Курсова_і_кваліфікаційна_робота_Метод_рекомендації_Міронова_І_С_. Методичні рекомендації з написання, оформлення та захисту курсових і кваліфікаційних робіт для магістрів спеціальності
 Скачать 379.5 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Чорноморський національний університет імені Петра Могили І. С. Міронова МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ, ОФОРМЛЕННЯ ТА ЗАХИСТУ КУРСОВИХ І КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ ДЛЯ МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ІСТОРІЯ ТА АРХЕОЛОГІЯ» Випуск ___ Миколаїв Видавництво ЧНУ імені Петра Могили 2022 УДК 94+902](076) ББК М63 Рекомендовано до друку Вченою радою Чорноморського національного університету імені Петра Могили (Протокол № 6 від 31 серпня 2022 р.) Міронова І. С. Методичні рекомендації з написання, оформлення та захисту курсових і кваліфікаційних робіт для магістрів спеціальності «Історія та археологія». Миколаїв : Вид-во ЧНУ імені Петра Могили, 2022. Випуск___. 56с. (Методична серія) Рецензенти: Кузнець Т. В., доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини; Хмель А. О., кандидат історичних наук, доцент, декан факультету політичних наук Чорноморського національного університету імені Петра Могили. У методичних рекомендаціях вміщено вимоги до підготовки, написання, оформлення та захисту курсових і кваліфікаційних робіт для магістрів спеціальності «Історія та археологія». Методичні рекомендації призначені для студентів магістратури та викладачів. © ЧНУ імені Петра Могили, 2022 © І. С. Міронова, 2022 ЗМІСТ І. Пояснювальна записка …………………………………………………………4 ІІ. Структура та обсяг курсової та випускної кваліфікаційної (дипломної) роботи ……………………………………………………………………………7 ІІІ. Методичні рекомендації до написання вступної частини курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи …………………………………………….9 ІV. Методичні рекомендації щодо вивчення історіографії проблеми та аналізу джерельної бази …………………………………………………………………16 V. Методичні рекомендації щодо написання теоретико-методологічної основи дослідження …………………………………………………………….21 VІ. Процес написання курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи ……25 VІІ. Вимоги до оформлення курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи ……………………………………………………………………………28 VІІІ. Написання анотації, відгуку та рецензії на кваліфікаційну (дипломну) роботу ……………………………………………………………………………35 ІХ. Процедура захисту ………………………………………………………….37 Х. Словник термінів ……………………………………………………………42 ХІ. Список рекомендованої літератури ……………………………………….45 ХІІ. Додатки …………………………………………………………………….47 І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Написання курсових та кваліфікаційних (дипломних) робіт відноситься до форм навчально-наукової діяльності, передбачених Державним стандартом, та може здійснюватися відповідно до вимог освітньо-професійної програми «Історія та археологія». Написання курсових та кваліфікаційних (дипломних) робіт належить до інтегральних видів діяльності, і для їх підготовки знадобиться синтезування знань, здобутих в результаті вивчення багатьох дисциплін: всесвітньої та вітчизняної історії, археології, історіографії, джерелознавства, методології історії, спеціальних історичних дисциплін, краєзнавства та інших предметів. У процесі їх підготовки закріплюються навички самостійного вивчення літератури та джерел, удосконалюється вміння грамотно та доказово викладати та оформлювати висновки та спостереження. Курсова робота – це наукова кваліфікаційна робота, яка має продемонструвати рівень наукової підготовки студента: уміння вибрати тему дослідження, зібрати необхідний для цього матеріал, сформулювати проблему, у світлі якої наукове дослідження буде актуальним та практично корисним, вивчити наукову літературу та проаналізувати джерела з теми дослідження. Кваліфікаційна (дипломна) робота – найбільш серйозне та відповідальне наукове (науково-практичне) дослідження. Вона завершує курс навчання у вищому навчальному закладі та є випускною кваліфікаційною роботою магістра. Вона свідчить про наукову ерудицію та аналітичні навички студента, про рівень знань та ступінь професійної зрілості випускника. Мета кваліфікаційної (дипломної) роботи – систематизація теоретичних знань та практичних навичок, отриманих студентом при вивченні загальноосвітніх, професійних та спеціальних дисциплін. Мета методичних рекомендацій – встановити для студентів-магістрів спеціальності «Історія та археологія» єдині правила підготовки, написання, оформлення та захисту курсової та кваліфікаційної (дипломної) робіт. Студенти очного відділення виконують курсову роботу у 10-му семестрі, заочного відділення – у 15-му (весняному) триместрі 5 курсу з предмету «Джерелознавство, історіографія та методологія історії». Кафедра історії надає студентам список тем та призначає керівника курсових робіт, який проводить консультації упродовж лютого, березня та квітня