База тестов - копия. В. Исследование и оценка функционального состояния и функциональных
 Скачать 0.99 Mb.
|
 0,5 б;Б. +1,0…+2,0 б; В. >2,0 б; Г. <- 2,0 б; Д. -1,0 б до - 2,0 б. 62. Які індекси рекомендують для швидкої але орієнтовної оцінки фізичного розвитку: A. Силовий показник, індекс Руф’є є, індекс Кетле. Б. Індекс Кетле, зросло-масовий показник, Руф’є; В. Життєвий показник і силовий показник; Г. Індекс Ерісмана; Д. Індекс Кетле, зросло-масовий показник, життєвий показник, індекс Ерісмана, силовий показник, індекс Руф’є. 63. Що підраховують під час проби Руф’є: A. Ритм серця; Б. Частоту пульсу; В. Частоту дихання; Г. Швидкість перфузії газів; Д. Мітохондріальне дихання. 64. Види медичних груп: A. Основна; Б. Додаткова; В. Особлива; Г. Кількісна; Д. Якісна. 65. Індекс Руф’є – Диксона розцінюють як добрий: A. Від 3 до 5; Б. Від 2 до 3; В. Від 5,9 до 7,0; Г. Від 3 до 5, 9; Д. Від 4 до 5,8. 66. На пробу Мартіне-Кушелевського з 20 присіданнями за 30 с пульс збільшився від 72 до 96 ударів за хв, артеріальний тиск – від 120/70 до 130/80 мм рт. ст., відновлення показників відбулося на 2 хв відпочинку. Таку реакцію слід вважати: А. Гіпертонічною, Б. Дистонічною, В. Гіпотонічною, Г. Нормотонічною. 67. Якщо при ортостатичній пробі пульс змінився від 62 до 98 за хв., то таку реакцію ВНС слід вважати: А. Зниженою, Б. Нормальною, В. Підвищеною 68. Якщо при клінортостатичній пробі пульс змінився від 82 до 64 за хв., то таку реакцію ВНС слід вважати: А. Зниженою, Б. Нормальною, В. Підвищеною 69. Не раніше якого періоду від моменту одужання від скарлатини можна брати участь у змаганнях: А. 1 тиждень Б. 3 тижні В. 1 місяць Г. 1,5 місяці Д. 3 місяці 70. Не раніше якого періоду від моменту одужання від кіру можна брати участь у змаганнях: А. 1 тиждень Б. 3 тижні В. 1 місяць Г. 1,5 місяці Д. 3 місяці 71. Не раніше якого періоду від моменту одужання від вітряної віспи можна брати участь у змаганнях: А. 1 тиждень Б. 3 тижні В. 1 місяць Г. 1,5 місяці Д. 3 місяці 72. Не раніше якого періоду від моменту одужання від інфекційного мононуклеозу можна брати участь у змаганнях: А. 1 тиждень Б. 3 тижні В. 1 місяць Г. 1,5 місяці Д. 3 місяці 73. Не раніше якого періоду від моменту одужання від краснухи можна брати участь у змаганнях: А. 1 тиждень Б. 3 тижні В. 1 місяць Г. 1,5 місяці Д. 3 місяці 74. Не раніше якого періоду від моменту одужання від епідемічного паротиту можна брати участь у змаганнях: А. 1 тиждень Б. 3 тижні В. 1 місяць Г. 1,5 місяці Д. 3 місяці 75. Не раніше якого періоду від моменту одужання від кон’юктивіту можна брати участь у змаганнях: А. 1 тиждень Б. 3 тижні В. 1 місяць Г. 1,5 місяці Д. 3 місяці 76. Не раніше якого періоду від моменту одужання від гострого гнійного перфоративного отиту можна брати участь у змаганнях: А. 1 рік Б. 3 місяці В. 1 місяць Г 1,5 місяці Д. 2 місяці 77. Не раніше якого періоду від моменту одужання від скарлатини можна брати участь у змаганнях: А. 1 тиждень Б. 3 тижні В. 1 місяць Г. 1,5 місяці Д. 3 місяці 78. Не раніше якого періоду від моменту одужання від ревматизму, якщо не сформувалась вада серця, можна брати участь у змаганнях: А. 1 рік Б. 3 роки В. 2 роки Г. 5 років Д. 10 років 79. Не раніше якого періоду від моменту одужання після операції на варікоцеле можна брати участь у змаганнях: А. 1 рік Б. 3 роки В. 1 місяць Г. 1,5 року Д. 3 місяці 80. Не раніше якого періоду від моменту одужання від ГРВІ можна брати участь у змаганнях: А. 1 тиждень Б. 3 тижні В. 1 місяць Г. 1,5 місяці Д. 3 місяці 81. Недостатньо тренованим особам притаманна: А. Більше за нормальне зниження пульсу після клінортостатичної проби, що свідчить про підвищену реактивність парасимпатичної частини ВНС. Б. Менше за нормальне зниження пульсу після клінортостатичної проби, що свідчить про знижену реактивність парасимпатичної частини ВНС. В. Час затримки дихання на вдосі коливається в межах 60-70 с Г. Час затримки дихання на вдосі коливається в межах 70-80 с Д. Час затримки дихання на вдосі коливається в межах 80-120 с. 82. Причини раптової смерті спортсменів, це: А. Нерозпізнані та недооцінені лікарем захворювання спортсменів. Б. Неправильна методика лікарсько-педагогічних спостережень В. Надмірні навантаження Г. Недоліки фізичного розвитку Д. Тренування та змагання в хворобливому стані. 83. До підготовчої медичної групи зараховують: А. Осіб, які мають значні відхилення в стані здоров’я, за умови достатнього фізичного розвитку. Б. Осіб, що мають відхилення в стані здоров’я постійного або тимчасового характеру, які потребують значного обмеження фізичного навантаження. В. Осіб з недостатнім фізичним розвитком без відхилень в стані здоров’я. Г. Здорових. Д. Осіб з неврологічними захворюваннями. 84. Вікові межі допуску дітей до занять спортом в групах спеціалізації: А. Акробатика, спортивна гімнастика – 8-9 років. Б. Баскетбол, боротьба, волейбол – 12-14 років. В. Художня гімнастика, стрибки в воду, фігурне катання, плавання – 7-8 років. Г. Легка атлетика – 12-14 років. Д. Важка атлетика – 10-12 років. 85. Після проби 20 присідань за 30 секунд у обстежуваного збільшився пульс з 12 ударів за 10 секунд до 25 ударів за 10 секунд, артеріальний тиск змінився з 120/80 до 180/95 мм рт ст. Визначте тип реакції серцево-судинної системи. А. Нормотонічний. Б. Гіпертонічний. В. Гіпотонічний. Г. Дистонічний. Д. Східчастий. 86. Функціональним критерієм порогу толерантності до фізичного навантаження є: А. Поява синусової тахікардії Б. Підвищення систолічного артеріального тиску до 180 мм рт ст.. В. Частота серцевих скорочень на рівні 200мінус вік пацієнта у роках. Г. Зростання діастолічного артеріального тиску до 90 мм рт ст.. Д. Втрата рівноваги. 87. Фізичну працездатність визначають за допомогою наступних тестів, крім одного: А. Проби Мартіне-Кушелевського (20 присідань за 30 секунд). Б. Субмаксимальної проби PWC170. В. 12-хвилинного та 1,5 мильного тестів Купера. Г. Тесту Наваккі. Д. Гарвардського степ-тесту. 88. Показанням до проведення навантажувального тестування у клініці є всі, крім одного: А. Оцінка функціонального стану та функціональних можливостей організму, вибір та корекція рухового режиму. Б. Виявлення прихованих форм кардіо-респіраторної системи. В. Виявлення та диференційна діагностика захворювань опорно-рухового апарату. Г. Оптимізація індивідуальних програм фізичної реабілітації та оцінка їх ефективності. Д. Визначення придатності до трудової діяльності (лікарсько-трудова експертиза). 