Доклад. Звіт з парактики Годжаєв Фарід. Звіт про проходження науководослідної практики студента 2 курсу ос магістр спеціальності Фінанси, банківська справа та страхування
 Скачать 106.26 Kb.
|
|
Таблиця 9.3 Склад власного капіталу АТ «Альфа-Банк» за 2018 – 2020 рр.
Проведений аналіз формування власного капіталу АТ «Альфа-Банк» вказує на те, що основну частку у складі власного капіталу займає статутний капітал та на кінець 2020 року він складав 28726 248 тис. грн. Як свідчать дані таблиці, основним джерелом зростання власного капіталу є резервний фонд банка, який формуються з прибутку, а також емісійний дохід банку. За досліджуваний період статутний капітал «Альфа-банку» мав значні зміни, а саме: 29 червня 2016 року ABH Ukraine Limited збільшила статутний капітал Альфа-Банку на 114,996 млн грн. Збільшення капіталу було здійснено шляхом закритого розміщення 27141 простих іменних акцій номінальною вартістю 4 237 грн. В результаті статутний капітал Альфа-Банку України збільшився до 7 516 млн. грн; 25 січня 2017 року акціонер Альфа-Банку Україна, ABH Ukraine Limited (ABHU), в рамках повної та дострокової реалізації програми капіталізації сплатив 180 млн. дол. за 1,7 млн акцій банку. Статутний капітал збільшився до 12180 млн грн; у 2019 році в результаті приєднання «Укрсоцбанку» розмір статутного капіталу Альфа-Банку збільшився з 12,2 млрд. грн. до 28,7 млрд. грн. Слід зазначити, що отриманий від АТ «Укрсоцбанк» капітал містив негативний фінансовий результат у розмірі 1588591 тис. гривень на дату закриття. 2 грудня 2019 року Позачерговими загальними зборами банку прийнято рішення про відшкодування збитку АТ «Укрсоцбанк» поточного року у розмірі 1 588 591 тис. грн. за рахунок резервного та інших коштів, отриманих від АТ «Укрсоцбанк». Банк управляє капіталом з метою виконання завдань, поставлених акціонерами. Для оцінки достатності капіталу Альфа-Банк регулярно оцінює ризики та визначає їх вплив на рівень капіталу та показники його достатності. Коефіцієнт достатності капіталу відповідає нормативному значенню, що має бути менше 0,1 % [1]. Коефіцієнт надійності в порівнянні 2019 року з 2020 роком знизився на 2%. Такий результат є наслідком високої забезпеченості власним капіталом АТ «Альфа-Банк», а тому не потребує залучення вільних коштів та є досить надійним (табл. 9.4). Таблиця 9.4 Показники достатності капіталу «Альфа-банку» в щоквартальній динаміці 2018-2020 рр.
Зменшення коефіцієнта фінансового важеля свідчить про зниження активності, щодо залучених вільних коштів на грошовому ринку, через високого забезпечення АТ «Альфа-Банк» власними коштами. Рентабельність є відносним показником результативності роботи АТ «Альфа-Банк». Його нормативне значення складає 0,1 – 0,2 %. Отже, що АТ «Альфа-Банк» використовує власний капітал досить ефективно. Одним із підходів до оцінки достатності капіталу є аналіз співвідношення власного капіталу й зобов’язань банку. Проведемо аналіз динаміки складу пасивів АТ «Альфа-Банк» за 2018-2020 рр. Провівши аналіз рисунку 2.2 видно, що зобов’язання банку у 2020 р. становлять 87967991 тис. грн. Порівняно з зобов’язаннями у 2019 р. вони збільшились на 24578025 тис. грн або на 2%. Протягом 2018-2020 рр. зобов’язання мають тенденцію до зростання. Таке збільшення ресурсної бази банку можна розцінювати як ефективну роботу депозитного відділу щодо залучення ресурсів. Частка зобов’язаннь складає: у 2020 році 90,14%,у 2019 році 88,15%, у 2018 році 91,64%. Регулятивний капітал Альфа-Банку станом на 1 січня 2021 року становив 8,8 млрд. грн. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капітала (Н2) відповідно до нормативних вимог регулятора має становити не менше 10% і Альфа-Банк виконує даний норматив протягом всього досліджуваного періоду. Значення норматива ліквідності Альфа-Банку Україна дотримано та становлять 76,82%, при встановленому не менше 60%. Нoрмaтив мaксимaльнoгo рoзміру крeдитнoгo ризику нa oднoгo кoнтрaгeнтa (Н7) стaнoвить 18,32% (нoрмaтив стaнoвить нe більшe 20%). Тoбтo цe свідчить прo oбмeжeння крeдитнoгo ризику, щo виникaє внaслідoк нeвикoнaння oкрeмими кoнтрaгeнтaми свoїх зoбoв'язaнь. Таблиця 9.5 Економічні нормативи АТ «Альфа-Банк» за 2018-2020 рр