поточного навчального року. На консультаціях викладач пояснює, як працювати з джерелами, як збирати та обробляти матеріал, як формулювати цілі, завдання, висновки дослідження, яка структура курсової роботи і, нарешті, консультує кожного студента з його теми. У десятих числах травня студенти здають на перевірку науковому керівнику чернетку, наприкінці травня – чистовик роботи. Після цього у першій половині червня (на заліковому тижні) проводиться захист курсової роботи при комісії, призначеній з викладачів кафедри історії. Структура кваліфікаційної (дипломної) роботи відрізняється від курсової роботи. Якщо в курсовій роботі студент повинен дослідити історіографію обраної проблеми, її джерельну базу та методологію дослідження, то у кваліфікаційній (дипломній) роботі він має вивчити сам предмет дослідження та вирішити наукову проблему. Таким чином, у кваліфікаційній (дипломній) роботі студент продовжує дослідження, проведене в курсовій роботі, але може вибрати й нову тему. Він також може запропонувати власну тему, обговоривши її з викладачем, який погодився бути науковим керівником. Усі теми кваліфікаційних (дипломних) робіт розглядаються та затверджуються на засіданні кафедри історії. Докладніший графік (етапи) роботи над кваліфікаційною працею надано у розділі VI «Процес написання курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи» даних методичних рекомендацій. Студенти спеціальності «Історія та археологія» Чорноморського національного університету імені Петра Могили під час підготовки, здавання та захисту курсових та кваліфікаційних (дипломних) робіт зобов’язані керуватися розпорядженнями наукового керівника та завідувача кафедри історії, у тому числі щодо конкретних термінів здачі робіт, попереднього захисту та захисту. Календарний план роботи узгоджується з науковим керівником та завідувачем кафедри історії. Питання, що стосуються обов’язковості календарного плану та його оформлення у письмовій формі, вирішує науковий керівник. У процесі роботи план може уточнюватися: можуть розширюватись окремі розділи та підрозділи, вводитися нові підрозділи з урахуванням зібраного матеріалу; інші підрозділи, навпаки, можуть скорочуватися. Усі зміни в плані мають бути узгоджені з науковим керівником. Після остаточного узгодження календарного плану роботи студент має заповнити завдання на дипломний проєкт (роботу), які розташовуються на другій і третій сторінці кваліфікаційної (дипломної) роботи (зразок заповнення завдання на дипломний проєкт (роботу) дивіться у додатку 3). Науковим керівником кваліфікаційної (дипломної) роботи може бути викладач кафедри історії факультету політичних наук, здатний виступати експертом із проблем, що розглядаються у роботі. Науковий керівник здійснює науково-методичне керівництво роботою, допомагає студенту виділити найважливіші та актуальні теоретичні та практичні аспекти теми; надає допомогу у складанні плану роботи, у виборі літератури та джерел; встановлює календарні терміни виконання всієї роботи та її частин, контролює весь цей процес. До курсової та кваліфікаційної (дипломної) робіт пред’являється низка вимог, найважливішими з яких є: – новизна та актуальність обраної теми; – глибина аналізу матеріалу та повнота розкриття теми; – теоретична цінність та практична значущість роботи; – самостійність висновків; – стрункість композиції роботи; – логічність та грамотність викладу; – відсутність друкарських похибок, орфографічних та пунктуаційних помилок. Основна вимога до курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи – вичерпний опис поставленого завдання, виконаної роботи та отриманих результатів, що дозволяє судити про ступінь виконання завдання та професійну підготовку дипломника. ІІ. СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ КУРСОВОЇ ТА ВИПУСКНОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ (ДИПЛОМНОЇ) РОБОТИ Курсова робота Вивчення предмету «Джерелознавство, історіографія та методологія історії» сприяє формуванню у студентів практичних навичок зі складання історіографічної, джерельної і методологічної частини курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи. По суті, курсова робота – це є перший розділ кваліфікаційної роботи, присвячений вищезазначеним проблемам. Закінчена курсова робота включає вступ, основну частину і висновок. Обсяг написаної роботи має становити 30–35 сторінок чистого тексту (без списку використаних джерел та літератури, а також додатків). Важливо звернути увагу, що при написанні курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи студент повинен опрацювати та проаналізувати не менше 90–100 найменувань різних видів джерел та літератури на тему дослідження. Структура курсової роботи являє собою чіткий поділ на частини, логічно завершені, взаємопов’язані, але без повторень, які поетапно розкривають досягнення цілей і вирішення завдань, викладених у вступі. Тема курсової роботи