89. Фізіологічною передумовою субмаксимального тесту PWC170 є існування: А. Лінійної залежності між потужністю навантаження і ЧСС в діапазоні оптимального режиму. Б. Лінійної залежності між загальною фізичною працездатністю та ЧСС певної величини. В. Лінійної залежності між загальною фізичною працездатністю та ЧСС. Г. Функціональних резервів серцево-судинної системи під час фізичних навантажень. Д. Зворотно-пропорційної залежності між потужністю навантаження і ЧСС в межах заданого режиму. 90. Функціональною ознакою досягнення порогу толерантності до фізичного навантаження є: А. Помірне зниження пульсового АТ. Б. Підвищення систолічного АТ до 170 мм рт ст. В. Зростання ЧСС до межі 180 мінус вік. Г. Горизонтальне зниження сегменту ST до 0,1 мв. Д. Виникнення загостреного і високого зубця Т. 91. Середній рівень фізичної працездатності практично здорової нетренированої людини характеризується здатністю виконувати роботу потужністю: А. Чоловіки – 4,2 Вт/кг, жінки – 2,7 Вт/кг. Б. Чоловіки – 2,4 Вт/кг, жінки – 1,7 Вт/кг. В. Чоловіки – 1,5 Вт/кг, жінки – 1,0 Вт/кг. Г. Чоловіки – 1,0 Вт/кг, жінки – 0,5 Вт/кг. Д. Чоловіки – 3,5 Вт/кг, жінки – 2,5 Вт/кг. 92. Клінічною ознакою досягнення порогу толерантності до фізичного навантаження є: А. Поява болю за грудиною Б. Часте і поглиблене дихання. В. Підвищення потовиділення. Г. Незначна гіперемія обличчя. Д. Серцебиття. 93. При розрахунку потужності фізичного навантаження при степергометрії використовуються всі показники, за винятком одного: А. Зріст стоячі Б. Вага тіла. В. Висота сходинки. Г. Темп сходжень. Д. Поправочний коефіцієнт. 94. До раціонального типу реакції на фізичне навантаження відноситься: А. Гіпотонічний. Б. Гіпертонічний. В. Ступінчастий. Г. Нормотонічний. Д. Дистонічний. 95. Фізіологічне значення велоергометричного тесту спортсменів не включає визначення: А. Тренованості і психічної стійкості. Б. Функціональний стан кардіореспіраторної системи. В. Аеробної продуктивності організму. Г. Загальної фізичної працездатності. 96. Клінічним критерієм припинення проби з фізичним навантаженням є: А. Досягнення максимально допустимої частоти серцевих скорочень. Б. Напад стенокардії. В. Падіння артеріального тиску систоли або підвищення АТ більше 200/120 мм.рт.ст. Г. Виражена задишка. 97. ЕКГ – критеріями припинення проби з фізичним навантаженням є: А. Зниження сегменту ST. Б. Часта екстрасистолія, пароксизмальна тахікардія, миготлива аритмія. В. Атріовентрикулярна або внутрішньошлуночкова блокада. Г. Дихальна аритмія. Д. Виражене почастішання пульсу. 98. До методів фізичної працездатності у хворих на ішемічну хворобу серця відносяться: А. Велоергометрія. Б. Ортостатична проба і проба Лєтунова. В. Степ-тест. Г. Проба Штанге і Генчі. 99. Оптимальним режимом пульсу, при якому слід припинити фізичне навантаження, є: А. 120 в 1 хв. Б. 140 в 1 хв. В. 150 в 1 хв. Г. 170 в 1 хв. Д. 200 в 1 хв. 100. Первинна потужність навантаження, рекомендована для велоергометрії людей, складає у ватах на 1 кг маси тіла: А. 0,3 Вт/кг Б. 0,4 Вт/кг В. 0,75 Вт/кг Г. 0,5 Вт/кг Д. 1,0 Вт/кг 101. Відмінний функціональний стан за результатами Гарвардського степ-тесту складає в балах: А. 55. Б. 65. В. 75. Г. 85. Д. 90. 102. Потужність навантаження для чоловіків, рекомендована для визначення толерантності до фізичного навантаження у хворих на серцево-судинну патологію, є: А. 200 кгм/хв, 350 кгм/хв, 500 кгм/хв. Б. 1 Вт на 1 кг ваги В. 450 кгм/хв.. Г. 300 кгм/хв, 450 кгм/хв, 600 кгм/хв. 103. Потужність первинного навантаження у жінок із захворюваннями серцево-судинної системи при велоергометрії повинна складати не більш: А. 300 кгм/хв. Б. 400 кгм/хв. В. 500 кгм/хв. Г. 200 кгм/хв. Д 600 кгм/хв. 104. Об’єм фізичних вправ характеризується: А. Кількістю повторень, тривалістю виконання, метражем і вагою; Б. Швидкістю виконання, інтервалами відпочинку, кількістю повторень; В. Кількістю повторень, швидкістю виконання, інтервалом відпочинку. 105. Інтенсивність фізичних вправ характеризується: А. Швидкістю виконання, кількістю повторень; Б. Кількістю повторень, інтервалом відпочинку; В. Швидкістю виконання, інтервалом відпочинку. 106. До динамічних вправ можна віднести наступні: А.Біг, ходьба, піднімання штанги; Б. Біг, ходьба, плавання; В. Біг, ходьба, медитація. 107. Для хворих після інфаркту міокарду оптимальними є: А. Динамічні вправи; Б. Статичні вправи; В. «вибухові» вправи. 108. До статичних вправ можна віднести наступні: А. Медитація, вимушена робоча поза; Б. Вимушена робоча поза, піднімання штанги; В. Їзда на велосипеді, веслування. 109. До вибухових вправ можна віднести наступні: А. Піднімання штанги, гирі; Б. Підтягування на турніку; В. Пірнання на глибину. 110. Найбільш шкідливими для роботи серця є наступні види вправ: А. Статичні; Б. Динамічні; В. «вибухові». 111. Ефект «Плато» навантаження це: А. Початкове навантаження на організм; Б. Максимально допустимий тренувальний ефект навантаження; В. Мінімально допустимий тренувальний ефект навантаження. 112. Енергетичні витрати при виконанні фізичних вправ у дітей і дорослих: А. Однакові; Б. Більші у дітей; В. Більші у дорослих. 113. Зовнішні ознаки втоми розподіляють на наступні ступені: А. І, ІІ, ІІІ; Б. Мала, середня, значна; В. Компенсована, субкомпенсована, декомпенсована. 114. Мала ступінь втоми характеризується: А. Блідістю шкіри, швидким диханням ротом; Б. Почервонінням шкіри, пришвидшеним ритмічним диханням; В. Багровістю шкіри, пришвидшеним ритмічним диханням. 115. Середня ступінь втоми характеризується: А. Значною пітливістю вище поясу, незначним порушенням рухів; Б. Значною пітливістю нижче поясу, незначним порушенням рухів; В. Невелика пітливість, некоординовані рухи. 116. Значна ступінь втоми характеризується: А. Швидким аритмічним диханням, некоординованими рухами; Б. Швидким диханням ротом, значною пітливістю; В. Почервонінням шкіри, некоординованими рухами. 117. Термінова адаптація - це відповідь на: А. Одноразову дію тренувального навантаження; Б. Багаторазову дію тренувального навантаження; В. Дію конкретного виду навантаження. 118. Фізіологічні зміни в серцево-судинній системі при оптимальних навантаженнях характеризуються: А. Пришвидшенням ЧСС, зниженням систолічного тиску; Б. Пришвидшенням ЧСС, зниженням діастолічного тиску; В. Зниженням систолічного та діастолічного тиску. 