Доклад. Звіт з парактики Годжаєв Фарід. Звіт про проходження науководослідної практики студента 2 курсу ос магістр спеціальності Фінанси, банківська справа та страхування
 Скачать 106.26 Kb.
|
|
Продовження таблиці
Продовження таблиці
4. Відзив на автореферат дисертації за спеціальністю та науковою ВІДГУК на дисертацію Кузніченко Яни Миколaївни на тему: «Пруденційне регулювання достатності капіталу банку», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит Активізація глобалізаційних інтеграційних процесів, які характеризуються значним зростанням та лібералізацією транскордонних переміщень товарів, послуг призводять до розмивання та національних кордонів та набуття світовою економікою загальної основи з системою, глобальною фінансовою транснаціональним виробництвом, побудованою на узгоджених правилах міжнародної торгівлі. Разом із тим, на тлі суттєвого зниження ефективності застосування традиційних інструментів регулювання фінансово-банківської системи на національному рівні, інтенсифікації конвергентних процесів між різними сегментами фінансового ринку, збільшення частоти наслідків реалізації фінансових криз, виникає об’єктивна необхідність пошуку нових шляхів управління цим складним процесом, не покладаючись на дію тільки ринкових сил, запровадження необхідних регулюючих механізмів, зокрема розробки нових моделей управління ризиками та рівнем достатності капіталу в банківському секторі. Висновки та рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, достатньо обґрунтовані, опрацьовані в повній відповідності до мети і завдань, предмета та об'єкта дослідження, базуються на загальнонаукових положеннях економічної науки і результатах наукових досліджень, їх узагальненні, критичному осмисленні наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених із широкого кола економічних проблем, пов’язаних із регулювання достатності капіталу банку. Дисертантка поставила за мету розвиток методичних підходів та організаційних засад розвитку пруденційного нагляду в Україні в частині визначення достатності капіталу банків та адекватності ризикам, на які наражається капітал внаслідок здійснення банківсько діяльності, яку було повноцінно досягнуто в процесі вирішення основних завдань дисертаційної роботи. Достовірність забезпечується застосуванням широкого спектра відомих методів наукового пізнання, зокрема, його основу склали: діалектичний і системний підходи, індукція та дедукція - під час дослідження причинно-наслідкових зв'язків у процесі пруденційних вимог до достатності капіталу банку; морфологічний аналіз основних положень висновків дисертації та при вивченні понятійно-категоріального апарату дослідження; історичний підхід при узагальненні еволюції міжнародного досвіду щодо пруденційних вимог до капіталу банку; методи групування, порівняння абстрагування, узагальнення, економіко-статистичні методи збирання та оброблення інформації розрахунку нормативу Н2 в Україні, графічно-табличний методи як ілюстративний інструментарій, методи багатофакторного аналізу - під час прогнозування ефективності методичного інструментарію для розрахунку нормативу Н, методи кластеризацї показника для обчислення операційного ризику, як складового нормативу Н2, та при співвіднесенні агрегованих історичних даних щодо рівня дефолтів із рівнем дефолтів боржників окремого банку, нечіткої логіки - моделювання способу обчислення операційного ризику, як складового Т нормативу Н2, при застосування індикативного показника, системний метод. під час розроблення інструментарію правового, інформаційного та організаційного забезпечення розвитку пруденційних вимог до достатності капіталу банку в Україні. Наукові положення, висновки і пропозиції, сформульовані дисертанткою, характеризуються науковою новизною та відображають особистий внесок здобувачки регулювання, що полягає в авторському вирішенні актуальної наукової проблеми пруденційного нагляду в Україні в частині визначення достатності капіталу банків та адекватності ризикам. Одержані результати дисертаційної роботи Кузніченко Я.М. мають практичне значення, що полягає в розробленні теоретико-методичних положень і доведенні їх до рівня конкретних практичних рекомендацій, спрямованих на формування та реалізацію пруденційного регулювання капіталу банків. Студент ОКР «магістр» 2 року навчання спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування» ОП «Ризик-менеджмент і страховий бізнес» економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Годжаєв Фарід Джерело: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/83678/1/diss_Kuznichenko.pdf 5. Рецензія на наукову статтю у фаховому виданні за науковою проблематикою практиканта РЕЦЕНЗІЇ НА НАУКОВУ СТАТТЮ Лисенок О. В., д. е. н., доцент доцент кафедри фінансів Національний університет харчових технологій м. Київ «Удосконалення сутності та класифікації власного капіталу банку» Постановка проблеми. Питання ефективності формування власного капіталу банків є одним із найактуальніших і найбільш дискусійних у сучасному фінансовому менеджменті банку. Створення достатнього рівня банківського капіталу для забезпечення країни фінансовими ресурсами, навіть