формулюється з назви кваліфікаційної (дипломної) роботи, і має розкривати проблеми історіографії, аналізу джерельної бази та методів дослідження. Наприклад: «Історія Бузького козацького війська: історіографія, джерела, методи дослідження», де перша частина теми є назвою кваліфікаційної (дипломної) роботи. Курсова робота має бути написана за встановленим зразком і складатися з наступних частин: Титульний лист (див. Додаток 1) Зміст Перелік умовних скорочень (якщо є) Вступ Три розділи (всередині розділів, якщо є – підрозділи) основної частини Висновки Список використаних джерел та літератури Додатки (якщо є) Зразок змісту курсової роботи ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …………………………………………...3 ВСТУП …………………………………………………………………………….4 РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ……………………………………..7 РОЗДІЛ 2. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ………………………………………………..17 РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ………………..23 ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..28 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ………………….31 Випускна кваліфікаційна (дипломна) робота Кваліфікаційна (дипломна) робота має ту саму структуру, що й курсова робота і складається, як правило, з 3–4 розділів із двома-трьома підрозділами в кожній. Три розділи курсової роботи мають бути оформлені в першому розділі кваліфікаційної роботи, який має називатися «Стан наукової розробки проблеми» та бути поділеним на три підрозділи. Обсяг написаної кваліфікаційної (дипломної) роботи має становити 90–100 сторінок чистого тексту (без списку використаних джерел та літератури, а також додатків). Слід також звернути увагу, що обсяги кожного розділу і підрозділу мають бути приблизно рівними один одному. Заголовки розділів не повинні повторювати назву роботи, а підрозділів – назви розділів. Відмітимо також, що до змісту слід вносити номери та назви розділів і підрозділів курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи із зазначенням відповідних сторінок. Зразок оформлення титульного листа дипломної роботи надано у Додатку 2. Зразок змісту кваліфікаційної (дипломної) роботи ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …………………………………………...3 ВСТУП …………………………………………………………………………….5 РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ……………………11 1.1. Історіографія проблеми ……………………………………………..11 1.2. Джерельна база дослідження ……………………………………….19 1.3. Методологія та методи дослідження ……………………………….26 РОЗДІЛ 2. ………………………………………………………………………..31 2.1 .................................................................................................................31 2.2 .................................................................................................................39 2.3 .................................................................................................................47 РОЗДІЛ 3. ..............................................................................................................48 3.1 .................................................................................................................48 3.2 .................................................................................................................56 3.3 .................................................................................................................64 РОЗДІЛ 4. ..............................................................................................................65 4.1 .................................................................................................................65 4.2 .................................................................................................................77 4.3 .................................................................................................................90 ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….98 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ………………...106 ДОДАТКИ ……………………………………………………………………...130 ІІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ ВСТУПНОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВОЇ ТА КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ (ДИПЛОМНОЇ) РОБОТИ Однією з головних складових курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи є вступ. Ця невелика за обсягом частина текстової роботи, як правило, одна десята тексту є науковим апаратом, інструментарієм дослідження, керівництвом до дії. Розробка вступу у чорновому варіанті на початку роботи надає дослідженню більш осмислений і цілеспрямований характер. Вступ, як і всі основні частини тексту курсової або кваліфікаційної (дипломної) роботи, має свою структуру: – Актуальність теми дослідження; – Об’єкт та предмет дослідження; – Мета та завдання дослідження; – Хронологічні та територіальні рамки дослідження; – Методи дослідження; – Наукова новизна