119. Фізіологічні зміни в системі дихання при оптимальних навантаженнях характеризуються: А. Пришвидшенням ЧД, зменшенням хвилинного об’єму; Б. Пришвидшенням ЧД, зменшенням дихального об’єму; В. Збільшенням дихального та хвилинного об’єму. 120. Фізіологічні зміни в системі крові при оптимальних навантаженнях характеризуються: А. Збільшенням кількості еритроцитів та лейкоцитів; Б. Збільшенням кількості еритроцитів та тромбоцитів; В. Збільшенням кількості лейкоцитів та тромбоцитів. 121. Фізіологічні зміни в системі виділення при оптимальних навантаженнях характеризуються: А. Збільшення об’єму сечі, сечовини та креатиніну; Б. Збільшенням сечовини і креатиніну та зменшення об’єму сечі; В. Зменшенням об’єму сечі, сечовини і креатиніну. 122. Фізіологічні зміни в системі травлення при оптимальних навантаженнях характеризуються: А. Гіперперистальтикою; Б. Атонією; В. Не впливає на перистальтику. 123. Фізіологічні зміни в залозах внутрішньої секреції при оптимальних навантаженнях характеризуються: А. Підвищенням виділення адреналіну норадреналіну; Б. Підвищення виділення адреналіну, зниженням норадреналіну; В. Підвищенням виділення норадреналіну, зниженням адреналіну 124. Фізіологічні зміни в системі виділення при оптимальних навантаженнях характеризуються зниженням виділення наступних гормонів: А.Статевих, інсуліну, гонадотропного; Б. Адреналіну, інсуліну, норадреналіну; В. Вазопресину, адреналіну, глюкагону. 125. Адаптацію поділяють на: А. Термінову, відстрочену; Б. Термінову, негайну; В. Термінову, довготривалу. 126. Посилення зовнішнього дихання і споживання кисню під час фізичного навантаження: А. Є більшим у дітей; Б. Є більшим у дорослих; В. Однакове у дітей і дорослих. 127. Найбільші показники життєвої місткості легенів (ЖЕЛ) спостерігаються у: А. Лижників, веслярів і плавців; Б. Штангістів, боксерів, борців; В. Шахістів, рапіристів, більярдистів. 128. Найнижчі показники пульсу у стані спокою спостерігаються у: А. Бігунів та лижників стаєрів; Б. Бігунів та лижників спринтерів; В. У всіх легкоатлетів. 129. Що називається втомою: А. Зниження працездатності; Б. Тимчасове зниження працездатності, викликаний небажанням працювати; В. Об’єктивний процес тимчасового зниження працездатності, викликаний навантаженням. 130. Силовими називають вправи, що відбуваються: А. З максимальною напругою м’язів; Б. З максимальною напругою та скороченням м’язів; В. З максимальною напругою та великою тривалістю. 131. Швидкісно - силовими називають вправи, що відбуваються: А. З максимальною напругою м’язів з великою тривалістю; Б.Невеликі по силі з довгою тривалістю; В. Великі по силі з високою швидкістю. 132. Вправами на витривалість називають вправи, що відбуваються: А. З максимальною напругою та скороченням м’язів; Б. Максимальною напругою та великою тривалістю; В. Невеликі по силі з довгою тривалістю. 133. Ізометричні вправи відносять до наступного виду навантаження: А. Статичне; Б. Динамічне; В. «вибухове». 134. При частковому розриві скелетних м'язів перша допомога включає все перераховане: А. Футлярна новокаїнова блокада вище за місце пошкодження. Б Рентгенологічний знімок. В. Іммобілізація кінцівки гіпсовою лонгеткою або щільне бинтування у області пошкодження м'яза. Г. Ізометрична гімнастика і теплі ванни. 135. Симптомами перелому кісток носа є: А. Деформація і болі у ділянці носа. Б. Утруднене носове дихання. В. Рухливість і крепітація кісткових відламків. Г. Гематоми у області вік, носа, крововилив в кон`юнктиву. 136. Для травматичного гемартрозу колінного суглоба характерне перераховане: А. Гострі болі в суглобі. Б. Зміна контурів суглоба із збільшенням його кола. В. Вимушене напівзігнуте положення кінцівки. Г. Повна рухливість колінного суглоба. 137. Найхарактерніша симптоматика пошкоджень внутрішнього меніску колінного суглоба не включає: А. Гострий біль у області внутрішнього відділу суглоба. Б. Блокаду колінного суглоба. В. Симптом «розгинання» гомілки. Г. Ослаблення болю при зовнішній ротації суглоба. 138. Найхарактерніша симптоматика пошкоджень зовнішнього меніску колінного суглоба не включає: А. Гострий біль в задньо-зовнішній частині підколінної області. Б. Біль при внутрішній ротації гомілки. В. Відсутність блокади колінного суглоба. Г. Блокада колінного суглоба. 139. При реабілітації спортсменів з травмою використовуються: А. Електрофорез з лідазою. Б. Електрофорез з хімотрипсином. В. Фонофорез з гідрокортизоном. Г. Лікувальна гімнастика з дозованими спортивними вправами. 140. Найхарактернішими симптомами неповного розгинання м'язів задньої поверхні стегна є: А. Гострий біль по задній поверхні стегна. Б. Поява ділянки западання в пошкодженій області. В. Гострий біль при спробі напруження м'язів ноги. Г. Гематома підколінної області і задньої поверхні стегна. 141. Характерним синдромом розриву сухожиль двоголового м'яза плеча, є перераховані ознаки: А. Різкий біль і тріск в момент розриву сухожиль. Б. Поява припухлості в місці пошкодження. В. Поява гематоми через декілька днів після травми. Г. Різке ослаблення сили м'язів кисті. Д. Наявність западання в місці обриву сухожилля. 142. До симптомів розриву ахилова сухожилля відносять: А. Болі в місці пошкодження. Б. Слабкість литкового м'яза. В. Кульгавість при ходьбі. Г. Неможливість піднятися на пальці стопи. 143. Після операції з приводу розриву ахилова сухожилля тренувальні навантаження дозволяються не раніше ніж через: А. 1-2 місяці. Б. 3-4 місяці. В.5 місяців. Г. 6-8 місяців. Д. 10-12 місяців. 144. Перша стадія кардіоміопатії внаслідок хронічного фізичного перенапруження характеризується наявністю наступних ознак на ЕКГ: А. Збільшення тривалості атріовентрикулярної провідності. Б. Двохфазного зубця Т з патологічним зсувом сегменту ST вниз. В. Повною інверсією зубця Т більш ніж в 2-х відведеннях з вираженою зміною сегменту PQ. Г. Згладженим або двогорбим зубцем Т в 2-х або декількох відведеннях без змін сегменту ST. 145. Електрокардіографічні ознаки кардіоміопатії внаслідок хронічного фізичного перенапруження 2 ступеня включають: А. Наявність згладжених або двогорбих зубців Т в 2-х або декількох відведеннях без зміни сегменту ST. Б. Збільшення тривалості атріовентрикулярної провідності. В. Повна інверсія зубця Т більш ніж в 2-х відведеннях з вираженими змінами сегменту ST. Г. Двохфазність зубця Т з патологічним зсувом сегменту ST вниз. 146. Електрографічні ознаки кардіоміопатії внаслідок хронічного фізичного перенапруження 3 ступеня характеризується наявністю наступних ознак: А. Згладженим або двогорбим зубцем Т в 2-х або декількох відведеннях без змін сегменту ST. Б. Двофазного зубця Т з патологічним зсувом сегменту ST вниз. В. Збільшення тривалості атріовентрикулярної провідності. Г. Повною інверсією зубця Т більш ніж в 2-х відведеннях з вираженою зміною сегменту PQ. 147. Фармакологічні проби, що характеризують патогенетичні механізми дистрофічного процесу в міокарді: А. З штучною гіпокаліємією. Б. З блокадою адренергичних рецепторів. В. З блокадою кальцієвих каналів. Г. З нітрогліцерином. 