Незаразные болезни. 1. Гнойнонекротические поражения дистального отдела конечностей. 5

• Название: 1. Гнойнонекротические поражения дистального отдела конечностей. 5
• Анкор: Незаразные болезни.doc
• Дата: 07.05.2017
• Размер: 5.28 Mb.
• Имя файла: Незаразные болезни.doc
• Тип: Документы; #7217
• Категория: Биология. Ветеринария. Сельское хозяйство
• страница: 13 из 90

11. ПОДОДЕРМАТИТЫ У КОНЕЙ. ПРИЧИНЫ, КЛАССИФИКАЦИЯ, ЛЕЧЕНИЕ И ПРОФИЛАКТИКА.

Пододерматити(Pododermatitis) — це запалення основи шкіри копит. Ділять в залежності від характеру ексудату на асептичні і гнійні, по тривалості процесу — на гострі і хронічні, по глибині поширен­ня — на поверхневі і глибокі.

АСЕПТИЧНИЙ ПОДОДЕРМАТИТ (Pododermatitis aseptica)

Етіологія. Причинами його виникнення є удари, стиснення і защемлення основи шкіри (частіше в ділянці підошви) без по­рушення цілості рогового черевика.

Він характеризується виділенням серозного або серозно-фіброзного ексудату і перебігає в гострій або хронічній формі, має обмежене або дифузне поширення.

У коней це запалення буває при неправильному куванні (значне потоншення рогу при розчистці копит, безпосередня .шковка, робота на кам'яній дорозі, не добре припасована підко-иа тощо).

Гостре дифузне запалення основи шкіри копита можливе на одній кінцівці або на всіх одночасно, що спостерігається під час довгого знаходження коней у вагонах при перевезенні залізни­цею, а також при ревматичному запаленні копит.

Хронічне асептичне запалення на невеликих ділянках копи-га з'являється як наслідок повторних механічних пошкоджень і розростання, тріщин та інших дефектів копитового рогу.

Патогенез. Гостре асептичне запалення починається в су­динному шарі, а потім розповсюджується на всі шари основи шкіри копита. Спочатку з'являється активна, потім пасивна гіперемія та ексудація, В судинному шарі основи шкіри копита скупчується серозний або серозно-фіброзний ексудат, проникає в сосочки (листочки) і продукуючий шар епідермісу. Скупчення ексудату в м'яких тканинах між роговим шаром копита і копи­топодібною кісткою тисне на всі шари основи шкіри, защемлює нервові закінчення, викликає біль, веде до порушення живлен­ня тканин і їх змертвіння.

Якщо запальна ділянка невелика, то ексудат, що накопичи­вся в міжтканинних проміжках, широко не розповсюджується, але на цьому місці втрачає зв'язок основи шкіри з роговим ша­ром копита, і з'являється порожнина з ексудатом. Згодом він розсисається, І залишається порожнина в роговій стінці, яку називають "пуста стінка". В ній знаходиться невелика кількість бурої маси рогу, що розпався.

Внаслідок подразнення кератогенних елементів (заковка, тріщина) прискорюється ріст рогу з внутрішнього боку рогового черевика. Цей ріг має ненормальну структуру, що веде до роз­витку кератоми (рогового стовпчика).
ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ СОСОЧКІВ ОСНОВИ ШКІРИ КАЙМИ

Захворювання характеризується розладом нормальної рого-утворюючої функції сосочків основи шкіри, через це рогова стінка вкривається кільцями, а також поперечними і подовжні­ми розколинами, що надає вигляду кори старого дерева. Процес має хронічний перебіг і буває на передніх та задніх копитах.

Причинами обмеженого запалення є удари та поранення цієї частини основи шкіри, втирання подразнюючих мазей та ін.

Клінічні ознаки. Захворювання спочатку непомітне, кінь не відчуває болю І не кульгає.

При огляді копит помічаємо, що основа шкіри кайми трохи потовщена і, коли натискати пальцем, то виявляється біль. Ро­гова стінка вкрита рівнобіжними до вінчика кільцями, подовж­німи та поперечними розколинами. Якщо процес триває довго, то вся зовнішня поверхня стінки нагадує собою кору старого дерева.

ХРОНІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ СОСОЧКІВ ОСНОВИ ШКІРИ ВІНЧИКА

Відзначається ненормальним розвитком рогу в зачіпній час­тині вінчика, а також потовщенням як самого вінчика, так І підшкірної тканини.

Причиною вважають погане лікування засічок, розколин, які ведуть до хронічного запалення сосочків вінчика, ненор­мального розвитку рогу і потовщення підшкірної клітковини.

Деякі автори вважають, що захворювання буває від розтяг­нення і защемлення сосочків вінчика під час руху, коли дуже згинаються і розгинаються останні фаланги. Це приводить до хронічного запалення вінчика, посиленого розвитку рогу в зачіп­ній його частиш. Цей патологічний процес буває тільки у риса­ків і тільки в частині зачепа.

Клінічні ознаки. На рогові вінчика є розколини, з яких спо­чатку виходить кров, а потім гній. Кінь кульгає, під час руху робить короткі кроки, спираючись переважно на п'ятки. У по­дальшому збільшується обсяг вінчика і посилюється відкладан­ня на ньому рогу.

При асептичному гострому пододерматиті з'являється куль­гання опірної кінцівки. В залежності від пошкодження ступінь кульгання буде різним. При русі по твердому, грунті кульгання посилюється. В стані спокою- кінь переміщає кінцівку вперед або назад. Копитовими кліщами виявляється місце ураження. При гострому дифузному запаленні підвищується чутливість, що спостерігається в різних місцях копита. Підвищується тем­пература в копиті.