дослідження; – Практична значущість дослідження; – Апробація та публікації на тему дослідження (для кваліфікаційної (дипломної) роботи); – Структура курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи. Розглянемо структурні частини вступу докладніше. Актуальність теми дослідження за обсягом для курсової роботи має становити від 0,5 до 1 сторінки, у кваліфікаційній (дипломній) роботі – 1–1,5 сторінки друкованого тексту. Актуальність теми повинна виражати напрямок дослідження на зміну існуючого положення з цього питання, або на встановлення будь-якої залежності між проблемами та їх вирішенням. Висвітлення актуальності має бути аргументованим, але небагатослівним. Автору достатньо показати головне – суть проблемної ситуації, яка має вказувати на наявність факторів та причин, що зумовлюють необхідність дослідження наукової теми. Те, як студент вміє вибрати тему і наскільки правильно він цю тему розуміє та оцінює з погляду своєчасності та соціальної значущості, характеризує його наукову зрілість та професійну підготовленість. У цілому, оцінка досліджуваної наукової теми може розглядатися за такими критеріями: «нерозроблена», «слабо розроблена», «недостатньо розроблена», що має підкріплюватися наявністю достатньої інформаційної бази. Але значення теми не повинно обґрунтовуватися лише малим ступенем її вивченості. Значним показником щодо дослідження проблеми може бути введення в науковий обіг нових або уточнення вже відомих фактів, узагальнення матеріалів, необхідний вибір інших нових методологічних підходів або принципів наукового пізнання тощо. Обґрунтування теми передбачає також її зв’язок із суміжними сферами знань, запровадженням нових понять, термінів, визначень. Для обґрунтування актуальності теми дослідження необхідно вибрати нерозроблені чи недостатньо розроблені наукові проблеми та відповісти на запитання: «Який стан досліджуваного питання історії на даному етапі наукового знання і яким він має бути? Навіщо ці проблеми слід вирішувати? Кому це цікаво та потрібно? Що дасть дослідження для сучасного історичного знання і чим воно може бути корисним для майбутнього?». Обов’язковим елементом вступу є формулювання об’єкта та предмета дослідження. Об’єкт та предмет дослідження як категорія наукового процесу співвідносяться між собою як загальне та приватне. Об’єкт дослідження – це процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію та обране для вивчення, носій досліджуваної проблеми. До об’єкта входить вся сукупність зв’язків, відносин, видів діяльності, властивостей, які об’єктивно існують у джерельній базі дослідження та мають відношення до проблематики наукових пошуків. Для розширення чи звуження об’єкта необхідне вагоме обґрунтування, про що має бути вказано у вступі роботи. Предмет дослідження – це те, що знаходиться в межах обраного об’єкта дослідження. Це предметна область, що включає в себе ті сторони та властивості об’єкта, які у найбільш повному вигляді виражають досліджувану проблему (приховують у ній протиріччя) та підлягає вивченню. Саме на предмет дослідження спрямована основна увага студента, саме предмет визначає тему курсової або випускної кваліфікаційної (дипломної) роботи, яка позначається на титульному аркуші як заголовок. Мета дослідження – це ідеальне уявлення кінцевого результату, те, чого потрібно досягти. Формулювання мети обов’язково має узгоджуватися з назвою роботи. У її визначенні зазвичай використовують низку стандартних початкових слів: «обґрунтувати», «розробити», «виявити», «комплексно проаналізувати» тощо. Мету корисно сформулювати у вигляді загальної тези, в якій встановлюється, що автор передбачає показати і довести в роботі. Завдання дослідження. Мета відноситься до стратегічних параметрів дослідження і веде за собою постановку тактичних завдань, що визначають шляхи та методи, засоби та прийоми вирішення проблем, які планується виконати в ході роботи. Завдання повинні відображати шляхи досягнення поставленої мети. Їх зміст випливає зі змісту розділів курсової чи кваліфікаційної (дипломної) роботи. Формулювання завдань робиться у формі перерахування, використовуючи низку стандартних початкових слів: «вивчити», «уточнити», «описати», «розглянути», «встановити», «виявити», «сформулювати», «розробити» тощо. Хронологічні рамки – це певні часові межі історичного дослідження. Як правило, вони фіксуються у назві роботи, але у вступі необхідно аргументувати їх вибір. Якщо в центрі дослідження лежить якась подія, то хронологічними рамками буде її початок і закінчення. Отже, хронологічні межі поділяються на нижню та верхню рамки. Нижня рамка – це початок події, а верхня – його закінчення. Особливо важливо аргументувати нижню та верхню межі хронологічних рамок, якщо в назві дослідження вони визначені без вказівки точної дати: наприклад, «наприкінці XIX – на початку ХХ ст.» або «середина 1960-х – середина 1980-х рр.». Відсутність переконливого пояснення