Інверсійна покрівля являє собою покращене конструкктивне рішення традиційної плоскої покрівлі. Особливість у тому, що теплоізоляційний шар розташовано над гідроізоляційним шаром.
Горищне покрили (дах) - це верхня огороджувальна конструкція будівель і споруд із замкненим повітряним простором (горищем), що утворюється поверхнею горищного перекрипя, фризовими стінами і покрівлею, яке функціонально використовують:
для мансард;
> як елемент вентиляційної системи;
технічне горище.
Вимоги до конструктивних елементів покрівлі:
> вогнестійкість;
> водонепроникність;
> атмосферостійкість;
> економічність.
Покрівля - дуже важливий конструктивний елемент будівлі, надійність та довговічність якої суттєво впливає на термін її експлуатації.
Конструкції покрівель експлуатуються у складних умовах: вплив атмосферних опадів, різниці температур, навантаження від снігу, вітру і деяких інших факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.
Групи матеріалів: мастикові, рулонні,штучні, монолітні, напилені.
Мастика - це однорідна маса, яка після нанесення та твердіння перетворюється у монолітний покрівельний шар.
Перевагами мастикових покрівель є відсутність стиків і швів.
Технологічність нанесення мастик механізованим або ручним способом дозволяє просто і надійно влаштувати покрівлю і гідроізоляцію на поверхнях будь-яких форм і ухилів. Особливо доцільно мастикові покрівлі влаштовувати на суміщених дахах для запобігання дії водяної пари, яка накопичується під покрівельним покриттям і може відірвати покрівельний шар.
Рулонні покрівельні матеріали - це полотнища, згорнуті в рулони, шириною близько 1000 мм, довжиною 7 ... 20 м, товщиною 2,5 ... 5 мм.
Рулонні покрівельні матеріали забезпечують водонепроникність при ухилах до 150, їх укладають по будь-якій суцільній основі (дерев'яній, бетонній, металевій).
Ознаки, за якими класифікують рулонні покрівельні матеріали (ГОСТ 30547-97):
призначення: покрівельні, гідроізоляційні, пароізоляційні;
структура полотна: одноосновні, багатоосновні, безосновні;
вид основи: на картонній, азбестовій,скловолокнистій, на основі з полімерних волокон,комбінованій основі;
вид компонента покрівельного складу, в'яжучого матеріалу:
вид захисного шару: матеріали з посипкою, матеріали з фольгою, матеріали з плівкою.
Матеріали першого покоління (руберойд, гідроізол, толь, пергамін) - це найдешевші покрівельні матеріали, основою яких слугує картонна смуга або азбестовий паnір, просочений нафтовим бітумом або кам'яновугільними чи сланцевими дьогтьовими продуктами (толь).
У матеріалах другого покоління картонна основа замінена гнилостійкими матеріалами: склополотном, базальтовим полотном або склотканиною.
Матеріали третього покоління - це матеріали на гнилоостійких основах із використанням бітумно-полімерних в'яжучих. Як в'яжучий засіб використовують модифіковані бітуми.
Модифікування 6ітумів - це цілеспрямоване покращання їх властивостей шляхом суміщення з полімерними домішками.
Виробництво сучасних бітумних і полімерно-бітумних матеріалів потребує використання високотехнологічного обладнання, вартість якого, залежно від закладених у нього можливостей і комплектації виробника, може досягати декількох мільйонів доларів. Тому суттєва собівартість матеріалу.
Матеріали четвертого покоління - це полімерні матеріали, що утворюють дві групи, які відрізняються за технологічними й експлуатаційними характеристиками: еластомери та термопластики.
Еластомери забезпечують покрівельним матеріалам високу стійкість до дії ультрафіолетових променів, стійкість до окиснення, підвищену атмосферо- і озоностійкість, а також теплостійкість у діапазоні температур від -60 до +1000С.
До термопластиків належать: полівінілхлорид (ПВХ), етиленові інтерполімери, термопластичні олефіни (ТПО) тощо.
Різновидом полімерних рулонних матеріалів є одношарові покрівельні мембрани з принципово новими високими техноологіями виготовлення покрівлі. Він має високу міцність і еластиччність, високі атмосферо-, морозо- та озоностійкість, стійкість до впливів ультрафіолетових променів. Виробники покрівельних мембран дають гарантію на матеріал не менше 20-ти років, а термін безремонтної екслуатації такої покрівлі - до 50-ти років.
17. Інженерні системи будівель:призначення, відповідні технічні приміщення. Системи опалення: загальна схема, класифікація, характеристика теплоносіїв, нагрівальні прилади.
Інженерне обладнання будівель - це комплекс технічних пристроїв, що забезпечують комфортні умови побуту, трудової діяльності, технологічного процесу в приміщеннях громадської будівлі.