В хронічних випадках ці ознаки стають не такими виразни­ми і навіть відсутні.

При розчистці копит виявляються червоні або блідо-жовті плями. Під час зрізання підошовного краю стінки нерідко зна­ходять у ньому порожнини або частки потовщеного деформова­ного листочкового шару рогу.

Хронічний асептичний пододерматит легко виявити по зов­нішньому вигляді копита. На роговій стінці видно щілини, кільцеподібні заглибини. При хронічному запаленні кайми І вінчика поверхня стінки рогового черевика стає шорсткою, схожою на кору старого дуба. Ріг сухий, крихкий, ламкий.

Прогноз. При гострому асептичному запаленні основи шкіри копита — сприятливий, при хронічному — обережний.

Лікування. В випадках гострого запалення основи шкіри копит лікування направлене на припинення ексудації. В перші дві-три доби рекомендують застосовувати холод у вигляді постійного зрошування копита холодною водою, накладання колодної глини, пов'язки з льодом. Коневі надається спокій, досить просторне стійло з м'якою підстилкою. Через 3-4 дні рекомендується застосування тепла в різній формі: тепловологі игріваючі компреси, копитові ванни з гіпертонічним розчиномкухонної солі при температурі 40 - 45 °С, гаряча глина, торф'яна грязь температурою 45 - 47 °С, УВЧ та ін.

При наявності припухання на каймі, вінчику застосовують зігріваючі компреси, спиртові висихаючі пов'язки, а також по­тоншують прилеглу ділянку рогу.

При хронічному запаленні основи шкіри копита, коли в процес втягнуті сосочки основи шкіри рогової кайми та вінчика і вони патологічне розростаються, обмивають копито теплою водою щітками з милом, змазують 5 % розчином йоду, а потім ріг, що вкрив сосочки основи шкіри кайми і вінчика, обчища­ють рашпілем або наждачним папером до сосочків і використо­вують пов'язку з Ю % йод-вазеліном, 20 % саліциловою або 10 % йодистою мазями тощо.

Профілактика. Заснована на правильному утриманні і до­гляді за копитами і кінцівками, умілому куванні, а також на забезпеченні фізіологічне необхідного моціону. Копита слід ре­гулярно розчищати і завжди після тривалої роботи їх оглядати. В профілактиці захворювання обов'язково слід враховувати заходи, що виключають травматичні пошкодження в ділянці копит.

РЕВМАТИЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ КОПИТ (Pododermatitis rheumatica)

Характеризується дифузним асептичним запаленням сосоч­кового, листочкового і судинного шарів основи шкіри, переваж­но зачіпної і бокових її частин, що призводить до спускання копитоподібної кістки, деформації рогового черевика з утворен­ням їжакового копита.

Захворювання перебігає в гострій або хронічній формі. Цей процес буває на копитах усіх ніг або тільки на передніх чи зад­ніх, причому копита передніх ніг хворіють на ревматизм частіше, ніж задніх. Пояснюється це більшим обтяженням передніх ніг.

Етіологія. Ревматичне запалення копит виникає як стрепто­кокова хвороба сполучної тканини в органах, внаслідок генети­чної схильності, недоліків в утриманні, годівлі коней.

Виявлено три форми інфікування: стрептококо-клітинною, Л-формою і мікробом ревертантом, що зумовлює різновидність клінічного прояву хвороби. Л-форма мікроба має здатність три­валий час перебувати в лейкоцитах і макрофагах.

Причинами ревматичного запалення копит також вважають охолодження спітнілого коня, що спостерігається після напу вання розпаленого коня 'холодною водою і надання відпочинку

(опій), після купання холодною водою або коли кінь довго сто-•ь у холодну погоду на дощі, повітрі, надмірне згодовування свіжих зерен жита, ячменю, гороху, пшениці, інших кормів, багатих на білок, свіжоскошеної конюшини, а також згодову­вання запляснявілих кормів або поїдання отруйних трав, трива­ла дія на основу шкіри копит, довгі переходи без відпочинку по твердому грунті, а також довгі перевозки й обтяження одних кінцівок при захворюванні других, тривале механічне подраз­нення листочків основи шкіри, тривале обтяження кінцівок під час залізничних або морських перевезень коней, коли вони не мають змоги лягти, змушені весь час зберігати рівновагу, що вимагає великого напруження; давання великих доз деяких лікарських речовин (блювотного каменю, сабуру), втирання гасу при лікуванні корости, деякі інфекційні хвороби (інфлуенца, заразний катар, контагіозна плевропневмонія та ін.), післяполо­гові ускладнення, викидень, тривала відсутність моціону, гіпо­динамія, алергія кормовими токсинами й алергенами.

До причин, які ведуть до деформації, належать неправильні форми копит: гострокутні, плоскі, повні, стиснуті, мале копито у важких і великих коней, неправильне розчищення, під час якого занадто стоншають підошву. Треба мати на увазі, що при­значення рогової підошви не в тому, щоб допомагати тримати копитоподібну кістку в нормальному стані, а в тому, щоб захис­тити основу шкіри підошви й копитоподібну кістку від ударів га інших пошкоджень.

На думку деяких авторів, прихований запальний процес, що протікає в деформованих копитах, може »загостритися під ипливом несприятливих факторів і вилитись у форму ревматич­ного запалення.

Патогенез. Причин багато, а механізм дії повністю не вивче­ний. Це захворювання розглядається як алергічне (аліментарна токсемія, післяпологова алергія), але залишається нез'ясованим, чому під час дії згаданих факторів на весь організм у багатьох Випадках виникає ураження тільки в ділянці копит.