того, чому ці роки є рубіжними для предмета дослідження, що розглядається, показують наукову неспроможність автора і різко знижують якість роботи. Територіальні рамки дослідження. Однією з найважливіших характеристик наукової роботи є територіальні чи географічні рамки дослідження. Це поняття має на увазі опис у курсовій або кваліфікаційній (дипломній) роботі історичних та територіальних кордонів, що розглядаються у дослідженні історичних подій. Територіальні межі наукового дослідження зазвичай визначаються темою роботи і конкретизуються у випадку, якщо для конкретизації території історичних подій, що розглядаються, потрібні додаткові роз’яснення. Зазвичай необхідність таких роз’яснень пов’язана зі зміною як назв, так і меж адміністративно-територіальних одиниць в історичному аспекті. Методи дослідження. Розглядаючи цю структурну частину вступу, студенту варто вказати основні принципи та методи наукового дослідження, покладені в основу дослідницької роботи. Принцип – це основне правило, якого необхідно дотримуватись при вивченні всіх явищ і подій в історії. До основних принципів наукового історичного дослідження відносяться: – принцип об’єктивності, який передбачає відтворення історичної дійсності з опорою на справжні факти і знання об’єктивних закономірностей історичного розвитку; – принцип детермінізму – науковий підхід, згідно з яким всі явища не випадкові, а мають причину, обумовлені певними передумовами, і вся дійсність постає як сплетіння причинно-наслідкових зв’язків; – принцип історизму – це принцип, який вимагає розгляду всіх історичних фактів, явищ і подій з урахуванням конкретних хронологічних рамок і конкретної історичної обстановки. При цьому потрібно розглядати історичне явище в розвитку, тобто враховувати, які причини породили його, як воно сформувалося і як видозмінювалося з часом; – принцип соціального підходу – це принцип, який передбачає необхідність враховувати інтереси, традиції та психологію певних класів, станів, соціальних верств і груп. Цей принцип зобов’язує співвідносити інтереси класові і вузько групові із загальнолюдськими, враховуючи суб’єктивний момент у практичній діяльності урядів, партій, осіб; – принцип альтернативності – це принцип, який допускає можливість багатоваріантного історичного розвитку. Керуючись ним, дослідник створює моделі альтернативного розвитку шляхом зіставлення з аналогічними явищами світової історії, визначає ступінь ймовірності здійснення тієї чи іншої події. Далі у вступі до курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи студенту потрібно виділити, а у відповідному розділі роботи ще й проаналізувати, три групи методів: загальнонаукові, спеціально-історичні та міждисциплінарні. До загальнонаукових методів належать: – Аналіз (від грец. – розкладання, розчленування) – метод, що передбачає поділ досліджуваного об’єкта або явища на окремі частини і визначення властивостей окремого елемента; – Синтез (від грец. synthesis – з’єднання) – метод об’єднання розрізнених елементів у єдине ціле на підставі того чи іншого закону, будь-яких принципів чи закономірностей, за допомогою якого отримують повну картину явища загалом; – Індукція (від лат. – наведення) – шлях пізнання від поодиноких фактів до загального стану – висновку; – Дедукція (від лат. «deduction» – виведення) – метод виведення із загального стану поодиноких фактів та формулювання на їх основі приватних висновків; – Аналогія (від грец. – відповідність, подібність) – метод отримання знань про предмети на основі їх порівняння та встановлення між ними подібності за тими чи іншими ознаками, внаслідок чого робляться припущення про відповідність, сумісність та інші характеристики об’єктів, що вивчаються, метод перенесення властивостей одного предмета на інший за рівнем подібності; – Моделювання – метод дослідження, при якому об’єкт, який цікавить дослідника, заміщується іншим об’єктом, що знаходиться у відношенні подібності до першого об’єкту; – Абстрагування (від лат. «abstractio» – відволікання, відділення) – це розумова діяльність, спрямована на отримання абстракцій – ідеальних (не існуючих насправді) предметів, якими можуть бути окремо взяті уявлення, категорії, поняття, теорії тощо, так і їх системи; – Узагальнення – формулювання висновків, закономірностей та законів з фактів, аналізів подій та явищ. Серед спеціальних методів історичного дослідження студенту слід вказати: – Хронологічний метод – розгляд зв’язку різних явищ у різних часових проміжках у порядку хронології; – Історичний (історико-хронологічний) метод – метод, який ґрунтується на виявленні історичних фактів у їхній хронологічній послідовності та логічній закономірності побутування в контексті зародження, розвитку, згасання та вмирання чи переродження явища; – Синхроністичний метод – розгляд зв’язку явищ в одному часовому проміжку; – Порівняльний метод – розгляд та порівняння різних історичних явищ та