148. До препаратів, які використовуються для виявлення початкового збільшення катехоламінів в міокарді, відносяться: А. Анаприлін. Б. Обзідан. В. Індерал. Г.Х калій та ізоптін. 149. Спортсмени, що мають позитивну динаміку ЕКГ на прийом блокаторів адренергічних рецепторів призначають все перераховане, окрім: А. Обзідану. Б. Рібоксину. В.Індералу. Г. Ізоптіну і панангину. 150. Спортсмену з дистрофією міокарду і гіперкальциемією слід призначити: А. Ізоптін. Б. Оротат калію. В. Хлористий калій. Г. Індерал. 151. Клініка печінково-больового синдрому спортсмена проявляється: А. Болями в правому підребер'ї у момент інтенсивних навантажень. Б. Скаргами на «голодні» болі, підвищеним апетитом. В. Зниження фізичної працездатності. Г. Збільшення печінки і кислотності шлункового соку. 152. До етіопатогенетичних чинників печінково-больового синдрому у спортсменів відноситься: А. Порушення гемодинаміки при фізичному навантаженні, невідповідному функціональним можливостям організму. Б. Дискінезія жовчних шляхів. В. Гістамінова теорія Епштейна Н.Б. Г. Запалення жовчного міхура. 153. Тимчасове зниження працездатності, нормальний фізіологічний стан, це: А. Втома. Б. Перевтома. В. Порушення координації. Г. Різке зростання систолічного АТ. Д. Різке зростання ЧСС. 154. Хронічне фізичне перенапруження у спортсменів А. Не реєструється. Б. Може призвести до ураження ЦНС та нирок. В. Може призвести до ураження нирок, печінки, серця. Г. Може призвести до ураження серця, ЦНС, нирок, системи крові. Д. Може призвести до ураження лише серцево-судинної системи. 155. Серед різних проявів патології у спортсменів найбільш часто зустрічається: А. Захворювання дихальної системи. Б. Захворювання ЛОР-органів. В. Патологія шлунково-кишкового тракту. Г. Захворювання опорно-рухового апарату. Д. Захворювання серцево-судинної системи. 156. Для середнього ступеня втоми під час занять фізичними вправами характерні такі зовнішні ознаки: А. Незначне почервоніння шкіри. Б. Значне почервоніння шкіри. В. Неточність виконання команд. Г. Дихання через рот. Д. Невпевнений крок. 157. Перевтома, це: А. Пошкодження опорно-рухового апарату. Б. Порушення обміну адреналіну. В. Перенапруження коркових процесів. Г. Тривалий спазм периферичних судин. Д. Гостра серцева недостатність. 158. При скаргах спортсмена на болі в ділянці серця перш за все необхідно провести: А. Фонокардіографію. Б. Полікардіографію. В. Ехокардіографію. Г. Реовазографію. Д. Електрокардіографію. 159. Найчастіше причинами раптової смерті у спортсменів можуть бути: А. Травми та ушкодження опорно-рухового апарату. Б. Неправильна методика лікарсько-педагогічних спостережень. В. Тренування та змагання у хворобливому стані. Г. Недоліки фізичного розвитку, слабкість м`язів. Д. Гострі фізичні перенапруження, що виникають внаслідок надмірних навантажень 160. Печінковий больовий синдром у спортсменів є: А. Фізіологічною особливістю. Б. Перед патологічним станом. В. Патологічним станом. Г. Зустрічається у спортсменів-підлітків. Д. Зустрічається у спортсменів, які порушують режим харчування. 161. Гіпертонічні стани у спортсменів найчастіше виникають: А. При фізичних навантаженнях на витривалість. Б. При фізичних навантаженнях динамічного характеру. В. При фізичних навантаженнях статичного характеру. Г. Ніколи не виникають. Д. Незалежно від фізичних навантажень. 162. Гостра судинна недостатність при фізичному перенапруженні може проявитись: А. Підвищенням систолічного артеріального тиску. Б. Зменшенням пульсового тиску. В. Непритомністю, колапсом, шоком. Г. Збільшенням пульсового тиску. Д. Зниженням діастолічного артеріального тиску. 163. Ураження ЦНС при хронічному фізичному перенапруження проявляється: А. Різко вираженими вегетативними розладами. Б. Розвитком неврозу. В. Порушенням мозкового кровообігу. Г. Черепно-мозковими травмами. Д. Порушенням координації рухів. 164. Функціональні екстрасистоли після фізичного навантаження: А. Значно зменшуються або зникають. Б. Не змінюються. В. Значно збільшуються. Г. Зменшуються або збільшуються. Д. Не змінюються або збільшуються. 165. До безпосередньої причини виникнення гострої судинної недостатності під час занять спортом не відноситься: А. Різка зупинка після інтенсивного руху. Б. Удар у голову. В. Навантаження на фоні наявності вогнищ хронічної інфекції. Г. Гостра травма з больовим синдромом. Д. Натужування при підйомі великої ваги. 166. У нормі протеїнурія після інтенсивного фізичного навантаження повинна зникати не пізніше, ніж: А. 6 годин. Б. 12 годин. В. 24 години. Г. 48 годин. Д. 72 години. 167. Найчастіше гостра кардіоміопатія розвивається у спортсменів, які тренують переважно: А. Витривалість. Б. Силу. В. Швидкісно-силові якості. Г. Координацію. Д. Спритність. 168. Для диференційної діагностики дистрофічних процесів в міокарді ЕКГ реєструють: А. Під час проби Штанге. Б. Під час проби Генче. В. Дозоване фізичне навантаження. Г. Під час пневмотахометрії. Д. Після прийому спазмолітиків. 169. До етіопатогенетичних чинників печінково-больового синдрому у спортсменів відноситься: А. Порушення гемодинаміки при фізичному навантаженні, невідповідному функціональним можливостям організму. Б. Дискінезія жовчних шляхів. В. Гістамінова теорія Епштейна Н.Б. Г. Запалення жовчного міхура. 170. Фармакологічні проби, що характеризують патогенетичні механізми дистрофічного процесу в міокарді: А. З штучною гіпокаліємією. Б. З блокадою адренергичних рецепторів. В. З блокадою кальцієвих каналів. Г. З нітрогліцерином. 171. До препаратів, які використовуються для виявлення початкового збільшення катехоламінів в міокарді, відносяться: А. Анаприлін. Б. Обзідан. В. Індерал. Г. Хлористий калій та ізоптін. 172. Спортсмени, що мають позитивну динаміку ЕКГ на прийом блокаторів адренергічних рецепторів призначають все перераховане, окрім: А. Обзідану. Б. Рібоксину. ВІндералу. Г. Ізоптіну і панангину. 173. Спортсмену з дистрофією міокарду і гіперкальціємією слід призначити: А .Ізоптін. Б. Оротат калію. В. Хлористий калій. Г. Індерал. 174. Після операції з приводу розриву ахилова сухожилля тренувальні навантаження дозволяються не раніше ніж через: А. 1-2 місяці. Б. 3-4 місяці. В. 5 місяців. Г. 6-8 місяців. Д. 10-12 місяців. 