1 тема лекц.. Вчення про інфекційні хвороби. Загальна патологія інфекційних хвороб. Основи профілактики інфекційних хвороб
 Скачать 0.74 Mb.
|
1 2  МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ ВНЗ КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ Лекція № 1 з предмету «Медсестринство в інфектології». Тема: «Вчення про інфекційні хвороби. Загальна патологія інфекційних хвороб. Основи профілактики інфекційних хвороб». . Викладач: Рибачук О.О. Розглянуто та затверджено на засіданні ЦМК Протокол №____ від____2018 Голова ЦМК Демченко О.С. КИЇВ Лекція № 1 Тема: «Вчення про інфекційні хвороби. Загальна патологія інфекційних хвороб. Основи профілактики інфекційних хвороб». Кількість годин – 2 години Курс, група --- III курс. Науково – методичне обґрунтування: на початку 3-го тисячоліття інфекційні хвороби залишаються однією з найактуальніших проблем людства. За неповними даними ВОЗ з 52 млн. людей, які щороку помирають від різних хвороб, 17 млн. припадає на інфекційні захворювання. Особливе занепокоєння викликає ВІЛ-інфекція, атипова пневмонія, пташиний грип і пріонові хвороби, які поки що невиліковні. В Україні за медичною допомогою щорічно звертається понад 10 млн. інфекційних хворих, тобто кожен 4-5 житель. Але викликає тривогу той факт, що поза увагою закладів охорони здоров”я залишаються хворі, які займаються самолікуванням, або не потребують листка непрацездатності. Найвищий рівень захворюваності зумовлений сезонним розповсю-дженням грипу та інших ГРВІ, активізувалися дифтерія, кір, епідпаротит, краснуха, що уражають і дітей і дорослих. Погіршилась епідемічна ситуація із розповсюдженням лептоспірозу, вірусного гепатиту, сибірки, кліщового енцефаліту. Протягом останніх років майже у 2 рази виросла захворюваність на сальмонельоз, зареєстровані спалахи дизентерії, черевного тифу. Тому незалежно від майбутнього місця роботи медичні працівники повинні мати поняття про інфекційні хвороби, їх збудників, давати медсестринську оцінку стану інфекційних хворих, визначати наявні та потенційні проблеми, збирати епідеміологічний анамнез та проводити найпростіші протиепідемічні заходи та саносвітню роботу щодо профілактики інфекційних захворювань. Навчальні цілі Знати: -закріпити знання з морфології мікроорганізмів, культуральних та антигенних властивостей. -засвоїти поняття “інфекційний процес”, “інфекційна хвороба”, їх особливості. -засвоїти особливості медсестринського процесу при роботі з хворими на інфекційні хвороби. -розкрити роль медсестри у проведенні протиепідемічних заходів у вогнищі інфекції. -основні відмінності інфекційних хвороб від соматичних. -природні захистні механізми та види імунітету. -шляхи проникнення збудників в організм та класифікацію нфекційних захворювань. -особливості циклічності перебігу інфекційних захворювань. -роботу медичної сестри по проведенню першого етапу медсестринського процесу. -основні правила інфекційної та особистої безпеки медперсоналу при виконанні своїх службових обов’язків. -характеристику ланок епідпроцесу та заходи по їх роз’єднанню. Виховні цілі: виховати медсестру як повноправного учасника лікувального процесу, свідоме ставлення до своїх обов”язків, чуйне, уважне та терпиме ставлення до хворих. Прищепити навички вербального спілкування з хворими, враховуючи етико-деонтологічні аспекти роботи з інфекційними хворими. Методичне та матеріальне забезпечення:
Основна та додаткова література Андрейчин М. А. «Медсестринство при інфекційних хворобах» ст.7-18, 98-117. МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ'ЯЗКИ: А . З предметами , що забезпечують вивчення матеріалу 1. Мікробіологія. - характеристика збудників інфекційних хвороб, їх властивості; - види імунітету, його характеристика; - імунні препарати, їх характеристика; - стерилізація, її характеристика; -методи дезинфекції, їх переваги та ефективність. 2. Сестринська справа. - сан-епідрежим лікувальних закладів; - характеристика видів та методів дезинфекції, правила проведення; поточної та заключної дезинфекції; - здійснення І-ІІ етапів медсестринського процесу; - профілактика внутрішньо-лікарняної інфекції; - виконання медсестринських маніпуляцій ; - пропаганда здорового способу життя. 3. Фармакологія. - сучасні засоби активної та пасивної імунопрофілактики, їх характеристика, правила прийому - можливі ускладнення імунопрофілактики та їх запобігання. 