виявлення загальних ознак; – Типологічний метод – метод, заснований на зіставленні, який дозволяє виявити групи схожих явищ і процесів, що досягається за допомогою схематичного відображення конкретно-історичної реальності у вигляді логічних моделей – так званих «ідеальних типів»; – Структурний метод (від. лат. «structura» – будова, розташування) – метод, заснований на виявленні стійких зв’язків усередині системи, що забезпечують збереження її основних властивостей; – Системний метод – метод, який виходить з розуміння системи як сукупності взаємопов’язаних елементів; передбачає розгляд кількох головних завдань: виокремлення елементів, які входять в систему; аналіз характеру відносин між елементами (горизонтальні, ієрархічні); вивчення взаємодії системи з зовнішнім середовищем; – Історико-діахронний метод – сукупність теоретичних принципів, прийомів та процедур, спрямованих на вивчення сутнісно-часових змін історичної реальності. Також у курсових та кваліфікаційних (дипломних) роботах при дослідженні кількісних сторін історичного процесу використовується міждисциплінарний статистичний (кількісний, математичний) метод. Робота з кількісними показниками дозволяє виявити протяжність, поширеність, темпи розвитку та інші сторони історичного процесу. Тільки за умови дотримання і поєднання всіх принципів і методів пізнання можуть бути забезпечені науковість та достовірність у висвітленні минулого. Наступна частина вступу є експертно-оціночними положеннями дослідницької роботи і, як правило, пишеться після завершення роботи. Вона є своєрідною самооцінкою характеру наукової діяльності за результатами дослідження, які визначають наступні параметри: новизна результатів дослідження, тобто оригінальність отриманих результатів; практична цінність результатів дослідження; апробація та публікації; структура текстового об’єкта із достатньою бібліографією та додатками по темі. Наукова новизна навчально-наукового дослідження визначається на основі виявлення відмінності рис даної роботи від праць на аналогічну тематику. Новизна дослідження може розглядатися за такими параметрами – «вперше» або «повніше розглянуті»: – оригінальність постановки проблеми; – наукове обґрунтування актуальності теми; – виявлення нових історичних, біографічних та інших фактів; – предмет дослідження раніше не вивчався, був вивчений недостатньо, на цю тему в предметі дослідження зроблено фактологічні, аналітичні, теоретичні, понятійно-термінологічні та інші доповнення; – запровадження нових наукових понять, категорій, обґрунтування термінів; – глобальність мети, масштабність завдань, поставлених у дослідженні; – методи дослідження раніше не застосовувалися при роботі з цих проблем, теми. При описі новизни навчально-наукового дослідження слід підкреслити, наприклад, що «на відміну від…, автором встановлено…, виявлено…, проаналізовано…, обґрунтовано…, запропоновано…, розвинуто уявлення…, доповнено…, узагальнено…, типологізовано…, класифіковано ...» тощо. Новизна та самостійність є суттєвими критеріями оцінки якості курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи. Новизна не повинна довільно вигадуватись або безпідставно декларуватися, вона має бути дійсно підтверджена необхідними положеннями текстового об’єкта. Практична цінність наукового дослідження. Прикладне значення курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи полягає у перерахуванні тих галузей наукового знання, навчальної діяльності або організаційних установ (музей, школа, вуз, громадські організації тощо), спеціалістів гуманітаріїв та інших категорій професіоналів, де результати дослідження можуть використовуватись. Також можуть бути зазначені проблеми, які виявились у ході дослідження та до яких надалі можуть звернутися інші дослідники. Апробація результатів дослідження містить перелік виступів студента на краєзнавчих, регіональних, всеукраїнських та міжнародних конференціях, результати яких зафіксовані у формі тез чи текстів доповідей, повідомлень у збірниках наукових праць. Публікації на тему наукового дослідження перераховуються згідно з вимогами до бібліографії. * Відповідно до вимог написання та захисту кваліфікаційних (дипломних) робіт студентами спеціальності «Історія та археологія» факультету політичних наук Чорноморського національного університету імені Петра Могили, без наявності апробації результатів дослідження та публікацій на тему дослідницької роботи, студент не допускається до захисту. * Крім того, наявність апробації та публікацій впливає на оцінку, яку може отримати студент-магістр на захисті. Важливо запам’ятати: – Якщо студент претендує на оцінку «відмінно» (90–100 балів), у нього має бути опубліковано: 1. одна стаття по темі кваліфікаційної (дипломної) роботи у фаховому українському журналі; 2. одні тези матеріалів краєзнавчої, регіональної або всеукраїнської конференції; 3. одні тези матеріалів міжнародної конференції, опубліковані