Інженерне обладнання за призначенням можна поділити на такі системи:
Технічне обслуговування інженерних систем є основою безперебійної роботи будівлі.
Технічне обслуговування може здійснюватися на періодичній основі (згідно з графіком планово-профілактичних робіт), бути
ПОСТІИНИМ і сезонним.
Вибір типу технічного обслуговування залежить від будівлі, інженерної. інфраструктури, архітектурно-
будівельного рішення.
Під час тривалої експлуатації інженерних систем можна здійснювати їх поточний і капітальний ремонти.
Поточний ремонт передбачає заміну деталей, що швидко
зношуються, або відновлення їх працездатності, а також ліквідацію дефектів конструктивних елементів шляхом їх регулювання.
Капітальний ремонт полягає у повному відновленні всіх основних і допоміжних частин, у тому числі і базових, або їх повній заміні. До якості відновлених частин висувають ті ж технічні вимоги, що і до нових.
Система автоматичного регулювання роботи інженерних систем - це набір апаратних і програмних засобів для централізованого контролю та управвління інженерними системами.
Така система дозволяє звести до мінімуму ризик виникнення нештатних ситуацій, а також підвищити і спростити контроль за інженерними системами.
Функції системи
• відображення інформації;
• побудова графіків процесів, що відбуваються;
• контроль за процесами;
• звукова сигналізація про несправності;
• розподілена архітектура з необмеженою кількістю робочих місць;
• ведення бази даних про стан обладнання;
• зниження впливу людського фактору;
• зниження експлуатаційних витрат;
• діагностика стану об'єктів;
• контекстні підказки операторові в аварійних ситуаціях;
• авторизований доступ до інформації та управління;
• ведення журналу подій в автоматичному режимі;
• документальне визначення причин аварій, втрат;
• гнучка система побудови звітів (зміна, місяць, рік).
Теплозабезпечення може здійснюватися:
./ від зовнішніх мереж;
./ від власних автономних джерел.
Опалювальні системи за місцем розміщення генератора тепла поділяються на місцеві та центральні.
У місцевих системах генератор тепла й опалювальнї прилади знаходяться в опалюваному приміщенні .
У центральних генератор тепла розміщено за межами опалювального примііщення.
Система центрального опалення складається з:
генератора тепла;
системи трубопроводів для переміщення по них теплоносія;
опалювальних приладів.
Для з'єднання всіх елементів систем опалення
використовують труби: сталеві, мідні; пластикові, металопластикові.
18. Каналізація. Внутрішня каналізація. Водостоки будівель
Система каналізації складається із внутрішньої каналізації будівель, дворової мережі, зовнішньої каналізаційно'і мережі, насосних станцій, очисних споруд і випусків стічних ВОД у водоймища.
Внутрішня каналізація - це система трубопроводів та інженерного обладнання, що забезпечує організований прийом стічних вод у місцях їх утворення та транспортування забрудднених стоків за межі будинку у зовнішні мережі.
За способом збирання та видалення забруднень розрізняють вивізну і сплавну каналізації.
При вивізній каналізації рідкі забруднення у неканалізованих районах забирають децентраалізовано (вигреби, люфт-клозети), періодично вивозячи їх автотранспортом на очисні споруди.
При сплаВНIИ системі забруднення розбавляють водою і транспортують за межі будинку в зовнішні каналізаційні мережі.
За характеристикою стічних вод можуть бути побутовими, виробничими та дощовими.
Побутова каналізація відводить забруднену воду після миття посуду, продуктів, прання білизни, санітарноних процедур, а також фекальні стоки.
Виробнича каналізація виводить за межі будівель виробничі стічні води, що утворилися у технологічному процесі.
Внутрішні водостоки (дощова каналізація) відводять з даху будинків дощові та талі води.
За сферою обслуговування розрізняють об'єднані та роздільні системи каналізації.
Об'єднані системи використовують у тих випадках, коли змішування різних стічних вод не утворює токсичних, вибухонебезпечних або інших речовин, що перешкоджають безпечному транспортуванню і очищенню стічних вод.
Роздільні системи каналізації доцільно влаштовувати на підприємствах, якщо виробничі стоки потребують локального очищення.
Системи внутрішньої каналізації можуть бути простими, тобто без спеціального обладнання, та зі спеціальним обладнаннням.
Система внутрішньої каналізації складається з таких елементів: приймачів стічних вод, гідравлічних затворів, внутрішньої каналізаційної мережі.
Приймачі стічних ВОД виготовляють у вигляді відкритих воронок, що збирають забруднену воду і відводять її у каналізаційну мережу.
Гідравлічні затвари (сифони) розміщують після кожного санітарно-технічного приладу, крім тих, що мають його у своїй конструкції (унітази, трапи, пісуари). Водяний гідрозатвор затримує шкідливі гази у системі каналізації, не дозволяючи їм потрапляти у приміщення.