Нoрмaтив мaксимaльнoгo рoзміру крeдитнoгo ризику зa oпeрaціями з пoв'язaними з бaнкoм oсoбaми (Н9) стaнoвить 12,97 % (нoрмaтив стaнoвить нe більшe 25%). Тoбтo цe свідчить прo oбмeжeння ризику, який виникaє під чaс здійснeння oпeрaцій з інсaйдeрaми, щo мoжe призвeсти дo прямoгo тa нeпрямoгo впливу нa діяльність бaнку. Норматив інвестування в цінні папери oкрeмo зa кoжнoю устaнoвoю (Н11) стaнoвить 0,02% (нoрмaтив стaнoвить нe більшe 15%). Тoбтo це свідчить прo oбмeжeння ризику, пoв'язaнoгo з oпeрaціями вклaдaння кoштів бaнку дo стaтутних фoндів устaнoв, щo мoжe призвeсти дo втрaти кaпітaлу бaнку. У грудні 2018 року НБУ запровадив норматив LCR, який визначає мінімальну ліквідність у стресовому сценарії для покриття очікуваної чистої виплати грошей протягом 30 днів. Фактично, він суворіший, ніж нормативи Н4 та Н5, саме тому немає практичного доцільності робити подальші розрахунки за цими нормативами. Альфа-Банк має високі оцінки LCRвв та LCRів на 2019-2020 роки, що вказує на те, що з урахуванням стресового сценарію банк створив великий резерв ліквідності для покриття очікуваних чистих грошових потоків протягом 30 днів. 10. Переклад іншомовної наукової публікації за напрямом дослідження Економіка коригування капіталу в комерційних банках США: емпіричний аналіз Фейсал Аббас, Шоаїб Алі, Гуламе Руббаній Використовуючи систему GMM на основі даних комерційних банків США за період з 2002 по 2018 рік, це дослідження показує, що банки коригують свої нормативи капіталу швидше, ніж традиційні нормативи капіталу. Наші результати показують, що швидкість коригування нормативів регулятивного капіталу та традиційних нормативів капіталу збільшує достатність капіталу банку та ліквідність банку відповідно. Ми також виявили, що швидкість коригування коефіцієнтів регулятивного капіталу банків, що надто великі, щоб збанкрутувати, нижча, ніж у добре капіталізованих, адекватно капіталізованих, національних та державних банків. Крім того, швидкість коригування нормативів регулятивного капіталу комерційних банків у посткризовий період вища, ніж у докризову епоху. Хоча вчені припускають, що коригування коефіцієнтів капіталу шляхом ребалансування зобов’язань є більш вигідним для банків, КЛЮЧОВІ СЛОВА: Коефіцієнт капіталу, нормативне співвідношення, коефіцієнт 1 рівня, швидкість коригування капіталу, статути банку 1. Введення Глобальна фінансова криза (GFC) у 2008 році виявила слабкість світової банківської системи та підкреслила важливість зважених на ризик резервів капіталу та буферів капіталу для подолання ринкового ризику та підтримки під час економічної нестабільності. Причини та наслідки GFC також вимагали створення надійної та стабільної банківської системи для боротьби з несподіваними фінансовими та економічними потрясіннями. Тому багато досліджень досліджують взаємозв’язок між ризиком і коефіцієнтами капіталу (Balla & Rose, 2019 ; Bitar, Pukthuanthong, & Walker, 2018 ; Brandao-Marques, Correa, & Sapriza, 2018 ; Ding & Sickles, 2018 , 2019) банків. Проте один аспект, якого все ще бракує в банківській літературі, — це те, як банки коригують свої необхідні коефіцієнти капіталу після економічної кризи. Крім того, ключовими питаннями, які привертають увагу дослідників, є швидкість коригування для досягнення рівноважного капіталу та фактори, що суттєво сприяють процесу коригування капіталу в банківському секторі. Хоча останні дослідження (Abbas & Masood, 2020a , 2020b ; Bakkar, De Jonghe, & Tarazi, 2019 ; De Jonghe & Öztekin, 2015) досліджував процес коригування капіталу для банків, докази з цих питань є мізерними та непереконливими. Зокрема, питання про швидкість коригування капіталу для відновлення рівноважних коефіцієнтів капіталу комерційних банків та фактори, що впливають на швидкість коригування капіталу, є основними знаками запитання для регуляторів, політиків та керівників банків. Це дослідження намагається вирішити ці недоліки в існуючій літературі та відповідає на запитання, наприклад (1) чи змінюється швидкість коригування капіталу для різних типів коефіцієнтів капіталу; (2) як швидкість коригування капіталу змінюється на різних рівнях факторів, наприклад, достатності капіталу банків, ліквідності, статутів та економічних умов; (3) і чи використовують банки активи або пасиви балансу для коригування своїх коефіцієнтів капіталу? У дослідженні використовується структура GMM на даних комерційних банків США за період з 2002 по 2018 рік, щоб показати, що банки коригують свої коефіцієнти регулятивного капіталу швидше, ніж традиційні нормативи капіталу; і, у більшості