4. Гігієна. - гігієна повітря і житла; - особиста гігієна; - гігієна води; - загально-санітарні заходи по профілактиці інфекційних хвороб; - гігієна праці. 5. Медична психологія. - особливості міжособового спілкування з хворими у різних відділеннях. Б. З ПРЕДМЕТАМИ, ВИВЧЕННЯ ЯКИХ ЗАБЕЗПЕЧУЄ ДАНА ТЕМА: 1. Медсестринство в педіатрії. - особливості інфекційних захворювань у дитячому віці; - проведення активної та пасивної імунопрофілактики; - епідеміологічні особливості інфекційних захворювань; - протиепідемічні заходи у вогнищі інфекції; - профілактика інфекційниї хвороб. 2. Медсестринство в терапії. - захворювання шлунково-кишкового тракту; - захворювання органів дихання; - види лікування хворих. 3. Медсестринство в хірургії. - профілактика хірургічної інфекції; - антисептичні речовини; - підготовка та проведення стерилізації. ТИП ЗАНЯТТЯ - лекція. МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ - учбова аудиторія. ТРИВАЛІСТЬ - 80 хвилин. ОСНАЩЕННЯ ЗАНЯТТЯ. 1. Робоча навчальна програма. 2. Методична розробка лекції. 3. Методична розробка самостійної роботи. 4. Таблиці: а) класифікація інфекційних хвороб; б) морфологія мікроорганізмів; в) протиепідемічні заходи у вогнищі. 5. Відеофільм “Дезинфекція” 6. Роздавальний матеріал: - текст лекції; - малюнки; - схеми; - зразки бакпрепаратів; - тести; - ситуаційні задачі. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЛЕКЦІЇ
Карта ООД для роботи з літературою з теми: “Загальна патологія інфекційних хвороб. Основи профілактики інфекційних захворювань”.
Термін “інфекція” походить від латинського слова “infectio” - “заражаю”, але це може означати присутність збудника в організмі та його розмноження. ІНФЕКЦІЯ-це проникнення і розмноження патогенного мікроба в іншому організмі і їх взаємодія при різних умовах. ІНФЕКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС-сукупність всіх шкідливих видів живих мікробів, що проникли в організм та відповідні реакції організма, що виникають і проходять у певних умовах зовнішнього середовища. ОСНОВНІ ФАКТОРИ ІНФЕКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ: 1) збудник; 2) макроорганізм; 3) зовнішне середовище. З б у д н и к а м и можуть бути бактерії спірохети, лептоспіри, віруси, мікоплазми, найпростіші. На перебіг І.П. впливають такі властивості збудника: а) п а т о г е н н і с т ь - властивісь викликати захворювання (хвороботворність). б) в і р у л е н т н іс т ь - міра патогенності (агресивності) збудника. в) і н в а з и в н і с т ь - властивість проникати в тканини та органи та розповсюджуватись в них. г) т о к с и г е н н і с т ь - властивість збудника накопичувати і виділяти токсини. М а к р о о р г а н і з м по різному реагує на вторгнення збудника. Є фактори, які захищають його від агресії і перешкоджають розмноженню збудника. Поділяються на 2 групи: 1. Н е с п е ц и ф і ч н і: - непроникненість шкіри; - висока кислотність шлункового соку; - нормальна мікрофлора кишковика; - війки дихального епітелію; - інтерферон, антитіла; - фагоцити, лізоцим; - раціональне харчування. 2. С п е ц и ф і ч н і (імунні) - несприятливість організму до інфекції забезпечують Т- лімфоцити, антитіла, імуноглобуліни. Таблиця №1. Види імунітету. І. П. може перебувати у 2-х формах: 1) інфекційна хвороба; 2) заразоносійство. З а р а з о н о с і й с т в о - стан при якому людина не має ознак захворювання, але носить збудника в організмі та виділяє у зовнішнє середовище. І н ф е к ц і й н а х в о р о б а - вищий ступінь інфекційного процесу при якому виникає пошкодження організму та порушується його нормальна життєдіяльність. ВІДМІННОСТІ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ: 1) Наявність специфічного збудника; 2) заражуваність; 3) схильність до епдрозповсюдження; 4) циклічність перебігу; 5) формування імунітету. Ц и к л і ч н і с т ь п е р е б і г у - певна послідовність появи,наростання та спаду симптомів, які не рідко закономірно пов'язані між собою. Періоди розвитку інфекційної хвороби: 1) інкубаційний - від моменту зараження до появи перших клінічних проявів хвороби; 2) продромальний - з'являються перші ознаки хвороби,не мають специфічних рис, характерні для кожного інфекційного захворювання (головний біль, слабкість, млявість, втрата працездатності, поганий апетит, порушення сну і т. і.) 3) розпалу - проявляються клінічні симптоми характерні для конкретного захворювання. Саме у періоді розпалу ми можемо виявити їх в результаті проведеного опитування та огляду хворого, також дати медсестринську оцінку стану хворого та визначити наявні і потенційні проблеми (дивись таблицю № 2 . Проблеми хворих при кишкових інфекціях). 