Відповіді з літературознавства. 1. Літературознавство як сучасна наукова дисципліна та його складові частини
 Скачать 341.38 Kb.
|
Жаргон[ред. • ред. код]Акція дія, виступ, конкретне кінцеве втілення сценарію; Афтерпаті (скор. АП англ. after party) — зустріч моберів після акції; Камертон годинники, що перебувають у суспільному або іншім місцях, по яких мобери заздалегідь синхронізують власні годинники для точного прибуття на місце акції; Класика Фм-акція, побудована на первинних основах ідеології цього руху: миттєве створення натовпу, абсурдність дій тощо; Маяк спеціальна людина, що перебуває на місці проведення деяких флешмоб-акцій, для того щоб подати моберам умовний сигнал про її початок; Медіа-группа («Знімальники») офіційні представники ФМ-організацій, що займаються зйомкою ФМ-акцій; Мобер («Флешмобер») людина, що бере участь у флешмоб-акціях; Мобити («Мобитися») брати участь у ФМ-акціях; Мобплейс місце проходження ФМ-акції; Мобхаус (англ. mob-house) особливий тип моб-перетворення реальності, що має у своїй основі довгострокову (у порівнянні зі звичайним мобом) взаємодію моберів і буття; проводиться значно рідше «звичайних мобів» і, на відміну від них, у переважно закритих приміщеннях, де мобери можуть відчути себе тимчасово ізольованими від перехожих та помобити винятково для себе та своїх; Парускерство явище, яке полягає в порушенні правил (розмови, сміх і все, що не було заплановано в сценарії); Парускери («смайлси», «Елвіси») це мобери, що ігнорують правила ФМ; ЗМІшники фото-, теле- й інші репортери (преса), присутні на ФМ-акції; Пінгвіни люди, які знали про флешмоб, і прийшли на дійство просто подивитися, не беручи участь; Струкси мобери-туристи, що здійснюють паломництва в моб-спільноти інших міст, з метою «на людей подивитися — себе показати»; Екстрим-моб акції з яскраво вираженою екстремальною спрямованістю. Виконуються дії, що шокують навіть самих учасників. Акції не для всіх; date-mob ФМ-акція, спрямована на знайомства моберів; Фан-моб (англ. Fun-mob) флешмоб, що є за сценарієм або став під час проведення масовим приколом. Характеризується недотриманням правил, відсутністю у моберів особливого відчуття мобу; GFM («Global Flash Mob») всесвітня ФМ-акція, у якій бере участь максимальна кількість країн і міст; Політ-моб («Соціальний моб») — акції соціальної й політичної спрямованості. Всі соціальні акції автоматично кваліфікуються як політичні, якщо ідея акції може бути інтерпретована як спрямована проти (або на користь) певних політичних сил, наприклад, владних структур; 36.Поняття літературної сугестії.Сугестія як жанрова ознака Суге́стія (лат. suggestio, від suggero: навчаю, навіюю) — жанрова специфіка літератури, базована на нюансованій тональності, додаткових смислових натяках, передчуваннях. Звернена до емоційної сфери, до підсвідомості, вона навіює читачеві думки і переживання письменника. Історія дослідження[ред. • ред. код]Поняття сугестії з'явилося в англійській філології у XVIII ст. у зв'язку з дослідженнями орієнталістів, коли В. Джонс та Х. Вілсон переклали санскритський термін «в'янджана» як «сила навіювання». Його вживали Ш. Бодлер та С. Малларме, апробував О. Фет, перебуваючи під впливом філософії А. Шопенгауера. Теоретичного значення сугестії надав Д. Овсянико-Куликовський, який поглибив учення О. Потебні про форму[1]. Однак термін не набув чіткого понятійного наповнення. Соціопсихологи тлумачать сугестію як підказування, навіювання слухачеві, програмування його настрою, літературознавці — як підтекст, другий і третій плани зображення, а О. Веселовський застосовував його в обох аспектах. Індолог Б. Ларін вбачав у сугестії прихований ефект, невід'ємний від поетичного мовлення, румунський літературознавець Л. Ягустін вказував на словесно не виражені, навіювані поетичні настрої, що відображають внутрішню сутність ліричного твору. Цими проблемами цікавився російський філософ В. Соловйов, що засвідчує його стаття «Буддійський настрій у поезії» (1894)[2] про поему «Давні речі» А. Голеніщева-Кутузова. Поняття сугестії найпоширеніше у психології, на позначення прямого (імперативного) чи опосередкованого впливу на душевну сферу людини, зумовленого потребою програмування її поведінки, виконання навіяного їй змісту. При цьому застосовують спеціальні приховані словесні формули, що немовби мимохідь вводяться у свідомість сугерента, стають чинниками активного впливу на його поведінку. І. Черепанова («Будинок Чаклунки: будова творчого несвідомого», 1996) пов'язує сугестію як арсенал засобів та прийомів спрямованого впливу із настановою особистості, яка ще не усвідомила себе готовою до певного сприйняття, вирішення, дії. Московський дослідник В. Аллахверхов («Психологія мистецтва: есе про таємницю емоційного впливу художнього твору», 2001) переносить функціональні можливості сугестії на ефект контрасту, коли дисонанс у художньому тексті активізує свідомість реципієнта, змушує його інтерпретувати (спосіб творення суперечностей), конструювати логічну неможливість (шквал оксюморонів), двозначності, переходячи від «поверхневого тексту» до внутрішнього, неусвідомленого, породжувати оманливі очікування (алогізм сюжету), грати з символами. При цьому різні семантичні, тропеїчні, стилістичні тощо засоби можуть використовуватися як на пантекстуальному (сюжетному) рівні, так і у фрагментах художнього твору. |