Поверхові відвідні труби з'єднують приймачі стічних вод зі стояками. Їх встановлюють у місцях розміщення групи санітарних приладів, ближче до тих приладів, у які надходять найбільш забруднені та найменше розрідЖені стоки.
Необхідні діаметри відвідних труб і стояків визначають залежно від кількості приймальних пристроїв та секундних витрат стічних вод.
Внутрішня каналізація закінчується випуском, який підключається до колодязя, що розташований поза будинком.
Вода від кожної групи приладів збирається і відводиться до вуличної мережі окремо
Дощові й талі води з покрівлі будівлі видаляються шляхом скидання води зі звисів, карнизів організованим відводом по зовнішніх або внутрішніх водостоках.
Зовнішні водостоки складаються з жолобів, які збирають воду зі схилу покрівлі, та водостічних труб з воронкою, що скидають воду на вимощення біля будівлі. Вода стікає у дощоприймач, а далі - у мережу зовнішньої дощової каналізації. У зимові періоди водостоки замерзають і талі води видаляються не повністю, що призводить до руйнування будівельні конструкції через її зволоження. Зовнішні водостоки збільшують витрати на експлуатацію, вони недовговічні та трудомісткі у ремонті. Внутрішні водостоки відводять по трубоопроводах, що розташовані всередині будівлі.
Вода з внутрішніх водостоків відводиться у зовнішні мережі дощової або загальносплавної каналізації через закритий випуск.
Приєднання водостоків до господарськоопобутової системи не допускається. Дозволяється скидання дощової води у виробничу каналізацію, незабруднених або повторного використання вод.
Внутрішні водостоки складаються з приймачів атмосферних вод - водостічних воронок, стояків, відвідних труб, які з'єднують водостічні воронки зі стояками, випусків, пристроїв для прочищення.
Водостоки з відкритим випуском при від'ємних температурах зовнішнього повітря обладнують гідрозатвором, який у холодну пору року перешкоджає проникненню охолодженого повітря та промерзанню водостоку.
Внутрішні водостоки монтують знапірних чавунних, азбестоцементних,пластмасових труб.
Водостічні воронки складаються з корпуса, який влаштовується у перекритті, рами, під яку влаштовують гідроізоляцію, ковпака або решітки для затримування сміття.
19.Договір підряду, порядок укладення, відповідальність сторін. Функції замовника.
Договір підряду - це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони (замовника) з її або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з Цивільним кодексом України за договором підряду підрядник зобов'язується своїми силами та засобами побудувати й здати організації замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвеРдЖеної проектно-кошторисної документації та в установлений строк, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, передати йому затвеРдЖену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будіввництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти й оплатити Їх.
Забезпечення будівництва технологічним, енергетичним, електротехнічним і загальнозаводським обладнанням та апараатурою покладається на замовника.
Забезпечення будівництва матеріалами та виробами є обов'язком підрядника, за винятком матеріалів і виробів, забезпечення якими згідно з договором покладено на замовника.
Забезпечення обладнанням та інвентарем будівництва тимчасових будинків і споруд є обов'язком підрядника.
У ході ведення господарської діяльності можуть виникати ситуації, за яких можливе розірвання договору.
Положенням про підрядні контракти у будівництві рекомендовано приблизний перелік статей, що включаються до загальних положень контракту:
1. Визначення та терміни. 2. Предмет контракту. 3. Ціна предмета контракту. 4. Строки виконання робіт.
5. Розрахунки та платежі. 6. Проектна документація. 7. Зміна проектної документації та обсягів робіт у процесі будівництва. 8. Будівельний майданчик. 9. Матеріально-технічне забезпечення. 10. Субпідрядні організації. 11. Страхування ризиків. 12. Виконання робіт. 13. Контроль за якістю робіт. 14. Гарантійні строки експлуатації об'єкта. 15. Фінансові гарантії. 16. Усунення суперечностей і арбітраж. 17. Призупинення робіт і розірвання контракту.
Така форма контракту застосовується як дЛя здійснення капітального будівництва, так і дЛя проведення реконструкції, розширення, технічного переоснащення діючих підприємств
Часто при виконанні будівельних робіт виникає необхідність внесення змін до проектної документації як з боку замовника, так і з боку підрядника.
Зміни та доповнення робіт оформляються у письмовій формі та приймаються підрядником для виконання після відповідного їхнього технічного оформлення, виявлення впливу на вартість і строки будівництва.
Таке узгодження здійснюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди.
Уразі, якщо немає можливості підписання додаткової угоди до початку робіт, сторони складають протокол про виконання додаткових робіт,
Якщо зміни у роботах за рішенням замовника не сприичиняють зміни вартості та строків будівництва, додаткову угоду за взаємною згодою не укладають.
Передача проектної документації будівельній організації здійснюється у строки, передбачені графіками передачі.
