові прийоми. «Спіймай мій настрій!» Дітям пропонують попрацювати в парі та домовитися, хто з них почне свої дії першим. Діти виконують дії, що називає учитель. Посміхніться, «зніміть» посмішку зі свого обличчя долонею та «киньте» своєму сусідові. «Спіймайте» посмішку, «прикрасьте» нею своє обличчя. Зобразіть на обличчі ще будь-яку емоцію, «подаруйте» її своєму товаришеві. «Девіз творчих та винахідливих» Дітям пропонують перед початком роботи промовити: Видумуй, пробуй, твори! Розум, фантазію прояви! Активним і уважним будь І про кмітливість не забудь! «Психоформула» Доцільно використовувати таку настанову на початку уроку, перед самостійною чи контрольною роботою. Люблю я свій розум, Увагу та пам'ять. Працює мій мозок. І вчусь я старанно. Сприймаю все нове І мислю логічно. Учителя слово Здійсню практично. Гра на етапі актуалізації опорних знань та вмінь учнів Гра «Чарівний кошик» Учитель. Перед тим, як розпочати вивчення нової теми, ми повинні пригадати знання з попередніх уроків. Зробимо це за допомогою гри «Чарівний кошик». У кошику є багато карток-завдань. Кожен учень має витягнути одну картку, відповісти на питання і передати кошик наступному, і так по черзі всі учні відповідають на запитання, які самі обрали. Хто правильно відповів, отримує оцінку-наліпку, що враховують під час оцінювання роботи наприкінці уроку. На дошці прикріплено велику квітку, на звороті пелюсток якої написані запитання. Учень відриває будь-яку пелюстку квітки, читає завдання і відповідає на нього. Оцінити відповідь може відразу або враховувати її в загальну оцінку за урок. Останню частину квітки (середину) знімає вчитель. На ній написано тему заняття, яку він повідомляє учням, та пояснює, що всі здобуті раніше знання знадобляться для вивчення нової теми. Діти розгортають зошити і записують нову тему уроку. Гра «Пінг-понг» Один з учнів готує прості питання за домашнім завданням. Відповіді на них повинні бути односкладними. Учень виходить до дошки, кидає м'ячик будь-якому з учнів класу і ставить йому запитання. Учень відповідає і повертає м'яч першому учневі. Учитель оцінює якість, оригінальність питань і правильність відповідей. Гра «Потаємна скринька» Учитель пропонує кожному учневі взяти зі скриньки по одному орнаменту та визначити, до якого виду він належить. Запитання до гри Визначте вид орнаменту за малюнком. Що відрізняє орнамент від решти малюнків? Що таке композиція? Гра «Обери правильну відповідь» Учні об'єднуються у дві команди та відповідають на тести. Перемагає команда, яка швидше й безпомилково виконає завдання. Завдання команді № 1 1.Шов «уперед голку» виконують: А справа наліво; Б зліва направо; В зверху вниз. 2. У шва «назад голку» лицьовий і виворітний боки виглядають: А однаково; Б неоднаково. 3. Під час роботи світло має падати: А праворуч; Б ліворуч; В зверху. Завдання команді № 2 1. Шов «назад голку» виконують: А справа наліво; Б зліва направо; В знизу вгору. 2.У шва «уперед голку» лицьовий і виворітний боки виглядають: А однаково; Б неоднаково. 3. Ножиці слід передавати: А тримаючи за зімкнуті кільця; Б тримаючи за зімкнуті леза; В у будь-який спосіб. Гра «Я це знаю» — Пограємо у гру «Я це знаю». Маю чарівну скриньку, у якій є відповіді на всі питання, що повторюватимо і вивчатимо на уроці. Кожен з вас обере з коробки одну картку, а потім по черзі пояснить своє запитання, підглядаючи в картку, а решта уважно слухатимуть і пригадуватимуть вивчене. Кожна учениця може показати інструменти і матеріали, які має в своїй робочій коробці, або вибрані зі скриньки у мене на столі. Таким чином ми швиденько згадаємо вивчене раніше. Оцінювання завдання за допомогою смайликів. «Гра-експертиза» — Сьогодні на уроці я пропоную вам спробувати виступити в ролі експертів. Експерт — особа, яка має спеціальні знання. Мистецтвознавець — фахівець у галузі мистецтвознавства. Технолог — фахівець у галузі технології виробництва. Ігровий прийом «Кросворди» Можна запропонувати такі варіанти роботи з кросвордом: розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки; сформулювати запитання до слів у заповненому кросворді; заповнюючи кросворд, визначити, яке ключове слово виділено, і пояснити його значення; створити кросворд самостійно, використовуючи терміни, що були вивчені раніше. Ігровий прийом «Вірю — не вірю» Цей прийом можна використовувати на будь- якому етапі уроку. Кожне запитання починають словами: «Чи вірите ви, що...». Учні повинні погодиться з цим твердженням чи ні. *Гра на етапі мотивації