випадків, швидкість коригування традиційного коефіцієнта капіталу нижча, ніж нормативна. Наші результати підтверджують, що коефіцієнт регулятивного капіталу добре капіталізованих банків вищий, ніж у банків із достатньою та недостатньою капіталізацією. Крім того, наш аналіз показує, що банки з високою ліквідністю коригують свої коефіцієнти капіталу швидше, ніж банки з низькою ліквідністю. Ми також виявили, що швидкість коригування регулятивного капіталу банків, що надто великі, щоб збанкрутувати, нижча, ніж у добре капіталізованих, адекватно капіталізованих, національних та державних банків. Крім того, швидкість коригування коефіцієнтів регулятивного капіталу комерційних банків вища в період після GFC, ніж в еру до GFC. Хоча вчені припускають, що коригування коефіцієнтів капіталу шляхом перебалансування зобов’язань є більш вигідним для банків, наші висновки показують, що банки також використовують частину активів у балансі, щоб перебалансувати свої коефіцієнти капіталу. Наші висновки свідчать про те, що регулятори можуть враховувати неоднорідність у швидкості коригування капіталу для різних характеристик банку для формулювання нових банківських правил, особливо під час оцінки та коригування конкретних вимог до капіталу відповідно до рівня II угоди Базель III. Хоча вчені припускають, що коригування коефіцієнтів капіталу шляхом перебалансування зобов’язань є більш вигідним для банків, наші висновки показують, що банки також використовують частину активів у балансі, щоб перебалансувати свої коефіцієнти капіталу. Наші висновки свідчать про те, що регулятори можуть враховувати неоднорідність у швидкості коригування капіталу для різних характеристик банку для формулювання нових банківських правил, особливо під час оцінки та коригування конкретних вимог до капіталу відповідно до рівня II угоди Базель III. Хоча вчені припускають, що коригування коефіцієнтів капіталу шляхом перебалансування зобов’язань є більш вигідним для банків, наші висновки показують, що банки також використовують частину активів у балансі, щоб перебалансувати свої коефіцієнти капіталу. Наші висновки свідчать про те, що регулятори можуть враховувати неоднорідність у швидкості коригування капіталу для різних характеристик банку для формулювання нових банківських правил, особливо під час оцінки та коригування конкретних вимог до капіталу відповідно до рівня II угоди Базель III. Це дослідження вносить свій внесок у існуючу літературу в кількох аспектах. По-перше, дослідження надає емпіричні дані щодо швидкості коригування капіталу з використанням коефіцієнтів капіталу, коефіцієнтів рівня I та нормативних коефіцієнтів, де робота над коефіцієнтами рівня 1 є новою для існуючої літератури. По-друге, дослідження досліджує достатність капіталу та ліквідність банків як фактори впливу на процес коригування капіталу та швидкість коригування капіталу в комерційних банках США. По-третє, у дослідженні досліджується вплив органів фрахтування на коригування коефіцієнтів капіталу, що ніколи не обговорювалося в існуючій літературі. По-четверте, дослідження надає емпіричні дані щодо швидкості пристосування для американських банків, які надто великі, щоб збанкрутувати. по-п'яте, У дослідженні досліджується роль GFC у процесі коригування коефіцієнтів банківського капіталу та фіксується диференціальний вплив між періодами до та після GFC. По-шосте, це дослідження вносить свій внесок у сукупність наявних знань шляхом вивчення того, чи відбувається процес коригування шляхом перебалансування більшої частини активів або пасивів балансу банку. Нарешті, результати мають цінні наслідки для регуляторних органів, щоб розробити нові правила для коригування коефіцієнтів капіталу. Наприклад, результати дослідження свідчать про те, що регулятори можуть враховувати неоднорідність швидкостей коригування капіталу банків із різною достатністю капіталу, ліквідністю та статутами для формулювання нових нормативних актів, зокрема, під час оцінки та коригування конкретних вимог до капіталу шляхом Рівень II угоди Базель III. Решта статті виглядає наступним чином: Розділ 2 обговорює огляд літератури та розвиває гіпотези. У розділі 3 представлено наш дизайн дослідження та методологію, використану в цьому дослідженні. Обговорення аналізу було описано в Розділі 4 , і, нарешті, Розділ 5 надає висновки, наслідки для політики та обмеження дослідження. |