4) згасання - під дією етіотропного лікування поступово зменшуються клінічні прояви захворювання. 5) реконвалесценція (одужування) - відновлюються всі порушені функції організму, формується імунітет, або ж приєднуються ускладнення, затяжний перебіг і т. і..Медична сестра повинна знати періоди інфекційної хвороби, щоб поставити м/с діагноз та виділити збудник від хворого для постановки заключного діагноза. К Л А С И Ф І К А Ц І Я І Н Ф ЕК Ц І Й Н И Х Х В О Р О Б І. За джерелом інфекції: - антропонози - захворювання передаються від хворої людини до здорової. - зоонози - від хворої тварини до людини. ІІ. Епідеміологічна (автор Л. В. Громашевський). - в основу покладено 2 фактори: а) вхідні ворота інфекції; б) механізм передачі. 1. Кишкові інфекції - збудник локалізується в ШКТ, фекально-оральний механізм передачі (черевний тиф, холера, ботулізм, дизентерія, сальмонельоз). 2.Інфекції дихальних шляхів - збудник попадає через ВДШ, повітряно-крапельний механізм зараження (грип, дифтерія, менінгококова інфекція, кір, вітряна віспа, кашлюк і т. і.). 3. Кров'яні інфекції - збудник локалізується в кров'яному руслі, трансмісивний механізм зараження (малярія, висипний тиф, геморагічні гарячки). 4. Інфекції зовнішніх покривів - збудник попадає через пошкоджену шкіру та слизові оболонки, контактний механізм передачі (сибірка, бешиха, сказ, ящур). Е п і д п р о ц е с ( Е П ) - процес розповсюдження збудників інфекційних хвороб в колективі людей. Безперервність перебігу ЕП підтримує взаємодія 3 ланок: 1. джерело інфекції; 2. механізм зараження; 3. сприятливе населення. Якщо одна з цих ланок випадає, то хвороба перестає розповсюджуватись. Д ж е р е л о м і н ф е кц і ї може бути хвора людина, бактеріоносій та хвора тварина. Хвора людинанайбільш небезпечною буде в період розпалу хвороби, коли в зовнішнє середовище виділяється максимальна кількість збудника. Заразоносій становить небезпеку так як сам може не підозрювати про наявність збудника у своєму організмі. Розрізняють гостре, підгостре та хронічне (пожиттєве) носійство. Заходи по усуненню джерела інфекції включають: 1) виявлення хворого; 2) ізоляція та госпіталізація (при потребі); 3) своєчасне та правильне лікування; 4) виписування після зникнення клінічних проявів хвороби та 2-х або 3-х разових негативних результатів бакдосліджень; 5) якщо організм пацієнта неповністю звільнився від збудника, то перехворівший може залишитись носієм. Механізм передачі - спосіб переходу збудника із зараженого організму у здоровий. Визначається локалізацією збудника в організмі: - фекально-оральний; - повітряно-крапельний; - трансмісивний; - контактний (прямий та непрямий контакт). Фактори передачі елементи зовнішнього середовища, які забезпечують перехід мікроба з одного організму в інший (вода, їжа, повітря, земля, посуд, іграшки і т. і.) Роль різних предметів зовнішнього середовища в передачі збудника залежить від контакту з ним джерела інфекції, можливості переходу зараженого предмета до іншої особи. Найбільше значення у передачі збудника мають житло, посуд, іграшки, білизна, одяг. Житло людини грає роль в передачі від однієї людини до іншої : грипу, туберкульозу, дизентерії, черевного тифу. Тут можуть знаходитись домашні тварини та живі перенощики (мухи, воші, блохи, кліщі). Сприятливість населення - це біологічна властивість тканин організма бути оптимальним середовищем для розмноження збудника. Сприятливість населення - неоднакова у дорослих та дітей. Залежить від стану здоров”я, соціально-побутових факторів, віку, професії, умов праці, загарто-вування, скупченість населення, відсутність водогону, каналізацій, санітарної культури населення. Людина сприятлива до найбідьшого числа заразних хвороб, як антропонозів так і зоонозів. Міграція населення підчас соціальних потрясінь (війни, стихійне лихо) веде за собою підсилення сприятливості населення до інфекційних хвороб, т.