175. Засоби відновлення використовуються: А. При оздоровчому тренуванні Б. При оздоровчому і спортивному тренуванні В. При спортивному тренуванні 176. Відновлення працездатності стимулює: А. Втома Б. Перевтома В. Перетренування 177. Суперкомпенсація – це: А. Період відновного процесу, коли працездатність перевищує вихідний рівень Б. Період відновного процесу, коли працездатність залишається незмінною В. Період активного відпочинку після виконаного фізичного навантаження 178. Основним завданням засобів відновлення при тренуванні є: А. Зменшити збудливість ЦНС Б. Стимуляція кровообігу у працюючих м’язах В. Стимуляція відновних процесів в організмі 179. Педагогічні засоби відновлення: А. Є найбільш природним і найефективнішими Б. Не використовуються у сучасному спорті високих досягнень В. Використовуються на зростаннях з фізичного виховання школярів 180. Активний відпочинок використовується: А. Для стимуляції розумової праці Б. Для стимуляції праця здатність при фізичних навантаженнях В. В обох зазначених випадках 181. Активний відпочинок застосовується: А. Після тривалої перерви між тренуваннями Б. В коротких перервах під час тренування В. У період повного відновлення організму після тренування 182. Активний відпочинок – не призводить до зростання ЧСС у здорових осіб: А. Не призводить до зростання ЧСС у здорових осіб Б. Може супроводжуватись зростанням ЧСС на 50 – 60% від вихідного рівня під час спортивного тренування В. Може призводити до зростання ЧСС на 35 – 40% від вихідного рівня при оздоровчому тренуванні 183. Активний відпочинок – не включають під час тренування: А. Не включають під час тренування Б. Застосовують за перших ознак втоми В. Використовують при перевтомі 184. Активний відпочинок: - затримує видалення молочної кислоти з організму: А. Затримує видалення молочної кислоти з організму Б. Сприяє швидкому видаленню молочної кислоти з організму В. Не впливає на утилізацію молочної кислоти з організму 185. Найбільша частина молочної кислоти після фізичних навантажень окислюється: А. В печінці Б. Скелетних м’язах В. В крові 186. Фармакотерапія – А. Обов’язкова складова комплексу відновних засобів при оздоровчому тренуванні Б. Може використовуватись для стимуляції процесів відновлення організму В. Заборонена до використання при спортивному та оздоровчому тренуванні 187. Харчування після значних фізичних навантажень: А. Не впливає на прискорення відновлення організму Б. Є природним стимулятором процесів відновлення В. Лише у поєднанні з фармакотерапією здатне повноцінно відновити працездатність 188. Для стимуляції процесів відновлення працездатності під час інтенсивних спортивних тренувань слід порівняно із загальноприйнятими нормами: А. Вдвічі збільшити прийом рідини Б. Збільшити кількість рідини на 0,5 – 1л. В. Не змінювати об’єм прийому рідини 189. Відновленню глікогену в м'язах і печінці після фізичного навантаження сприяє збільшення в харчовому раціоні в місці: А. Жирів Б. Білків В. Вуглеводів 190. Після інтенсивних фізичних тренувань у добовому раціоні на вуглеводи має припадати: А. 40% добової енергетичної цінності Б. Не менше 60% добової енергетичної цінності В. 20 – 25% добової енергетичної цінності 191. У період відновлення харчовий раціон спортсменів повинен містити: А. 40 – 50% жирів Б. 20 – 25% жирів В. 10 – 15% жирів 192. Вітамінні комплекси застосовують у спортсменів: А. При проявах гіповітамінозу Б. Перед змаганням В. Згідно з планом активної вітамінізації 193. До групи допінгів належать: А. Ноотропи Б. Сечогінні В. Гепатопротектори 194. Використання анаболічних стероїдів під час спортивних тренувань: А. Допускається у важкоатлетів Б. Підготовці легкоатлетів В. Заборонено 195. Ерготропні речовини (панангін): А. Підвищується стійкість організму до гіпоксії Б. Стимулюють водно – сольовий обмін С. Не використовується для стимуляції відновлення 196. Адаптогени: А. Сприяють зменшенню маси тіла Б. Нормалізації сну В. Підвищують стійкість організму до екстремальних впливів 197. Стимулятори кровотворення (препарати заліза) застосовують: А. В зимово – весняний період Б. При тренуванні важкоатлетів В. В умовах тренування в середньогір»ї 198. Ефективними засобами для запобігання дистрофії міокарда у спортсменів є: А. Елеутерокок, женьшень Б. Рибоксин, інозин В. Препарати заліза, кобаламід 199. Психотропні препарати при систематичних фізичних тренуваннях: А. Не використовується у підлітків Б. Заборонені до використання у здорових спортсменів В. Дозволені до використання після важких та інтенсивних тренувань 200. При надмірних фізичних навантаженнях, що супроводжуються значним потовиділенням, різко зростає потреба у: А. Вуглеводах Б. Білках В. Мінеральних речовинах 201. Жири є обов’язковою складовою добового харчового раціону: А. Спортсменів-легкоатлетів Б. Спортсменів-важкоатлетів В. Усіх без випадку, спортсменів 202. У спортсменів потреба у білках порівняно з тими, хто не тренується: А. Підвищується Б. Не змінюється В. Підвищується лише у важкоатлетів 203. Якій фазі відновного процесу відповідає перший період ЛФК: А. Раннім ознакам клінічного одужання. Б. Виразним ознакам клінічного одужання. В. Повному клінічному одужанню. Г. Частковому клінічному одужанню. Д. Ніякій фазі не відповідає. 204. Якій фазі відновного процесу відповідає другий період ЛФК: А. Раннім ознакам клінічного одужання. Б. Виразним ознакам клінічного одужання. В. Повному клінічному одужанню. Г. Частковому клінічному одужанню. Д. Ніякій фазі не відповідає. 205. Якій фазі відновного процесу відповідає третій період ЛФК: А. Раннім ознакам клінічного одужання. Б. Виразним ознакам клінічного одужання. В. Повному клінічному одужанню. Г. Частковому клінічному одужанню. Д. Ніякій фазі не відповідає. 206. Дайте вірне визначення фізичної реабілітації як методу відновлювальної терапії: А. Пасивна, симптоматична, специфічна, імунокорекційна та відновлювальна терапія. Б. Активна, біомеханічна, нейрогуморальна, сегментарно-рефлекторна та профілактична терапія. В. Активна, неспецифічна, патогенетична, функціональна та відновлювальна терапія. Г. Механічна, неспецифічна, патогенетична, функціональна та загально-профілактична терапія. Д. Активна, специфічна, сегментарно-рефлекторна та загально-тренуюча терапія. 207. Призначення ЛФК і контроль за її проведенням здійснює: А. Завідувач відділення. Б. Палатний лікар. В. Медична сестра. Г. Лікар-фахівець з ЛФК. Д. Методист ЛФК. 208. Лікувальну гімнастику виконують: А. 1-2 рази на день. Б. 3-4 рази на день. В. 5-6 рази на день. Г. Кожні 1-2 години Д. 2 рази на тиждень. 