за несприятливих фінансово-економічних умов, розглядається як надзвичайно актуальна проблема сучасної науки та практики. Вітчизняна банківська система продемонструвала нестійкість під впливом світових кризових явищ, що, безумовно, вказує на значні проблеми в управлінні формуванням власного капіталу банківських установ. Актуальність теми. В трансформаційних умовах ринкової економіки України актуальним є питання щодо теоретичного та практичного обґрунтування формування достатнього рівня власного капіталу банків. Саме власний капітал банку є показником стійкості і його здатності до подальшого розвитку. Таким чином, на сьогоднішній день проблема управління власним капіталом банку набуває все більшої актуальності. Завдання статті. В літературі й досі не існує єдиної думки про сутність поняття “капітал банку”, що, в основному, пов’язано із розбіжностями у дослідженні самої категорії “капітал”, складність та багатоплановість якої впливає на трактування сутності банківського капіталу. Але не зважаючи на ці суперечності, було проведено власне дослідження поняття “капітал банку”. Наукова новизна, значимість роботи. За результатами дослідження зроблено висновок, що власний капітал банку – це окремий об’єкт управління в системі фінансів банківської установи, який формується з власних коштів акціонерів банку, спеціальних фондів і резервів та забезпечує здійснення фінансово-економічних операцій з метою одержання прибутку. Окрім цього, удосконалено класифікацію видів власного капіталу, де до класифікаційної ознаки «спосіб розрахунку» включено «економічний капітал», що відображає систему відносин між банком та його контрагентами з приводу потреби у формуванні певної суми власного капіталу для покриття можливих збитків від реалізації певних ризиків, які приймає на себе банківська установа у процесі своєї фінансово-економічної діяльності. Логічність і послідовність викладу матеріалу. Стиль викладу матеріалу чіткий і послідовний, що свідчить про компетентність авторів в досліджуваному питанні. Виконання методів наукового пізнання. У процесі написання статті автором широко застосовувалися загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного пізнання, були використані методи фінансового аналізу. Науковий стиль викладу, термінологія. Стаття наділена чіткими і зрозумілими науковим стилем, в ній не має зайвої вузькоспеціалізованої термінології. Студент ОКР «магістр» 2 року навчання спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування» ОП «Ризик-менеджмент і страховий бізнес» економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Годжаєв Фарід Джерело: http://dspace.nuft.edu.ua/bitstream/123456789/32065/1/8.pdf 6. Текст виступу або доповіді на науковій конференції Розвинена стабільна банківська система виступає запорукою ефективного функціонування і розвитку національної економіки кожної країни. Важливим параметром надійності банківської системи є її капіталізація і фінансова стійкість. У свою чергу, власний капітал банку виступає одним з найважливіших параметрів, за значенням якого оцінюється ефективність його діяльності, стійкість і рівень капіталізації. Варто також акцентувати, що капітал банку та його оптимальні обсяги – запорука стабільності захисту інтересів вкладників, подушка безпеки для банківської установи, підґрунтя для розвитку активних операцій банку. Саме власний капітал банку є показником стійкості і його здатності до подальшого розвитку. Таким чином, на сьогоднішній день проблема управління власним капіталом банку набуває все більшої актуальності. Темі управління капіталом комерційного банку приділено чимало уваги серед зарубіжних і вітчизняних економістів і фахівців в області банківської справи, серед яких Алексєєнко М.Д., Бланк І.А., Пересада А.А., Раєвська Т.А., Примостка Л.А., Звалище М.І., Шелудько В.М., Маршалл А., Роуз П., Семюельсон П. і ін. Для забезпечення достовірності та обґрунтованості одержаних результатів дослідження будуть використовуватися такі методи: комплексно-цільовий підхід і системний аналіз; статистичний, логічний та економічний аналіз, розрахункових коефіцієнтів. Зовсім недавно поняття «банківський капітал» використовувалося лише для означення діяльності банків у нормативно-правових актах, що приписують її регулювання. Проте, на сьогоднішній день наукова спільнота дедалі більше звертається до цього терміну, при цьому трактуючи його з огляду на різні основні функціональні властивості. Таблиця 1 Структура категорії «банківський капітал» в підходах різних авторів