я. землетруси, повені, пожежі приводять до руйнування житла, погіршення умов життя та масового преміщення людей. Успіх профілактичних заходів залежить від своєчасного комплексного застосування, яке передбачає вплив на всі три ланки епідемічного процесу. Водночас серед протиепідемічних заходів при різних інфекційних хворобах виділяють основні найбільш ефективні заходи. Наприклад, кір можна ліквідувати шляхом поголовної імунізації дітей коров'ячою вакциною. А ось позбутись висипного тифу дозволяє знищення вошей, які є преносниками збудника цієї хвороби і без яких вона не передається. Профілактика інфекційних хвороб у медичних сестер. Виконуючи професійні обов'язки, медична сестра постійно спілкується з інфекційними хворими та контактує з різними медикаметнтами й дезінфекційними засобами. Тому вона наражається на небезпеку захворіти. Зараження може відбутись за допомогою різноманітних об'єктів . якщо їх згрупувати, то складається враження, що обслуговуючи медичний персонал пребуває у “чотирикутнику небезпеки”. Першу його стороу скла-дає біологічний матеріал від хворого, другу - предмети побуту, третю -природні фактори, четверу - медичні засоби. Проте більшість факторів передачі в конкретних умовах має лише теоретичне підгрунтя. По-перше, тій чи іншій хворобі властивний свій основний шлях розповсюдження, який складається лише з одного або декількох факторів передачі. По-друге, вірогідність зараження в умовах лікарні чи поліклініки можа звести нанівець, якщо налагодити належний протиепідемічний режим і користуватись індивідуальними та колективними засобами безпеки. До цих основних засобів належать: ізоляція інфекційного хворого, поточна та заключна дезінфекція, імунізація, носіння захисного одягу. У зв'язку з тим, що медичний персонал інфекційної лікарні КІЗу поліклініки належить до групи ризику, він підлягає імунізації проти ряду інфекційних хвороб. Практичний досвід засвідчує, що випадки зараження медичних сестер в інфекційних лікарнях і відділеннях трапляються значно рідше, ніж в деяких інших лікувальних закладах (на лікарській дільниці, у хірургічному відділенні), де немає належної епідеміологічної настороженості. Серед потенційних факторів перенесення збудників інфекційних хвороб особливої уваги потребують руки медичного персоналу. На руки медичної сестри та інших працівників можуть потрапити золотистий стафілокак, стрептокок групи А, сальмонела, патогенна ешерихія, вірус гепатитуА, ротавірус і багато інших патогенних мікроорганізмів. У зв'язку з цим, дуже важливо зрозуміти, що належний захист рук - необхідний захід профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Ось чому під час контакту з матеріалом, який забруднений патогеними мікроорганізмами, треба користуватись гумовими рукавичками, а відразу після закінчення роботи їх зняти та якісно вимити руки, не пропускаючи жодної ділянки обої кистей. Розрізняють три рівні знезараження рук: соціальний, гігієнічний (дезінфекція) і хірургічний. Соціальний рівень передбачає миття водою з милом перед їжою, до і після відвідання туалету, до і після догляду за пацієнтом і при забрудненні рук. Для цього використовують мило (лише рідке), серветки, паперовий рушник або електрорушник. Гігієнічну обробку рук здійснюють: перед виконанням інвазивних процедур (наприклад, внутрішньовенним введенням розчинів), перед обслуговуванням пацієнта з дуже ослабеним імунітетом, до і після догляду за раною та сечовим катетером, перед одяганням і після заняття рукавичок, після контакту з біологічними рідинами або в разі можливого забруднення патогенними мікробами. У таких випадках після миття рідким милом з водою треба додатково застосувати антисептик. З дезінфекційних засобів на водній основі можна рекомендувати 4% розчин хлоргексидину біглюконату або повідон-йодин. Ефективними є також засоби, що містять алкоголь: 700 етилових спирт, антисептол та ін. Спиртові антисептики використовуються тоді, коли не можна скористатись милом або треба дуже швидко продезінфікувати руки. Хірургічний рівень знезараження рук орієнтований на лікарів-хірургів і операційних сестер. Він здійсюється за спеціальною методикою. Основи деонтології в роботі медичної сестри. У своїй роботі медсестра, як і лікар, повинна керуватись принципом гуманізму. Її професійна діяльність, кожний вчинок і крок мають бути пройняті любов'ю до людини, щирим і палким бажанням допомогти. Давня назва професії медичної сестри - “сестра милосердя” - вказує на чуйне, доброзичливе ставлення до хворих. Багато століть в уяві населення інфекційна лікаря була зв'язана із загрозою зараження іншою хворобою. Але структура сучасної інфекційної лікарі, суворе дотримання