209. Фізичні вправи, як засіб фізичної реабілітації, визначаються так: А. Рухи різноманітними частками тіла. Б. Скорочення м’язів з різними фізичними навантаженнями. В. Цілеспрямовані дозовані рухи тіла. Г. Рухова діяльність на тренажерах, тредбанах. Д. Різноманітна рухова діяльність. 210. Визначте засоби фізичної реабілітації: А. Гімнастичні вправи, спортивно-прикладні, ігрові, спеціальні. Б. В. Ходьба, теренкур, біг підтюпцем, плавання. В. Фізичні вправи, руховий режим, натуральні чинники природи, масаж, механотерапія. Г. Заняття оздоровчою фізичною культурою, масаж. Д. Фізичні вправи, масаж, трудотерапія. 211. Лікувальна гімнастика, як основна форма фізичної реабілітації, складається з вправ: А. З предметами, на снарядах, на тренажерах. Б. Ізометричних, ізотонічних, ідеомоторних. В. Загально-зміцнюючих, дихальних, спеціальних. Г. На розвиток сили, швидкості, спритності. Д. На розвиток витривалості і координації рухів. 212. Лікувальна гімнастика на організм хворого здійснює: А. Загально-тонізуючий, функціонально-стимулюючий, нормалізуючий, спеціально-направлений вплив. Б. Загально-розвиваючий, активізуючий, спеціально-направлений, патогенетичний, симптоматичний вплив. В. Загально-тонізуючий, функціонально-стимулюючий, нормалізуючий, функціонально-відновлювальний, компенсаторно-розвиваючий, профілактичний вплив. Г. Загально-зміцнюючий, спеціально-направлений, активізуючий, заспокійливий вплив. Д. Загально-тренуючий, тонізуючий, трофічний, спеціально-направлений, нормалізуючий вплив. 213. Ранкова гігієнічна гімнастика направлена на: А. Стимуляцію функції серцево-судинної системи. Б. Стимуляцію діяльності всього організму. В. Стимуляцію функції системи дихання. Г. Стимуляцію функції зубо-щелепної системи. Д. Стимуляцію функції нервової системи. 214. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ: А. Тонізуючий, трофічний, формування компенсацій та нормалізація функцій. Б. Гуморальний, трофічний, формування компенсацій симптоматичний. В. Нервово-рефлекторний, формування компенсацій та нормалізація функцій. Г. Механічний, тонізуючий, трофічний, формування компенсацій. Д. Стимулюючий, відновний, трофічний, нормалізація функцій. 215. Основні форми фізичної реабілітації це: А. Фізичні вправи, дозоване плавання, прогулянки, біг підтюпцем. Б. Ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, самостійні заняття за завданням лікаря. В. Фізичні вправи, руховий режим, природні чинники, лікувальний масаж, механотерапія. Г. Фізичні вправи, дозована ходьба, гімнастика у воді, трудотерапія. Д. Фізичні вправи, дозована ходьба, теренкур, елементи спорту. 216. Методами проведення занять з фізичної реабілітації є: А. Індивідуальний, малогруповий, груповий, самостійний. Б. Лікувальна гімнастика, самостійні заняття, масаж. В. Ранкова гімнастика, лікувальна гімнастика, дозований біг. Г. Гімнастичний, спортивно-прикладний, ігровий. Д. Груповий, самостійний. 217. Методами проведення процедури лікувальної фізкультури є: А. Індивідуальний, малогруповий, груповий, самостійний. Б. Ранкова гігієнічна гімнастика, теренкур, біг підтюпцем. В. Гімнастичний, спортивно-прикладний ігровий, факультативний. Г. Лікувальна гімнастика, лікувальний масаж, механотерапія. Д. Комплексний, груповий, самостійний, індивідуальний. 218. З якою метою використовуються засоби фізичної реабілітації: А. Лікувально-профілактичною. Б. Для більш швидкого відновлення здоров’я і працездатності хворого. В. Ліквідації наслідків патологічного процесу. Г. Всі наведені відповіді вірні. Д. Є невірні відповіді. 219. Руховий режим хворому призначається з урахуванням: А. Індивідуальних особливостей клінічного перебігу захворювання. Б. Статі, віку, фізичної підготовленості. В. Стійкості до гіпоксії, перегрівання та переохолодження. Г. Усі відповіді вірні. Д. Є невірні відповіді. 220. Призначте руховий режим хворому з протипоказаннями до занять фізичної реабілітації у клініці: А. Суворий, ліжковий. Б. Розширений, ліжковий. В. Ліжковий. Г. Палатний. Д. Вільний. 221. Призначте руховий режим хворому із значними обмеженнями резервних можливостей функціональних систем організму на амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації: А. Щадний. Б. Щадно-тренуючий. В. Тренуючий. Г. Інтенсивно-тренуючий. Д. Інтенсивний. 222. Призначте руховий режим хворому із незначними обмеженнями резервних можливостей функціональних систем організму на амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації: А. Щадний. Б. Щадно-тренуючий. В. Тренуючий. Г. Інтенсивно-тренуючий. Д. Інтенсивний. 223. Призначте руховий режим хворому без обмежень функціональних можливостей організму на амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації: А. Щадний. Б. Щадно-тренуючий. В. Тренуючий. Г. Інтенсивно-тренуючий. Д. Інтенсивний. 224. Виберіть руховий режим амбулаторно-поліклінічного етапу реабілітації пацієнту, який не має суттєвих відхилень функціональних резервів організму і хоче розширити їх рівень: А. Щадний. Б. Щадно-тренуючий. В. Тренуючий. Г. Інтенсивно-тренуючий. Д. Інтенсивний. 225. Клас важкості інфаркту міокарда на стаціонарному етапі реабілітації залежить від: А. Глибини і обсягу ураження, супутніх захворювань, віку хворого. Б. Глибини і обсягу ураження, віку хворого, коронарної недостатності. В. Глибини і обсягу ураження, ускладнень, коронарної недостатності. Г.Ускладнень коронарної недостатності, віку хворого, супутніх захворювань. Д. Суб’єктивного стану хворого. 226. На ліжковому режимі при інфаркті міокарду ЛГ спрямована на: А. Поліпшення коронарного та периферичного кровообігу, стимуляція обміну речовин. Б. Тренування в підніманні по сходах. В. Толерантності організму до фізичних навантажень. Г. Заняття теренкуром. Д. Підвищення рівня фізичного стану хворого. 227. Електрокардіограма спортсменів з дистрофією міокарда І стадії характеризується: А. Зниженням амплітуди зубця Т, поява синдрому Tv1 > Tv6. Б. Зниженням амплітуди зубця R. В. Збільшенням амплітуди зубця Т, поява синдрому Tv1 > Tv6. Г. Зниженням вольтажу всіх зубців ЕКГ. Д. Підвищенням вольтажу всіх зубців ЕКГ. 228. Для виявлення патогенетичних механізмів і характеристики дистрофічних процесів в міокарді ЕКГ реєструють під час: А. Дихальних функціональних проб. Б. Проб з фізичним навантаженням. В. Фармакологічних проб. Г. Всі відповіді вірні. Д. Є невірні відповіді. 