Багато авторів (М.О. Мальцев, С.Н. Кревер та ін.) пояснюють механізм розвитку ревматичного запалення копит сильно роз-нинутою сіткою кровоносних судин. Пошкоджується мікроцир-кулярне русло внаслідок безпосередньої дії токсинів і ферментів ревматичного стрептокока, продуктів розпаду тканин, біогенних Імінів, простогландинів та імунних комплексів, які супрово-1 жуються набуханням основи шкіри. У тканинах розвивається евматичне запалення васкуліту з навколосудинною круглоклі-[инною інфільтрацією. Судинна сітка знаходиться між твердими тканинами — копитоподібною кісткою і роговим черевиком, особливо в зачепі і в бокових стінках, де немає підшкірної кліт ковини. Тут на протязі перших 12-36 годин захворювання виникають гіперемія, запальний набряк, серозна ексудація ти набряк основи шкіри. Листочки основи шкіри, стінка і сосочки підошви, а також нервові закінчення стикаються. Клінічно про являється болісність. Якщо хворому коневі в початковий період надати лікарську допомогу, ексудат може розсмоктатися і тва рина видужає. В противному разі захворювання поступово пе рейде в хронічну форму і з'явиться ряд складних патологічних змін не тільки в основі шкіри, але й у всіх тканинах у ділянці копита.

Кінь, у зв'язку з болем у зачіпній частині, прагне більше спиратися на п'яткову частину, для чого уражену кінцівку ви­носить якомога далі вперед. Це сильно обтяжує сухожилок гли­бокого згинача пальця і відтягує зачіпну частину копитової кістки назад і вверх так, що вона ледь повертається навколо своєї поперечної осі. Такому зміщенню кістки сприяє ексудат, що накопичився в зачіпній частині копита, при наявності якого зв'язок між речовими і сполучнотканинними листочками пору­шується. Зміщення копитоподібної кістки веде до деякого опус­кання і западання передньої частини вінчикового валика, внаслі­док чого згинаються і защемлюються сосочки основи шкіри вінчика з покриваючим їх продуктивним шаром епідермісу. Тому тут як вторинне явище виникає запальний процес. У пе­редній частині вінчика порушується нормальний ріст рогу, на передній частині стінки рогового черевика з'являється патологіч на дивергуюча кульгавість, тобто ряд валикоподібних підвищень і заглиблень, зближених у зачепі, які поступово розходи-ться в п'яткових частинах рогового черевика.

При хронічному перебігу копитоподібна кістка досить силь но зміщується і набуває прямовисного положення. В зачіпній частині вона тисне на основу шкіри підошви. Остання внаслідок здавлювання атрофується. Рогова підошва прогинається, стоп шується, опукла частина стирається, а інколи й перфорується (рис. 59). Запальний процес розповсюджується на всі шари ос нови шкіри і переходить на кістку, викликає розріджуючий остит, який поступово змінюється конденсуючим.

Але він не досягає максимального розвитку, кістка підпаднс дистрофічним процесам і атрофується в зачіпній частині. Біли лінія в зачепі стає широкою, півмісяцевої форми.

При хронічному перебігу по мірі зміщення кістки в зачіпній частині утворюється порожнина, спочатку заповнена ексудатом, після його розсмоктування — непігментованим деформованим 'бцевим рогом, за рахунок якого потовщується зачіпна і бокові Істини стінки рогового черевика. Деформація в вигляді кіль-стого копита, яка виникає при хронічному ревматичному паленні копит, називається їжаковим копитом

Клінічні ознаки. Характерна клінічна ознака в гострій стадії ороби — опирання коня на п'яткові частини уражених копит. иматичне запалення починається загальними симптомами: нь стає пригніченим, пульс і дихання частіші, видимі слизові оболонки трохи гіперемовані, апетит зменшений, спрага збіль-'ІІа. Такий стан триває декілька годин, рідко — два-три дні; /Ія цього з'являються симптоми, характерні для ревматично-.Іапалення копит.

Уражені передні І нцівки виставлені вперед, а задні — вдвинени під тулуб, голім опущена вниз, цеп рівноваги переноситі, на задні кінцівки.

Захворювання на ревматичне запалення копит задніх кінці вок має в загальних рисах ті самі ознаки, що й захворювання копит передніх кінцівок. Кінь відставляє задні кінцівки вперед, передаючи більшу частину ваги тіла на передні кінцівки. Голоті й шия у нього опущені. Рух дуже утруднений, кроки короткі, стояти довго кінь не може, частіше лягає, підняти його дуло1 важко, виявляється вразлива чутливість копит, підвищена ї,ч температура, дрижання мускулів, потіння і нарешті загальні ознаки: підвищена температура тіла (близько 39°), частіші пульс і дихання, гіперемія слизових оболонок, виразна пульси ція пальцевих артерій.

Ревматичний запальний процес усіх кінцівок супроводжу»; ться ще більш виразною болючістю. Кінь переважно лежить. Він майже не рухається, бо кожний рух спричиняє йому біль-Виразні плавальні рухи всіх кінцівок. Якщо постукати по копи ту, відмічається біль, при дотику — підвищення температури u копиті, частіші пульс і дихання, потіння, дрижання мускулі її, підвищена температура (близько 40 °).

Іноді ревматичне запалення копит спричиняє до ревматичне) го запалення мускулів кінцівок.

У гострих випадках усі ці ознаки з'являються і наростають у перші два дні, потім при сприятливому перебігу процесу і своє­часному лікуванні вони зменшуються і через 5-10 днів може наступити видужання. Інколи воно наступає через .2 - 3 тижні.

Якщо через 8-10 днів видужання не наступило, значить, , же виникло зміщення копитоподібної кістки і почався перехід Іо утворення їжакового копита.