в ній протиепідемічного режиму та висока професійна підготовка медичного персоналу практично виключають можливість внутрішньолікарняного зараження. Розвіяти страх хворого мають як вміла тактика персоналу, так і відповідний (взірцевий) санітарний стан лікувального закладу. У ставленні до хворого медична сестра повинна мати почуття такту та невичерпне терпіння. Адже інфекційний хворий часто перебуває у полоні страху за своє здоров'я і життя, усвідомлює заразну сутність захворювання. Його може турбувати думка про вірогідність зараження рідних і близьких, а також гнітить перебування в ізоляції. Палатна медична сестра повинна розуміти психологію підопічних, уміти переконати хворого в необгрунтованості таких побоювань, підбадьорити. Треба пояснити доцільність і безпечність здійснюваних діагностичних й лікувальних процедур. Це особливо стосується пацієнтів з іпохондричними думками, песимістичним настроєм. Уважне, турботливе ставлення допомагає відновити душевний спокій пацієнта, вселити віру в одужання. Своєчасно передане тепле слово від рідних і близьких поліпшить його настрій. Хворому, котрий перебуває в дуже тяжкому стані, не можна відмовити в побаченні з ріднею. Обставини, в яких хворий заразився, нерідко пов'язані з порушеням елементарних правил особистої гігієни незадовільними побутовими умовами, аморальним інтимним життям, поганими звичками (наприклад, зараження на СНІД внаслідок ін’єкційного споживання наркотиків чи випадкових статевих зв'язків). Тому медична сестра повинна вміти зберігати лікарську таємницю. Все, що може нанести шкоду репутації та психічному стану хворого, не підлягає розголошеню. Це ж стосується діагнозу деяких інфекційних хвороб. Окрему проблему становлять так звані ятрогенні хвороби, тобто захворювання, що зв'язані з діяльністю медичних працівників. Будь-яке навмисно кинуте слово чи навіть вираз обличчя, неуважність до пацієна можуть завдати йому психічну травму. Халатність при виконанні маніпуляцій (наприклад, неякісна стерилізація колючих і ріжучих інструментів) може привести до зараження хворого збудниками СНІДу, вірусних гепатитів тощо. Тому дії медичної сестри завжди дуже відповідальні. Те, що на перший погляд здається дріб’язковим, може призвести до тяжких наслідків. Постійно перебуваючи біля хворого, медичні сестри є активними співучасниками лікувального процесу. Успіх лікування у великій мірі залежить від їх сумлінної праці. Треба визнавати ефективною таку форму взаємин, коли лікарі та медичні сестри інформують одне одного, діляться своїми спостереженнями та роздумами, радяться, як ліпше організувати догляд та виконання призначень, особливо тяжко хворому. Грубою деонтологічною помилкою буде обговорення з хворим неправильних дій медичного персоналу. Для критики лікарських помилок і недоліків обслуговування можна використати конференції та виробничі зібрання. МАТЕРІАЛИ КОНТРОЛЮ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ. ТЕСТИ 1. Період від моменту проникнення збудника в організм до перших проявів захворювання називається: - інкубаційний; - розпалу; - продромальний; - видужування. 2. Бактеріоносій це: - хвора людина; - людина в перші години проникнення збудника в організм; - практично здорова людина, в організмі якої залишається збудник і виділяється назовні; - збудник у зовнішньому середовищі. 3. Коли виникає штучний активний імунітет: - набутий під дією вакцини; - набутий під дією сироваток; - набутий після перенесеної хвороби; - материнський. 4. Джерелом інфекції може бути: - хвора людина; - комахи; - харчові продукти; - вода. 5. Який механізм передачі характерний для кров'яних інфекцій: - фекально-оральний; - трансмісивний; - водний; - контактний. Запитання: 1. Назвіть основні фактори інфекційного процесу. 2. Які властивості збудника ви знаєте. 3. Назвіть періоди інфекційної хвороби. 4. Які властивості покладені в основу класифікації Громашевського. Задача № 1. В приймальне відділення поступив хворий із скаргами на гарячку, переймисті болі в животі, часті випорожнення з домішками слизу. 1. До якої групи інфекцій можна віднести дане захворювання? 2. Назвіть можливі фактори передачі. Задача № 2. В сім'ї захворіла дитина на вірусний гепатит А. 1. Який вид дезинфекції буде застосований в квартирі хворої дитини? 2. Кого віднесемо до контактних осіб? Таблиця № 2.
  Таблиця №1.
 1 2 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||