Приведений перелік тлумачень категорії «банківського капіталу» дає можливість стверджувати, що сутність даного поняття у повному обсязі розкривається лише при поєднанні усіх його аспектів трактування. Під ефективною стратегією управління капіталом пропонуємо розуміти сукупність стратегічних рішень щодо формування і розподілу капіталу, які спрямовані на досягнення такого співвідношення прибутковості і ризиків, яке забезпечує стабільне зростання вартості банку при збереженні його надійності з урахуванням пріоритетів власників і задоволенням вимог регулятивних органів. Перед фінансовими менеджерами банків стоїть завдання вибору оптимальної стратегії управління власним капіталом серед наявних альтернатив. Управління власним капіталом банку ґрунтується на трьох ключових стратегіях, які відрізняються одна від одної за цільовим призначенням. 1. Стратегія максимальної віддачі капіталу, спрямована на максимізацію прибутку. При використанні цієї стратегії рівень капіталу підтримується на мінімально можливому для покриття ризиків рівні задля збільшення прибутку. Стратегія дозволяє підвищити прибутковість діяльності банку, досягти високого рівня дивідендних виплат, збільшити ринкову вартість банку в короткостроковому періоді. 2. Стратегія підтримки ліквідності передбачає забезпечення високого рівня капіталу банку для покриття всіх можливих ризиків і зростання запасу міцності банку. Стратегія орієнтована на нарощення капіталу швидкими темпами, максимальний захист від ризиків і високу фінансову стійкість у короткостроковому періоді. 3. Стратегія збалансування рівня прибутковості та ліквідності дозволяє забезпечити підтримку ефективності і рентабельності капіталу. Третя стратегія сприяє досягненню урівноваженого рівня ризиків, невисоких дивідендних виплат, спрямованих на капіталізацію, достатнього рівня ліквідності та високої фінансової стійкості банку в довгостроковому періоді. 7. Наукова оглядова стаття з обраної проблематики дослідження ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ КОМЕР- ЦІЙНИХ БАНКІВ Телятник М. Ю., здобувач вищої освіти СВО «Магістр» факультету обліку та фінансів Науковий керівник – Дроботя Я. А. кандидат економічних наук, доцент Держава є головним учасником банківської системи. Саме через діяльність уповноваженого нею органу – НБУ – проводиться аналіз банківської установи, оцінюються її фінансові показники та здійснюється інспектування банку з метою усунення кризового стану та підвищення надійності і стабільності банківської системи. Процес державного управління капіталом банків досліджувався такими вченими, як Бугель Ю., Волкова Н., Гонтаржевський М., Дзюблюк О., Ларіонова К., Самородов Б. та ін. Метою управління капіталом банку є забезпечення прийнятного рівня ризику, достатності капіталу і його покриття, а також дотримання встановлених НБУ економічних нормативів. В основу проведення менеджменту капіталу покладено виконання таких завдань: – оцінка достатності капіталу; – планування обсягів та структури капіталу; – оцінка ймовірних ризиків пов’язаних із капіталом; – тестування стійкості щодо зовнішніх та внутрішніх факторів ризику; – орієнтування управління капіталом банку на стратегію розвитку банку [3, c. 108]. Науковці розмежовують управління капіталом банків на рівні (рис. 1).  Рис. 1. Рівні управління капіталом комерційних банків Джерело:[2, 3] Початкове управління капіталом банку на державному рівні полягає у встановленні вимог щодо обсягу статутного капіталу, джерел внесків засновників та їх складу, кваліфікації співробітників банку, певних технічних питань та умов, за яких НБУ або надає ліцензію на ведення банківської діяльності, або відмовляє у наданні ліцензії. Безвиїзне або дистанційне управління капіталом банку на державному рівні проявляється у встановленні певних заборон або обмежень щодо деяких видів банківської діяльності, обсягів резервів для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків, які порушують економічні нормативи тощо. Виїзне управління капіталом банку на державному рівні проявляється лише на етапі фінансової санації банку. В його основі лежить проведення перевірки банківських установ та їх фінансового оздоровлення за допомогою державних дотацій тощо. Згідно Закону України «Про Національний банк України», НБУ встановлює економічні нормативи з метою підвищення стійкості банків в періоди фінансової та економічної нестабільності, а також формуванні ними запасу капіталу для зменшення рівня ризику[1].Відповідно до нормативів формують показники, за допомогою яких проводиться оцінка та моніторинг окремих банків або банківської системи в цілому. Нормативи сприяють контролю над регуля- тивним капіталом, ліквідністю, ризиками, наданням кредитів, інвестиціями. До основних нормативів оцінки капіталу банків відносять норматив регулятивного капіталу та норматив його достатності. Норматив регулятивного капіталу (Н1) є одним із важливих показників функціонування комерційного банку, який полягає у забезпеченні покриття усіх фінансових ризиків та виконує захисну функцію вкладів, забезпечує високий рівень фінансової стійкості та стабільності банківської діяльності. Його значення повинне бути не меншим 500 млн. грн. Норматив достатності регулятивного капіталу (Н2) вимірюється у відсотках та повинен бути не меншим 10 %. Його менше значення вказує на надмірну передачу ризику кредитування кредитору і вкладнику та ризику неповернення банківських активів [2, с. 156]. Отже, державне управління капіталом банківських установ є досить складним і багатоаспектним процесом, який вимагає постійного удосконалення та реформування. Ефективне використання різноманітних методів державного управління капіталом дозволить підвищити ефективність функціонування не тільки окремої банківської установи, а й економіки країни в цілому. |