Передача документації оформляється актом у двох примірниках, які підписують сторони.
При укладанні двостороннього контракту на проведення будівельних робіт відповідальність за забезпечення проектною документацією покладається в основному на замовника, що:
- видає вихідну інформацію для розробки документації;
-укладає контракти на виконання проектно-дослідницьких, конструкторських, науково-дослідних, консультаційних робіт і послуг;
-погоджує з проектними організаціями графік розробки та видачі документації, здійснює контроль за його виконанням;
-організує в установленому порядку узгодження, затвердження і перезатвердження документації, оформлення обгрунтованих змік;
- підписує робочу документацію для виконання робіт.
Приступаючи до будівництва, необхідно враховувати, що Кодексом про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність у таких випадках:
.:. за недотримання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та приймання в експлуатацію об'єктів і споруд (ст. 79-1);
.:. за недотримання державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва (ст. 96);
.:. за самовільне будівництво будівель або споруд (ст. 97).
Справи про вищезазначені адміністративні правопорушення розглядає Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.
Крім того, Кримінальним кодексом України передбачено кримінальну відповідальність у таких випадках:
.:. за порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це не спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки (ст. 236);
.:. за порушення під час проектування чи будівництва правил щодо безпечної експлуатації будівель і споруд особою, зобов'язаною дотримуватися таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (ст. 275).
20. Основи будІвельного проектування: стадії і зміст проектної документації
Проектна документація повинна розроблятися на конкурсній основі, а проектні рішення повинні відповіжати будівельним нормам, правилам і стандартам.
Основною відповідальною особою за якість проектної документації є головний інжинер або головний архітектор проекту.
Проекти розробляються за принципом «від окремого – до загального». Це дозволяє зменшити працевитрати та прискорити пошук найкращого проектного рішення.
Проектна підготовка будівницва складається з 3 етапів.
На першому етапі:
визначається мета інвестування,
призначення та потужність об єкта будівництва,
номенклатура продукції та послуг,
місцерозташування об єкта,
наводиться оцінка можливостей фінансування та досягнення намічених техніко-економічних показників.
На основі цього замовник подає в місцеві органи влади декларацію про наміри.
На етапі обгрунування інвестицій, якщо декларація ухвалена, приймається рішення про госопдарчу необхідність, технічні можливості, комерційну, економічну та соціальну доцільність інвестицій.
Результати другого єтапу є основою для подальщої розробки погодження, експертизи та затвердження проектної документації, яка є третім етапом.
Розрізняють 2 стадії проектування.
Перша стадія – техніко-економічне обгрунтування включає перших два етапи проектної підготовки будівництва. Важливим документом на цьому етапі є «Обгрунтування інвестицій будівництва об єкта», до складу якого входять матеріали маркетингового аналізу ринку, обгрунтування вибраної технології основного та допоміжного вир-ва, аналіз, забезп.сировиною та енегр.ресурсами, тривалість буд-ва, оцінка якості інвестицій.
Матеріали документа можуть бути використані для створення бізнес-плану.
Затвердження здійснюється на основі висновків держ.експертизи та рішення орг.виконавчої влади.
На другій стадії – розроблення робочої документації.
Вся проектна докум-я супроводжується пояснювальною запискою.
Для технічно накладних об єктів застосов.одностадійне розроблення роб.проекту проектної док.
Проект включає:
1. Загальна пояснювальна записка-надає інфо про проектну потужність об єкта, номенклатуру, якість та конкурентнуспроможність продукції, потреби в ресурсах, відомості про екологічні умови району, основні показники генерального плану.
2. Генеральний план включає показники внутрішньовиробничого та зовн.транспорту, рішення вертикального планування, заходи з озеленення, конструкції тощо.
3. Технологія майбутнього виробництва – розкриває характеристики технології майб.продукції, її створення, пропозиції щодо організації контролю за її якістю, баланс технологічних процесів тощо.
4. Організація та умови роботи працівників майб.вир-ва.
5. Управління майб.вир-вом та під-вом, організація умов і охорона праці робітників
6. Архітектурно-будівельні рішення містять відомості про умови майданчика та обгрунтування архітектурно-конструктивних рішень.
7. Інжинерне обладнання, мережі та системи містить відомості про електро-, водо-, тепло -, газопостачання, влаштування каналізації та вентиляції.
8. Організація проекту організації буд-ва та технологію виконання робіт буд-ва.
9. Охорона навколишнього середовища передбачає заходи щодо знищення шкідливого впливу на зовн.середовища.
10. Інженерно-технічні заходи цивільної оборони.
11.Кошторисна документація містить зведені кошторисні розрахунки вартості буд-ва
12. Розрахунки ефективності інвестицій
На основі затвердженого проекту розробляється робоча документація. |
Скачать 2.22 Mb.