Тема початки державотворення на теренах
 Скачать 0.55 Mb.
|
Розширення прав республіки у період «відлиги» (1956-1964 рр.)5 березня 1953 року помер Й. Сталін. Перемігши заколот його поплічника Л. Берії, посаду Першого секретаря ЦК КПРС зайняв М. Хрущов (1953-1964 рр.). Період його правління в СРСР називають добою «відлиги». У цей час у радянсь- кому суспільстві відбулися епохальні зміни, пов’язані з десталінізацією режиму і системи влади: були реабілітовані мільйони незаконно репресованих громадян, країна «ковтнула» свіжого повітря і вийшла зі стану перманентного страху, відбу- лася лібералізація суспільно-політичного життя, віддзеркаленням якої став рух шістдесятників. За М. Хрущова була проведена широкомасштабна економічна реформа, що забезпечила децентралізацію управління і призвела до суттєвого збі- льшення прав союзних республік. У роки правління викривача «культу особи Сталіна» була запроваджена відверто українофільська, до того ж і мобільна, кад- рова політика: на посаді першого секретаря ЦК Компартії України встигли поп- рацювати аж три діяча-українця – О. Кириченко (1953-1957), М. Підгорний (1957- 1963), П.Шелест (1963-1972). За часів М. Хрущова відбулося резонансне приєд- нання Криму до УРСР. Наприкінці 1956 року М. Хрущов розпочав наступ на оплот сталінізму – урядову бюрократію. Перша спроба, зроблена на грудневому (1956 р.) пленумі ЦК КПРС, завершилася невдало. У лютому наступного року М. Хрущов здійснив чергову спробу децентралізації управління промисловістю і скорочення більшості союзних міністерств. Цього разу йому вдалося зламати опір консерваторів і роз- почати масштабну реформу у промисловості. 31 травня 1957 року четверта сесія Верховної Ради УРСР (четвертого скликання) прийняла Закон «Про дальше вдос- коналення організації управління промисловістю і будівництвом в Українській РСР». Згідно з цим законом була ліквідована система галузевого (вертикального) управління і запроваджена система багатогалузевого (горизонтального або тери- торіального) управління великими економічними районами. На території СРСР було створено понад 100 таких районів: 70 – у РРФСР, 11 – в Україні, 9 – у Казах- стані, 4 – в Узбекистані і по 1-ому – в інших республіках. На чолі районів стояли Ради народного господарства (раднаргоспи). Раднаргоспівська реформа ліквідувала 10 союзних і 15 союзно- республіканських міністерств, внаслідок чого залишилися 6 загальносоюзних мі- ністерств: хімічної, радіотехнічної, авіаційної, суднобудівної промисловості, се- реднього машинобудування і транспортного будівництва. Одночасно відбувався процес збільшення міністерських структур: так було об’єднано міністерства обо- ронної промисловості й загального машинобудування, електростанцій і будівниц- тва електростанцій. В Україні було ліквідовано 11 промислових і будівельних мі- ністерств, а два міністерства перетворено із союзно-республіканських на респуб- ліканські. Міністерства, що залишилися, звільнялися від безпосереднього управ- ління підприємствами, здійснюючи свої нові функції через ради народного госпо- дарства. Постановою Ради Міністрів УРСР за № 640 від 28 червня 1957 року у під- порядкування раднаргоспів було здійснено передачу підприємств і організацій. Передача проводилася з усім господарством, спорудами, будовами, дирекціями об’єктів, що будувалися, і майном, яке належало зазначеним підприємствам та ор- ганізаціям. Отже, з утворенням раднаргоспів промисловість республіки звільнилася від обтяжливого диктату центру. У рамках раднаргоспів підприємства й організа- ції об’єднувались у трести й комбінати за галузево-територіальним принципом, підпорядковуючись відповідним республіканським управлінням. У вересні 1957 року був затверджений Статут ради народного господарст- ва, за яким Рада Міністрів УРСР могла скасовувати, а Рада Міністрів СРСР при- пиняти виконання постанов і розпоряджень раднаргоспу економічного адмініст- ративного району. Таким чином, економічна реформа М. Хрущова підірвала існуючий до того майже повний контроль центру над економікою України. Тепер усі підприємства в регіонах керувалися до певної міри незалежними від Москви раднаргоспами. Позитивне значення мало деяке розширення прав союзних республік у ад- міністративно-політичній сфері. До підпорядкування республіки передавалися питання обласного адміністративно-територіального устрою, районування, відне- сення міст до обласного, республіканського підпорядкування. До компетенції України належало прийняття цивільного, кримінального і процесуального кодек- сів, встановлення Основ законодавства про судоустрій та судочинство. Розширювалися права республіки у формуванні свого бюджету, питаннях матеріально-технічного постачання, збуту продукції. В Україні було створено ряд нових союзно-республіканських міністерств. У період правління М. Хрущова Українська РСР зберігала свій, до певної міри самостійний, міжнародний статус. Упродовж 1951-1958 рр. УРСР приєдна- лася до 16 міжнародних організацій. На початок 1959 року Україна входила до 36 поважних міжнародних фундацій, а її уповноважені представники підписали 65 міжнародних договорів та актів. Найактивнішою була діяльність України в Організації Об’єднаних Націй. Делегація УРСР в ООН брала участь у розробці міжнародних документів, що сто- сувалися питань прав людини. Запропоновані українськими делегатами гуманіс- тичні принципи – цінність людської особистості, право народів на самовизначен- ня, право вибору мови спілкування – знайшли відображення у заключних актах ООН. Україна стала одним з ініціаторів прийняття на XV сесії Генеральної Аса- мблеї ООН «Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і наро- дам» (1960 р.). Міжнародна підтримка колишніх колоній супроводжувалася й братерською економічною допомогою. За участю делегації УРСР в ЮНЕСКО були підготовлені рішення про ми- рне використання ядерної енергії, про заборону пропаганди війни засобами масо- вої інформації, про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту, про ліквідацію неписьменності та ін. Представники УРСР активно співпрацювали у Міжнародній організації праці (МОП), Міжнародному агентстві з атомної енергії (МАГАТЕ), Міжнарод- ному бюро освіти (МБО) та ін. 8 жовтня 1963 року представники УРСР підписали Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою, під яким вже стояли підписи СРСР, США, Великої Британії. Цей документ припинив небезпечне балансування світу між миром та війною, врегулювавши сумнозвісну Карибську кризу, коли СРСР і США прагнули нанести один одному ядерний удар. 27 листопада 1963 року Президія Верховної Ради УРСР ратифікувала цей Договір. Однак хрущовські новації та їх безумовні переваги у порівнянні зі сталін- ським диктатом не могли докорінно змінити унітарного характеру СРСР і залеж- ного статусу України у цій державі. |