англійською мовою. – Якщо студент претендує на оцінку «добре» (75–89 балів), у нього має бути опубліковано: 1. одна стаття по темі кваліфікаційної (дипломної) роботи у фаховому українському журналі; 2. одні тези матеріалів краєзнавчої, регіональної або всеукраїнської конференції. – Якщо студент претендує на оцінку «задовільно» (60–74 бали), у нього має бути опубліковано: одна стаття по темі кваліфікаційної (дипломної) роботи у фаховому українському журналі, або одні тези матеріалів краєзнавчої, регіональної, всеукраїнської конференції, або одні тези матеріалів міжнародної конференції, опубліковані англійською мовою. В останньому абзаці вступу «Структура курсової або кваліфікаційної (дипломної) роботи» слід зазначити, що вона відповідає поставленій меті та визначеним завданням і складається з переліку умовних скорочень, вступу, вказати кількість розділів основної частини (кількість підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури (вказати кількість позицій) і додатків (вказати кількість позицій). Наприкінці абзацу треба вказати загальний обсяг дослідження, а також обсяг основного тексту роботи. Таким чином, констатуємо, що зі вступу до курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи починається знайомство наукового керівника, рецензента, викладачів кафедри історії та членів Державної екзаменаційної комісії з навчально-науковим дослідженням. Від враження, яке воно справляє, часто залежить загальна оцінка праці. Положення вступу є керівними для написання основного тексту дослідження та мають бути підтвердженими у заключній частині курсової чи кваліфікаційної (дипломної) роботи. ІV. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІОГРАФІЇ ПРОБЛЕМИ ТА АНАЛІЗУ ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ Наступною найважливішою стадією роботи над курсовою і кваліфікаційною (дипломною) працею є ознайомлення з критичною або теоретичною науковою літературою, що є з даного питання, в ході якого стає зрозумілою міра вивченості проблеми. Таким чином, першим кроком до написання роботи має бути збір та критичний аналіз історіографії. Для цього студентам насамперед слід повторити пройдений у попередні роки курс «Українська історіографія». Під час підготовки курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи використовуються монографії, збірники наукових праць, збірники наукових статей, іноземна література, матеріали науково-практичних, краєзнавчих, всеукраїнських, міжнародних конференцій, статті в періодичній пресі, довідники, словники, автореферати та дисертації, а також матеріали інформаційної мережі Інтернет та електронних баз даних. Для того, щоб охопити основну літературу за обраним напрямом дослідження, при роботі в бібліотеці використовується два найбільш поширених види каталогів (складених у певному порядку переліку літературних джерел): систематичний і алфавітний. У першому література розташована з проблем або по науках, у другому – за алфавітом (прізвищем автора або назвою колективної монографії, підручника або навчального посібника). Поряд з цими джерелами можна звернутися до довідково-бібліографічних вказівників, електронних бібліотечних каталогів, інформації про нову літературу і рецензії на неї, а також до довідкового та бібліографічного апарату книг, наявних у розпорядженні самого дослідника. Зазвичай процес вивчення літератури здійснюється у два етапи. Перший етап. Коли вибрано тему і, можливо, підібрано перші матеріали, студент вивчає наукові роботи, які створюють базу для з’ясування суті питання та його аналізу. Другий етап. Критичний аналіз літератури, її класифікація за періодами за проблемно-хронологічним принципом. Як правило, у наукових роботах на історичну тематику, виділяється три основні періоди вивчення проблеми у працях вітчизняних авторів: 1. імперський (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.); 2. радянський (1920–1980-ті рр.); 3. Сучасний (1991 р. – до сьогодення). Якщо хронологічні рамки наукового дослідження охоплюють, наприклад, вивчення радянського періоду історії України, відповідно їх буде два. У свою чергу, кожен період може бути поділений на хронологічні етапи, у кожному з яких може бути виділено окрему проблему за темою роботи. Праці українських дослідників можуть не висвітлювати всі поставлені у роботі питання, тому студенту важливо проаналізувати ще й роботи іноземних авторів та виділити їх в окрему групу історіографічного аналізу. Важливо відзначити, що в історіографії не тільки перераховуються всі попередні та відомі автору дослідження на тему, але й відображаються основні етапи вивчення проблем, розглядаються різні точки зору вчених, дається критична оцінка їх працям, тобто матеріали систематизуються та поділяються на групи, підгрупи, відповідно до тих чи інших критеріїв відбору, наприклад, за хронологією, важливістю проблем, новизною, теоретичною, методологічною чи практичною значимістю. При