навчальної діяльності Можна використати гру за методикою Джанет Вос «Станція НЦМЗ» для того, щоб зосередитися над питанням «Навіщо це мені потрібно». Ця гра дає можливість учасникам, які сидять у парах, розповісти одне одному і вчителеві, що вони сподіваються одержати від вивчення цієї теми. Можна запропонувати учням уявити власну мету (уява — могутній навчальний засіб), або порекомендувати їм погортати підручник у пошуках відповіді. Учні повинні уявити, як засвоєні знання можуть бути використані в майбутнтьому. *Гра на етапі практичної роботи Під час виконання практичної роботи студенти проводять гру змагання між учнями «Справа майстра боїться», що сприяє підвищенню якості виконання завдань, активізує процес навчання, виховує позитивне ставлення до праці. Гру «Справа майстра боїться» можно проводити в 3-4 класі. Вона складається з декількох конкурсів і побудована на добре відомому дітям цього віку матеріалі: казках, загадках, прислів'ях про працю і працелюбність. У ході гри діти демонструють свої вміння працювати з аплікацією, конструювати, моделювати. Виконуючи завдання конкурсів, учням необхідно: - назвати прислів'я про працю; - обрати будь-який інструмент та назвати, який казковий герой ним користувався; - одягнути персонажі казок за допомогою клею, ножиць та різнокольорового паперу; - за описом визначити, з якої казки той чи інший інструмент, скласти план роботи, намалювати зовнішній вигляд виробу. - виготовити із заготовок цеглинки та збудувати казковий дім ... *Гра під час проведення рефлексії Ігровий прийом «Найцікавіше» Учні на стікерах записують те, що для них було найцікавішим на уроці. Під час виходу з класу вони прикріплюють їх на крильця метелика, зображеного на дошці. Ігровий прийом «Підіб'ємо підсумки» Один з найпоширеніших прийомів усної рефлексії, що, зазвичай, застосовують на етапі завершення уроку, — це промовляння за такою схемою: На уроці я... - дізнався... - зрозумів... - навчився... - найбільший мій успіх — це... - я не вмів, а тепер умію. - найбільші труднощі я відчув... - я змінив своє ставлення до… -на наступному уроці я хочу… Учитель. Під час минулої мандрівки в країну «Аплікація» ви отримали багато нових вражень (знань). Пригадаймо їх за допомогою гри «Клубок». У мене в руках клубок з вузликами (питаннями), я передаю цей клубок вам, кому із вас попаде вузлик, той має його розв'язати. Якщо вузлик опиниться поміж двома пасажирами, розв'язує його той, до кого він ближче. Гра «Клубок» Вузлик 1. Із яких матеріалів виготовляють аплікацію? (Найпоширенішими матеріалами для виготовлення аплікації є: тканина, ґудзики, папір, шкіра та ін.) Вузлик 2. Які бувають текстильні волокна? (Натуральні та хімічні) Вузлик 3. Що називають ескізом? (Попередній начерк рисунка, виконаний від руки) Вузлик 4. Якими способами можна перенести малюнок на тканину? (За допомогою кальки, копіювального паперу) Вузлик 5. Що називають шаблоном? (Це зразок, за допомогою якого виготовляють однакові за розміром деталі) Вузлик б. Який інструмент використовують для вирізування деталей аплікації із тканини? (Ножиці) Вузлик 7. Якими способа ми можна приклеїти деталі аплікації до основи (тканини)? (Приклеїти, пришити вручну, пришити на швейній машині) Вузлик 8. Який шов використовують для прикріплення деталей аплікації? (Петельний шов) Вузлик 9. Які матеріали використовують для оздоблення аплікації? (Бісер, блискітки, мереживо, ґудзики та ін.) У процесі ділової гри в учнів початкових класів в умовах самостійного пошуку рішень розвиваються конструктивне мислення, комунікативні здібності, виховується колективізм. Діти вчаться логічно мислити, аргументовано обґрунтовувати обрані варіанти розв'язання тих чи інших навчально-трудових проблем. Отже, педагогічні ігри які використовуються в практиці початкової школи на уроках «Дизайн і технології», спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищення інтересу до трудового навчання, розвиток інтелектуальних здібностей, накопичення досвіду та профорієнтацію молодших школярів. Через гру на уроках «Дизайн і технології» відбувається психологічна підготовка учнів молодших класів до майбутньої праці, формування інтересу до людей різних професій та виховання поваги до людей праці. Завдання Вивчити всі групи методів трудового навчання. Наведіть приклади використання всіх видів методів на уроках «Дизайн і технології» в початковій школі. Запишіть відеофрагмент проведення інноваційного методу для уроку «Дизайн і технології» в початковій школі. |