П'яткові стінки стають вищими зачіпних. Біля лінія в заче­пі розширена в 2 - 3 рази і більше. Ріг її в'ялий і має щілини. І'огова підошва в зачіпній частині опукла. При хронічному пе­ребігу захворювання рентгенографією можна виявити розрід­жуючий або конденсуючий остит копитоподібної кістки шляхом порівняння передніх або задніх копит.

Прогноз. У перші 12-36 годин з початку захворювання Може бути сприятливий, бо при відповідному лікуванні може наступити видужування. Якщо кінь на лікування поступив піз­ніше — прогноз сумнівний. При наявності;деформації копита Іікування не ефективне. В даному випадку проводять виправ­лення копита розчисткою й ортопедичним куванням.

Лікування. Коня розковують, ставлять у сухе тепле примі­щення, забезпечують м'якою підстилкою. На початку захворю-ндння (12 - 36 годин) рекомендується застосовувати комплекс Іікування, суть якого — в припинені ексудації в уражених ко­питах і виведенні токсинів із організму шляхом кровопускання, шстосування проносних препаратів, відповідної дієти і обмеже­ної дачі води.

В перші 2-3 дні застосовують холод, роблять кровопускан-ия з яремної вени 3-5 літрів, застосовують пілокарпін 0,06 -ІІ,1 і ареколін 0,04 - 0,06 на 10 мл води, які діють швидко і надійно. Після одної-двох підшкірних ін'єкцій гострий ревма-І ичний процес припиняється. Механізм дії цих препаратів той < амий, що і при кровопусканні, — зневоднена згусла кров допо-Інсюе нестачу води, всмоктуючи з тіла нормальну і патологічну рідини, отже, й ексудат, що скопичився в основі шкіри. До цього комплексу лікування відносять підшкірне введення адре­наліну в область пальцевих артерій 1:1000 по 1,5 - 2 мл з кож­ного боку. Рекомендують застосовувати адреналін внутріш-ньом'язово за відповідною схемою по 2 — 3 мл підшкірно, а та­кож 10 % розчин кальцію хлориду в дозі 150 - 200 мл з добав­кою 1 — 2 мл 0,1 % адреналіну. І.А. Панько (1983) рекомендує вводити в вену натрію саліциловокислого 15,0 - 20,0 разом з 12,0 гексаметилентетраміну, 1,0 кофеїну у вигляді 10 % розчи­ну протягом декількох днів. Застосовують антибіотико терапію (біцилін-3, біцилін-5), кортикостероїдну терапію (кортизон та іп.), При гострій формі хвороби видужування настає через 2-3 дні.

Добрий лікувальний ефект при ревматизмі копит у коноЙ дає внутрішньовенне введення розчинів новокаїну підвищеної концентрації — 0,25, 0,5 і 0,75 % по 150 мл 1 раз у день з од ночасною дачею через носоглотковий зонд 300 — 600 г глауберової солі (А.К. Кузнецов, С.С. Мастико, Е.М. Багриновська).

Досить хороші наслідки отримали М.В. Плахотін, О.Д. Бєлов, В.О. Лук'яновський (1974) при лікуванні гострої форми ревматизму копит пірогеналом. Після 5-7 внутріш ньом'язових ін'єкцій препарату в дозі 15 МПД на 1 кг маси а інтервалом 48 годин наступає повне клінічне видужування. При гострому ревматичному запаленні копит під шкіру вводять мо тил саліциловий, половину дози в одну кінцівку і половину — в другу. Нами (І.О. Калашник, В.Т. Бакшеєв (1988)) отримано хороші результати від лікування гострого ревматизму копит І м'язів у коней шляхом переливання власної, стабілізованої нат рію цитратом або гепарином крові, опроміненої ультрафіолето вими променями (АУФОК) в апаратах типу "Ізольда" і МД-73Н та ін., у дозі 2 мл на 1 кг маси тіла тварини. Залежно від поки зань реінфузію проводять через 48 або 72 години 3-5 разів.

Одночасно з лікуванням тваринам створюють хороші умови догляду й утримання, їх забезпечують м'якою підстилкою, на дають спокій. Якщо кінь більше лежить, то цим у деякій мірі профілактується зміщення копитоподібної кістки.

При зникненні болю в копитах слід призначити легку про водку. Це рекомендується і при наявності кульгання, що сприяг розсмоктуванню ексудату. При опбї необхідно, щоб коневі спо кій надавали не відразу. Рух у перші 12 годин після опою можи попередити захворювання. Проводки слід поєднувати з застосу ванням холодових процедур, які призначають з перервами. Влі тку коня 2 години можна протримати в проточній воді, потім зробити проводку протягом 15 хвилин. Можна використати холодну глину, а краще коня поводити в ній. Якщо хвороба нм 4 - 5-у добу не проходить, є клінічні ознаки захворювання, то рух коня слід обмежити.

При інтоксикації організму від згодовування великої кількості зіпсованих кормів необхідні промивання шлунка, клізми, застосування проносних солей, слино- і патогенних засобіи тощо.

Щоб попередити спускання (зміщення) копитоподібної кіст ки й утворення їжакового копита, до копита прикріплюють підкову із залізним дном. Місце між підошвою і залізною платівкою щільно заповнюють клоччям, що натискає на підошву і не дає зсуватися копитовій кістці.

Для покращення руху коня рекомендують ортопедичне ку­вання і відповідну розчистку копит. Ріг підошви не зрізають, а видаляють відшарований. Заворотні стінки вкорочують до рівня нормального нахилу. Для кування використовують круглу ши­року підкову з глибокою бухтівкою, щоб захистити опуклу пі­дошву від тиску з боку грунту. Між підковою і підошвою кла­дуть м'яку повстяну прокладку. Для кращої фіксації в зачепі роблять два щитки (відвороти). Зачіпну частину рогової стінки підпилюють рашпілем так, щоб вона не спиралась на підкову. Цим у значній мірі зменшується біль під час опирання і руху коня.

