Збірник взірців процесуальних документів та коментарі до них
 Скачать 1.57 Mb.
|
|
Заявником зазначено: Мною особисто прочитано, написано вірно, зауважень та доповнень не маю. підписС.С. Сомов Заяву прийняв: Слідчий СВ Індустріального РВ Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області капітан міліції підпис І.І. Іванов 19 листопада 2012 року КОМЕНТАР ДО ПРОТОКОЛУ УСНОЇ ЗАЯВИ Для захисту охоронюваних кримінальним правом суспільних інтересів закон дозволяє громадянам1 звертатися до державних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень (злочинів або кримінальних проступків). Водночас, надаючи громадянам таке право, законодавець не покладає на них обов’язок завжди давати правильну юридичну оцінку певним подіям та повідомляти правоохоронним органам тільки перевірені відомості і тільки про діяння, які є кримінальними правопорушеннями. Громадяни тільки зобов’язані утримуватися від повідомлення завідомо неправдивих відомостей. Крім того, закон не зобов’язує громадян чітко визначати в заяві, в рамках якої юридичної процедури потрібно розглядати подану ним заяву2. Це питання має вирішуватися відповідною посадовою особою того державного органу, до якого подано заяву. З цього випливає, що для тлумачення вживаного в ст. 214 КПК терміну «кримінальне правопорушення» не слід використовувати буквальне розуміння цієї категорії, що передбачене ст. 11 КК України (злочином3 є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину). Вирішуючи питання про те, чи відноситься отримана заява до категорії «про кримінальні правопорушення», потрібно, не забуваючи про кримінально-правове розуміння категорії «злочин», в першу чергу виходити з того, як конкретний заявник сприймає те діяння, про яке повідомляє. Навіть у тому випадку, якщо заявник помилково вважає певне діяння суспільно небезпечним, така заява все одно має бути віднесена до категорії «про кримінальні правопорушення», оформлена відповідним чином та зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, що затверджений наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012. Що ж до подальшого реагування на отриману заяву, то з цього моменту відповідна посадова особа має діяти, виходячи з положень закону України про кримінальну відповідальність (якщо діяння, про яке йдеться у заяві, хоча б вірогідно може бути кваліфіковано як кримінальне правопорушення, потрібно вносити відомості про нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) та починати досудове розслідування). Суб’єктивна позиція заявника на цьому етапі вже не відіграє вирішальної ролі (за виключенням випадків повідомлення про кримінальне правопорушення приватного обвинувачення, коли досудове розслідування не може бути розпочато без заяви потерпілого, з якої чітко видно наявність у потерпілого бажання притягнути особу до кримінальної відповідальності). Форма заяви про кримінальні правопорушення. На відміну від КПК України 1960 року, чинний КПК України не містить чітких вимог щодо оформлення цього виду процесуального документу. Водночас, системний аналіз положень КПК України дозволяє зробити ряд висновків щодо правил оформлення заяви про кримінальні правопорушення. Особі, яка вирішила звернутися з заявою про кримінальне правопорушення, надано право самостійно вирішувати викласти відомості у власноруч написаній заяві, або повідомити ці відомості усно (безпосередньо особі, яка уповноважена приймати заяви про кримінальні правопорушення). Відмова у прийнятті письмових заяв у зв’язку з їх неповнотою не допускається. Водночас, відповідно до п. 3.9. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012, «Анонімні листи, що містять відомості про вчинені кримінальні правопорушення, реєструються лише в підрозділах документального забезпечення і передаються за вказівкою керівника органу внутрішніх справ або особи, яка виконує його обов’язки, до структурних підрозділів для використання при розкритті злочинів або запобіганні їм». Якщо особа повідомила про кримінальне правопорушення в усній формі, її заява має бути оформлена протоколом. Форма такого протоколу затверджена додатком № 3 до п. 2.5 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012. Оскільки протокол є загальною формою фіксації процесуальних дій, то й протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення має відповідати загальним правилам складання цього виду процесуального документу. Відповідно до ч. 1 ст. 106 КПК протокол має складатися виключно тією посадовою особою, яка здійснила процесуальну дію (в нашому випадку – прийняла заяву про кримінальне правопорушення). При складанні протоколу усної заяви потрібно дотримуватися передбачених ч. 3 ст. 104 КПК України вимог щодо структури протоколу та змістовного наповнення кожного структурного елемента. Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення складається з трьох частин: вступної, описової та заключної. 1. Вступна частина має містити такі відомості: - назву процесуальної дії (Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення), місце, час проведення; - посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка прийняла заяву1; - анкетні дані особи яка заявляє про кримінальне правопорушення (прізвище, ім’я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання, місце роботи або навчання, відомості про наявність судимості); - анкетні дані всіх інших осіб, які присутні під час проведення конкретної процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); - відомості про роз’яснення особам, які беруть участь в цій процесуальній дії, їх процесуальних прав та обов’язків2. 