229. Основними завданнями фізичної реабілітації для хворих із ішемічною хворобою є: А. Поліпшення коронарного та периферичного кровообігу, зменшення потреби міокарду у кисні. Б. Підвищення толерантності до фізичних навантажень. В. Відновлення нормального стереотипу дихання. Г. Всі відповіді вірні. Д. Є невірні відповіді. 230. У хворих на інфаркт міокарда виділяють наступну кількість класів важкості: А. Один. Б. Два. В. Три. Г. Чотири. Д. П’ять. 231. Основні завдання ЛФК при реабілітації хворого на інфаркт міокарда (ІМ) на суворому ліжковому руховому режимі: А. Розширення рухової активності, підвищення адаптації до зростаючих навантажень побутового характеру. Б. Стимуляція екстракардіальних факторів кровообігу, посилення репаративних процесів у міокарді, поступове розширення рухової активності. В. Розвиток компенсаторних можливостей серцево-судинної системи, вторинна профілактика загострень ішемічної хвороби серця (ІБС). Г. Поліпшення периферичного кровообігу, підвищення адаптації до зростаючих фізичних навантажень, відновлення працездатності. Д. Запобігання ускладненням, поліпшення периферичного кровообігу, стимуляція екстракардіальних факторів кровообігу і обміну у міокарді. 232. Діастолічний артеріальний тиск спортсменів у стані спокою: А. Підвищується до 90 мм рт.ст. Б. Підвищується до 95 мм рт.ст. В. Суттєво відрізняється від тиску у нетренованих. Г. Знижується до 60 – 70 мм рт.ст. Д. Знижується до 50 – 55 мм рт.ст. 233. У спортсменів приглушеність тонів серця при аускультації вважається фізіологічною, якщо вона зумовлена: А. Вираженою гіпертрофією міокарду внаслідок фізичного навантаження. Б. Підвищенням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи. В. Значним розвитком м’язів у місцях, де вислуховують серце. Г. Зниженням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Д. Зменшенням ударного обсягу серця. 234. Пульсовий артеріальний тиск непрямо відображає: А. Коронарний кровоток. Б. Ударний обсяг серця В. Хвилинний обсяг серця. Г. Загальний периферичний опір. Д. Кінцевий діастолічний об’єм лівого шлуночка серця. 235. ЕКГ спортсменів з дистрофією міокарда після проби фізичним навантаженням в більшості випадків: А. Погіршується. Б. Нормалізується. В. Не змінюється. Г. Знижується вольтаж зубців ЕКГ. Д. Підвищується вольтаж зубців ЕКГ. 236. Найчастіше гостра дистрофія міокарда розвивається у спортсменів, які тренують переважно: А. Витривалість. Б. Силу. В. Швидкісно-силові якості. Г. Координацію. Д. Спритність. 237. Під час заняття на підтримуючому етапі реабілітації хворих на інфаркт міокарда ЧСС не повинна перевищувати: А. 100 ударів за 1 хв. Б. 110 ударів за 1 хв. В. 120 ударів за 1 хв. Г. 130 ударів за 1 хв. Д. 140 ударів за 1 хв. 238. На ліжковому режимі при інфаркті міокарда (ІМ) ЛГ спрямована на: А. Стимуляцію скоротливості міокарда. Б. Тренування в підніманні по сходах. В. Адаптацію до зростаючих фізичних навантажень. Г. Стимуляцію екстракардіальних факторів кровообігу. Д. Підвищення рівня фізичного стану хворого. 239. Тривалість занять ЛГ на суворому ліжковому режимі при інфаркті міокарда: А. 8 – 10 хв. Б. 2. 10 – 15 хв. В. 3. 20 – 30 хв. Г. 4. 30 – 50 хв. Д. 5. до 60 хв. 240. Для дистонічної реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження характерним є: А. На фоні незначного прискорення пульсу та підвищення систолічного тиску діастолічний тиск знижується до «0». Б. На фоні значного прискорення пульсу систолічного тиску різко знижується, діастолічний тиск досягає «0». В. На фоні значного прискорення пульсу і підвищення систолічного тиску діастолічний тиск знижується до «0» протягом 2 хв. і більше. Г. Всі показники збільшуються. Д. Всі показники зменшуються. 241. Мета ФР пульмонологічних хворих: А. Відновлення працездатності Б. Відновлення здоров’я В. Відновлення спроможності до самообслуговування 242. Принцип реалізації програми ФР пульмонологічних хворих: А. Етапний Б. Курсами В. Безперервний Г. Етапами безперервно 243. Саногенез при пневмонії: А. Розсмоктування запального ексудату Б. Ліквідування запалення, відновлення достатнього газообміну В. Відновлення бронхіальної прохідності 244. Обґрунтування ЛФК при пневмонії: А. Ліквідування залишкової інфекції Б. Посилення легеневого газообміну В. Профілактика ускладнень та рецидивів 245. Основне завдання ЛФК при пневмонії в під гострому періоді: А. Розсмоктування запального ексудату Б. Ліквідація інфекції В. Профілактика ускладнень Г. Зменшення дихальної недостатності 246. Покази до ЛФК при гострій пневмонії: А. Нормальна температура тіла Б. Субфибрильна температура тіла В. Загальний задовільний стан Г. Відсутність дихальної недостатності 247. При пневмонії в комплекс ЛГ включають наступні вправи: А. Дихальні статичні вправи Б. Ізометричні В. Для великих м’язових груп 248. Особливості масажу при пневмонії: А. Масаж спини Б. Масаж грудної клітини В. Вібраційний масаж міжребір’я Г. Масаж надпліччя 249. Особливості використання дихальних вправ в ЛГ при пневмонії: А. Акцент на видих Б. Акцент на діафрагмальне дихання В. Акцент на грудне дихання Г. Дихання в спеціальних вихідних положеннях 250. Обґрунтування ЛФК при плевриті: А. Ліквідування запалення плеври Б. Розсмоктування ексудату В. Профілактика ателектазу Г. Протидія формуванню плевральних спайок 251. Протипокази до призначення ЛФК при плевриті: А. Загальна слабкість Б. Субфибрильна температура В. Значна болючість Г. Відсутність шуму від тертя плеври. 252. Обґрунтування ЛФК при пневмосклерозі: А. Зменшення розростання сполучної тканини Б. Підсилення легеневої вентиляції В. Зниження гіпоксемії Г. Нормалізація фаз дихання 253. Доцільні спортивно-прикладні вправи при хронічному бронхіті (фаза ремісії) А. Купання, плавання, веслування: Б. Спортивні ігри В. Гантелі, штанга Г. Ходьба, туризм 254. Обґрунтування ЛФК при бронхоектатичній хворобі: А. Профілактика гнійних і трофічних ускладнень Б. Лікування бронхоектазів В. Полегшення відтоку мокроти 255. Обґрунтування ЛФК при бронхіальній астмі: А. Зміцнення дихальної мускулатури Б. Спазмолітичний ефект на бронхи В. Нормалізація тонусу ВНС Г. Десенсибілізуючий ефект 256. Протипокази до ЛФК при бронхіальній астмі: А. Астматичний статус Б. Пневмосклероз В. Дихальна недостатність 257. Особливості дихальних вправ у ЛГ при бронхіальній астмі: А. Підсилення вдиху Б. Поглиблення дихання В. Подовшення видиху Г. Статичні та динамічні 258. Форми ЛФК при вільному режимі рухів стаціонарних хворих бронхіальною астмою: А. ЛГ, масаж Б. ЛГ, РГГ, дозована ходьба В. ЛГ, РІГ, заняття на тренажерах, ходьба 259. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ при бронхіальній астмі: А. Нормалізуючий вплив на нервову систему Б. Вплив на трофічні процеси В. Формування компенсації Г. Нормалізація функції 260. В якому співвідношенні поєднують загально-зміцнювальні та дихальні вправи для хворих, які перебувають на суворому ліжковому режимі: А. 1:1; Б. 1:2; В. 1:3; Г. 1:4; Д. 3:1. 261. Які вправи використовують у разі важкого стану хворих після абдомінальних операцій: А. Вправи для напруження м’язів промежини; Б. Активні рухи верхніми кінцівками; В. Активні рухи нижніми кінцівками; Г. Дихальні вправи; Д. Вправи для м’язів тулуба. 262. Яка орієнтовна тривалість суворого ліжкового режиму для хворих після апендектомії з приводу проривного апендициту: А. 1-ша – 3-тя доба; Б. 1-ша – 2-га доба; В. 1-ша – 4-та доба; Г. 1-ша – 5-та доба; Д. 1-ша – 6-та доба. 263. Які вправи призначають з метою запобігти застійним явищам у черевній порожнині після абдомінальних операцій: А. Дихальні вправи; Б. Активні рухи верхніх кінцівок; В. Вправи для напруження та послаблення м’язів промежини; Г. Корегуючі вправи; Д. Рефлекторні вправи. 264. Яка орієнтовна тривалість розширеного ліжкового режиму для хворих після видалення жовчного міхура: А.1-ша – 2-га доба; Б. 1-ша – 3-тя доба; В. 1-ша – 4-та доба; Г. 1-ша – 5-та доба; Д. 1-ша – 6-та доба. 265. Яка тривалість перебування в ліжку хворих після абдомінальних операцій при палатному режимі: А. До 50% денного часу; Б. До 30% денного часу; В. До 70% денного часу; Г. До 25% денного часу; Д. До 40% денного часу. 266. Яка тривалість процедури ЛФК для хворих після абдомінальних операцій при розширеному ліжковому режимі: А. 5-7 хв.; Б. 7-12 хв.; В. 10-15 хв.; Г. 15-20 хв.; Д. 20-30 хв. 267. Яка орієнтовна тривалість палатного режиму для хворих після резекції шлунка: А.1-ша – 3-тя доба; Б. 1-ша – 5-та доба; В. 2-га – 5-та доба; Г. 3-тя – 10-та доба; Д. 4-та – 6-та доба. 268. Яка тривалість процедури ЛФК для хворих після абдомінальних операцій при палатному режимі: А. 5-7 хв.; Б. 7-12 хв.; В. 10-15 хв.; Г. 15-20 хв.; Д. 20-30 хв. 269. Яка тривалість процедури ЛФК для хворих після абдомінальних операцій при вільному режимі: А. 5-7 хв.; Б. 7-12 хв.; В. 10-15 хв.; Г. 15-20 хв.; Д. 20-30 хв. 270. Які вправи використовують у хворих після торакальних операцій при суворому ліжковому режимі: А. Вправи для м’язів передньої черевної стінки; Б. Активні рухи верхніми кінцівками; В. Активні рухи нижніми кінцівками; Г. Вправи для м’язів тулуба; Д. Короткочасне помірне статичне напруження основних м’язових груп. 271. Яка тривалість процедури ЛФК для хворих після торакальних операцій при розширеному ліжковому режимі: А. 8-10 хв.; Б. 12-15 хв.; В. 5-7 хв.; Г. 15-20 хв.; Д. 20-25 хв. 272. Яка орієнтовна тривалість розширеного ліжкового режиму для хворих після торакальних операцій: А. 3-4 доби; Б. 1-2 доби; В. 4-5 діб; Г. 6-7 діб; Д. 8-10 діб. 273. Яка орієнтовна тривалість палатного режиму для хворих після резекції легені: А. 7-10діб; Б. 10-12діб; В. 12-14діб; Г. 14-16діб; Д. 1-2доби. 274. Коли хворих переводять на вільний режим після торакальних операцій у разі перебігу післяопераційного періоду без ускладнень: А. З 3-4-їдоби; Б. З 5-6-їдоби; В. З 1-2-їдоби; Г. З 8-11доби; Д. З 12-14доби. 275. Для відновної реабілітації ортопедичних та травматологічних хворих необхідно застосування: А. ЛГ Б. Трудотерапії В. Ортопедичних засобів Г. Всього вищезазначеного 276. Протипоказання до механотерапії у ортопедичних та травматологічних хворих є: А. Рубцеві зрощення м’яких тканин Б. Значна деформація суглобу В. М’язові контрактури Г. Всього вищезазначеного 277. Протипоказання до гідрокінезотерапії у ортопедичних та травматологічних хворих є: А. Хронічні захворювання кісток та суглобів Б. Хвороба Бехтєрєва В. Стан після ампутації кінцівки Г. Жодне з вищезазначеного 278. Курс ЛФК у травматологічних хворих поділяється на періоди: А. Ранній, пізній імобілізаційний, постімобілізаційний, відновний ранній та пізній Б. Ранній, пізній імобілізаційний, постімобілізаційний, відновний В. Імобілізаційний, постімобілізаційний, відновний 279. Кісткове зрощення відламків в травматології відбувається в наступному періоді : А. Імобілізаційний Б. Постімобілізаціний В. Відновний 280. Травматологічним хворим ідеомоторні вправи: А. Не призначають Б. Призначають в період іммобілізації В. Призначають в постімобілізаційний період Г. Призначають у відновний період 281. Травматологічним хворим в період іммобілізації для іммобілізованої кінцівки вправи: А. Не призначають Б. Призначають тільки вправи для симетричної кінцівки В. Призначають вправи для здорових кінцівок Г. Призначають для вільних від іммобілізації суглобів ураженої кінцівки 282. Для якого дефекту постави характерно збільшення грудного кіфозу при згладжуванні поперекового лордозу: А. Сутулість Б. Кругла спина В. Кругло-ввігнута спина Г. Плоска спина 283. При круглій та сутулій спині в комплекс ЛГ включають вправи: А. Розтягнення передніх грудних м’язів Б. Розтягнення м’язів поперекової ділянки В. Розтягнення м’язів спини 284. При плоско-ввігнутій спині вправи виконують із вихідних положень: А. Лежачи на спині та боці Б. Лежачи на животі та сидячи В. Стоячи в упорі на колінах та лежачи на животі 285. Сколіоз – це захворювання, що характеризується: А. Боковим скривленням та скрученістю хребців навколо вертикальної вісі Б. Боковим скривленням хребців один по відношенню до одного В. Боковим скривленням хребців та збільшенням грудного кіфозу 286. Виділяють ступені важкості сколіозу: А. Дві Б. Три В. Чотири Г. П’ять 287. Які вправи краще призначати при І ступені важкості сколіозу: А. Симетричне тренування всіх груп м’язів, статичні та динамічні вправи Б. Переважно виконують асиметричну корекцію, статичні та динамічні вправи В. Показані динамічні вправи, статичні та вправи з обтяженням виключають 288. При плоскостопості вихідні положення на початку курсу ЛФК: А. Сидячи, стоячи Б. Тільки стоячи В. Тільки сидячи Г. Лежачи, сидячи 289. При шийному остеохондрозі вправи на розслаблення: А. Протипоказані Б. Застосування їх не суттєве В. Застосування їх обов’язкове 290. При грудному остеохондрозі ізометричні вправи: А. Протипоказані Б. Застосування їх не суттєве В. Є спеціальними 291. При попереково-крижовому остеохондрозі ЛГ призначають починаючи з: А. Гострого періоду захворювання Б. Підгострого періоду захворювання В. З періоду ремісії |