Профілактика. Передбачає усунення недоліків у годівлі й утриманні коней, що викликають ревматичне запалення копит. Після важкої роботи коня не слід поїти холодною водою і зразу давати відпочинок. Необхідно виключити простудні фактори. Якщо коневі раніше згодовували зерновий корм, кількість його в раціоні збільшують поступово.

При довгому транспортуванні коней треба забезпечити до­статньою кількістю сухої підстилки.

Якщо перевезення виконується залізничим транспортом, на великих зупинках коней необхідно виводити з вагонів. При перевезенні морським шляхом на суднах їм слід надати умови руху в станку або робити проводку по палубі.

ГНІЙНЕ ЗАПАЛЕННЯ ОСНОВИ ШКІРИ КОПИТА (Pododermatitis purulenta)

Гнійне запалення основи шкіри копита (вінчика, стінки, пі­дошви і м'якуша), або гнійний пододерматит, зустрічається у всіх копитових тварин. Він буває поверхневий або глибокий, обмежений або дифузний. Різні форми запальних процесів, що лежать в основі шкіри копита, відрізняються, одна від одної своїм перебігом, клінічними і своїми наслідками при схожій патології.

Етіологія. Гнійне запалення основи шкіри копита, як повер­хневе, так і глибоке, виникає як ускладнення інфікованих ран, заковок, проникаючих тріщин, наминок або як вторинне явище при гнійно-некротичних процесах у тканинах на межі з копи­том і їх обсівання гнійною мікрофлорою. Глибоке гостро-гнійне запалення основи шкіри копит характеризується більш глибо­ким ураженням основи шкіри — сосочкового або листочкового і судинного шарів, а іноді і періостального. При втягуванні в запальний процес основи шкіри копитової стінки (в тому числі і листочкового шару) пододерматит називають ламінітом. Пер­винний фокус запалення взагалі з'являється в судинному шарі, потім розповсюджується на інші шари основи шкіри і вироб­ляючий шар епідермісу.

Патогенез. При поверхневому гнійному пододерматиті, що розвивається на місці травми, утворюється гіперемія і виділяє­ться ексудат, що просякає сосочки і листочки і проходить до судинного шару.

Клітини цього шару під впливом гнійного ексудату руйную­ться і втрачається зв'язок між копитоподібною кісткою та рого­вими частинами і може утворитися різного розміру порожнина. Скупчений гній у порожнині шукає вихід і поширюється в бік вінчика вздовж листочків. Гнійний ексудат в основі шкіри пі­дошви поширюється в бік білої лінії, в ділянці основи шкіри стрілки — прямує у бік м'якушів.

Ексудат являє собою рідину сірувато-темну на колір і, дій­шовши до вінчика, утворює щілистий отвір біля самого вінцево­го краю рогу.

Рідкі частини ексудату можуть розсмоктуватися, а густі елементи перетворюються на казеозну масу, що відокремлюєть­ся від основи шкіри копита новонарослим рогом. Це вогнище можна виявити, коли розчищають копита в частині білої лінії, як порожнину, наповнену брудно-сірою масою. Як тільки гній вийшов із порожнини, швидко розмножуються клітини мальпі-гійового шару. Вони виробляють рогові клітини, утворюють рубцевий ріг, який може заповнити порожнину, що залишилась від розсмоктування ексудату. При великій порожнині вона пов­ністю не заповнюється рубцевим рогом і між ним та старим рогом залишається незаповнене місце, яке називають "порожньою стінкою".

Гострий запальний поверхневий гнійний процес копитової основи шкіри може перейти в хронічну форму тоді, коли затри­мується гній. Він руйнує новоутворені грануляції і сприяє на­гноєнню в глибині. Гній, що вийшов через отвір у частині він­чика, перетворює його на норицю через безперервне виділення гною.

Процес глибокого запалення починається так само, як і по­верхневий, але він далеко сильніший від запалення всіх шарів основи шкіри стінки, підошви, стрілки.

Глибокий гнійний запальний процес основи шкіри підошви, поширюючись у всіх нап'рямках, може відокремити рогову підошву від основи шкіри на чималому просторі через скупчення гнійного ексудату і руйнування клітин судинного шару. Коли гній довго затримується в копиті, запальний процес може пе­рейти на копитову кістку.

Глибокий гнійний запальний процес в основі шкіри стрілки проходить так само, як і в основі шкіри підошви, і може пе­рейти на пружну стрілку.

Гній у процесі глибокого запалення відрізняється від гною поверхневого запалення. Тоді як гній поверхневого запалення рідкий і темно-сірий на колір, що пов'язано з домішкою пігмен­ту рогу, гній глибокого запалення густий і біло-жовтий, що пов'язано з підсиленою еміграцією лейкоцитів.

Значне скупчення гнійного ексудату веде до виникнення глибоких дегенеративних змін у сосочковому і рогоутворюючих шарах копита. В процесі регенерації при такому ураженні не відновляється сосочкова форма основи шкіри і ріг набуває потвор­ної форми. Якщо такі зміни виникають в основі шкіри вінчика, то на відростаючому розі виднб різні підвищення (кільчастість) і дефекти у вигляді тріщин і розколин.