2. Описова частина має містити відомості про обставини діяння, яке заявник (потерпілий) вважає суспільно небезпечним (точний час та місце вчинення діяння, відомі заявнику (потерпілому) відомості про об’єктивну сторону діяння, про його наслідки та зв'язок між ними тощо)3 : 3. Заключна частина має містити відомості про: - спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу (протокол може бути прочитаний кожним учасником особисто, або слідчим вголос); - зауваження і доповнення до протоколу з боку учасників процесуальної дії (якщо зауваження або доповнення висловлене, його зміст повинен бути зазначений у протоколі, якщо ані зауважень, ані доповнень не надійшло, це також потрібно чітко зазначити); - підписи осіб, які брали участь у допиті, а також підпис особи, яка склала протокол. ПАМ’ЯТКА про процесуальні права та обов’язки потерпілого Потерпілим у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ст. 55 КПК України). Протягом кримінального провадження потерпілий має право (ст. 56 КПК): 1) бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені КПК України; 2) знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; 3) подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; 4) заявляти відводи та клопотання; 5) за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім'ї, майна та житла; 6) давати пояснення, показання або відмовитися їх давати; 7) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України; 8) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг; 9) давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження; 10) на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом; 11) знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому КПК України, в тому числі після відкриття матеріалів згідно зі ст. 290 КПК України, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження; 12) застосовувати з додержанням вимог КПК України технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала); 13) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених КПК України; 14) користуватися іншими правами, передбаченими КПК України. Зокрема, на всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та КПК України випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження. Під час досудового розслідування потерпілий має право: 1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим; 2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 3) подавати докази на підтвердження своєї заяви; 4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участю; 5) отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування. Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: 1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; 2) брати участь в судовому провадженні; 3) брати участь у безпосередній перевірці доказів; 4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення; 5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді; 7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому КПК України. Потерпілий зобов’язаний (ст. 57 КПК України): 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а у випадку неможливості своєчасного прибуття – завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття; 2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення; 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю. Пам’ятку одержав: 19 листопада 2012 року підпис С.С. Сомов Пам’ятку вручив: Слідчий СВ Індустріального РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області капітан міліції підпис І.І. Іванов КОМЕНТАР ДО ПАМ’ЯТКИ ПРО ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОТЕРПІЛОГО Пам’ятка про процесуальні права та обов’язки потерпілого – це процесуальний документ, який вручається особі після подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або про визнання її потерпілим у конкретному кримінальному провадженні. Мета вручення пам’ятки полягає у документальному підтвердженні роз’ясненні прав і обов’язків потерпілого передбачених КПК. Суб’єктом вручення пам’ятки є посадова особа, яка прийняла заяву від потерпілого. Потерпілим у кримінальному провадженні визнається: 1) фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано один або декілька видів шкоди, а саме: - моральну шкоду; - фізичну шкоду; - майнову шкоду. 2) юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнову шкоду (ч. 1 ст. 55 КПК). Згідно зі змістом ч. 2 ст. 55 КПК особа може/повинна визнаватися потерпілою у двох випадках: - з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або; - з моменту подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Отже лише з настання однієї з двох зазначених у ч. 2 ст. 55 КПК подій особа отримує статус потерпілого і на неї починають поширюватись права та обов’язки вказаного суб’єкта кримінально-процесуальних відносин. Особливості роз’яснення прав потерпілому. Статтею в якій уніфікована більша частина прав потерпілого є ст. 56 КПК. Однак відповідно до змісту п. 14 ч. 1 ст. 56 КПК потерпілий має право користуватися і іншими правами, крім тих, що передбачені ст. 56 КПК. З тактичної точки зору вважається доцільним роз’яснити потерпілому спочатку загальні права, а потім враховуючи стадійну будову кримінального процесу, закцентувати увагу на особливостях їх реалізації під час досудового провадження та в судових інстанціях. Так, потерпілому повинно бути роз’яснено, що згідно із п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК він, як суб’єкт кримінального провадження відноситься до сторони обвинувачення. Крім того слід наголосити, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК (ч. 2 ст. 22 та ч. 1 ст. 93 вказаного кодексу). Також потерпілому роз’яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК він має право здійснювати збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Особливості реалізації прав потерпілого на досудовому провадженні: - ініціювати проведення слідчих (розшукових) дій потерпілий може шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 КПК1 (ч. 3 ст. 93 КПК); - у випадках передбачених ст. 477 КПК (справи приватного обвинувачення) розпочинати кримінальне провадження лише на підставі своєї заяви (ч. 4 ст. 26 КПК); - у випадку винесення слідчим (прокурором) постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій він може оскаржити її слідчому судді в порядку передбаченому гл. 26 КПК (ч. 3 ст. 93 КПК); - звернення до прокурора, слідчого судді з клопотанням, в якому викласти обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК (ч. 6 ст. 28 КПК); - у випадку проведення обшуку (ч. 1 ст. 236), огляду (ч. 3 ст. 237), слідчого експерименту (ч. 3 ст. 241) та ін. слідчих (розшукових) дій потерпілий може приймати в них участь, коли він є ініціатором їх проведення (ч. 6 ст. 223 КПК) або за рішенням слідчого, якщо останній визнає це за доцільне; - потерпілий має право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів (ч. 8 ст. 95 КПК); - за клопотанням потерпілого слідчий, прокурор зобов’язаний на підставі ч. 1 ст. 221 КПК надати йому матеріали досудового розслідування для ознайомлення до його завершення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. - участь у кримінальному провадженні представника потерпілого не звужує процесуальних прав потерпілого (ч. 4 ст. 20 КПК); |