розгляді ступеня вивченості питань теми необхідно виявити вміння вести пошуки необхідної літератури загального, галузевого та спеціального характеру, звернувши особливу увагу на виявлення новітніх публікацій з проблеми дослідження. При цьому необхідним є вміння об’єктивно аналізувати наукові праці, порівнюючи їх, групуючи з тієї чи іншої точки зору на основі хронологічного чи проблемного принципу, виділяючи характерні етапи розробки питань. Критично оцінюючи позиції авторів з досліджуваних питань, визначаючи специфіку методів дослідження тих чи інших вчених, шкіл, наукових напрямів, узагальнюючи досягнення та позначаючи невирішені чи недостатньо висвітлені питання, автор дослідження як би встановлює межу між відомим та невідомим на цю тему. Нагромадження фактів, кількісних даних, формулювань, точок зору різних вчених істориків тощо – дуже важлива ланка у процесі роботи над науковою працею, оскільки фактична частина становить основу, на якій будується все дослідження. Важливим джерелом пошуку у вік інформаційних технологій став Інтернет. Краще брати інформацію зі спеціалізованих ресурсів (сайти наукових журналів, наукових бібліотек, архівів, науково-аналітичних центрів тощо). Слід звернути увагу на домен, на якому зареєстрований сайт, на автора розміщеного матеріалу, на своєчасність оновлення інформації на сайті. Також звернемо увагу, що при аналізі літератури необхідно витримувати шанобливість та доброзичливість тону щодо авторів праць, бо слід бути вдячними попередникам за надану інформацію, навіть якщо з їхніми положеннями не згоден. Потім, як правило, підходять до висновків про недостатність висвітлення досліджуваних проблем, або неспроможність старого знання у світлі виявлення нових фактів, а також про важливість, актуальність і необхідність подальшого дослідження, яке слід продовжити на новому рівні, можливо на основі праць якогось відомого вченого. Таким чином, продемонструвавши обізнаність в інформації з досліджуваної теми, автор наукової праці у висновку повинен констатувати ступінь вивченості проблем, пов’язаних з темою, і зробити заявку на передбачуване вирішення питань. Також порадимо студенту при написанні наукової роботи не шкодувати часу на конспектування літератури. Добре виконаний конспект – це такий самий гідний примірник особистої бібліотеки, як і книга, ним можна користуватися і після того, як робота написана та успішно захищена. Конспекти можуть складатися в письмовій та електронній формі (у цьому випадку для кожного літературного джерела потрібно створити окремий файл і внести в нього дані за всіма правилами підготовки конспекту). Правила такі: 1. Необхідно точно вказувати прізвище та ініціали автора (якщо можливо, повністю його ім’я та по батькові, що особливо важливо, коли прізвище не схиляється). 2. Потрібно точно вказувати назву роботи та вихідні дані (місце, назву видання та рік), відзначати загальну кількість сторінок. Якщо матеріал взято з періодичного видання, то зазначаються назва газети чи журналу, дата виходу (рік, число, місяць чи номер для газети, рік та номер для журналу), сторінки статті з журналу, тижневика, газети тощо. 3. Витяги з книги або статті можуть бути точними та неточними (скороченими або у переказі). Краще вибрати значки для того та іншого випадку та користуватися ними, щоб убезпечити себе від неточного цитування. 4. Обов’язково потрібно вказувати, з якої сторінки зроблено виписку, оскільки прочитана література в тексті курсової та кваліфікаційної (дипломної) роботи буде згадуватися і цитуватися. 5. Закінчена бібліографія подається на перегляд науковому керівнику і при необхідності може бути відкоригована. Наступним найбільш складнішим етапом у написанні наукової роботи є збір та критичний аналіз джерельної бази. На підставі вивченого у попередні роки курсу «Історичне джерелознавство» студенту слід згадати, що до історичних джерел належать усі залишки матеріальної культури минулого. Класифікуються джерела за типами, видами та родами. За типами джерела поділяються на речові, усні, зображальні, лінгвістичні і писемні. У наукових роботах використовуються переважно писемні джерела, які за видовою класифікацією поділяються на документальні і наративні. Виходячи з теми наукового дослідження, студент може опрацювати і застосувати в роботі й інші типи і види джерел. Аналітичний рівень роботи зросте при використанні нетрадиційних джерел, таких як усні інтерв’ю, фоно- та фотодокументи тощо. Так само як і історіографія, наявна джерельна база має бути класифікованою. Працюючи на цьому етапі над дослідженням теми, студент має відшукати, опрацювати, систематизувати і класифікувати 20–30 джерел в такі групи (в залежності від теми дослідження, групи можуть змінюватися): 1. Неопубліковані (архівні) джерела 2. Опубліковані (друковані) джерела: А. Нормативно-правові документи Б. Документація органів місцевого самоврядування В. Статистичні матеріали |