У випадку локалізації гнійного вогнища в ділянці стінки або підошви копита і несвоєчасного розкриття його з боку білої лінії гнійовий ексудат, що накопичився в копиті, як і при по­верхневому под о дерматиті, просувається вгору вбік вінчика. На всьому його шляху виникає гнійне запалення всіх шарів основи Іікіри і відшарування рогової стінки копита досягає ділянки вінчика, може виникнути його флегмона, артрит копитового "углоба або некроз сухожилка загального розгинача пальця.

Клінічні ознаки. Перша ознака поверхневого гнійного запа-"ення — кульгання. Кінь, коли стоїть спокійно, виставляє ногу вперед, намагаючись поставити її так, щоб найменше відчувати біль. Він спирається на зачіп", коли процес у задній частині ко­пита. Коли процес у боковій частині копита, кінь спирається на протилежний бік. Під час руху крок коротший, бо кінь спирає­ться на грунт не повним копитом, кульгання помітніше на твердому грунті.

Захворювання супроводжується підвищенням місцевої за­гальної температури, частішим пульсом і диханням, посиленою пульсацією пальцевих артерій на хворій кінцівці. Кульгання опірної кінцівки розвивається, коли гнійний ексудат, що скуп-чився між поверхнею основи шкіри і роговим черевиком, почи­нає тиснути на глибоко лежачі тканини.

При огляді копита можна помітити відшарування рогової кайми, невелику підпухлість або утворення щілистого отвору, через який виходить сірий або темно-сірий ексудат. На дослід ження копитовими щипцями кінь реагує, вириває ногу під час надавлювання на хворе місце копита. Якщо в цьому місці зро бити отвір У роговій підошві, з нього виходить рідкий сірий неприємного запаху гній (рис. 61).

Поверхневі гнійові пододерматити можуть розсмоктуватися або спричиняти утворення абсцесів у ділянці вінчика і п'яткової частини стрілки, а також розповсюдження запального процесу на глибші тканини при значному затриманні гною, що спостері гається внаслідок несвоєчасного і неправильного лікування, 1 веде до глибокого пододерматиту. Клінічні ознаки глибокого гнійного подо дерматиту в загальних рисах подібні до симптомі* поверхневого запалення, але більш виразні: кульгання, підви щення місцевої і загальної температури, частішають пульс і дихання, біль, пульсація пальцевих артерій та ін. Кульгавий опірної кінцівки досягає вищого ступеня. В спокої кінь зовсім не спирається на хвору кінцівку або спирається частково, періо­дично звільнюючи її. В крові розвивається нейтрофільний лей­коцитоз, лімфоцитопенія, прискорюється ШОЕ.

На підошві можна виявити жовте або червоно-жовте забарв­лення рогу білої лінії або розм'якшення і просякання його гнійним ексудатом. Можливі набряк і абсцес по вінчику і від­шаровування вінчикового краю рогової стінки, рогу заворотних стінок і стрілки, а також виділення біло-жовтого або сіруватого густого гною.

Головна відмінна ознака глибокого запалення основи шкіри від поверхневого — це якість гною. З поверхневого запалення гній рідкий і темно-сірий, з глибокого — густий і біло-жовткй.

Прогноз. При поверхневому пододерматиті — в більшості випадків сприятливий, при глибокому — обережний, можливі ускладнення, як-от змертвіння якоїсь ділянки основи шкіри, перехід запалення на сусідні органи (сухожилки, копитовий суглоб).

Діагноз. Діагностика поверхневих пододерматитів базується на клінічних ознаках, а також на наявності рідкого гною темно-сірого кольору (пігментація) і локальної больової реакції. Для глибокого гнійного пододерматиту, крім названих симптомів, — утворення густого, біло-жовтого або сірувато-жовтого гною.

Лікування. Основним у лікуванні гнійних пододерматитів є усунення причини, видалення гною і відшарованого рогу, на­дання тварині спокою, зменшення больових відчуттів.

Треба розкувати коня і для забезпечення відтікання гною зробити копитовим ножем по білій лінії проріз до основи шкіри на тій ділянці копита, де копитовими кліщами або шляхом перкусії знайдене місце болю. Якщо в ділянці вінчика є абсцес (навіть прорваний), обов'язково треба зробити отвір у білій лінії навпроти місця абсцесу в напрямку листочків основи шкіри стінки. Це забезпечить вільне відтікання гною і попередить скупчення його під копитовою стінкою. Ріг вирізати у вигляді пологої "лійки" стерильним копитовим ножем після механічної очистки копита, обмивання його водою з милом і обробки 5 % спиртовим розчином йоду або 5 % розчином формаліну. Краї "лійки" біля отвору потоншити так, щоб вони поступово зійшли нанівець — це забезпечить кращий відток гною І хорошу грану­ляцію. Закінчують оперативне втручання достатнім присипан­ням ранової поверхні складним антисептичним порошком і на­кладанням бинтової дігтярної пов'язки, її слід міняти через 3 -5 діб. Показанням до більш ранньої заміни пов'язки є погір­шення процесу, посилення кульгання, підвищення загальної температури, збільшення частоти пульсу, дихання. При обмм жених пошкодженнях рану після видалення рогу покриваюті тампоном, просоченим дьогтем пополам з риб'ячим жиром, І захищають підковою з металевим дном (металеве дно укріплюєть ся гаками). Якщо відсутні ознаки погіршення процесу, пов'язку змінюють через 5-6 днів.

У випадках видалення густого вершкоподібного гінію (глибокий гнійний пододерматит) отвір у роговій підошві роп лять ширшим і видаляють ввесь відшарований ріг. Оголені ділянку основи шкіри зрошують йодоформ-етером або присипп ють порошком йодоформу з борною кислотою (1:9) або стрепти цидом (7:3) і накладають асептичну пов'язку.

Прогресуючий розвиток інфекції потребує використання для відсмоктуючої перев'язки гіпертонічних розчинів середніх со лей, рідини Б.М. Оливкова. Хороші наслідки дає внутрішньоар теріальне введення пеніцилін-новокаїнового розчину і застосу вання засобів загального впливу.

При ускладненнях гнійного глибокого пододерматиту некро зом основи шкіри і копитоподібної кістки необхідне оперативні' втручання, яке виконується під поєднаним наркозом або при місцевому знеболюванні з накладанням кровоспинного джгути. Тварині надають лежачого положення. Через 1-4 години після гарячої ножної ванни (40 °С) з гіпертонічним розчином натрію хлориду з добавкою 2 % лізолу видаляють ввесь відшарований ріг підошви і стінки, вирізають патологічні грануляції і некро тизовану основу шкіри, змертвілі ділянки копитоподібної кіст ки вискрібають стерильним копитовим ножем або гострою лож кою, секвеструючі частини видаляють повністю. Слід мати на увазі, що якщо залишиться хоч маленький острівець мертвої тканини, позитивного лікування не буде.

Операційну рану сильно припудрюють складним антисепти чним порошком М.В. Плахотіна або сумішшю йодоформу з бор ною кислотою (1:9) або з білим стрептоцидом (7:3) і покриваюті. серветкою, відволоженою скипидаром. Операцію закінчують накладанням пов'язки. Коня слід тримати в сухому місці ни чистій солом'яній підстилці. Погіршення загального стану, три вале збереження запального набряку, часта зміна конем поло ження хворої кінцівки вимагають детального дослідження ко пита, а в необхідних випадках — повторної операції. Якщо процес перебігає сприятливо, починаючи з 3 - 4-ї перев'язки, переходять до пов'язок з дьогтем і риб'ячим жиром або рідкою маззю О.В. Вишневського. При прогресивному розвитку хвороби поряд з місцевим лікуванням застосовують загальнозміцнюючі І

антисептичні препарати. Слід також відмітити, що'в післяопе­раційний період одночасно з застосуванням бактерицидних за­собів у ділянці пута доцільно застосувати циркулярну новокаї­нову блокаду або інтраартеріальні ін'єкції новокаїну з антибіо­тиками.

Профілактика. Створення належних умов догляду, утриман­ня, годівлі й експлуатації коней, своєчасна диспансеризація, виявлення і лікування при ранах, забоях, заковках і інших пошкодженнях у ділянці копит. Важливий захід у запобіганні гнійних пододерматитів і ламенітів — профілактика травматиз­му кінцівок.

ХРОНІЧНИЙ ВЕРУКОЗНИЙ (БОРОДАВЧАСТИЙ) ПОДОДЕРМАТИТ (РАК СТРІЛКИ) (Pododermatitis chronica verrucosa)

Верукозним пододерматитом (раком стрілки)- називають своєрідне хронічне запалення основи шкіри стрілки, що супро­воджується розпадом, бородавчастим розростанням сосочкового шару, припиненням продукції рогу і виділенням смердючої рі­дини (ексудату). З боку стрілки патологічний процес може роз­повсюджуватися на основу шкіри м'якушів, підошву стінки і навіть путову область.

Зовнішній вигляд уражених тканин нагадує новоутворення, що дало підставу назвати його рак стрілки, рак підошви копита, хоч ця хвороба не має нічого спільного з раком.

Раніше вважали, що це захворювання буває тільки у коней, але зараз його описано у биків, овець і свиней. Рак стрілки по­чинається на копиті однієї кінцівки, а потім переходить на ко­пита всіх кінцівок. Частіше хвороба буває на тазових кінцівках,

Етіологія. Достатньо не вивчена. Одні автори вважають, що це захворювання — особлива форма злоякісної форми гниття стрілки, так як умови для виникнення гниття стрілки аналогіч­ні з такими для раку стрілки.

Інші автори ототожнюють хронічний верукозний пододерма-тит з верукозним дерматитом. Дійсно, іноді процес із копита розповсюджується на шкіру пальця, де також з'являється роз­ростання.

Є також думка про інфекційну природу цього захворювання. Є факти, які свідчать про можливість переходу захворювання з одного копита на друге в випадках одночасного захворювання декількох коней, але інфекційна природа цього захворювання недоведена. Збудник хвороби і на сьогодні не виявлений.

Деякі дослідники розглядають верукозний пододерматиі злоякісну форму гниття стрілки і не виключають можлин розвитку новоутворення типу карциноми, але точка зору обгрунтована.

Рак стрілки з характерними для нього ознаками, схильнистю до розповсюдження від центра до периферії ніколи не супроводжується метастазами в інші органи і загальною І хексією, характерними для типових ракових новоутворень.

Є думка, що порушення лімфовідтоку і кровопостачання • одним із причинних факторів, але штучне перев'язування судин у розвитку верукозного процесу бажаних наслідків не днин (І.О. Поваженко). В числі причин хронічного верукозного події дерматиту вказують і на спадкову схильність.

Отже, основна причина хронічного верукозного пододерами ту в коней залишається не з'ясованою. Але досить добре відомі причини, що сприяють виникненню цього захворювання. Цг-антисанітарні умови утримання, постійна мацерація копитонпгп рогу, значне потоншення (під час розчистки) рогової стрілки І повторні пошкодження підошви і стрілки у коней з великими плоскими копитами та ін.

Патогенез. Відомо, що захворювання супроводжується гі перемією сосочків основи шкіри і перш за все стрілки. Сосочки основи шкіри збільшуються, набувають колоподібної форми При гістологічному дослідженні на багатьох сосочках знаходять друго- і третьорядні утворення. Гіперплазичні явища бувають також і на листочках.

Нові клітини епідермісу рідко роговіють, перетворюються в бурувату масу з неприємним запахом. Патологічний процес стрілки поступово розповсюджується на основу шкіри підошпи, заворотні стінки.

Змінені сосочки втрачають рогоутворюючу функцію, розии вається виразковий процес. Ріг копитової стінки не розпадасть ся, і під ним верукозного розростання основи шкіри не буває. II цій ділянці, а також в ділянці вінчика і м'якушних (копитових) хрящів як вторинне явище виникає гнійно-некротичний розпад, При цьому можливе відшаровування рогового черевика, а тако;І< зміщення копитоподібної кістки (остити та ін.). Процес мозкі перейти на шкіру вінчика, пута, п'ястка, плесни з утворенням значних розростань і запаленням сосочків шкіри з утворенням гнійно-гнильного ексудату.

Клінічні ознаки. Перші ознаки раку стрілки можна не помі тити. Вони розвиваються повільно і не викликають у коня бо лю. Виявляється рак стрілки, коли розчищають копита: натрап

ляють на ексудат дуже неприємного запаху, а також помічають утворен­ня бугорків на стрілці або підошві з розпадом рогу.

Рак стрілки починається зде­більшого в одному з її рівчаків.

Після видалення рогу, що розпа­вся, оголяють сильно збільшені, розрослі деформовані сосочки основи шкіри стрілки.

На протязі 8 — 10 тижнів процес розповсюджується на всю стрілку, м'якуш і на заворотні кути стінки.

На всій ураженій поверхні випи­нає кровоточива, бородавчаста, в'яла, сірувато-червоного кольору безболісна тканина, зовнішнім ви­глядом схожа на цвітну капусту (рис. 62). При переході процесу на копитову стінку розростання основи шкіри не настає: цьому перешкоджає роговий черевик, що грає роль тиснучої пов'язки. В цьому випадку спостерігається викривлення рогової стшки і ненормальне розширення копит.

Верукозний пододерматит має схильність до рецидивів, але не супроводжується метастазами.

Характерна клінічна ознака — відсутність кульгання на по­чатку хвороби. Вона з'являється під час руху по м'якому грун­ті, особливо при відшаровуванні рогової стінки.

При ураженні всіх кінцівок кінь більше лежить, що може привести до порушення його загального стану, виникнення про­лежнів, кахексії і навіть загибелі.

Перебіг і прогноз. Перебіг раку стрілки завжди хронічний, захворювання може тривати декілька місяців і навіть більше року. Можливі рецидиви.

Розрізняють дві форми: доброякісну і злоякісну.

Для доброякісної — характерний повільний розвиток, віднос­но слабке розростання сосочків, покритих тонким шаром рогу. При злоякісній формі процес швидко розповсюджується, пишно розростаються сосочки, повністю припиняється продукція рогу, уражується вся стрілка або підошва. В останньому випадку про­гноз несприятливий, видужання майже не буває.

Лікування. З метою лікування застосовувалось багато лікар­ських препаратів і методів, але всі вони малоефективні. Лікувальний ефект залежить від часу, коли захворювання виявлено, і від поширення процесу. Після видалення патологічних розрос-тів основи шкіри застосовують лікарські препарати і пов'язки. Спочатку роблять відповідну розчистку копит і їх дезінфекцію. Потім на фоні провідникової анестезії на лежачому коневі вида­ляють тканини, які розпалися і розрослися, до здорових і при­пікають гарячим залізом або речовинами: чистою саліциловою кислотою або в рівних частинах з борною, порошком калію перманганату, мідним або залізним купоросом, міцним розчи­ном формаліну, дьогтем, фракцією АСД, присипками тощо, після чого накладають тиснучу пов'язку або безпідкладну гіпсо­ву. Пов'язки змінюють у залежності від показання через 6 — 8 днів.

Повне загоювання рани і покриття ранової поверхні роговою масою не гарантує неможливості рецидиву, тому оперованих коней треба своєчасно і постійно доглядати і при виявленні хоч невеликих ділянок рогу, що розпався, або розростання основи шкіри їх слід видалити, а місце ураження присипати саліцило­вою кислотою або порошком міді сульфату і знову накласти тиснучу пов'язку.

При такому лікуванні ефективні новокаїнові блокади по В.В. Мосіну, І.Я. Тихоніну плантарних або волярних нервів, загальна стимулююча терапія, переливання власної крові, опро­мінення ультрафіолетовими променями.

У дуже важких випадках раку стрілки, коли не допомогли припікання кислотами, ЗО % розчином формаліну, М.О. Маль-цев застосовував ЗО % спиртовий розчин йоду і давав у середину по дві столових ложки на день калію йодиту.

Rp.: Kalii jodati - 15,0; Aq. destillatae - 150,0; M.D.S.

З хворої поверхні копита збирали ексудат стерильними су­хими тампонами, поверхню змазували розчином йоду, наклада ли тиснучу пов'язку і поверх неї одягали шкіряний черевик. Усі коні повністю видужали від тяжкого захворювання через 2 - 2,5 місяця.

Для залучення до роботи стрілки рекомендується кування на круглу підкову з прокладкою з паклі, просоченої дьогтем.

Профілактика. Коня треба утримувати на чистій сухій під лозі, щоб не було мацерації рогу.

Під час розчистки не знімати зі стрілки і підошви занадто багато рогу і не потоншувати надмірно підошовну поверхню копита.

Попереджувати травматизм у ділянці підошви під час вико ристання коней на роботі, щоденно після роботи оглядати копито, видаляти зі стрілкових рівчаків бруд, сторонні тіла, особли­во у коней, що мають плоскі або стиснуті копита.